Навчально-методичний посібник для самопідготовки



Сторінка8/12
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.07 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

1) спадковий; 2) набутий; 3) дія лізоциму; 4) вироблення антитіл;

5) інтерферон; 6) кисле середовище шлунку.

7. Специфічний клітинний імунітет забезпечується?

1) Т-лімфоцити; 2) В-лімфоцити; 3) моноцити; 4) тромбоцити.

8. Які фактори зсідання крові відносять до плазмових:

тромбопластин; 2) гепарин; 3) кальцій; 4) фібриноген, 5) фібрин;

серотонін; 7) фактор агрегації.

123

Які фактори зсідання крові відносять до тромбоцитарних?



1) тромбоцитарний тромбопластин; 2) антигепариновий; 3) гепарин;

кальцій; 5) фібриноген; 6) фібрин; 7) серотонін; 8) фактор агрегації.

Аглютинація еритроцитів відбувається за таких умов:

1) А+б; 2) А+в; 3) В+в; 4) АВ+бв; 5) АВ+АВ.

Кров більшості людей містить антиген Rh, який успадко-вують як домінантну ознаку (резус-позитивні люди). У крові інших людей нема цього антигена (резус-негативні люди). Який випадок, на вашу думку, є найбільш небезпечним для розвитку зародка?

1) мати резус-позитивна, батько резус-негативний; 2) мати резус-негативна, батько резус-позитивний; 3) двоє резус-позитивних батьків;

двоє резус-негативних батьків; 5) у випадках 1 та 2 однакова небезпека.

Фагоцитоз ЁC це ... (знайдіть правильне продовження):

поглинання клітиною рідини, що містить поживні речовини;

захоплення клітинною мембраною твердих частинок; 3) переварю-вання клітиною поживних речовин; 4) утворення вигинань клітинної мембрани для пересування клітини; 5) виведення продуктів жит-тєдіяльності клітини через клітинну мембрану.

13. Тромбоцити ЁC це клітини крові, які... (знайдіть правильне продовження):

не мають ядра; 2) мають ядро; 3) мають форму диска, увігну-того посередині; 4) здатні до фагоцитозу й продукування антитіл;

містять у цитоплазмі речовину, яка зумовлює початок процесу зсідання крові.

14. Лейкоцити ЁC це клітини крові, які... (знайдіть правильне продовження):

не мають ядра; 2) мають ядро; 3) форма нестала, здатні до амебоїдного руху; 4) мають форму диска, ввігнутого посередині;

здатні до фагоцитозу й продукції антитіл.

15. СНІД ЁC це... (знайдіть правильне продовження):

інфекційне захворювання, яке вражає окремий орган; 2) інфек-ційне захворювання, яке вражає імунну систему; 3) вірус імунодефі-

124

циту людини; 4) захворювання, яке передається повітряно-крапель-ним чи побутовим шляхом; 5) синдром набутого імунодефіциту людини



Людині з якою групою крові можна переливати кров четвер-тої групи?

1) І групи; 2) II групи; 3) III групи; 4) IV групи; 5) жодної з них.

Людина з якою групою крові може бути універсальним донором?

1) четвертою; 2) другою; 3) першою; 4) третьою; 5)жодною.

Які речовини запобігають зсіданню крові?

1) фібриноген, солі кальцію; 2) фібриноген, гепарин; 3) гепарин, солі кальцію; 4) гепарин, фібринолізин; 5) фібриноген, фібринолізин.

19. Хто відкрив групи крові?

1) У. Гарвей; 2) М. Мальпігій; 3) К. Ландштейнерм 4) І. Меч-ников; 5) Л. Пастер.

Клітинний імунітет забезпечується... (знайдіть правильне продовження):

1) фагоцитами; 2) Т-лімфоцитами; 3) інтерфероном; 4) антитілами;

антигенами.

Хворій на дифтерію людині необхідно ввести... (знайдіть правильне продовження):

1) вакцину; 2) антигени; 3) сироватку; 4) фізіологічний розчин;

вітаміни та мінеральні речовини.

Під час захворювання на СНІД ... (знайдіть правильне продовження):

1) підвищується протипухлинний імунітет; 2) зростає; штучний пасивний імунітет; 3) знижується здатність організму виробляти антитіла; 4) відбувається швидке зниження ваги тіла; 5) підвищується активність імунної системи, й вона виробляє більше шкідливих для організму антигенів.

Виберіть ознаки, характерні для лейкоцитів:

є різних типів; 2) усі мають ядро; 3) основна функція захисна;

здатні до активного амебоїдного руху; 5) утворюються в черво-ному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах.

125


Що вводять в організм коня для вироблення лікувальної сироватки?

1) кров; 2) плазму; сироватку; 3) лейкоцити; 4) ослаблені мікроби.

Що вводять в організм дитини, роблячи їй щеплення?

сироватку; 2) лейкоцити; 3) ослаблені мікроби; 4) готові антитіла; 5) захисні речовини.

26. Які клітини не мають постійної форми?

еритроцити; 2) нейрони; 3) лейкоцити; 4) епітеліальні; 5) гла-деньких м’язів.

27. Де утворюються тромбоцити та яка їх кількість міститься

1 л крові людини?

у вилочковій залозі ЁC 10ЁC20x109; 2) у червоному кістковому мозку ЁC 180ЁC320x109; 3) у лімфатичних вузлах ЁC 100ЁC120x109; 4) у селезінці ЁC 400ЁC500х 109; 5) у печінціЁC 50ЁC100x109.

28. Фагоцитарна теорія імунітету розроблена:

Л. Пастером; 2) І. Мечниковим; 3) М. Гамалією; 4) Д. Іванов-ським; 5) І. Павловим.

29. Хто розробив теорію клітинного імунітету?

У. Гарвей; 2) М. Мальпігі; 3) К. Ландштейнер; 4) І. Мечников, 5) Ерліх.

30. У якому випадку виникає набутий природний імунітет?

успадкування антитіл від батьків; 2) у результаті перенесеного захворювання; 3) унаслідок уведення в організм вакцини; 4) після введення лікувальної сироватки; 5) у жодному з указаних випадків.

31. У якому випадку виникає набутий штучний імунітет?

успадкування антитіл від батьків; 2) у результаті перенесеного захворювання; 3) унаслідок уведення в організм вакцини; 4) після введення лікувальної сироватки; 5) у жодному з указаних випадків.

2.5. Завдання для індивідуальної самостійної роботи:

Написати реферат на тему:

ЁC “Основи переливання крові”;

ЁC “Захисні системи організму”;

ЁC “Поняття про імунітет: клітинний та гуморальний імунітет”;

ЁC “Сучасні уявлення про гемостаз, регуляція зсідання крові”.

126


Основні схеми, які повинні малювати та пояснювати студенти:

ЁC схема переливання крові;

ЁC схема класифікації імунітету;

ЁC схема зсідання крові.

Тема 3. Загальна фізіологічна характеристика кровообігу. Фізіологія діяльності серця

3.1. Зміст навчальної програми за темою:

Еволюція систем циркуляції рідин тіла. Велике й мале кола кровообігу. Особливості кровообігу плода.

Серце. Морфологічні та функціональні особливості серцевого м’яза. Основні фізіологічні властивості (збудливість, провідність, скоротливість, автоматія).

Провідна система серця. Синоатріальний вузол як водій серцевого ритму. Градієнт автоматії.

Фази серцевого циклу. Робота клапанного апарату. Рефрактер-ність серцевого м’яза. Причини й значення тривалості рефрактерного періоду серця.

Електрична активність серця. Електрокардіографія як метод дослідження функціональних властивостей серцевого м’яза. Електро-кардіограма.

Механічні й звукові явища під час скорочення серця.

Систолічний і хвилинний об’єми серця. Методи визначення. Вплив м’язової діяльності.

Вивчивши тематичний матеріал, студенти повинні

знати:

ЁC морфофункціональні властивості серця, фази серцевого циклу;



ЁC фізіологічні властивості серцевого м’яза, його біоелектричну активність;

ЁC нормативні величини показників роботи серця;

ЁC характерні особливості зовнішніх проявів серцевої діяльності;

ЁC зміни непрямих показників роботи серця в умовах стресу й виконання напруженої фізичної роботи;

уміти:

ЁC тестувати частоту серцевих скорочень, ритмічні роботи серця;



127

ЁC визначити направленість і вираженість змін частоти й сили серцевих скорочень під час затримки дихання та напруженні;

ЁC вислуховувати тони серця та їх характеризувати;

ЁC оцінювати функціональний стан серцевого м’яза за тестом із дозованим навантаженням;

ЁC уміти реєструвати біоелектричну активність серця й характери-зувати електрокардіограму;

ЁC використовувати знання матеріалу теми в практиці фізичного виховання дітей та підлітків для збереження й зміцнення їхнього здоров’я.

3.3. Основні терміни та поняття теми, які необхідно засвоїти й зрозуміти: серце; ендокард; міокард; епікард; клапани серця; півміся-цевий; атріовентрикулярний; фази серцевого циклу: систола, діа-стола; частота серцевих скорочень (ЧСС); властивості міокарда: автоматія, збудливість, провідність; передсердя серця; шлуночки серця; систолічний об’єм крові (СОК); хвилинний об’єм кровообігу (ХОК); верхівковий поштовх; тони серця: систолічний, діастолічний; пульс: артеріальний, венозний, об’ємний; електрокардіограма (ЕКГ); серцевий індекс (СІ); коефіцієнт витривалості (КВ); закон серця (закон Старлінга); закон “все або нічого”.

3.4. Тести для самоконтролю

“Сила серцевих скорочень за сталих умов не залежить від сили подразнення”, ЁC стверджує закон:

1) Старлінга; 2) Станніуса; 3) Боудіча.

“Сила скорочень міокарда серця залежить від величини їх розтягнення перед початком скорочення”, ЁC ідеться в законі:

1) Старлінга; 2) Станніуса; 3) Боудіча.

У період збудження серцевий м’яз не відповідає на нові подразнення. Це фаза:

1) підвищенної збудливості серця; 2) абсолютної рефрактерності;

відносної рефрактерності.

Здатність серця до ритмічного скорочення за відсутності впливу на нього подразників із зовнішнього середовища називається:

1) рефрактерністю; 2) збудливістю; 3) автоматією; 4) провідністю.

128


5. У здоровому серці ритмічна генерація імпульсів виникає в:

1) атріовентрикулярному вузлі; 2) пучку Гіса; 3) волокнах Пур-кіньє; 4) синусоатріальному вузлі.

6. Водієм ритму другого порядку є:

пучок Гіса; 2) синусоатріальний вузол; 3) волокна Пуркіньє;

атріовентрикулярний вузол.

У якій структурі провідної системи серця швидкість прове-дення збудження дорівнює 0,02ЁC0,05 м/с?

1) синусоатріальний вузол; 2) атріовентрикулярний вузол; 3) пучок Гіса; 4) ніжки пучка Гіса; 5) волокна Пуркіньє.

Ацетилхолін під час узаємодії з М-холінрецепторами міо-карда збільшує проникність їх мембрани для іонів калію. До яких змін діяльності серця це призведе?

1) змін не буде; 2) збільшиться сила скорочень; 3) збільшиться частота й сила скорочень; 4) збільшиться частота скорочень; 5) змен-шиться частота скорочень.

Що в людини є водієм ритму серця, якщо частота серцевих скорочень у неї дорівнює 35 разів за хвилину?

1) синусоатріальний вузол; 2) атріовентрикулярний вузол; 3) пучок Гіса; 4) ніжки пучка Гіса; 5) волокна Пуркіньє.

Біоструми серця можна реєструвати з допомогою:

1) кардіографа; 2) електрокардіографа; 3) сфігмографа; 4) пле-тизмографа.

У досліді на ізольованому серці ссавця збільшення частоти його стимуляції електричними імпульсами у 2 рази не супрово-джується зменшенням систолічного об’єму, а хвилинний об’єм крові при цьому збільшиться у 2 рази. Реалізація якого з наведених механізмів регуляції є причиною цього?

1) закон серця Франка-Старлінга; 2) ефект Анрепа; 3) ефект Боудіча; 4) симпатичні рефлекси; 5) парасимпатичні рефлекси.

Під час аналізу ЕКГ установлено, що тривалість інтервалу R-R становить 0,5 с. Якою є частота серцевих скорочень?

1) 60 уд./хв; 2) 80 уд./хв; 3) 100 уд./хв; 4) 120 уд./хв; 5) 140 уд./хв.

129


Як накладаються електроди під час реєстрації ЕКГ у другому стандартному відведенні від кінцівок за Ейнтховеном?

1) права рука (-) ЁC ліва рука (+); 2) ліва рука (-) ЁC ліва нога (+);

права рука (+) ЁC ліва нога (-); 4) ліва рука (+) ЁC ліва нога (-); 5) права рука (-) ЁC ліва нога (+).

Під час аналізу ЕКГ установлено, що тривалість інтервалу РЁCQ становить 0,15 с (норма 0,12ЁC0,20с) за нормальної тривалості зубця Р. Правильним є висновок про те, що нормальною є швидкість проведення збудження:

1) передсердями; 2) атріовентрикулярним вузлом; 3) синоатріаль-ним вузлом; 4) пучком Гіса; 5) шлуночками.

Під час аналізу ЕКГ установлено, що напрямок, амплітуда та тривалість зубця Р у всіх відведеннях нормальні. Правильним є висновок про те, що в передсердях нормально відбувається процес:

1) збудження; 2) деполяризації; 3) реполяризації; 4) скорочення,

розслаблення.

Під час аналізу ЕКГ необхідно оцінити швидкість прове-дення деполяризації міокардом шлуночків. Для цього потрібно визначити тривалість:

1) зубця Р; 2) інтервалу РЁCQ; 3) комплексу QRS; 4) інтервалу QЁCТ;

інтервалу RЁCR.

Щоб на підставі аналізу ЕКГ визначити, що є водієм ритму серця, як правило, достатньо розрахувати:

1) напрямок зубця R; 2) напрямок зубців комплексу QRS;

3) тривалість інтервалу РЁCQ; 4) тривалість інтервалу QЁCТ; 5) трива-

лість інтервалу RЁCR.

3.5. Завдання для індивідуальної самостійної роботи.

Реферати на тему:

ЁC “Фізіологічна характеристика міокарда”;

ЁC “Насосна функція серця”;

ЁC “Збудливість серцевого м’яза та методи її дослідження”.

Основні схеми, які повинні малювати та пояснювати студенти:

ЁC схема кіл кровообігу;

130

ЁC схема провідної системи серця;



ЁC схема досліду Станіуса, яка пояснює автоматію серця;

ЁC схема електрокардіологічних відведень;

ЁC схема зубців та інтервалів електрокардіографії, пояснення їх походження.

Тема 4. Гемодинаміка

4.1. Зміст навчальної програми за темою:

Рух крові по судинах. Механізм кровотоку.

Основні гемодинамічні показники та зв’язок між ними. Об’ємна швидкість руху крові (загальна, місцева). Місцева об’ємна швидкість кровотоку залежно від активного стану органа. Лінійна швидкість руху крові по судинах.

Швидкість кровотоку в різних ділянках судинного русла, ме-тоди дослідження. Рух крові в судинах: в артеріях, венах, капілярах. Час кругообороту крові.

Артеріальний тиск, методи визначення. Основні фактори, що його зумовлюють.

Артеріальний пульс, природа та швидкість поширення пуль-сової хвилі. Сфігмограма та її компоненти.

Фізіологія капілярного кровообігу.

4.2. Вивчивши тематичний матеріал, студенти повинні

знати:

ЁC особливості будови й функцій кровоносних судин;



ЁC залежність кількості функціонуючих капілярів у цій тканині від її функціональної активності;

ЁC основні принципи гемодинаміки й чинники, що впливають на величину кров’яного тиску;

ЁC нормативні величини функціональних показників системи кровообігу;

ЁC особливості кровообігу та обміну речовин у капілярах;

ЁC механізми регуляції роботи серця й функціонального стану кровоносних судин;

ЁC морфофункціональні особливості лімфатичної системи;

уміти:

ЁC визначити кров’яний тиск та судинну реактивність;



131

ЁC використовувати основні показники гемодинаміки для оцінки функціонального стану серцево-судинної системи, рівня фізичної підготовленості та рівня здоров’я школярів і дорослих;

ЁC використовувати знання матеріалу теми для попередження можливого негативного впливу дії стресових подразників довкілля на функціональний стан системи кровообігу й організм людини загалом.

Основні терміни та поняття теми, які необхідно засвоїти й зрозуміти: кровообіг; капіляри; артерії; вени; аорта; легенева артерія; легенева вена; черевна аорта; кишкова артерія; воротна вена; печінкова вена; об’ємна швидкість руху крові (Q); лінійна швидкість руху крові; тиск крові в судинах (Р); опір стінок судин (Р); систолічний тиск (Р); діастолічний тиск (Р); пульсовий тиск (ПТ); нормотонічний тиск; гіпотонія; артеріальна гіпертензія; транска-пілярний обмін; гідростатичний тиск крові (ГСТ); гідростатичний тиск тканинної рідини (ГСТ); колоїдно-осмотичний тиск плазми крові (КАТ); колоїдно-осмотичний тиск тканинної рідини (КАТ); коефіцієнт капілярної фільтрації (ККФ); ефективний фільтраційний тиск (ЕФТ); венозний пульс; ортостатичні реакції; ортостатичний колапс; гемодинаміка; лімфообіг; лімфа.

Тести для самоконтролю:

1. Показник відношення ХОК до площі поверхні тіла називається:

1) систолічним показником; 2) серцевим індексом; 3) коефі-цієнтом витривалості.

2. Анакротичний підйом на сфігмограмі обумовлений:

1) зворотним рухом крові до шлуночків серця після закриття півмісячних клапанів; 2) зниженням тиску в судинах після систоли шлуночків; 3) зростанням тиску в судинах у час систоли серця.

Хвилинний об’єм крові дорівнює 3500 мл., систолічний об’єм ЁC 70 мл. Якою є частота серцевих скорочень?

1) 50 уд./хв; 2) 60 уд./хв; 3) 70 уд./хв; 4) 80 уд./хв; 5) 90 уд./хв.

Лінійна швидкість руху крові в капілярах є найменшою, тому що капіляри мають:

132

найменшу довжину; 2) найменший радіус; 3) найтоншу стінку;



найбільшу площу поперечного перерізу; 5) високий опір.

На які типи поділяють судини малого й великого кола крово-

обігу?

1) амортизаційні, резистивні, сфінктери, обмінні, ємнісні, шун-тувальні, терморегуляційні; 2) амортизувальні, резистивні, сфінктери, обмінні, ємнісні, шунтувальні; 3) амортизаційні, резистентні, сфінктери;



амортизаційні, резистентні, сфінктери, обмінні, ємнісні, шунту-вальні, терморегуляційні, капіляри.

Виберіть твердження, які характеризують амортизаційні судини:

1) до цих судин відносять капіляри та кінцеві артеріоли; 2) до цих судин відносять аорту, легеневі артерії та ділянки, що прилягають до них; 3) у стінках цих судин немає м’язової та еластичної тканин; 4) у стінках цих судин є еластичні й колагенові волокна та гладком’язові клітини.

Виберіть твердження, які характеризують резистивні судини:

1) це капіляри та артерії; 2) це кінцеві артерії й артеріоли; 3) не

мають м’язових тканин; 4) мають товстий шар гладком’язових клітин; 5) змінюють діаметр судин і регулюють кровопостачання органів.

8. Виберіть твердження, які характеризують обмінні судини:

1) це капіляри та артерії; 2) це кінцеві артерії й артеріоли; 3) це капіляри, через стінки яких здійснюється обмін речовин й обмін газами між кров’ю, і тканинною рідиною; 4) мають товстий шар гладком’язових клітин; 5) змінюють діаметр судин і регулюють кровопостачання органів.

9. Виберіть твердження, які характеризують ємнісні судини:

1) це капіляри та артерії; 2) це вени та посткапілярні венули; 3) не мають м’язових тканин; 4) небагаті на колагенові волокна, які входять до складу середньої та зовнішньої оболонок; 5) змінюють діаметр судин і регулюють кровопостачання органів; 6) здатні вміщувати великий об’єм крові; 7) виконують роль резервуарів крові.

133

10. Які судини відіграють значну роль у регуляції регіонального кровообігу та терморегуляції?



1) амортизаційні; 2) резистивні; 3) сфінктери; 4) обмінні;

ємнісні; 6) шунтувальні.

Знайдіть правильну послідовність зміни тиску крові у великому колі кровообігу:

1) аорта ЁC 120ЁC140 мм рт. ст., великі артерії ЁC 110ЁC125 мм рт. ст., дрібні артерії ЁC 70ЁC90 мм рт. ст., артеріоли ЁC 40ЁC60 мм рт. ст., капіляри ЁC 20ЁC40 мм рт. ст., великі вени ЁC 10ЁC15 мм рт. ст., порожнисті вени ЁC 2ЁC5 мм рт. ст.; 2) великі артерії ЁC 110ЁC125 мм рт. ст., дрібні артерії ЁC 70ЁC 90 мм рт. ст., артеріоли ЁC 40ЁC60 мм рт. ст., капіляри ЁC 20ЁC40 мм рт. ст., аорта ЁC 120ЁC140 мм рт. ст., великі вени ЁC 10ЁC15 мм рт. ст., порожнисті вени ЁC 2ЁC5 мм рт. ст.; 3) аорта ЁC 10ЁC15 мм рт. ст., великі артерії ЁC 110ЁC125 мм рт. ст., дрібні артерії ЁC 70ЁC90 мм рт. ст., артеріоли ЁC 40ЁC 60 мм рт. ст., капіляри ЁC 20ЁC40 мм рт. ст., великі вени ЁC 120ЁC140 мм рт. ст., порожнисті вени ЁC 2ЁC5 мм рт. ст.; 4) аорта ЁC 120ЁC140 мм рт. ст., артеріоли ЁC 40ЁC60 мм рт. ст., капіляри ЁC 20ЁC40 мм рт. ст., великі вени ЁC 10ЁC15 мм рт. ст., порожнисті вени ЁC 2ЁC5 мм рт. ст. великі артерії ЁC 110ЁC 125 мм рт. ст., дрібні артерії ЁC 70ЁC90 мм рт. ст.

Які фази пульсової хвилі Вам відомі?

анакрота; 2) катакрота; 3) дикротичний підйом; 4) інцизура;

гіпертензія.

У яких судинах найвища лінійна швидкість течії крові?

1) порожнисті вени; 2) капіляри; 3) артеріоли; 4) артерії; 5) аорта.

У яких судинах найнижча лінійна швидкість течії крові?

1) порожнисті вени; 2) капіляри; 3) артеріоли; 4) артерії; 5) аорта.

Якими методами визначають зміну кровопостачання органів?

1) реографія; 2) енцефалографія; 3) електрокардіографія; 4) пле-

тизмографія.

4.5. Завдання для індивідуальної самостійної роботи.

Реферати на тему:

ЁC “Роль різних судин у гемодинаміці”;

ЁC “Основні показники гемодинаміки та фактори, що на них впли-вають”;

134

ЁC “Вікові особливості гемодинаміки”;



ЁC “Регіональний кровообіг та його регуляція”.

Основні схеми, які повинні малювати та пояснювати студенти:

ЁC графік зміни артеріального тиску в судинному руслі;

ЁC графік зміни лінійної швидкості руху крові в судинному руслі;

ЁC графік сфігмограми (пульсової хвилі);

ЁC графік зміни систолічного та хвилинного об’єму крові разом зі зміною частоти серцевого скорочення при різних фізичних наванта-женнях.

Тема 5. Регуляція кровообігу

5.1. Зміст навчальної програми за темою:

Еферентна іннервація серця. Вплив блукаючого й симпатич-ного нервів на діяльність серця. Роль І. П. Павлова у вивченні відцентрових нервів серця.

Система саморегуляції діяльності серця.

Регуляція руху крові по судинах. Роль різних ефекторних систем

регуляції судинного тонусу (пресорні та депресорні механізми).

Центральна регуляція кровообігу. Тонус центрів, що регулю-ють діяльність серця й судин. Рефлексогенні зони серця та судин.

Гуморальна регуляція серця й судин.

5.2. Вивчивши тематичний матеріал, студенти повинні

знати:


ЁC механізми нервової регуляції серця та судин;

ЁC систему саморегуляції серцевої діяльності;

ЁC фактори гуморальної регуляції серця та судин;

уміти:


ЁC аналізувати зміни регульованих параметрів діяльності серця як помпи під впливом механізмів регуляції (міогенних нервових, гумо-ральних, місцевих та центральних);

ЁC трактувати механізми змін параметрів діяльності серця під впливом блукаючого й симпатичного нервів;

ЁC пояснювати механізми саморегуляції серцевої діяльності;

135


ЁC трактувати зміни тонусу судин під впливом механізмів регу-ляції (міогенних, нервових, гуморальних, місцевих та центральних);

5.3. Основні терміни та поняття теми, які необхідно засвоїти й зрозуміти: ауторегуляція сили серцевих скорочень; “феномен” східців Боудича; ефект Анрепа; рефлекс Гольца; рефлекс Бейнбріджа; базальний тонус судин (БТС); механічна ауторегуляція БТС; хімічна ауторегуляція АТС; судинно-руховий центр; вазоконстріктори; вазо-ділятатори; зміни діяльності серця: хронотропний, інотропний, батмотропний, дромотропний ефекти, позитивні та негативні ефекти.

5.4. Тести для самоконтролю:

Блукаючі нерви зменшують частоту серцевих скорочень. Провідним механізмом у розвитку цього ефекту є активація в мембранах кардіоміоцитів таких іонних каналів:

1) натрієвих; 2) калієвих; 3) кальцієвих; 4) кальцієвих та натріє-вих; 5) хлорних.

Симпатичні нерви збільшують частоту серцевих скорочень. Провідним механізмом у розвитку цього ефекту є активація в мембранах кардіоміоцитів таких іонних каналів:

1) натрієвих; 2) калієвих; 3) кальцієвих; 4) кальцієвих та натріє-вих; 5) хлорних.

Людині внутрішньовенно ввели розчин хлориду кальцію. До яких змін серцевої діяльності це призведе?

1) зменшення частоти скорочень; 2) зменшення сили скорочень;

збільшення частоти скорочень; 4) збільшення сили скорочень;

збільшення частоти та сили скорочень.

Студент-боржник раптом побачив декана, що призвело до збільшення частоти та сили його серцевих скорочень. Реалізація якого з наведених механізмів регуляції є причиною змін серцевої діяльності?

1) умовні симпатичні рефлекси; 2) умовні парасимпатичні реф-лекси; 3) безумовні парасимпатичні рефлекси; 4) безумовні симпа-тичні рефлекси; 5) безумовні місцеві рефлекси.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал