Навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки (спеціальності) «Фізичне виховання*»




Сторінка7/11
Дата конвертації27.03.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
13.Ваш пол
13.1. Мужской 13.2. Женский
14.Ваш возраст
14.1. 10 лет 14.2. 11 лет 14.3. 12 лет 14.4. 13 лет
14.5.14 лет 14.6.15 лет 14.7. 16 лет 14.8. 17 лет
Определите цель занятий физической культурой и спортом у своих товарищей или же младших родственников (братьев, сестер): общение с друзьями, достижение высокого спортивного результата, усовершенствование формы тела, активный отдых (развлечения), улучшение состояния здоровья, снижение лишней массы тела.
4.Блок контролю
а) Дайте відповідь на контрольні запитання лекції:
1.
Які види активності учнів на уроці фізичної культури ви можете виділити? Яким повинне бути співвідношення між ними?
2.
Як диференціюються інтереси школярів молодших, середніх і старших класів до різного навчального матеріалу на уроках фізичної культури?
3.
Що таке цілеспрямованість? Як її сформувати й утримати?
4.
Розкрийте фактори, що впливають на задоволеність учнями уроками фізичної культури. б) Дайте відповідь на питання тесту:
Варіант №4. Тема: „Активізація діяльності учнів на уроці фізичної культури”
1.

Фактори, що обумовлюють активність учнів на уроці фізичної культури,
можна розділити:
а) на пізнавальні та рухові; б) ті, що стимулюють прояв психічної та організованої активності; в) на соціальні та біологічні; г) ті, що стимулюють цілеспрямований розвиток в учнів вольових та фізичних якостей.
2.

Цілеспрямованість до занять фізичною культурою виникає в учнів в тому
випадку, якщо:
а) фізичні вправи викликають задоволеність та потребу в рухах; б) мета значима для школяра, відповідає його спонуканням і інтересам, і вважається їм досяжною; в) запровадити в уроках і в позаурочній роботі виконання важких та змагальних вправ; г) спрямовувати школярів на сумлінне виконання вправ різнобічного впливу на їх організм.

3.

Серед факторів, що впливають на задоволеність школярів уроком фізичної
культури слід зазначити:
а) одержання оцінки та уникнення неприємностей; б) колективні, суспільні та громадські інтереси; в) вміння вести здоровий спосіб життя, звичку займатися фізичними вправами; г) умови проведення уроку і взаємини з учителями фізичної культури; результати, що досягаються учнями.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
«ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ
ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ»
Модуль 5. «Виховання в умовах занять фізичною культурою»
Блок-завдання 1. Оглядово-установча лекція 5.
а) Ознайомтеся з метою лекції, її проблемою, провідною ідеєю, основними поняттями теми, рекомендованою літературою б) Уважно перечитайте текст лекції
Мета: ознайомити із особливостями виховного процесу, його принципами, засобами, методами.
Основна проблема: Педагогічна майстерність, як майстерність у будь-якій
іншій професії, визначається тим, наскільки віртуозно людина володіє цими
інструментами і вміє правильно обрати їх в залежності від виховного завдання, що постає перед ним і особливостей вихованців («матеріалу»), з якими йому належить працювати.
Провідна ідея: Виховання як єдиний процес формування цільної особистості безпосередньо пов’язане з вирішенням завдань інших сторін виховання: морального, розумового, трудового і естетичного.
План:
1.
Мета і завдання при заняттях фізичною культурою
2.
Особливості виховного процесу, його принципи та засоби
3.
Методи виховання
Обрані методи: проблемна лекція
Обладнання: фрагменти відеозаписів
Основні поняття теми: завдання виховання, принципи виховання, засоби виховання, методи виховання.
Текст лекції 5 «Виховання в умовах занять фізичною культурою»
5.1.

Мета і завдання при заняттях фізичною культурою
Фізичні вправи і спорт є ефективним засобом виховання. В процесі виконання фізичних вправ і спортивної діяльності моделюються ситуації, що
досить рідко зустрічаються у звичайному житті: потреба максимально проявляти свої фізичні і вольові якості на фоні екстремальних умов і сильних емоцій. В спорті людина навчається управляти соєю поведінкою і проявом почуттів у відповідності з моральними і дисциплінарними нормами, що маються.
Однак спорт може бути загрозливим для здоров’я, сприяти розвитку егоїзму, обману, зазнайству (бути зарозумілим), користолюбству, зневаги до слабких, неповаги до оточуючих.
Основні завдання виховання при заняттях фізичною культурою наступні:
-
сприяти гармонійному розвитку форм і функцій організму, його повноцінної життєдіяльності, укріпленню здоров’я;
-
досягти максимальних особистих результатів у обраному виді
спорту;
-
підготувати людину до життя, праці та захисту Вітчизни, формуючи уміння і навички прикладного і спортивного характеру, розвиваючи особистісні властивості і якості, пов’язані зі спортивною діяльністю
;
-
прищепити потребу вести здоровий спосіб життя, забезпечуючи активне довголіття;
-
сприяти
всебічному
гармонійному
розвитку
особистості, використовуючи можливості і керуючись потребами фізичного виховання
У деякому додатковому уточненні змісту потребує два останніх завдання.
Здоров’я, за визначенням ВОЗ (Всесвітня організація здоров’язбереження) –
це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки
відсутність хвороб і фізичних дефектів. Здоровий спосіб життя передбачає такий характер повсякденної поведінки людини, за якою створюються найбільш сприятливі умови щодо функціонування органів і систем, що забезпечує можливість тривалого, діяльного і щасливого життя.
Звичайно, потреба і звичка до здорового способу життя не може формуватися тільки засобами фізичної культури. Це комплекс заходів з організації всього життя людини: культура
його розумової праці, організація режиму життя і харчування, особистий режим рухової
активності, сприятливий характер міжособистісного спілкування, здібність до
самоорганізації, відмова від шкідливих звичок тощо.

Щодо сприяння всебічного і гармонійного виховання в спорті, то виховання як єдиний процес формування цільної особистості безпосередньо пов’язане з вирішенням завдань інших сторін виховання: морального, розумового, трудового
і естетичного.
5.2.

Особливості виховного процесу, його принципи та засоби
Виховний процес володіє своїми особливостями і складностями, які обумовлені:
-
закладеною в людині опірністю при прямолінійній спробі виховного впливу;
-
необхідністю тривалих виховних впливів, оскільки формування життєвих позицій і різноманітних особистісних властивостей – процес досить повільний, звідси відстрочка виховного результату іноді на місяці і роки
;
-
різноманітністю паралельно завдань, що вирішуються, яке потребує встановлення їх логічного взаємопідпорядкування
;
-
різноманітністю важко враховуючих впливів зі сторони всіх, з ким
доводиться контактувати вихованцю, включаючи різні види мистецтва і засоби масової
інформації;
-
суб’єктивною переробкою і осмислюванням об’єктивних життєвих
ситуацій, коли моральний взірець здатен протистояти побутовій реальності, особливо за недостатньо підготовленою моральної свідомості вихованців
;
-
необхідністю обов’язковим поєднанням виховання з добровільним і
планомірним самовихованням.
Поряд з цими особливостями, виховання в умовах занять фізичною культурою має певні своєрідності.
З перших днів занять педагогу доводиться коректувати мотиви учнів в сторону цілеспрямованої роботи над розвитком особистісних якостей і сумлінним виконанням всіх завдань. В цьому зв’язку починається активне поєднання виховання з самовихованням.
До успіху у виховній діяльності приводить повне виконання, або реалізація всіх принципів. Принципи виховання – це основні положення, або
основоположні вимоги, якими керуються при виборі змісту, організації і
проведення виховного процесу.

Всі одинадцять принципів виховання в залежності від їх ролі в змісті, організації і проведенні виховного процесу можна об’єднати в чотири групи:
1)
принципи, що характеризують змістовну сторону виховного процесу
(виховання громадської спрямованості особистості; зв’язок виховання з життям; зв’язок виховання з працею, практичною діяльністю);
2)
принципи, що визначають умови, в яких варто здійснювати виховання
(виховання особистості в колективі; наступність і єдність педагогічних впливів);
3)
принципи, що містять вимоги до організації виховного процесу
(комплексний підхід до постановки і вирішенню завдань виховання; облік вікових і індивідуальних особливостей; систематичність і неперервність виховного процесу);
4)
принципи, що містять методичні вимоги до здійснення виховного впливу
(поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю учнів; опора на позитивні якості в особистості вихованця; поєднання вимогливості з повагою особистості вихованця).
До засобів виховання в педагогіці прийнято відносити ігрову (тематичні і
ситуативні ігри), навчальну, спортивну, трудову і різну громадську корисну
діяльність.
В процесі занять фізичною культурою основним засобом виховання безумовно служать фізичні вправи, їх спортивна спрямованість.
Однак використання при цьому і інших засобів обумовлено необхідністю:
- внесенням різноманітності у виховний процес, його збагачення;
- досягти тотожності прояву особистісних якостей вихованців у будь- якій діяльності;
- встановлення взаємозв’язку з іншими сторонами виховання – розумовим, моральним, трудовим, естетичним;
- забезпечення потреби власно навчально-тренувального процесу;
- підготовка місця занять, ремонту та виготовлення інвентарю тощо.

5.3.

Методи виховання
Методи, або шляхи і способи, педагогічного впливуце інструменти, за
допомогою яких формується особистість вихованця. Педагогічна майстерність, як майстерність у будь-якій іншій професії, визначається тим, наскільки віртуозно людина володіє цими інструментами і вміє правильно обрати їх в залежності від виховного завдання, що постає перед ним і особливостей вихованців
(«матеріалу»), з якими йому належить працювати.
Звідси витікають загальні вимоги до методів, які повинні:
- забезпечити найкращі способи вирішення педагогічних завдань;
- бути досить різноманітними;
- забезпечити реалізацію принципів виховання у конкретних умовах виховного процесу.
Методи повинні забезпечити вирішення виховних завдань всіх сторін виховання. Зазвичай у кожній стороні виховання виділяються чотири основні групи завдань.
Розглядаючи завдання морального виховання варто розподілити їх в кожній групі по зростаючої складності і в логічній послідовності їх вирішення:
1)
озброєння знаннями із галузі моралі і спортивної етики, формування на цій основі моральних поглядів, переконань і компонентів світогляду;
2)
прищеплення вмінь, навичок і звичок відповідної моральної поведінки, формування на цій основі деяких рис характеру
;
3)
виховання моральних почуттів: пробудження позитивних переживань і відношень до відповідних моральних вчинків, бажань і задоволення поводитися відповідним чином, на цій основі сформувати потребу до належної моральної поведінки, і, якщо вчинив по іншому, повинен відчувати засмучення і появу відчуття сорому;
4)
формування моральних і вольових якостей, або, як часто формулюються це завдання, морально спрямованої волі
Спираючись на найбільш усталену класифікацію методів виховання, варто розглянути, які виховні завдання і наскільки повно можуть вирішуватися тою чи
іншою групою методів (табл. 1)

Таблиця 1
Методи виховання і виховні завдання

п/п
Група методів виховання
Група виховних завдань, що
вирішуються даними методами
1.
Моральна освіта
1 – 3 4 2.
Організація життя і діяльності (привчання і вправа)
1 2 3 4
3.
Спонукання (заохочення)
- 2 3 4 4.
Гальмування (покарання)
- 2 3 4
Примітка. Світла цифра вказує, що данні методи на рішення цієї групи виховних завдань надає досить обмежений або непрямий вплив. Прочерк означає, що завдання цієї групи не вирішуються.
При обранні методів педагог керується:
- соціальною метою і конкретними виховними завданнями;
- стадією розвитку спортивного колективу, можливістю спертися на активність членів групи, громадською думкою і традиціями, що склалися;
- специфічними обставинами в групі: типовими, винятковими,
імпульсивними тощо;
- своїми особистісними особливостями – мобільністю пам’яті,
інтуїцією, акторські данні, рішучістю тощо.
Можна сказати, що хороші ті методи, якими педагог володіє.
Блок-завдання 2. Індивідуальна самостійна робота
а) Самостійно опрацюйте наступні запитання:
1)
Група принципів, що характеризують змістовну сторону виховного процесу [1, с 49-52].
2)
Група принципів, що визначають умови в яких варто проводити виховання
[1, с. 53-54].
3)
Група принципів, що містить вимоги до організації виховного процесу [1, с.55-56].
4)
Група принципів, що містить методичні вимоги до здійснення виховного впливу [1, с. 56-58].

5)
Засоби виховання, що використовують в спортивній діяльності [1, с. 59-
61].
6)
Методи формування моральної свідомості [1, с. 65-69].
7)
Загальна характеристика методів організації життя і діяльності [1, с. 70-
71].
Рекомендована література:
1. Карпушин Б.А. Педагогика физической культуры: учебник / Б.А. Карпушин. –
М.: Советский спорт, 2013. – 300 с.
2. Педагогика физической культуры и спорта: учебник / под ред. С.Д.
Неверковича. – М.: Физическая культура, 2006. – 528 с.
3. Традиції фізичної культури в Україні: Зб. наук. статей / За заг. ред.. С.В.
Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997. – 248 с.
4. Педагогика спорта /Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А.- К.: Здоров’я, 1986.-
208 с. б) Виконайте індивідуальне завдання на вибір (1-3 бали):
1. Підготувати виступ, доповідь, реферат із теми;
2. Написати тези, статтю, есе;
3. Виступ на науково-практичній конференції.

Блок-завдання 3. Творчі завдання
1. Проаналізуйте педагогічні ситуації з погляду прояву в них якостей та
умінь учителя-вихователя
Ситуація 1. На уроці фізичної культури у шостому класі учні займалися тренувальними вправами на гімнастичній стінці, в яких значне місце займала самостійна робота. Сергій Д. не займається, заважає товаришам.
Що робити?
а) не звертати увагу, хоч учні і скаржилися на дії товариша; б) дістати із папки журнали з цікавими спортивними матеріалами і тихенько запропонувати Сергію переглянути його; в) нагримати на учня, взяти за руку, відвести до гімнастичної лави і посадити у куток;
г) запросити Сергія обрати інші снаряди або прилади (скакалку, гантелі, м’яч тощо) і спільно з ним виконувати завдання.
Ситуація 2. Учень провинився. Учитель говорить: "Давай щоденник!'", а хлопчик відповідає: "Я забув його вдома". Що робити?
а) запитати: "А голову ти удома не забув?" б) строго сказати: "Тоді йди додому за щоденником, а заодно й захопи батьків
— я хочу з ними поговорити!". в) пообіцяти: "Ну, гаразд, увечері я подзвоню твоїм батькам, щоб завтра нагадали тобі узяти щоденник". г) попередити: "Ну, що ж, постарайся не забути його завтра!". д) попросити: "Покажи свій портфель, щось я сумніваюся, що це правда". е) сухо сказати: "Раз щоденника немає, йдемо до директора".
Ситуація 3. Після зробленого класним керівником зауваження, підліток вийшов
із класу, демонстративно грюкнувши дверима. Як поводитися в цьому випадку
класному керівнику?
а) промовчати, але при нагоді нагадати хлопчику про його нечемність і вашу можливість "повернути борг". б) негайно повернути й відчитати хлопчика, примусивши закрити двері за собою тихо. в) наступного дня спокійно поговорити з хлопчиком, "присоромивши" його виключно прикладом власної витримки і гідності. г) зробити вигляд, що нічого особливого не відбулося. д) почекати батьківських зборів, щоб виказати батькам претензії з приводу виховання сина. е) стриматися, але при нагоді розповісти хлопцям біблійну легенду про Хама і походження терміну "хамство" — може, це примусить їх задуматися?
Ситуація 4. До вчителя, що учив старшого брата, потрапляє його молодший брат. Молодший поступається старшому, а вчитель постійно їх порівнює, дорікаючи молодшого в недбалості. Наскільки доречні такі порівняння?
а) ще й як доречні — вони примусять молодшого задуматися й виправитися.
б) зовсім недоречні, вони тільки принижують й деморалізують молодшого. в) розмови з молодшим братом про старшого в будь-якому випадку корисні, але прямих порівнянь слід уникати. г) теми старшого брата в розмовах з молодшим торкатися не потрібно. Хай дитина відчуває себе "єдиним" — це підвищить його відповідальність і завзяття в навчанні.
4.Блок контролю
а) Дайте відповідь на контрольні запитання лекції:
1.
Розкрийте зміст основних завдань виховання при заняттях фізичною культурою.
2.
Що таке здоров’я та здоровий спосіб життя?
3.
В чому полягають особливості і складності виховного процесу?
4.
Які існують принципи і засоби виховання в педагогіці фізичного виховання?
5.
Що повинні забезпечувати методи виховання? б) Дайте відповідь на питання тесту:
Варіант №5. Тема: „Виховання в умовах занять фізичною культурою”
1. Здоров’я, за визначенням ВОЗ (Всесвітня організація здоров’язбереження) – це:
а) повне задоволення людини в їжі, житлі, відпочинку; б) тільки відсутність хвороб і фізичних недоліків; в) стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя; г) наявність повноцінних ліків.
2. До засобів виховання в педагогіці прийнято відносити:
а) облік вікових і індивідуальних особливостей; б) комплексний підхід до постановки і вирішенню завдань виховання; в) систематичність і неперервність виховного процесу; г) ігрову, навчальну, спортивну, трудову і різну громадську корисну діяльність
.
3. Інструменти, за допомогою яких формується особистість вихованця визначається як:
а) методи педагогічного впливу; б) принципи навчання; в) вимогами навчання; г) засобами навчання.

Модуль 6. «Формування колективу і виховання в ньому учнів при
заняттях фізичною культурою»
Блок-завдання 1. Оглядово-установча лекція 6.
а) Ознайомтеся з метою лекції, її проблемою, провідною ідеєю, основними поняттями теми, рекомендованою літературою б) Уважно перечитайте текст лекції
Мета: ознайомити із шляхами формування колективу учнів в процесі занять фізичною культурою
Основна проблема: Розвиток колективу вимагає подолання протиріч, що виникають між досягнутими і плануючими перспективами, між колективними і
індивідуальними для окремих школярів інтересами, між потребами школярів і можливостями їх задоволення тощо.
Провідна ідея: Для створення справжнього колективу необхідно використовувати не окремі шляхи і засоби, а всю їх систему.
План:
1.
Особливості формування колективу
2.
Стадії розвитку колективу учнів
3.
Шляхи формування колективу учнів в процесі занять фізичною культурою
Обрані методи: проблемна лекція
Обладнання: фрагменти відеозаписів
Основні поняття теми: референтні групи, міжособистісні взаємини, соціальний статус, згуртування, спільна діяльність, перспективні лінії, традиції.
Текст лекції 6 «Формування колективу і виховання в ньому учнів при заняттях фізичною культурою»
Одним із завдань виховання є формування колективу і виховання людини через колектив.
Це означає формування в школярів колективістського світогляду, розуміння, що великі цілі досягаються тільки разом з іншими людьми…Спортивні і рухливі ігри, естафети, командні змагання при правильно поставленій меті виховують організованість, дисциплінованість,
товариство, колективізм…Учитель фізичної культури має бути ознайомлений з основними соціально-психологічними закономірностями формування і життя колективу.
6.1.

Особливості формування колективу
При формуванні колективу вчитель стикається з низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів, що ускладнюють здійсненню виховних завдань.
1) Відмінності в розвитку школярів як особистостей. Клас, сформований дирекцією школи за формальними ознаками, складається з різних особистостей, відрізняються один від одного соціальним досвідом, соціальним походженням,
інтересами тощо.
Учень, як правило, є членом зразу декількох спільностей людей – груп і колективів. Перш за все – він член своєї сім’ї, далі – він член класу, школи, член спортивної секції або спортивної команди. У дворі він член неформальної групи – компанії хлопців, які об’єднані загальними цілями проведення дозвілля. Ці групи у соціальній психології називають
групами приналежності.
Є такі групи, з думкою яких учень особливо рахується, чиї норми і установки
не тільки ним приймаються, але й стають мотивами його поведінки. Такі групи називаються референтними.
Референтними можуть бути і групи, які складаються стихійно на основі сумісного проведення часу. Не завжди ці групи носять асоціальний характер. Багато з них сформувалися на основі інтересу до фізичної культури: любові до туризму, походам на лижах, катанню на ковзанах, велосипедах тощо.
Завдання вчителя фізичної культури:
-
виявити такі групи у мікрорайонні школи
і допомогти хлопцям в організації
їх дозвілля, в організації занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання
;
-
розкрити підліткам істинні критерії дорослості, показати, з чого складається характер чоловіка, які істинні якості (включаючи і фізичний розвиток) характеризують справжнього чоловіка
;
-
проводити збори батьків, роз’яснювати їм роль фізичної культури у
формуванні особистості, в укріпленні здоров’я і підвищенні працездатності школярів
;
-
находження шляхів управління референтними для школярів групами, створення таких груп на базі свого предмету (гуртка, спортивної секції, команди), тоді виховні цілі будуть мати однакову спрямованість, незважаючи на різні форми,
методи і засоби виховання, а також на наявність у одного і того ж учня декількох
інтересів і діяльностей одночасно.
2) Наявність в класі мікрогруп. Клас в процесі свого соціального розвитку не тільки об’єднується, згуртовується, але й поділяється на мікрогрупи, що носять неформальний характер, тобто виникають стихійно, за різними інтересами, симпатіями і антипатіями.
В залежності від цілей мікрогруп і характеру взаємодії їх учасників групи можуть мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Гру, що склалися в класі за різними інтересами до різних видів спорту, не повинні вступати між собою в антагоністичні відносини, утворювати своєрідні «касти» гімнастів, легкоатлетів, футболістів тощо. Навпаки, займаючись різними видами спорту, школярі повинні однаково відстоювати спортивну честь класу співпереживати успіхам і невдачам представникам інших видів спорту.
Можлива також самоізоляція в класі школярів, що регулярно займалися спортом, протиставлення себе іншим учням.
Завдання вчителя фізичної культури – спрямувати
знання і вміння школярів-спортсменів на користь класу.
Для цього варто залучити їх собі в помічники, сформувати з них фізкультурний актив класу, довіряти їм на уроці фізичної культури роль старших в групі.
3) Міжособистісні відносини, симпатії і антипатії. Між школярами в класі бувають формалізовані і неформалізовані відносини.
Формалізовані відношення включають в себе ділові відносини, що проявляються в процесі навчання
(наприклад, при виконанні парних і групових вправ на уроці фізичної культури)
, і відношення управління
, які складаються між школярами, які виконують функцію керівництва, і іншими учнями (наприклад, між фізоргом класу і його однокласниками).
Неформалізовані відношення відображають симпатію або антипатію, дружбу або ворожнечу, тобто емоційну сторону життя класу.
Зазвичай в класі можна спостерігати декілька видів міжособистісних відношень школярів: дружбу, симпатію, нейтральні відношення, антипатію тощо. Ці відношення виникають на основі оцінки один одного за особистісними і діловими якостями, на основі приналежності школяра до відповідної мікрогрупи і оцінки цієї групи, навіть на основі досягнень батьків учня в тій чи іншій галузі людської діяльності.
Між взаємооцінками ділових і особистісно-емоціональних якостей школярів часто спостерігається невідповідність. Наприклад, школярі можуть високо оцінювати свого однокласника як спортсмена, але низько – як товариша, так як він проявляє зазнайство, зневажливо відноситься до фізично слабких товаришів. І навпаки, школяр, який не має особливих досягнень в спорті, може високо оцінюватися всім класом за особистісними якостями.

Для шкільних груп, в яких ділові відносини на уроці фізичної культури виражені в більшій мірі, ніж на інших уроках, все ж ведучими є емоційні відношення. Однак колективістська спрямованість учнів приводить до того, що оцінки за діловими і емоційними якостями співпадають.
4) Соціальний статус школярів в класі. Одні школярі володіють більшою популярністю серед однокласників, інші не користуються популярністю, треті взагалі попадають в розряд «відкидаємих».
Школяр, що користується популярністю в класі, як правило, стає
неформальним лідером, якщо він володіє відповідними організаторськими якостями.
Якщо лідер відрізняється позитивною громадською спрямованістю, позитивно діє на групу, то вчитель повинен залучити його у якості свого помічника.
Якщо вчителю не вдалося залучити на свою сторону неформального лідера і він дезорганізує роботу колективу, але завданням вчителя є дискредитація його в очах його прибічників. Для цього варто акцентувати негативні риси лідера, показати негативну роль для класу або спортивного колективу його вчинків, дати можливість поспівчувати учням принизливість свого положення при підпорядкуванні лідеру.
Робити це варто обережно і тактовно, так як підлітки досить негативно відносяться до втручання дорослих в сферу їх дружніх відносин. Для розвінчання можна поставити лідера в такі умови, в яких він повинен проявити сміливість, мужність – якості, найбільш цінуємо підлітками, але недостатньо виражені у лідера.
Особливої уваги вчителя заслуговує ще одна категорія школярів – відкидаємі.
Причини того, що таким учням відмовляють в дружбі, можуть бути різними: через явну зневагу ними інтересами колективу, їх розпещеності і егоїзму, прихованості, замкнутості, нелюдимості.
Вчителю в такому випадку варто, по-перше, провести бесіду з класом або спортивною командою, розкрити позитивні якості «відкидаємого» учня, показати, яку користь він може принести групі; по-друге, дати йому невелике громадське доручення, щоби він міг проявити себе і підвищити за себе думку товаришів; по-третє, провести бесіду з «відкидаємим», чому однолітки не хочуть контактувати з ним, і допомогти виправити у нього недоліки.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал