Навчально-методичний посібник (для птнз) Львів-2009




Сторінка7/9
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Соціологічні концепції планування сім’ї
Особливості сучасної демографічної ситуації в українському суспільстві (насамперед низький рівень народжуваності, перевищення кількості померлих над народженими) вимагають аналізу концептуальних засад щодо планування сім’ї як соціального явища і створення науково обґрунтованої концепції, яка б могла стати теоретичною базою для вироблення й реалізації суспільних заходів у забезпеченні права особи, сім’ї на вільний та відповідальний вибір кількості дітей та часу їх народження. В цьому сенсі цікавою є еволюція соціологічних концепцій планування сім’ї з кінця XIX ст., тобто з часу, коли активно формувався сучасний нуклеарний (від лат. nuklens – ядро) тип сім’ї. Наприкінці XIX ст. у Європі був поширений мальтузіанський підхід до проблеми регулювання народжуваності. Теорія Томаса Мальтуса
(1766-1834 рр.) ґрунтувалася на припущенні, що населення має внутрішню тенденцію до необмеженого розмноження і, що саме зростання населення породжує голод, безробіття, соціальну нерівність тощо. Уповільнення темпів зростання та зменшення чисельності населення Т. Мальтус розглядав якнайважливіший засіб встановлення загального благоденства. Він вважав, що існує два види перешкод зростанню населення руйнівний (голод, війни, епідемії) та запобіжний (утримання від народження дітей. Сам автор цієї концепції, хоча й був через неї відлучений від церкви, надзвичайно негативно ставився до абортів ікон трацепції, вважаючи, що шлях до зниження народжуваності у пізнішому вступі у шлюбі сексуальному утримуванні у шлюбі. Зазначимо, що всередині ст. мальтузіанська теорія булав основі програм контролю над народжуваністю у країнах так званого третього світу [48]. Наприкінці XIX – на початку XX ст. виникли суспільні течії, засновані на мальтузіанській теорії, означені поняттям неомальтузіанство. Вони брали до уваги негативне ставлення християнської церкви до штучних абортів, але замість утримування в сексуальних стосунках точка зору церкви) запропонували широку рекламу nf поширення знань про контрацептивні методи. Теоретичну позицію неомальтузіанства охоче сприймали найрізноманітніші соціальні групи. Суть її полягала у припущенні, що кожна людина і кожна сім’я намагаються поліпшити свій достаток шляхом обмеження кількості дітей, і якщо доступ до засобів регулювання народжуваності буде забезпечений, вона знижуватиметься. Така точка зору визначала демографічну політику в країнах Західної Європи аж дох років XX ст. Деякі фахівці вважають, що в основі заборони абортів у СРСР убула саме неомальтузіанська теза про зростання народжуваності в разі обмеження запобіжних заходів. Як свідчить вітчизняний та міжнародний досвід, заборона на протизаплідні засоби та аборти не так уже й помітно позначається на тенденції народжуваності, адже такий західне позбавляє сім’ю можливостей обмежувати народжуваність, бо залишає в її розпорядженні найшкідливіші методи контрацепції та нелегальний аборт. Необмежене використання протизаплідних засобів та абортів не сприяють зниженню народжуваності, адже вони не впливають на індивідуальну потребу в дітях, яка, як правило, залишається стабільною протягом життя одного покоління. Таким чином, регулювання доступності засобів запобігання вагітності та дітонародженню позначається більше не на народжуваності, а на здоров’ї населення.

Завдання та запитання для самоконтролю
1. Дайте визначення психологічна готовність до подружніх взаємовідносин. Охарактеризуйте психологічну готовність до шлюбу.
3. Розкрийте зміст соціології сім’ї.
4. Назвіть характерні відмінності між шлюбом і сім’єю.

78 5. Опишіть функції сім’ї.
6. Сформулюйте юридичне визначення сім’ї.
7. Які відмінності повно рідної та неповно рідної родинності
8. Між якими із вказаних осіб за певних умов може бути зареєстровано шлюб а) особи, які є родичами прямої лінії споріднення б) двоюрідні брат та сестра в) рідні тітка, дядько та племінник, племінниця г) усиновлювач та усиновлена ним дитина
9. Питання планування сім’ї: за чи проти Аргументуйте свою думку.
5.2. Завдання, змісті методика виховання дітей всім ї.
Психологія стосунків усім ї. Стилі виховання. Подружня
сумісність. Вірність і зрада

Завдання, змісті методика виховання дітей всім ї
Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження та передавання культурних цінностей. З перших днів появи дитинина світ сім’я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності. Оскільки мета виховання підростаючого покоління – формування всебічно розвиненої особистості, сім’я, які школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне та фізичне виховання. На думку М. Стельмаховича: тіло, душа, розум — ось три кити батьківської педагогіки. Тілесне виховання усім ї передбачає зміцнення здоров’я, силі правильний фізичний розвиток дитини. М. Стельмахович, зазначав, що усі наші зусилля спрямовані на тілесне виховання, можуть бути швидко зведені нанівець, коли мине захистимо наших дітей та підлітків від такого страшного ворога душі та тіла людини, як алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія, статева розпуста, СНІД. Поширення цих та інших асоціальних явищ набуло такого розмаху, що нависла смертельна небезпека над самим генофондом нації, а значить, і над нашим майбутнім [76].
Духовно-моральне виховання передбачає формування в дітей високої духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання втому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духов-


79 но-моральному аспекті життя сім’ї, суспільного ладу, вчинків людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, перед дітьми відкривається широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням вироблення інтелектуальних навичок, готує їх до розумової діяльності. Велику увагу приділяють вихованню в дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу поваги до людей піклування про молодших і старших, співчуття та милосердя до тих, хто переживає горе шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу. Ефективність виховання дітей всім ї залежить від її непорушного авторитету, подружній вірності, любові до дітей та відданості обов’язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам і співчувають невдачам. Виховний вплив сім’ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, ай поза навчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім’ї збігаються з інтересами суспільства, формується свідомий громадянин. Дієвим чинником сімейного виховання є спільна трудова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов’язки, адекватні їх віковим можливостям. Така співпраця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання. Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім’ї, загального режиму дня, визначення для кожного робочого місця, зокрема для навчальних занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов із прогулянки – вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей. Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального ви-

80 ховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті. Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей. Ваша власна поведінка, – писав А. Макаренко, звертаючись доба- тьків – вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, виховує дитину кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає дома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і ворогами, як висмієтесь, читаєте газету, – в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте. А якщо вдома ви грубі або хвастливі, або ви пиячите, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам ужене треба думати про виховання ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради й методи вам не допоможуть. Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов’язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність. Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов’язки. Дитині потрібні тій ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів – батьків і багатих на життєвий досвід помічників і порадників – дідусів і бабусь. Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому. Виховання дітей всім ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об’єктивні (неповна сім’я, погані житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб’єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Найвагомішою серед об’єктивних причин є неповна сім’я, яка з’являється в силу того, що в усіх вікових групах від
20 до 50 років смертність чоловіків більш як утричі вища, ніж жіноча, а


81 у віковій групі 30-34 роки в чотири рази. Разом із великою кількістю розлучень це призводить до збільшення кількості сімей, у яких мати рідко – батько) виховує дітей сама. В неповній сім’ї процес виховання ускладнюється, оскільки діти значну частину часу бездоглядні, неконтрольовані, перебувають на вулиці, нерідко контактують із аморальними людьми. Негативно позначаються на вихованні дітей і погані житлові умови сім’ї. Як свідчать дані спеціального обстеження, в Україні більше половини молодих сімейне мають окремого житла навіть через 10 років подружнього життя, майже половина сімей проживає з батьками в незадовільних для виховання дітей житлових умовах. У таких сім’ях батьки часто не можуть забезпечити дитину постійним робочим місцем, тому їй важко зосередитися надзавданням, з’являється роздратованість, незадоволення, а згодом і небажання виконувати його. Дається взнаки і низьке матеріальне забезпечення сім’ї. Діти з таких сімей почуваються серед однокласників меншовартісними, бо вирізняються із загальної маси одягом, відсутністю грошей на обіди чи екскурсію. Це психологічно пригнічує їх, озлоблює проти батьків, яких вони вважають невдахами. Згодом ця злість переноситься на однокласників, педагогів [30].
Психологія стосунків усім ї
Сімейні відносини охоплюють усі основні види діяльності від навчання до відпочинку. І кожен знає, що будь-який процес діяльності вимагає керівництва. Вдома такими керівниками є батько та мати. Часто владав домі здійснюється на основі встановлених правил. Вони можуть бути розумні і тоді будуть сприйматися всіма членами родини як належне й які беззаперечно їм будуть підкорятися. Але порядок і дисципліна повинні бути для всіх однакові. Коли немає подвійних стандартів (тобі можна, а мені ні, то ці правила є гарантією успіху та злагоди всім ї. Батьки повинні дійти згоди втому, що має бути законом правління в домі. Не та сім’я може бути міцною, в якої немає проблемі конфліктів, а та, яка долає усі перешкоди. Лише у злагоді та любові може існувати порядність, щирість, працелюбність. Означені цінності були, є і залишаться назавжди характерними ознаками демократичних сімейних відносин. А якщо всім ї панує негативне ставлення одне до одного, то це породжує конфлікти, недовіру, ато й ненависть.

82 В кожній сім’ї бажано намагатися досягти того, щоб взаємовідносини членів сім’ї були побудовані на позитивних емоціях спільних інтересів. Це не значить, що власні інтереси треба беззаперечно підпорядкувати потребам інших членів сім’ї, будь то діти, або дорослі. Але якщо цілі та потреби висуваються спільно, то вони стають спільними цілями кожного члена сім’ї, що дуже важливо для сімейних відносин. Сучасне швидкоплинне життя створює нестабільність сімей. З однієї сторони у зв’язку з виробництвом трудові обов’язки дітей, що ще донедавна допомагали батькам у праці звелись майже нанівець. Але матеріальні потреби членів сімей все збільшуються, зростають і вимоги по їх задоволенню. З іншої сторони досвід старшого покоління не завжди відіграє роль дороговказу. З’являються нові економічні фактори, які раніше не існували та про які батьки навіть не здогадувались. Тому дуже часто приймати рішення молодій людині приходиться самостійно. На перший план виходить потреба непідкорення, а виховання ініціативи, демократичних цінностей і норм.
Стилі виховання
Стиль сімейного виховання, який у психології прийнято визначати як своєрідне поєднання батьками соціальних вимог (очікувань) і конт- ролюючих санкцій у своїх ставленнях до дитини. Обраний стиль, як правило, визначає систему виховання, якій притаманне більш-менш цілеспрямоване застосування методів і прийомів виховання, врахування того, що по відношенню до дитини можна допускати, а чого не можна, хоча не завжди усвідомлюється об’єктивно існуюча мінлива множинність цілей та завдань виховної роботи з дітьми. Відповідно прийнято виділяти п’ять стилів (тактик) виховання всім ї
авторитарний виховний стиль (в основі – тактика диктату) означає пригнічування почуття гідності, ініціативи, самостійності одними членами сім’ї (найчастіше дорослими) у інших. Жорсткі накази, примус, свавілля батьків призводять до значних порушень у формуванні особистості дитини. Як свідчать дослідження, погрози, насильство, тиск викликають у відповідь грубість, спалахи агресивності, брехливість, лицемірство, навіть відверту ненависть. Якщо батькам, іншим значущим дорослим вдається зламати опір дитини, то водночас вони ламають і важливі якості особистості, на які, власне, немає запиту вданих умо-


83 вах і розвиток яких стає неможливим самостійність, віру у власні сили, почуття гідності, ініціативність тощо.
Демократичний стиль сімейних стосунків (тактика співробітництва) передбачає не лише батьківську підтримку та допомогу дітям в їх окремих справах, ай взаєморозуміння, взаємоповагу дітей та батьків, встановлення партнерських на паритетних основах взаємин, заснованих на співчутті, співпереживанні, відповідальності за наслідки власної активності.
Ліберальний стиль (тактика невтручання. Система міжособистісних відносин усім ї будується на визнанні (доцільності) незалежного існування дорослих і дітей. Батьки як вихователі, заданим типом взаємин, найчастіше ухиляються від активного позитивного втручання вжиття дитини. Їх більше приваблює комфортне співіснування з дітьми, яке не потребує глибоких душевних переживань. За таких умов дитина стає емоційно байдужою до інших, яскраво проявляється егоцентризм, індивідуалізм, а сім’я для неї – лише необхідна формальність.
Потуральний виховний стиль (тактика опіки та безоглядної любові. Батьки власними зусиллями, працею намагаються задовольнити всі потреби дитини, відгороджуючи її від будь-яких турбот, складностей тощо. Відтак дитина, яка штучно позбавлена можливості проявляти себе в досягненні певних результатів, відповідати за наслідки своїх дій тощо, зростає інфантильною, безпорадною, безініціативною, уникає відповідальності за певні дії, рішення. Домінуючою характеристикою людини, що зростає в умовах потурального стилю, – егоцентризм. Уставленні до людей, які її оточують, діє установка кожен, хто не ставить замету задовольняти її потреби, – егоїст, людина небажана для подальшого спілкування, навіть ворожа. Виділяють також нестійкий стиль виховання, для якого характерний непрогнозований перехід батьків від одного до іншого стилю ставлення до дитини. Такі перепади народжують у неї недовіру до батьків, відчуженість, формують установки реагувати не на зміст звертань, вимога на форму. Для задоволення своїх індивідуалістичних потреб діти зазвичай намагаються використати ситуативно сприятливий емоційних фон стосунків із батьком або матір’ю. Напрямком психологічного аналізу виховання дитини всім ї є також порушення сімейного виховання (у психології розглядають як стійке поєднання певних рис виховання, яке призводить до негативних нас-

84 лідків у розвитку особистості дитини. Відповідно виділяється низка критеріїв рівень протекції (гіпер- або гіпопротекція як сила і час, витрачена батьками на виховання дитини ступінь задоволення потреб
(матеріально-побутових і духовних потурання, ігнорування потреб дитини рівень вимогливості до дитини (як визначення кола обов’язків, покарання, заборони надмірність або недостатність вимог- обов’язків, вимог-заборон; надмірність або мінімальність санкцій на порушення поведінки дитини. Поєднуючись, такі риси утворюють певний тип порушень сімейного виховання. Зокрема, потуральна гіперп- ротекція (характерна для потурального стилю домінуюча гіперпроте- кція (авторитарний і ліберальний стилі підвищена моральна вимогливість (авторитарний стиль гіпопротекція (ліберальний стиль) [12]. Отже, важливо зазначити, що дорослі по відношенню до дитини займають неефективну виховну позицію, не враховуючи навіть особливостей порушень взаємодії у системі “батьки-діти”, які в свою чергу провокують певні ускладнення й аномалії процесу виховання дитини всім ї. Відповідно наслідком є деформований особистісний розвиток дитини
Подружня сумісність
Функціонування людини як живої істоти припускає реалізацію різних потреб. Деякі з них можуть бути задоволені самостійно дорослою людиною, деякі – тільки спільно з ким-небудь, а саме при створені сім’ї. Сім’я – це результаті творець цивілізації. Вона займає важливе місце в людському суспільстві. Протягом усієї історії подружня сумісність була запорукою стабільності в державі. В. Постовий визначає молоду сім’ю як фазу або періоду житті людини, яка характеризується відчутною зміною умов, духовного спілкування щонайменше двох людей, незалежно від їхнього віку, поєднання їхньої економічної взаємодії, що позначається на створенні матеріальної бази сім’ї, активному дітонародженні й освоєнні виховної функції
[60, с. 8]. Хороша сім’я створюється не за один день, а будується поступово. Багато душевних сил вкладається при підготовці до шлюбу та після його укладення. Виникають житлово-побутові труднощі, матеріальні, економічні, які можна подолати лише за умови міцних подружніх стосунків, підтримки, допомоги збоку держави. Сьогодні державою ство-


85 рено багато служб, які допомагають молодим сім’ям, підтримують їх у скрутний час. Проте, кількість розлучень не зменшується, а навпаки збільшується. Чому Створення міцних відносин, що ґрунтуються на довірі, повазі один до одного, повинно виховуватися не на початку сімейного життя, а ще у батьківській сім’ї. Мова йде про виховання культури дошлюбних і подружніх взаємовідносин паралельно з вихованням старшого покоління – батьків молодих сімей. Для того, щоб побудувати будинок, потрібно все ретельно підготувати купити частину землі, спроектувати будинок і лише потім закласти фундамент. Це ж саме стосується і створення щасливого шлюбу. Часто люди говорять Я хочу одружитися, проте не замислюються над труднощами, з якими доведеться зіткнутися. Статистика свідчить, що майже 50% молодих сімей, які одружилися за останні 5 років, розпалися. Аналіз причин цього явища досить складний, але одним із аспектів є сімейні конфлікти. Вони пов’язані з неправильним розумінням сутності шлюбу та сім’ї, з відсутністю кохання, з проблемами виховання та нездатністю зрозуміти дітей, збагатити їхній духовний світ. Від того наскільки молоді люди будуть сумісні, вступаючи в шлюб, залежить згуртованість сім’ї. При цьому сумісність однієї людини з іншою означає схожість ціннісних орієнтацій, інтересів, поглядів на життя. Чоловік і дружина повинні розуміти один одного, іти на поступки. Подружня сумісність багатопланова. Виділяють такі види подружньої сумісності соціальну, психологічну, сексуальну, сімейно- побутову. Соціальна сумісність – особливий погляд людини на світ, ціннісні орієнтації. Вона полягає в розумінні сенсу життя, суспільній активності, відносинах до себе ідо інших людей. Дуже важко витримати таку несумісність у шлюбі протягом усього життя. Психологічна
сумісність полягає у взаємодії характерів, темпераментів, особистісно- вольових якостей подружньої пари. Саме від неї залежить емоційний настрій усім ї. Гармонійність, відповідність потребу інтимному спілкуванні обох сторін подружжя забезпечує сексуальна сумісність, яка формується на знаннях з анатомії і фізіології людини, на культурі і техніці статевого спілкування. Сімейно-побутова сумісність означає єдність поглядів на стиль життя, на призначення сім’ї, на сімейні ролі. Якщо партнери будуть мати схожі погляди на побутові питання, то усім ї завжди буде панувати комфорті затишок [20, с. 72-75].

86 Різні види сумісності взаємопов’язані та доповнюють один одного. Тому в сімейних відносинах потрібно враховувати кожен аспект, щоб не порушувати злагоди, яка так важко здобувається. Високий рівень подружньої сумісності значно збільшує вірогідність подружньої гармонії, але вирішальною все ж таки є загальна культура партнерів, яка полягає у толерантності, вмінні не розпускатися, контролювати і стримувати негативні емоції, у розумінні того, що добрі стосунки, а непорядок, затишок і смачна їжа є головною цінністю сімейного життя. При наявності такої культури подружня несумісність мало помічається тане псує подружніх стосунків, тоді, коли у неврівноважених, нестриманих, агресивних і грубих партнерів вона викликає постійні конфлікти. Учені радять, вступаючи до шлюбу, пам’ятайте, що це недружній союз, який можна розірвати, коли того забажаєш. Це велика відповідальність і прив’язаність обох партнерів. Розриву сім’ї погано впливає на саме подружжя, їхніх дітей. Більшість розлучень відбувається у молодих сім’ях тому, що молоді люди легко можуть зруйнувати лишень створене сімейне вогнище, вважаючи, що всі серйозні стосунки ще попереду. Вони найчастіше неготові до обмеження особистої свободи, неготові принести в жертву щось заради іншої людини, навіть коханої. Молодята з легкістю погоджуються на розлучення, не думаючи проте, що саме їхня сім’я могла бути тією сім’єю, у якій вони, за умови терпіння та розуміння, були б щасливі та змогли б реалізувати свої можливості. Якщо ви хочете створити щасливу сім’ю, сповнену любові та турботи, радощів і затишку, то запам’ятайте, що сімейне життя – це праця розуму і серця, рук і нервів. Тому необхідно при створенні сім’ї серйозно віднестися до свої праві обов’язків. Отже, лише усім ях де є спів- падіння темпераментів, характерів, інтелекту, функціонально-рольових очікувань, ціннісно-орієнтаційної єдності, особистісна та соціальна зрілість подружжя можна говорити про подружню сумісність і стабільні шлюбно-сімейні відносини.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал