Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної дисципліни підготовки бакалавра напряму підготовки




Сторінка6/9
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
У ньому необхідно

68 показати значення, актуальність проблеми, яка розглядається, обґрунтувати вибір теми, сформулювати основну мету, яка буде розкрита в рефераті.
В основній частині роботи велику увагу слід приділити глибокому теоретичному аналізові як теми в цілому, так і окремих її питань, правильно ув’язати теоретичні положення з практикою, розкрити матеріал відповідно до складеного плану.
Виклад основних питань завершується короткими висновками, де узагальнюються найважливіші положення, розглянуті в рефераті.
Реферат повинен бути написаний грамотно, без помилок, повторів, скорочень.
Важливе значення має правильне оформлення реферату. На титульному аркуші необхідно вказати назву вищого навчального закладу, факультету, реферату, групу, своє прізвище та ініціали, прізвище наукового керівника. На наступному аркуші наводиться план реферату з вказаними сторінками відповідних розділів.
Зазначені у тексті цитати повинні відповідати посиланням на джерела, з яких вони наведені, та оформлені таким чином: [1, с. 25], де перша цифра – номер джерела за списком використаної літератури, а друга – номер сторінки. Текст реферату повинен бути набраним на комп’ютері з одного боку аркуша формату А4, шрифт – Times New Roman, розмір –
14, поля: верхнє та нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 10 мм, інтервал –
1,5. Кожен розділ плану починається з нової сторінки. Сторінки повинні бути пронумеровані у правому верхньому куті. Обсяг реферату – 12–
15 сторінок .
У кінці реферату наводиться список використаної літератури (8–
10 джерел), поданої в алфавітному порядку за прізвищем автора, з наведенням назви праці (статті), видавництва, року видання та загальної кількості сторінок з кожного літературного джерела.
Підготовлений реферат захищається на семінарському або
індивідуальному занятті. Аргументом для підготовки до захисту реферату є позитивна рецензія наукового керівника, в іншому випадку його необхідно доопрацювати відповідно до даних у ній рекомендацій. Реферат не допускається до захисту, якщо: текст реферату є компіляцією тексту підручника; основні питання не розкрито або викладено фрагментарно; текст містить помилки; реферат оформлено неправильно.
Підготовка до захисту реферату включає усунення недоліків і помилок, указаних у рецензії, та складання короткого резюме реферату (визначення важливих понять, фактів, формулювання висновків), що буде сприяти закріпленню матеріалу в пам’яті і вільному його викладу під час захисту .



69
Рекомендована тематика для письмової доповіді (есе), реферату

Змістовий модуль І. Загальні засади кримінально-виконавчого
права

Підготувати письмову доповідь (есе), реферат на одну із поданих
тем:
1.
Основні етапи становлення і розвитку науки кримінально- виконавчого права як складової частини юридичної науки.
2.
Провідні сучасні українські дослідники кримінально-виконавчого права.
3.
Державна кримінально-виконавча політика: сучасні тенденції.
4.
Проблеми та перспективи розвитку науки кримінально- виконавчого права.
5.
Співвідношення кримінально-виконавчого права з іншими галузями права в рамках кримінально-правового комплексу.
6.
Конституція України – правова база та джерело розвитку кримінально-виконавчого законодавства.
7.
Види зарубіжних пенітенціарних систем та їх основні характеристики: пенсільванська (філадельфійська), оборонська, англійська прогресивна
(поступова),
ірландська, система реформаторіїв, женевська (обурнська).
8.
Правовий статус засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
9.
Правовий статус засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
10.
Завдання органів і установ кримінально-виконавчої системи
України, принципи їх організації та діяльності.
Змістовий модуль ІІ. Правове регулювання відносин
виконання покарань та звільнення від виконання покарання
Підготувати письмову доповідь (есе), реферат на одну із поданих
тем:
1.
Правові наслідки позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
2.
Відповідальність засуджених до громадських робіт за порушення порядку і умов відбування покарання.
3.
Відповідальність за порушення порядку і умов відбування виправних робіт і за злісне ухилення від їх відбування.
4.
Дії державного виконавця по виконанню вироку суду про конфіскацію майна.

70 5.
Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту.
6.
Застосування заходів переконання і примусу, заохочення і стягнення до засудженого.
7.
Право засуджених на працю. Порядок залучення засуджених до праці.
8.
Медичне обслуговування засуджених. Лікувальні установи у місцях позбавлення волі. Підстави і порядок прийому засуджених до лікувальних установ.
9.
Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до неповнолітніх і засуджених жіночої статі.
10.
Підстави встановлення громадського нагляду за поведінкою звільнених.

Поширеною формою індивідуальної роботи є участь у роботі
правознавчого дискусійного клубу «Феміда» (підготовка доповіді, участь у дебатах, оформлення стінгазети).
Підготовку доповіді рекомендується здійснювати за такими етапами:
– вибір теми доповіді;
– підбір літератури та інших джерел;
– визначення форми і структури доповіді;
– підготовка тексту доповіді.
Обрати тему доповіді можна самостійно або із запропонованого кафедрою правознавства переліку і повідомити про це викладача, обраного в якості консультанта (керівника). Тема роботи визначається в межах загальної проблеми дискусії, запропонованої Радою клубу
«Феміда» і затвердженою кафедрою правознавства. Тема доповіді не обов’язково повинна бути суто юридичною за змістом, а може містити певні правові аспекти питань, що пропонуються до розгляду.
Важливо, щоб тема була актуальною, цікавою під кутом зору ситуації в українському суспільстві та світі та, безперечно, цікавою для самого доповідача. Також при визначенні теми слід враховувати доступність необхідних для розгляду відповідної теми правових і літературних джерел (насамперед, наявність їх у бібліотеці). Отже, остаточний варіант теми доповіді доцільно формулювати разом з викладачем- консультантом.
Роботу над темою слід почати з підбору літератури – ознайомлення з підручниками, навчальними посібниками, науковими монографіями, статтями у збірниках і періодичних виданнях, нормативно-правовими актами, міжнародними договорами, матеріалами юридичної практики тощо. У разі потреби варто звернутися за рекомендаціями до викладача (щодо кількості та якості джерел, необхідних для

71 належного розкриття відповідної теми). У процесі вивчення літератури доцільно робити виписки і записи, поступово формуючи матеріал з окремих питань доповіді. Оскільки доповідь призначена для обговорення під час дискусії, для її підготовки рекомендується широко використовувати публіцистичні матеріали, особливо ті, що написані «живою» мовою.
При оформленні матеріалів доповіді необхідно дотримуватись певних правил оформлення. Текст доповіді повинен включати титульну сторінку, план та інші структурні частини, передбачені планом. План подається на другій сторінці роботи і повинен включати: вступ (у ньому визначаються актуальність обраної теми, її взаємозв’язок із загальною проблемою дискусії та мета, якої студент намагатиметься досягти, розглядаючи цю тему); основну частину роботи, що складається з декількох розміщених у певній логічній послідовності питань відповідно до змісту теми; висновок (у ньому підводиться підсумок досягнення визначеної у вступі роботи мети, чітко окреслюється власне ставлення до проблеми, що є предметом дискусії, розкриваються практичні способи вирішення цієї проблеми); список літератури.
Робота повинна бути написана грамотно, розбірливим почерком або надрукована. Відповіді подаються відповідно до нумерації питань плану роботи і починаються із заголовків. Сторінки необхідно пронумерувати і скріпити. Обсяг тексту доповіді – 10–12 сторінок на папері формату А4 (210 х 297). При цьому обсяг вступу повинен складати не більше 1-ї сторінки, а висновку – 2-х сторінок. На титульній сторінці необхідно вказати: назву навчального закладу, тему роботи, прізвище, ім’я, по батькові студента, номер групи, прізвище та
ініціали викладача-консультанта, рік і місце написання роботи.
Текст доповіді повинен містити посилання на використані літературні джерела. Цитати з використаних джерел необхідно брати в лапки і давати точні та повні посилання на ці джерела. Посилання робляться у вигляді зносок (у нижній частині сторінки). Зноски подаються за існуючими бібліографічними правилами (автор, назва роботи, місце і рік видання, номер сторінки). Посилання повинні бути пронумеровані. У кінці роботи з дотриманням бібліографічних правил подається список використаних правових джерел та літератури у такій послідовності: 1) нормативно-правові акти та інші правові документи
(подаються за юридичною силою і датою прийняття); 2) література
(подається в алфавітному порядку); 3) інші матеріали.

72
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПОТОЧНОГО
МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Змістовий модуль І. Загальні засади кримінально-виконавчого
права
1.
Кримінально-виконавча політика як форма єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
2.
Кримінально-виконавче право як самостійна галузь права, його місце в системі права України.
3.
Предмет і метод правового регулювання кримінально-виконавчого права.
4.
Система кримінально-виконавчого права України.
5.
Класифікація принципів кримінально-виконавчого права.
6.
Поняття та особливості кримінально-виконавчих правовідносин.
7.
Співвідношення кримінально-виконавчого права з іншими галузями права в рамках кримінально-правового комплексу.
8.
Наука кримінально-виконавчого права, її предмет та методологічна основа.
9.
Поняття, завдання та мета кримінально-виконавчого законодавства
України.
10.
Система джерел кримінально-виконавчого права.
11.
Конституція України – правова база та джерело розвитку кримінально-виконавчого законодавства.
12.
Міжнародно-правові акти щодо поводження з ув’язненими та їх
імплементація в кримінально-виконавче законодавство України.
13.
Історія, етапи та чинники розвитку кримінально-виконавчого законодавства України.
14.
Основні міжнародні нормативно-правові акти та міжнародне співробітництво у галузі виконання покарань.
15.
Види зарубіжних пенітенціарних систем та їх основні характеристики.
16.
Поняття та зміст правового статусу засуджених.
17.
Зміст суб’єктивних прав та законних інтересів засуджених.
18.
Право засуджених на особисту безпеку та порядок його забезпечення.
19.
Правовий статус засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
20.
Правовий статус засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
21.
Основні обов’язки засуджених та їх зміст.

73 22.
Правовий статус засуджених іноземних громадян та осіб без громадянства.
23.
Правові наслідки відбування покарання.
24.
Загальна характеристика та поняття кримінально-виконавчої системи України.
25.
Державна кримінально-виконавча служба України та її структура.
26.
Поняття та види органів і установ виконання покарань, їх місце у системі державних органів, які запобігають злочинності.
27.
Завдання органів і установ кримінально-виконавчої системи
України, принципи їх організації та діяльності.
28.
Класифікація установ, що виконують покарання.
29.
Персонал органів і установ виконання покарань.
30.
Органи виконання покарань.
31.
Державна пенітенціарна служба України як центральний орган виконавчої влади в сфері виконання покарань, його завдання, функції та структура.
32.
Територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби України.
33.
Кримінально-виконавча інспекція, її функції компетенція.
34.
Виправні колонії мінімального, середнього та максимального рівнів безпеки.
35.
Особливості устатковування виправних колоній.
36.
Виховні колонії. Особливості устатковування виховних колоній.
37.
Державні органи, що виконують кримінальні покарання, не пов'язані з ізоляцією засуджених.
38.
Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими правоохоронними органами.
39.
Поняття та види контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань в Україні.
40.
Міжнародний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань та форми його здійснення.
41.
Державний контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань, форми його здійснення та види: контроль органів державної влади, судовий контроль, відомчий контроль.
42.
Прокурорський нагляд за дотриманням законності в установах виконання покарань.
43.
Відомчій контроль та його види: попередній або превентивний, поточний або активний та заключний.
44.
Громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.

74 45.
Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених та
її форми: спостережні комісії, служби у справах дітей, патронажні служби, ради громадськості, піклувальні ради, батьківські комітети, методичні ради, громадські вихователі, шефи, релігійні організації.

Змістовий модуль ІІ. Правове регулювання відносин
виконання покарань та звільнення від виконання покарання
46.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді штрафу.
47.
Заміна штрафу при неможливості його сплати і наслідки у випадку злісного ухилення від його сплати.
48.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
49.
Правові наслідки позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
50.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
51.
Відповідальність за невиконання вироку суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
52.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді громадських робіт.
53.
Відповідальність засуджених до громадських робіт за порушення порядку і умов відбування покарання.
54.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді виправних робіт.
55.
Відповідальність за порушення порядку і умов відбування виправних робіт і за злісне ухилення від їх відбування.
56.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців.
57.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді конфіскації майна.
58.
Перелік майна, яке не підлягає конфіскації. Дії державного виконавця по виконанню вироку суду про конфіскацію майна.
59.
Виконання покарання у виді арешту.
60.
Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями.
61.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді обмеження волі.

75 62.
Особливості направлення засуджених до обмеження волі у виправні центри.
63.
Заходи заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі.
64.
Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні
65.
Поняття та сутнісні ознаки позбавлення волі. Форми позбавлення волі.
66.
Види кримінальних покарань, пов’язаних з позбавленням волі.
67.
Попереднє ув’язнення під варту – правова природа, підстави, порядок виконання.
68.
Визначення виду установи виконання покарань (УВП) та місця відбування покарання.
69.
Правові підстави прийому засуджених до установ, що виконують покарання.
70.
Порядок направлення, прийому та реєстрації засуджених до УВП комісією і черговим помічником начальника колонії. Розподіл засуджених в УВП.
71.
Поняття та значення обліку засуджених в УВП. Види обліку засуджених. Єдина система реєстрації і централізованого обліку арештованих і засуджених.
72.
Особова справа засудженого, її зміст, порядок ведення та збереження.
73.
Поняття режиму. Функції та цілі режиму, його каральне та виховне значення.
74.
Основні вимоги і правила режиму в УВП.
75.
Розпорядок дня: його зміст і організація. Види і правила проведення побачень засуджених із родичами, близькими та іншими особами.
76.
Засоби забезпечення режиму в УВП, їх правова природа і загальна характеристика.
77.
Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі.
78.
Право засуджених на працю. Порядок залучення засуджених до праці.
79.
Поняття та завдання соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.
80.
Основні форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.
81.
Система заходів стягнення, які застосовуються до засуджених.

76 82.
Компетенція посадових осіб кримінально-виконавчих установ щодо накладення стягнень на засуджених.
83.
Підстави та порядок застосування заходів заохочення до засуджених.
84.
Медичне обслуговування засуджених. Лікувальні установи у місцях позбавлення волі. Підстави і порядок прийому засуджених до лікувальних установ.
85.
Матеріально-побутове забезпечення засуджених.
86.
Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії.
87.
Особливості та види кримінальних покарань які застосовуються до неповнолітніх.
88.
Порядок і умови виконання покарань щодо неповнолітніх засуджених.
89.
Заходи заохочення та стягнення, які застосовуються до неповнолітніх.
90.
Порядок та підстави переведення засуджених з виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку.
91.
Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених неповнолітніх. Взаємодія адміністрації виховної колонії зі службою у справах неповнолітніх.
92.
Діяльність піклувальної ради при виховних колоніях.
93.
Праця засуджених до позбавлення волі жінок і неповнолітніх.
94.
Підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї до неповнолітніх і засуджених жіночої статі.
95.
Загально-правові засади виконання покарання у виді довічного позбавлення волі. Місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
96.
Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
97.
Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі. Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі. Право засуджених до довічного позбавлення волі звернутися з клопотанням про помилування.
98.
Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
99.
Звільнення в зв’язку з відбуттям призначеного судом строку покарання.

77 100.
Звільнення на підставі закону про амністію та акту про помилування.
101.
Види амністії. Категорії осіб, щодо яких не застосовується амністія.
102.
Порядок виконання закону про амністію. Порядок виконання указу Президента України про помилування. Види помилування.
103.
Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку, закриттям кримінальної справи, закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
104.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Категорії осіб, щодо яких застосування умовно-дострокового звільнення від покарання заборонено.
105.
Звільнення на підставі хвороби. Подання до дострокового звільнення від покарання осіб, які захворіли на хронічну душевну чи
іншу тяжку хворобу, що перешкоджає подальшому виконанню покарання.
106.
Інші підстави звільнення від відбування покарання.
107.
Підготовча робота до звільнення засуджених.
108.
Післяпенітенціарний вплив і заходи соціальної адаптації щодо звільнених. Нагляд і контроль за звільненими.
109.
Організаційно-правове забезпечення і порядок виконання адміністративного нагляду за звільненими з місць позбавлення волі.
110.
Громадський нагляд за поведінкою звільнених. Підстави встановлення громадського нагляду за поведінкою звільнених.















78
ПОРЯДОК І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
ПОТОЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
Оцінювання (визначення рейтингу) навчальної діяльності студента з навчальної дисципліни
«Кримінально-виконавче право» здійснюється за модульно-рейтинговою системою.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це така організація навчального процесу, при якій вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і
ґрунтовного опрацювання змістових модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань, умінь і навичок здійснюється за рейтинговою системою.
Рейтингове оцінювання знань студента – це система, яка передбачає перехід від констатуючого до накопичувального статусу балів. Необхідною умовою рейтингової системи є її багатобальність.
Студентом накопичуються бали за різні форми і види роботи:
0,5 б.
– за кожне відвідане лекційне заняття (за наявності конспекту), до 3 б.
– усна відповідь на конкретне запитання (не репродуктивного характеру) на семінарському (практичному) занятті, до 1,5 б. – змістовне доповнення (мінімально – 3 хвилини), до 1,5 б. – тест (10 питань – 0,3 балів, 20 питань – 0,5 балів), до 0,5 б. – формулювання змістовних запитань до доповідача, до 1 б.
– складання словника основних понять і термінів
(глосарію) до теми на занятті біля дошки, до 2 б.
– виконання практичного завдання (доповнення таблиці
(схеми), розробка структурно-логічної схеми), розвязання ситуаційного завдання), до 3 б.
– творче завдання на картці не тестового характеру
(залежно від рівня складності), до 5 б.
– виготовлення наочності з глибоким смисловим навантаженням до теми лекційного чи семінарського
(практичного) заняття (за погодженням з викладачем), до 10 б.
– підготовка реферату за тематикою ІРС (вимоги: повинен мати науковий характер, написаний з використанням не тільки підручників, але й наукових статей, монографій тощо, максимальна оцінка залежить від складності теми), до 20 б.
– участь у конкурсах наукових робіт, наукових конференціях, публікація тез та статей (залежно від досягнень, зайняття призових місць, рівня конкурсу тощо).
Максимальна оцінка за семінарське / практичне заняття – 4,5 бали.
Вона може не обмежуватися у разі виконання студентом творчих

79 додаткових завдань. Обмеження вводяться з метою рівномірного розподілу балів між усіма студентами, які прагнуть отримати максимальний бал. Обов’язком викладача є забезпечення дидактичними завданнями усіх студентів, які бажають і можуть набрати максимальний бал. Викладач рівномірно розподіляє завдання між студентами.
Приклад: відповідь – 1,5 б. (усна відповідь на конкретне питання на семінарському / практичному занятті) + 0,5 б. (складання словника основних термінів і понять до теми практичного заняття) + 0,5 б. (виконання практичного завдання) + 0,5 б. (розвязання тестового завдання) = 3 бали.
Перелік завдань для самоконтролю знань наведено після кожної теми семінарського / практичного заняття, а їх виконання є частиною оцінки з навчальної дисципліни.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал