Навчально-методичний посібник для магістрантів факультету економіки та менеджменту спеціальності 000007 «Адміністративний менеджмент»



Pdf просмотр
Сторінка1/6
Дата конвертації22.01.2017
Розмір1.27 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра менеджменту і адміністрування
Ю.В.Дідок, Д.В.Карамишев, І.О. Кононов

МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ

Навчально-методичний посібник для магістрантів факультету економіки та менеджменту спеціальності 8.000007
«Адміністративний менеджмент»
Харків, НФаУ
2010

2
УДК 658.012.4
Рекомендовано ЦМК Національного фармацевтичного університету
( протокол № 2 від 24.03.2010)
Рецензенти:

Дорофієнко Вячеслав Володимирович, д.е.н., професор, зав. кафедрою менеджменту у невиробничій сфері
Донецького державного університету управління МОН
України
Куц Юрій Олексійович, д.держ.упр., професор, зав. кафедрою регіонального управління та місцевого самоврядування Харківського регіонального інституту
Національної академії державного управління при
Президентові України
Укладачі
Дідок Юлія Валентинівна, к.вет.н., доцент, доцент кафедри менеджменту і адміністрування Національного фармацевтичного університету
Карамишев Дмитро Васильович, д.держ.упр., доцент, зав. кафедрою менеджменту
і адміністрування
Національного фармацевтичного університету
Кононов Іван Олександрович, к.е.н., доцент, доцент кафедри менеджменту і адміністрування Національного фармацевтичного університету.
Навчально-методичний посібник «Менеджмент організацій» для магістрантів спеціальності 8.000007 «Адміністративний менеджмент» / Уклад.
Дідок Ю.В., Карамишев Д.В. – Х.: НФаУ – 124 с.
У посібнику подано матеріали лекцій у вигляді схем та практикум до вивчення дисципліни „Менеджмент організацій‖ відповідно до програми підготовки на кваліфікаційний рівень магістра за спеціальністю 8.000007
«Адміністративний менеджмент» в
Національному фармацевтичному університеті.
Для слухачів і студентів усіх форм навчання за спеціальністю
«Адміністративний менеджмент».
УДК 658.012.4

Дідок Ю.В., Карамишев Д.В., Кононов І.О., укладачі, 2010

НФаУ, 2010

3
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ................................................ 5
ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕНЕДЖМЕНТУ
ОРГАНІЗАЦІЙ ................................................................................................................................. 11 1.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 11 1.2. Семінарське заняття ....................................................................................................... 14
ТЕМА 2. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ ............................. 15 2.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 15 2.2. Практичне заняття .......................................................................................................... 16
ТЕМА 3. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СФЕРИ
ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ ......................................................................................................... 17 3.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 17 3.2. Семінарське заняття ....................................................................................................... 20
ТЕМА 4. ВНУТРІШНЄ ТА ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ ................................ 20 4.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 20 4.2. Семінарське заняття ....................................................................................................... 23
ТЕМА 5. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ ............................ 28 5.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 28 5.2. Практичне заняття .......................................................................................................... 29
ТЕМА 6. ПЛАНУВАННЯ ЯК ФУНКЦІЯ УПРАВЛІННЯ ........................................................... 30 6.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 30 6.2. Практичне заняття .......................................................................................................... 33
ТЕМА 7. СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ .................................................................................... 36 7.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 36 7.2. Практичне заняття .......................................................................................................... 38
ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ У СКЛАДІ ФУНКЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ ......................................... 41 8.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 41 8.2. Практичне заняття .......................................................................................................... 44
ТЕМА 9. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ
............................................................................................................................................................ 45 9.1. Питання для розгляду ..................................................................................................... 45 9.2. Практичне заняття .......................................................................................................... 47
ТЕМА 10. ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ «КОНТРОЛЬ» ............................................................ 48 10.1 Питання для розгляду .................................................................................................... 48 10.2. Практичне заняття ........................................................................................................ 50
ТЕМА 11. РІШЕННЯ У МЕНЕДЖМЕНТІ .................................................................................... 53 11.1 Питання для розгляду .................................................................................................... 53 11.2 Практичне заняття ......................................................................................................... 54
ТЕМА 12. КОМУНІКАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ ........................................................................... 55 12.1. Питання для розгляду ................................................................................................... 55 12.2. Практичне заняття ........................................................................................................ 56
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ........................................................................................... 58
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ .......................................................................................................................... 61
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ .................................................................................................................... 63
ЛІТЕРАТУРА ................................................................................................................................... 67
ДОДАТКИ ......................................................................................................................................... 68

ВСТУП
Розбудова демократичної, правової, соціальної держави зумовлює потребу у формуванні нового покоління високопрофесійних управлінських кадрів. З огляду на це, особливої актуальності в сучасних умовах набуває необхідність засвоєння основних теоретичних засад адміністративного менеджменту, оволодіння практичним досвідом управління організаціями.
Навчальна дисципліна «Менеджмент організацій» належить до дисциплін циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки фахівців за спеціальністю 8.000007 «Адміністративний менеджмент»
Мета викладання дисципліни полягає у наданні систематизованих знань та уявлень у сфері теоретико-методологічних засад сучасного менеджменту організацій, формування практичних навичок застосування одержаних знань щодо прикладних форм і методів управління, стилів керівництва тощо в майбутній професійній діяльності. Основні завдання дисципліни включають:
- формування цілісної системи сучасних управлінських поглядів;
- отримання знань і вмінь, необхідних менеджерам для ефективного використання внутрішнього потенціалу організацій і зовнішніх можливостей з метою одержання високих кінцевих результатів;
- створення необхідної бази для успішного засвоєння наступних профілюючих дисциплін.
Важливе місце в процесі підготовки управлінського персоналу займають активні форми навчання, які допомагають швидко оволодіти науковим і практичним матеріалом, дозволяють поряд з отриманням знань розвивати необхідні здібності у студентів, прививати їм специфічні ділові навички, які сприяють розвитку професійних якостей, в тому числі самостійності,
ініціативності, вмінню досягати поставленої мети, готовності до позитивних дій
і сприйняттю нового. Перший розділ методичних вказівок присвячений характеристиці різних форм і методів навчального процесу.
У другому розділі посібника у вигляді схем подано матеріали лекцій, що сприяє кращому засвоєнню інформації, та практичні вправи (тести, ділові ігри, ситуаційні завдання), виконання яких дозволяє осмислити і закріпити теоретичний матеріал.

5
РОЗДІЛ 1
ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
З метою оволодіння новими знаннями і навичками використовуються різні форми навчального процесу (лекції, семінарські заняття і т.п.). Аналіз світового досвіду підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінського персоналу свідчить про важливість ефективного використання активних форм та методів навчання.
Основною формою навчального процесу є лекція. В ній послідовно і концептуально викладається певна проблема, яка є відповідним елементом навчального курсу конкретного предмету. Метою лекції є розкриття основних положень теми, досягнень науки з питань, що розглядаються, з’ясування невирішених і дискусійних проблем, викладення студентам рекомендацій щодо використання основних висновків по темі у майбутній практичній діяльності.
Семінарське заняття – одна із найважливіших і конструктивних форм навчального процесу. На семінарі студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють одержані знання. Семінарське заняття складається із трьох основних етапів: підготовка до семінару; проведення семінару; робота із студентами після семінарського заняття.
Підготовка до семінарського заняття починається з визначення тем семінарських занять на весь курс, які кореспондуються з темами лекцій, співбесід та темами, що мають самостійно опрацьовуватися студентами. На семінарських заняттях робиться акцент на основних проблемах учбового курсу.
Плани семінарів передбачають обговорення вузлових проблем, що передбачені програмою. Залучення слухачів до активної підготовки семінарського заняття починається з моменту читання лекції за конкретною темою та видачі завдання і проведення консультації до семінару, під час якої:

визначається мета семінарського заняття;

встановляється його логічний зв’язок з іншими видами занять;

окреслюється план семінару як засобу опанування матеріалу лекції;

здійснюється огляд основної і додаткової літератури, подаються рекомендації стосовно користування джерельною базою;

наводяться рекомендації щодо використання технічних засобів (ТЗ);

уточнюються індивідуальні задачі студентів.
Важливим методичним завданням проведення кожного семінарського завдання є активність у вивченні навчального матеріалу.
Семінарського заняття розпочинається із короткого вступного слова керівника, який нагадує мету, план заняття, місце теми, що розглядається, в навчальному курсі тощо. На семінарі можуть заслуховуватися реферати. В цьому випадку доповідач зобов’язаний викласти зміст реферату усно за 20-25 хвилин, можливо використання технічних засобів. Присутні на занятті студенти та викладач можуть задавати уточнюючі питання, а доповідачі аргументовано відстоюють власні позиції. В обговоренні приймають участь опоненти –

6 слухачі, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінару передбачає добровільні, а також на виклик викладача виступи слухачів, які зобов’язані висловити свою думку про реферат, про виступи колег, викласти власні думки щодо однієї з проблем, що розглядаються на семінарському занятті. Дискусія має бути творчою, доказовою, коректною, навчальною.
В кінці семінару викладач виступає з висновком, в якому оцінює роботу слухачів, характеризує їх реферати і виступи, ставить за них оцінки, зупиняється на всіх питаннях, що недостатньо висвітлені, або з яких були виказані неточні чи неправильні положення, роз’яснює дискусійні питання, дає завдання і поради щодо подальшого вивчення недостатньо засвоєних питань, розкриває основні перспективи наукової розробки проблем, що обговорювались.
Викладач в обов’язковому порядку видає індивідуальне завдання та проводить бесіди із слухачами, які пропустили семінарське заняття, перевіряє знання матеріалу по темах, які обговорювались на семінарі.
Основна мета практичних занять полягає в поглибленні, закріплені і перевірці знань студентів з найбільш важливих і складних тем, вивченні практичного досвіду, форм і методів управління тощо.
Організація практичних занять охоплює три основні етапи: підготовка до занять, проведення занять і робота із слухачами після занять.
Підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення обов’язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій.
Заняття в аудиторії починається коротким (5-7 хв.) вступним словом викладача, у якому підкреслюється значення теми, її особливість в системі курсу, визначається конкретна мета заняття, коротко характеризується його зміст, основні питання теми, звертається увага на основні літературні джерела.
На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення їх знань викладач має залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.
Після обговорення кожного питання викладач оцінює виступи, акцентуючи увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях приносять вирішення задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. Це стосується тих тем і розділів курсу, в яких розглядаються форми
і методи управління.
В кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати залучений матеріал. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не

7 показав відповідних знань, йому видається завдання та призначається
індивідуальна співбесіда.
Розповсюдженою активною формою навчання є ділові ігри. За своїм змістом ділова гра є імітаційним управлінським процесом, тобто процесом вироблення і прийняття рішень за конкретною ситуацією в умовах поетапного уточнення необхідних для прийняття рішення факторів, аналізу інформації, що надходить в ході гри.
Для ділової гри характерна, перш за все, типовість задач і процедур, що складають її суть, які регулярно повторюють у певному поєднанні при різних логічних значеннях.
Методичні основи розробки ділових ігор складаються із наступних головних етапів, значимість кожного з яких різна і може змінюватися в залежності від складності поставленої задачі:
1.
Визначаються цілі проведення гри і завдання, які потрібно вирішити.
При цьому цілі повинні бути упорядковані у відповідності з їх значимістю.
2.
Виконується змістовний опис процесу, що моделюється з виділенням найбільш складних, з точки зору прийняття рішення, моментів.
3.
Визначаються джерела інформації і параметри, що описують процес, який моделюється.
4.
Досліджуються можливості використання в діловій грі існуючих моделей управлінських процесів.
5.
Ділова гра забезпечується необхідними схемами розрахунків.
6.
З’ясовується і уточнюється вплив зовнішнього середовища на процес, який моделюється.
7.
Уточнюється ігровий комплекс.
8.
Визначаються методи контролю і оцінки прийняття рішень.
9.
Розробляються методичні матеріали для забезпечення проведення ділової гри.
10.
Проводиться контрольна реалізація ділової гри.
11.
На відміну від різних управлінських ситуацій ділова гра дозволяє враховувати психологічний фактор, відносини, що встановлюються між людьми, їх суб’єктивні оцінки.
Однією із цілей гри є вироблення у студентів навичок при вирішенні конкретних управлінських ситуацій, з якими вони постійно зустрічатимуться на практиці; чим типовіше буде ситуація, тим ефективніше буде результат її розв’язання.
У діловій грі можуть брати участь кілька чоловік, її результатом є колективне вирішення задачі. При колективному вирішенні не виключається прийняття одноособового рішення, але воно обов’язково обговорюється і, якщо потрібно, коригується. Алгоритм проведення ділової гри наступний:
інформація про гру; формування груп; регламентація гри; процес гри; підведення підсумків гри.
В організації ділової гри застосовуються метод аналізу конкретних ситуацій і рольових ігор. Він робить її найбільш ефективним видом активного навчання, але при цьому і самим трудомістким при розробці алгоритму ділової

8 гри. Ділова гра не може бути побудована лише за моделлю об’єкту управління, для її проведення потрібні ролі, які зближують її з рольовою грою. Але на відміну від останньої вона не може базуватися тільки на моделі управляючої системи.
Основою ділової гри є не окремі елементи системи управління, а модель системи менеджменту в цілому. Моделююча система розглядається в динаміці, що проявляється у грі у вигляді так званого «ланцюга рішень». Рішення, яке приймають учасники гри на підставі вихідної інформації, впливає на модель об’єкту управління, викликаючи зміни його вихідного стану. Данні про зміни стану об’єкту через систему оцінювання діяльності учасників потрапляють в
ігровий комплекс. На базі отриманої інформації гравці вироблюють рішення на наступному етапі управління, яке знову випливає на об’єкт, і т.д. У проміжках між впливами управлінських рішень на об'єкт здійснюється ділове спілкування
і спільна діяльність учасників гри.
Класифікація ділових ігор може проводитися за різними ознаками. Так, наприклад, виділяють повні (ділові ігри охоплюють установу в цілому) і функціональні (зачіпають окремі функції, скажімо, управління персоналом), абсолютні, і конкретні, машинні (рішення, що приймаються обробляються на
ПК) і ручні (зворотній зв’язок здійснюється через викладача).
Процедура проведення ділових ігор може включати такі етапи: опис установи; формування цілей і планів; прийняття рішення; прогнозування моделі на підставі рішень; здійснення зворотного зв’язку; аналіз результатів.
Кейс-стаді – навчання слухачів з допомогою кейсів (ситуаційних завдань). Кейс – опис ситуації, а саме історії утворення, організаційного становлення установи, (організації, фірми), її розвитку і результатів діяльності.
Метод кейсів був розроблений ще у 20-х рр. в Гарвардському університеті (США). Сьогодні існують дві класичні школи кейс-стаді - гарвардська і манчестерська (відповідно американська і західноєвропейська). Їх принципова відмінність полягає в тому, що американські кейси великі за об’ємом (20-25 сторінок тексту плюс 8-10 сторінок ілюстрацій). У Західній
Європі у навчальних процесах застосовуються кейси, які в 1,5-2 рази коротші за обсягом. Крім того, гарвардські кейси пропонують здійснювати слухачам пошук єдиного правильного рішення. У манчестерських кейсах пошук рішень багатоваріантний. Тут не повинно бути єдино правильного рішення. Слухачі обґрунтовують свою позицію і, спираючись на теорію і практику, захищають її.
Основною метою кейс-стаді є набуття слухачами навичок роботи в конкретній ситуації, мобілізації усіх отриманих знань з теорії управління для вироблення практичної рекомендації по вирішенню тієї чи іншої проблеми, що міститься в ситуаційній задачі.
На шляху до цієї мети студенти оволодівають навичками логічного осмислювання проблеми, розвивають управлінське мислення, тренують
інтуїцію, удосконалюють вміння дискутувати і відстоювати свою точку зору.
Найбільш розповсюдженою структурою кейсу є така, що включає розділи: історія формування і функціонування організації; обґрунтування

9 необхідності і змін (в структурі, ресурсах, процесах управління); джерела змін; методи змін; результати змін. завдання по кейсу.
Кейс має свою назву, відображуючи фабулу, основну версію змін. Він має бути коротким, легко запам’ятовуватися. Кейси мають бути цікавими, захоплюючими, мати свій сюжет і діючих осіб. Вони повинні містити навчальні цілі і завдання.
Пишуться кейси, як правило, з використанням реального фактичного матеріалу, рідше вони є результатом вигадування. Основними джерелами при складанні кейсів є:

історія установи;

архівні матеріали;

матеріали з газет, журналів;

звіти підприємств;

доповіді, виступи керівників.
Велике значення має методика викладання в режимі кейс-стаді.
Наприклад, у Манчестерській школі бізнесу організація проведення кейс-стаді здійснюється наступним чином. За день до заняття, кейс роздається слухачам, які знайомляться з ним індивідуально. На другий день навчальну групу розбивають на підгрупи по 4-5 осіб в кожній. На протязі 1,5-2 годин в підгрупах у різних аудиторіях обговорюється кейс і колективно вирішуються його завдання. Після цього група збирається знову у повному складі і починається дискусія. Від кожної групи виступають слухачі і аргументують позицію. Кожна група обговорює точку зору не тільки свою, але і своїх колег. Викладач координує хід обговорення, спрямовуючи його на вирішення поставленої навчальної мети. Він діє коректно, м’яко, не нав’язуючи свої підходи.
Американська школа організації навчання по кейсам в цьому плані відрізняється від західноєвропейської. Викладач, наприклад, в США, Канаді діє напористо, активно, веде слухача до пошуку єдино правильного рішення.
Важливість кейсів полягає в тому, що працюють всі присутні. В кінці обговорення викладач дає оцінку кожній групі і кожному студентові. Кейс є ефективною перевіркою знань слухачів з теорії, синтезу теорії з практикою.
Реферат – це повідомлення у вигляді письмової доповіді, яка готується заздалегідь, може бути розмноженою для попереднього ознайомлення, а потім оголошеною повністю або у вигляді тез. Він часто використовується в процесі практичного заняття, ділової гри, семінару, науково-практичної конференції, методологічного семінару та при підготовці до заліку чи екзамену.
Реферати повинні характеризуватися такими основними ознаками:

чіткою структурою реферату: згідно з його планом;

логікою висвітлення питання, яке розглядається;

викладення матеріалу у вигляді тез;

новизною проблеми, що розглядається; можливістю практичного застосування рекомендацій;

широким використанням не лише емпіричних, але і теоретико- методологічних матеріалів;

узагальнений характером оцінки фактів, подій, явищ, висновків, що

10 наводяться (широкі висновки реферату повинні ілюструвати прикладами);

чіткістю аргументації і висновків з усіх поставлених питань єдиним замислом в розробці теми;

узагальнення висновків на основі аналізу наукових джерел;

бібліографічний аналіз за темою виступу або список літератури;

відповідне оформлення титульного аркушу реферату з вказівкою прізвища автора, теми реферату, прізвища викладача і т.п.
В процесі підготовки реферату необхідно, вивчити джерела, документи, наукову та навчальну літературу за вибраною темою. Студент може запропонувати власну тему реферату, погодивши її з викладачем. Доцільно використовувати матеріали періодичних видань, а також конкретно- соціологічних досліджень. Це збагачуватиме зміст реферату, підвищить актуальність роботи, та її ув’язку з реальними життєвими процесами.
При підготовці рефератів часто зустрічаються такі вади: недостатньо доводяться актуальність, ступінь розробки проблеми, елементи новизни, практична і теоретична значимість; мають місце крайності змістовного характеру: надмірна концентрація теоретичних аспектів, або, навпаки, лише опис практики, що не дає можливості дослідити і довести єдність теорії і практики; робляться поверхові висновки і т.п.
Реферат потрібно оцінювати з врахуванням його актуальності і ступеню розробленості теми, глибини аналізу, наявності органічного зв’язку теоретико- методологічних і практичних аспектів; уміння автора використовувати першоджерела, документи, монографічну та Іншу навчальну літературу; наявності спроб дати нові визначення, ввести нові предметні категорії, рівня культури викладення, оформлення і т.п.
Реферат оцінюється на семінарі після відповідного повідомлення.
Письмова рецензія на реферат необхідна у випадку, коли оцінка реферату враховується при складанні іспиту. Обсяг реферату до 1 (одного) друкованого аркушу.

11


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал