Навчально-методичний посібник для системи професійно-технічної освіти Суми



Pdf просмотр
Сторінка2/13
Дата конвертації19.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

14
У ході досліджень виявлені незначні гендерні відмінності в ієрархії життєвих цінностей. На перших двох місцях хлопці і дівчата називають здоров’я та щасливе сімейне життя, а на третьому – матеріально забезпечене життя у хлопців, любов – у дівчат. Незважаючи на те, що і у хлопців, і в дівчат на трьох останніх місцях знаходяться ті ж самі цінності, що і в спільній виборці, але в дівчат інший розподіл місць між ними, а саме: дівчата на останнє місце ставлять розваги, що, на нашу думку, пояснюється домінуючою спрямованістю жіночої статі на створення сім’ї, а хлопці – творчість.
Вік 15–18 років вважається основним періодом формування особистісних цінностей, характерних для дорослої людини. Протягом зрілого періоду життєві цінності суттєво не змінюються. Тому вважаємо цікавим порівняти вибір цінностей у віковому аспекті. Так, п’ятнадцятирічні підлітки надають перевагу щасливому сімейному життю (перше місце), матеріально забезпеченому (друге місце) та здоров’ю (третє місце). У той самий час сімнадцятирічні учні здоров’я ставлять уже на перше місце, а щасливе сімейне та матеріально забезпечене життя відповідно на друге та третє місця. Також цікаво зазначити, що підлітки 15 років цінність «цікава робота» розміщують на п’ятому місці, а молодь 17 років – на восьмому.
Причому п’ятнадцятирічні хлопці цікаву роботу ставлять на друге місце, дівчата – на восьме; сімнадцятирічні хлопці – на шосте, дівчата – на дев’яте. Отже, можна зробити висновок про більш вагоме значення роботи для чоловічої статі, що пояснюється біологічним призначенням і соціальним розподілом функцій між чоловіками та жінками. У той самий час турбує тенденція зниження з роками інтересу до роботи. Швидше за все, це спостерігається внаслідок негативних соціально-економічних умов в країні та недостатньої привабливості робітничих професій для молоді. У процесі дорослішання також зменшується цінність розваг, які з восьмого місця в 15 років переміщуються на останнє місце – у 19 років.
Аналіз ієрархії життєвих цінностей учнівської молоді, яка оволодіває спеціальностями різного професійного спрямування, виявив спільність та деякі незначні відмінності серед них. Так, усі учні без винятку поставили на перше місце цінність «здоров’я», але середній ранг дана цінність отримала

15 від 2,31 до 3,41. Найбільше «цінують» здоров’я майбутні будівельники, найменше – майбутні спеціалісти сфери послуг і промисловості. Серед майбутніх аграріїв цінність здоров’я має ранг 3,33, що також свідчить про більший розкид місць для цінності здоров’я, ніж серед будівельників.
Цікавим в даній категорії молоді є статева відмінність: у хлопців при виборі цінностей здоров’я отримало ранг 2,8, а у дівчат – 4,25, тобто серед дівчат здоров’я не має такої однозначної переваги, як у хлопців.
Унаслідок того, що провідною життєвою цінністю учнівської молоді виступає здоров’я, постає питання: «Чому стан здоров’я молоді та населення України з кожним роком погіршується?» Можна припустити, що цінність набуває ваги тоді, коли вона втрачається або зменшується. Тоді серед осіб, які частіше хворіють і мають гірший стан здоров’я, проблема здоров’я набуває першочергового значення. Водночас, за даними науковців, серед осіб, які частіше хворіють, більше тих, хто не вважає проблему здоров’я однією з основних. Тоді відповіді на анкети для визначення життєвих цінностей або ціннісних орієнтацій фіксують не занепокоєння реальним станом здоров’я, а те, що воно розглядається як певна декларативна цінність. Визнання цінності не означає, що особистість має аналогічну ціннісну орієнтацію і ціннісне ставлення до здоров’я.
Отже, випускник професійно-технічного навчального закладу орієнтовно може мати такий ціннісний портрет: «Щасливе сімейне життя – головне в моєму житті. Його можливо досягти, якщо в мене буде, перш за все, матеріальне благополуччя і кохання. Здоров’я мені потрібне для матеріального забезпечення сім’ї. Цікава робота – не головне в житті, краще мати роботу, яка дає добрий заробіток. Друзі прикрашають моє життя. А розваги – для дітей».
1.5. Ціннісне ставлення до здоров’я
Переконання і цінності, на які людина орієнтується у своїй свідомості та у своїх діях, можуть знаходитися в різному співвідношенні в структурі особистості. Тому, усвідомлюючи важливість здоров’я, людина в певному соціальному оточенні не діє відповідно до своїх ціннісних орієнтацій. Отже,

16 можна зробити висновок про відсутність або недостатню сформованість ціннісного ставлення до здоров’я і в учнів ПТНЗ.
Цінності виявляються в особистісних орієнтаціях, цілях, намірах, ставленнях. Вважається, що ціннісне ставлення ґрунтується на взаємозв’язку суб’єкта й об’єкта і припускає їх оцінку. Але, на нашу думку, поняття «ціннісне ставлення» потребує уточнення з позицій нагальних потреб суспільства. Ціннісне ставлення до здоров’я – системне та динамічне утворення особистості. Сформоване ціннісне ставлення передбачає дієву свідому поведінку людини стосовно ведення здорового способу життя. Ціннісне ставлення до здоров’я є однією з найважливіших якостей внутрішньої структури особистості і являє собою сукупність
індивідуальних вибіркових зв’язків особистості з різними явищами та предметами навколишнього середовища, насамперед із професійними.
Тому ціннісне ставлення розглядається нами як професійно значуща особистісна якість. Ставлення до здоров’я не може з’явитися само по собі, воно формується в процесі становлення особистості протягом певного часу
і є результатом впливу освіти та середовища. Позитивне, ціннісне ставлення до здоров’я передбачає усвідомлення особистістю, що саме здоров’я є найважливішою цінністю для людини. Традиційні просвітницькі та виховні засоби не спроможні викликати позитивні зрушення в стані здоров’я підростаючого покоління. Тому виникає необхідність пошуку педагогічних систем, які здатні забезпечити формування діяльнісного ціннісного ставлення молоді до власного здоров’я та здоров’я оточуючих, особливо в умовах професійно-технічної освіти, де формується майбутній кваліфікований робітник, основа трудового і оборонного потенціалу країни.
Підсумовуючи вище сказане, визначення ціннісного ставлення до здоров’я можна сформулювати таким чином: «Ціннісне ставлення до здоров’я – це системне і динамічне утворення особистості на основі мотиваційно-емоційної сфери і сукупності знань про здоров’я, яке виявляється у свідомо обраному способі життя». Якщо людина дійсно цінує власне здоров’я, то, іншими словами, ціннісне ставлення до

17 здоров’я – це такий рівень сформованості життєвого досвіду, який дозволяє свідомо обирати здоровий спосіб життя.
З даного тлумачення ціннісного ставлення до здоров’я логічно випливають і його складові: когнітивний, ціннісно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий компоненти. Когнітивний компонент ціннісного ставлення до здоров’я передбачає оволодіння певною сумою знань про організм людини, її здоров’я, про фактори, що впливають на самопочуття та здоров’я людини (як позитивно, так і негативно). Ціннісно-мотиваційний компонент визначає місце здоров’я серед інших життєвих цінностей людини, переживання і почуття людини стосовно стану власного здоров’я, особливості мотивації на здоровий спосіб життя. Діяльнісно-поведінковий компонент ціннісного ставлення до здоров’я передбачає дотримання навичок здорового способу життя та раціональної організації своєї діяльності в різних умовах життєдіяльності.
1.6. Шкідливі звички
У молодіжному середовищі спостерігається невпинне зростання поширеності шкідливих звичок: куріння, уживання спиртних напоїв і наркотичних речовин. За даними опитувань багатьох авторів 60–70 % осіб 15–17-річного віку мають шкідливі звички (в основному паління).
За даними Держкомстату України, збільшення кількості курців відбулося, у тому числі, і за рахунок зростання їх числа серед юнаків-підлітків 14–
17 років. Достатньо високий показник поширеності паління реєструється серед жінок 18–29-річного віку (10,5 %). Згідно з Європейським опитуванням учнівської молоді, здійсненим Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, Українським інститутом соціальних досліджень, переважна більшість опитаних представників молодого покоління України має досвід «знайомства» з алкогольними напоями. З кожним роком зростає кількість підлітків, які вживали протягом життя будь-які наркотики.
Відомо, що серед молоді різних навчальних закладів значно поширені шкідливі звички: паління та вживання алкогольних напоїв.
Опитування учнів професійно-технічних навчальних закладів підтвердило ці дослідження. Так, на запитання «Буває, що я палю» ствердно відповіли

18 51,13 % учнів, серед них 54,81 % хлопців та 45,19 % дівчат. Слід зазначити, що за даними досліджень Інституту гігієни та медичної екології
ім. О. М. Марзеєва АМН України, проведених серед учнів 8–10-х класів різних типів середніх навчальних закладів (загальноосвітніх шкіл, гімназій і коледжів), отримані аналогічні дані: виявлено, що у 8-10-х класах палить майже половина учнів – 49,4 %, з них 56,9 % хлопців і 44,4 % дівчат.
За даними західноєвропейських дослідників, у курців знижена фізична та розумова працездатність, більш низькі показники у навчанні, більша ситуаційна тривожність, нижча якість життя. У результаті анкетування учнів ПТНЗ було з’ясовано, що кожний день палять 43,61 % опитаних, серед них 61,21 % хлопців та 38,79 % дівчат. Незважаючи на те, що паління кожного дня серед дівчат спостерігається майже вдвічі рідше, ніж серед хлопців, поширення цієї звички серед жінок останніми роками набуло значних масштабів, що потребує посилення уваги до профілактичної діяльності з паління в різних закладах освіти.
Всесвітня організація охорони здоров’я встановила першість України за рівнем поширеності підліткового алкоголізму серед інших 14 країн, де проводилися спеціальні дослідження. За даними Національної ради з питань охорони здоров’я, щороку через алкоголізм в Україні помирає понад 40 тисяч людей. Майже 40 % українських підлітків 14–18 років регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчасної смерті майже 30 % українських чоловіків. Опитування учнівської молоді професійно-технічних навчальних закладів щодо вживання алкогольних напоїв стосувалося споживання пива, вина й міцних напоїв. Ніколи не вживали пива 27,44 % опитаних, вина – 30,45 %, міцних напоїв – 43,23 %.
Молоді люди надають перевагу пиву, і щотижня його вживає майже кожний третій учень професійно-технічного навчального закладу (31,2 %).
Серед тих, хто ствердно відповів на питання про часте споживання алкогольних напоїв, статевої ввідмінності не спостерігалося. Але серед часто споживаючих вино та міцні алкогольні напої дівчат дещо більше, ніж хлопців. Споживання пива, вина та міцних алкогольних напоїв з віком стає більш поширеною звичкою. Так, не вживають пиво у 15– та 16-річному віці по 33,33 % від загальної кількості однолітків, а в 17-річному віці – 21,88 %.

19
Зовсім не споживали вина в 15 та 16 років приблизно по 38% однолітків, у
17 років – 24,06 %. Знову ж таки кількість таких осіб у 18–19 років стає меншою. Непокоїть також те, що часто споживаючих пиво молодих людей з віком стає більше: 30,95 % – серед 15-річних, 32,1 % – серед 16-річних,
40,63 % – серед 17-річних учнів. Міцні алкогольні напої спробували вже в
15 років 54,76 % опитаних учнів. В 17 років таких осіб стає майже на 20 % більше. Встановлено також зменшення з віком кількості осіб, які не менше ніж 2 рази на місяць вживають міцні напої: серед 15-річних таких осіб виявлено 23,81 %, а серед 17-річних – 12,5 %. Молодь надає перевагу слабоалкогольним напоям, що, можливо, пояснюється сильним тиском на підсвідомість з боку реклами та порівняно низькими цінами на цю продукцію. Також молоде покоління не вважає такі напої шкідливими, що викликає необхідність просвітницької роботи в закладах освіти та в засобах масової інформації. За результатами кореляційного аналізу було виявлено, що між наявністю шкідливих звичок (паління, вживання різних алкогольних напоїв) та проявом агресії існує пряма залежність.
1.7. Основи здоров’яспрямованої діяльності в закладах освіти
Використання поняття «здоров’яспрямована діяльність» у процесі формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнівської молоді обумовлене низкою положень. Одне з них те, що формування ціннісного ставлення до здоров’я можливе лише при організації діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу в навчальному закладі. Діяльність – це процес активної взаємодії людини з навколишнім світом. Діяльність передбачає мету, засоби, результат і сам процес, бо діяльність завжди спрямована на задоволення певної потреби. Якщо ми маємо педагогічну потребу у вирішенні проблеми збереження здоров’я підростаючого покоління, то наша діяльність спрямовується на досягнення результату за допомогою педагогічних засобів, пошук яких обумовив виникнення таких понять, як «здоров’язбереження» та «здоров’язберігаючі технології». Але не можна не погодитися з думкою В. Бальсевич про те, що «…важко зрозуміти, що ж саме збираються «зберігати» чи «охороняти» наші вчені й

20 управлінці…»
1
, якщо серед випускників шкіл тільки 10-15 % є практично здоровими. Результат «збереження здоров’я» не може бути досягнутий без результату «формування здоров’я». Під «формуванням здоров’я» ми розуміємо, з психолого-педагогічної точки зору, саме формування ціннісного ставлення до здоров’я. Таким чином, діяльність суб’єктів освітнього процесу має бути здоров’яформуючою, здоров’язміцнювальною та здоров’язберігаючою.
Причому виокремлювати кожну з цих складових не вважаємо за доцільне, оскільки будь-який різновид або форма діяльності учнів і педагогів впливає на їх здоров’я. Пов’язане це із інтегральним і наскрізним характером явища
«здоров’я». Завдання педагогів – організовувати і проводити освітню діяльність, яка б не шкодила здоров’ю суб’єктів навчально-виховного процесу, а мала здоров’язберігаючий, здоров’язміцнювальний та здоров’яформуючий вплив. Тому для якісної характеристики діяльності, з точки зору її впливу на здоров’я людини, вважаємо за доцільне використовувати термін «здоров’яспрямована діяльність» (рис.1.1).



+
=

+



Рис.1.1. Складові здоров’яспрямованої діяльності освітнього закладу.
1
Бальсевич В. К. Здоровьеформирующая функция образования в Российской
Федерации
(материалы к разработке национального проекта оздоровления подрастающего поколения России в период 2006-2026 гг.) / В. К. Бальсевич //
Физическая культура : воспитание, образование, тренировка. – 2006. – №5. – С. 2-6.
Здоров’яформуюча діяльність
Здоров’язміцнювальна діяльність
Здоров’яспрямована діяльність
Здоров’язберігаюча діяльність

21
Педагогічними факторами здоров’яспрямованої діяльності, на нашу думку, є причини, які визначають її характер. Слушною, з нашого погляду, є думка науковців, що окремо визначений педагогічний фактор має потенційну можливість для досягнення запланованого результату, а потенційна можливість реалізується тільки при створенні певних педагогічних умов. Тобто педагогічні умови – це основа, практичні засади залучення факторів для ефективної освітньої діяльності і досягнення мети.
Вважаємо, що основними педагогічними факторами формування ціннісного ставлення до здоров’я є:
 освітнє середовище;
 всебічна діяльність учнів професійно-технічних навчальних закладів;
 діяльність педагогічного колективу;
 мотивація учнів і педагогів щодо вибору способу життя.
Основними педагогічними умовами, що сприяють формуванню ціннісного ставлення до здоров’я через освітнє середовище постають: просторово-предметна достатність, здоров’яспрямований зміст навчання і виховання, адекватні методи навчання і виховання, взаємовідносини між учасниками навчально-виховного процесу.
Просторово-предметна достатність передбачає матеріально-технічну базу навчального закладу та санітарно-гігієнічні умови навчально- виховного середовища. Під достатністю розуміється, по-перше, наявність приміщень для здоров’яспрямованої діяльності (навчальні кабінети, лабораторії, актовий зал, спортивний зал, їдальня, стадіон, медичний кабінет тощо), по-друге, обладнання приміщень відповідним обладнанням та устаткуванням. Наприклад, у навчальному кабінеті можуть бути стенди, плакати здоров’язберігаючої спрямованості, створено умови для використання відеоматеріалів, проведено озеленення відповідно до гігієнічних рекомендацій для навчальних закладів. У спортивному залі мають бути спортивні снаряди й обладнання для проведення фізкультурно-оздоровчої діяльності на уроках, секційних тренуваннях,

22 позаурочних спортивних заходах, тощо. Санітарно-гігієнічні умови будівель навчального закладу мають відповідати державним санітарним нормам і правилам (5. 5. 2. 008 - 01), за дотриманням цих вимог організовується внутрішній систематичний контроль.
При відборі змісту навчальної і виховної роботи обов’язково оцінюється його здоров’яформуючий потенціал. Інформація, яка становить зміст, має бути науково обґрунтованою і відповідати віковим особливостям вихованців. Крім того, великого значення набуває:
1) відповідність змісту потребам, інтересам, та ціннісним орієнтаціям учнівської молоді, що надає змісту особистісної значущості; 2) здатність змісту викликати емоції різного характеру. Тільки в цьому випадку зміст навчання і виховання має змогу викликати позитивний зворотній зв’язок та сприяти формуванню позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.
Перевагу для організації здоров’яспрямованого навчально-виховного процесу слід надати комбінованій моделі навчання, яка передбачає проведення різних спецкурсів з проблем здоров’я та валеологізацію професійно орієнтованих предметів (як практичних, так і теоретичних).
В арсеналі кожного викладача є різноманітні методи навчання і виховання. Завдання педагогічного працівника полягає у відборі таких методів, які були б ефективними у формуванні ціннісного ставлення до здоров’я. Перш за все, це інтерактивні методи, які допомагають залучити учнів до здоров’яспрямованої діяльності. Але не слід забувати і про традиційні, такі, як лекції, бесіди, дискусії. Підвищення дієвості традиційних методів спостерігається за умови участі спеціально запрошених фахівців у здоров’яспрямованих навчальних або позаурочних заходах.
Складовими освітнього середовища також є взаємовідносини між учасниками навчально-виховного процесу, які мають будуватися на основі принципів гуманізації, демократизації, активності, самодіяльності і творчої
ініціативи. Причому йдеться не тільки про взаємовідносини між учнівським та педагогічним колективом, учнем і педагогом, а й про відносини всередині кожного колективу. Це створює позитивний мікроклімат, який є

23 умовою успішного формування ціннісного ставлення до здоров’я в учнів та педагогічних працівників навчальних закладів.
Протягом навчання учні професійно-технічних навчальних закладів, як і всі інші, займаються всебічною діяльністю. Головною педагогічною умовою для залучення цього фактору до процесу формування ціннісного ставлення до здоров’я є участь учнів у здоров’яспрямованій навчальній, позаурочній діяльності, яка проводиться в освітньому закладі. За умови такої організації навчально-виховного процесу включаються механізми внутрішньої активності особистості у її взаємодії із оточенням. Стає можливим самовдосконалення учня щодо формування ціннісного ставлення до здоров’я. Самовдосконалення відбувається у формі самоосвіти та самовиховання. Ознаками здоров’яспрямованої самоосвіти, розвитку когнітивного компоненту ціннісного ставлення до здоров’я можуть бути зацікавленість учня питаннями, що стосуються здоров’я, прочитання статей в періодичних виданнях, перегляд телевізійних передач, що присвячені проблемам здоров’я людини. Розвиток діяльнісно- поведінкового компоненту ціннісного ставлення до здоров’я проявляється в активній участі учня у здоров’яспрямованих організованих навчальних та позанавчальних заходах, набутті ознак або елементів здорового способу життя в поведінці.
Саме самовдосконалення є необхідною педагогічною умовою для успішної реалізації фактору мотивації учнів (і викладачів) щодо здорового способу життя. У процесі систематичного самовиховання відбувається самопізнання, у якому учень використовує самоспостереження, самоаналіз, самооцінку. Потім необхідні планування, контроль і регуляція процесу самовиховання. Слід зауважити, що ефективність формування ціннісного ставлення до здоров’я в процесі самовиховання учня значною мірою залежить від педагогічного керівництва. Тобто, фактори «діяльність педагогічного колективу» та «діяльність учнів» тісно пов’язані між собою.
Дієве педагогічне керівництво можливе за таких педагогічних умов
(рис.1.2).

24








Рис. 1.2. Педагогічні умови для дієвої здоров’яспрямованої діяльності педагогічного колективу.
Встановлено, що однією з умов успішності формування ціннісного ставлення до здоров’я є психологічна готовність педагогічного працівника до
інновацій та самовдосконалення у сфері педагогічної здоров’яспрямованої діяльності.
У результаті цілеспрямованого самовдосконалення педагог подає власний приклад дотримання здорового способу життя, чим, безперечно, демонструє переваги здорового способу життя та його значення в процесі становлення успішної людини.
Турбота про здоров’я вихованців – одне з головних завдань педагогічного колективу навчального закладу. Але турбуватися професійно означає бути готовим педагогічними методами і відповідно до сучасних медико-біологічних уявлень про ріст і розвиток організму та вплив факторів довкілля на здоров’я людини правильно організувати, здійснювати та контролювати діяльність з формування ціннісного ставлення до здоров’я. Методична підготовка викладача до організації й проведення здоров’яспрямованої діяльності в навчальному закладі допомагає обрати зміст та адекватні методи навчання і виховання для досягнення поставленої мети. Відповідну методичну підготовку для
ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО
КОЛЕКТИВУ
Власний приклад ведення здорового способу життя
Управління здоров’яспрямованою діяльністю
Мотивація педагогічного колективу
Методична підготовка до організації і проведення здоров’яспрямованої діяльності

25 організації даної діяльності педагог має змогу отримати, або вдосконалити в інститутах післядипломної педагогічної освіти та шляхом професійного самовдосконалення. Як правильно зазначає М. Фіцула, професійне самовдосконалення – це «свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції і розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності і власної програми розвитку»
2
Успішне педагогічне керівництво неможливе без систематичного контролю за процесом формування ціннісного ставлення до здоров’я учнів, у якому застосовуються спостереження і аналіз дій, вчинків учнів.
Контроль і регуляція здоров’яспрямованої діяльності в навчальному закладі також потребують діагностики рівня сформованості ціннісного ставлення до здоров’я в учнів. Можна використовувати як існуючі методики, так і проводити анкетування за власними опитувальниками, обов’язковою вимогою до яких є визначення рівня сформованості кожного з компонентів ціннісного ставлення до здоров’я: когнітивного, ціннісно- мотиваційного та діяльнісно-поведінкового.
Педагогічне керівництво здоров’яспрямованим самовдосконаленням учнів, в цілому здійснюється за такими напрямами:
 стимулювання процесу самовиховання;
 ознайомлення з ефективними прийомами самоосвіти й самовиховання;
 залучення учнів до здоров’яспрямованої діяльності;
 створення здоров’яспрямованого освітнього простору й умов для самовдосконалення учнів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал