Навчально-методичний посібник для підготовки магістрів




Сторінка11/28
Дата конвертації12.12.2016
Розмір3.52 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28

Проблема суїцидальної поведінки як деструктивного наслідку переживання конфлікту i, в першу чергу внутріособистісних конфліктів вже давно привертала увагу дослідників як один з крайнix проявів переживання
конфліктів. Так, однією з найбільш поширених пояснювальних концепцій суїцидальної поведінки є концепція, згідно з якою така поведінка розглядається внаслідок дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту, що переживається.
Сїцидальна поведінка відноситься до крайнього ступіню деструктивного виходу з внутріособистісного конфлікту. Центральну роль у виникненні суїцидальнної кризи особистості можуть грати конфлікти, що обумовлені специфікою навчальної і трудової діяльності, ciмейних стосунків, пов'язаних з суїцидальною поведінкою людини, які зумовлені станом здоров'я або матеріально-побутовими труднощами. Суїцидальна поведінка найчастіше пов'язана й викликана загостренням саме внутріособистісних конфліктів.
Стверджується, що суїцидальна поведінка залежить від ряду чинників, які можуть бути розподілені на внутрішні та зовнішні:

внутрішніми чинниками суїцидальної поведінки є: індивідуальні особливості особистості суїцидента (характерологічн1 особливості, психофізичний та емоційний стан, деструктивні внутріособистісні конфлікти тощо), що підвищують ризик cyїциду, та утворюють внутрішнє середовище для відображення зовнішніх чинників, а також виступають активаторами такої поведінки в суїцидогенній ситуації;

зовнішніми чинниками е: мiкpocoцiaльнi умови біографічного характеру, насамперед, сімейного виховання; міжособистісні стосунки в референтній групі – сімейні, дружні або професійні; дезадаптуючі об'єктивні чинники діяльності (екстремальність, відповідальність тощо).
Деякі зовнішні чинники є причинами суїцида, тому що мають для людини особливий кризовий психологічний зміст.
Суїцидальна поведінка базується в першу чергу на такі внутрішньособистісного конфлікту. Для цього необхідна специфічна особистісна передумовленість, внаслідок якої людина попадає в ситуацію неможливості подолати хвилюючу її проблему.

Одне з найважливіших місць у профілактиці суїцидальних форм переживання конфліктних ситуацій займає психологічний аналіз та подолання внутріособистісних конфліктів особистості, схильної до таких крайніх форм переживань, а саме:

егоцентризму особистості, яка надмірно занурена у власні переживання i страждання;

ayтoarpecії особистості, що спрямована на саморуйнування, негативне відношення до себе, неприйняття себе i своїх рішень;

песимістичної установки особистості, схильності до негативного світосприйняття i депресивних переживань критичних ситуацій;

схильністю до нав'язливих станів i думок, тому важливим є відволікання уваги особистості від нав'язливих проблем, які мають зверхцінний характер i визивають стан дезадаптації.

3.2. Психологічні умови розв’язання внутрішньоособистісних
конфліктів
Умови
попередження
внутрішньоособистісних
конфліктів.
Узагальнюючи висновки більшості дослідників, є підстави стверджувати, що внутрішньоособистісний конфлікт, найчастіше буває однією з поширених психологічних причин виникнення інших видів кoнфлiктiв, передусім міжособистісних. Знаючи причини i чинники, які сприяють виникненню внутрішньоособистісних конфліктів, особливості їх переживання, ми можемо обгрунтувати умови їx попередження й подолання.
Серед умов попередження внутрішньоособистісних конфліктів виділяються наступні
1
:
1
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: учебник для вузов. – М.: Юнити, 1999. – 551 с.

• бажано сприймати складні життєві ситуації як даність буття; доцільно формувати життєві цінності й дотримуватися їx;
• необхідно бути гнучким та адаптивним;
• поступаючись в незначному, не бажано перетворювати це у систему;
• треба сподіватися на найкращий розвиток подій, та взагалі базуватися на позитивному світосприйнятті та оптимістичному ставленні до життєвих ситуацій, що є важливою умовою i показником психічного здоров'я людини;
• необхідно не стільки прагнути до задоволення вcix своїх потреб, а зменшити їx;

в боротьбі проти появи внутрішньоособистісних конфліктів i переживань – вміння володіти своїми емоціями та психічними станами;

розвиток вольових якостей та умінь довільної саморегуляції;

доцільно постійно уточнювати та коригувати для себе ієрархію ролей;

бажано прагнути до високого рівня розвитку особистісної зрілості;

необхідно прагнути до того, щоб оцінка власного „Я‖ відповідала дійсному „Я‖, тобто бажано забезпечувати адекватність самооцінки;

доцільно не накопичувати проблеми i негативні переживання;

не бажано прагнути реалізовувати все водночас, а створювати пріоритети в реалізованих програмах i завданнях;

доцільно не брехати, навіть в незначних питаннях, тому що брехня може створювати внутріособистісні проблеми, неприємні ситуації у спілкуванні, які викликають переживання, почуття провини;

якщо вдача відвернулася від Вас, не панікуйте i не дратуйте себе зайвими переживаннями тощо.
Фактори конструктивного вирішення внутрішньоособистісних
конфліктів


Залежно від індивідуальних характеристик люди ставляться до внутрішніх протиріч по-різному, обирають свої стратегії виходу з конфліктних ситуацій. Одні поринають у розмірковування, інші негайно починають діяти, треті занурюються у їхні емоції, що часом захльостують. Єдиного рецепта правильного ставлення до особистісних конфліктів немає. Важливо, щоб людина, усвідомлюючи власні індивідуальні особливості, виробляла свій стиль вирішення внутрішніх протиріч, конструктивне ставлення до них.
Подолання внутріособистісного конфлікту залежить від глибинних
світоглядних установок особистості, змісту її віри, від досвіду подолання себе.
Розвиненість вольових якостей сприяє успішному подоланню людиною внутрішніх конфліктів. Воля становить основу всієї системи саморегуляції людини. У важких ситуаціях воля, як правило, приводить у відповідність зовнішні вимоги й внутрішні бажання. Якщо ж воля розвинена недостатньо, перемагає те, що вимагає найменшого опору, а це не завжди приводить до успіху.
Способи вирішення конфлікту, час, затрачуваний на це в людей з різними типами темпераменту, різні. Холерик вирішує все швидко, віддаючи перевагу поразці невизначеності. Меланхолік довго міркує, зважує, прикидає, не наважуючись приступитися до яких-небудь дій. Однак такий болісний рефлексивний процес не виключає можливості в корені змінити сформовану ситуацію. Властивості темпераменту впливають на динамічну сторону рішення внутріособистісних протиріч: на швидкість переживань, їхня стійкість,
індивідуальний ритм протікання, інтенсивність, спрямованість зовні або всередину (Е. А. Дончеико, Т. М. Титаренко, 1989).
На процес вирішення внутрішньоособистісних суперечностей впливають статтєвовікові особливості особистості.
Із збільшенням віку внутрішньоособистісні протиріччя знаходять типові для даного індивіда форми вирішення. Періодично згадуючи прожите, ми повертаємося до критичних моментів, що колись порушили розміряний плин буття, по-новому їх
переосмислюємо, усе більш глибоко й узагальнено аналізуємо способи вирішення конфліктів, подолання того, що здавалося непереборним. Робота над своїм минулим, аналіз власної біографії – один із шляхів розвитку внутрішньої стабільності, цілісності, гармонійності.
Отримані наукові дані про різні способи виходу з конфліктів у чоловіків і жінок.
Чоловіки більш раціональні, вони з кожним новим внутріособистісним переживанням збагачують свій набір засобів розв'язання ситуації. Жінки щораз по-новому радіють і страждають. Жінки різноманітніші в особистісних характеристиках, а чоловіки – у рольових.
Жінки більше встигають обновити і як би заново відредагувати накопичений досвід, чоловіки менш схильні повертатися до пережитого, але вміють вчасно вийти з конфлікту.
Способи подолання внутрішньоособистісних конфліктів

Люди, які переживають внутрішньоособистісний конфлікт, своєю поведінкою, відношеннями i стосунками провокують виникнення інших конфліктів.
Саме тому для подолання внутріособистісних конфліктів важливо:

по-перше, встановити факт самого внутріособистісного конфлікту;

по-друге, визначити тип конфлікту та його причину;

по-третє, застосувати відповідний та конструктивний в даному випадку зaci6 вирішення або розв'язання конфліктної ситуації. При цьому надзвичайно важливо пам'ятати, що найчастіше для розв'язання внутріособистісних конфліктів їx носії потребують психологічної, а найчастіше й психотерапевтичної допомоги. Важливим є i те, що перед тим, як аналізувати думки i аргументи опонентів конфлікту, які є причинами їx конфліктної протидії, перед тим, як починати процедуру експертизи та
розв'язання конфлікту, необхідно детально проаналізувати та вивчити психологічні особливост1 самих учасників (опонентів) конфлікту, тому що надзвичайно висока вірогідність наявності у них внутріособистісних конфліктів. В цьому випадку фахівці відзначають специфічні відмінності поведінки та вирішення конфлікту.
У визначенні способів розв'язання внутрішньоособистісних конфліктів, треба враховувати, яку функцію вирішує внутрішній конфлікт. Саме тому особливу увагу повинні займати дезінтегруючі неконструктивні конфлікти, які не тільки дезінтегрують особистість, але й призводять до виникнення довготривалих негативних психічних станів: стресів, переживань, формування негативних стереотипів поведінки тощо.
Внутрішньоособистісний конфлікт зумовлюється самою психікою людини, її розвитком i змінами, а також наявністю взаємозв'язку внутрішнього світу людини i зовнішнього середовища, в якому вона реалізує свої потреби. Подолання внутрішньоособистісного конфлікту можливе різними способами на основі психоаналізу залежно від змісту конфлікту.
Особливого значення набуває корекція "Я-концепції" індивіда в спрямованої на досягнення особистістю адекватного уявлення про себе, реальності i тієї ситуації, в якій він знаходиться. В "Я-концепції" включенi i уявлення індивіда про самого себе, образи власного Я, що включає когнітивний компонент – образ здібностей, зовнішності, якостей, соціальної ролі i значущості індивіда; емоційний компонент – самолюбність, самоповага, самознищення i т. д.; оцінно-вольовий – енергія i сила збереження i підвищення самооцінки, самоповаги i інш. "Я-концепція" також містить реальний, ідеальний, динамічний образ – Я.
Порушення внутрішньої гармонії "Я-концепції" веде до виникнення i розвитку внутріособистісного конфлікту. Останній, як було вказано вище, виникає в результаті незадоволення потреб, виникнення труднощів при їx реалізації.

У роботах М. Дойча, одного з засновників "мотиваційної концепції" конфліктів виділяються способи подолання внутріособистісних конфліктів, виходячи з особливостей "сфер реальності", в якості яких розглядаються:

об'єктивна конфліктна ситуація, що становить основу конфлікту;

конфліктна поведінка, що проявляється як спосіб взаємодії учасників конфлікту, коли ситуація усвідомлюється як конфліктна.
У відповідності з означеним підходом виділяються способи подолання внутрішньоособистісних конфліктів:
1.
Відкриті способи подолання внутріособистісних конфліктів, що припускають:

прийняття особистістю рішення;

припинення коливань i сумнівів;

зосередження на розв'язанні проблеми.
2.
Латентні або приховані способи подолання внутріособистісних конфліктів, що припускають:

icтepiю, симуляцію страждання;

сублімацію – перенесення психічної енергії в інші види діяльності;

компенсацію – відшкодування втраченого шляхом отримання
інших цілей i результатів;

відхід від дійсності – занурення у мрії, фантазії, роздуми;

номадизм – зміна місця проживання, роботи, сімейного стану;

неврастенію;

раціоналізацію – самовиправдання за допомогою логічних мipкувань, цілеспрямованого відбору фактів, аргументів;

ідеалізацію – абстрагування – відхід від реальності;

регресію – придушення відчуттів, устремлінь, бажань – звернення до примітивних форм поведінки, уникнення відповідальності;

ейфорію – показні веселощі, радісний i задоволений стан;

проекцію — прагнення звільнитися від негативних якостей шляхом приписування їx іншому;


диференціацію – уявний розподіл висловлених думок автора або опонента.
Таблиця 4.3

Латентні (приховані) способи подолання внутрішньоособистісних
конфліктів


Способи
виркиення
Зміст дій та їх психологічні наслідки
Істерія, симуляція страждань
Така більшою мірою демонстративна поведінка негативно впливає на психологічний клімат в колективі, активізує негативне ставлення до суб'єкта, що демонструє таку поведінку
Сублімація
Перенесення психічної енергії в інші сфери діяльності – заняття творчістю, спортом, музикою тощо. Такий суб'єкт як 6и випадає з гнучкої системи взаємодії, якщо йдеться про його професійну діяльність, що знижує ефективність діяльності.
Компенсація та надкомпенсація
Відшкодування втраченого шляхом набуття інших цілей та результатів. інші цілі ведуть до разбалансування стосунків, що склалися, i взаємодій, які негативно відображаються на продуктивності сумісної діяльності
Відхід або уникання
Відхід або ухиляння від вирішення проблеми
Відхід від дійсності Занурення в мрії, фантазії, роздуми
Номадизм
Змінення місця проживання, роботи, сімейного стану
Неврастенія
Така емоційна поведінка вкрай негативно проявляється у морально-психологічному кліматі колективу
Раціоналізація
Самовиправдання за допомогою логічних розмірковувань, целеспрямованого відбору фактів, аргументів. Таким cnoci6 вирішення внутріособистісних конфліктів найчастіше призводить до несправедливої оцінки роботи i внесення в загальну справу інших учасників взаємодії, що викликає негативну реакцію
Ідеалізація
Відрив від реальності
Регресія
Придушення почуттів, прагнень, бажань або ж звернення до примітивних форм поведінки, відхід від відповідальності
Ейфорія
Показні веселощі, безпричинні радощі
Проекція
Прагнення вивільнитися від власних негативних якостей шляхом приписування їх іншим людям. Це ускладнює міжособистісні відносини, викликає антипатії.
Компроміс
Зробити вибір на користь якогось з варіантівта приступити до його реалізації
Переорієнтація
Змінення домагань у відношенні об'єкта, що визиває внутрішню проблему
Диференціація
Мисленнєвий розподіл складної ситуації на окремі незв'язані між собою складові. Це порушує цілісність сприйняття, негативно відображається на стосунках
Витіснення
Придушення почуттів, прагнень, бажань

Корекція
Зміна Я-концепції у напрямі досягнення адекватного уявлення про себе
Можливо структурувати типові латентні або приховані (найчастіше підсвідомі) способи вирішення, розв'язання або подолання внутріособистісних конфліктів, які, водночас, i є проявами самих внутрішніх конфліктів (табл. 4.3).
Знання психологічних проблем виникнення i подолання внутрісобистісних конфліктів – неодмінна умова подальшого oвoлoдiння навичками спілкування, регулювання i вирішення конфліктних ситуацій в міжособистісному i особистісно-груповому спілкування.
В процесі дослідження внутрішньоособистісних конфліктів у студентів виділені наступні їx види в процесі набуття ними професійної
ідентифікації студентів, що полягає в ухваленні провідних професійних ролей, цінностей i норм, сформовані мотиваційні структури, спонукаючи особистість до ефективної практичної діяльності. Виділяються:

конфлікт розузгодження, полягає у розузгодженні, зіткненнi теоретичних знань студента i буденного знання, сформованого на базі життєвого досвіду студентів;

конфлікт Я-концепції, пов'язаний з розузгодженням уявлень про себе з об'єктивної інформації студентів про свої ocoбистісні якості, здібності, можливості та ін.;

конфлікт ―десемантизації‖, що зумовлюється незв'язаністю автономності, замкненістю сукупності значень з професійним контекстом;

імітаційно-поведінковий (рольовий) конфлікт, що полягає у зіткненні двох видів рольової поведінки — навчально-рольової i професійно-рольової.
Передбачається, що вci виділені види внутрішніх конфліктів сприяють успішній професійній ідентифікації тільки за умови їх
розв'язання. В результаті продуктивного подолання внутpiшніx конфліктів:

підвищується професійна компетентність;

підвищується вipa в себе i власне самоствердження;

формулюються професійні навички i уміння;

формується адекватність очікувань;

виробляється ―психологічний імунітет‖ як уміння встановлювати особистісні i професійні межі;

формується реалістичність цілей;

з'являється здатність критично оцінювати i швидко освоювати нові підходи до вирішення професійних проблем;

сприяє формуванню професійної самосвідомості, особистісний i професійний рефлекси.
Таким чином, під подоланням внутрішніх конфліктів розуміється, у першу чергу, набуття узгодженості компонентів внутрішнього світу людини, встановлення єдності психіки та и складових, зниження гостроти протиріч життєвих стосунків та відношень. Механізми вирішення внутріособистісних конфліктів містять механізми рефлекси, самоусвідомлення та саморозвитку, механізми психологічного захисту та формування ―психологічного
імунітету‖, становлення психологічного здоров'я особистість.

Керування внутрішньоособистісними конфліктами

Життя людини так улаштоване, що ймовірність обставин, що погрожують порушенням оптимального процесу розвитку особистості, її внутрішнього світу, велика, і погано, якщо людина до них не підготовлена. Важко уявити людину у якої не виникають внутріособистісні конфлікти. Однак необхідно уникати деструктивних внутрішніх конфліктів, а якщо вони виникають, то долати їх з мінімальними втратами для здоров'я.
Приймайте важкі життєві ситуації як даність буття. Для збереження внутрішнього світу особистості важливо приймати важкі життєві ситуації як даність буття, тому що вони спонукають до активності, роботі над собою, а часто й до творчості.
Формуйте життєві цінності й орієнтуйтеся на них. Велике значення має формування кожною людиною життєвих цінностей і орієнтація на них у своїх справах і вчинках. Життєві принципи допомагають уникнути багатьох ситуацій, пов'язаних із сумнівами в істинності тієї справи, якій людина служить. Треба намагатися не бути людиною - "флюгером".
Будьте гнучким,, адаптивним. Однак сталість, вірність собі в певних умовах проявляються як інертність, консерватизм, слабість, невміння пристосуватися до вимог, що змінилися. Якщо людина знаходить у собі сили поламати звичний спосіб існування, переконавшись у його неспроможності, то вихід із внутріособистісного протиріччя буде продуктивним. Необхідно бути гнучким, пластичним, адаптивним, уміти реально оцінювати ситуацію й, якщо необхідно, змінюватися.
Поступаючись в дріб'язках, не перетворюйте це в систему.
Постійна нестійкість, заперечення стабільних установок і схем поведінки приведуть до внутріособистісних конфліктів.
Сподівайтеся на кращий розвиток подій. Ніколи не втрачайте надії на те, що життєва ситуація може покращитися. Оптимістичне ставлення до життя - важливий показник психічного здоров'я людини.

Не будьте рабом своїх бажань, тверезо оцінюйте свої можливості по задоволенню потреб. Сократ помітив: "Для того щоб бути щасливим, необхідно прагнути не до задоволення всіх своїх потреб, а зменшення їх".
Вчиться керувати собою, своєю психікою. Особливо це стосується емоційних станів. Як відзначав класик античної медицини Клавдій Гален "У боротьбі за здоров'я на першому плані – уміння панувати над своїми емоціями" .
Розвивайте вольові якості. Розвиток вольових якостей багато в чому сприяє попередженню внутріособистісних конфліктів.
На думку
Е. Донченко і Т. Титаренко (1989), саме воля, що представляє собою досягнутий рівень саморегуляції своєї діяльності й поведінки, що припускає здатність приймати рішення зі знанням справи, повинна супроводжувати всі види життєдіяльності людини. Велика роль волі у внутріособистісному конфлікті, де тільки з її допомогою людина може перебороти складності ситуації.
Коригуйте для себе ієрархію ролей постійно уточнюйте її.
Прагнення реалізувати всі функції, що випливають із тієї або іншої ролі, урахувати всі побажання навколишніх неминуче приведе до виникнення внутріособистісних конфліктів.
Прагніть до високого рівня особистісної зрілості. Попередженню рольових внутріособистісних конфліктів сприяє досить високий рівень особистісної зрілості. Він припускає вихід за межі чисто рольової поведінки з його шаблонними реакціями, із непохитним дотриманням прийнятих стандартів.
Справжня моральність
– це не сліпе виконання загальноприйнятих норм моралі, а можливість власної моральної творчості,
"надситуативної активності" особистості.
Забезпечте адекватність самооцінки. Необхідно прагнути до того, щоб оцінка людиною свого "Я" відповідала його дійсному "Я", тобто необхідно забезпечувати адекватність самооцінки. Занижена або завищена самооцінка часто пов'язана з небажанням або невмінням зізнатися собі в
чому-небудь. Буває й так, що людина оцінює себе адекватно дійсності, але бажає, щоб інші оцінювали її інакше. Подібний оцінний дисонанс рано або пізно приведе до внутріособистісного конфлікту.
Не збираєте проблеми, не відкладайте на завтра проблеми, ті які вимагають вирішення. Відкладання вирішення завдань "на потім" або позиція "страуса з головою в піску" - далеко не кращий спосіб уникнення труднощів, тому що в підсумку людина змушена буде робити вибір, що тягне за собою конфлікт.
Не беріться за все відразу. Не слід прагнути реалізувати все одночасно. Оптимальний вихід – створення пріоритетів у реалізованих програмах і виконуваних завданнях. Складні проблеми краще вирішувати вроздріб.
Намагайтеся не брехати. Можна заперечити, що немає людей, які б ніколи нікому не брехали. Це дійсно так. Але завжди є можливість у ситуаціях, коли не можна сказати правду, просто ухилитися від відповіді: змінити тему розмови, промовчати, відскіпатися жартом і т.д. Неправда може створити усередині-особистісні проблеми, неприємні ситуації в спілкуванні, які спричинять переживання, актуалізацію почуття провини.
Не панікуйте. Намагайтеся по філософськи ставитися до мінливостей долі, не панікувати, якщо удача зраджує вам. У цьому плані доречна інструкція з користування удачею, запропонована, з відомою часткою гумору, психологом Б. Леві (1984): «...не бажати (тому що віджахнеш); не сподіватися (інакше боляче буде, якщо не вийде); не шукати двічі в одному місці (удача не дурніша за тебе); шукати мовчки; не хапати брудними руками; вчасно відпускайте».

Механізми подолання внутрішньоособистісних конфліктів
Під подоланням внутрішньоособистісного конфлікту розуміється відновлення погодженості внутрішнього світу особистості, установлення

єдності свідомості, зниження гостроти протиріч життєвих відносин, досягнення нової життєвої якості.
Розв'язання внутрішньоособистісного конфлікту може бути конструктивним і деструктивним. При конструктивному розв'язанні

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал