Навчально-методичний посібник для студ вищих навч закл. Старобільськ : Вид-во дз «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»




Сторінка5/12
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Казка-байка, казка-легенда, казка-новела, казка-притча
У системі української літературної казки ХХ століття чільне місце посідають твори з яскраво вираженою морально-

76 дидактичною складовою, частині з яких притаманний жанровий синтетизм. Особливо це стосується казок, що побудовані на анімалістичному матеріалі. Вони орієнтуються на традицію І. Франка (зб. Коли ще звірі говорили маючи в основі фантастичну подію, вони часто наділені повчальними, сатиричними й алегоричними рисами. У зв’язку з цим їх зміст може набувати ознак байки. Образи, сюжети, мотиви казок і байок часто переплітаються, органічно схрещуються, що провокує появу синтетичного жанрового різновиду казки-байки.
Казково-байковий синтез набув поширення у сфері літератури для найменших і представлений у другій половині
ХХ ст. творами Ю. Ярмиша (Жабенятко, В. Сухомлинського Пурпурова квітка, Пихатий півень, Пихата жаба, Д. Чередниченка (Помаранчевий котик, Пузир та Їжак, Про ворону, що хотіла стати відомою на увесь світ, Яблуко не таке як усі, «Іжко і Пацько») та ін. Фіксована оповідна подія (Д. Лихачов) утворах такого типу – фантастична, трактована стрижневою нормою художнього освоєння світу. Своєю неординарністю, незвичністю зображуваного твори демонструють ірреальність змісту, яку реципієнт з легкістю вловлює помаранчевий котик з білими лапками дискутує з мурим бродячим котом і горобчиком Помаранчевий котик, пацюк приходить у гості до їжака поласувати яблуками («Іжко і Пацько») тощо. Мовностильова палітра творів рясніє побутовими штампами, вдало зімітованою розмовною інтонацією їх фабульна основа ґрунтується, як правило, на діалозі (ці чинники наближають твори до фольклорних казок про тварин, що були свого часу успадковані І. Франком у збірці Коли ще звірі говорили. Наприклад Та тільки підкрався до Їжакової оселі , аж тут і сам Їжко на поріг
– Здоров, здоров, сусіде, просимо в гості. За-а-авжди тобі раді.
– Та я …
– Заходь, заходь…
Повечеряєш, тобто по-твоєму поснідаєш. Зайшли вони в господу.

77
– Сідай до столу. Ось тобі мишка, ось хробачок, с.
76–77]. У поданому епізоді неважко помітити аналогії з народною казкою Лисичка і Журавель й однойменною інтерпретацією І. Франка. У казках-байках, як правило, виразно артикульований алегоризм, який, на думку більшості науковців, править за єднальний ланцюг обох жанрів. Якщо в байках він є сюжетним стрижнем, із якого випливає моралізаторський висновок, то в казках-байках алегорія маскує людські риси засобами казкової інакомовності автори висвітлюють певні проблеми. Синтетичні твори запозичають указки епічність оповіді, персонажну сферу, декларують байковий дидактизм, посилення моральних аспектів. Так, наприклад, указці Помаранчевий котик Д. Чередниченка автор на прикладі діалогу домашнього рудого котика з горобчиком і рябим котом унаочнює ідею любові дорідної домівки, куди домашня тварина може завжди повернутися. Казка Про ворону, що хотіла стати відомою на весь світ спонукає до дискусії про людські якості, завдяки яким тебе будуть шанувати й поважати у світі. Пузир та Їжак – алегорична замальовка про добре сусідство двох друзів Пузиря, що живна дереві, та Їжака, який мешкав піддеревом. Зістрибнувши одного разу з дерева, щоб віддячити Їжакові за порятунок від гадюки, Пузир кинувся товаришу в обійми й відразу лопнув. З функціонального погляду казки-байки поєднують настановочно-повчальну й розважальну складові. Вони часто виявляють себе удвох іпостасях або алегорично-сатиричні, або розважально-повчальні. Наприклад, указці Жабенятко Ю. Ярмиша повчальна складова розрахована на рецепцію дошкільника. Маленьке Жабенятко запитує в дорослої Жаби Чому я таке мале. Бо мало їси, – відповідає та. Діти легко проводять аналогії із власним життям. Натомість фінал твору має алегорично-сатиричний відтінок з’ївши комара, гусінь, зайчика, вовка, жабенятко луснуло. Належність того чи того твору такого типу до жанру казки пояснити непросто, особливо якщо йдеться про тексти невеликі за обсягом, з виразно конденсованим алегорично-дидактичним

78 змістом, повчальним характером. Специфіку жанрового синтетизму байки й казки пояснює Галина Сабат. Дослідниця, зокрема, указує нате, що моральний чиннику казково- байковому синтезі набуває інакших смислових відтінків. Якщо в байці мораль має відокремлене, конкретно закріплене за нею місце, завдяки чому твір структурно поділяється на два компоненти, то казка уникає репрезентативності повчання, дидактика в ній закріплена у фінальних формулах. Модифікацій також зазнає й сатирична складова байки. Здебільшого в аналізованих творах вона набуває розважально-гумористичного характеру. Півень, наприклад, який постійно вихвалявся своїм барвистим хвостом, після дощу, що змочив хвоста птахові, втікає насідало (Пихатий півень В. Сухомлинського. Жаба, яка хотіла навчитися співати по-журавлиному, сподівається, що в неї виростуть крила й вона навчиться літати (Пихата жаба В. Сухомлинського. Синтез жанрових ознак байки й казки, таким чином, призводить до розширення функцій творів, домінуючими з яких стають естетична, розважально- гумористична, пізнавальна, морально-дидактична. Тематична своєрідність, специфіка композиційної будови твору, певний зміст тощо з-поміж епічних жанрів виокремлююють легенду, що характеризується малосюжетністю, міфологічним, апокрифічним чи історико-героїчним змістом, має обов’язкову спрямованість на вірогідність зображуваних подій та специфічну побудову сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів і явищ природи та ін.) з притаманною стійкістю і завершеністю сюжету [46]. Аналіз казкових сюжетів дає підстави для означення ще одного варіанту жанрового синтезу казки-легенди, що репрезентована у другій половині ХХ ст. творами Зірки
Мензатюк (Арніка, Прощання з вербою, О. Зими (Чому горобці у вирій не літають, Як снігурі перемогли синю птицю, Ю. Ярмиша (Лебедина казка, Блискавка та грім, Ірини Калинець (Казка про сосну) та ін. Діалогізуючи з легендою, казка набуває її окремих характеристик. Це стосується, зокрема, настанови на вигадку як канонічної

79 жанрової ознаки казки, що в синтетичному жанрі модифікується в настанову на ймовірність подій. Указці Арніка Зірки
Мензатюк головна героїня твору Арніка – квітка, яка шукає живу воду, аби вилікувати хвору жінку. Мотив пошуку цілющої води, яка здатна творити дива, здавна використовувався в сюжетах народних казок (Вечірник, Полуночник і Світанок – українська народна казка, Брехні вистачає натри дні – сербська народна казка, Цілюща вода – польська народна казка. Залучивши фольклорний первінь в авторський сюжет, Зірка Мензатюк розгортає його в нових часопросторових координатах. Закони казкового хронотопу мають безпосереднє відношення до поетики літературної казки й допомагають зрозуміти природу жанру. Якщо у фольклорному творі хронотоп абстрактний, дія відбувається десь, колись, що позначається топографічними формулами У сімдесят сьомій державі, за скляними горами, за молочними ріками, Втри- дев’ятому царстві, в тридесятому королівстві та ін., то в Зірки
Мензатюк він набуває характерних локальних барв. У сукупності перед читачем постає українська просторова панорама У горах Карпатах на полонині Цапул росла маленька квітка арніка, Гену долині, у смерековій хатчині сидить мала дівчинка, мов леліточка», За верхами, за лісами, аж там, де баба дріт пряде, стоїть найстарша гора наймення Говерла тощо. Увесь твір пронизує українська ментальність, що виявляється в локальних деталях, надаючи казковій фантастиці національного колориту Повіяв вітер, облітав гори та й розказує – Вуйко Петро нові ворота ставить, дівці Аничці на весілля струцні печуть [52, с. 4] (струцні – весільне печиво у гуцулів Зраділи верхи й доли, зраділо зіллячко на полонині
Цапул» [52, с. 16]. Фантастичний простір казки мальовничий, водночас озвучений. Письменниця не приділяє значної уваги пейзажу (казка розрахована на найменшого читача, атому визначається динамічністю сюжету, проте в концентрованих штрихах, окремих деталях відчувається замилування автора твору колоритними замальовками Закарпаття.

80 Арніка врешті-решт знайшла живу воду, проте зачерпнути її було ні в що, і квітка сама напилася її. Прийшовши до дівчинки, у якої хворіла матір, Арніка наказала відірвати від себе галузку й на ній зварити чаю, який випила хвора жінка й одужала. Дотримуючись законів жанру, Зірка Мензатюк наприкінці робить акцентна особливостях цвітіння арніки, даючи в такий спосіб настанову на реалістичність зображуваного. Квітка має жовтий колір і наділена цілющими властивостями. Вона цвіте, за висловом письменниці, сонячним цвітом. А жива вода в її стеблах такі лишилася. Як хто з гуцулів захворіє, такі шукає арніку. Кажуть, нема над неї зілля на всі Карпати [52, с. 16] . У казках-легендах наявний типовий казковий хронотоп, показовими ознаками якого часто стають ініціальні формули
(«Давним-давно, коли дні були вдвоє довші, а світ тільки починався, з’явилися на землі дивні сірі пташки [26, с. 94]); поруч із звичайними представниками флори й фауни (сойки, горобці, снігурі, журавлі тощо) можуть діяти чарівні фантастичні персонажі (Синя Птиця, лапокрил Машталка, вухокрил Пашталка, Золотохвостик). Принцип побудови казок- легенд схожий спочатку подана чарівна фантастична історія, наприкінці якої звучить настанова оповідача на вірогідність зображених подій, що сформульована типовою для легенди фінальною формулою Із того часу і не літають у вирій горобці. А коли серед зими на горобчиків нападає сум та жура, з неба гримлять громи. То Машталка і Пашталка до горобців озиваються, про літо їм нагадують
[26, с
«Золотохвостикові чари здійснилися – такі літають снігурі з лискучим рожевим пір’ячком на грудях [26, с. 28]. Розглядаючи варіанти взаємодії казки з іншими жанрами, не можна оминути увагою новелу.Новелістичні казки свого часу були означені фольклористами в системі народної казки. Маючи тісний зв’язок з дійсністю, новелістична казка характерна відсутністю ознак надприродності Новелістичні казки містять велику кількість побутових елементів, влучно схоплених спостережень, життєвих деталей. Вони за певної літературної обробки легко перетворюються в новелу. З новелами їх об’єднує те, що вони являють собою короткі захоплюючі оповіді з життя

81
[68, с. 276]. Маючи у своїй основі реалістичний спосіб зображення, події в новелістичних казках водночас умовні. Завдяки нагромадженню певних неймовірностей вони все ж є казками. Оригінальною авторською версією казково-новелістичного синтезує Степова казка. Твір побудований на анімалістичному матеріалі й складається з х частин Забутий курінь, Як свисне бабак, Небезпечний приятель, Ходи, біда, стороною. Його головними персонажами є степові мешканці Кріт, Мурахи, Бабак, Павук, Їжак. Кожен з них наділений певними рисами характеру, і їх життя в Курені нагадує людські стосунки. Саме тому твір цей вивірений в дусі традицій діалогу між людиною і природою. Письменник акцентує увагу на загальнолюдських цінностях, що реалізується на прикладі дій і вчинків персоніфікованих образів, наділених людськими рисами характеру. Їжак і Кріт знайшли спільну мову після того, як перемогли свій гонорі вдачу. Письменник наголошує на тому, що лагідність і доброта
– крок до знаходження компромісу у стосунках. Мурашиний ватаг не сварився з Кротом, аз повагою його вислухав, коли той наступив на мурашник. Зрозумівши, що Кріт зробив це ненавмисно, бо насправді є сліпим, ватаг запропонував йому взаємовигідну допомогу. Нате Кріт відчув, що йому хочеться їсти, але розсердитися не посмів адже внизу, біля його ніг, стояла ціла ватага Мурах, до того ж ватажко був такий люб’язний…» [82, с. 561]. За стосунками мурах і звірів уважно стежить Курінь, якому утворі відведене особливе місце. Розповідь про нього є експозиційною частиною твору й водночас може сприйматися як завершена новелістична замальовка, що репрезентує читачеві історію про Курінь з моменту його народження й дочасу дії в казці. Колись давно його змайстрував дядько Демид для того, щоб у ньому від грози і спеки, холоду і втоми ховалися орачі, жниварі, сіячі й молотники. Курінь радів тому, що був корисний людям, допомагав їм у хвилини відпочинку. Неодноразово його переносили з поляна поле, з баштану на баштана тепер він стоїть забутий у степу.

82 За допомогою тонкої образності письменникові вдалося передати емоційний стан, здавалося б, неживої істоти. Традиційна для письменника стильова манера з потужними ліризмом, емоційною наповненістю, надзвичайною художньо- смисловою сконденсованістю допомагає концентрувати увагу на гармонійній єдності природи й людини. Ліризація новелістичної оповіді Гр. Тютюнника дає підстави читачеві стежити не стільки за описом подій, скільки зримо їх відчувати, чому підпорядковане й переважно статичне, в міру деталізоване зображення з більшою чи меншою мірою експресивності, з переважанням метафоризації на образно- структурних рівнях [65, с. 47]. Письменник ставиться до Куреня як до одухотвореної істоти, яка мовчить і розмовляє, ворушиться, спостерігає за життям своїх мешканців, сумує й радіє. Відтворення стану Куреня утворі своєрідний метафоричний процес, який досягає такої естетичної довершеності, що письменницьке слово сприймається як тотожне відтвореному образові Курінь отой хоч і старий, тане сам. Насправді в ньому живуть, і старанно працюють, і спочивають, і їдять, навіть граються, як є коли. Живуть у ньому ті, чиєї мови люди ніколи не чули, не знають, а отже, думають, що її й нема [82, с. 558]. Ця остання фраза першої частини твору, якою письменник робить акцентна важливості бути потрібним і корисним у цьому світі, є своєрідним містком, що з’єднує її з наступними частинами. Розділи Як свисне бабак, Небезпечний приятель, Ходи, біда, стороною пов’язані між собою більш тісно, хоча й вони можуть сприйматися як завершені розповіді казково- новелістичного плану. Вони – сюжетно-композиційно округлі,
єдиноспрямовані, і цим створюють ефект цілісного естетичного й логічного освоєння матеріалу. Фантастична фіксована оповідна подія, що є домінантою художнього освоєння світу твору, є конститутивним ядром, що в інакомовній формі акцентує життєво й духовно вагомі явища. Усі частини твору мають велику кількість побутових ідеться про особливості побуту степових мешканців) елементів, влучно схоплених спостережень, життєвих

83 подробиць, що характеризують індивідуальні особливості письма Гр. Тютюнника. Ось як, наприклад, Кріт розповідає про себе мурахам «... Я хотів би подивитися, чи не можна й мені десь тут вирити нору, боя, розумієте, не терплю світла. А там, у степу, де не вийду з-під землі, – скрізь сонце. Іще бачу я земля тут сирам яка. Уній, напевно, є багато черв’ячків, а я, правду сказати, дуже люблю ними снідати. – Тут Кріт сором’язливо посміхнувся і додав – І обідати. – Тоді посміхнувся ще разі ще раз додав – І вечеряти [82, с. 560]. Автор веде розмову з читачем невимушено, зримо відчуваючи кожне слово, монтує неповторні художні образи, насичує їх зоровими деталями, а пізнавальний зміст зливається в такому разі з емоційною силою художнього слова.
Сюжетно-композиційна модель твору являє собою ланцюг порівняно самостійних ситуацій, мікросцен, макро- й мікродіалогів-ситуацій, ситуацій-ретроспекцій, що визначається науковцями як своєрідний індивідуальний закон новелістики
Гр.Тютюнника, – закон сценічного та композиційного монтажу
[49, с. 10]. У Степовій казці немає такого розвитку подій, як, наприклад, у чарівній історії. Рух казки-новели визначається не стільки внутрішніми закономірностями, скільки різноманітністю подій, про які йдеться. Гр. Тютюнник використовує утворі композиційний прийом кумулятивної казки, що ріднить його з фольклорною Рукавичкою. Стосується це, зокрема, епізодів заселення куреня степовими мешканцями « – Ти хто такий
– почув підземельник […] – А ви хто – сердито буркнув підземельник. […] – Ми Мурахи, – поважно одказав той, що сидів наносі А я Мурашиний ватаг і питаю в тебе, чого ти наступаєш ногою на вхід до нашого мурашника Хто такий будеш […] – Я Кріт, – сказав підземельник лагідніше […] – Я хотів би подивитися, чи не можна й мені десь тут вирити нору, боя, розумієте, не терплю світла. […] – То будь ласка – погодився Мурашиний ватажко. – Будьте нашим сусідом [82, с. 559–561]. Гр. Тютюнник прискіпливо відбирає слова й вирази героїв, уникає штампів, знаходить такі зображальні засоби, що показують сферу мотивації вчинків персонажів.

84 Новеліст відшукує нові відтінки у змалюванні характерів персоніфікованих персонажів, їх емоційного стану ареал художніх засобів збагачується поглибленою метафоризацією, образністю А місяць сміється вгорі. Ф’ють, ф’ють, ф’ють... – свиськає увесь степ. І сяє синьо. І ледь чутно дихає уві сні Курінь старий, і пахне ледь-ледь мале тополеня – теж зморене сном. А вдалині край степу, за селом, біліє вузенька смужечка поміж хатами й садами – то повертається із своєї мандрівки по всіх усюдах на землі новий ранок. Солодко спиться такої години
Куреневому братству – і в норах, і під острішком» [82, с. 567]. Твір завершується несподіваною розв’язкою. Життю степових мешканців у Курені раптом стала загрожувати біда люди хотіли його приорати, проте передумали й перенесли на пагорбок на солонці, а вся степова братія рушила з ним Ходімо – вигукнув їжак і перший рушив бур’янами вперед, до Куреня. Слідом за ним подався й Кріт, мружачись од сонця. А за
Кротом потяглася й довжелезна чорна нитка Мурах з ватажком попереду. Тільки Павука не було. Його понесли, бачся, разом з павутиною і Куренем [82, с. 571]. Степова казка Гр. Тютюнника репрезентує цикл новелістичних оповідей, побудованих на казковому матеріалі. Перша з них – Забутий курінь – новела-замальовка, наступні три – фабульні новели, у структурі яких домінує дія при цьому надзвичайна у традиційному розумінні подія утворі відсутня, автор більше заглиблюється в пізнавальний (у казковій формі розповідає прожиття мешканців степу) й емоційний аспекти. Письменнику вдалося органічно поєднати казковий зміст твору, атрибутом якого є фантастика, своєрідний персонажний ареал, тяжіння до етичного дидактизму, з новелістичною формою, структура якої передбачає однолінійність сюжету,
єдиноспрямованість, насиченість оповіді подробицями- детялями. Починаючи з х років ХХ століття письменники, усвідомлюючи неоднозначність, суперечність навколишнього світу, виробили й застосували новий художній засіб осмислення й творення моделі буття. Які будь-якому перехідному культурно-історичному періоду, літературному процесу

85 останніх десятиліть ХХ століття, що представлений великою кількістю течій, шкіл, імен, властиве прагнення до осмислення сучасності в перспективі вічних проблемі цінностей, в єдності старого й нового. Вочевидь, саме цим зумовлене тяжіння художньої творчості до філософічності, узагальнень, до осягнення буття людини. У жанровому відношенні така тенденція стимулювала появу великої кількості творів на притчевій основі. Яскравим їх зразком у світовій літературі стали твори Г. К. Андерсена Тінь, Равлик і троянди, Соловей, Нове вбрання Короля та ін.). Притчевий сценарій властивий казці Лесі Українки Метелик. Притча, пройшовши довгий шлях перетворень і трансформацій у літературі, у другій половині ХХ ст. породила нові жанрові модифікації, які якісно відрізняються від первинних зразків біблійних притч з ознаками параболічності, що проникає в оповідання, повість, роман тощо й надає їм надчасового, позапросторового, узагальнено-моралізаторського або філософського характеру. Притча, синтезуючись з іншими жанрами, привносить із собою жанропороджувальні принципи. Беручи початок від Біблії (притча про блудного сина, античної літератури (притчі в поемах Гомера, трагедіях Софокла), вона знайшла своє продовження в українській літературі, де виконувала здебільшого дидактичну функцію. Філософське осмислення проблем буття демонструють казки Вал. Шевчука, І. Калинця. Проте найбільше філософічність, алегорія й морально-дидактичні узагальнення як жанротвірні ознаки притчі виявили себе в казках Емми Андієвської. Її постать самобутньо репрезентує українську літературу на зарубіжних теренах. Як зазначає Світлана Водолазька, проза Емми Андієвської вражає читача новаторством та невичерпними можливостями художніх відкриттів, тяжінням до експериментування, а також нонсенсністю та алогічністю, що поєднуються з елементами абсурдизації світу, застосованими при утворенні поліфонічного, багатоаспектного та широкопланового простору стильової манери письменниці [11, с. 3].

86 Перу письменниці належить збірка казок-притч, що вийшли окремим циклом з вісімнадцяти творів у 2000 р. (Париж – Львів
– Цвікау). Її характеризує глибина філософського звучання, майстерність розкриття моральних та етичних проблем. Людмила Тарнашинська зазначає, що це спроба структурувати власне уявлення просвіт як складну взаємопов’язану й взаємообумовлену систему. Але не заради того, щоб укласти те уявлення в якусь схему, а для того, щоб через філософські медитації знайти найкоротший шлях домети, с. 110]. Казки Емми Андієвської мають філософське підґрунтя й вирізняються потужним моральним потенціалом. Герої творів – звірі, птахи, упирі, мушлі, консервна бляшанка, пальці – покликані на пошук певних загальнолюдських моральних ціннісних орієнтирів. Часто казки мають відкриту чи приховану мораль, суголосну авторській життєвій філософії. Продовжуючи одна одну сполучною фразою-містком, що її казкарка майстерно перекидає від оповідки до оповідки, вони творять цілісну структуру казкового дійства, яке, проте, зумисно досить приземлене, наближене до реалій життя, але за силою морально-етичних міркувань піднесене до філософських роздумів та узагальнень [80, с. 111]. Наскрізними персонажами збірки є консервна бляшанка й шакал, які, зустрівшись одного вечора, домовилися розповідати один одному казки. Вони наділені алегоричними рисами, а їх розмова між текстами казок дає підстави говорити про збірку як про цикл творів. За структурною побудовою – це ремінісценція загальновідомої світової пам’ятки літератури арабського Сходу Тисяча йодна ніч. Узагальнення, котрі здебільшого звучать після тієї чи тієї казкової історії, – власне філософські роздуми письменниці, її світовідчуття Сила, що порядкує, дає кожному вибір [1, с. 21]; За кожен скарб, навіть як він задурно комусь дістається, врешті-решт доводиться платити. Грошима, прозрінням, зручністю, а здебільшого й самим існуванням [1, с. 37]; Коли приятелюють […] – тоді приймають приятеля таким, яким він є, не намагаючися обтесувати його на свою подобу [1, с. 71] тощо. Вони надають збірці притчевої тональності, а філософський підтекст творів дає підстави

87 говорити про них як про цикл з подвійною адресацією (діти й дорослі. Згідно з канонами жанру казки, утворах Емми Андієвської відбувається олюднення речей і тварин. Людськими якостями, окрім бляшанки й шакала, наділені блискавка, море, зооморфні істоти. Описуючи незвичайний світі життя в ньому, письменниця схрещує долі різних істоті предметів. Утворах циклу піднімаються важливі морально-філософські питання дружба («Говорюща риба, Казка про гадюку й орла, або невдячного приятеля, воля (Казка про упиреня, що живилося людською волею, шкідливість пихатості (Казка про пихатість, важливість віри людини в себе (Казка про чоловіка, що заступав Усевишнього»), осуд егоїзму (Казка про яян») тощо. Указках Емми Андієвської притча проявляє себе нарівні змісту, наснажуючи твори глибокою філософічністю. Порушуючи в них одвічні онтологічні проблеми, письменниця щоразу намагається інтерпретувати їх так, що вони відразу починають вигранювати новими якостями. Наприклад, Казка про яян» розповідає про людей, заклопотаних власним я й культивуванням себе в собі. Старий козопас – один з головних персонажів твору – так розповідає про них Тут усі харчуються власним я. Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте я кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Яянинові годі допомогти. Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще [20, с. 158]. Сама письменниця, звертаючись до читача, наголошує, що Казкою про яян‖ я хотіла звернути увагу малого читача на навколишній світі людей у ньому. Чому цей світці люди саме такі, а не інакші Я хотіла сказати, що людина олюднюється тільки тоді, коли вона говорить мити Якщо це не так, то вона нічого не розуміє в цьому світі, ніколи не досягне високих благородних цілей [20, с. 157]. Емма Андієвська, діалогізуючи з реципієнтом, резюмує наступне людина, надмірно зациклена на власному я, нездатна осягнути красу світу, відчутий побачити інших людей, а життя її позбавлене будь-якого сенсу.

88 Указці «Говорюща риба філософського осмислення набувають мотиви самотності людини у світі, обдарованої, талановитої особистості, порозуміння між людьми. Проблема обдарованої, талановитої особистості – не нова в історії літератури для дітей та юнацтва. Свого осмислення вона зазнала ще в Малому Мироні І. Франка. Хлопець, який не вмів трафаретно мислити, викликає швидше осуді здивування дорослих, аніж захоплення. Вони не можуть пояснити дитині багато цікавих речей, що приваблюють Мирона й викликають допитливість. На думку, І. Франка, у майбутньому його чекає невтішна доля. Творча людина зазнає осуду сусідів і в поезії Ліни Костенко Кольорові миші. Десятирічна дівчинка із багряного й жовтого кленового листя робила кольорових мишей, за що сусід притягнув її до суду.
Чи вам ті миші згризли сухаря,
А чи прогризли у підлозі нірку
Сусід сказав, що миші ті якраз
Такої шкоди не чинили зроду,
Що в господарстві наче все гаразд,
А йдеться швидше про моральну шкоду.

Суддя спитав – Вони на вас гарчать
– Та, – каже, – ні. Але вони яскраві. –
Два рази хукнув писар на печать.
Сиділа тихо дівчинка на лаві.
Був сірий день і сірий був сусід.
І сірий стіл. І сірі були двері.
І раптом нявкнув кольоровий кіт.
Залив чорнилом вирок на папері. Емма
Андієвська осмислює проблему обдарованої особистості на прикладі образу балакущої риби. Спочатку, коли риба була маленькою, засмучені батьки сподівалися, що
[…] це мине, як минають дитячі хвороби, але час ішов, […], а балакущість риби не тільки не зникала, а навпаки набрала такої вправності, що батькам ужене зручно стало признаватися, що вони належать до одної родини [84, с. 489]. Риба, крім уміння

89 говорити, мала добре серце й не могла зрозуміти, чому сумують її батьки. Письменниця імплантує в казку інакомовні притчеві замальовки, що виступають сигналами для декодування тексту, слугують ґрунтом для створення на асоціативному рівні ситуації-аналогії. Риба побувала в різних зграях і такі не знайшла собі співрозмовника, за що була вигнана громадою на берег. Указці виразно проступають прийоми, притаманні притчевій прозі, зокрема діаметральна протиставленість один одному головних персонажів (риба, яка уміла говорити, і рибалка, який умів слухати уважний рибалка і його байдужа дружина, яка нічого не чує й нікого не бачить, окрім власних проблемі їх здатність перетворюватися під кінець оповіді на узагальнюючі образи-символи. Указках Емми Андієвської від притчі успадкована повчальність, загострена постановка проблем духовності, моральності тощо. У них часто на тлі соціальної критики виявляє себе закладений у притчі як дидактичному жанрові потенціал етичного й духовного виховання особистості. Часто він виявляє себе через показ образів-антагоністів (добрий – злий, чуйний – байдужий, сірий – талановитий, егоїст – альтруїст тощо, що мають орієнтувати реципієнта на справжні духовні цінності, застерігати від помилок. Філософські казки-притчі Емми Андієвської є органічною складовою її художньої системи. Синтез фантастичного й реального допомагає зрозуміти сенс життя, пояснити світобудову, місце людини в соціумі, осмислити соціальні проблеми. Оригінальна жанрова форма, своєрідність художнього викладу, досконала образна система, метафоричність оприявнили ознаки індивідуального стилю, світоглядні орієнтири письменниці, «сюрреальність» її світобачення. Декларуючи онтологічні цінності, авторка уникнула відкритого дидактизму в утвердженні чи то спростуванні певної ідеї, наголосила на моральних орієнтирах, що обстоюють добро, красу, любов. Історія літератури полягає в русі систем, які постійно замінюють одна одну, проходячи стадії зародження, розвитку, занепаду. Схожий рух можна простежити на прикладі процесів

90 модифікації жанру авторської казки, коли стадії еволюції жанру певним чином простежуються у творчості письменників другої половини ХХ ст. Ланцюг розвитку авторської казки може бути не лише послідовним, поступовим (поява повісті-казки, циклів творів, ай ретроспективним, коли актуалізуються жанрові різновиди попередніх літературних епох (казка-байка, казка- новела тощо) з оновленням формальних проявів художнього змісту, ускладненістю структурних елементів, семантичних зв’язків, багатоплановістю смислів, індивідуальним втіленням світогляду тощо. Суттєву роль в еволюції жанру відіграють художньо-стильові особливості того чи того письменника, його творчий вибір, що часто продукують оригінальний сюжетно- структурний симбіоз.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть функціонально-тематичні групи казок. Що, на Вашу думку, покладено в основу цієї класифікації
2. Які тенденції розвитку авторської казки на межі ХХ – ХХІ століть Ви можете назвати Що стало їх причиною
3. Чим характеризується казкотворчість Вал. Шевчука
2. Що таке повість-казка? Чим вона відрізняється від казки Які повісті-казки українських, зарубіжних письменників Визнаєте Наведіть приклади.
3. Які характерні риси казки-байки, казки-легенди, казки- новели, казки-притчі?
4. Чому казкам-притчам притаманна подвійна адресація діти й дорослі Відповідь проілюструйте прикладами з творів Е. Андієвської.
Висновки
Пізнавальні казки часто побудовані на анімалістичному матеріалі, несуть багато інформації про навколишній світ.
Морально-дидактичні казки здебільшого мають наметі на яскравих прикладах показати норми взаємин між людьми, боротьбу з несправедливістю, шляхом показу випробувань героїв творів виховати в читача певні моральні якості, затвердити систему суспільних цінностей. У пригодницько-

91
розважальних казках фантастична подія спонукає до низки пригод, поданих у казковому плані. Пригоди героїв зазвичай пов’язані із загальною структурою світу (є її наслідком або спрямовані на покращення чи врятування світу.
Повість-казка – синтетичний жанровий різновид, що демонструє ознаки двох жанрів фантастичність, неймовірність подій, чарівний хронотоп, вигадані персонажі, атмосфера дива – від казки більший обсяг, багатоепізодність, наявність кількох сюжетних ліній, наявністю великої кількості персонажів, психологізація, ліризація творів, орієнтація на дітей молодшого та середнього шкільного віку. У казках-байках виразно артикульований алегоризм вони здебільшого інтегрують у собі настановочно-повчальну й розважальну складові, наслідком чого стає розширення функцій творів, домінуючими з яких стають естетична, розважально- гумористична, пізнавальна, морально-дидактична.
Казка-легенда орієнтує сюжетна ймовірність зображених подій, що сформульована типовими для легенд фінальними формулами.
Казка-новела синтезує фантастичний зміст твору, казковий персонажний ареал, потяг до етичного дидактизму з новелістичною формою, що передбачає однолінійність сюжету,
єдиноспрямованість, насиченість оповіді подробицями- детялями.
Казки-притчі тяжіють до алегоричності й морально-дидактичних узагальнень, артикуляції духовних і моральних проблема наявний підтекст творів посилює їх подвійну адресацію (діти й дорослі.
Література
1.
Бровко О. Новела-казка як інкорпорований тексту прозі Б. Антоненка-Давидовича, Ю. Шпола, М.
Могилянського Електронний ресурс О. Бровко. – Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lits/2010_26/60_64.pd f
. – Назва з екрана. – Дата звернення 17.10.12. Кизилова В. Казка, байка, новела. Особливості міжжанрової взаємодії у творчості письменників ІІ

92 половини ХХ століття / В. Кизилова // Літературознавчі студії. – К, 2013. – Вип. 39, ч. 1. – С. 394–400. Кизилова В. Філософсько-притчева модальність казок Валерія Шевчука (на матеріалі збірки Панна квітів) / Віталіна Кизилова // Мандрівець. – 2012. – № 1. – С. 51–55. Кизилова ВВ. Країна Сонячних зайчиків В.
Нестайка. Формат взаємодії повістевого й казкового жанрів / ВВ. Кизилова // Вісн. Луган. нац. унту ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2012. – № 12 (247) : Філол. науки. – С. 38–49.
5.
Неѐлова А. Е. Повесть-сказка в русской детской литературе х годов ХХ века : дис. … канд. филол. наук : 10.01.01 / Неѐлова Анна Евгеньевна ;
Петрозавод. гос. унт. – Петрозаводск, 2004. – 249 с. –
Библиогр.: с. 209–249.





















93


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал