Навчально-методичний посібник для самопідготовки



Сторінка6/12
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.07 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

1) ацетилхолін; 2) дофамін; 3) гліцин; 4) серотонін; 5) гама-аміномасляна кислота.

Серед тверджень, що стосується сприйняття й уваги, укажіть усі правильні. Під час сприйняття розрізнені відчуття набувають:

1) цілеспрямованого характеру; 2) увага завжди довільна; 3) увага керує вибором інформації для сприйняття; 4) сприймана інформація надходить у пам’ять.

ВНД людини відрізняється від цілеспрямованих актів поведінки тварин передусім наявністю:

1) мовного мислення; 2) складних інстинктів; 3) свідомості, 4) складних рухів.

86

Відображення предмета в цілому як сукупності його властивостей називається:



1) відчуттям; 2) сприйняттям; 3) уявленням.

Сукупність властивостей нервової системи, зумовлена спад-ковістю й життєвим досвідом індивідуума, називається:

1) першою сигнальною системою; 2) другою сигнальною си-стемою; 3) типом нервової системи; 4) домінантою.

Учення про функціональну систему розробив:

1) І. Павлов; 2) І. Сєченов; 3) П. Анохін; 4) О. Ухтомський.

Функціональне утворення, що об’єднує діяльність декількох систем організму, участь яких необхідна для виконання певного поведінкового акту, що має пристосувальне значення, називається:

1) домінантою; 2) функціональною системою; 3) динамічним стерео-типом; 4) субсистемою.

Формування функціональної системи відбувається за такими стадіями (за П. Анохіним) (назвати за порядком):

1) еферентний синтез; 2) прийняття рішення; 3) аферентний синтез;

складання програми дії; 5) зворотний зв’язок; 6) результати дії;

виконання.

Формування мотивації тісно пов’язане з функцією:

1) спинного мозку; 2) мозочка; 3) середнього мозку; 4) лімбічної системи.

2.5. Завдання для індивідуальної самостійної роботи:

Написати реферат на тему:

ЁC “Відмінність й подібність вищої нервової діяльності людини та тварин”;

ЁC “Суть розумової діяльності тварин за методикою Л. В. Кру-шинського”;

ЁC “Фізіологічні основи довільної рухової діяльності людини”.

87

Теоретичний матеріал у таблицях та схемах:



Таблиця 1

Зміст учення про вищу нервову діяльність

Вища нервова діяльність вивчає:

поведінкові реакціїфізіологічнімисленняоснови: навчання,та свідомість людинипам’яті, мови

Таблиця 2

Порівняльна характеристика безумовних та умовних рефлексів

Ознака рефлексуБезумовніУмовніЗа походженнямВродженіНабутіНалежністьВидовіІндивідуальніТимчасовийРефлекторний шляхСталий (анатомічний)(функціональний)зв’язокСтруктура рефлекторноїРецептор Ўж кондукторАналізатор Ўж замикач Ўждуги (за І. П. Павловим)Ўж ефекторефекторПодразникЧітко адекватнийБудь-який сигнал (після(реалізатор)навчання)

88


За способом утворення

За

відношенням



умовного подразника до безумовного

За

біологічним знаком реакції відповіді



За видом біологічної реакції

За ступенем складності

Таблиця 3

Види умовних рефлексів

Класифікація умовних рефлексів

КласичніІнструментальніІмітаційні

НатуральніШтучні

ПозитивніГальмівні

ХарчовіСтатевіЗахисніІншіГомеостатичніСтатокінетичні

І порядкуІІІІІі т. ін.


89




Таблиця 4

Схема можливих шляхів замикання умовного рефлексу і загальний принцип його будови (за Ю. Беленковим, 1965)

АферентніЕферентніструктуриструктуриКораКорапівкульпівкульСпецифічніСпецифічніРецепторЕфекторпідкорковіпідкорковіструктуриструктуриРетикулярнаРетикулярнаформаціяформація

Таблиця 5

Форми поведінки та структури мозку, що за них відповідають

Поведінка людини та тваринскладається із:генетично детермінованихнабутих форм,(інстинктивних) формякі ґрунтуютьсяна навчанніза організаціюпідкірковілімбічнагіпоталамусповедінкиутворисистеманова коравідповідають

90

Таблиця 6



Види гальмування умовних рефлексів

Процеси гальмування у вищій нервовій діяльності

Види гальмування

БезумовнеУмовнеЗовнішнєЗгашувальнепозамежоведиференціювальнеумовне гальмозапізнювальне (слідове)

Таблиця 7

Класифікація пам’яті

Пам’ятьЗа змістомЗа часомЗа механізмомутворенняРуховаЕмоційнаСенсорнаКоротко-МимовільнаПерехідначасна

ОбразнаСловесно-ТривалаДовільнаМета-логічнапам’ять

Таблиця 8

Взаємозв’язок короткочасної й тривалої пам’яті

ПовторенняІнформаціяКороткочаснаПерекодуванняТривалапам’ятьпам’ять

91

Таблиця 9



Види пам’яті

ІНФОРМАЦІЯ

ЗабуванняСЕНСОРНА ПАМ’ЯТЬвнаслідокТривалість: до 1 с“згасання” чи“стирання”КОРОТКОЧАСНАПАМ’ЯТЬЗабування приПЕРВИННА ПАМ’ЯТЬзаміні староїТривалість: до 1 хвінформації нановупрактикаПорушення переносуінформації приантероградній амнезіїЗабування приВТОРИННА ПАМ’ЯТЬтриваломуТривалість: відневико-декількох хвилин дористаннідекількох роківДОВГОТРИВАЛАПАМ’ЯТЬ

ЗабуванняТРЕТИННА ПАМ’ЯТЬнемаєТривалість: усе життя

92

Таблиця 10



Схема функціональної системи (за П. К. Анохіним), як основа розуміння функціональної структури умовного рефлексу (поведінки)

Зворотна аферентація

ПараметриДомінуючаПам’ятьАкцепторрезультатурезультату діїмотиваціяПрийняттяОбстановочнаПусковаРезультат діїрішенняаферентаціяаферентаціяДіяАферентнийПрограмадіїсинтезЕферентнийсинтезВідбуваєтьсяПровідний факторАпаратаферентаціяформуванняКонвергенціяпередбачення, упараметрівфункціональноїмножиннихньомудосягнутогосистеми й маєзбуджень різноїпрогнозуютьсярезультату та їхпристосувальнемодальностівластивостіНейро-зіставлення ззначенняна нейронах корифізіологічниймайбутнього, щемоделлюзміст блок-ланокне отриманогорезультату, якафункціональноїрезультатузакодованасистемив акцепторірезультатів діїВідбувається відбіраферентної інформаціїна основі домінуючоїінформації й пам’яті;Формує поведінкову діюзбудження набуває(її програму) та динамічнувиконавчого характеруінтеграцію виконавчихмеханізмів, які необхіднідля досягнення результатуКорково-підкорковаревербераціяЗавданняЧітказбудженняокремогоспеціалізаціяОб’єднаннянейронанервових,рецепторногосоматичних,апаратуЗбільшенняІнтеграціяй пластичністьвегетативнихдискримінаційноїі ендокриннихнейронівмозковихМеханізмиздатності нейрона доу єдинуцентрів, щомеханізмівобробкичастоти імпульсаціїсистемузабезпечуєзбудженняточність оцінкипараметріврезультатівМетаболічні,ЗбільшенняВипереджуюче збудження,та можливістьгомеостатичні,конвергентної ємностіяке відображає властивістьмозку прогнозувати діїкорекціїповедінковіокремого нейронау відносинах між організмомповедінковоїз обов’язковоюта навколишнім середовищемдіяльностіучастю ОДРі дає можливість організмувиправити помилку поведінки

93

Таблиця 11



Характеристика процесів пам’яті

Процеси пам’яті

СприйняттяЗбереженняВідтворенняЗабуванняй запам’ятовуванняВпізнаванняВідтворенняМимовільнеДовільнеМеханічнеСмисловеПригадуванняЗгадуванняБезпосереднєОпосередкованеПерсевераціїСпогади

Таблиця 12

Типи ВНД для людини й тварин (за І. П. Павловим)

КритеріїСила нервовихВрівноваженістьРухливістьданоїпроцесівнервовихнервовихтипології(збудженняпроцесівпроцесівта гальмування)ТемпераментТипза Галеномза І. П. ПавловимНеврівноваженийСильнийХолерикіз перевагоюзбудженняНестримнийнад гальмуваннямСангвінікСильнийВрівноваженийРухливийЖвавийФлегматикСильнийВрівноваженийІнертнийСпокійнийМеланхолікСлабкийМеланхолічнийтип

94

Таблиця 13



Типи ВНД для людиниКритеріїСпіввідношення І та ІІ сигнальних системдіяльності

Типи заХудожнійСереднійМислячийІ сигнальнаІ сигнальна(розумовий)І. П. Павловимсистемасистема = ІІІІ сигнальнапереважає над ІІсигнальнійсистемасистеміпереважає над І

Характе-ХарактернеЗабезпечуєтьсяВиявленеристикаконкретне,рівновагаабстрактно-логічнетипівобразно-чуттєвеабстрактно-мислення, намаганнямисленнялогічногодетально аналізуватита образно-діяльністьчуттєвого

ПатологіяІстеріяПсихастенія

95

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5



ФІЗІОЛОГІЯ СЕНСОРНИХ СИСТЕМ

Тема 1. Загальна характеристика сенсорних систем

1.1. Зміст навчальної програми за темою:

Сенсорні системи як основний орган інформації в організмі. Структурно-функціональна організація.

Класифікація сенсорних систем (аналізаторів).

Загальна характеристика функціонування сенсорних систем (аналізаторів): абсолютні й різницеві пороги, адекватні та неадекватні подразники, залежність між силою подразнення й інтенсивністю відчуттів, адаптація, іррадіація та індукція, слідові процеси. Взаємо-дія аналізаторів.

Роль сенсорних систем у пізнанні навколишнього світу. Сучасні уявлення про кодування інформації в нервовій системі.

Формування й розпізнавання образів. Сенсорні системи та свідомість людини.

Зоровий аналізатор. Структурно-функціональна організація. Фотохімічні процеси у фоторецепторах сітківки. Рефракція. Колірний зір: теорії та аномалії колірного зору.

1.2. Вивчивши тематичний матеріал, студенти повинні

знати:

ЁC функціональну роль основних відділів сенсорної системи орга-нізму людини;



ЁC класифікацію рецепторів та механізми їх збудження;

ЁC особливості взаємодії аналізаторів і кодування інформації;

ЁC морфофункціональні особливості зорового аналізатора;

ЁC вплив кольору на психофізичний стан організму людини;

уміти:

ЁC класифікувати рецептори;



ЁC пояснити роль провідникового та коркового відділів аналі-затора, кодування інформації;

ЁC попереджувати порушення функцій зорового аналізатора;

ЁC використовувати знання про вплив кольору на психічний стан

людини з метою його оптимізації.

96

Основні терміни та поняття теми, які необхідно засвоїти й зро-



зуміти: абсолютна чутливість, абсолютний поріг відчуття, адапта-ція рецепторів, адекватні подразники, аномалії рефракції, асоціа-тивні зони кори, бінокулярний зір, відчуття, екстерорецептори, збуджуючий постсинаптичний потенціал ЗПСП), інтерорецептори, механорецептори, кришталик, пропріорецептори, рецептивні поля, рецептори, рецепторний потенціал, сенсорна система, сітківка, сліпа пляма сітківки, сприйняття, терморецептори, фоторецеп-тори, хеморецептори.

Тести для самоконтролю:

Аналізатори складаються з такої кількості відділів:

1) двох; 2) одного; 3) трьох; 4) чотирьох.

Аналізатор складається:

1) тільки з провідникового відділу; 2) із рецептора; 3) тільки із коркового відділу; 4) із рецептора, провідникового відділу, коркового відділу.

3. Провідниковий відділ аналізатора:

1) посилює нервові імпульси; 2) перетворює нервові імпульси на відчуття; 3) передає збудження від рецептора в кору головного мозку;

перетворює сигнали на нервові імпульси.

Здатність рецепторів пристосуватися до сили подразника ЁC це:

1) подразливість; 2) гальмування; 3) збудливість; 4) адаптація.

До дистантних екстерорецепторів належать:

1) смакові рецептори; 2) тактильні; 3) слухові; 4) зорові; 5) ін-терорецептори.

6. Палички й колбочки належать до:

1) первинних рецепторів; 2) вторинних рецепторів; 3) змішаних.

Нюхові рецептори слизової оболонки носа належать до:

1) первинних рецепторів; 2) вторинних рецепторів; 3) змішаних.

У рецепторній нервовій клітині вторинного рецептора виникає:

1) потенціал дії (нервовий імпульс); 2) генераторний потенціал;

рецепторний потенціал; 4) генераторний потенціал і потенціал дії.

97

У первинному рецепторі (у нервовому закінченні чутливого нейрона) виникає:



1) потенціал дії (нервовий імпульс); 2) генераторний потенціал;

рецепторний потенціал; 4) генераторний потенціал і потенціал дії.

Закодована інформація про вплив на рецептори адекват-ного подразника передається в ЦНС із допомогою:

1) потенціалів дії; 2) рецепторних потенціалів; 3) генераторних потенціалів; 4) місцевих потенціалів.

До адаптації не здатні такі аналізатори:

1) смаку й нюху; 2) шкірного чуття та зору; 3) руховий та вести-булярний; 4) слуховий і вісцеральний.

Закодована інформація у вигляді нервових імпульсів переда-ється в ЦНС по:

1) нисхідних провідникових шляхах ЦНС; 2) аферентних нейро-нах провідникового відділу; 3) симпатичних нервах; 4) пірамідному нервовому шляху.

Нервові імпульси аналізаторних систем несуть інформацію від периферії до кори головного мозку через таламус, за винятком:

1) аналізатора шкірної чутливості; 2) рухового аналізатора;

нюхового аналізатора; 4) слухового аналізатора.

Кіркова сомато-сенсорна зона розміщена в такій частці кори великих півкуль головного мозку:

1) скроневій; 2) лобовій; 3) тім’яній; 4) потиличній.

Сприйняття корою головного мозку інформації активується:

1) червоним ядром; 2) чорною субстанцією; 3) блідою кулею;

ретикулярною формацією.

Мінімальна величина подразника, який починає викликати відчуття, називається:

1) абсолютним порогом відчуття; 2) диференційним порогом відчуття; 3) максимальним порогом відчуття; 4) мінімальним порогом відчуття.

17. До адекватних подразників належать:

1) чутливість рецепторів висока й поріг чутливості високий; 2) чутливість рецепторів висока, поріг чутливості низький; 3) чутли-

98

вість рецепторів низька, поріг чутливості низький; 4) чутливість рецепторів низька, поріг чутливості високий.



18. Білкова оболонка:

1) постачає око кров’ю; 2) сприймає світло; 3) захищає око від ушкоджень; 4) пропускає світлові промені.

19. Світлочутливі клітини містить:

1) білкова оболонка; 2) райдужна оболонка; 3) сітківка; 4) судин-на оболонка; 5) рогівка.

Змінює свою кривизну, переломлює та фокусує промені світла:

1) рогівка; 2) кришталик; 3) склоподібне тіло; 4) сітківка.

Білкова оболонка в передній частині ока переходить у прозору:

1) рогівку; 2) судинну оболонку; 3) райдужну оболонку; 4) зорову

пляму.

22. Місце виходу зорового нерва:



1) жовта пляма; 2) сліпа пляма; 3) зорова пляма; 4) нерв.

23. Потік світлових променів регулюють:

1) колбочки; 2) палички; 3) рогівка; 4) зіниця; 5) кришталик.

Порушення здатності ока переломлювати світло, у резуль-таті чого людина погано бачить близькі предмети:

1) короткозорість; 2) далекозорість; 3) астигматизм; 4) конвер-генція; 5) адаптація.

Палички сітківки подразнюються світлом:

1) яскравим; 2) кольоровим; 3) слабким; 4) будь-яким.

У потиличній зоні кори головного мозку розміщена про-екційна ділянка ЎK. аналізатора:

1) зорового; 2) слухового; 3) смакового; 4) рухового.

На сітківці виникає зображення:

1) зменшене обернене; 2) зменшене пряме; 3) збільшене обер-нене; 4) збільшене пряме.

28. До оптичної системи ока не відносять:

1) рогівку; 2) сітківку; 3) склоподібне тіло; 4) кришталик.

29. Причиною короткозорості може стати:

1) зменшене очне яблуко; 2) руйнування кришталика; 3) подов-ження очного яблука; 4) жодна з цих причин.

99

30. У разі далекозорості зображення виникає:



1) за сітківкою; 2) перед сітківкою; 3) на сітківці; 4) на рогівці.

31. Жовта пляма ЁC це:

1) місце виходу зорового нерва; 2) скупчення паличок; 3) скуп-чення колбочок; 4) яскраво забарвлена частина сітківки.

Утрачається здатність пристосовувати зір до темряви (куряча сліпота) за відсутності в організмі вітаміну:

1) Д; 2) А; 3) К; 4) Е; 5) С.

Видима частина світлового спектра обмежена світловими хвилями довжиною (нм):

1) від 240 до 300; 2) 300ЁC400; 3) 380ЁC760; 4) 760ЁC1200.

Під час підвищення тонусу парасимпатичних волокон, що йдуть до колового м’яза райдужки в складі окорухового нерва (ІІІ пара), діаметр зіниць:

1) збільшується; 2) зменшується; 3) не змінюється.

Під час підвищення тонусу симпатичного нерва, що іннервує радіальні м’язові волокна райдужки, діаметр зіниць:

1) збільшується; 2) зменшується; 3) не змінюється.

Точка найкращого бачення розміщена:

1) у сліпій плямі сітківки; 2) у жовтій плямі сітківки; 3) у центральній ямці сітківки.

37. Підкоркові та коркові центри зору містяться в:

1) проміжному мозку й потиличній частці кори; 2) середньому мозку та потиличній частці кори; 3) довгастому мозку та потиличній частці кори; 4) таламусі й лобовій частці кори.

38. Колбочки сітківки:

1) сприймають світлові промені в умовах присмеркового зору;

функціонують в умовах яскравого освітлення; 3) сприймають колір.

39. Дальтонізм виражається в нездатності розрізняти деякі

кольори, найчастіше червоний та зелений. Цей дефект зору успад-ковується хлопчиком:

1) від батька-дальтоніка; 2) від матері; 3) від батька та матері.

100


Нервові клітини передньо-верхніх бугорків чотиригорби-кового тіла середнього мозку (підкоркові зорові центри) беруть участь:

1) у вищому аналізі кольору; 2) у вищому аналізі форми пред-метів; 3) у рухових реакціях органа зору й формуванні зорових орієнтувальних рефлексів; 4) в аналізі глибини простору.

За одиницю гостроти зору прийнято вважати кут зору, який дорівнює (хв):

1) 1; 2) 5; 3) 10; 4) 15.

Аналізатор складається:

1) тільки з провідникового відділу; 2) із рецептора; 3) тільки з коркового відділу; 4) із рецептора, провідникового відділу, коркового відділу.

43. Здатність рецепторів пристосуватися до сили подразника ЁC

це:


1) подразливість; 2) гальмування; 3) збудливість; 4) адаптація.

44. Палички й колбочки належать до:

1) первинних рецепторів; 2) вторинних рецепторів; 3) змішаних.

У рецепторній нервовій клітині вторинного рецептора виникає:

1) потенціал дії (нервовий імпульс); 2) генераторний потенціал;

рецепторний потенціал; 4) генераторний потенціал і потенціал дії.

Нервові імпульси аналізаторних систем несуть інформа-цію від периферії до кори головного мозку через таламус, за винятком:

1) аналізатора шкірної чутливості; 2) рухового аналізатора;

нюхового аналізатора; 4) слухового аналізатора

Мінімальна величина подразника, який починає викликати відчуття, називається:

1) абсолютним порогом відчуття; 2) диференційним порогом відчуття; 3) максимальним порогом відчуття; 4) мінімальним порогом відчуття.

48. Світлочутливі клітини містить:

1) білкова оболонка; 2) райдужна оболонка; 3) сітківка; 4) судин-на оболонка; 5) рогівка.

101


49. Місце виходу зорового нерва:

1) жовта пляма; 2) сліпа пляма; 3) зорова пляма; 4) нерв.

50. Палички сітківки подразнюються світлом:

1) яскравим; 2) кольоровим; 3) слабким; 4) будь-яким.

51. На сітківці виникає зображення:

1) зменшене обернене; 2) зменшене пряме; 3) збільшене обер-нене; 4) збільшене пряме.

Видима частина світлового спектра обмежена світловими хвилями довжиною (нм):

1) від 240 до 300; 2) 300ЁC400; 3) 380ЁC760; 4) 760ЁC1200.

Точка найкращого бачення розміщена в:

1) сліпій плямі сітківки; 2) жовтій плямі сітківки; 3) центральній ямці сітківки.

Швидкі стрибкоподібні рухи очей із однієї точки фіксації в іншу називаються:

1) дрейфом; 2) тремором; 3) саккадами; 4) ністагмом.

Межі поля периферичного зору вимірюють:

1) периметром; 2) офтальмоскопом; 3) спектроскопом; 4) дале-коміром.

56. За одиницю гостроти зору прийнято вважати десятий рядок таблиці Сівцева, яку досліджуваний читає на відстані (метрів):

1) 1; 2) 5; 3) 10; 4) 15.

1.5. Завдання для індивідуальної самостійної роботи.

Написання рефератів:

ЁC “Основні фізіологічні властивості сенсорних систем”;

ЁC “Класифікація та загальні властивості рецепторів”;

ЁC “Сенсорні функції всіх відділів ЦНС”;

ЁC “Шкірна чутливість та її обробка в корі головного мозку.

Основні схеми, які повинні малювати та пояснювати сту-

денти:


ЁC схема будови сенсорної системи (аналізатора), указати на ній основні відділи та канали передачі інформації;

ЁC схема основних провідників сомато-сенсорної системи, указати на ній види рецепторів, від яких вони передають нервові сигнали;

102

ЁC схема будови зорової сенсорної системи;



ЁC схема різних типів рецепторних клітин (за Г. Шепардом).

Тема 2. Характеристика аналізаторів

2.1. Зміст навчальної програми за темою:

Слуховий аналізатор. Структурно-функціональна організація. Сучасна теорія слуху. Слухові процеси та електричні явища на рівні внутрішнього вуха.

Вестибулярний аналізатор. Структурно-функціональна органі-зація. Зв’язок з іншими відділами нервової системи та нервово-м’язо-вим апаратом.

Пропріорецепція. Роль у діяльності нервово-м’язового апарату. Структурно-функціональна організація. Типи пропріорецепторів. Пропріорецептивні відчуття.

Слуховий аналізатор. Різновидності смакових рецепторів, їх локалізація на поверхні язика. Роль смакового аналізатора в процесах травлення.

Нюховий аналізатор. Будова й функції нюхового аналізатора. Особливості адаптації нюхового аналізатора до запахових речовин.

2.2. Вивчивши тематичний матеріал, студенти повинні

знати:


ЁC морфофункціональні особливості слухового, вестибулярного, нюхового й смакового аналізаторів;

ЁC роль слухового аналізатора в сприйнятті та аналізі звукової інформації;

ЁC роль вестибулярного аналізатора в сприйнятті й аналізі змін положення тіла в просторі;

ЁC особливості нюхового аналізатора до запахових речовин;

ЁC роль смакового аналізатора в процесах травлення;

уміти:


ЁC попереджувати порушення функцій слухового, вестибуляр-ного, нюхового та смакового аналізаторів.

ЁC визначати рівень функціонального стану слухової, вестибуляр-ної, нюхової й смакової сенсорних систем.

2.3. Основні терміни та поняття теми, які необхідно засвоїти й зро-

зуміти: аналізатор ЁC вестибулярний, нюховий, слуховий, смаковий; бінауральний слух; вестибулярний ністагм, гелікотерма, ендолімфа,

103

євстахієва труба; зовнішнє вухо, кіноцилії, кортієвий орган, мікрофонний потенціал завитки, носові ходи, нюховий тракт, отолітовий орган, перетинчастий лабіринт, перилімфа, півколові канали, рейснерова мембрана, середнє вухо, слух, слухові кісточки, смакові відчуття, стереоцилії, хеморецептори, хоани.



2.4. Тести для самоконтролю:

Кортіїв орган людини може забезпечити сприйняття звуко-вих коливань у межах (Гц):

1) 10 від 2 до 10 000; 2) від 3 до 15 000; 3) від 16 до 20 000; 4) від 25 до 38 000.

Звукосприймальні рецептори (волоскові клітини) розміщені:

1) у верхньому вестибулярному ході над рейснеровою мембра-

ною; 2) у нижньому барабанному ході під основною мембраною; 3) у середньому ендолімфатичному ході на основній мембрані; 4) у верхньому вестибулярному ході над рейснеровою мембраною та в середньому ендолімфатичному ході на основній мембрані.

3. Основа стременця з’єднується із:

1) круглим вікном завитки; 2) гелікотремою; 3) овальним вікном завитки.

Адекватним подразненням рецепторів завитки внутріш-нього вуха є:

1) мікрофонні потенціали завитки; 2) натягування волосків рецеп-торних клітин; 3) згинання волосків; 4) мікрофонні потенціали завитки та натягування волосків рецепторних клітин.

Нервові імпульси, що несуть інформацію в слуховий центр від збуджених слухових волоскових клітин, виникають:

1) у волоскових клітинах; 2) на волосках цих клітин; 3) у си-напсах між волосковими клітинами й нейронами слухового нерва;

на закінченнях нервових волокон слухового нерва.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал