Навчально-методичний посібник (для птнз) Львів-2009




Сторінка6/9
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9

психологічної підтримки. Їх мета – допомогти дівчатам, жінкам пережити горе та відновити свої психологічні сили, віру в себе, в майбутнє, почати вести звичний спосіб життя [18, с. 213-218].
Мотиви зґвалтування: міфи

Через необачність жертв. Мовляв, самі жінки навмисно або неу- мисно провокують ґвалтівника нате, щоб той реалізував свій статевий потяг. Чоловік просто не може встояти, а отже, по-справедливості, винен не він, а вона – спокусниця. Якщо жертва зґвалтування ще й приваблива молода жінка, то громадська думка, на жаль, досить часто схиляється до вироку чоловіка погубила краса.

Через патопсихологічні особливості психіки ґвалтівника. Мовляв, такі чоловіки некеровані, агресивні, емоційно збудливі, схильні до маячних ідей, нездатні до самоконтролю імпульсів поведінки тощо. Отож, що візьмеш із психічнохворої людини.

Через спрямованість статевого виховання на традиційні ролі
чоловіка і жінки, коли одні домінують, а інші їм підкоряються. Мовляв, статева соціалізація хлопчиків спрямовується на розвиток дієвості, наполегливості, активності, а дівчаток – підлеглості, покори, пасивності, слухняності. Націй причині зґвалтувань особливо наголошують феміністки. Не можна не погодитися з тим, що статева нерівність обов’язково породжує прояви насильства однієї статі над іншою в тій чи іншій формі.

Через соціальну дезорганізацію суспільства. Аргументом на користь такої точки зору є той факт, що кількість злочинів, утому числі і скоєних на сексуальному ґрунті, стає значно більше в періоди, коли суспільство переживає кризу та протягом певного часу лишається со-

66 ціально дезорганізованим. Україна, на жальне є винятком у цьому. Психологи підкреслюють жінка, вихована в дусі залежності відсильної статі, і налаштована на свою ницість, слабкість, підпорядкованість, бачить своє призначення лише втому, щоб опікати, оберігати, створювати всілякі умови для чоловіка і т. п, є потенційною жертвою сексуального насильства, бо, не відчуваючи своєї самодостатності, нездатна захистити свого гідність, постояти за себе. Оскільки насильство породжує насильство, то важко не погодитися з відомим афоризмом, щонайпершою перешкодою на шляху поширення будь-якого зла є добро. Можливо, гуманізація всіх сфер життя людини, поширення ідей педагогіки не насилля зупинить насильство в цілому, а водночас із ним і сексуальне [67, с. 213-218].

Стан і проблеми сексуального та репродуктивного здоров’я молоді
Репродуктивне здоров’я як здатність зачати, народити та виховати здорову дитину тісно пов’язане зі статевим і сексуальним здоров’ям людини. У зв’язку з цим дуже важливо у підлітковому віці, коли діти схильні до ризикованих експериментів у сфері сексуальних взаємин, донести до їх свідомості знання про можливості небезпеки раннього сексуального життя та можливі його наслідки, а також сформувати в них настановлення на відповідальність за збереження власного репродуктивного здоров’я не лише перед самим собою, ай перед суспільством, державою. Підлітки мають усвідомити, що їхнє репродуктивне, а отже, й статеве здоров’я становить суспільну та державну цінність
[58, с. 60-65]. Статеве та сексуальне здоров’я не є синонімічним поняттями, але в реальному житті явища, що ними позначені, дуже тісно переплетені між собою. Так енциклопедичний словник із сексології, визначає статеве здоров’я, як комплекс соматичних, емоційних і соціальних аспектів сексуального існування людини, які позитивно збагачують її особистість, підвищують комунікабельність і здатність до любові, в основі якого лежить право на інформацію в області сексуальності та статевої просвіти. У свою чергу, сексуальне здоров’я, даний словник тлумачить не лише, як здатність до насолоди та контролю сексуальної поведінки, алей наголошує на його обов’язковій узгодженості з народжуванням дітей, та відповідальності до норм соціальної, психологічної й особис-


67 тої етики. Під сексуальним здоров’ям даний словник передбачає також свободу від страху, почуття провини і сорому, позбавлення хибних уявлень та інших психологічних чинників, які подавляють сексуальну реакцію та порушують сексуальні взаємини, відсутність органічних розладів, які перешкоджають здійсненню сексуальних дітородних функцій. Отже, поняття статевого та сексуального здоров’я багато в чому є спорідненим і не піддається жорсткому розмежуванню. Безпечна сексуальна поведінка є однією з основних складових репродуктивного здоров’я. Проте, слід акцентувати увагу на тому, що безпечна сексуальна поведінка та безпечний секс не є рівнозначними поняттями перше поняття є значно ширшим, оскільки враховує не лише фізіологічну складову взаємин між особами чоловічої та жіночої статі [58, с. 61]. Отже, важливим завданням сексуальної просвіти залишається формування в підлітків системи знань про репродуктивне здоров’я та безпечний сексі формування настановлень на використання цих знань у реальному житті.
Завдання та запитання для самоконтролю
1. Розкрийте зміст сексуальних девіацій та сексуальних збочень.
2. Що таке сексуальне насильство
3. Які ж чинники зумовлюють сексуальне насильство
4. Які є проблеми сексуального та репродуктивного здоров’я молоді
Р О З ДІЛ.
ЕТИКА І ПСИХОЛОГІЯ СІМЕЙНИ ВІДНОСИН
5.1. Психологічна готовність до шлюбу. Шлюбі сім’я:
соціологія сім’ї, функції сім’ї. Правові аспекти сім’ї,
родинності. Соціологічні концепції планування сім’ї

Психологічна готовність до шлюбу
Актуальність обраної теми зумовлюється тим, що молодість – це час створення сім’ї й влаштування сімейного життя, визначення ставлення до суспільного життя та своєї ролі в ньому. Формування психологічної готовності до сімейного життя – багатоаспектна проблема, яку пов’язують зі зрілістю особистості, розвитком свідомості та самосвідомості індивіда. Відомо, що самосвідомість у підлітковому та ранньому юнацькому віці структурується навколо статевого розвитку особистості (Л. Божович, М. Боришевський, І. Кон). Саме рівень розвитку статевої свідомості та самосвідомості визначає потреби, ціннісні орієнтації, мотиви лінії поведінки як статевої істоти. Головну роль у виборі молодою людиною лінії поведінки у сфері міжста- тевих стосунків відіграє розвиток її статевої самосвідомості [35]. Проблема психологічної готовності до подружніх взаємовідносин є актуальною у теоретичному і практичному аспектах. Вже існуючі дослідження підтверджують, що спеціалісти не мають однозначного уявлення про умови та засоби її забезпечення. Узагальнення наукових праць у загальній, соціальній й інших галузях психології свідчать, що підходи, які використовуються при характеристиці видів готовності та структурних особливостей, залежать від багатьох недостатньо розкритих внутрішніх і зовнішніх факторів. При цьому можна відзначити, що психологічна готовність має також і ряд загальних закономірностей, уточнення яких має суттєве значення для теорії і практики її формування. Особливої актуальності набуває проблема психологічної готовності до подружніх взаємовідносин через зростання конфліктності між подружжям явищ несумісності зниження культури сімейних взаємовідносин і, як наслідок, збільшення кількості розпаду сімей. У сучасній педагогічній та віковій психології, на думку багатьох учених (І. Бех, Я. Коломинський, Ю. Миславський та ін.), недостатньо відпрацьовані умови цілеспрямованого формування психологічної готовності підліт-


69 ків до подружніх взаємовідносин. Психологічна готовність – це стан особистості, що характеризується вибірковою активністю на основі усвідомлених потребі мотивів для виконання активних дій, пов’язаних із високою емоційно-вольовою стійкістю. У процесі реалізації готовності відбувається відображення суб’єктом ситуації та діяльності, в якій він знаходиться, аналіз праць із досліджуваної проблеми дав можливість умовно виділити чотири рівня психологічної готовності повна готовність, наближена до повної, неповна, непідготовленість. Дослідження готовності підростаючого покоління до створення сім’ї представлені в науковій літературі, де висвітлюються морально- педагогічні аспекти (В. Сухомлинський, І. Трухін, В. Чудновський та
ін.), соціальні та етичні проблеми (М. Алексєєва, Е. Берн, Ю. Щербатих та ін.), медико-психологічні питання (Д. Єнікєєва, В. Каган, І. Юнд та ін.), а також формування статевої свідомості, ідентичності та їх ролі у психологічній готовності до шлюбу представлені у працях О. Кікенджі, І. Кона, В. Куніциної та ін. Що ж до психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, то узагальнення наукових даних свідчить проте, що її вивчення здійснюється переважно фрагментарно. Так, Е. Еріксон психологічну готовність до подружніх взаємовідносин досліджує як соціально- психологічний процес, основу якого складає духовна зрілість людини, що спонукає до пошуку інтимної психологічної близькості, протистоянню ізоляції та самотності. На думку інших учених (С. Ковальова, Л. Шнейдера та ін.), вона формується з того часу, коли людина повністю усвідомлює свою готовність до комунікації, моральних, етичних, емоційних та інтимних відносин, а також до продовження роду. Серед основних видів психологічної готовності до подружніх взаємовідносин розглядають комунікативну, емоційно-інтимну, морально-етичну тощо, характер виявлення яких може змінюватися з набуттям життєвого досвіду, віком і специфікою ґендерних стереотипів. Водночас деякі спеціалісти прагнуть виділити основні фактори, що зумовлюють психологічну готовність до позитивних подружніх взаємовідносин. Це мотиви вступу до шлюбу та вірний вибір партнера, виділення адаптаційних можливостей, емоційна зрілість партнерів, їх психологічна єдність, автономність, віковий період вступу до шлюбу та його тривалість, а також період виникнення вагітності, сексуальна

70 задоволеність, матеріальний статус чоловіка і дружини, їхній фізичний стан, батьківський вплив, сімейні міфи тощо. Таким чином, ми визначаємо поняття психологічна готовність до подружніх взаємовідносин як відносно стійкий стан особистості, що характеризує певну систему соціальних установок, сімейних цінностей, орієнтованих на позитивні взаємовідносини між подружжям. Відносно психологічної готовності підростаючого покоління до подружніх взаємовідносин можна сказати, що сензитивність, підвищена пізнавальна активність, прагнення до самовизначення в усіх сферах життя становлять сприятливу платформу для формування психологічної готовності старших підлітків і юнацтва до цього виду відносин, оскільки саме в цей період розвивається підвищений інтерес до представників протилежної статі та виявляються чітко виражені ґендерні особливості сексуальної активності, а також розвиваються певні уявлення про роль сім’ї та шлюбу. Заданими групи вчених (І. Кон, Г. Крайг, Ф. Райс та ін.), перше сексуальне зближення в цей віковий період відбувається за таких факторів, як цікавість, готовність до сексу в юнаків і ніжного почуття в дівчат. Базуючись на наших спостереженнях, до перелічених факторів можна додати ще такі, як матеріальна зацікавленість, вплив оточення тощо. Враховуючи це, можна констатувати, що прагнення дістати задоволення, бажання відчути ніжність, позбутися опіки батьків, підвищити самооцінку, самоутвердитися, надмірна романтичність, а також вагітність виступають провідними мотивами для раннього вступу до шлюбу В. Голод, А. Реан та ін.).

Шлюб і сім’я: соціологія сім’ї, функції сім’ї
Сім’я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов’язане з сім’єю – своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, ідеологічні, фізіологічні та інші соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події тощо. Вивчення сім’ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.


71 Соціологія шлюбу та сім’ї – галузь соціології, яка досліджує формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин. Можна виділити два основних напрями у цій галузі а) дослідження історії сім’ї; б) аналіз сучасної сім’ї. Перший напрям зосереджує увагу на походженні сім’ї, її розвитку в різних економічних, соціокультурних умовах. Другий вивчає взаємини всім ї, взаємодію сім’ї та суспільства тощо. У колишньому Радянському Союзі соціологія шлюбу та сім’ї почала активно розвиватися лише у ті роки XX ст. Провідними вченими у цій галузі є А. Харчев, М. Мацковський, А. Антонов, В. Сисенко, С. Голод, Л. Чуйко, А. Пономарьов та ін. Шлюб – історично обумовлена, санкціонована та регульована суспільством форма стосунків між жінкою та чоловіком, що визначає їх права і обов’язки стосовно одне одного та дітей. Британський соціолог Е. Гідденс визначає шлюб як соціальне визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обов’язки.
Сім’я є складнішим поняттям, ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту та малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім’я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками та дітьми тощо. Кожну конкретну сім’ю можна розглядати як засновану на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою тощо.
Сім’я – об’єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, усиновленні, пов’язаних спільністю побуту, взаємними відповідальністю, піклуванням і допомогою. Отже, сім’ю можна розглядати, по- перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками та дітьми і, по-друге, як малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному й духовному відтворенні населення.
Сім’я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія вбачає функції сім’ї у виявленні активності, життєдіяльності

72 сім’ї та її членів. Іншими словами, йдеться про роль сім’ї в суспільстві. На сучасному етапі виділяють такі основні функції сім’ї: репродуктивну, виховну, економічну та побутову, первинного соціального контролю, духовно-емоційну, організації та проведення дозвілля, сексуальну.
Репродуктивна функція сім’ї полягає в забезпеченні біологічного відтворення суспільства та задоволенні потреби людини в дітях. Виховна
– в соціалізації молодого покоління, підтриманні культурної безперервності суспільства, задоволенні потребу батьківстві, контактах із дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. Економічна і побутова дають змогу підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати й отримувати господарчо-побутові послуги. Важливою функцією сім’ї є первинний соціальний контроль. Адже, сім’я здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності та зобов’язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками та дітьми, старшим і середнім поколіннями, формує та підтримує моральні та правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім’ї. Духовно-
емоційна функція забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім’ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку. Функція, пов’язана з організацією дозвілля, забезпечує спільний відпочинок і одночасно виконує соціальний контроль у цій, сфері. Важливою є сексуальна функція сім’ї, її суспільна роль полягає в реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна у задоволенні сексуальних потреб людини. Розглянуті функції сучасної сім’ї є узагальненими і не вичерпують переліку функцій сім’ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сім’єю кожної функції. До того ж інститут сім’ї постійно змінюється, що зумовлено розвитком суспільства і, отже, зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм, санкцій та їх взаємозв’язок із сімейною поведінкою нарізних стадіях розвитку сім’ї істотно впливають соціально-економічні, ідеологічні, історичні чинники.

Правові аспекти сім’ї, родинності


73 Сукупність нормі санкцій інституту шлюбу регулює стосунки між чоловіком і дружиною. Одні норми (обов’язки, права) мають юридичний характері регламентуються законодавством. У нашій країні наданий момент така регламентація здійснюється на основі Кодексу про шлюбі сім’ю. У більшості зарубіжних держав правові проблеми шлюбу регулюються цивільним законодавством, де юридичне закріплені питання про володіння майном, матеріальні обов’язки подружжя один щодо одного і щодо дітей, про мінімальний (нерідко і максимальний) вік вступу в шлюб, комплекс норм, пов’язаних із розлученням тощо. Інші норми регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, розподілу компетенції між чоловіком і дружиною, виховання дітей, сімейний відпочинок тощо. Певна регуляція здійснюється й у взаєминах із родичами, друзями. В юридичній літературі у визначеннях під сім’єю розуміють союз осіб, пов’язаних шлюбом чи родинністю союз осіб, заснований на вільному та рівноправному шлюбові, близькій родинності, усиновленні чи іншій формі виховання дитини й який характеризується спільністю життя та інтересів цих осіб, наділених відповідними правами й обов’язками; об’єднання осіб, що природно формується в реальному житті, ґрунтується на шлюбі, родстві, усиновленні чи інших формах відносин між цими особами та характеризується спільністю духовного, матеріального життя й інтересів, що забезпечують продовження роду та виховання дітей цілісне соціальне утворення, що характеризується внутрішньою єдністю й об’єднання частин в єдине ціле первинний та багатогранний осередок нашого суспільства активна соціальна група, побудована на шлюбі чина родинних відносинах. Отже, в більшості випадків сім’я розглядається як певний союз утворення) осіб, що пов’язані відносинами шлюбу, родства чи усиновлення. Сім’я в силу своїх складових частин, наділення моральними та духовними ознаками є складним соціальним явищем. Багатогранність сім’ї виявляється в різному суб’єктному складі кожної сім’ї, в наявності в її членів персоніфікованих з огляду на їх становище всім ї прав та обов’язків. Складність цього явища також виявляється втому, що суб’єктом сімейних правовідносин виступає не сама сім’я як колективне утворення, а кожен член сім’ї окремо.

74 Із зазначеного можна зробити висновок, що сім’я в соціологічному значенні є поняттям ширшим порівняно з юридичним її значенням. Це обумовлено тим, що правові норми регламентують лише окремі, визначені в сімейному законодавстві, питання діяльності сім’ї, її створення та припинення як вже об’єктивно існуючого явища. Тобто правові норми встановлюють юридичні факти, які є підставами для виникнення, зміни і припинення сімейних правовідносин. Правові норми регламентують не всі аспекти життя та відносин, що складаються всім ї, а лише ті, на які держава може впливати шляхом встановлення обов’язкових правил поведінки. Родинність (кровне споріднення) і свояцтво. Родинні зв’язки є однією з підстав виникнення сімейних правовідносин. Як уже зазначалося, сімейні правовідносини виникають на підставі кровного споріднення (родинних зв’язків), шлюбу чи усиновлення тоді, коли ці види правовідносин підпадають під сферу дії сімейного права. Тому родинність є підставою виникнення сімейних правовідносин лише тоді, коли з нею безпосередньо пов’язане сімейним законодавством настання певних правових наслідків. У новому Сімейному Кодексі (СК) України відсутнє визначення кровного споріднення (родинності. В юридичній науці родинність розглядається як родинні зв’язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура кровний зв’язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. До осіб, що походять один від одного, належать пращури та їхні нащадки як чоловічої, такі жіночої статі (наприклад, прадід, дід, мати, дочка, онук, правнук та ін.). Крім того, існує також поняття походження осіб від спільного пращура, до яких належать рідні та двоюрідні брати та сестри, дядьки (тітки, племінники (племінниці. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої. За бокової лінії родинність ґрунтується на походженні осіб від спільного пращура. Розрізняють також повнорідну родинність – наприклад, походження рідних братів, сестер від спільних батька, матері та неповнорідну родинність походження рідних братів (сестер) відрізних батька чи матері. Неповнорідна родинність також буває єдинокровною, тобто коли неповнорідні брати та сестри походять від одного батька єдиноутробною походження неповнорідних братів і сестер від спільної матері.


75 У разі, коли всім ю входять діти, в яких немає ні спільної матері, ні спільного батька, ці діти називаються зведеними стосовно один одного зведені брати, сестри. Такі випадки мають місце, коли, перебуваючи у другому шлюбі, жінка має від першого шлюбу дочку (сина, і її другий чоловік має сина (дочку) від першого шлюбу. У такій ситуації у кожного з дітей є рідний батько (чи мати) і мачуха (вітчим. Такі зв’язки між зведеними братами та сестрами називають свояцтвом. Але такими зв’язками свояцтво не вичерпується. Свояцтво – це відносини між родичем одного з подружжя і другим із подружжя, а також між родичами кожного з подружжя. Свояцтво поділяється на дві категорії до першої належать відносини, що складаються між чоловіком (зятем) і тещею, дружиною і свекрухою, між вітчимом і пасинком (мачухою та падчеркою) та ін.; до другої – відносини, що складаються між братом жінки і братом чоловіка, матір’ю дружини та матір’ю чоловіка та ін. Тобто свояцтво не ґрунтується ані на походженні, ані на кровному спорідненні. Підставою для виникнення відносин свояцтва є укладення шлюбу. Підставою для їх припинення – розірвання шлюбу. Виняток із цього правила – продовження відносин свояцтва після смерті одного з подружжя або розірвання шлюбу, в якому залишилась дитина (діти. Такий висновок випливає з норм ст. 141 СК, відповідно до якого розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитинине впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов’язків щодо дитини, а також ст. 268 К, відповідно до якої мачуха та вітчим зобов’язані утримувати малолітніх неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо вони в змозі надавати матеріальну допомогу. Відповідно лише ці два випадки породжують юридичні наслідки в сімейному законодавстві. В усіх інших випадках свояцтво не підпадає під дію сі- мейно-правових норм. Для родства (кровного споріднення) характерним є також поняття ступеня родства, яке визначає близькість кровного споріднення. Тобто ступінь кровного споріднення – це кількість народжень, що пов’язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних зв’язках. При цьому народження нащадка не враховується. Наприклад, мати та дочка знаходяться у першому ступені родства, бабуся й онуку другому. Рідні брати і сестри – у другому, бо для виникнення між ними родинних зв’язків необхідно два народження – брата і сестри. Близькими роди-

76 чами є родичі по прямій лінії кровного споріднення, а також рідні брати та сестри по боковій лінії родства. Юридичного значення кровне споріднення набуває лише у випадках, прямо передбачених законом. Так, встановлення родинних зв’язків між дитиною та батьками здійснюється шляхом вчинення про це запису в свідоцтво про народження дитини. Наявність родинних зв’язків прямої лінії споріднення є підставою для неможливості перебування цих осіб у шлюбі між собою відповідно до ст. 26 СК. Трудовим законодавством також встановлена норма про наділення власника правом запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному (ст. 25-1 Кодексу законів про працю України) [74].


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал