Навчально-методичний посібник (для птнз) Львів-2009




Сторінка8/9
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Вірність і зрада
До власних зрад будь-яка людина підходить із розумінням, роблячи знижки на об’єктивні причини. Коли ж зраджують нас, ми педантич- ніші в питаннях моралі й майже завжди відчуваємо себе безневинними жертвами. Цілком природно, що, прагнучи одружитися, ми хотіли б


87 знайти таку половину, яка вирізнялася б уродженою вірністю. На жаль, немає приладу, який безпомилково визначав би наявність подібної якості в характері чоловіка чи жінки. Проте психологи вивели деякі закономірності, які дозволяють припустити, схильна та чи інша людина до зрад чині. Отже, чинники, які звичайно впливають на наші теоретичні та практичні уявлення про відданість шлюбному партнеру.
Дошлюбний сексуальний досвід. Відсутність сексуального досвіду до шлюбу зовсім не гарантує вірності в майбутньому шлюбі, хоча буває і таке. Та, як правило, після пізнього розкріпачення плоті наступає етап активного пошуку пригод. Теж саме стосується тих чоловіків і жінок, які мали безліч сексуальних партнерів до шлюбу (мається на увазі послідовний варіант. За статистикою, вони легше йдуть на адюльтері звичайно менше цінують шлюбного партнера, оскільки знають, що легко знайдуть іншого. Зрозуміло, це стосується не всіх дошлюбних активістів, але багатьох із них.
Досвід батьківських зрад. Тут помітний явний статевий поділ. Жінки, які виросли вродинах, де батько не був вірний матері, зазвичай віддані своїм чоловікам. Чоловіки ж, чиї татусі ходили наліво, як правило, копіюють поведінку батька, вступивши в шлюб.
Виховання. Ті, хто виховувався в абсолютно порядній сім’ї, цілком можуть зраджувати своїм шлюбним партнерам – така статистика. Проте, та сама статистика стверджує, що не мучаться каяттям після походів наліво ті, хто в дитинстві був розпещеною дитиною, тобто ті, для кого батьки робили все, віддавали найкращий шматок, усе прощали й усе дозволяли.
Риси характеру. Основне у характері зрадників і зрадниць, як стверджують психологи, – це відсутність здатності до співчуття, співпереживання, відсутність чуйності, а також запальність, нервовість, імпульсивність. Такі люди в списку на зраду. Ще одну категорію потенційних зрадників становлять ледарі, розсіяні та забудькуваті. Їх вічна неорганізованість поширюється і на сферу інтимну. Насиченість сексуального життя. Закономірність проста чим вона багатшай за кількістю, і за змістом, то нижча потреба зраджувати. Та це все одно не гарант вірності. Оскільки навіть за багатого домашнього сексу деякі жінки ходять до інших чоловіків за щиросердістю та спілкуванням, а деякі чоловіки (і багато хто з них) зраджують, щоб пе-

88 режити нові відчуття і щоб укотре перевірити свою спроможність і привабливість.
Робота. Навіть наймоногамнішим за натурою чоловікам важко не збитися на манівці, якщо в робочий час навколо них крутиться безліч привабливих, молодих, не занадто цнотливих жінок. До речі, жінки, які працюють в чоловічих колективах, теж перебувають в групі ризику і цілком можуть піддатися принадам якогось офісного мачо. Та найсерйознішим випробуванням на вірність піддаються ті дами й добродії, які періодично їздять у службові відрядження. Відповідно до опитувань, навіть у головах дуже чесних, порядних жінок, які кохають своїх чоловіків, у відрядженні виникала божевільна думка хоча б раз зрадити (оскільки є імпульс, час, місце й привід. Є професії, які в принципі ототожнюють із потенційною зрадою (інколи незаслужено, однак найчастіше справедливо секретарі- референти, стриптизери й стриптизерші, медсестри, актори тощо. А в інших випадках спільна професія підштовхує до зради. Скажімо, танцівник, який тягає весь день свою дружину-балерину по сцені, ввечері навряд чи захоче торкнутися її тіла – втомився, та й набридло.
Психологічний клімату сім’ї. Чоловіки втікають в обійми інших жінок від домашніх істерик, сліз, депресивних настроїв своїх дружин. Жінки шукають на стороні щиросердної близькості, порозуміння та ніжного чоловічого поводження, якщо власний чоловік черствий та позбавлений сентиментів.
Зовнішність. Гарні чоловіки та жінки цілком можуть бути вірними чоловіками (таке буває, але, відверто кажучи, вірність – неголовна чеснота красенів і красунь.
Алкоголь. Під впливом зеленого змія чоловіки та й жінки здатні набагато чого, а на таку дрібницю, як зрада, тим паче. Встановлено, що ті, хто схильний зловживати спиртними напоями, уродженою вірністю похвалитися не можуть.
Експериментаторська жилка. Той, хто любить експериментувати з кольором волосся, в одязі, із перестановкою меблів, уготуванні страв, той шукає чогось нового і на шлюбному ложі. І якщо друга половина неготова брати участь у цій безкінечній експериментальній діяльності, то їй доведеться пізнати смак подружніх зрад [59].
Завдання та запитання для самоконтролю
1.
Які чинники впливають на ефективність виховання дітей усім ї


89 У чому полягає роль авторитету батька та матері, бабусі та дідуся для підростаючого покоління Психологічні фактори стосунків усім ї. Який стиль відносин переважає у знайомих Вам сім’ях?
5.
Обґрунтуйте на конкретних прикладах виховні аспекти стилів виховання. У чому проявляються порушення сімейного виховання Який вплив видів сумісності на сімейні відносини Поясніть позитивні та негативні аспекти вірності та зради. Чим вони мотивовані Аргументуйте свою думку. Батьки назвали в порядку важливості 7 причин, що ускладнюють виховання дітей недостатнє матеріальне забезпечення недостатньо часу недостатній педагогічний досвід погані житлові умови негативний вплив неформальних груп однолітків на сина або доньку відсутня допомога школи у вихованні несприятлива ситуація всім ї. Чи погоджуєтесь Виз цією розстановкою Якщо ні, то розставте так, як на Вашу думку повинні стояти ці 7 пунктів, а потім аргументуйте свій вибір.
5.3. Сімейні конфлікти. Припинення шлюбу діти та розлучення.
Психологічні проблеми виховання дітей в неповній сім’ї.
Сирітство

Сімейні конфлікти
У сучасній Україні найбільше спостерігається тенденція конфліктної субкультури у подружньому спілкуванні, тому вирішення цієї проблеми є досить актуальною. Основними причинами подружньої дисгармонії, як правило вважаються несумісність характерів, подружня невірність, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами та інші неприємні моменти поведінки партнерів у сімейних стосунках. Погіршення психологічного клімату сім’ї, непривітне спілкування та подружні конфлікти є наслідком порушень сімейної дисципліни, яка може призвести до розлучення. Проблема розлучень сьогодні є дуже гострою, відомо, що кількість розлучень вражаюча і зростає з року в рік. У чому ж полягає основна причина розірвання шлюбу На нашу думку, це виникнення конфлікту в сімейному житті.

90 Відомо що, конфлікт – це загострення суперечностей між людьми, яке супроводжується погіршенням стосунків між ними. Неодмінною умовою є об’єкт конфлікту, тобто те нащо претендують обидва учасники, опоненти в конфлікті. Об’єктом може бути якась річ або право на певну поведінку, наприклад, приймати рішення, контролювати, уникати контролю, мати певну репутацію, високу самооцінку, поводити себе певним чином. Наявність об’єкта конфлікту створює конфліктну ситуацію, яка може існувати досить тривалий часу залежності від інших обставин. Вирішальним поштовхом для розвитку справжнього конфліктує інцидент – така подія, найчастіше – сутичка між опонентами, в якій явно висловлюються їхні домагання, претензії або критичне ставлення один до одного. Інцидент, в залежності від характерів і культури опонентів, може бути відносно спокійним або бурхливим [50, с. 55-56]. Подружні сутички здебільшого є наслідком низької культури спілкування, яка найбільш виразно сконцентрувалася у конфліктній субкультурі, але, звичайно, існують і більш глибокі причини конфліктів – незадоволення певних потреб, які повинні задовольнятися у сімейних стосунках. Це може бути потреба у захисті “Я-концепції”, тобто позитивної самооцінки кожного з партнерів потреба подружжя у виконанні певних сімейних ролей потреба у повноцінному спілкуванні з партнером потреба в необхідній мірі інтимності та подружньої автономії потреба у відчутті свободи та органічності поведінки кожного з партнерів потреба партнерів на критику один одного. Сучасна дослідниця А. Капська дає рекомендації щодо того якою має бути тактика поведінки у подружніх стосунках, щоб вона була найбільш корисною тактика конкуренції – полягає у прагненні опонентів будь-що досягти перемоги. Така тактика породжує конфліктний азарт та звичку до подібної поведінки тактика ухилення від
конфлікту – це така лінія поведінки, коли один з подружжя провокує конфлікт словами чи тоном, а інший який тримається тактики ухилення, не відповідає, переводить розмову на інше, тобто уходить від конфлікту. На жаль, в реальності у людей рідко вистачає мудрості та терпіння для подібної позиції тактика кооперації – вирішення конфлікту на основі правил, норм та узгоджень, які існують щодо спірного питання тактика компромісу – полягає втому, що партнери частково поступаються своїми інтересами аби досягти згоди, йдуть назустріч один одному тактика поступки, коли один із партнерів відмовляєть-


91 ся від своїх домагань або звинувачень, визнає правоту іншого, погоджується з ним [50, с. 58-59]. Як бачимо, із конфліктної ситуації завжди можна вийти маючи бажання вирішити дану проблему. Науковці вважають, що для вирішення подружніх конфліктів доцільно підтримувати почуття власної гідності чоловіка та жінки постійно демонструвати взаємну повагу та шану намагатися викликати ентузіазму партнера стримувати себе у проявах злості, гніву, роздратованості і нервозності не акцентувати увагу на помилках та прорахунках один одного не дорікати минулим і, зокрема, колишніми помилками жартами, гумором, будь яким відволікаючим засобом зняти або призупинити наростаючу напругу замінювати конфліктні теми розмов іншими, більш безпечними не мучити ні себе, ні партнера підозрами у невірності, стримувати себе у ревнощах, намагатися приглушити почуття підозри пам’ятати, що у шлюбі потрібне велике терпіння, поблажливість, добросердність, увага та інші позитивні якості [78].
Будь-який конфлікт розвивається за схемою ситуація думки почуття дії. Отже, уникнути конфлікту можна на кожному з цих етапів, перериваючи цей ланцюжок. Можна змінити ситуацію або уникнути її, можна переключити свої думки нащось приємне чи зайнятися фізичними вправами, подивитись фільм, який викликає захоплення та сильні емоції, можна згадати, що є емоціями і що є почуттями і націй основі проаналізувати свої дії та припинити конфлікт. Отже, можна зробити висновок, що сім’я потребує допомоги збоку держави. Особливої підтримки потребує молода сім’я, якій бракує знань, досвіду та у більшості випадків – задовільних матеріальних умов. Сьогодні родині потрібна державна допомога й у підготовці підростаючого покоління до сімейного життя, що включала б у себе загальносоціальний, етичний, психологічний, правовий, фізіолого-гігієнічний, педагогічний, естетичний і господарсько-економічний аспекти. Психологи вважають, що це допомогло б зробити сімейне життя більш щасливим, більш гармонійним, менш конфліктним, молоду родину – більш міцною, що у свою чергу, позитивно б позначилося і на народжуваності, і на вихованні пі- дростаючого покоління.
Припинення шлюбу діти та розлучення

92 Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя (оголошення його померлим, або внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану. Так, подружжя, яке немає дітей, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Шлюб розривається державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім визнаний недієздатним засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки. Шлюб також припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором протез ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. В разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. Однак, він не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.


93 Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. Чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народження дитини. Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється удень винесення ним відповідної постанови. В разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється удень набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване вдержав- ному органі реєстрації актів цивільного стану за заявою колишньої дружини або чоловіка. Жінка та чоловік, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з’явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб із іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором. У разі встановлення режиму окремого проживання майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у

94 шлюбі дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка дружина, чоловік можуть усиновлювати дитину без згоди другого з подружжя [55].
Це цікаво: в окремих країнах розірвання шлюбу заборонено. Перш
за все це країни, в яких значний вплив на формування правової сис-
теми мали доктрини католицької церкви. Непередбачено розлу-
чення сімейним правом Аргентини, Колумбії. А Конституція Ірла-
ндії взагалі забороняє приймати законодавство, яким би дозволя-
лось розлучення.

Психологічні проблеми виховання дітей в неповній сім’ї
Неповна родина – це одна з моделей сучасної родини. Актуальність вивчення даної моделі сім’ї обумовлюють численні проблеми неповних сімей, а також тенденція збільшення їх кількості. Неповні сім’ї утворюються внаслідок розлучення, смерті одного з батьків, позашлюбного народження та усиновлення дитини самотньою жінкою. Нам здається доцільним виділити ще один тип неповної родини родина юридично повна, але фактично – неповна. Цей вид неповної сім’ї з’явився на ґрунті сучасних економічних реалій часу, коли велика кількість людей змушена виїжджати на заробітки закордонна тривалий період. Даний вид сім’ї особливо характерний для західноукраїнського регіону. Результатом тривалої розлуки з батьками є проблеми, характерні для усіх видів неповних сімей відсутність об’єкту ідентифікації, моделі шлюбно-сімейних відносин і зразка соціальних ролей. Проблеми неповних сімей мають двовекторне спрямування психолого-педагогічні проблеми соціально-матеріальні проблеми. Часто ці проблеми взаємопов’язані між собою. Зупинимося на першому векторі детальніше. В основі психолого- педагогічних проблем неповної родини є відсутність одного з батьків. Для нормального гармонійного розвитку особистості дитини необхідний вплив обох батьків. Відсутність одного з батьків порушує гармонійність розвитку дитини, робить її потенційно більш вразливою для розвитку різного роду девіацій, психологічних комплексів і проблем тощо. Повна родина, звичайно, ще не гарантує гармонійний розвиток особистості, але створює кращі передумови для цього. Дитина потребує любові двох батьків. Любов матері та батька дещо різна, але саме


95 ця нетотожність батьківського впливу є запорукою нормального, невикривленого розвитку дитини. Виховання дитини в монобатьківській родині мають певні наслідки батьківської чи материнської депривації. Деривація – брак економічних та емоційних опор, загальноприйнятих як базисних основ людського досвіду (прибуток, забезпеченість житлом, а також опікування дітей батьками ізоляція від зовнішніх подразників, втрата або обмеження можливостей задоволення будь-яких потреб, що супроводжуються комплексними емоційними переживаннями [23]. Нестача батьківського тепла через тимчасову відсутність батьків, особливо матері, через міграцію суттєво позначаються на якості життя підростаючого покоління та призводить до певних насідків, зокрема відсутність батька: до загальмування інтелектуального розвитку викривлення почуттів безпеки, захисту, підтримки порушення регуляції контролю поведінки загальмування процесу формування вольових якостей загальмування формування соціального інтересу відсутності партнера з гри, дослідження загальмування почуття жіночності вдів- чат до раннього початку статевого життя формування викривлених уявлень у дівчат – про шлюбно-сімейні відносини, у хлопців – про зразок мужності, що сприяє засвоєнню псевдочоловічих моделей поведінки, засвоєння феміного стилю поведінки до зростання агресії яку хлопців, такі у дівчат відсутності авторитета-експерта з питань інформаційного характеру низького рівня контактності до відсутності об’єкту ідентифікації для хлопців до відсутності моделі побудови стосунків із протилежною статтю для дівчат до підвищеного рівня тривожності до появи невротичних проявів ускладнення засвоєння соціальних і ґендерних ролей.
Відсутність матері: до затримки психосоціального й іноді інтелектуального розвитку до появи психосоматичних розладів до порушення процесу ідентифікації в дівчат до відсутності моделі міжстатевих відносин для хлопця до ускладнення задоволення потреб до ускладнення отримання первинних знань просвіт до викривленого формування ціннісних орієнтацій до відсутності ласки, ніжності, турботи до емоційної пустоти до появи невротичних проявів до емоційного відчуження до порушення “Я-концепції”; до відсутності моделі доброти та безумовної любові до засвоєння дівчиною маскулиного стилю поведінки до втрати безумовної любові. Наведені дані дозволили впев-

96 нитися щодо важливості ролі установленні особистості дитини як батька (але це за умови, що батько є нормальним, без адиктивних звичок, без формального відношення до родини) такі матері. Не можна як недооцінювати, такі переоцінювати роль батьківського та материнського впливів, оскільки існують чинники, що обмежують ефективність цього впливу. І. Кон такими чинниками вважає 1) вік дитини в ранньому дитинстві ключовою фігурою є мати, пізніше вплив батька дорівнюється материнському, пізніше на зміну їм прийдуть однолітки та суспільні інститути соціалізації
2) стать дитини – міра батьківського впливу та успіху вихованні дітей залежать від статі дитини. Позасімейне оточення є більш важливим для хлопця, ніж для дівчини
3) існування інших агентів соціалізації (в самій родини та поза неї
4) ступень відмінності в умовах життя, ціннісних орієнтаціях між поколінням батьків та поколінням дітей
5) амбівалентність батьківських почуттів та їх соціально- психологічних наслідків – посилення батьківської турботи і разом з тим обмеження внутрішньої свободи дітей, що сприяє формуванню соціальної безвідповідальності
6) компенсаторські механізми соціалізації, які урівноважують або зводять нанівець виховні зусилля батьків [42, с. 239-240]. Отже, відсутність одного з батьків призводить до порушення гармонійного розвитку особистості і, відповідно, до ускладнення механізмів формування соціально компетентної особистості. А найбільшу користь ці два різних виду любові приносять в єдності. Не можна не звернути уваги на стосунки між батьками та дітьми в родині, власне кажучи, не стільки важливий склад родини, скільки її морально-психологічний клімат. Морально-психологічний клімат – це умови, що сприяють або заважають успішній взаємодії членів родини та їх особистісному розвитку виникає внаслідок сукупності настроїв і стосунків членів родини. Специфікою неповної родини є той факт, що мікроклімат родини визначають відносини між самотніми батьком чи матір’ю та дітьми. Проактивна материнська чи батьківська позиція, наявність компенсаторських механізмів, педагогічна компетентність самотніх батьків дещо нівелюють вплив структурної деформації родини.
Сирітство


97 Слово сирота, що завжди означало й означає наявність у суспільстві дітей, біологічні батьки яких померли або в судовому порядку визнані такими, що пропали безвісти, такі залишилося у нашому лексиконі. Лише тепер ані громада, ані сусіди, і навіть ні родичі, далекі чи близькі, не поспішають на допомогу таким дітям. Організація опіки і піклування частіше за все покладається на державу. Лише тепер поруч із терміном сироти з’явився інший – соціальні сироти, що означає абсолютно незрозумілу, як на здоровий глузд, річ – сироти при живих батьках. Соціальні сироти – це особлива соціально-демографічна група дітей, які формально мають батьків, але в силу соціальних, економічних, морально-психологічних та фізичних причин фактично позбавлені батьківського піклування. До соціальних сиріт належать і бездоглядні та безпритульні діти, тобто діти вулиці. Причиною цього є недостатні зусилля держави та суспільства у плані запобігання й профілактики негативних явищу соціумі, мікросередовищі, а також відсутність своєчасної допомоги кожній родині для повноцінного розвитку особистості дитини. Соціальне сирітство – явище інтеграційне, що відбиває специфіку соціальних і психолого-педагогічних недоліків, дефіцитів особистості, незалежно від першопричини, природи та рівня вияву. Слід визначити інтеграційну характеристику соціального сирітства соціальне сирітство злиденність соціальне сирітство – голод соціальне сирітство – відмова від дітей соціальне сирітство – занедбаність соціальне сирітство вигнанство; соціальне сирітство – байдужість соціальне сирітство
– жорстокість і насилля соціальне сирітство – інвалідність соціальне сирітство – міграція тощо. Соціальне сирітство на сучасному етапі слід розглядати як результат нестабільності в суспільстві, екологічних катастроф, руйнації морально-етичних засад інституту сім’ї, бездуховності, втрати життєво важливих людських якостей. Сучасні родини, які відмовляються від виховання власних дітей, умовно можна класифікувати на такі типи а) батьки, які відмовилися від тяжкохворої дитини (причини матеріального плану, бо хворій дитині необхідний постійний медичний та спеціальний догляд, що вимагає додаткових коштів або позбавляє одного з членів родини можливості працювати б) причини психологічного плану, бо у суспільстві домінують уявлення, що сім’я з дитиною-

98 інвалідом є неповноцінною, дефективною всім ї ризику – це переважно неповні (одна мати або один батько) або багатодітні родини сім’ї, де матері неповнолітні або психічнохворі г) сім’ї, де життя дитинине контролюється, бо батьки вважають своїм головним обов’язком нагодувати та вдягти власну дитину, тобто створити необхідні матеріальні умови. Це найчисельніша група сімей, з яких походить значна кількість дітей вулиці д) сім’ї з розбещеними дітьми, де батьки виконують майже всі їх забаганки (найчастіше це родини з однією дитиною е) сім’ї з деспотичними, авторитарними наставниками у вихованні дітей [57]. Відсутність у родині турботи, фізичне, психологічне та сексуальне насилля штовхають дитину на вулицю (втеча, пошук неформальних компаній, злочинні угруповання тощо. Бездоглядність і безпритульність зумовлюють зростання кількості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Завдання та запитання для самоконтролю
1.
У чому ж полягає основна причина розірвання шлюбу Здійсніть аналіз тактик поведінки у подружніх стосунках за А. Капською. Продовжіть речення для вирішення подружніх конфліктів доцільно. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений одним із подружжя а) протягом вагітності дружини б) після досягнення дитиною одного року в) протягом строку тяжкої хвороби дружини, чоловіка (усі відповіді правильні. У чому полягають психологічні проблеми виховання дітей у неповних сім’ях?
6.
Обґрунтуйте визначення терміну депривація. Які наслідки відсутності всім ї одного із батьків Назвіть чинники, які обмежують ефективність батьківського та материнського впливів Сирітство. Ваша думка щодо соціального сирітства у нашому суспільстві. Складіть пропозиції щодо зменшення означеного явища.
5.4. Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї.
Сімейний бюджет. Придбання житла. Іпотека молодій сім’ї


99

Проблеми становлення та функціонування молодої сім’ї
Не секрет, що сучасна сім’я переживає кризу. Проявами цієї кризи служать такі показники, як падіння народжуваності, нестабільність сім’ї, зростання кількості розлучень, поява великої кількості бездітних, свідома відмові від народження єдиної дитини масова відмова від дітей, здавання їх у пологові чи дитячі будинки, будинку дитини, прий- мальники-розподільники, втеча дітей з дому жорстоке поводження з дітьми аж до позбавлення життя своїх дітей.
Особливе занепокоєння викликають молоді родини. Багато говоритися про інфантильність молоді, ослаблення почуття відповідальності, про залежність від батьків, що послаблює родину. Для молодих родин актуальна проблема дозвілля. Молодий чоловік після народження маляти не вправі усуватися від догляду за ним, повинен допомагати дружині в її нескінченних турботах про дитину, інакше сам позбавить себе багатьох радостей. Покладаючи весь догляд за маленьким на одну лише дружину, чоловік сам не дає їй можливості для занять чим-небудь іншим, утому числі і будинком, і ним самим. При таких обставинах у родині неминуче виникає дискомфорт.
Проблеми, які викликають конфліктна тому чи іншому рівні, можуть бути найрізноманітнішими. Але по часу виникнення їх можна розділити на дві великі групи. Це причини, які виникли безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і загального ведення господарства, і причини, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї. Групу причин, які об’єктивно існували до моменту створення сім’ї, називають чинниками ризику, оскільки наявність їх у період дошлюбного знайомства вже таять у собі небезпеку майбутнього розлучення. Чинники ризику пов’язані як із особистістю людини, його походженням, вихованням, такі з умовами укладення шлюбу. До чинників ризику належать велика різниця в освіті і в віці між подружжям (особливо, коли жінка набагато старша схильність до алкоголізму одного з подружжя легковажне ставлення до шлюбу, сім’ї взагалі занадто ранній вік вступу до шлюбу ймовірність швидкого народження дитини закороткий термін знайомства різка незгода батьків на укладення шлюбу шлюб з примусу, без взаємної згоди. Ці чинники даються взнаки буквально в перші роки спільного життя і багато в чому обумовлюють ту обставину, що більше третини розлу-

100 чень припадає на сім’ї, які мають стаж спільного життя від одного до трьох років. Результати опитувань показують, що значна частина молодих людей близько 1/3) брали шлюбна основі мотивів, які лежать поза сімейною сферою бажання піти з рідного дому, здійснити відповідальний самостійний крок, помститися комусь чи просто за компанію з другом. Природно, що таке поверхове, несерйозне ставлення до шлюбу, відсутність відповідної мотивації призводять до того, що перед подружжям не постають завдання самовизначення сім’ї, з’ясування подружніх ролей, сімейного статусу кожного з них, їхніх спільних цілей. Кожен сьомий шлюб, укладений у першій половині х років, – це шлюб між подружжям, вік кожного з яких не перевищує 20 років. Уданому випадку виявляється найчастіше психологічна неготовність до шлюбу. Молоді сім’ї, як правило, невідокремлені від батьків і матеріально цілком від них залежать. У подібній ситуації постають такі проблеми, як забезпечення самостійності сім’ї, лідерства в ній (найчастіше на цю роль претендує хтось із батьків подружжя, а також проблема взаємин між членами сім’ї та батьками, що живуть з ними, які можуть скластися несприятливо й ускладнити неминучі у цьому випадку подружні конфлікти. Серед причин розлучень зустрічається така, як розчарування в партнері та втрата на основі цього початкового почуття любові. Ця небезпека підстерігає в першу чергу те подружжя, термін знайомства яких до весілля був недовгим (від трьох до шести місяців. Таким чином, ми бачимо, що ряд чинників, які шкідливо впливають на міцність шлюбу, та які можуть бути виділені ще до створення сімейного вогнища.


Сімейний бюджет
Складовою господарсько-побутової функції є сімейний бюджет, сукупність доходів і витрат сім’ї на певний період. Сімейний бюджет є основою економічного життя родини. Питання пов’язані з грошима є дуже важливими для всіх членів родини витрати на харчування, квартплату, транспорт, господарчі цілі, одяг культурні заходи витрати на відпочинок витрати на лікування, освіту кишенькові гроші тощо.


101 Сімейний бюджет повинен задовольняти розумні потреби членів сім’ї, а значить у його плануванні та розподілі мають право брати участь і діти. Інформованість всіх членів сім’ї щодо бюджету створює розуміння першочергових витрат, необхідних в першу чергу всім членам сім’ї. Рівноправність, взаємна довіра, розуміння потреб інших – ось ці фактори, що сприяють появі демократичним нормам сімейного бюджету. Як зробити так, щоб ніхто не відчував себе забутим та обманутим В багатьох сім’ях всі гроші, що надходять витрачаються в залежності від необхідності. Майже у всіх сім’ях постала проблема кишенькових грошей деякі батьки вважають безпідставними вимоги дітей мати такі гроші. Але в більшості сімей кишеньковими вважають гроші подаровані або зароблені самими дітьми. Деякі сім’ї не мають такої кількості грошей, щоб дозволяти дітям ними вільно, на свій розсуд розпоряджатися. Просто необхідно зрозуміти, що треба виходити з реальної ситуації тане вимагати нездійсненного. Вимагати ж від батьків плати за прибирання кімнати, або якоїсь іншої роботи по дому по крайній мірі буде виглядати смішно. В більшості демократичних країн це питання вирішується в кожному випадку окремо, в межах законів, моральних нормі правил співіснування, прийнятих в державі.
Придбання житла. Іпотека молодій сім’ї
Яка молода сім’я не мріє жити у власній квартирі. На жаль, сьогодні далеко не все молоде подружжя може дозволити собі придбати житло. Проте вони мають можливість істотно полегшити собі завдання з придбання квартири, ставши учасниками спеціальної державної програми Допомога молодим сім’ям”. Держава субсидує іпотечний кредитна майбутню квартиру. Розмір субсидії визначається залежно від розрахункової вартості житла 35% – для молодих сімей без дітей 40% – для молодих сімей з одним і більш дітьми. Величина субсидії визначається також розрахунковою вартістю житлового метра в конкретній муніципальній освіті. Субсидія на придбання квартири надається молодій сім’ї лише один раз. Слід також відмітити, що якщо батьки народжують дитину, то вони мають право отримати додаткову субсидію за рахунок регіонального бюджету в розмірі не меншого 5% від розрахункової вартості житла. Умови участі в молодої сім’ї в програмі вік одного з подружжя не перевищує 30 ро-

102 ків, без дітей або з дітьми молода сім’я була офіційно визнана такою, що потребує поліпшення житлових умов, тобто вже стояла в черзі на отримання муніципального житла до 1 березня 2005 року або булави- знана такою, що має потребу та поставлена в чергу органами місцевого самоврядування після 1 березня 2005 року молода сім’я має доходи або якісь інші грошові кошти, достатні для оплати розрахункової вартості житла в частині, що перевищує розмір субсидії.
Завдання та запитання для самоконтролю
1. Проблеми молодої сім’ї та їх вирішення.
2. Складіть сімейний бюджет для молодої сім’ї з двох осіб.
3. Ваші пропозиції щодо вирішення питання забезпечення житлом молодих сімейна державному рівні.
5.5. Етика сімейних стосунків етика всім ї, норми етикету.
Психологія сімейних стосунків: руйнівний зовнішній вплив;
культура вирішення конфліктів. Родинне генеалогічне дерево

Етика сімейних стосунків
Часто так буває, що в конфліктних ситуаціях на роботі чи у навчальній групі ми робимо все, аби пом’якшити ситуацію, адже нам із цими людьми ще працювати. А коли приходимо додому – даємо собі волюта відіграємося на близьких, сподіваючись, що вони все зрозуміють. Однак, мине замислюємося над тим, що з нашими домочадцями нам ще жити, і заради них ми також повинні вчитися керувати своїми емоціями, як тому вчить звичайний етикет.
Етика всім ї
Поняття етики по відношенню до сім’ї вживається в значенні моральності, сімейній моралі та розглядається як оцінка вихованості членів сім’ї окремо та морального клімату сім’ї як колективу. Молоді люди, що полюбили один одного і що уклали шлюб, довіряють свої індивідуальні біологічні та соціальні риси, які вони приховують від інших людей, починають вирішувати спільно всі побутові та інтимні питання. Крок за кроком у спілкуванні виявляється їхня індивідуальність у всіх її проявах (невдачах, слабостях, радощах, поразках і т. д. Важливо на цьому етапі сімейного життя зуміти зберегти піднесеність сприйняття один одного, а цьому може сприяти лише висока етична вихованість кожного з подружжя, їх особові якості скромність, та-


103 ктовність, соромливість, помірність і т.д. Вданому випадку саме етикет допоможе молодому подружжю створити традиції, що скріпляють сім’ю, зробити життя в ній радісним і щасливим. Етикет – це певні правила поведінки, прийняті в суспільстві естетична форма прояву етичної та психофізіологічної суті людини.
Норми етикету
Існують загальнолюдські норми етикету. Наприклад, ділення суспільства на чоловіків і жінок, дорослих і дітей обумовлює наявність таких правил, як дбайливе відношення чоловіка до жінки, шанобливе – до старших, дбайливе, – до молодших. Високоморальна суть людини вимагає красу вчинків і манер скрізь, утому числі і всім ї. Культуру людини можна умовно розділити на внутрішню та зовнішню під внутрішньою, основною, розуміють моральність, зовнішня ж припускає красу (естетику) поведінки. Обидві ці культури взаємозв’язані та взаємообумовлені, вони повинні гармонійно доповнювати один одного. Любов, як основа шлюбу, не терпить фальші. Як недивно, але абсолютна гладкість і ввічливість відносин між подружжям не лишене є гарантією міцного відчуття, але може свідчити про відсутність любові. Люди, що люблять, можуть сперечатися, ображатися, обурюватися, в них можуть бути розбіжності. Проте, все це повинно виражатися в таких формах, які не принижували б і не ображали іншого. Відносини люблячих людей повинні будуватися на рівноправній та здоровій основі. Як правило, жінка є натхненником усім ї, а чоловік повинен бути активним творцем, що допоможе їм обом виконати задумане. Сімейний етикет припускає уміння погоджувати свої інтереси з інтересами інших членів сім’ї. Основа його – доброзичливість до всіх членів сім’ї. Сімейна етика вимагає підтримувати високий авторитет своєї сім’ї у знайомих та оточуючих. Заслуговує похвали старовинна слов’янська сімейна традиція не корити чоловіка ні перед рідними, ні перед чужими, не виставляти свої незгоди напоказ, прославляти авторитет чоловіка і серед дітей, і серед оточуючих. Насмішок із боку оточуючих і лихослів’я над собою завжди боялися, їх уникали, на люди виносили лише те, що заслуговує схвалення та похвали. Зараз деякі забувають проте, що краще не виносити свої розбіжності, сварки на загальний огляд, потрібно соромитися своєї невихованості, нестриманості, злої вдачі. Поводитися згідністю спокійно, оберігати честь і свою, і сімейну – до цього повинні прагнути сімейні подружжя. Сімейна етика й етикет повинні будуватися на основі розуму, добра, взаєморозуміння, взаємопідтримки, краси тощо.
Психологія сімейних стосунків
В цілому, щасливі, гармонійні стосунки зберігаються до тих пір, поки партнери відчувають один до одного пошану та любов, а будь-які спроби продовжити їх насильницьким чином закінчуються невдачею. Див. Додаток 10). Чоловіки та жінки несхожі один на одного. Ця різниця така сильна та очевидна, що часом нас можна прийняти за жителів різних планет. Тримайте в думці цю просту істину, і ви не станете засуджувати партнера та зможете зрозуміти його потреби. Замість того, щоб сприймати несхожу на нашу власну поведінку партнера, як ознаку слабкості або невротичної тенденції, яку слід виправити, ми почнемо любити і приймати партнера таким, який він є. Коли жінка любить чоловіка, їй хочеться весь час бути з ним разом. Навіть знаходячись у стані стресу, вона прагне поділитися деталями минулого дня з чоловіком, якого любить. Коли жінки розповідають про неприємності, це допомагає їм розібратися в події та звалити з плечей тягар прожитого дня. Відвертість дає відчуття близькості з улюбленою людиною та просто покращує самопочуття. Для жінки поговорити з партнером і отримати його підтримку – одна з головних переваг відносин. Це просто приємно, коли той, хто вас любить, зрозуміє, через що ви пройшли. Чим більше жінка любить чоловіка, тим більше вона прагне поділитися з ним.
Руйнівний зовнішній вплив
Прикладом руйнівного зовнішнього впливу може бути, зокрема, втручання у відносини між подружжям їх батьків або родичів. Це особливо небезпечно у випадках, коли молода сім’я, не маючи власної матеріальної бази, живе з батьками дружини або чоловіка. Втручання батьків нерідко викликає різку реакцію – перш за все збоку того чоловіка, який прийшов вдану сім’ю. Син або дочка, природно, проявляють велику готовність підкорятися батькам. Різна реакція на втручання батьків поступово розколює відносини між молодим подружжям. Конфлікти можуть виникати і в результаті викиду негативних емоцій, викликаних випадковим приводом, або коли за ними може сто-


105 яти реальна суперечність між подружжям. У першому випадку спокійне з’ясування дійсного положення з подальшим вибаченням за необ-
ґрунтоване звинувачення може повністю вичерпати конфлікт. Ужитті зустрічаються випадки, коли причини для конфлікту, яку результаті з’ясовується, немає, або вона малозначна або забулася, а тривалі сварки та скандали встигли убити теплі відчуття, зробити подружжя чужим.
Культура вирішення конфліктів
Щоб зберегти любов, молодому подружжю потрібно опанувати культурою сперечання та вирішення конфлікту, що полягає в умінні, з одного боку, аргументовано висловлювати свою думку, не підвищуючи голосу тане кривдити партнера, аз іншого боку, в умінні визнавати правоту іншого, здатності підкорятися цій правоті. При цьому, в жодному випадку не можна переходити на особу, удаватися до взаємних звинувачень і тим більше образ. Подружжя повинне при цьому свідомо прагнути не піддаватися негативним емоціям, не забувати про пошану один до одного, і пам’ятати, що перед кожним із них постає завдання не наполягти на своєму, не добитися за всяку ціну перемоги в суперечці, а встановити істину, прийняти корисне обом рішення. Для цього важливо не лише уважно слухати, що говорить інший, і прагнути зрозуміти його, алей уміти поставити себе на його місце, вислухати власні аргументи його вухами. Нарешті, дуже важлива готовність поступитися один одному, піти на компроміс тощо. Культура подружнього спілкування – неодмінна умова безконфліктного сімейного життя. Знання правил культури спілкування дозволяє уникати багатьох конфліктів і зберігати добрі відносини, навіть якщо виникають серйозні розбіжності. Крім того, при явно вираженому конфліктному поводженні одного з членів родини застосування правил іншими значно знижує напругу, робить внутрішньо сімейну ситуацію набагато спокійною і створює сприятливі обставини для нормалізації відносин. Уміння знайти компроміс – дуже важливе уміння. Відвертий егоїзм, непоступливість, дитяча упертість приводять лише до більшого загострення розбіжностей.
Родинне генеалогічне дерево
Колись давно знати свою генеалогію було майже священним обов’язком кожної людини. Потім це стало привілеєм еліти суспільст-

106 ва. Більшість звичайних людей втрачала інтерес до своїх пращурів, обмежуючись незначною інформацією не більш, ніж про прадідів. Крайнім проявом розвитку цієї сумної тенденції стало те, що родовід свого улюбленого собаки людина знає краще, ніж свій власний. Між тим, генеалогія в загальному розумінні – не лише дуже цікава дисципліна, але і надзвичайно корисне для людини пізнання світу. Генеалогія займається вивченням походження й історії роду, прізвищі окремих осіб, родинних зв’язків, складанням родоводів. Наприклад, результати генеалогічних досліджень є основою для генетичних досліджень. Слово генеалогія грецького походження й означає поняття родовід і походить від слів ген – рід, логос – наука. Генеалогія поділяється на дві частини. Перша частина називається офіційною й визначається як побудований на достовірних документах та інших джерелах доказ споріднення, що існує між особами, що мають загального родоначальника або нащадка, незалежно від суспільного становища цих осіб. Друга частина більше стосується внутрішнього духовного життя окремих осіб і сімейств, як історія того або іншого роду у всіх проявах життя його представників, як суспільного, такі сімейного. Генеалогічна інформація являє собою, як правило, юридично оформлену й закріплену у відповідних типових документах інформацію, що встановлює споріднення, родовідні зв’язки й історію роду. Для встановлення родовідних зв’язків необхідні відомості, як мінімум, про представників двох поколінь роду (дуже часто генеалогічну інформацію використовують при здійсненні права на спадкування, при оформленні спадкових пільг та компенсацій та в інших випадках. У наш час проводиться науково-технічне опрацювання й опис тих комплексів документів, які містять велику кількість генеалогічної інформації (наприклад, фонди церков різних духовних консисторій). Крім того, це дослідження документів, що містять генеалогічну інформацію ревізькі казки, сповідні розписи, дворянські родовідні книги й т.д. Актуальний сучасний напрям – створення комп’ютерних баз даних з усіх видів генеалогічних джерелі використання їх при виконанні запитів. Кожна людина, усвідомлюючи своє місце у зв’язку я-родина-рід- народ, звертається доісторії своїх пращурів. Вивчення свого походження, історії свого роду сприяє розумінню значимості кожної людини, підвищенню її відповідальності за долю свого роду, родини й свого


107 народу в цілому. Спільна потреба в генеалогічній інформації очевидна, тому не затягуйте зі складанням свого родоводу – доки живі представники старших поколінь Вашої родини, Вище маєте нагоду отримати унікальну інформацію про своїх більш-менш далеких родичів. Поспішіть зафіксувати ці відомості для своїх нащадків. Тому що життєве кредо кожного – пізнати свій рід, його завдання, закон його росту, співвідношення окремих галузей і їхні завдання, а на тлі всього цього – пізнати власне місце вроді й власне завдання, не індивідуальне, поставлене собі, а своє – як члена роду, як органу вищого цілого. Таке дослідження якраз і покликане послужити тому, щоб пробудити серця сучасників від глибокого духовно-історичного забуття, у яке їх занурювали протягом століть, відбираючи мало-помалу знання та пам’ять про волелюбність і несхитність наших великих предків. Так, генеалогічне дерево нашого народу знищувалося цілеспрямовано і свідомо. Але ті, хто робив це зло, такі не змогли помітити, що знищили вони лише видиму, надземну частину, але там, глибоко в землі, залишився живий корінь [61].
Це цікаво. У світі проживає більше двох мільйонів членів сім’ї
Конфуція – великого китайського мислителя. Генеалогічне дерево
Конфуція – найдовше у світі. Під час підготовки нинішнього генеа-
логічного дерева до нього потрапило понад 1,3 мільйони нових чле-
нів сім’ї Конфуція, до реєстру членів сімї вперше включені жінки. У
новий перелік додано понад 40 кримінальних тисяч нащадків Кон-
фуція, які проживають там, зокрема 34 тис. із Південної Кореї. Но-
вий реєстр членів сім’ї китайського мислителя видадуть в 2009 ро-
ці з нагоди 2560-річчя від народження вчителя всіх китайців.
Це видання стане п’ятим за рахунком списком близьких нащад-
ків Конфуція. Остання, четверта спроба поновити генеалогічне де-
рево Конфуція реалізувалась в ті роки. Тоді, до книжки сім’ї
Конфуція входило 600 тисяч його нащадків. Нове, п’яте видання
містить понад два мільйони нащадків Конфуція, кревність яких із
великою мислителем вдалося підтвердити, вважається, що сімей-
не дерево Конфуція насправді ще чисельніше. За його оцінкою, у сві-
ті живе понад три мільйони людей, пов’язаних родинними узами з
великим китайським філософом. Більш того, в усьому світі це най-
довше та найскладніше генеалогічне дерево воно охоплює 88 поко-
лінь людей, які вважаються родичами Конфуція.

108

Завдання та запитання для самоконтролю
1.
Важливі аспекти етики в сімейних відносинах. Норми етикету. У чому полягає психологія сімейних стосунків Яким чином зовнішній вплив руйнує відносини подружжя Наскільки важлива культура подружнього спілкування Що таке генеалогія Складіть генеалогічне древо своєї родини. Які з цих висловів зацікавили Вас Які з цих висловів Ви запропонуєте прочитати старшому поколінню Які вислови будуть корисні і дорослим, і Вам Свобода є право робити все, що дозволено законом. Ш. Монтеск’є Закони потрібні не лише для того , щоб залякувати громадян, алей для того, щоб допомагати їм. Вольтер

Молоді властиво все робити поспіхом. Шекспір Засуджуючи вчинки інших людей, згадуй свої. Л. Толстой Авторитеті дружба – вода і вогонь, речі різнорідні та ворожі рівність умова дружби. В. Белінський

Нерозуміння робить із друзів ворогів. Л. Фейтвагнер

Багато дитячих ігор – наслідування діяльності дорослих. Я. Корчак

Все, що ти зробиш для власних батьків, те й чекай і собі від дітей своїх. Піт так

Одразу після Бога йде батько. В. Моцарт Розсудливість батька є найкраще навчання для дітей. Демокріт

Всім людям властиво помилятися. Еврипід

Ні в чому не помилятись – це властивість Богів. Демосфен Якщо невисловлені протилежні думки, тоні з чого вибрати найкраще. Геродот

Ніхто не може бутині всезнаючим, ні всемогутнім. Вергілій

Коли люди сперечаються тому, що прагнуть досягти істини, то спір неминуче повинен припинитися, бо істина буває лише одна. Абу-ль-
Фарадж

Найважливіше завдання цивілізації – навчити людину мислити.
Т. Едісон Дійсна ознака, за якою можна впізнати справжнього мудреця, – терпимість. Г. Ібсен Якщо передсуди та помилки минулого насильно з малих років укоріняться у вразливій душі дитини, то просвітництво й удосконалення ціло-


109 го народу надовго затримаються цією нещасливою обставиною.
М. Добролюбов Чи потрібно сприймати все за чисту монету Чи варто привчити себе думати, критикувати Зрозуміло, для молоді, що починає суспільне життя найважливіше – не стільки знати і заучувати, скільки навчитись думати, обговорювати і навіть критикувати. Головне – треба навчитись думати самому тане боятися власних думок, навіть коли вони не співпадають із тим, що здається правильним. Без цього нема руху вперед. О. Коллонтай





110
Д ОДА Т К И
Додаток 1
Словничок використаних термінів

Аборт штучне переривання вагітності.
ВІЛ вірус імунодефіциту людини. ВІЛ-інфекція – це інфекційна хвороба, яка розвивається внаслідок багаторічного знаходження в клітинах людини Вірусу Імунодефіциту Людини (ВІЛ) і характеризується повільним ушкодженням імунної (захисної) системи, що призводить до СНІД (Синдрому Набутого Імунодефіциту.
Девіація (прикм.-девіантний) – відхилення від норми.
Депривація позбавлення, обмеження, відсутність (недостача материнська депривація – позбавлення материнської опіки емоційна депривація недостатня кількість емоцій, емоційних станів у суб’єкта.
Звичай – загальноприйнятий порядок, правила поведінки людей, що здавна склалося в процесі їхнього співжиття, увійшло в звичку, побуті свідомість певного народу, суспільної групи чи колективу. Звичаї виникли разом із появою людини та людського суспільства внаслідок повторювання однакових вчинків, які згодом набувають загального значення, стають нормою, якою керуються люди в своєму житті.
Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам даної діяльності й є умовою успішного її виконання. Здібності формуються та виявляються лише у процесі відповідальної діяльності.
ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом.
Раннє статеве життя це початок сексуальних стосунків до фактичної зрілості молодої людини - фізичної, біологічної, психічної, соціальної.
Особистість – індивід як суб’єкт суспільних відносин і свідомої діяльності. Особистість характеризується активністю, мотивацією досягнення, цілеспрямованістю.
СНІД – синдром набутого імунодефіциту.
Сексуальна девіація – відхилення сексуальної поведінки від загальноприйнятих у суспільстві норм, яка не є хворобливим станом.
Сексуальні збочення – відхилення сексуальної поведінки, які є хворобливими, нав’язливими, неконтрольованими станами.
Сексологія – галузь наукових досліджень і знань про статеве життя.


111
Сексуальність – це сукупність внутрішніх і зовнішніх ознак, які роблять одну людину привабливу для іншої. Це – найскладніший природний феномен, властивий лише людям, який проходить через усе життя. Людина може нічого не знати про сексуальність або вважати, що її в неї немає. Але насправді сексуальність є у кожного.
Саморегуляція – це цілісна інтегральна психічна та поведінкова характеристика, яка постійно здійснює самоконтроль, самокоригування та самооцінку дій людиною.
Статеве життя – сукупність тілесних, психічних і соціальних процесів, в основі яких лежить і через які задовольняється статевий потяг.
Статеве життя неповнолітніх – раннє статеве життя, це статеві стосунки розпочаті молодими людьми, до того моменту, як настала зрілість біологічна, психічна, соціальна. І вони можуть мати небажані наслідки, як венеричні хвороби або ІПСШ та вагітність.
Статева соціалізація – процес формування чоловічої чи жіночої статевої ідентичності у відповідності з прийнятими вданому суспільстві культурними нормами.
Традиція – це досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично та передаються з покоління в покоління. Традиція забезпечує спадкоємність поколінь, без якої не може бути родинного виховання, яке, по суті, зводиться до передачі народного досвіду, національних звичаїв, культурних надбань із покоління в покоління.
Фригідність – статева холодність жінки. Виявляється слабкістю статевого потягу або статевої збуджуваності може супроводжуватися відразою до статевого акту.
Характер – це сукупність індивідуальних психічних властивостей особистості, які визначають відношення людини до оточуючого довкілля, її діяльність, поведінку, вчинки. Особливою ознакою характеру людини є звичка, що міцно закріплюється у відповідь на вплив різних зовнішніх подразників.
Цінності – це ідеї, ідеали, цілі, до яких прагне людина та суспільство. Існують загальнолюдські цінності універсальні (любов, престиж, повага, безпека, знання, гроші, речі, національність, воля, здоров’я), внутрішньогрупові (політичні, релігійні, індивідуальні (особистісні.

112
Додаток 2
Деструктивні зміни, яких зазнав інститут української сім’ї:


зменшення цінності традиційних сім’ї та шлюбу руйнування традиційних ґендерних стереотипів чоловічості та жіночості зростання кількості розлучень, через що все гостріше постає питання про виховання дітей у неповних сім’ях; послаблення батьківського авторитету емоційне відчуження дітей та батьків одне від одного зростання серед осіб репродуктивного віку кількості так званих альтернативних, пробних, громадянських, “консенсуальних” шлюбів негативні змінив репродуктивних настановленнях осіб репродуктивного віку, зокрема, зменшення народжуваності дітей зняття будь-яких, утому числі й вікових обмежень на дошлюбний секс зростання конфліктного потенціалу сім’ї тощо [58, с. 9].


113
Додаток 3
Соціально-гігієнічні та соціально-психологічні механізми генезису
формування відхилень у статевій поведінці [53, с. 188]

Соціогенні
Соціально-психогенні
Біогенні
Ранній поча-
ток статевого
життя
Бездіяльна поведінка Примітивний се-
ксуалізм
Індивідуальні осо-
бливості особисто-
сті
Мікросередо-
вище
(сім’я, друзі,
вулиця,):
1) спостереження за статевим життям дорослих, друзів і батьків) зваблення старшим партнером) ранній сексуальний досвід.
Дефекти виховання
1) соціально-педагогіч- на запущеність.
2) відсутність бажання вчитися і працювати.
3) джерела негативних впливів а) зв’язок з особами, які ведуть сумнівний образ життя б) зв’язок з особами, що притягались до кримінальної відповідальності в) антисуспільні прояви і правопорушення грабежі, хуліганство, бродяжництво, життя без певних занять г) п’янство; д) життя в притоні; е) тимчасове співпро- живання для отримання вигоди від сексуальних відносин.
Відсутність сек-
суальної свідомо-
сті, етична і сек-
суальна незрі-
лість:
1) схильність і прагнення егоцентричного задоволення чуттєво- сексуального потягу) прагнення довільного кохання та сексуальних відносин) примітивне переконання про необхідність постійної готовності до сексуальної активності, в кількісній здатності до статевого життя
4) незадоволеність шлюбом, сексуа- льно-емоційне захоплення новими партнерами та їх часта зміна.
Психологічний ін-
фантилізм, розу-
мова недорозвине-
ність, психопатії,
характерологічні
відхилення:
1) психогенні травми) неблагонадійні умови у родині
3) патологічна сексуальна цікавість і потреба у статевому житті.

114
Додаток 4
Моя декларація самоцінності

Я – це Я

Такої людини, як я, ніколи не було і не буде. Є люди, які чимось схожі на мене, але у всьому такого, як я, – нема. Мені належить усе моє тіло й усе, що воно робить. Мені належить мій голос тихий чи голосний, ніжний чи різкий. Мені належить мій роті усі слова, які він вимовляє добрі та несправедливі, правильні та неправильні. Мені належать мої очі й усі ці образи, які вони можуть бачити. Мені належать мої почуття, якими б вони не були – злість, радість, любов, розчарування, захоплення. Мені належать мої перемоги й успіхи, помилки та невдачі. Я – це я незалежно від того, що я кажу, які мої вчинки, як виглядаю, що я думаю та відчуваю. Це все належить мені. Це є. І цього достатньо, щоб полюбити себе та зацікавитись собою. Тепер, коли я подружився зі собою, полюбив себе, я можу набратися терпіння та мужності, щоб змінити те, що мене не задовольняє в собі. Я можу відкинути те, що мені не подобається, залишити те, що мене задовольняє, замінити відкинуте чимось новим. Я можу бачити, чути, думати, діяти. У мене є усі можливості для того, щоб бути корисним іншим людям. Значить у мене є все, щоб жити. Я – це Я, і це прекрасно [44, с. 172].

Підпис


115
Додаток 5
Анкета для неповнолітніх дівчат


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал