Навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки (спеціальності) «Фізичне виховання*»



Pdf просмотр
Сторінка11/11
Дата конвертації27.03.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
самовихованням.
Інтелектуальне самовдосконалення зв’язане
із
самоосвітою…Фізичне самовдосконалення зв’язане із саморозвитком рухових якостей, формуванням

рухових умінь. Отже, самовдосконалення є найважливішим шляхом формування себе як особистості, розвитку своїх здібностей, придбання знань і умінь.
Істотною перешкодою для самовдосконалення учнів служить лінь, відсутність у них наполегливості і цілеспрямованості. Труднощі цього процесу полягають у тому, що розвиток волі теж є самовдосконаленням, тому не можна відкладати саморозвиток, самоосвіту і самовиховання доти, поки не розів’ється потрібна вольова якість: воно буде розвиватися разом із самовдосконаленням.
Формування прагнення до самовдосконалення проходить через три етапи:
1) створення еталона поведінки і діяльності (ідеалу), якому учень хотів би наслідувати, 2) самопізнання і формування самооцінки, 3) цілеспрямована робота над собою.
6.1. Формування еталона (ідеалу). Еталонний образ людини, на який учень хотів би бути схожим, може будуватися різними шляхами.
Перший шлях зв’язаний з вибором в якості еталона людини, чимось вразившего уяву школяра. Це може бути герой книги чи фільму, великий спортсмен, а можливо й однокласник, який володіє якоюсь яркою особливістю
…Недоліком такого шляху служить те, що еталонна особистість чи її образ приймається цілком, із усіма позитивними і негативними її сторонами, і учень починає переймати не тільки гарне, але і погане

Другий шлях зв’язаний з формуванням збірного еталона. У цьому випадку визначені еталонні якості беруться від різних людей...
Образи ідеальних особистостей мають у різних учнів неоднакову стійкість...
У зв’язку з цим учитель фізичної культури повинний сприяти вибору як ідеалу такої людини, що володіє неминучими позитивними якостями і достоїнствами, щоб учень міг постійно орієнтуватися на цей еталон...
6.2. Самопізнання і самооцінка як збудники самовдосконалення. Прийоми
самопізнання. …Пізнання людиною самого себе можливо лише при спілкуванні з іншими людьми, у процесі спільної практичної діяльності.
Існують різні прийоми самопізнання:

Самоспостереження – це спостереження людини над своїми вчинками,
діяльністю, переживаннями. Воно дозволяє прогнозувати свою поведінку при певних емоційних станах і вчасно включати моральний контроль для запобігання небажаних дій і вчинків.
Ретроспективне самопізнанняце самоспостереження за тим, як
поводився суб’єкт у минулому відрізку часу, що він при цьому переживав.
Це самоспостереження по наявним у людини вторинним образам (уявленням) .
Опосередковане самопізнання (зіставлення, порівняння) здійснюється школярами, які досягли певного рівня самосвідомості, наступними шляхами: зіставлення учнем себе з іншими людьми, порівняння ставлення учня до самого себе зі сформованим до нього відношенням оточуючих людей (педагогів, учнів, батьків, інших дорослих)…
Аналіз власних дій і вчинків, здійснюваний часто уже по ходу самоспостереження і зіставлення, є необхідною ланкою, що веде до формування в школярів самооцінки.
Він дозволяє розкривати причинно -наслідкові зв’язки своїх учинків, успіхів і невдач, дає можливість судити про свою особистість, про її значимість для загальної справи, у якій школяр бере участь …
У самоаналізі необхідно робити упор на аналіз поведінки. Адже об’єктивно можна судити про себе тільки по своїх реальних вчинках, а не уявлюваним.
Практична діяльність, поведінка одночасно і перевіряють і формують якості особистості.
Необхідно виробляти в школярів звичку до систематичного і цілеспрямованого самоаналізу
Самооцінка повинна допомагати школяреві критично ставитися до своєї
особистості, неупереджено розбиратися в особливостях своєї поведінки,
виявляти свої недоліки. Однак це можливо тільки в тому випадку, якщо самооцінка буде адекватною, якщо вона досягає певного рівня розвитку.
Рівні самооцінки. Л.І. Рувинський і А.Е.Соловйова виділяють чотири рівні розвитку самооцінки: процесуально-ситуативний, якісно-ситуативний, якісно-
консервативний і якісно-динамічний.

Процесуально-ситуативний рівень характеризується тим, що на даному рівні самооцінки школяр не встановлює зв’язків між своїми вчинками, успіхами, невдачами і якостями особистості.
Він оцінює своє «Я» лише по окремих безпосередніх результатах діяльності. Оскільки досягнутий результ ат може бути наслідком збігу обставин (наприклад, перемога на змаганнях усередині класу, школи), самооцінка може бути необ'єктивною: досягнутий результат не відповідає особистісним якостям

Якісно-ситуативний рівень самооцінки характеризується тим, що школяр установлює прямолінійні зв’язки між своїми вчинками, досягненнями й особистісними якостями: переміг на змаганнях – виходить, цілеспрямований, вольовий
. На цьому рівні розвитк у са мооцінки са мовихова ння но сить ситуативний характер. Вона теж ще неадекватна і хитлива.
Якісно-консервативний рівень самооцінки характеризується руйнуванням прямолінійних, формальних зв’язків між вчинками, досягненнями і якостями особистості.
Якість особистості уже абстрагується від конкретного вчинку …
Якісно-динамічний рівень характеризується усвідомленням школярами складних залежностей між вчинками і якостями особистості. Самооцінка більш об’єктивна, динамічна (оскільки відбиває зміни у внутрішньому світі школяра).
Самовиховання стає усвідомленим, планомірним і активним процесом…
Приведені рівні розвитку самооцінки мають деякою мірою вікові особливості. Перший рівень характерний для молодших школярів, другий – для підлітків, третій – для перехідного віку (з підлітків у юнака), четвертий – для юнаків…
Вплив поганої успішності по ф ізичній культурі на низьку самооцінку школярем своїх особистісних якостей не було б, якби на уроці оцінювалися не стільки абсолютні досягнення учня (довжина стрибка, бальна оцінка техніка виконання гімнастичної вправи, ефективність гри в баскетбол і т.п.), скільки зміни в досягненнях, що при позитивному ставленні учня до предмета відбивають його старанність. Тоді учень мав би задоволення від того, що його результати зростають,
щ о він досяг уже проміжної мети…

Підлітки, за даними М.Г. Казакіної, не можуть подивитися на себе з боку і правильно оцінити результати своєї діяльності: їх самооцінки мають хитливий характер і залежать то від оцінювання результатів діяльності, то від оцінювання
свого відношення до справи, то від оцінювання свого ставлення до інших
учасників цієї загальної справи.
Формування адекватної самооцінки в учнів. Особливу важливість представляє…організація захоплюючої для підлітка і юнака суспільно значимої
діяльності. Захопленість нею народжує потреба відповідати певним вимогам до поведінки в діяльності…
Не менш важлива для формування адекватної самооцінки моральних якостей особистості школяра багатогранність суспільної діяльності. У цьому випадку до школяра пред’являється цілий комплекс вимог, і він буде оцінювати себе не по одному параметру, а по багатьом…
Для формування адекватної самооцінки потрібні чіткі критерії («що таке добре і що таке погано»)…
Оскільки неадекватна самооцінка може бути як заниженою, так і
завищеною, підходи вчителя до учнів при формуванні в них адекватної самооцінки повинні бути різними.
У випадку заниженої самооцінки корисно використовувати наступні прийоми:
1)
організувати навчально-виховний процес так, щоб учень періодично домагався успіху (це підвищує впевненість у собі);
2)
строго дотримуватися принципу поступовості, щоб реалізувати прийом, викладений у пункті першому;
3)
уникати критики й осуджень в оцінці дій учня, частіше заохочувати, підкреслювати позитивні моменти в його діяльності;
4)
не втягувати учня в змагання з іншими хлопцями, тим більше з тими, хто краще підготовлений; нехай учень спочатку спробує змагатися із самим собою під девізом «сьогодні краще, ніж учора»;

5)
при утрудненні у виконанні завдання розбити його на частині і приділити особливу увагу вправам, що підводять;
6)
підкреслювати важливість не результату діяльності, а участі в ній.
При завищеній самооцінці можливе використання наступних прийомів:
1)
періодичне створення для учня ситуацій, у яких би він терпів невелику невдачу (змагання з більш сильним суперником);
2)
починати навчання і виховання з досить важких завдань, щоб запобігти
«розходжуючої» дії легкого успіху;
3)
строго оцінювати досягнення позитивного результату, при неповній реалізації учнем своїх можливостей використовувати осудження;
4)
по можливості не навчати спільно зі слабкими учнями;
5)
переорієнтувати увагу учня з результату виконуваної вправи на способи досягнення результату і якість виконання вправи.
Формування адекватної самооцінки не повинне бути відірване від виховання особистості в цілому. Адже формування уміння правильно оцінювати свої можливості і результати діяльності, бачити дійсні причини неуспіхів і помилок – це одночасно і розвиток самокритичності...
7.

Етапи і засоби самовиховання підлітків і старших школярів
По визначенню В.А.Сухомлинського. самовиховання є «людське достоїнство в дії» .
Самовиховання підлітків і старших школярів повинне розвиватися, послідовно проходячи через ряд етапів: 1) виявлення своїх недоліків; 2) розробка програми й особистих правил самовиховання; 3) реалізація програми за допомогою прийомів самостимуляції і самопримуси; 4) контроль результатів самовиховання і корекція програми самовиховання.
Виявлення своїх недоліків. У результаті самооцінки учні виявляють у себе недоліки, які вони хочуть перебороти. Як відзначають Л.И. Рувинський і
А.Є Соловйова, недоліки мають різну природу. З одного боку, під своїм недоліком учень може розуміти відставання від норм розвитку позитивної якості.
З іншого боку, недоліком він може вважати недостатній розвиток позитивної якості в порівнянні з наявним у нього ідеалом.

Можливі випадки, коли під недоліком розуміють наявність негативної
якості…Тут самовиховання виражається в подоланні негативної якості, у
перевихованні.
Розробка програми й особистих правил самовиховання. …Підлітки намічають програму самовиховання на основі інформації з навколишньої життя, літературних джерел і т.п. Вона звичайно складається з ряду зобов’язань перед самим собою: виробити сміливість, наполегливість, самостійність та ін. Однак у цій програмі вони обмежуються розрізненими актами самовиховання.
…Старшокласники виробляють особисті правила самовиховання, що визначають основні лінії поведінки, систему вчинків у різних умовах. Це сприяє подоланню ситуативності поведінки.
Багато видатних людей оформляли свої самозобов’язання й особисті правила самовиховання письмово, що сприяло більш чіткій побудові програми самовиховання, її «узаконюванню», кращому збереженню в пам’яті…
Реалізація програми самовиховання. Програма самовиховання реалізується за допомогою прийомів, які поділяють на дві групи: самостимулювання і
самопримуси.
Прийоми
самостимулювання містять у собі
самопереконання,
самосхвалення і самонавіяння.
Самопереконання – це прийом, використовуваний людиною, коли їй потрібно затвердитися в правомірності своїх учинків, обґрунтувати правомірність прийняття того чи
іншого рішення, затвердити себе у своїх можливостях…Допомагає переборювати внутрішні розбіжності особистості прийом порівняння доводів
Самосхвалення використовується для додання собі впевненості. Це один зі способів оптимізації свого психічного стану, додання настрою мажорності
(…”якщо інші зуміли перебороти ці труднощі, то і я теж смогу”).
Самонавіяння – метод, використовуваний для зміцнення віри людини у своїх можливостях і для регуляції свого емоційного стану. Самонавіяння зв’язане з концентрацією уваги на словесних формулах, за допомогою яких людина вселяє
собі бажане: повинний – хочу – можу – є (наприклад: я повинний бути витриманим – я хочу бути витриманим – я можу бути витриманим – я витриманий)…
Прийоми самопримуса, використовувані з метою самовиховання, виражаються в іншій формі, чим прийоми самостимулювання. До них відносяться
самоосуд, самозаборони (самонаказ) і самопокарання.
Самоосуд – це відверте невдоволення своїми діями, поведінкою, спрямованістю мислення. Критичне ставлення до себе є показником духовного здоров’я особистості…
Самозаборона – це добровільне відмовлення від власних намірів при наявності сильного бажання зробити щось…Застосовуючи самозаборону, людина як би накладає вето на спокуси, що ведуть його убік від наміченого шляху самовиховання…
Нерідко до прийомів самопримуса відносять самопокарання. Однак використання цього прийому викликає в деяких психологів і педагогів заперечення. Самопокарання, на відміну від покарання, є не засобом спонукання особистості до каяття, до переживання своєї провини, а лише їхнім результатом…
…Варто враховувати і небезпечні наслідки самопокарання в підлітків і юнаків, коли воно може приймати форми самобичування.
Самоконтроль і корекція програми самовиховання.
Самовиховання – це тривалий і безупинний процес, що вимаг ає постійного самоконтролю. Щиросердечна лінь, що виражається у відсутності наполегливості, є серйозною перешкодою для самовиховання.
Самоконтроль відіграє роль внутрішнього регулятора в процесі самовиховання, що підвищує керованість власною діяльністю і поведінкою.
Оволодіння самоконтролем і вміле його використання в повсякденному житті жадає від людини інтелектуальної і вольової напруги, особливо в початковому періоді самовдосконалення…Із самоконтролем зв’язане і самовладання, тобто контролювання своїх емоційних реакцій. Завдяки самовладанню людина може погасити вибух гніву, дратівливість, побороти острах, нерішучість…

Самозвіт – це звіт перед собою про прожитий відрізок часу, зв’язаний з програмою самовиховання. Призначення самозвіту – підвищити відповідальність учня за точне і повне виконання узятого зобов’язання...
Здійснення самоконтролю і самозвіту полегшується, якщо учень веде щоденник…Супротивники щоденника вважають, що він заважає активної, повнокровної діяльності, відволікає людей від перетворюючої їхню особистість роботи…
....Самовиховання – це не захід…Людина повинна усвідомити для себе принаймні дві речі: якої бажаної мети присвятити себе і як цієї мети досягти…
…Школярі-спортсмени краще знають свої недоліки і майже в чотири рази частіше займаються самовихованням, чим школярі, що не захоплюються спортом.
Отже, заняття спортом активізують процес самовиховання.
8. Вікові особливості самовиховання
У залежності від віку школярів самовиховання має ряд особливостей.
У школярів молодших класів самовиховання зв’язане лише із
самовиправленням вчинків…На самовиправлення його направляють оцінки дорослих, відповідно до яких він хоче стати «гарним».
Підлітки прагнуть самовиховувати в основному вольові якості («силу волі»): сміливість, наполегливість, витримку, дисциплінованість. З інших якостей називають чуйність, скромність. Самовиховання в них зв’язано із
самоствердженням якостей особистості через окремі вчинки
У підлітка факт здійснення вчинку не відокремлюється від факту наявності чи відсутності певної якості особистості: він вважає, що раз він зробив сміливий вчинок, значить він сміливий…Для нього здійснення вчинку – це прояв уже наявної в його уяві якості. Звідси виникає перша особливість самовиховання підлітка – низький рівень усвідомленості самовиховання.
Друга особливість складається у вузькості набору якостей, що виховуються.
Підлітки звертають увагу лише на ті якості, що найбільш актуальні для них тепер чи вразили їхню уяву (…замість різнобічного фізичного виховання підліток може захопитися культуризмом, нарощуванням біцепсів та ін.)…

Третя особливість самовиховання підлітків складається в його
ситуативності. Велика вразливість підлітків і в зв’язку з цим швидка зміна
ідеалів приводять до того, що підлітки виявляються не в змозі самі керувати своєю цілеспрямованістю, досягати шляхом самовиховання один раз поставленого завдання (сьогодні вони вирішили стати спритними, як акробати, завтра – сміливими, як парашутисти, післязавтра – сильними, як штангісти).
У юнацькому віці самовиховання школярів зв’язане з виділенням якостей
особистості як спеціального об’єкта самовиховання…Для них доказом наявності якої-небудь якості стає систематичність здійснення певних вчинків…Юнак уже розуміє, що систематичне здійснення тих чи інших вчинків приводить до розвитку, закріпленню тієї чи іншої якості. Тим самим самовиховання переходить на новий якісний рівень – удосконалювання якостей особистості
9. Типові помилки самовиховання
При постановці мети помилки полягають у наступному:
1.
Абстрактність мети, обираної учнем: він ставить мету – стати вольовим чи організованим, але який конкретний зміст цієї мети, учень не знає…
2.
Несумірність мети і реальних можливостей: нереалістична оцінка своїх можливостей приводить до того, що мета, навіть конкретно сформульована, виявляється нездійсненною…
3.
Безглуздість мети: вирішивши стати вольовим, учень відмовляється від прийому певної їжі, у тому числі і необхідної для нормального розвитку його організму…
4.
Одночасний вибір безлічі цілей: кожна з цих цілей могла б бути досягнута, але разом їх досягти неможливо.
5.
Порушення правильного співвідношення ближніх і віддалених цілей: школярі починають самостійно освоювати такі складні вправи, які можна опанувати, тільки освоївши більш прості…
6.
Відсутність віддаленої мети: школяр бачить тільки найближчі цілі, не задумуючись над тим, до якого кінцевого результату вони приведуть…

7.
Підміна цілей: учень хоче стати наполегливим і для цього ставить завдання – будь-що-будь стрибнути в довжину на чотири з половиною метра
(…досягає потрібного результату і…відразу розслаблюється)…
Помилки при досягненні цілей зводяться до наступного:
1.
Не встановлюється критерій успішності: часто школяр не знає, вивчив він завдання чи тільки ознайомився з ним (…підняв два-три разу гантелі і вважає, що досить потрудився…)...
2.
Відсутність чіткої програми досягнення мети. Бажаючи розвити в себе рухові якості і не одержуючи швидкого результату в обраному спочатку виді спорту, школяр починає переходити з однієї секції в іншу...
3.
Відсутність гнучкості в реалізації програми діяльності: учні часто не вміють пристосуватися до умов, що змінилися.
4.
Неправильна реакція на невдачу в самовихованні: навіть маленьку невдачу учень може розцінити як доказ своєї бездарності, безвільності, у результаті чого кидає почате самовиховання.
10.Завдання учителя фізичної культури по керівництву самовихованням
учнів.
Метою самовиховання не повинне бути прагнення виділитися з колективу, піднятися над ним. Навпаки, у школяра самовиховання повинне бути спрямоване на бажання краще виконати свій борг, бути гідним членом колективу. Це відноситься і до самовиховання за допомогою фізичної культури.
Для того щоб самовиховання протікало по правильному руслу, воно повинно направлятися вчителями, дорослими, колективом школярів…самовиховання може мати й антигромадську спрямованість
. Підл іток, на при клад, виховує в собі жорстокість, щоб здаватися в очах хлопців зі своєї компанії сміливим, стає циніком, щоб показати незалежність своїх суджень і «волі» від норм суспільної моралі та ін .
У зв’язку з цим перед учителем фізичної культури виникає ряд завдань.
Перше завдання – збудити (чи підтримати) прагнення школяра розвити в
собі позитивні риси особистості і позбутися негативних.
Якщо такого прагнення немає, не треба чекати, поки воно виникне саме собою. Треба показати учню, який
виявляє боязкість при виконанні фізичних вправ, що людина сам виробляє свій характер, розповісти, як ті чи інші люди позбулися від такого ж недоліку

Друге завдання вчителя – формування у учнів високого рівня самосвідомості, завдяки якому з’являється можливість самопізнання. Знання індивідом самого себе вважається найважливішим показником розвитку особистості. Уміння людини аналізувати свою індивідуальність, дивитися на себе з боку, контролювати свої дії, керувати своїми емоціями, учинками – усе це є критерієм розвитої самосвідомості…Завданням вчителя є поступове формування прийомів
самопізнання.
Далі вчитель повинний вирішити третє завдання – допомогти школяреві
скласти програму самовиховання, намітити, які особливості поведінки, риси особистості варто розвивати і які викорінювати, і зв’язане з цим четверте завдання – указати розумні шляхи і способи самовиховання.
…Головне, що повинний зрозуміти учень, − що виховання і самовиховання
вольових і моральних якостей без подолання труднощів практично неможливо і що переборювати треба повсякденні, буденні труднощі, не чекаючи, поки представиться можливість зробити героїчний вчинок.
Керівництво учителем самовихованням учнів повинно бути тактовним, без
натиску. Важливо, щоб цілі самовиховання не нав’язувалися вчителем, а виходили
від самого школяра. Треба надавати учням більше самостійності, тому що недооцінка прагнення підлітка до самостійності приводить до того, що самовиховання його починає приймати нігілістичний, антагоністичний характер стосовно вчителя... б) Виконайте індивідуальне завдання на вибір (1-3 бали):
1. Підготувати виступ, доповідь, реферат із теми;
2. Написати тези, статтю, есе;
3. Виступ на науково-практичній конференції.
Блок-завдання 3. Творчі завдання
1. Проаналізуйте педагогічні ситуації з погляду прояву в них якостей та
умінь учителя-вихователя

Ситуація 1. Ви йдете коридором школи. У кутку два п’ятикласника з’ясовують між собою стосунки, пускаючи вхід свої кулаки.
Що робити?
а) схопити обох учнів за руки, розвести їх і повести до учительської для розмови; б) не звертати уваги, пройти повз них; в) спокійно підійти, розчепити одного із супротивників, пригорнути до себе, сказати йому щось приємне і заспокійливе на вушко; г) рішуче підійти до хлопців, голосно крикнути: «Негайно припиніть цю бійку. Я вам поставлю двійки за поведінку!»
Ситуація 2. Учитель заходить на урок у 6-й клас. Учні продовжують з’ясовувати між собою стосунки.
Що робити?
а) рішуче підійти до столу, подивитися уважно на учнів і сказати: «Зараз же припиніть. Розпочався урок, а ви ще не готові. Як це назвати?» б) спокійно, розважливо підійти до столу, подивитися на дітей, м’яко посміхнутися і перевести їх увагу на чудову погоду за вікном; в) підійти до столу, покласти на нього книжки, журнал і почати урок, зробивши вигляд, що нічого не відбулося; г) зупинитися у дверях, зі здивуванням і докорою подивитися на учнів, наказати
їм привести себе в належний порядок і зачекати поки учні не з’ясують стосунки.
Ситуація 3. Авторитетний учитель із великим досвідом роботи входить у клас і бачить на дошці карикатуру на себе. Вона виразна, смішна, точна. Клас мовчки чекає реакції вчителя. Учитель із цікавістю розглядає карикатуру й говорить:
- Оскільки намальовано дуже добре, мені шкода це стирати. Хай художник спочатку перенесе це на папір. Я хвалю талановитого карикатуриста.
Завдання. Проаналізуйте ситуацію. Дайте оцінку діям вчителя.
Ситуація 4. Привітання хлопчиків із святом. Дівчатка (причому, не всі!) вийшли до дошки й по черзі викликали до себе хлопців, щоб подарувати їм аудіодиски.
Касети були підібрані відповідно до уподобань хлопців.
Після вручення подарунків троє хлопців нічого не отримали.

Завдання. Проаналізуйте ситуацію. Дайте оцінку пропозиції щодо дій класного керівника.
Ситуація 5. На уроці дівчинка нагадує вчительці: "Ольга Петрівна, на минулому уроці ви обіцяли, що розповісте нам..." Учителька зовсім забула про свою обіцянку, і виконати його не готова. Як бути? а) упевнено сказати: "Звичайно, звичайно, тільки сьогодні у нас не вистачить на це часу. Давайте наступного разу!" б) рішуче заявити: "Давайте поговоримо про це після контрольної — тоді у нас
і часу буде більше". в) сказати здивовано: "Ну, сьогодні ви не настільки добре працювали на уроці, щоб я робила вам такі подарунки!" г) здивуватися: "Щось не пам'ятаю, щоб я давала вам обіцянку, але якщо вам це цікаво, то наступного разу поговоримо". д) чесно сказати, що забули про свою обіцянку. Вибачитися й сказати, що наступного разу обов'язково його виконаєте.
Ситуація 6. Молодий вчитель помічає, що одна із старшокласниць всіляко з ним заграє. Що робити?
а) обговорити цю ситуацію з класним керівником — вона підкаже, як поводитися. б) якщо у вчителя є сім'я, учні повинні про це знати, а якщо ні — про всяк випадок придумати собі наречену, щоб "охолодити" старшокласниць. в) одного разу при всіх відчитати дівчинку, щоб бажання кокетувати зникло. г) записати в щоденник відверте зауваження: "Кокетувала з вчителем фізкультури. Поведінка - 2". І розпис. д) при нагоді недбало кинути: "Маша, не набридай, це виходить за рамки пристойності!" е) спробуйте зробити вигляд, що теж звернули на дівчинку увагу, якщо це стимулюватиме її в навчанні.
4.Блок контролю
а) Дайте відповідь на контрольні запитання лекції:

1.
Розкрийте причини недисциплінованості підлітків.
2.
Які заходи виправлення недисциплінованості учнів може використати у своїй роботі вчитель фізичної культури?
3.
Дайте характеристику «важких» учнів.
4.
Які існують умови формування «важких» підлітків? б) Дайте відповідь на питання тесту:
Варіант 8. Тема «Виховання учнів з відхиленням від норм поведінки в процесі занять
фізичною культурою»
1.

Дайте правильне визначення недисциплінованості:
а) це недоліки у шкільному і сімейному вихованні, що породжують у дитини негативні риси характеру; б) це моральна невихованість, порушення дисципліни у навчанні та хуліганська поведінка; в) це відхилення у фізичному розвитку та педагогічна занедбаність учнів; г) це негативна морально-вольова якість особистості, що відображається у невмінні або небажанні організовувати свою поведінку.
2. Успіх виховання дисциплінованості учнів залежить:
а) від точного викладу і доступності переліку вимог до учнів; б) від чіткої системи організації суспільно-корисної діяльності і включення в неї школярів; в) від урахування вчителями фізичної культури психологічних особливостей учнів; г) від формування інтересу учнів до уроків фізичної культури.
3. До важких учнів відносяться ті:
а) хто має відхилення у фізичному розвитку, фізичної підготовленості, фізичному здоров’ї; б) хто має відхилення у моральному розвитку, негативні форми поведінки, постійний прояв недисциплінованості; в) хто не підтримує нормальні відносини з батьками, вчителями, учнями; г) в кого не відпрацьовані правильні критерії оцінки життєвих ситуацій.

Література
1)
Ильин Е.П. Психология физического воспитания: 2-е изд., испр. и доп. –
СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2000.- 486 с.
2)
Ильин Е.П. Психология для педагогов. – СПб.: Питер, 2012. – 640 с.
3)
Ильин Е.П. Психомоторная организация человека: Учебник для вузов .-
СПб.:Питер,2003.-384 с.
4)
Ильин Е.П. Психология спорта. ─ СПб.:Питер,2009.-352 с.: ил. ─ (Серия
«Мастера психологии»).
5)
Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. Учеб. пособие.– М.: «Академия»,2000.-288 с.
6)
Карпушин Б.А. Педагогика физической культуры: учебник / Б.А. Карпушин.
– М.: Советский спорт, 2013. – 300 с.
7)
Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.І. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. – К.: Знання-Прес, 2003. – 429 с.
8)
Кузьмінський А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.І. Педагогіка: Підручник. – 2- ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. – 445 с.
9)
Лисянська Т.М. Педагогічна психологія: Практикум: Навч. посіб. – К.:
Каравелла, 2009. – 224 с.
10)
Ложкин Г.В. Психология спорта: схемы, комментарии, практикум: учеб. пособ. / Г.В. Ложкин. – К.: Освіта України, 2011. – 484 с.
11)
Молодцова Н.Г. Практикум по педагогической психологии. 2-е изд. – СПб.:
Питер, 2009. – 208 с.
12)
Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Л. Омельяненко. –
К.: Знання-Прес, 2003. – 700 с.
13)
Педагогика физической культуры и спорта: учебник / под ред. С.Д.
Неверковича. – М.: Физическая культура, 2006. – 528 с.
14)
Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Практикум: Навч. посіб. – К.: Каравелла, 2008. – 336 с.
15)
Спортивная психология в трудах отечественных специалистов./Сост.
И.П.Волков.- СПб.:Питер,2002.- 384 с.
16)
Традиції фізичної культури в Україні: Зб. наук. статей / За заг. ред.. С.В.
Кириленко, В.А. Старкова, А.В. Цьося. – К.: ІЗМН, 1997. – 248 с.
17)
Практикум по спортивной психологии /Под ред. И.П.Волкова.- СПб.: Питер,
2002.- 288 с.
18)
Педагогика спорта /Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А.- К.: Здоров’я,
1986.- 208 с.
19)
Станкин М.И. Психолого-педагогические основы физического воспитания: пособие для учителя.- М.: Просвещение, 1987.- 224 с.
20)
Шалар О.Г. Лекції з курсу „Психологія фізичного виховання та спорту”: навчально-методичний посібник для студентів спеціальності ПМСО. Фізична культура.- Херсон: Видавництво ХДУ, 2005.- 212 с.

ЗМІСТ

ВСТУП
3
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І «ДИДАКТИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ»
5
Модуль 1. «Предмет та завдання педагогіки фізичного виховання»
5
Модуль 2. «Специфіка діяльності вчителя фізичної культури»
15
Модуль 3. «Дидактика фізичного виховання»
39
Модуль 4. «Активізація учнів на уроці фізичної культури»
52
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ «ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ УЧНІВ В
ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ»
77
Модуль 5. «Виховання в умовах занять фізичною культурою»
77
Модуль 6. «Формування колективу і виховання в ньому учнів при заняттях фізичною культурою»
86
Модуль 7 «Формування моральності учнів в процесі занять фізичною культурою»
103
Модуль 8. «Виховання учнів з відхиленням від норм поведінки в процесі занять фізичною культурою»
120
ЛІТЕРАТУРА
140














Відповідальний редактор – Стрикаленко Є.А.
Коректори –
Технічний редактор –

Підписано до друку 21.03.2011. Формат 60х84/16.
Папір офсетний. Друк цифровий. Гарнітура Times New Roman.
Умовн. друк. арк. 6,51. Наклад 300.

Друк здійснено з готового оригінал—макета у видавництві ПП
Вишемирський В.С.
Свідоцтво серія ХС № 48 від 14.04 2005 р.
Видано Управлінням у справах преси та інформації
73000, Україна, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 138,
Тел. (050) 514-67-88, (050) 133-10-13, e-mail: vvs2001@inbox.ru



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал