Навчально-методичний комплекс дисципліни Кам'янець-Подільський 2011 2




Сторінка2/9
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема 3.3. Лідерство та керівництво як форми управління
соціальних груп
Проблема управління соціальних груп. Поняття про лідерство та керівництво як персоніфіковані форми управління соціальних груп.
Теорії походження лідерства і керівництва. Лідерство та керівництво:
єдність і розходження. Функції керівника.
Стиль керівництва і проблеми ефективності групової діяльності.
Характеристика стилів керівництва. Моделі типології лідерства
(Б.Д.Паригіна,
К.Левіна).
Індивідуально-психологічні характеристики керівника як чинник ефективного управління.
Здібності керівника.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ОСОБИСТОСТІ

Тема 4.1. Особистість як соціально-психологічний феномен
Поняття особистості. Специфіка постановки проблеми особистості в соціальній психології. Соціально-психологічна природа особистості.
Взаємозв’язок соціального та індивідуального в особистості. Біологічні та соціальні чинники розвитку особистості.
Соціально-психологічна структура особистості (за А.В.Петровським,
К.К.Платоновим). Соціально-психологічний тип особистості. Соціальна зрілість особистості.
Тема 4.2. Соціалізація особистості
Поняття соціалізації особистості. Огляд теоретичних концепцій соціалізації особистості. Етапи соціалізації особистості. Вікові особливості соціалізації особистості. Функції соціалізації. Форми соціалізації. Сфери та інститути соціалізації. Механізми соціалізації.
Засоби соціалізації особистості.
Моделі соціалізації особистості. Особливості соціалізації особистості в сучасних умовах. Проблема асоціалізації та соціальної дезадаптації особистості.
Тема 4.3. Особистість у структурі суспільних відносин
Соціальний статус як показник становища особистості у суспільстві. Соціальна позиція та її вплив на поведінку особистості.
Установка як елемент соціальної позиції. Поняття соціальної


15 установки. Структура соціальної установки. Функції соціальної установки в регуляції соціальної поведінки особистості.
Поняття соціальної ролі та соціальної функції особистості. Роль як реалізація статусу і позиції особистості. Види соціальних ролей.
Структура соціальної ролі.
Тема 4.4. Просоціальні та асоціальні форми поведінки
особистості
Поняття просоціальної поведінки особистості. Соціально- нормативна регуляція поведінки особистості. Альтруїзм як форма просоціальної поведінки. Теорії альтруїзму. Зовнішні (ситуативні) та внутрішні (індивідуально-психологічні) чинники альтруїстичної поведінки. Проблема альтруїзму в сучасному суспільстві.
Проблема асоціальної поведінки. Причини та форми асоціальної поведінки. Соціальна напруженість. Агресивна поведінка. Теорії агресії. Чинники агресивної поведінки. Психологічні методи профілактики та корекції агресивної поведінки.





























16
3. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
3.1. Зміст теоретичної підготовки
№ з/п
Теми і підтеми
К-сть годин
Література
Наочні посібники
ТНЗ
Змістовий модуль 1. Місце і роль соціальної психології в системі наукового
знання
1.1.
Предмет,
завдання
та
структура
соціальної психології
1.Предмет та завдання соціальної психології.
2.Структура соціальної психології.
3.Зв’язок соціальної психології з іншими науками.
4.Сфери застосування соціально- психологічних знань.
5.Проблеми
і перспективи розвитку соціальної психології.
2

Основна:
2; 3; 12; 10.
Додаткова:
3; 12.
1.2
Становлення
та
історія
розвитку
соціальної психології як науки
1.Передумови виникнення соціальної психології як самостійної наукової галузі.
2. Перші соціально-психологічні теорії.
3.Розвиток зарубіжної соціальної психології.
4.Розвиток вітчизняної соціальної психології: радянська доба та період незалежності.
5.Сучасний стан розвитку світової та вітчизняної соціальної психології.
2

Основна:
12; 19; 22;
31; 32.

Додаткова:
3; 12.
1.3
Методологія та методи дослідження
соціальної психології
1.Поняття методології наукового дослідження.
2.Характеристика методів дослідження у соціальній психології.
3.Специфічні особливості соціально- психологічних досліджень.
4.Етичні проблеми соціально- психологічних досліджень.
2

Основна:
6; 12;14;16 18; 20.
Додаткова:
11;12.

1.4
Прикладна соціальна психологія
1.Предмет і завдання прикладної соціальної психології.
2.Специфічні особливості прикладних досліджень у соціальній психології.
3.Сфери прикладних соціально- психологічних досліджень. (Прикладна соціальна психологія у сфері економіки та виробництва.
Прикладна соціальна психологія у сфері управління. Прикладна соціальна психологія у сфері політики.
Прикладна соціальна психологія у правовій
2

Основна:
5; 18;19; 26.

Додаткова:
3; 11; 18.



17
№ з/п
Теми і підтеми
К-сть годин
Література
Наочні посібники
ТНЗ сфері. Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки. Прикладна соціальна психологія у галузі охорони здоров’я.
Сімейна проблематика у контексті прикладної соціальної психології.).
Змістовий модуль 2. Соціально-психологічні закономірності спілкування та
міжособистісної взаємодії
2.1
Спілкування
як
соціально-
психологічний феномен
1.Поняття спілкування у соціальній психології.
Спілкування у структурі соціальних і міжособистісних стосунків.
2.Розвиток спілкування в онтогенезі.
3.Структура та основні компоненти спілкування.
4.Види спілкування.
5.Рівні спілкування. Функції спілкування.
6.Особливості спілкування у сучасному світі.
2

Основна:
2; 3;12;
19;25.

Додаткова:
1; 3;4;9;21.

2.2
Моделі та стилі спілкування
1.Поняття моделей спілкування та їх порівняльна характеристика.
2.Маніпулятивне спілкування: характе- ристика, причини, маніпулятивні типи особистості.
3.Характеристика стилів спілкування.
4.Умови ефективного спілкування.
2

Основна:
4; 19;30.

Додаткова:1
;4;7;9;18;
21;25.

2.3
Соціальна комунікація і міжособистісна
взаємодія
1.Поняття комунікації та її різновиди.
2.Засоби комунікації.
3. Комунікативні бар'єри та їх подолання.
4.Специфіка міжособистісного інформа- ційного обміну.
5.Загальна характеристика міжособистісної взаємодії. Поняття соціальної інтеракції.
6.Типи та стратегії міжособистісної взаємодії (інтеракції).
2

Основна:
2; 3;4;5;19.

Додаткова:
1;3;4;20;21.

2.4
Соціальна перцепція. Способи впливу у
процесі спілкування
1.Поняття соціальної перцепції. Роль соціальної перцепції у процесі взаєморозуміння.
2.Механізми соціальної перцепції
(взаєморозуміння).
3.Каузальна атрибуція та помилки атрибуції.
4.Деформації соціальної перцепції.
5.Психологія впливу. Способи і механізми впливу у процесі спілкування.
2

Основна:
2; 3;4;12;
19;30.

Додаткова:
3;4;7;9;
18;21.



18
№ з/п
Теми і підтеми
К-сть годин
Література
Наочні посібники
ТНЗ
2.5
Конфлікт як соціально-психологічне
явище
1.Поняття конфлікту.
2.Види, причини, функції конфлікту.
3.Структура конфлікту.
4.Фази та динаміка конфлікту.
5.Управління конфліктом.
Методи розв’язання конфлікту.
2

Основна:
4; 8; 12; 19.

Додаткова:
9;13;16;
22;24;26.

Змістовий модуль 3. Соціальна психологія груп
3.1
Група
як
соціально-психологічний
феномен. Психологія великих груп та
стихійних спільностей
1.Поняття соціальної групи. Ознаки та психологічні характеристики групи.
2.Класифікація груп.
3.Психологічні характеристики великих соціальних груп та стихійних спільностей.
4.Психологія етнічних груп.
5.Психологічні особливості українського національного характеру.
2

Основна:
1;2;3;19;25.

Додаткова:
2;8; 12;19.

3.2
Психологія малих соціальних груп.
Динамічні процеси у малих соціальних
групах
1.Теоретичні підходи до дослідження груп у зарубіжній та вітчизняній психології.
2. Поняття та ознаки малої групи.
3.Класифікація малих соціальних груп.
4.Групова динаміка.Характеристика процесів групової динаміки.
5.Психологія міжгрупових відносин.
4

Основна:
2; 3;7;8;
12; 19.
Додаткова:
7;9;15;21.

3.4
Лідерство та керівництво як форми
управління соціальних груп
1.Поняття про лідерство та керівництво як персоніфіковані форми управління соціальних груп.
2.Теорії походження лідерства та керівництва.
3.Стиль керівництва
і проблеми ефективності групової діяльності.
4.Характеристика стилів керівництва. Типи лідерства.
5.Індивідуально-психологічні характеристики керівника як чинник ефективного управління.
2

Основна:
2; 3;8;
12; 19.
Додаткова:
7;9;13;
15;21.

Змістовий модуль 4. Соціально-психологічні проблеми особистості
4.1
Особистість як соціально-психологічний
феномен
1.Поняття особистості.
Специфіка постановки проблеми особистості в соціальній психології.
2

Основна:
2; 3;4;9;10;
12;19.

Комп. демонст- рація


19
№ з/п
Теми і підтеми
К-сть годин
Література
Наочні посібники
ТНЗ
2.Взаємозв’язок соціального та
індивідуального в особистості.
3.Соціально-психологічна структура особистості
4.Соціально-психологічний тип особистості.
5.Соціальна зрілість особистості.

Додаткова:
1;3;4;10;15.

4.2
Соціалізація особистості
1.Поняття соціалізації особистості.
2.Етапи соціалізації особистості.
3.Функції соціалізації. Форми соціалізації.
4.Сфери та інститути соціалізації.
5.Механізми, засоби, моделі соціалізації особистості.
Основна:
2; 3;4;9;10;
12;19.
Додаткова:
1;3;4;10;
14;15.

4.3
Особистість у структурі суспільних
відносин.
1.Соціальний статус як показник становища особистості у суспільстві.
2.Соціальна позиція та її вплив на поведінку особистості.
3.Соціальна установка як регулятор поведінки особистості.
4.Поняття соціальної ролі та соціальної функції особистості.
5.Генезис та структура соціальної ролі.

Основна:
2; 3;4;9;10;
12;19;25;33.
Додаткова:
1;3;4;8;10;
12;15.

4.4
Просоціальні та асоціальні форми
поведінки особистості
1.Соціально-нормативна регуляція поведінки особистості.
2.Поняття просоціальної поведінки особистості. Альтруїзм.
3.Проблема асоціальної поведінки.
Причини та форми асоціальної поведінки.
4.Соціально-психологічна дезадаптація особистості. Соціальна напруженість.

Основна:
4;9;12;
19;30.
Додаткова:
1;3;4;8;10;
12;15;27.















20
3.2. ЛЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯ (тези лекцій)

ТЕМА 1.1. Предмет, завдання та структура соціальної психології
1. Предмет соціальної психології.
2. Проблематика та завдання соціальної психології.
3. Структура соціальної психології.
4. Сфери застосування соціально-психологічних знань.
5. Проблеми і перспективи розвитку соціальної психології.
Література: основна: 2; 3; 12; 10; додаткова: 3; 12.

1. Предмет та завдання соціальної психології

Соціальна психологія досліджує особливості взаємозв'язків людини з різноманітними суб'єктами соціального середовища, допомагає їй глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Цьому сприяє властивий людині соціально-психологічний тип мислення, певний спосіб сприймання і тлумачення подій, явищ, станів, які вона може спостерігати як у собі, так і в соціумі
Соціальна психологія — наука про взаємозв'язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда та групу.
Предмет соціальної психології — вивчення закономірностей і механізмів виникнення, функціонування і вияву реальності, яка формується у процесі суб'єктивного відображення людиною об'єктивних соціальних відносин і соціальних спільностей.
Соціальна психологія постійно поглиблює і розширює свій предмет, паралельно розв'язуючи різноманітні теоретичні і прикладні завдання:

розв'язання загальних наукових проблем, пов'язаних із формуванням знань про соціально-психологічну реальність, розробленням соціально- психологічних концепцій про взаємодію між людьми та соціальними спільностями, методологію, методи, способи соціально-психологічних досліджень;

вивчення проблем, пов'язаних зі змінами соціально-психологічної реальності, аналізом шляхів і засобів упливу на механізми її становлення, розвитку та функціонування;

теоретичне осмислення місця і ролі людини, що розвивається, у суспільстві, яке також змінюється;

дослідження відносин і спілкування, у тому числі в екстремальних і конфліктних умовах, а також у зв'язку з утвердженням у соціумі нової системи цінностей і форм власності.




21
2.

Структура соціальної психології

Як навчальний курс, соціальна психологія охоплює такі розділи:
1) науково-методологічний. Розкриває місце і роль соціальної психології в системі наукового знання (її предмет, завдання, функції, категорії, методологічні основи та методи, питання еволюції соціально- психологічного знання);
2)соціально-психологічні проблеми особистості. Вивчає особистість як суб'єкт соціальної взаємодії та спілкування, психічне відображення особистістю соціальних явищ у структурі групових відносин;
3)соціально-психологічна характеристика спілкування. Містить соціально-психологічні знання про спілкування, його види, рівні та функції, психологічні способи впливу в процесі спілкування та ін.;
4)соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії. Висвітлює соціально-психологічні знання про комунікативний потенціал учасників взаємодії, про закономірності поширення суспільних інтересів, настроїв, моди, про психічний склад групи, нації.
3.

Зв’язок соціальної психології з іншими науками

Соціальна психологія черпає відомості з різноманітних галузей соціальних, психологічних, загальногуманітарних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями. Найтіснішими є її зв'язки із психологією та соціологією.
Загалом соціологія як наука про суспільство, соціальні інститути і соціальні спільності вивчає закони розвитку та функціонування суспільства, природу і характер суспільних, групових та індивідуальних цінностей і норм. Соціальна психологія досліджує конкретні механізми їх формування. Якщо соціологія пояснює джерела соціальної активності людини, то соціальна психологія — шляхи та закономірності ЇЇ вияву.
Багато спільних особливостей мають соціальна психологія та
психологія особистості, що вивчає закономірності формування людини як суб'єкта життєдіяльності, механізми інтегрування всіх психічних процесів і властивостей індивіда у системну якість, котра опосередковує його взає- модію із соціальним середовищем через процес соціалізації.
Інтенсифікація міжнародних економічних, культурних відносин актуалізує взаємодію соціальної психології з етнопсихологією.
Професіоналізм сучасної комунікативної діяльності передбачає наявність у спеціалістів знань і вмінь ділових міжнародних переговорів, нефор- мального спілкування з представниками різних національностей.
Ефективною є взаємодія соціальної психології з психологією
управління, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність.
Йдеться про дослідження соціально-психологічних чинників управлінської діяльності та кар'єри, соціально-психологічного консультування з проблем управлінського розвитку, соціально-психологічних механізмів управлінської адаптації тощо.


22
Соціальна психологія пов'язана і з іншими галузями психологічної науки (педагогічною психологією, психологією культури, політичною психологією, юридичною психологією), а також з педагогікою, філософією, історією, економікою.
4.

Сфери застосування соціально-психологічних знань
Можливості використання положень соціальної психології на практиці були пізнані й розкриті на рубежі XIX— XXст. Спершу соціально- психологічні знання застосовували у рекламній справі. Нині прикладні пошуки вітчизняної соціальної психології зосереджені на різноманітних проблемах професіоналізму спеціалістів, їх уміння працювати в команді.
Відповідно, певних переоцінок зазнали норми і принципи професійної діяльності, методи наукового дослідження. Активно вживаються у практику вивчення громадської думки, консультування політиків, підприємців, соціально-психологічні тренінги,
іміджмейкерство, психотехнології. Проте якість їх результатів ще низька, що є наслідком недостатньої компетентності, соціально-психологічної підготовки багатьох спеціалістів.
До практичного аспекту прикладної соціальної психології зараховують такі її напрями: соціально-психологічна діагностика; соціально-пси- хологічне консультування; соціально-психологічний вплив (застосування соціально-психологічних технологій), надання соціально-психологічної допомоги.
5.
Проблеми і перспективи розвитку соціальної психології
На сьогоднішній день набувають неабиякої актуальності соціально- психологічні дослідження проблем, пов'язаних з переорієнтацією мислення особистості, формуванням у нових умовах навичок взаємодії індивіда із соціумом, що постійно змінюється, самоактуалізацією особистості, запобіганням невдачам, стресам, хвилюванням в екстремальних умовах, розв'язанням конфліктів тощо. Не може вона бути осторонь процесу переходу на всіх рівнях взаємодії (міжособистісних, міжнаціональних, міждержавних) від домінанти конфронтації до домінанти діалогу, від пріоритету сили до пріоритету переконання.
Потребують відповідного осмислення реальність, пов'язана з поняттями ―моральний‖, ―духовний‖, такі соціально-психологічні феномени, як совість, довіра, заздрість та ін. Результатом цього може стати нова теорія соціальної психологи, яка охоплюватиме не якесь одне з відносин системи ―індивід — група — суспільство‖, а всю систему.
Відповідно, активізується вивчення взаємин ―суспільство — індивід‖,
―група — суспільство‖, про що свідчить зростання кількості досліджень у галузі прав людини, різноманітних меншин, етики управління і бізнесу
(взаємини ―підприємці — суспільство‖, ―керівник — організація‖), взаємної відповідальності суспільства і особистості, суспільства та різних соціальних груп, спільностей, соціальної психології релігії.


23
ТЕМА 1.2. Становлення та історія розвитку соціальної психології як
науки

1.Передумови виникнення соціальної психології як самостійної наукової галузі.
2. Перші соціально-психологічні теорії.
3. Розвиток зарубіжної соціальної психології.
4.Розвиток вітчизняної соціальної психології: радянська доба та період незалежності.
5.Сучасний стан розвитку світової та вітчизняної соціальної психології.
Література: основна: 12; 19; 22; 31; 32; додаткова: 3; 12.
1.

Передумови виникнення соціальної психології як самостійної
наукової галузі

Виникненню соціальної психології передувала сукупність певних
історичних, соціокультурних, наукових, психологічних передумов, великий інтерес мислителів усіх часів до соціальної життєдіяльності людини.
Соціальна психологія закорінена в давніх філософських вченнях
Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму та інших країн, котрі зосереджувалися на пізнанні спільної життєдіяльності людей. Найчастіше ці вчення формулювали правила взаємодії людини з іншими людьми, етичні системи норм поведінки, співвіднесені із загальним законом, який не залежить від волі людей (наприклад, Дао — закон правильного перебігу подій). Так, великий китайський філософ Конфуцій (551—479 до н. е.) намагався розв'язати цю проблему етико-психологічною спрямованістю відносин
індивіда й суспільства, стверджуючи, що людина повинна внутрішньо самовдосконалюватись, долаючи вплив спільнот, у яких вона живе.
На думку давньогрецького мислителя Платона (428— 347 до н. е.), аристократичний стиль взаємодії людини й суспільства є найкращим, якщо суспільство забезпечує задоволення природних потреб особистості та зумовлює її розвиток. Його співвітчизник і учень Аристотель (384— 322 до н. е.) був принциповим противником диктаторського стилю у відносинах
індивіда й суспільства. Загалом Аристотель і Платон започаткували дві різні традиції соціальної думки, які пізніше стали називатися підходом, центрованим на соціумі, і підходом, центрованим на особистості.
Італійський мислитель Ніколо Макіавеллі (1469— 1527) та англійський філософ, політичний діяч Нової доби Томас Гоббс (1588—1678) одними з перших звернули увагу на політичну, тобто соціальну психологію, їх вважають представниками песимістичної точки зору на природу людини.



24
2.

Перші соціально-психологічні теорії

Дослідження соціально-психологічної проблематики в надрах філософії підготувало основу для розвитку соціально-психологічних
ідей у лоні соціології, теорії еволюції та психології, сприяло появі в середині XIX ст. перших соціально-психологічних концепцій
(«психологія народів», «психологія мас», теорія інстинктів соціальної поведінки).
Серед перших соціально-психологічних теорій, що виникли на
Заході у середині XIX ст., виокремлюють концепції «психологія народів», «психологія мас» і теорію інстинктів соціальної поведінки.
Засновниками концепції «психологія народів» були німецькі філософ
Моріц Лацарус (1824—1903), мовознавець Герман Штейнталь (1823—
1893) та психолог і мовознавець Вільгельм Вундт (1832— 1920). Так,
В. Вундт стверджував, що душа має надіндивідуальну цілісність, яка й становить народ, націю. До цієї концепції схвально ставився професор
Харківського університету Олександр Потебня (1835—1891), який філософськи, етнопсихологічне обґрунтував виникнення, розвиток мови та її роль у суспільних взаєминах.
Представниками концепції «психологія мас» є французькі соціологи
Гюстав Лебон (1841—1931) та Г. Тард, італійський юрист Сципіон
Сігеле (1868—1913). Зокрема, Г. Лебон доводив, що на зміну ери еліти приходить масове суспільство, яке він ототожнював з натовпом.
Цивілізацію вважав продуктом інтелектуально творчої еліти, а всі до- сягнення цивілізації — результатом її діяльності. Лебон виокремлював такі головні ознаки маси (в його розумінні — натовпу): втрата відповідальності, знеособленість інтелекту, домінування почуттів над розумом.
Прагнення з'ясувати соціальні явища та процеси за допомогою вроджених інстинктів виражала теорія інстинктів соціальної
поведінки, обґрунтована англоамериканським психологом Вільямом Мак-
Дугаллом (1871 — 1938) та його послідовниками. У книзі «Вступ до соціальної психології» Мак-Дугалл стверджував, що причиною соціальної поведінки людини є інстинкти («схильності», «прагнення»). Особлива роль при цьому належить «стадному інстинкту», що утримує людей у спільноті
і є основою більшості соціальних інстинктів.
3.

Розвиток зарубіжної соціальної психології

У становленні та розвитку зарубіжної соціальної психології визначають такі етапи:
- зародження соціально-психологічних ідей у надрах суспільних і природничих наук;
- відмежування соціальної психології від філософії, соціології, психології та оформлення її як самостійної галузі знання (кінець XIX — початок XX ст.);


25
- експериментальний період (до 60-х років XXст.);
- формування і розвиток основних напрямів сучасної соціальної психології.
Зародження соціально-психологічних ідей відбувалось у надрах суспільних і природничих наук. Йому сприяв розвиток суспільних і природничих наук (зокрема філософії, історії, соціології, теорії еволюцій, психології), які підготували підґрунтя для оформлення соціальної психології як самостійної галузі знання.
4.

Розвиток вітчизняної соціальної психології: радянська доба та
період незалежності

Тривалий час вітчизняна соціальна психологія розвивалася як складова науки спершу колишньої Російської імперії, пізніше — Радянського
Союзу, зазнаючи відповідних політичних та ідеологічних впливів.
Самодостатній її розвиток помітний з останнього десятиліття XX ст. В зародженні та розвитку цієї науки виокремлюють такі етапи:
- зародження соціально-психологічних ідей у суспільних та природничих науках;
- відмежування соціальної психології від філософії,психології та соціології і перетворення її на самостійну галузь знання (кінець XIX ст. — початок 30-х років XX ст.);
- стагнація соціальної психології (друга половина30-х — 50-ті роки
XXст.);
- відродження соціальної психології та її розвиток на основі соціалістичної орієнтації (друга половина 50-х — кінець 90-х років XXст.);
- розвиток сучасної вітчизняної соціальної психології на основі нової соціально-економічної парадигми.
Зародження соціально-психологічних ідей у суспільних та природничих науках. Йому передував період зародження соціально- психологічної проблематики у надрах суспільних і природничих наук.
Наукові напрацювання філософів, політичних і громадських діячів збагатили соціальну психологію.
5.

Сучасний стан розвитку світової та вітчизняної соціальної
психології

Розвиток сучасної вітчизняної соціальної психології на основі нової соціально-економічної парадигми. Сучасний розвиток вітчизняної соціальної психології характеризується уточненням та конкретизацією предмета і об'єктів соціальної психології, активною підготовкою спеціалістів, публікацією наукових праць і навчальних видань, органі- зацією конференцій, кристалізацією соціально-психологічної проблематики, відкриттям спеціальних наукових закладів, лабораторій
і кафедр (наприклад, Інститут соціальної та політичної психології АПН
України, кафедра соціальної психології в Прикарпатському


26 університеті імені Василя Стефаника та ін.). Учені, що спеціалізуються у царині соціальної психології, досліджують різноманітні ме- тодологічні, теоретичні, прикладні проблеми, що стосуються взаємодії, спілкування людей у різних соціальних спільнотах, регуляції поведінки
індивіда у соціальних групах, механізмів їх взаємин, взаємовпливу тощо.
Сучасна зарубіжна соціальна психологія — це психологія орієнтацій, напрямів, пов'язаних з іменами вчених, які їх започаткували. Найчастіше вона у своїх дослідженнях звертається до процесів атрибуції, групових процесів, атракції та афіліації, агресії, установок, соціального пізнання, соціалізації, кроскультурних аспектів.
Теоретико-методологічний розвиток відбувається як у руслі загальнопсихологічних напрямків (біхевіоризму, фрейдизму), так і в координатах нових, власне соціально-психологічних шкіл і напрямів: необіхевіоризму, неофрейдизму, гуманістичної психології та ін.
Починаючи з 70-х років XX ст., у США, Західній Європі (Франція,
Англія, Німеччина та ін.) відбувається переосмислення зробленого у першій половині XX ст. американськими соціальними психологами, теоретичного і практичного досвіду, пошук нових підходів у дослідженні соціально-психологічної реальності, нових теоретичних парадигм, які дали б поштовх розвиткові соціальної психології, зробили б її істинно соціальною, а не індивідуальною.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал