Навчально-методичний посібник для самопідготовки



Сторінка2/12
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.07 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

1. Яке із тверджень щодо натрій-калієвої помпи правильне?

активно транспортує Na+ у клітину; 2) активно транспортує К+

клітини; 3) при кожному циклі роботи транспортує однакову кількість йонів Na+ і К+; 4) постійно активний у всіх живих клітинах; 5) немає правильної відповіді.

2. Фактором, який визначає величину потенціалу спокою, є концентраційний градієнт:

натрій-іону; 2) калій-іону; 3) кальцій-іону; 4) хлорид-іону.

3. Підпороговий подразник:

1) викличе розвиток потенціалу дії; 2) викличе розвиток ло-кальної відповіді; 3) не деполяризує мембрану до критичного рівня; 4) гіперполяризує мембрану.

20

4. Пороговий подразник:



1) викличе розвиток потенціалу дії; 2) викличе розвиток локаль-ної відповіді; 3) деполяризує мембрану до критичного рівня;

гіперполяризує мембрану.

Під час нанесення подразника на нервове волокно збудження поширюється:

1) лише в аферентному напрямі; 2) лише в еферентному напрямі;

в обидва боки.

Здатність організму, його тканин, органів, окремих клітин реагувати у відповідь на дію зовнішнього або внутрішнього подраз-ника зміною обміну речовин називається:

1) подразненням; 2) подразливістю; 3) збудженням; 4) збудливістю.

Будь-яка раптова дія на біологічну систему, у результаті якої змінюється вихідний стан, називається:

1) подразненням; 2) подразливістю; 3) збудженням; 4) збуд-ливістю.

8. До фізичних подразників належать:

1) речовини їжі, лікарські препарати, отрути, гормони; 2) мікроби, віруси, рослини, тварини; 3) тепло, холод, удар, укол, тиск, електрика, звук; 4) мікроби, лікарські препарати, гормони, віруси.

9. До хімічних подразників належить:

1) речовини їжі, лікарські препарати, отрути, гормони; 2) мікроби, віруси, рослини, тварини; 3) тепло, холод, удар, укол, тиск, електрика, звук; 4) мікроби, лікарські препарати, гормони, віруси.

10. За біологічним значенням подразники поділяють на:

1) фізичні, фізико-хімічні й біологічні; 2) підпорогові, надпоро-гові, порогові; 3) адекватні та неадекватні; 4) субмаксимальні, макси-мальні й супермаксимальні.

11. Подразнення із зовнішнього середовища сприймаються:

1) екстерорецепторами; 2) інтерорецепторами; 3) пропріорецепто-рами; 4) осморецепторами.

12. Із неадекватних подразників найбільше значення для вивчення діяльності збудливих клітин мають (має):

1) гормони; 2) тепло; 3) холод; 4) електричний струм.

21

13. За силою дії подразники поділяють на:



підпорогові; надпорогові, порогові; 2) адекватні й неадекватні;

субмаксимальні та супермаксимальні

Найменша сила подразнення (за необмеженої тривалості дії), яка здатна викликати мінімальну функціональну відповідь збудли-вої тканини, називається:

1) порогом подразнення; 2) реобазою; 3) порогом подразнення й реобазою; 4) хронаксією.

Подразники надпорогової сили, що викликають збудження, називаються:

1) субмаксимальними; 2) супермаксимальнимим 3) максимальними;

субмаксимальними; максимальними й супермаксимальними.

Подразники, дію яких сприймають рецептори, що спе-ціально пристосувалися до них у процесі філогенезу, називаються:

1) пороговими; 2) надпороговими; 3) адекватними; 4) неаде-кватними.

Активний фізіологічний процес специфічної відповіді збудливої тканини на подразнення, називається:

1) хронаксією; 2) реполяризацією; 3) рефрактерністю; 4) збудженням.

Відкриття електричних явищ у збудливих тканинах пов’я-зане з іменем:

1) О. Вольта; 2) М. Введенського; 3) Л. Гальвані; 4) Дюбуа-Реймона.

У стані спокою мембрана нервових клітин найбільш про-никна для іонів:

1) натрію; 2) калію; 3) хлору; 4) кальцію.

Натрій-калієва помпа бере участь у процесах:

1) поляризації та реполяризації мембрани; 2) деполяризації мембрани; 3) гіперполяризації мембрани; 4) деполяризації та гіпер-поляризації.

21. Електропозитивний заряд міститься:

1) на внутрішній поверхні мембрани; 2) на зовнішній поверхні клітинної мембрани; 3) у цитоплазмі клітини; 4) на внутрішній поверхні клітинної мембрани та в цитоплазмі клітини.

22

Між зовнішньою поверхнею клітини збудливої тканини та



цитоплазмою в стані спокою існує різниця потенціалів, яка називається:

1) потенціалом дії; 2) потенціалом спокою; 3) мембранним потен-ціалом; 4) потенціалом спокою та мембранним потенціалом.

Величина мембранного потенціалу дорівнює (мВ):

1) 40ЁC50; 2) 60ЁC90; 3) 100ЁC120; 4) 130ЁC150.

24. Наявність потенціалу спокою зумовлена різницею іонних концентрацій по обидва боки мембрани збудливої клітини. На внут-рішній поверхні клітинної мембрани завжди більша концентрація іонів:

1) натрію та хлору; 2) іонів калію; 3) іонів калію й натрію; 4) органічних аніонів.

25. Калій-натрієва помпа:

1) викликає подразнення пропріорецепторів; 2) посилює потенціал дії; 3) забезпечує поляризацію та реполяризацію мембрани; 4) викли-кає колові струми, що сприяють розповсюдженню хвилі збудження.

Виникнення потенціалу дії в збудливих тканинах зумовлене зміною іонної проникності клітинної мембрани при дії на клітину подразника. При цьому проникність мембрани для іонів натрію:

1) понижується; 2) підвищується; 3) не змінюється; 4) понижу-ється або не змінюється.

Струм, що виникає внаслідок різниці потенціалів збудже-ної й незбудженної ділянок тканини, називають:

1) мембранним потенціалом; 2) мембранним коловим струмом;

потенціалом дії; 4) слідовим потенціалом.

Амплітуда потенціалу дії приблизно становить (мВ):

1) 110; 2) 150; 3) 200; 4) 220.

Тривалість потенціалу дії в нервових волокнах коливається

межах (мс):

1) 0,1ЁC0,5; 2) 0,5ЁC1; 3) 1,5ЁC2; 4) 2,5ЁC3.

30. У час розвитку хвилі збудження збудливість тканини різко змінюється. При цьому виділяють такі фази зміни збудливості:

23

абсолютна рефрактерність; 2) відносна рефрактерність; 3) абсо-лютна та відносна рефрактерність; 4) супернормальна фаза.



31. Абсолютна рефрактерність м’яза 5 мс (1/200 с). Він здат-ний генерувати не більше (імп/с):

200; 2) 300; 3) 400; 4) 500.

32. Абсолютна рефрактерність (повна незбудливість) у процесі збудження тканини відповідає:

місцевому потенціалу; 2) висхідній фазі пікового потенціалу;

низхідній фазі пікового потенціалу; 4) слідовому деполяри-заційному потенціалу.

33. Найменша сила подразника (за необмеженої тривалості дії), що викликає реакцію-відповідь, називається:

корисним часом; 2) реобазою; 3) хронаксією; 4) акомодацією.

Найменший час, необхідний для того, щоб електричний струм (подразник) подвійної реобази викликав мінімальне збудження, називається:

1) корисним часом; 2) реобазою; 3) хронаксією; 4) акомодацією.

Найбільша кількість збуджень, які збудлива тканина здатна відтворити за 1 с при дії на неї частих подразнень, називається:

1) парабіозом; 2) лабільність; 3) хронаксією; 4) акомодацією.

Функціональна рухливість рухового нерва ссавців і людини приблизно дорівнює (збуджень за с):

1) 1500; 2) 2500; 3) 3500; 4) 4500.

Функціональна рухливість м’язового волокна ссавців і люди-ни приблизно дорівнює (збуджень за с):

1) 1000; 2) 600; 3) 400; 4) 200.

У 1902 році М. Є. Введенський установив, що ділянка нерва, піддана альтерації (пошкодженню), стає низьколабільною. Такий стан пониженої лабільності на альтерованій ділянці вчений назвав:

1) лабільністю; 2) хронаксією; 3) парабіозом; 4) реобазою.

Збудження (потенціал дії), що має властивість розпов-сюджуватися вздовж нервового волокна, називається:

1) локальним (місцевим) потенціалом; 2) мембранним потен-ціалом; 3) слідовим потенціалом; 4) потенціалом дії.

24

Швидкість проведення збудження в м’якотному нервовому волокні порівняно з безм’якотним:



1) нижча; 2) вища; 3) однакова; 4) правильної відповіді немає.

Ізольоване проведення збудження в м’якотному нервовому волокні, порівняно з безм’якотним:

1) нижча; 2) вища; 3) однакова; 4) правильної відповіді немає.

Значне зменшення позаклітинної концентрації калію призведе до одного з процесів:

1) збільшення активного транспорту Nа+ з клітини; 2) зменшення МПС; 3) збільшення провідності мембрани для К+; 4) збільшення сили подразнення для відкриття активаційних воріт Nа+ каналів мембрани клітини; 5) зменшення негативного дифузійного рівно-важного потенціалу К+.

Під час розвитку ПД нервового волокна фаза інактивації натрієвих каналів виникає в період:

1) реверсії потенціалу; 2) місцевого потенціалу; 3) абсолютної рефрактерності; 4) відносної рефрактерності; 5) МПС

Ізольоване проведення збудження по нерву зумовлене наявністю:

1) синапсів; 2) клітин нейроглії; 3) перехватів Ранв’є; 4) плаз-

матичної мембрани.

Розповсюдження імпульсів по мієлінових волокнах здій-снюється через перетяжки Ранв’є, які:

1) збільшують амплітуду потенціалів дії; 2) попереджують зниження збудливості; 3) збільшують швидкість проведення збуджен-ня; 4) попереджують зниження збудливості та збільшують швидкість проведення збудження.

В усіх хребетних тварин збудження розповсюджується по нервовому волокні з незатухаючою швидкістю. Таке проведення збудження називають:

1) декрементним; 2) бездекрементним; 3) двобічним; 4) ізольованим.

Блокада утворення в клітині АТФ вплине безпосередньо на один із процесів на мембрані збудливої клітини, унаслідок чого припиниться:

25

1) дія натрій-калієвих насосів; 2) натрієва активація; 3) натрієва інактивація; 4) калієва активація; 5) кальцієва активація.



Швидкість розповсюдження потенціалу дії в рухових нер-вах теплокровних тварин та людини становить (м/с):

1) 120; 2) 206; 3) 260; 4) 360.

Швидкість розповсюдження ПД у скелетних м’язах (м/с):

1) 150; 2) 100; 3) 50; 4) 10.

Хто з українських учених-фізіологів запропонував першу фізико-хімічну теорію електричних явищ у живих тканинах:

1) В. Бец; 2) В. Чаговець; 3) В. Данілевський; 4) Правдич-Не-мінський.

2.6. Завдання для індивідуальної самостійної роботи:

Написати реферат на тему:

ЁC “Історія розвитку фізіології збудження”;

ЁC “Основні положення іонно-мембранної теорії збудження”;

ЁC “Роль українських фізіологів у розвитку фізіології збудження”;

ЁC “Роль Дюбуа-Реймона та його учнів у розвитку фізіології збудження”;

ЁC “Особливості електрогенезу секреторних клітин”;

ЁC “Зміни збудливості під час генерації потенціалу дії”;

ЁC “Роль М. Є. Введенського в розвитку фізіології збудження”.

26

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2



НЕРВОВО-М’ЯЗОВИЙ АПАРАТ

Тема 1. Структурно-функціональні основи нервово-м’язового апарату та м’язове скорочення

1.1. Зміст навчальної програми за темою:

Рух ЁC універсальна одиниця живого організму. Рухова одиниця ЁC основний структурно-функціональний елемент нервово-м’язового апарату: будова й типи.

Нервово-м’язовий синапс, його структура та діяльність.

Скелетні м’язи: будова й основні фізіологічні функції. Теорія м’язового скорочення.

Хімізм та енергетика.

Типи й режими скорочення скелетних м’язів. Тетанус, види тетанусу, механізм утворення.

Вивчивши тематичний матеріал, студенти повинні

знати:


ЁC механізми проведення збудження м’язовими волокнами. Роль основних чинників, які визначають швидкість проведення збудження м’язовими волокнами;

ЁC механізм м’язового скорочення. Його хімізм та енергетику;

ЁC механізм утворення тетанусу;

уміти:


ЁC реєструвати м’язові скорочення;

ЁC пояснити механізм передачі збудження в нервово-м’язовому синапсі;

ЁC пояснити механізм скорочення скелетних м’язів згідно з теорією “ковзання”.

ЁC пояснити механізм утворення зубчастого та повного тетанусів.

1.3. Основні терміни та поняття теми, які необхідно засвоїти й зрозуміти: рухова одиниця, нервово-м’язовий апарат, нервово-м’язовий синапс, пресинаптична мембрана, постсинаптична мембрана, синап-тична щілина, медіатор, ацетилхолін, холін-рецептори, іонні канали, актин, міозин, Z-лінія (телофрагма), М-лінія (мезофрагма), смуга ЁCН, міомер, саркомер, саркоплазматичний матрикс, міофібрили, прото-фібрили, анізотропний диск, ізотропний диск, тропоміозин, тропінін, тріади, електромеханічний зв’язок, кальцієва “помпа”, актоміозиновий комплекс, анаеробний синтез АТФ, аеробний синтез АТФ, тепло-продукція м’яза.

27

1.4. Теоретичний матеріал у таблицях



Таблиця 1Схема еволюції скоротливої системиЕволюція скоротливих системДом’язові руховіМ’язові рухисистемиЕтап IАмебоїдний рухДжгутиковий рухепітеліально-м’язовіклітини гідриАмеба,ВійкиДжгутикиЕтап IIлейкоцитирецептор-ефекторІнфузорія-Евглена-зелена,туфелька,сперматозоїдвійчастий епітелійЕтап IIIстравоходу жаби;диференціаціятрахей, бронхів там’язів наматкових трубссавцівпоперечногладкі м’язипосмугованіВиконуютьСоматичні функціїу хребетнихв хребетнихвісцеральні(скелетні м’язи)функції

Таблиця 2

Основні механізми скорочення м’язів

Механізм скорочення

замикання поперечних містків

ковзання актинових ниток

розвиток напруги м’яза

роль АТФ

28

Таблиця 3



Класифікація фізіологічних чинників, що визначають ступінь скорочення й напруги м’язів

Фізіологічні чинники, що визначають ступінь скорочення й напруги м’язів

кількість волокон м’язів

частота подразнень

ступінь синхронності подразнення

стан енергозабезпечення

Таблиця 4

Основні закономірності проведення збудження через синапс

Закономірності проведення збудження через нервово-м’язовий синапс

ОднобічнеМала швидкістьТрансформація ритмупроведенняпроведення, порівняно(перетворення одногозі швидкістю проведеннявиду енергії в іншу)ПД мембраною волокна(синаптична затримка)Інформація черезсинапс передаєтьсяпри генераціїодиночного ПДна пресинаптичніймембрані

29

Таблиця 5



Схема проведення збудження через нервово-м’язовий синапс

Механізми проведення збудження через нервово-м’язовий синапс

Виділення нервовими закінченнями медіатора ацетилхоліну

Дифузія медіатора через синаптичну щілину

Взаємодія ацетилхоліну з холінрецепторами постсинаптичної мембрани кінцевої пластинки (КП)

Розвиток потенціалу кінцевої пластинки (ПКП)

Виникнення ПД на мембрані м’язового волокна

Таблиця 6

Типи скорочення скелетних м’язів

Скорочення скелетних м’язів залежно від частоти подразнення волокон м’язів

ПоодинокіТетанічні (тетанус) механізм ЁCдодавання поодиноких скорочень(суперпозиція)

ЗубчастийГладкий (суцільний)при частотібільше 50 Гц20ЁC40 Гц

Таблиця 7

Механізм поєднання збудження зі скороченням

Роль ПДРоль Са2+Роль АТФ

ПДПДАктиваціяВихід Са2+поверхніпоперечнихмембраннихіз депомембранитрубочоктермінальнихсистемСкорочення

30

Таблиця 8



Схема будови рухової одиниці

АксонНМСНервово-м’язовий синапсНМС(НМС)М’язовеМ’язовеМ’язовеволокноволокноволокно

Таблиця 9

Класифікація чинників, від яких залежить швидкість проведення збудження

Чинники, які визначають швидкість проведення потенціалів дії нервовими та м’язовими волокнами

величина порога деполяризації

амплітуда ПД

крутизна висхідної фази ПД

діаметр волокна

наявність чи відсутність у нервових волокнах мієлінової оболонки

Таблиця 10

Закони проведення збудження нервовими й м’язовими волокнами

Поширення ПД на мембрані за допомогою локальних кільцевих електричних струмів

фізіологічна цілісність волокна

ізольоване проведення

двобічне проведення

бездекрементне проведення

проведення без стомлення

31

Таблиця 11



Види скорочення скелетних м’язів

Скорочення скелетних м’язів залежно від режиму навантаження

ІзометричніАуксотонічніІзотонічні(змішані)

М’яз не змінюєМ’яз змінюєМ’яздовжину,довжинускорочується,але розвиваєта внутрішнюне змінюючивнутрішню напругунапругувнутрішньоїнапруги

НаприкладНаприкладскороченняНаприкладфіксація штангий розслабленням’яз язикаважкоатлетомм’язів під часходіння, підняттяпевної вагиТаблиця 12

Відмінності в будові й функціях посмугованих та гладких м’язів.

М’язи

будова


посмугованігладкіЁC м’язове волокно ЁC це багатоядернаЁCпобудовані з веретеноподібних(до 100 ядер) клітина (міосимпласт),одноядерних м’язових клітин, якіщо утворилася злиттям первиннихзв’язані між собою низькоомнимим’язових клітин ЁC міобластів;електричними контактами ЁCЁC скоротливі білки: актин та міозин.нексусами;ЁCскоротливі білки: переважно актин,міозин у незначній кількості.ФункціїЁC збудливість, провідність,ЁC збудливість, провідність, скоротли-скоротливість.вість, автоматія (наявність водіївритму, пейсмекерів).32

Закінчення таблиці 12ПосмугованіГладкірозвитокПД пов’язаний із вхідним натрієм,ПД має кальцієву природу;а реполяризація ЁC з вихідним калієвимЁC скорочення відбувається у 20ЁCстумом;50 разів повільніше.ЁC скорочення триває 6ЁC12 с.

1.5 Тести для самоконтролю:

1. Які види активних рухів виникли в процесі еволюції?

1) м’язовий; 2) актиновий; 3) амебоїдний; 4) джгутиковий; 5) гладко-м’язовий.

Які м’язові скоротливі системи виникли в процесі еволюції? Відзначте в порядку від найпростіших до складних:

1) стадія рецептор-ефектор; 2) стадія епітеліально-моторної клітини;

нервово-м’язовий апарат; 4) рухова одиниця.

Для яких тварин характерна спеціалізація гладких м’язових волокон на виконання вісцеральних, а посмугованих ЁC соматичних функцій?

1) кільчаки; 2) безхребетні; 3) асцидії; 4) молюски; 5) хребетні.

Які види м’язів за будовою та функціонуванням Ви знаєте?

1) посмуговані; 2) статичні; 3) гладкі; 4) фазні; 5) серцевий;

тонічні.

Виберіть твердження, які правильні щодо будови й функцій червоних м’язів у ссавців:

1) мають тонкі волокна, багаті на саркоплазму, де міститься значна кількість ядер та мало м’язових міофібрил; 2) містять товсті волокна й значно більше міофібрил; 3) у саркоплазмі м’язів міститься

пігмент міоглобін, якийздатний зв’язувати й віддавати кисень;4) міофібрили рівномірнорозподілені в саркоплазмі; 5) м’язи працю-

ють майже безперервно та забезпечують позу тваринам; 6) м’язи здійснюють швидкі й сильні скорочення.

6. Руховий нейрон разом із м’язовими волокнами, які він іннер-вує, називають:

1) мала рухова одиниця; 2) нейромоторна одиниця; 3) рухова одиниця; 4) моторна одиниця; 5) велика рухова одиниця.

33

7. Якими за будовою є нервово-рухові одиниці?



1) мала рухова одиниця; 2) нейромоторна одиниця; 3) рухова одиниця; 4) моторна одиниця; 5) велика рухова одиниця.

8. Якими за функцією є нервово-рухові одиниці?

1) мала рухова одиниця; 2) фазні одиниці; 3) рухова одиниця; 4) тонічні одиниці; 5) велика рухова одиниця.

9. Виберіть твердження, які правильні щодо будови й функцій великих рухових одиниць:

1) м’язові волокна іннервуються відносно товстим аксоном, який галузиться на велику кількість розгалужень; 2) м’язи іннервуються тонким аксоном із декількома кінцевими гілочками, що охоплюють 10ЁC12 волокон; 3) входять до складу м’язів лиця та кистей рук, 4) входять до складу великих м’язів тулуба й кінцівок; 5) мають вищий поріг збудливості, стійку імпульсну активність високу, витривалість та розвивають значну силу; 6) мають вищу збудливість, меншу витривалість і виконують тонку, точну роботу.

10. Які властивості характерні для м’язових волокон?

1) збудливість; 2) провідність; 3) скоротливість; 4) автоматія; 5) лабільність.

11. Назвіть режими м’язового скорочення:

1) поодинокі скорочення; 2) ізотонічне скорочення; 3) тетанічне скорочення; 4) ізометричне скорочення; 5) ауксотонічне скорочення.

12. Який тип скорочення скелетних м’язів є природним?

1) поодинокі скорочення; 2) тонічне скорочення; 3) тетанічне скорочення; 4) статичне; 5) динамічне.

М’язове волокно покрите еластичною мембраною, яка називається:

1) саркоплазмою; 2) сарколемою; 3) матриксом; 4) ретикулумом.

Усередині м’язового волокна міститься:

1) саркоплазмою; 2) сарколемою; 3) кінцева пластинка.

Рідина саркоплазми, у яку занурені скоротливі елементи м’язового волокна (міофібрили), називається:

1) саркоплазмою; 2) сарколемою; 3) матриксом; 4) ретикулумом.

До складу саркоплазматичних білків входять:

1) міоглобін; 2) глобулін; 3) тропонін; 4) міозин; 5) актин.

34

Тропінін-тропоміозинова система в стані спокою гальмує змикання поперечних містків з актиновими нитками й блокує АТФ-азну активність міозинових головок за відсутності іонів:



1) кальцію; 2) натрію; 3) калію; 4) фосфору.

Червоний колір м’язів зумовлений присутністю в ньому білка:

1) міоальбуміну; 2) актину й міозину; 3) тропоніну; 4) міоглобіну.

Головним структурно-функціональним елементом нервово-м’язового апарату є:

1) міофібрила; 2) актин і міозин; 3) м’язове волокно; 4) рухова одиниця.

Рухові одиниці (РО) відрізняються між собою:

1) розмірами тіла мотонейронів; 2) товщиною аксона мотоней-рона; 3) числом м’язових волокон, які входять до складу РО; 4) усе назване вище.

21. Малі РО входять, як правило, до складу м’язів:

1) пальців кисті й очного яблука; 2) дрібних м’язів обличчя; 3) тулуба та кінцівок.

22. Великі РО переважно входять до складу м’язів:

1) пальців кисті й очного яблука; 2) дрібних м’язів обличчя;

тулуба та кінцівок.

Малі РО забезпечують:

1) швидкі рухи; 2) точні рухи; 3) повільні рухи; 4) більшу витривалість.

24. Скелетний м’яз має такі фізіологічні властивості:

1) автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість; 2) збуд-ливість, провідність, скоротливість; 3) збудливість і провідність; 4) збудливість і скоротливість.

25. Тетанічні скорочення характерні:

1) гладеньким м’язам; 2) м’язу серця; 3) скелетним м’язам;

м’язам шлунка.

Скорочення м’язів, при яких змінюється їх довжина й напру-ження, називається:

1) динамічними; 2) статичними; 3) ауксотонічними; 4) переборю-ючими.

35

Суцільний (гладенький) тетанус виникає в умовах, коли повторні нервові імпульси надходять так часто, що збігаються з:



1) фазою скорочення м’язів; 2) розслабленням м’яза; 3) латентним періодом скорочення; 4) періодом після завершення повного циклу скорочення.

Неповний (зубчастий) тетанус виникає в умовах, коли повторні нервові імпульси надходять так часто, що збігаються з:

1) фазою скорочення м’язів; 2) розслабленням м’яза; 3) латентним періодом скорочення; 4) періодом після завершення повного циклу скорочення.

Електричну активність м’язів можна зареєструвати методом:

1) електрокардіографії; 2) електроміографії; 3) електроенцефало-графії; 4) кімографії.

Скорочення м’язів визначається:

1) взаємодією актинових і міозинових протофібрил; 2) взаємодією актоміозину з тропоніном; 3) взаємодією мембрани клітини з акто-міозином; 4) ковзанням протофібрил одна відносно одної.

Які з наведених нижче властивостей характерні для фазичних м’язів?

1) швидко втомлюються; 2) втомлюються повільно; 3) здатні до швидкого скорочення; 4) не здатні до швидкого скорочення; 5) мають багато мітохондрій і міоглобіну.

Які з наведених нижче властивостей характерні для тонічних м’язів?

1) швидко втомлюютьсям 2) втомлюються повільно; 3) здатні до швидкого скорочення; 4) не здатні до швидкого скорочення; 5) мають багато мітохондрій і міоглобіну

Скелетні м’язи людини:

1) побудовані з гладкої м’язової тканини; 2) побудовані з попе-речносмугастої м’язової тканини; 3) здатні до швидкого скорочення;



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал