Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної дисципліни підготовки бакалавра напряму підготовки



Pdf просмотр
Сторінка5/9
Дата конвертації25.12.2016
Розмір2.8 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Джерела і література:
№№ 1, 5-8, 55-56, 82-85, 107, 109, 114.

Тема 9. Виконання покарання у виді довічного позбавлення
волі.
Методичні рекомендації до вивчення теми
Студенти у вивченні теми мають бути спрямовані насамперед
на засвоєння базових понять, які характеризують виконання
покарання у виді довічного позбавлення волі, що дозволить
підготуватися до опрацювання навчального матеріалу щодо його
видових особливостей.

Опрацьовуючи дану тему, студентам необхідно засвоїти опорні категорії, що мають важливе логічне і методологічне значення для правильного сприйняття і розуміння навчального матеріалу. Такими основними поняттями, зокрема, є:

57
Засудження до довічного позбавлення волі має прояв у тому, що засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від
інших засуджених, крім тих, які після відбуття двадцяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.
Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді
довічного позбавлення волі полягає в тому, що засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в
інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу. Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.
Особливості виконання та відбування покарання жінками,
засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі означають, що жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, розміщуються, як правило, у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.
Помилування засуджених здійснюється у виді: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років; повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання; заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.
Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом. Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання

58 кримінальних покарань. Адміністрація в установленому порядку реєструє клопотання і протягом п'ятнадцяти днів з дня подання направляє його до Адміністрації Президента України разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, докладною характеристикою про поведінку особи і ставлення її до праці із викладеною письмово думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх про доцільність помилування, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.
Засвоївши та проаналізувавши опорні категорії, студенти повинні
ґрунтовно опрацювати рекомендовані нормативні і літературні джерела та вивчити питання щодо загально-правових засад виконання покарання у виді довічного позбавлення волі; порядку і умов виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі; правового статусу засуджених до довічного позбавлення волі; місць відбування покарання у виді довічного позбавлення волі; змін умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі; права засуджених до довічного позбавлення волі звернутися з клопотанням про помилування; залучення до праці засуджених до довічного позбавлення волі; особливостей виконання та відбування покарання жінками, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Особливу увагу студенти мають звернути на опрацювання та аналіз гл. 22 «Порядок і умови виконання та відбування виконання покарання у виді довічного позбавлення волі» Кримінально- виконавчого кодексу України, Кримінального кодексу України,
Кримінального процесуального кодексу України, «Положення про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента
України від 16 вересня 2010 р. № 902.

Лекційне заняття
План
1.
Загально-правові засади виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.
2.
Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
3.
Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі.

Практичне заняття
Питання для обговорення

59 1.
Загально-правові засади виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.
2.
Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
3.
Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі.

Самостійна робота
Питання для самостійного опрацювання
1.
Місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
2.
Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі.
Право засуджених до довічного позбавлення волі звернутися з клопотанням про помилування.
3.
Залучення до праці засуджених до довічного позбавлення волі.
4.
Особливості виконання та відбування покарання жінками, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Основні терміни та поняття: покарання у виді довічного позбавлення волі, місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, умови відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі, право засуджених до довічного позбавлення волі звернутися з клопотанням про помилування.
Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:
1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми для обговорення на семінарському занятті.
2. Скласти термінологічний словник до теми.
3. Розробити структурно-логічну схему
«Правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі».
4. Виконати тестові завдання:
1.У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею: а) не менше двадцяти років призначеного покарання; б) не менше двадцяти п’яти років призначеного покарання; в) не менше десяти років призначеного покарання; г) не менше тридцяти років призначеного покарання.
2.
Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює: а) Кабінет Міністрів України;

60 б) Обласна державна адміністрація; в) Секретаріат Верховної Ради України; г) Управління з питань помилування Адміністрації Президента
України.
3. Клопотання про помилування і підготовлені матеріали попередньо розглядаються: а) Комісією при Президентові України у питаннях помилування; б) Секретаріатом Верховної Ради України ; в) Головою Верховної Ради України; г) Головою обласної державної адміністрації .
4.«Положення про порядок здійснення помилування» було затверджене Указом Президента України у: а) 1995 р.; б) 2001 р.; в) 1991 р.; г) 2010 р.
5.Про помилування засудженого Президент України видає указ: а) указ; б) розпорядження; в) постанову; г) наказ.
Джерела і література:
№№ 1, 5-8, 38, 30-37, 55-56, 82-85.

Тема 10. Звільнення від виконання покарання. Допомога
особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і нагляд за
ними.
Методичні рекомендації до вивчення теми
Вивчення теми має бути спрямоване на опрацювання змісту
правових відносин щодо звільнення від виконання покарання, а також
допомоги особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і
нагляд за ними. Головною метою теми є ознайомлення з відповідними
правовими нормами.
Опрацьовуючи дану тему, студентам необхідно засвоїти опорні категорії, що мають важливе логічне і методологічне значення для правильного сприйняття і розуміння навчального матеріалу. Такими основними поняттями, зокрема, є:

61
Підставами звільнення від відбування покарання є: відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування;скасування вироку суду і закриття кримінального провадження;закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;хвороба; інші підстави,передбачені законом.
Припинення відбування покарання полягає в тому,що відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону. Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку покарання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця.
Амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України,
Кримінального кодексу України та Закону України «
Про застосування амністії в Україні».
Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому
влаштуванні полягає у тому, що не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання адміністрація установи виконання покарань передає в територіальні органи Міністерства юстиції
України і центри зайнятості населення інформацію для організації трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання; в установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення; інваліди першої та другої груп, а також чоловіки віком понад шістдесят років і жінки - понад п'ятдесят п'ять років, у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються

62 службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.
Надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання має пряв у тому, що особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету
України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
Адміністративний нагляд – це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ.
Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням, протягом
іспитового строку здійснюється кримінально-виконавчою
інспекцією за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин. Проведення індивідуально-профілактичної роботи
із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання покладається на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
Засвоївши та проаналізувавши опорні категорії, студенти повинні
ґрунтовно опрацювати рекомендовані нормативні і літературні джерела та вивчити питання щодо правових підстав, видів та порядку звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі; підготовчої роботи до звільнення засуджених; післяпенітенціарного впливу і заходів соціальної адаптації щодо звільнених; нагляду і контролю за звільненими.
Особливу увагу студенти мають звернути на опрацювання та аналіз розділу V «Звільнення від виконання покарання. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і нагляд за ними»
Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального кодексу
України, Кримінального процесуального кодексу України, Законів
України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з

63 місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р., «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 2006 р., «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 17 березня 2011 р.,
«Положення про порядок здійснення помилування», затвердженого
Указом Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139 в редакції від
16 вересня 2010 р. № 902, «Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі», затвердженої наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 листопада
2003 р. №1303/203, «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженої
Наказом
Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерством охорони здоров’я України від 18 січня 2000 р. № 3/6, «Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2012 року № 394/5.

Лекційне заняття
План
1.
Правові підстави, види та порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
2.
Підготовча робота до звільнення засуджених.
3.
Післяпенітенціарний вплив і заходи соціальної адаптації щодо звільнених.
4.
Нагляд і контроль за звільненими.

Практичне заняття 1
Питання для обговорення
1.
Правові підстави, види та порядок звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
2.
Види звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
3.
Підготовча робота до звільнення засуджених.

Практичне заняття 2
Питання для обговорення
1.
Післяпенітенціарний вплив і заходи соціальної адаптації щодо звільнених.

64 2.
Адміністративний нагляд і контроль за звільненими.
3.
Громадський нагляд за поведінкою звільнених.

Самостійна робота
Питання для самостійного опрацювання
1.
Звільнення в зв’язку з відбуттям призначеного судом строку покарання.
2.
Звільнення на підставі закону про амністію та акту про помилування. Види амністії. Категорії осіб, щодо яких не застосовується амністія.
3.
Порядок виконання закону про амністію. Порядок виконання указу Президента України про помилування. Види помилування.
4.
Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку, закриттям кримінальної справи, закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Основні терміни та поняття: звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнення в зв’язку з відбуттям призначеного судом строку покарання, звільнення на підставі закону про амністію, амністія, види амністії, категорії осіб, щодо яких не застосовується амністія, звільнення на підставі акту про помилування, помилування, види помилування, звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку, звільнення у зв’язку зі закриттям кримінальної справи, звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, звільнення на підставі хвороби, документи, які оформлюються при звільненні, заходи соціальної адаптації щодо звільнених, нагляд і контроль за звільненими.

Завдання для самостійної роботи та самоконтролю знань:
1. Ознайомитися з рекомендованими джерелами і літературою та підготувати опорний конспект питань теми для обговорення на семінарському занятті.
2. Скласти термінологічний словник до теми.
3. Розробити структурно-логічну схему «Види нагляду і контролю за звільненими».
4. Виконати тестові завдання:
1.Особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільнені від

65 подальшого відбування зазначених видів покарань на підставах, передбачених законом – це: а) звільнені особи; б) засуджені особи; в) юридичні особи; г) правопорушники.
2.Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» було прийнято у: а) 1997 р.; б) 2001 р.; в) 2011 р.; г) 2010 р.
3.Повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили – це: а)
юридична відповідальність
; б) амністія; в) злочинна діяльність; г) визнання вини.
4.Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» було прийнято у: а) 1994 р.; б) 2001 р.; в) 1991 р.; г) 2010 р.
5. Закон України «Про застосування амністії в Україні» було прийнято у: а) 1998 р.; б) 2003 р.; в) 1991 р.; г) 2006 р.
Джерела і література:
№№ 1, 5-8, 26, 55-56, 62-63, 73, 78-79, 82-85, 95.





66
ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – це вид позааудиторної самостійної роботи студента навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчальної дисципліни і завершується разом зі складанням рубіжного чи підсумкового контролю з навчальної дисципліни.
Ця група завдань має науково-дослідницький характер, спонукає до якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів, рекомендована тим із них, хто опанував базовий зміст навчальної програми і виявляє здібності та інтерес до такої роботи. Ці завдання складають варіативну частину модуля і їхнє виконання заохочується додатковою сумою балів.
Індивідуальні заняття проводяться з урахуванням психофізичних особливостей та академічної успішності студентів, а саме – для здійснення більш ретельного контролю та деталізації навчально- методичних рекомендацій в опануванні дисципліни тими з них, хто мають низьку академічну успішність, та створення умов для поглиблення знань та розвитку творчих здібностей обдарованих студентів. Під час проведення індивідуальних занять передбачається робота за такими напрямками: надання допомоги студентам, які потребують додаткових роз’яснень при підготовці до складання проміжного та підсумкового контролю (усне та письмове тестування, співбесіда, аналіз аналітичних оглядів, публікацій за визначеною проблемою, матеріалів розв’язання практичних ситуацій); рекомендації студентам у виконанні індивідуальних завдань, написанні есе та надання їхній роботі творчого спрямування
(обговорення матеріалів наукового реферату з визначеної проблеми, підготовлених доповідей на студентську наукову конференцію, для участі у засіданнях гуртка «Ін Юре» та в дебатах на засіданнях клубу
«Феміда», матеріалів публікацій у наукових виданнях, розробок сценаріїв дидактичної гри); підбиття підсумків виконання студентами письмових робіт (тестів, понятійних диктантів, модульних контрольних робіт) з подальшою корекцією напрямків самостійної роботи.
Есе (франц. essai – спроба, нарис, від лат. exagium – зважування) –
це прозаїчний твір невеликого обсягу та вільної композиції, який виражає індивідуальні враження та міркування з конкретного приводу чи питання, не претендує на визначальне чи вичерпне трактування предмета. Як правило, есе пропонує новий, суб’єктивно забарвлений погляд на проблему, може мати філософський, науково-популярний чи суто белетристичний характер.
Написання студентом таких робіт (не більше однієї-двох з навчальної дисципліни) має сприяти виявленню його наукового,

67 творчого підходу до розуміння найважливіших питань теми, запропонованої викладачем або обраної самостійно за погодженням з останнім. Кожне есе, що відповідає вимогам до написання наукових робіт, дає змогу отримати позитивну оцінку. Студенту надається можливість виконати презентацію відповідної теми в аудиторії (не більше двох з навчальної дисципліни).
У процесі індивідуальної роботи студенти під керівництвом викладача повинні навчитись аналізувати деякі правові документи, нормативні акти, вміти оцінювати певні правові ситуації, правильно кваліфікувати окремі протиправні прояви та складати відповідні документи. Такі документи складаються з урахуванням вимог законодавства та повинні мати самостійний характер.
У разі, якщо студент працює над масштабнішою конкурсною науковою роботою, за погодженням із викладачем вона може бути зарахована замість есе та презентацій (якщо студент не потребує додаткових балів). Крім того, студент запрошується зі своїми роботами з господарського права на конкурси наукових праць, конференції. Здобуття призових місць є підставою для нарахування додаткових балів відповідно до наведеної шкали розподілу балів.
Однією з форм індивідуальної творчої роботи є написання та захист
реферату.
Робота над рефератом складається із наступних етапів: вибір теми на основі тематики, затвердженої кафедрою; накопичення
інформаційного матеріалу; підготовка та написання реферату; захист реферату.
Реферат повинен мати наступну структуру:
– план;
– короткий вступ;
– виклад основного змісту теми;
– висновки;
– список використаної літератури.
План – це логічна основа реферату, від нього залежить структура, зміст, логічний зв’язок частин реферату. Розробка плану розпочинається з ознайомлення з відповідною літературою, на основі якої складається попередній план з двох-трьох пунктів. План не слід занадто деталізувати – в ньому даються основні, центральні питання теми в логічній послідовності. Доцільно попередньо складений план реферату узгодити на консультації з викладачем.
Маючи попередній план, необхідно звернутися до бібліографії. Суттєву допомогу в ознайомленні з бібліографією можуть надати бібліотечні каталоги (алфавітний, предметний), довідкова література (енциклопедії, словники, статистичні збірники), наукова та періодична література
(монографії, журнали, газети).
Основному тексту в рефераті передує вступ.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал