Навчально-методичний посібник (для птнз) Львів-2009




Сторінка3/9
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Р О З ДІЛ.
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МІЖСТАТЕВИХ ВЗАЄМИН
3.1. Етика та психологія міжстатевого спілкування.
Актуальні проблеми цього питання. Любові дружба
в юнацькому віці
Етика та психологія міжстатевого спілкування. Актуальні про-
блеми цього питання
Величезне значення в дошлюбний періодів подружньому житті має налагоджене, психологічно безпечне міжстатеве спілкування. Якщо в дошкільному віці коло товаришів сприймається незалежно від їх статі, то у віці 6–10 років – хлопці віддають перевагу товариству хлопців, а дівчата – своїм ровесницям. В розглядуваному випадку спілкування будується найчастіше на основі наслідування взірців, запозичених у старших школярів прогулянки удвох, відвідування один одного вдома, спільні перегляди кіно, елементи залицяння тощо. Інтерес до питань статі, любові поки що не виходить за рамки загальної цікавості. Через велику кількість вражень і різноманітність інтересів, характерних для більшості дітей початкових класів, вони, здавалося б, зовсім забули про питання, що турбували їх у дитинстві. Однак, саме в 6–10 років практично кожна друга дитина отримує інформацію про сексуальні стосунки, набуває досвіду платонічної закоханості, яка має неусвідомлений сексуальний характері виражається в обожнюванні, бажанні бути разом, привернути увагу. Дівчатка в таких випадках вже починають кокетувати та намагаються сподобатись. Особливо яскраво статеві відмінності проявляються у віці статевої гомогенізації – уроків. Виникає сильна потреба в кооперації з людьми своєї статі. В сутності, це період другої статевої ідентифікації, коли діти наче примірюються до дорослих статевих ролей. Відбувається це на тлі перших гормональних зрушень, що передують пубертат- ному періоду. Усім ї статева гомогенізація проявляється прагненням до тіснішого контакту з батьками своєї статі. Спілкування з однолітками в цей період відмічено яскравою статевою сегрегацією. Хлопчики та дівчатка розділяються на два окремих табори. Інтереси різко поляризовані за статтю. Власна поведінка з однолітками іншої статі оцінюється у світлі установок референтної одностатевої групи. Різностатева дружба рідкісна, і як правило приховується від однолітків своєї статі.


29 Наступні три роки (10–13 р) характеризуються гострим антагонізмом представників протилежної статі. Дівчата і хлопці уникають стосунків, недуже добре взаємодіють між собою. Взаємний потяг виражається по-своєму: насмішки, смикання за коси. Найсимпатичнішим дівчатам дістається найбільше. Група хлопців може здійснити нападна дівчаток, що мирно граються, супроводжуючи цей подвиг образливими та непристойними словами. Учасники подібної акції, зазвичай, не усвідомлюють ні мотивів, ні, тим більше, значення слів, кинутих на адресу дівчат. Саме в цей періоду хлопців з’являється інтерес до жаргонних і нецензурних слів, які починають вживатися в розмові з товаришами для надання їй стилю чоловічої. У деяких підлітків з’являються (теж запозичені в дорослих) цинічні висловлювання про жінок, а по відношенню до дівчат – грубість. Притягування через відштовхування, симпатія у формі антипатії – це все-таки більш властиве хлопчикам цього віку. Зовнішньо вони наче й не бачать дівчата в дійсності з усіх сил перед ними позують і дуже ретельно фіксують посилення чи послаблення їх уваги. Вони розуміють, що для того, аби добитися уваги, вже недостатньо поводитись грубо, починають вивчати початки стратегії і тактики зближення з дівчатами, іноді дозволяють собі боязкий прояв ніжності по відношенню до своїх обраниць. В їх поведінці з’являється делікатність, яка часто виступає як незграбність, навіть манірність. Разом із тим молодші підлітки соромляться подібного прояву почуттів, бояться викликати хоча б найменшу підозру на цей рахунок, всіляко намагаються приховати, замаскувати своє ставлення до об’єкту симпатій. Так само які в молодшому шкільному віці, у підлітковий період дівчата віддають перевагу своєму колу, що складається з кількох найближчих подруг. Для дівчат нехарактерні численні менш близькі дружні зв’язки. Дівчача дружня близькість виражається вербально подруги розповідають про кар’єрні плани, любовні захоплення, висловлюють думку про свою чи чужу зовнішність тощо. Близькі подруги виражають близькість невербально, встановлюючи зоровий контакт, приймаючи розслаблені пози і торкаючись один одного (обіймають подругу, що плаче, погладжують поруці чи долоні тощо.
Дівчатка-підлітки повідомляють, що їм більше подобається дружити з дівчатками, ніж із хлопчиками. Хлопчики-підлітки теж хочуть дружити з дівчатками, оскільки в бесідах із ними створюється атмосфера

30 близькості та комфорту. Хлопчики в цьому випадку можуть відкрито виражати дівчаткам свої почуття, проте, серед хлопчиків відкритий прояв почуттів не заохочується. У 13–14 р. у більшості школярів посилюється інтерес до протилежної статі, всі в класі знають, хто кому подобається. В цей період хлопці наче іншими очима дивляться на дівчат наче всі ті ж самі, що й раніше, і все ж якісь інші. У стосунках з ровесницями хлопці, зазвичай, соромливі та скуті. Тому дівчата часто дивляться на них зверхньо. Дівчата цього віку втрачають інтерес до своїх однокласників і посилюють його до старших хлопців. У них домінує потяг до закоханості. Вони все більше усвідомлюють вплив на юнаків власної привабливості. Виникає пролому психологічному бар’єрі між статями таз являються тріщини в почутті жіночого патріотизму вперше виявляється схильність до дипломатичної еквілібристики. Все сильніше дівчата бажають подобатися, все менш агресивно вони відкидають залицяння хлопців. У хлопців-однокласників ця потреба ще невиражена. Проте всі вони перебувають у владі потреби кохати, і романтика цього почуття не припускає думок про сексуальність. При цьому хлопці дуже рідко розраховують на взаємність, у той час як дівчатка, хоч і пасивно, але домагаються почуття у відповідь. Взаємини між хлопчиками і дівчатками, що набувають у період 13–14 років особливого характеру, поступово розвиваються в міцну й тривалу взаємоповагу за умови, що у виховній роботі враховуються особливості їх статевого розвитку. Романтична симпатія викликає бажання та прагнення бути кращим, спонукає зробити приємне, допомогти, захистити. Вона стає одним із мотивів самовдосконалення. Період з 15 до 16 років – це період утворення пар, бо вже і хлопці виказують живе зацікавлення дівчатами. Мотивом пошуку партнера може служити в рівній мірі як прагнення до престижу, такі дійсна потреба в другові чи подрузі, тобто в партнері, який був би духовно близьким, із яким можна було б поділитися думками і близькість якого приносила б щастя. Підліткова мрія про кохання та сам образ ідеальної коханої часто десексуалізовані, виражають, перш за все, потребу в емоційному теплі. В той же час юнак відчуває хвилюючі еротичні переживання, до яких він психологічно непідготовлений і які він намагається заземлити за допомогою брудних розмов. При цьому брудний сексі піднесений ідеал можуть співіснувати.


31 Уданий період для підлітка важливо, щоб форма прояву симпатій булане дитячою – призначались побачення, виявлялись у традиційній формі знаки уваги. Для дівчинки характерна ознака дорослих стосунків із хлопцем, зокрема, проводити час удвох. Перша прогулянка парою, відвідування кінотеатру чи ковзанки – важлива подія. В таких ситуаціях хлопці часто теж прагнуть поводити себе по-дорослому – пригощають тістечками, лимонадом, цукерками. Під час колективних походів, екскурсій класу дівчата звертають увагу нате, хто з хлопців поступається місцем, допомагає знятий одягти пальто, супроводжує додому. Однак, не всі юнаки ще вміють поводити себе з дівчатами, незручно почувають себе під час побачень, тому з їх боку можливі всілякі несподівані випади. Дівчата починають виділятися кокетством, манірністю, запозиченими у когось особливостями міміки, жестів, ходи. Підлітків цього віку привертають способи відпочинку та розваг дорослих. Вони вчаться модним танцям. І все ж у цей час старші підлітки програють той стиль взаємин, який перенесуть потім у свою сім’ю. Вони вчаться налагоджувати стосунки, сперечаються, ревнують, ображаються йми- ряться. Закоханість, залицяння, перше побачення, перший поцілунок важливі юнакам не лише самі собою як відповідь на їх власну внутрішню потребу, алей як певний символ дорослості та стимулу в навчанні, праці. Кожне більш чи менш тривале та зацікавлене спілкування хлопчика з дівчинкою – прекрасна школа почуттів, формує характер почуття, вона – генеральна репетиція кохання. Близьке спілкування з особою іншої статі значно підвищує авторитет юнака чи дівчини яку власних очах, такі в очах друзів. Менш проблематичними взаємини статей стають до 16–18 років. Поведінка хлопців і дівчат стає впевненішою та врівноваженою. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями та дівчатами, що ґрунтуються на міцній, взаємній емоційній симпатії та духовній близькості. У ранній юності значно посилюється потреба в розумінні тебе іншим. Невипадково домінантним типом міжстатевого спілкування в багатьох старшокласників стає сповідь. Із віком потреба в розумінні посилюється, причому в дівчат вона виражена сильніше, ніжу хлопців. Розуміння має характер емоційного співпереживання, хлопці і дівчата

32 вкладають у поняття розуміння різний зміст хлопці на питання Що значить розуміти іншу людину відповіли – добре знати її, думати як вона, мати з нею спільні інтереси дівчата більшу увагу приділили темі співчуття, співпереживання, інтимності.
Любов і дружба в юнацькому віці Рання юність від 14-15 до 18 р. – це період завершення фізичного дозрівання організму завершальний етап початкової соціалізації особистості. У період ранньої юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. В його основі лежить суперечлива взаємодія двох потребу відособленні та в належності до певної групи. Якщо перша реалізується передусім через прагнення до емансипації від дорослих, то друга – у взаєминах з однолітками. Юнацькі мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному темпі, душевній близькості, розуміння. Як правило, вони не співпадають із чуттєвістю, зумовленою статевим дозріванням. Різко посилається потреба в індивідуальній інтенсивній дружбі. Помітно активізується міжс- татеві взаємини розширюється сфера дружніх стосунків розвивається нагальна потреба в коханні, з’являються серйозні захоплення, багато- хто розпочинає статеве життя. Заохочуючись, юнаки досить вірно називають почуття, що виникає, дружбою водночас вони відчувають сильний, позбавлений тонкого психологічного змісту, еротизм як вираження біологічної сексуальної потреби. Юнаки часто перебільшують фізичні аспекти сексуальності, а деякі намагаються відсторонитися від них. У таких випадках , зазвичай, психологічним захистом слугує аскетизм чи інтелектуалізм. Замість того, щоб навчитися контролювати прояви своєї чуттєвості, вони прагнуть цілком відмовитися від них аспекти тому, що чуттєвість брудна – нецікава. Юнаки, які підлітки, іноді схильні наслідувати один одного і самоутверджуватися в очах однолітків за допомогою дійсних чи уявних перемог. Не лише в середніх, алей у старших класах легкі закоханості нагадують епідемію як лише з’являється одна пара, відразу закохуються всі інші. Причому, багато хто захоплюється однією і тією найпопулярнішою в класі дівчиною. Здатність до інтимної юнацької дружби та романтичного кохання, що розвивається у цьому віці, позна-


33 читься і в майбутньому дорослому житті, визначають важливі сторони розвитку особистості, моральне самовизначення і те, кого і як буде любити вже доросла людина. У старшому підлітковому віці починає проявляти себе закоханість як соціально-психологічний феномен. Дівчата почувають себе у спілкуванні з юнаками вільніше та впевненіше, ніж юнаки з дівчатами. Характерне у зв’язку з цим ставлення юнаків і дівчат до різностатевої дружби. Дівчата старшого шкільного віку частіше орієнтуються в дружбі на представника протилежної статі, ніж хлопці. Усе це дає змогу зробити висновок, що у дівчат не лише раніше виникає потреба вінти- мній індивідуалізованій дружбі, алей взагалі дружба більшою мірою, ніжу юнаків, орієнтована на емоційно-експресивні цінності. Цей факт в цілому відповідає сучасним уявленням про особливості жіночої психології.
Завдання та запитання для самоконтролю
1. Яке значення міжстатевого спілкування вжиття людини
2. Розкрийте особливості між статевого спілкування у молодшому віці та у підлітковий період.
3. Якими особливостями визначається процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників
4. Різностатева дружба за і проти.

3.2 Феномен кохання якнайвищого почуття людини.
Юнацьке кохання. Девіантна поведінка. Відхилення
у сексуальній поведінці підлітків
Феномен кохання якнайвищого почуття людини. Юнацьке кохання
У 16–18 років ужиття юнака чи дівчини може ввійти вже й перше кохання. Зовнішня його ознака – повна захопленість обранцем, спрямованість на єдиний об’єкт при явній байдужості до інших можливих. Внутрішньо ж – це безмежна ідеалізація коханого, піднесеність переживань. У першому коханні виразно виступає безкорисливе ставлення до іншої людини якнайвищої цінності, замилування коханим, гордість за нього, прагнення поділяти з ним радощі й горе, особлива чутливість до всього, що якось із ним пов’язане, готовність до самопожертви заради його спокою й щастя. Перше кохання – перший поштовх до того,

34 щоб погляд став уважнішим, вухо – слухнянішим, розум – гострішим, душа – чуйнішою. П. Блонський переживання першого кохання відносив до найцнотливіших почуттів, вільних від будь-яких думок проста- теву близькість [4, с. 202–277]. Перше кохання відрізняється тим, що юна людина не лише відкриває для себе іншу, її красу, привабливість, але насамперед відкриває себе саму. Нерозуміння свого нового стану, радість і страх – усе це хвилює юнака чи дівчину. Як молодший підліток чекає появи вторинних статевих ознак, так юнак чекає, коли ж, нарешті, він покохає. Якщо ця подія запізнюється аніяких хронологічних норм тут немає, він нервує, іноді намагається замінити істинне захоплення надуманим і т. д. Ігровий характер підліткових залицянь очевидний, та й для старшокласників на початках вони іноді важливіші, ніж об’єкт прив’язаності. Виникають і вкорінюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості. На думку П. Блонського, першому коханню передує потреба в коханні. У зв’язку зі статевим дозріванням розвивається специфічний загальний стан, який і є першопричиною кохання. Про такого підлітка можна сказати, що ще невідомо, в кого він закохається, але вже твердо відомо, що він закохається. Якщо сексуальні переживання раннього дитинства виникають через зовнішні стимули, то причина кохання – внутрішня. Кохання – результат статевого розвитку, який є необхідною, але, звичайно, неєдиною його причиною [4, с. 226]. П. Блонський називає кохання в шкільному віці сублімуванням статевого потягу. Останній обмежується хоча б тому, що компонентом кохання значною мірою є повага, притому – у вигляді ідеалізації. Жодного разу в своєму матеріалі я не знайшов посилань на негативний у моральному відношенні вплив першого кохання. Проте було багато прикладів сексуально-стримуючого його впливу. Таким чином, воно, швидше, чинить морально-позитивний вплив [4, с. 248]. Найважливішою референтною групою для юнаків ще залишаються однолітки своєї статі, а головним конфідантом (повіреним таємниць) є друг своєї статі. У дівчат цей тип спілкування вже позаду – в ролі ідеального друга вони все частіше вибирають юнака і в колі їх спілкування значно більше хлопців, причому старшого віку. Нерідко в класі починається ворожнеча між хлопцями через дівчат, що призводить до виникнення нездорової моральної атмосфери в класі.


35 У шкільному віці здатність зрозуміти й оцінити іншу людину розвинута недостатньо. Про це свідчать результати наукових досліджень, наші безпосередні спостереження і статистика стійкості ранніх шлюбів. По-перше, ні юнак, ні дівчина самі ще не знають, що саме їм потрібно, а по-друге, вони нездатні оцінити в цьому плані особисті якості партнера. Враховуючи це, а також той факт, що справжнє кохання вимагає зрілості почуттів, соціальної відповідальності, сексуальної близькості, взаємності і т. п. рис, яких, зазвичай, важко сподіватись уста- ршому шкільному, а тим більше в підлітковому віці. Школярі по-різному переживають почуття закоханості. У шкільному віці воно залежить від індивідуальних особливостей юнака і дівчини, від їх свідомості, моралі, вольових рис. Своєрідно переживає молодь відсутність взаємності, розбіжності поглядів на кохання, відмінність у характерах. У результаті дослідження нами виділено дві моделі поведінки закоханого. Першу умовно можна назвати натхненням людина відчуває приплив інтелектуальних і творчих сил, активно реалізує свої потенціали, перевершуючи саму себе. Друга модель поведінки закоханого загальмованість. Для неї характерні спад сил, обмеження потреб та інтересів особистості в площині Я і мій коханий, деяке притуплення інтелекту і емоцій. Не кожному випадає на долю пережити таке напівдитяче, але багатогранне й самовіддане почуття, але ті, хто зазнав його, зазвичай, вжене скочуються до вульгарності й розпусти. Дослідження показують, що більшість із тих молодих людей, які в старших класах були серйозно закохані в когось (навіть і без взаємності, у свій час зазнали й щастя дорослої, зрілої любові всім ї. У тих же, які у своїх стосунках не йшли далі сексуальних розваг, флірту, колекціонування розбитих сердець, нерідко і в подальшому зберігався той же стиль взаємин. Отже, виховна цінність першого кохання, кохання-дружби, ніжності, поваги в статевій соціалізації, підготовці школярів до сімейного життя є стратегічною, оскільки значною мірою впливає на всі інші стадії цього процесу.
Девіантна поведінка. Відхилення у сексуальній поведінці підлітків
Поведінку підлітків, які ігнорують і нехтують загальновизнані норми та правила в суспільстві, називають аномальною, а науковці пояснюють явищем девіації.

36 Девіація – це відхилення від норми [38, с. 295]. Під відхиленнями розуміємо систему вчинків чи окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам. В основі їх лежить певна спрямованість особистості, мотиви, потреби, звички, які формують своєрідний склад особистості та виступають регуляторами аморальної чи протиправної активності [10, с. 35]. Далі ми зосередимо нашу увагу на поясненні девіантної поведінки. Девіантна поведінка – антисуспільна. Така поведінка характеризується відхиленнями, пов’язаними з порушенням соціальних нормі правил, які притаманні мікросоціальним відносинам (сім’я, школа) і малим статево-віковим соціальним групам. Проявами девіантної поведінки виступають такі поведінкові реакції демонстрація, агресія, виклик, самовільне та систематичне прогулювання уроків пияцтво й алкоголізм дітей і підлітків вживання наркотичних речовин, антисуспільні дії сексуального характеру, статева деморалізація, проституція неповнолітніх. Вона детермінується широким спектром чинників психологічного, соціального та педагогічного характеру. Проблема поведінкових відхилень від соціальної норми почала турбувати людство вже давно. В результаті аналізу сутності та причин девіантної поведінки утворилося кілька теорій, що з різних позицій підходять до пояснення цього явища. Аналіз теорій соціальних відхилень доводить, що визначальними факторами відхилень від певних норм є рівень свідомості, моральності, розвиненість у суспільстві системи соціальних регуляторів поведінки людини і сформоване відношення суспільства до людей, що порушують норми моралі та права. Спроба наукового обґрунтування проблеми поведінки, яка відхиляється від норми, в радянській науці була зроблена в кінці хна початку х років Л. Виготським [9] і П. Блонським [4]. Ці вчені особливу увагу звертали на необхідність вивчення дитини в розвитку, виявляючи як негативні, такі позитивні факти. Їхні дослідження стали основою для формування сучасних поглядів на проблему девіантної поведінки. Таким чином, суть девіантної поведінки полягає втому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень у поведінці переважно лежить кон-


37 флікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки
[2, с. 62]. Аналіз літератури спрямовує нас до висновку, про неоднозначне формулювання щодо поведінки з відхиленнями. Як правило, коли йде мова про неправильну поведінку, то маємо на увазі протиправну поведінку. Тому ми вважаємо, що однією з актуальних проблем психології є вивчення особистісно-психологічних, характерологічних особливостей виховання індивіда з відхиленнями у поведінці. Це випливає також із поставленої мети у превентивній діяльності. Щоб перевиховати особистість із девіантною поведінкою, потрібно знати її негативні якості потреби, інтереси, мотивацію, характер тощо. Знаючи та вивчаючи їх, можна вживати певних заходів щодо корекції відхилень у поведінці особистості. Н. Максимчук відхилення у сексуальній поведінці підлітків поділяє натри групи відхилення як сексуальне експериментування, відхилення як наслідок незадоволення соціальною адаптацією, неправильного статевого виховання, відхилення, зумовлені психічною патологією. При цьому, автор пояснює ці девіації поведінки причинами психологічного та психосексуального характеру. (Див. табл. 1) [46, с. 107].
Таблиця 1
Відхилення у сексуальній поведінці підлітків
№ з/п
Психологічні причини
Причини психосексуального ха-
рактеру
1. Низький інтелектуальний розвиток Порушення статевої ідентифікації
2. Низька самооцінка Формування ролі ідентичності та сексуальної орієнтації
3. Психологічна закомплексованість Відсутність навичок спілкування з іншою статтю, недоліки у функціонуванні статеворольової поведінки
4. Неприйняття будь-яких вимог, настанові корекцій із боку вчителів, батьків, ровесників Психосексуальна травма (зґвалту- вання)
5.
– Сексуальна загальмованість і пригніченість (гіпосексуальність)
6.
– Підвищення сексуальної потреби й активність (гіперсексуальність)

38 Разом із тим Я. Гілінський вважав, що всі відхилення є змістом соціальної конструкції, тобто створені людством. Від рівня толерантності суспільства та держави залежатиме, що по суті буде визнано нормальним, а що девіантним. Це стосується і сексуальних проявів. Тому, потрібно наголосити, що деякі види сексуальної поведінки розглядають як негативні девіації (нікрофілія, зґвалтування, педофілія, насилля стосовно партнера тощо інші традиційно розглядаються як відхилення, але є різновидами сексуальної поведінки у рамках норми гомосексуалізм, трансвестизм, добровільні для партнерів елементи мазохізму, садизму, мастурбація, добровільний груповий секс, проституція, виготовлення та розповсюдження порнографічної продукції тощо, с. 371]. Під девіантними тенденціями статевої поведінки розуміють або наявність в еротичних сновидіннях (сексуальних фантазіях людини) уявлень про власну участь у девіантній поведінці, або відчуття потреби в такій поведінці. Сексуальні девіації розрізняються за об’єктом сексуального потягу таза способом реалізації потреби. Підліткові девіантні тенденції не потребують лікування, але вимагають від дорослих уваги до тривог і потреб дітей, вчасної інформації з проблем статі, доброзичливого ставлення до підліткової сексуальності [46, с. 106]. Важливе значення для нормального функціонування особистості мають внутрішні регулятивні механізми самосвідомість (включаючи відображення особистого Я, самооцінка та самоповага, від яких залежить рівень суперечностей і реальна поведінка людини. Зазначимо, що суттю психосексуального розвитку є становлення зрілої сексуальності, що формується у процесі розвитку статевого самопізнання, міжособистісної поведінки та психосексуальних орієнтацій, які є складовою самопізнання та віддзеркалення особистого Я. Внаслідок чого функції, формування яких відбувається у процесі психічного становлення особистості, актуальні також і для психосексуального розвитку людини. Тому внутрішні регулятивні механізми особистості мають важливе значення для становлення сексуальної поведінки. При формуванні цілісної системи статевого самопізнання особистості вагомий вплив мають статева ідентичність – уявлення про типологію для своєї статі поведінки чи функцій, виражених як загальні стереотипи поглядів стосовно мужності та жіночості статеві стереотипи –


39 поняття про поведінку і функції, які характеризують чоловіків і жінок уданому суспільстві (Чоловік повинен бути, Жінка повинна бути статева поведінка – поведінка індивіда у співвідношенні до соціальних стереотипів (Чоловіки вважають мене, Жінки думають, що я статеві пріоритети – цінності індивіда у співвідношенні та залежності (пропорційне “Я-ідеальне” і зв’язок “Мужчина повинен бути сексуально-статеві переваги – цінності індивіда у співвідношенні представника іншої статі, диференціація психосексуальних орієнтацій, відповідність психосексуальних орієнтацій статевим стереотипам протилежної статі [26]. Таким чином, недостатньо розвинена диференціація статевих особливостей, нестійкі та поверхневі судження, неналежна сформованість морально-етичних, статевих критеріїв і оцінок стосовно визначень чоловік і жінка може умовно вважатися перепоною для нормального розвитку та формування статевої поведінки, яка відповідає установленим вимогам. Отже, розвиток особистості та її статева поведінка будуть у гармонійному співвідношенні лише утому випадку, якщо кожен крок, спрямований до індивідуалізації особистості, не буде стримуватися цілою низкою психологічних і соціально-педагогічних причин. Невідповідність, яка виникає між цими тенденціями, веде до виникнення нестерпного почуття ізольованості та безсилля, а це, у свою чергу, призводить до девіантних нахилів у поведінці підлітків, зокрема до відхилення від загальноприйнятих нормі правил суспільства щодо сексуальних проявів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал