Навчально-методичний посібник для системи професійно-технічної освіти Суми




Сторінка3/13
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Окремо зупинимося на стимулюванні процесу формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів. Згідно з психологічними уявленнями про механізм утворення мотивацій, доречним, на наш погляд,
є створення в навчальному закладі системи стимулювання здоров’яспрямованої діяльності учня. Стимули – це такі фактори поведінки
2
Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / М. М. Фіцула
– К. :
„Академвидав”, 2006.
– 352 с.

26 людини, які сприяють усвідомленню нею своїх потреб i на основі вiдповiдних мотивів i орієнтацій допомагають вибору найбільш цінних з них у соціальному й особистісному плані. Стимулювання сприяє перетворенню зовнішнього фактору впливу на внутрішні спонукання особистості, спрацьовує психологічний механізм перетворення уявних мотивів у реально діючі, що розкритий та проаналізований у працях
О. Леонтьєва. Різновидами стимулів є такі часто вживані, як заохочення та покарання, власний приклад; і менш уживані, такі, як система перспектив, місце, статус у структурі міжособистісних стосунків, розвиток особистості.
Науково-методичне обґрунтування і розробка в навчальному закладі системи стимулювання здоров’яспрямованої діяльності як учнів, так і викладачів, розглядається нами як важлива та інтегральна умова для всіх педагогічних факторів формування ціннісного ставлення до здоров’я.
Результатом здоров’яспрямованої діяльності викладачів і учнів стає створення здоров’язберігаючого середовища в навчальному закладі, оволодіння і використання педагогами здоров’язберігаючих технологій в навчально-виховному процесі, підвищення рівня сформованості ціннісного ставлення до здоров’я в учнів і педагогів, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
Особливу увагу педагогічний колектив має приділяти міжсекторальній взаємодії. Необхідність міжсекторальної взаємодії фахівців різних спеціальностей простежується за всіма стратегічними напрямками здоров’яспрямованої діяльності навчального закладу. Так, створення відповідного навчально-виховного середовища вимагає плідної співпраці різних фахівців з самого початку – від стадії проектування будівлі навчального закладу, і протягом усього періоду його функціонування.
Активна участь санітарних лікарів у дотриманні відповідних нормативних вимог внутрішньонавчального середовища є лише невеликою частиною тієї співпраці, яка необхідна для дієвої здоров’яспрямованої діяльності навчального закладу. Прикладом дійсно корисної і ефективної міжсекторальної співпраці мають бути школи сприяння здоров’ю, що
інтенсивно розвиваються на Україні з кінця 90-х років минулого сторіччя. Їх досвід показує, що результату в збереженні, зміцненні і формуванні

27 здоров’я дітей, підлітків і учнівської молоді досягають ті навчальні заклади, де фахівці виконують свої функції, а не підміняють один одного. Лікар за допомогою медико-біологічних методів і засобів проводить моніторинг фізичного здоров’я дитини, профілактику захворювань, розробляє гігієнічні шляхи оптимізації навчально-виховного процесу, сприяє покращенню наукової підготовки психологів і педагогів щодо здоров’яспрямованої діяльності в навчальних закладах тощо. Психолог за допомогою психологічних методів і засобів виконує моніторинг психічного і соціального здоров’я, вивчає особистісні якості учнів, допомагає встановленню гуманістичних взаємовідносин і т. п. Педагог за допомогою педагогічних методів
і засобів організовує
і проводить здоров’яспрямовану діяльність в освітньому закладі, при цьому спирається на результати моніторингу за фізичним, психічним і соціальним здоров’ям дітей, підлітків і молоді, на висновки медичних працівників і психологів відповідно стратегічних напрямків своєї роботи. Головна функція педагога у здоров’яспрямованій діяльності полягає у формуванні ціннісного ставлення до здоров’я та позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у своїх вихованців.
Отже, здоров’яспрямовану діяльність навчального закладу, педагогічного колективу, окремого педагога можна визначити як сукупність планомірних освітніх заходів, орієнтованих і зосереджених на збереження, зміцнення і формування здоров’я учнівської молоді шляхом сприяння формуванню ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших, формуванню позитивної мотивації на здоровий спосіб життя та оволодівання навичками здорового способу життя.
1.8. Моделі здоров’яспрямованої діяльності
Однією з ефективних моделей здоров’яспрямованої діяльності навчального закладу є школа сприяння здоров’ю. Під школою сприяння здоров’ю ми розуміємо систему заходів, які організовуються та/або здійснюються педагогічним і учнівським колективами в умовах освітнього закладу з метою збереження, зміцнення й формування здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу.

28
Розвиток Національної мережі шкіл сприяння здоров’ю можна розглядати як участь у європейському проекті, до якого Україна приєдналася з 1995 року.
Організація школи сприяння здоров’ю на базі навчального закладу, як правило, починається з аналізу стану фізичного, психічного і соціального здоров’я учнів. Далі педагогічний колектив має вирішити, чи потрібна дана модель здоров’яспрямованої діяльності в їхньому навчальному закладі?
Якщо викладачі приходять до висновку про необхідність проведення здоров’яспрямованої діяльності і створення для цього школи сприяння здоров’ю, постають численні питання щодо її організації.
Почати доцільно зі створення концепції діяльності школи сприяння здоров’ю. Під концепцією (від лат. сonceptio – розуміння, провідна ідея, провідна думка) розуміють систему поглядів, яка виражає бачення, трактовку певних предметів і явищ. Тому Концепція діяльності школи сприяння здоров’ю (далі концепція) має містити опис бачення педагогічним колективом здоров’яспрямованої діяльності в конкретному закладі освіти.
На сьогодні існує безліч концепцій: педагогічних, психологічних, економічних, соціологічних і т. п. Що стосується педагогічних концепцій здоров’яспрямованої діяльності, то найкращою, на нашу думку, є
Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, затверджена Міністерством освіти і науки України в 2004 році (серед авторів концепції І. Бех, В. Оржеховська, М. Гончаренко,
В. Шаповалова).
Спираючись на дану концепцію, розглянемо її структурні елементи:
 актуальність;
 загальні положення;
 суб’єкти спільної діяльності та цільові групи;
 мета, стратегії та завдання;
 зміст, форми і методи;
 управління та функції;
 система підготовки кадрів;

29
 шляхи, умови та очікувані результати реалізації концепції.
Згідно з першою частиною концепції (актуальність) педагогічний колектив має здійснити теоретичний аналіз стану здоров’я своїх вихованців і обґрунтувати необхідність організації школи сприяння здоров’ю.
Загальні положення концепції, як правило, містять методологічні засади, підходи, принципи та критерії здоров’яспрямованої діяльності. До методологічних засад належать загальновизнані теорії та моделі, на які спирається педагогічний колектив у своїй діяльності. Наприклад, це може бути гуманістична модель освіти, теорії розвитку особистості й т. п.
Методологічним підґрунтям будь-якої концепції мають стати підходи до здоров’яспрямованої діяльності: особистісно-орієнтовний, діяльнісний, системний, ціннісний або ін. Тлумачні словники слово «підхід» пояснюють як «сукупність способів, прийомів розгляду чого-небудь, впливу на кого-, що-небудь, ставлення до кого-небудь, чого-небудь». Отже, говорячи про будь-який підхід, необхідно звернути увагу на його складові: основні поняття, провідні принципи та прийоми і методи даного підходу.
Необхідно обов’язково визначити основні поняття, якими оперує даний педагогічний колектив у своїй діяльності. Наприклад: «здоров’я»,
«здоровий спосіб життя», «мотивація на здоровий спосіб життя», «ціннісне ставлення до здоров’я» тощо.
Указуються основні принципи здоров’яспрямованої діяльності: гуманізму, природовідповідності, культуровідповідності, превентивності тощо.
Що стосується критеріїв діяльності, то педагогічний колектив може спиратися на визначення здоров’я ВООЗ або на структуру ціннісного ставлення. За визначенням здоров’я ВООЗ, виділяють критерії та рівні фізичного, соціального, психічного (духовного) здоров’я. До кожного критерію педагогічний колектив обирає кілька показників, які, на його думку, характеризують виявлення цього критерію. Наприклад, критерій фізичного здоров’я може мати такі показники: фізична підготовленість, фізичний розвиток, зайнятість дітей у спортивних секціях, захворюваність,

30 дотримання режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, раціональне
(гаряче) харчування тощо.
За структурою ціннісного ставлення можна виділити пізнавальний, ціннісно-орієнтаційний та вчинковий критерії. Тоді показниками, наприклад, пізнавального критерію будуть: знання по складові здоров’я, зацікавленість проблемами здоров’я та здорового способу життя, рівень знань з певної проблематики, адекватна самооцінка власного здоров’я.
Показниками ціннісно-орієнтаційного критерію: цінності фізичного, соціального і духовного здоров’я, сформована потреба до збереження і зміцнення власного здоров’я та здоров’я оточуючих, позитивні емоції під час занять оздоровчою фізичною культурою, намагання бути здоровим, бажання загартовуватися тощо. У вчинковому критерії важливо окреслити показники, що відносяться до елементів здорового способу життя, наприклад: дотримання норм і правил здорового способу життя, саморегуляція вчинків, відповідальна поведінка у всіх сферах життєдіяльності, відвідування спортивних секцій, гуртків, дотримання режиму дня, особистої гігієни, відсутність шкідливих звичок, участь у здоров’яспрямованій діяльності закладу, якість спілкування і т. п.
При визначенні суб’єктів спільної здоров’яспрямованої діяльності можна приділити увагу співпраці закладу як із закладами освіти, так із
іншими установами (медичними, соціальними, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації тощо).
При визначенні цільових груп у здоров’яспрямованій діяльності не забувайте про себе (педагогічний колектив) і батьків.
Розділ концепції, що присвячений меті, стратегіям та завданням, для формулювання мабуть один із найлегших, тому що кожний педагогічний колектив чітко уявляє свою мету і завдання, які має розв’язати для досягнення поставленої мети.
Для визначення змісту, форм і методів своєї здоров’яспрямованої діяльності доцільно звернутися до напрямів роботи шкіл сприяння здоров’ю. З моменту започаткування шкіл сприяння здоров’ю в Європі було виділено три провідні напрями, які в сучасній інтерпретації можна визначити як:

31
 освітній – інформація про здоров’я та формування мотивації до здорового способу життя на багатьох навчальних дисциплінах;
 медичний – удосконалення шкільної медичної служби шляхом посилення її профілактичної функції; послуги з поліпшення здоров’я, попередження хвороб і надання першої допомоги в умовах навчального закладу;
 санітарно-гігієнічний
– створення відповідних умов для збереження і зміцнення здоров’я школярів; безпечне та естетичне оточення, що підтримує соціальну і психологічну атмосферу закладу
(освітнє середовище).
З 1997 року додалися ще два напрями:
 фізкультурно-оздоровчий – система фізичного виховання для всіх школярів; виховання, що розвиває фізичні здібності і фізичну підготовленість учнів і сприяє зміцненню фізичної активності протягом усього життя;
 психолого-соціальний – психолого-діагностична, соціальна служба для всіх учасників навчально-виховного процесу; послуги шкільного психолога і соціального педагога, спрямовані на пізнавальні, емоційні і соціальні потреби індивідів і родин.
На сьогодні більшість закладів виокремлюють ще додаткові напрями:
 міжсекторальний – залучення родин (батьків), різних фахівців і громадськості до цілеспрямованого співробітництва із навчальним закладом з метою збереження і зміцнення здоров’я учня;
 харчовий – організація доступного, раціонального і повноцінного харчування в навчальному закладі;
 діяльнісно-професійний – покращення фізичного і психічного здоров’я педагогічних працівників, профілактика професійного вигорання вчителів.
Таким чином, формується вісім напрямів у здоров’яспрямованій діяльності освітнього закладу. Безперечно, що заклад, особливо на перших етапах роботи школи сприяння здоров’ю, може обрати менше. Також

32 перелік наведених напрямів не претендує на повноту окреслення всього, що стосується здоров’яспрямованої діяльності педагогічного й учнівського колективів. Далі вже справа самих освітян і учнів у наповненні змістом цієї роботи, виборі форм і методів. Єдине, що слід додати, це необхідність включення форм і методів самовиховання, самоосвіти, самопізнання і т. п.
Систему управління діяльністю школи сприяння здоров’ю створює навчальний заклад. В управлінні мають відображатися існуюча нормативно-правова база освіти, науково-методичне забезпечення здоров’яспрямованої діяльності, може відображатися та співпраця, яка
існує між освітнім закладом і закладами різного підпорядкування.
Що стосується системи підготовки кадрів для здоров’яспрямованої діяльності освітнього закладу маємо надію, що цю функцію візьмуть на себе інститути післядипломної педагогічної освіти.
Не слід забувати також про самоосвіту та участь у різноманітних науково-практичних конференціях, семінарах, конкурсах, нарадах з проблем здоров’язбереження та здорового способу життя, де можна ознайомитися із досвідом інших закладів і установ, які працюють у спільному з вами напряму.
Шляхи, умови та очікувані результати реалізації концепції випливають із мети, стратегій, завдань, напрямів роботи школи сприяння здоров’ю.
Шляхами здоров’яспрямованої діяльності, на наш погляд, є:
 організація навчання за комбінованою моделлю – валеологізація навчальних предметів і введення предмету, спецкурсу, що присвячений проблемам здоров’язбереження, здоровому способу життя;
 організація та методичне забезпечення виховної здоров’яспрямованої діяльності – розробка і проведення різноманітних позаурочних заходів (виховні години, дискусії, акції, театралізовані постанови, екскурсії тощо), які висвітлюють проблеми здоров’я і здорового способу життя;
 створення здоров’яспрямованого освітнього середовища в закладі – матеріально-технічна база, використання здоров’язберігаючих

33 методів і технологій, встановлення гуманістичних і доброзичливих взаємовідносин між учнівським і педагогічним колективами (також у межах кожного з колективів), всебічна, але здоров’яспрямована діяльність колективів та створення мотивації до неї;
 міжгалузева співпраця – із різними установами міста або села: медичні працівники забезпечують моніторинг фізичного здоров’я, правники допомагають у підвищенні рівня правової культури, органи місцевого самоврядування – в організації і проведенні масових культурно- мистецьких, фізкультурно-оздоровчих заходів, засоби масової інформації забезпечують пропаганду здорового способу життя, висвітлюють досвід з формування ціннісного ставлення до здоров’я та позитивної мотивації на здоровий спосіб життя різних освітніх закладів тощо;
 дотримання елементів здорового способу життя педагогічним колективом – власний приклад.
Результатом здоров’яспрямованої діяльності школи сприяння здоров’ю стають покращення показників її роботи, які визначив педагогічний колектив. Інтегральним результатом діяльності школи сприяння здоров’ю може бути рівень сформованості ціннісного ставлення до здоров’я, який визначається шляхом анкетування. При цьому є можливість визначити рівень сформованості кожного з компонентів ціннісного ставлення: когнітивний, ціннісно-мотиваційний та діяльнісно- поведінковий.
Здоров’яспрямовану діяльність професійно-технічного навчального закладу можна організувати і як один з напрямів навчально-виховної діяльності.
Існують кілька підходів до цього. Так, у Росії, в Інституті вікової фізіології РАО, розроблена базова модель системної комплексної роботи зі збереження і зміцнення здоров’я учнівського та педагогічного колективів в освітніх закладах, яка складається із шести блоків:
1. Перший блок – оцінка і створення здоров’язберігаючих умов закладу. До них належать:

34
 стан і утримання будівлі й приміщень навчального закладу відповідно до санітарно-гігієнічних нормативів;
 оснащеність спортзалів, спортмайданчиків необхідним обладнанням;
 наявність та задовільне обладнання медичного кабінету;
 наявність та необхідне обладнання їдальні;
 організація якісного харчування;
 необхідний (у розрахунку на кількість учнів) і кваліфікований склад фахівців, які забезпечують роботу з учнями (медичні робітники, викладачі фізичної культури, психологи, логопеди, і т. п.).
Відповідальність і контроль за реалізацією цього блоку покладається на адміністрацію навчального закладу.
2. Другий блок – раціональна організація навчального процесу, він містить:
 питання стосовно виконання гігієнічних норм і вимог до навчального та позанавчального навантаження на всіх етапах навчання;
 використання методів і методик навчання, що відповідають віковим можливостям і особливостям учнів;
 введення будь-яких інновацій в начальний процес тільки під контролем фахівців;
 суворе дотримання всіх вимог до використання технічних засобів в навчанні;
 раціональна організація уроків фізичної культури та занять рухового характеру;

індивідуалізація навчання, робота за
індивідуальними програмами.
3. Організація фізкультурно-оздоровчої роботи включена до третього блоку. Особлива увага приділяється питанням повноцінної та ефективної роботи з учнями всіх груп здоров’я; організації занять з ЛФК, години активного руху між уроками, організації динамічних перерв, фізкультпауз на уроках, що сприяло би емоційному розвантаженню та підвищенню рухової активності; створенню умов та організації роботи

35 спортивних секцій; регулярному проведенню спортивно-оздоровчих заходів (дні спорту, змагання, олімпіади, походи, тощо).
Санітарно-просвітницьку роботу пропонується розбити на два блоки:
4. Четвертий блок – це просвітницько-виховна робота з учнями з формування навичок здорового способу життя та цінності здоров’я, у межах якої виконуються різні оздоровчі програми, проводяться лекції, бесіди, консультації з проблем збереження і зміцнення здоров’я, профілактики шкідливих звичок, створюються громадські ради з питань здоров’я.
5. До п’ятого блоку включена організація просвітницької і методичної роботи з педагогами, спеціалістами і батьками. За даними літератури одними із навчальних факторів ризику є низький рівень обізнаності педагогів з питань збереження і зміцнення здоров’я та дуже низька культура здоров’я батьків. Тому цей напрям роботи передбачає лекції, семінари, консультації, курси з різних питань росту і розвитку підлітка, його здоров’я; придбання необхідної науково-методичної літератури; залучення педагогів та батьків до спільної роботи з проведення спортивних змагань, днів здоров’я, занять з профілактики шкідливих звичок.
6. Шостий блок – профілактика і динамічне спостереження за станом здоров’я (моніторинг). Він охоплює:
 виконання рекомендованих засобів профілактики захворювань, які не потребують постійного контролю з боку лікаря (наприклад, профілактика порушення постави, порушення зору тощо);
 регулярний аналіз та обговорення на педрадах даних про стан здоров’я учнів;
 регулярний аналіз результатів динамічних спостережень за станом здоров’я та їх обговорення з вчителями, батьками, ведення карти здоров’я групи (класу), навчального закладу, що дозволяє наочно побачити динаміку захворюваності та вжити необхідні заходи у разі зростання захворюваності;

36
 створення системи комплексної педагогічної, психологічної та соціальної допомоги вихованцям із навчальними труднощами;
 залучення медичних працівників до реалізації всіх компонентів роботи зі збереження і зміцнення здоров’я учнів.
За даними аналізу моніторингу середньої освіти в російських школах, виділені три різновиди моделей здоров’яспрямованої діяльності:
1. «Недостатня» – дана модель характеризується недостатнім фінансуванням, низьким рівнем забезпеченості кваліфікованих кадрів для здоров’яспрямованої діяльності, низькою активністю педагогічного колективу в розв’язанні завдань збереження і зміцнення здоров’я.
2. «Типова» – відрізняється від попередньої високою активністю педагогічного колективу, але спостерігається низька ефективність і результативність діяльності.
3. «Перспективна» – модель, яка заслуговує на увагу, і в залежності від провідного напряму здоров’яспрямованої діяльності може бути поділена на три типи:

«Інфраструктура» – модель, де основна робота стосується створення внутрішньонавчального середовища, що відповідає вимогам
ДержСанПіНу;

«Діяльність» – модель, у якій кваліфікована робота педагогічного колективу спрямована на використання різних засобів підвищення рухової активності учнів протягом усього періоду перебування вихованця в закладі;

«Оздоровлення» – модель, яка передбачає використання різноманітних фізіотерапевтичних та немедикаментозних засобів для зміцнення здоров’я учнів під наглядом медичних робітників.

37






















Рис.1.3. Орієнтовна схема виховної діяльності в професійно-технічному навчальному закладі.
Мета: збереження, зміцнення та формування фізичного, соціального, психічного і духовного здоров’я учнівської молоді
Мотив: відповідність виховної роботи сучасним вимогам суспільства у компетентній здоровій особистості майбутнього кваліфікованого робітника
Провідні способи діяльності
Результат: сформованість ціннісного ставлення до здоров’я, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, сукупність засвоєних навичок здорового способу життя та їх дотримання у повсякденній поведінці учнями і педагогами
Діяльність педагогічного колективу
Створення здоров’язберігального освітнього середовища
Діяльність учнівського колективу
Методичні
роз р
о б
ки з ва лео л
о гі
зації предм е
тів
Валеоло гізаці
я пр едметів
Введенн я сп ецкур су
„Здо ровий сп о
сіб життя”
Методичні
роз р
о б
ки по за уро чни х за хо дів
Ово л
о дін ня здор о
в’я збер
ігаюч ими те хн о
л о
гі
ями
Пр о
ст о
ров о
-пр едметна дост атніс ть
Поза уро чні зд о
ро в’яс пря мовані в их о
вні захо д
и
Акти вн а уча сть у зд о
ров
’я спрям о
ваній діяльнос ті
Ово л
о дін ня здор о
в’я спря мованим и знанн ями,
і вмінням и
Дот риман н
я елем ентів
ЗС
Ж
Самовдо ск о
наленн я, сам о
пізнанн я, самов ихованн я
Власни й п ри клад д о
тр им анн я
ЗСЖ

38
Безперечно, що перші дві моделі («недостатня» і «типова») не відповідають вимогам і цілям здоров’яспрямованої діяльності. Заслуговує на увагу третя модель («перспективна»). Але слід зазначити, що якщо типи цієї моделі «інфраструктура» та «діяльність» не викликають заперечень, то до типу «оздоровлення» не можна поставитися однозначно. По-перше, застовування фізіотерапевтичних процедур потребує окремо обладнаного кабінету з кваліфікованим персоналом та дорогої апаратури, що, мабуть, недоцільно в межах окремо взятого закладу. По-друге, немедикаментозні засоби оздоровлення можуть бути причиною розвитку алергічних станів в учнів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал