Навчальний посібник Здомишель-2014 Типи аналізу художнього твору, адаптовані до шкільної практики



Pdf просмотр
Сторінка3/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір3.06 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5
Тематичні ліричні образи (мотиви.
Наступним кроком у роботі з поетичним твором є визначення його тематичного ліричного образу або мотиву. Це можуть бути образ-переживання, образ- почуття, образ-думка тощо.
Образ-переживання. Наприклад, стійким мотивом сонетів Ф. Петрарки є переживання героя від нерозділеного кохання (закохання журба сонетів
А.Міцкевича – ностальгія задалекою батьківщиною. А в Осінній пісні П.Верлена провідний тематичний образ-переживання – це тривога, туга, відчай ліричного героя, пов’язані з відчуттям плинності часу.
Образ-почуття. Наприклад, почуттям радості від оновлення природи і людини проникнутий відомий вірш Ф.Тютчева Весняна гроза. А інший вірш цього ж поета Я знаю в праосені пору – світлим почуттям замилування осінню.
Образ-думка. Наприклад, у вірші О. Пушкіна
«Пам’ятник» втілена думка про особливу місію поета.
А у Чесній бідності Р. Бернса – думка проте, що людина – скарб / Цінніший од усього».

Образно-тематична композиція твору. Після з’ясування центрального образу та мотиву вірша, учитель пропонує учням розглянути образно- тематичну композицію твору, тобто визначити, з яких частин складається твір, як вони розміщені.
Назва вірша. Почати розгляд композиції твору варто з його назви. Особливо це важливо, коли назва несе певну інформацію про вірш визначає жанр, тему,
головний тематичний образ, обставини, без яких зміст твору може бути не зовсім зрозумілим. Наприклад, у назвах віршів із збірки Кримські сонети А. Міцкевич чітко позначає тему твору. Без назви зрозуміти, що у сонеті йдеться про гробницю Потоцької, просто неможливо.
Зачин вірша може бути різним за обсягом - перша строфа, перший рядок, назва твору. Зачин може мати форму звертання, запитання тощо. Головне завдання зачину – створити потрібне емоційне тло для сприймання поезії, налаштувати читача на потрібний лад, створити потрібний настрій. Наприклад, зачин у вірші Тютчева створює ліричний настрій очікування зустріч з дивною порою «Есть восени первоначальной / Короткая, но дивная пора.
Розвиток провідного тематичного образу
(мотиву), засоби його творення. Розвиток тематичного образу може мати такі типи зіставлення двох образів, що взаємопов’язані
(психологічний паралелізм, розгорнуте порівняння,
зіставлення двох образів на основі
контрасту (антитеза.
Наприклад. В Осінній пісні П. Верлена провідний тематичний образ-переживання
розвивається через зіставлення образів осені та ліричного героя на основі психологічного паралелелізму. Вийду надвір - Вихровий вир В полі млистім Крутить, жене, Носить мене З жовклим листям.
розвиток і трансформація одного
мотиву: тематичний образ розвивається поступово, від строфи до строфи, кожна сходинка являє собою нове почуття,
його відтінок. Цей тип ще називають
східчастою композицією
Наприклад, східчасту композицію має вірш О. Пушкіна Я Вас любил». У цьому вірші образ почуття кохання розвивається та поглиблюється спочатку просто Я вас любил»; потім уточнюються і відкриваються нові грані почуття Я вас любил безмолвно, безнадежно», Я вас любил так искренно, так нежно».
логічні роздуми. Вірш має засновок,
судження і висновок.
Наприклад, у відомому рубаї Омара Хайяма засновок – Я тільки й знаю, що знання шукаю судження – Я думаю вже сімдесят два роки висновок – «I бачу, що нічого я не знаю».
Кінцівка вірша. Вона являє собою висновок, що постає у результаті роздумів ліричного героя, завершення розвитку його почуттів. У кінцівці, яку фокусі, зібрана вся образна й емоційна енергія твору.
Твір ніби й пишеться заради кінцівки.
Наприклад. Висновок роздумів Шандора Петефі про природу мужності знаходимо у кінцевій строфі вірша Коли ти муж – будь мужнім»:
Будь дубом, котрий буря
З корінням вирива,
Але який не гнеться
Під вітром, як трава!
Обсяг кінцівки, які зачину, може бути різним остання строфа, два кінцеві рядки, один рядок і навіть одне слово останнього рядка. Кінцівки вірша виражаються в різній формі заклик, лозунг, риторичне питання, оклик, звертання. Часто кінцівка подається у формі лаконічного афоризму. Особливою виразністю відзначаються несподіваний, різкий, парадоксальний висновок (пуант.
Наприклад. Схвильована розповідь ліричної героїні Анни Ахматової про сповнене смутком побачення з коханим чоловіком закінчується парадоксальними рядками «Улыбнулся печально и жутко / И сказал мне Не стой на ветру».
Поетична лексика. Наступний етап аналізу поетичного твору присвячується розгляду художньо-зображальних мовних засобів. У вірші
виокремлюються наявні тропи (епітет,
порівняння, алегорія, іронія, гіпербола, літота,
уособлення, метафора) таз ясовується їх роль утворі.
Поетичний синтаксис.
Далі предметом розгляду має стати поетичний синтаксис риторичні
питання, звертання, оклики повтори (рефрени);
анафори (єдинопочаток); епіфори (єдність кінцівок);
градація (наростання або ослаблення експресивно- емоційної сили антитеза (протиставлення);
паралелізм (однорідна синтаксична побудова речень);
інверсія (порушення порядку слів).
Звукопис. Важливо звернути увагу і на своєрідне
«оркестрування» мови – звукопис. Звукопис – це звукові повтори, насиченість однаковими або схожими звуками для образного звуконаслідування. Серед повторів окремих звуків розрізняють алітерацію та асонанс. Алітерація – повторення однорідних приголосних звуків у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах.
Асонанс – повторення однорідних голосних звуків у суміжних чи розташованих недалеко одне від одного словах.
Віршовий розмір. Традиційно аналіз поетичного твору включає в себе визначення віршового розміру двоскладовий (ямб – з наголосом на другому складі
хорей – з наголосом на першому складі, трискладовий (дактиль – з наголошеним першим складом амфібрахій – з наголошеним другим складом, анапест – з наголошеним третім складом. Наявність чи відсутність рим, способи римування. Ще один елемент літературознавчого аналізу поетичного твору – визначення способів римування. Парна рима (аа бб); перехресна (аб аб); кільцева (аб ба.

Конспект уроку світової літератури в 10 класі
із застосуванням літературознавчого аналізу
поетичного твору
Тема: У цариці її величності Поезії А. Фет «Шепіт...Ніжний звук зітхання. Музичність вірша
Мета:
• навчальна – ознайомити учнів із фактами біографії А. Фета, особливостями його інтимної лірики
• розвивальна – удосконалювати вміння художнього читання й аналізу ліричного твору;
спонукати до виявлення власних творчих здібностей
• виховна – прищеплювати любов до поезії, краси поетичного мистецтва формувати естетичні
смаки.
Обладнання: портрет А. Фета, збірки його поезій, аудіозаписи.
Епіграф: Це поет, єдиний у своєму роді.
Лев Толстой
Хід уроку
І. Організаційний момент
1. Аутотренінг
Учитель. Розпочинаємо урок з аутотренінгу Я – учень ( учениця. Я – особистість твoрча. Я думаю, замислююсь, пригадую. Я хочу якомога більше знaти. Мій сьогоднішній день – це крок домети. З'ясування емоційної готовності до уроку

Учитель. Я хочу, щоб ви завжди були впевнені у собі і задоволені собою. Щоб ви досягали успіхів. А це певною мірою буде залежати від вашого настрою. Давайте зʼясуємо ваше емоційну готовність до уроку за допомогою кольору.
Вправа «Кольоровий настрій». Визначаємося. Настрій гарний, отже і працювати буде легко.
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Слово вчителя з елементами бесіди
Романтичний напряму літературі найбільшого розвитку набув у першій третині ХІХ ст. Його центром стала поезія Поети-романтики намагалися зазирнути у безодні всесвіту, проникнyти в діалектику душі і відкрити там небачений і таємничий світ людськогo духу. Саме так намітився іще один напряму літературі – символізм, який породив різні літературні теорії, угрупування.
- гадайте, створення якої теорії, в якій проголошувалися самоцінність художньої творчості, незалежність мистeцтва від політики, суспiльних вимог, виховних завдань припадає на середину ХІХ ст. і хто були її прихильниками (Теорії чистого
мистецтва»; Ф. Тютчев, А.Фет)
- Які теми порушували утворах представники чистого мистецтва
2. Прийом «Гронування»
Тематика поезій чистого мистецтва Пейзажна ← ↓ → Інтимна Соціально-філософська
3. Поетична хвилинка (Читаємо мовою автора»)
Учні декламують поезії Ф.Тютчева, А. Фета Учись
у них – у дуба, у березы», Я тебе ничего не скажу,
«Сияла ночь» та інші.
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку, мотивація
навчальної діяльності
Учитель. Одним із керівників школи чистого мистецтва був Афанасій Фет. Прожиття поета та особливості його інтимної лірики йтиметься сьогодні на уроці. Також будемо вдосконалювати навички аналізу поетичного твору, його виразного читання, звʼязного мовлення.
Лев Толстой любив не лише вірші А. Фета, ай цього поета як людину. Він говорив Це поет, єдиний у своєму роді. І слова ці справедливі. Фет пережив і славу, і напади критиків, і майже повне забуття ще за життя. Але його вірші витримали іспит часом.
А. Фет прожив довге життя, про яке він розповів у спогадах. Проте для багатьох поет залишився людиною-загадкою.
ІV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу
1. Повідомлення заздалегідь підготовленого
учня про А. Фета та кохання в його житті
2. Виразне читання вчителем поезії
«Шепіт...Ніжний звук зітхання в перекладі М. Рильського
3. Бесіда з учнями за змістом вірша
-
Хто є центальним образом твору (Ліричний
герой)
-
Яка основна тема вірша (Зображення
прекрасної миті вжитті людини,
використовуючи поєднання краси і гармонії
природи з такою ж красою людських почуттів)
-
Яка загальна тональність поезії?
Як ви вважаєте, чому автор зображує в описі краси почуттів саме ніч?
-
Спробуємо визначити, які саме художні деталі допомагають яскравіше змалювати почуття і настрій ліричного героя.
4. Робота в групах
І група знаходить зорові деталі у вірші, зʼясовує
їхню роль у творі.
ІІ група: відшукує слухові деталі у вірші, зʼясовує їхню роль у творі.
ІІІ група: досліджує психологічні деталі у вірші.
Результати досліджень груп:
Прочитавши поезію, ми уявили образ чарівної ночі, почули соловʼїний співі водночас побачили дивні зміни милого лиця. Мабуть, від почуттів, які охопили дівчину, на щоках зʼявився румʼянець: у хмаринках пурпур рози». Все це відтінює бурштин – прикраса на її грудях.
А ось і останні рядки поезії І цілунків палі сльози І зоря, зоря Усе стає зрозуміло цілунки, сльози, тому що прощання, вже світає. А може, прощання і назавжди, як натяк на трагедію життя самого поета.
Продовжіть вислови:
Прочитавши поезію «Шепіт...Ніжний звук зітхання, я зрозуміла. відчула. пригадала. пофантазувала. .
5. Читання учнями поезії в оригіналі під
супровід музики
6. Робота з текстом оригіналу й перекладом
поезії
-
Знайдіть у текстах оригіналу й перекладу ключові слова.
Які рядки М. Рильський переклав довільно - Як ви вважаєте, чи вдалося М. Рильському передати настрій, притаманний оригіналу
(Видатний український поеті перекладач М.
Рильський майстерно зафіксував за допомогою
слова незбагненну і прекрасну мить творчого
захвату неперевершеною красою почуттів у всій
повноті та прозорості. Досить вдало зміг
відтворити і поєднати кольори і звуки, запахи і
відчуття).
7. Проведення гри Кольорова палітра»
На дошці вивішені листи кольорового паперу білий, голубий, чорний, пурпуровий. Що вони символізують Колір білий – відновлення Голубий – колір швидкоплинності, самотності Чорний – сум, зітхання Пурпуровий – колір тепла, кохання чистого- Як можна повʼязати цю кольорову палітру з долею людини?
8. Аналіз мовних засобів твору та синтаксису
- Які художні засоби використовує автор
(Епітети, метафори)
Порівняйте епітети, вжиті А. Фетом і М. Рильським- Яка синтаксична будова вірша (У А. Фета це
бездієслівний вірш, який складається лише із одного
речення з багатьма розділовими знаками. Із загальної
кількості тридцяти шести слів двадцять три –
іменники.. Саме тому у своєму перекладі М.
Рильський використовує називні речення. Ліричний
герой ніби не встигає осмислити й нездатний
назвати, що саме діється з його душею, - він лише
фіксує чинники цієї дії).

9. Аналіз віршування
- Назвіть види рим. (Чоловіча – спів, жіноча –
зітхання)
- Проаналізуйте спосіб римування. (Перехресне:
абаб)
- Накресліть схематичний рисунок до перших рядків вірша. Визначте віршовий розмір. (Вид
стопи – хорей чотиристопний хорей)
10. Словникова робота
- У поезії використовується композиційний прийом психологічного паралелізму, який співвідносить явища природи і відповідний внутрішній стан ліричного героя (краса людських почуттів і природи. Це мить щастя для закоханої пари.
V. Застосування знань, умінь і навичок
1. Літературний конкурс «Здивуй»
а) Придумати пари слів перше передає душевний стан людини, а друге – явище природи. Наприклад, сльози – роса, біль – блискавка.
б) Скласти твір-мініатюру, використовуючи прийом паралелізму
Зразок учнівського твору Яне міг заснути всю ніч, усе дивився на зоряне небо і пригадував свою першу зустріч з тобою. Скільки думок промайнуло в моїй голові. Закохався Ось, нарешті, з глибини темного неба вирвалася зоря, велика, сліпуча, червона. Світ одразу змінився. Моє життя перейшло на новий виток.

2. Порівняння вивченої поезії з іншими творами
А. Фета
Учитель. А. Фет вважав, що література покликана відображати найвищі цінності, відгукуватись на вічні загальнолюдські потреби. Недивно, що для його творів характерні музичність, детальність, витонченість. Багато поезій А. Фета стали романсами
«Тихая звездная ночь», Назаре ты ее не буди, Не отходи от меня», Я тебе ничего не скажу».
(Прослуховування романсів у аудіозапису)
- Яке кохання постає у романсах Що принесло воно героям (І хвилювання, і переживання, і
сльози відчаю, і насолоду).
- П. Чайковський говорив, що поезія А. Фета безпосередньо вливається в музику. Як це зрозуміти VІ. Підсумок уроку
1. Узагальнююча бесіда
-
Що нового вніс до лірики А. Фет?
-
Який вплив мала творчість поета на подальший розвиток світової поезії?
2. Метод Незакінчене речення»
На сьогоднішньому уроці для мене найбільшим відкриттям було ...
Ця інформація дала змогу зробити висновок, що ...
Для мене на уроці було найцікавішим ...
Найскладнішим було ...
Я успішно засвоїв матеріалі тепер умію ...
3. Оцінювання знань учнів
4. Домашнє завдання
Виразно прочитати та порівняти оригінали та переклади віршів А. Фета. Скласти опорно- логічні схеми до його поезій

Біографічний аналіз художнього твору
Життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів Пасічник Є.А.
Функції біографічного матеріалу на уроках
літератури
1. Ознайомлення з біографією письменника сприяє розвитку загальної культури школяра. Молода людина, яка орієнтується у біографічному матеріалі
відомих письменників, завжди справляє враження культурної та інтелігентної людини.
2. На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати у молодого покоління кращі
моральні якості – любов дорідного краю, свого народу, чесність, принциповість, працьовитість,
високу ідейність тощо. Життя та окремі факти із біографій видатних митців стають для молодого покоління прикладом для наслідування у виборі
життєвого шляху, вірності своїм ідеалам, прагненні до самовдосконалення, стимулюють творчі сили,
облагороджують.
3. Ознайомлення з життєвим та творчим шляхом письменника налаштовує школярів назустріч із твором. Причому це налаштування відбувається як на пізнавальному рівні (учні знайомляться з місцем і
роллю письменника в культурному, ідейному,
політичному житті своєї епохи, з обставинами написання твору, його місцем в творчій спадщині
письменника, такі на емоційному (отримані
враження від життєвої і творчої долі митця можуть бути могутнім поштовхом до прочитання твору. Використання біографії письменника як універсального ключа для розуміння художнього твору. Утому випадку, коли біографічні факти необхідні для інтерпретації художнього твору,
учитель застосовує біографічний метод.
Способи подачі біографічного матеріалу
Найпоширеніші методи та прийоми ознайомлення з біографією письменника лекція (розповідь)
учителя, повідомлення учнів (реферати, нариси),
читання статті підручника, опрацювання біографічної
літератури (у т.ч. матеріалів з Інтернет, виконання учнями на основі прочитаного наступних завдань.

Підготувати співдоповідь про період з життя митця;

заповнити хронологічну таблицю (не перевантажувати її датами і другорядними подіями, обов'язково називати в ній твори,
написані письменником);

скласти конспект, план, тези до статті
підручника або іншого літературно-критичного та біографічного матеріалу;

відповісти на питання, що вимагає розуміння життєвого шляху й особистості митця написати біографічний етюд або біографічне есе;

провести бібліографічне дослідження скласти список літератури – твори письменника і твори про нього у бібліотеці (школи, району, міста);

інсценувати сторінку з життя митця, створити
за нею сценарій-монтаж;

виступити з повідомленням про зміст телепередачі;

виступити з рефератом-літпортретом;

виготовити і пояснити карту життя письменника;

продемонструвати і прокоментувати діафільм;

написати листа письменникові;

підготувати запитання для інтерв’ю з митцем;

переглянути та обговорити фільм прожиття письменника Біографічний урок – це той урок, на якому вчитель може максимально застосувати свої знання,
досвід, творчість, нестандартні підходи, фантазію,
методичні надбання. Тому така багата палітра нестандартних форм проведення уроків-біографій:
урок-лекція, уроки-заочні екскурсії, віртуальні музеї,
уроки-концерти, уроки-семінари, уроки-панорами,
уроки-діалоги, портрети, уроки-інтерв’ю, уроки- презентації тощо.
Викладання життєпису письменника – іспит для словесника, вчитель має можливість виявити всі свої
здібності, захопити учнів, повести за собою в роздумах і почуттях. Хороші вчителі найбільше люблять ці уроки і ніколи не віддадуть життєпис письменника кінопроектору, сторінці підручника чи діафільму. Вчитель передусім скаже своє слово,
поділиться з учнями своїм баченням славетної постаті,
розповідатиме залюблено, як про близьку йому, добре знану людину і водночас як про велета духу і
національного культурного діяча. Отже, найголовніший метод викладання біографії – слово вчителя, тобто художня розповідь
(монологічний виклад матеріалу із застосуванням
ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів. Передусім учитель відбирає, що саме він розкаже які моменти з життя письменника переказуватиме детально, які перелічить без коментарів, що цитуватиме, як унаочнюватиме розповідь, як активізуватиме увагу школярів. У своїй розповіді вчитель прагне до завершеності, цілісності в змалюванні образу художника слова, але зв'язний текст є різностильовим: частини звучать по-різному
— як довідка, як художня епічна чи лірична оповідь,
як наукове дослідження, як публіцистичний роздум тощо.
Уроки-портрети. Як подати кожний з провідних моментів біографічного матеріалу, щоб органічно поєднати їх у одну емоційну розповідь Найбільше можливостей для такого органічного поєднання надає
урок-портрет і активне використання на ньому різних ролей учні-«біографи», учні-«літературознавці»,
учні-«актори», учні-«митці» тощо. Якщо на уроці
використовуються автобіографічні матеріали, то,
звичайно, в загальний сценарій уроку потрібно ввести учня-«письменника», який сам озвучить «свої»
автобіографічні записи в щоденниках, спогадах тощо.
Якщо важливим є висвітлення родинних, дружніх,
професійних взаємостосунків письменника, його стосунків з опонентами, то учитель може підготувати сценку із залученням учнів, які гратимуть роль «осіб
із оточення письменника».
Як правило, для створення цілісного образу митця учитель має використати вході уроку-портрету різні джерела основу сценарію може скласти художня біографія письменника (наприклад, біографічні твори
Андре Моруа, Ю.Тинянова), як допоміжні матеріали автобіографія, художні твори письменника, матеріали
наукових досліджень життя та творчості письменника,
літературна критика, спогади сучасників про митця,
епістолярна спадщина.
Підбір біографічного матеріалу. У вчителів- словесників часто виникає запитання за яким принципом підбирати біографічний матеріал до уроку Що саме із біографії письменника варто розповісти дітям На яких подіях із життя письменника зосередити увагу школярів
Найперше – варто орієнтуватися на вимоги програми. У середніх класах за програмою не передбачається цілісного ознайомлення школярів із біографією письменника. Тож, працюючи у цих класах, учитель має підготувати такий матеріал, який дозволить дати лише деякі яскраві штрихи до портрету письменника. У старших класах вивчення біографії письменника зумовлене програмою. Цьому відводиться окрема тема Життєвий і творчий шлях письменника, а у державних вимогах до рівня підготовки учнів зазначається учень (учениця)
називає головні віхи життєвого і творчого шляху письменника. Отже, у старших класах вивченню біографії письменника присвячується окремий урок. Щоб створити яскравий живий образ письменника, варто підібрати і скомпонувати біографічний матеріал, керуючись наступними принципами,
сформульованими науковцем
Г.Л.Токмань: історизм, фактуальність, психологізм,
екзистенційність, естетизм. Історизм: письменник зображується вчителем як історична особа, яка існувала в певну історичну добув певному краї і
вела з ними діалог. Митець своїм словом впливає на історичний час, стає з ним
врівень, хоча результат їхніх стосунків може постати перед народом значно пізніше, по смерті поета. Фактуальність. Життя письменника насичене подіями, серед яких треба обрати кілька для оповіді.
Вчитель акцентує факти, які були пороговими в
існуванні митця, знакували повороти долі. Не обминає
також подій повсякденного життя, щодення поета нерідко було нестерпним, суперечило його покликанню. Психологізм: розповісти про внутрішні
спонуки вчинків, проте, що було в поетовому серці, як рухалася його думка,
чим боліла душа, вчитель зможе завдяки знанню творчості майстра, мемуаристики,
а також через симпатію. Екзистенційність:
письменник унікальна особистість, слід переконати в цьому учнів, показавши неповторне в перебігу його думок, почуттів, фактів долі. Ми відповідаємо на питання як він
ішов до смерті Яким обрав себе Чи виявив своє неповторне Я серед людей?
Чи знівелював себе у натовпі Чи пішов у
«внутрішню еміграцію, відкриваючись лише перед аркушем паперу. Естетизм: творчість є суттю письменницького життя. Митець живе водночас у реальному світі і у світі своїх героїв – й невідомо, який з цих двох світів йому ближчий. Відтак учитель занурює
школярів, як майбутніх читачів митця, в художні хронотопи його книг, вводить у коло їх персонажів, знайомить
з естетичними принципами автора. Отже, керуючись цими принципами відбору біографічного матеріалу, вчитель має так презентувати особу письменника, щоб викликати у школярів зацікавленість життям і творчим спадком митця, бажання прочитати його твори,
інтелектуальний та емоційний відгук, який залишається в пам’яті на все життя. Вчитель має так підібрати і скомпонувати біографічний матеріал, щоб створити в уяві школярів певний образ письменника. Наприклад, Толстой мислитель та морально довершена людина, В. Гюго великий романтик, О. де Бальзак – геніальний трудівник, Джек Лондон – сильна і мужня особистість, Шандор Петефі – воїн, національний герой, Вальтер Скотт – всебічно талановита людина тощо. Справедливою є думка багатьох науковців проте, що образ письменника може засновуватися і на його трагічній долі. Наприклад, про М. Лермонтова та
Дж.-Г.Байрона варто говорити як про трагічні постаті
свого часу, про Гоголя як про митця, який потрапив у полон до власного творіння, про Ф. Кафку як людину з трагічним світовідчуттям (у взаємостосунках з родиною, у коханні, у суспільному житті. Отже, вчитель має своєрідний орієнтир підбирає
такі факти життя письменника, свідчення про нього сучасників тощо, які в першу чергу сприяють висвітленню рис характеру, особистісних якостей,
думок, переживань, життєвих обставин, особливостей творчості, із яких і складається певний цілісний образ письменника. Також образ митця має бути органічно пов’язаний з його творчістю взагалі і тим конкретним твором, який вивчається за шкільною програмою.
Важливо також пам’ятати: із складання сухих фактів ніколи образ митця не створиш. Потрібно, щоб розповідь учителя чи інші варіанти подачі
біографічного матеріалу були емоційно забарвлені,
матеріал цікавий і зрозумілий для сприйняття учнями,
важливий для виховання та розбудови особистості
юного читача.
Біографічний метод як ключ до осягнення
художнього твору
Те, що існує найтісніший зв’язок між письменником та його творінням, ні в кого не викликає жодних сумнівів. Твір – плід фантазії
письменника, та у ньому уважний чатач побачить художнє осмислення митцем власної долі, образне зображення того оточення, в якому живе автор, його особистісне бачення і ставлення до життя,
переконання тощо. Про свої новели скажу тільки одно, – писав І.Франко, – що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав,
дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні, – всі вони частки моєї автобіографії. На автобіографічності своїх творів наголошував і Франц Кафка: Мої історії – це я».
Як частки автобіографії (у меншій або більшій мірі) сприймаються всі твори, які вивчаються в курсах світової та української літератур. Та на сьогодні не можна говорити про існування біографічного шляху аналізу художнього твору з чітко визначеною технологією його проведення. Мова йде про
біографічний метод, суть якого заключається втому що вчитель звертається до біографічного матеріалу,
який допомагає здійснити якісний ідейно-художній аналіз та інтерпретацію художнього твору.
Використання біографічного методу у процесі
проведення різних типів аналізу художнього твору
Біографічний методу різній мірі
використовується у процесі проведення найпоширеніших типів аналізу художнього твору у школі подієвого, пообразного, проблемно- тематичного, комбінованого. Вчитель сам має
вирішити за логікою вивчення твору, які на якому саме етапі аналізу доцільно звернутися до біографії
автора.
Д.Дефо Робінзон Крузо».
Наприклад,
знайомство з романом Дефо Робінзон Крузо» варто розпочати із з’ясування прототипа головного героя.
Для цього вчитель розповідає учням про зацікавленість майбутнього автора всесвітньо відомого роману долею свого сучасника – матроса
Александра Селькірка, якому довелося прожити на безлюдному острові 4 роки і 5 місяців. Є свідчення,
що Даніель Дефо не лише уважно читав щоденник капітана Вудса Роджерса, в якому той описав врятованого командою нещасного безлюдника, алей мав із Селькірком особисту бесіду. Та, знаючи цей біографічний факт, школярі мають дійти висновку, що свого героя,
Робінзона Крузо, автор створює за принципом антитези до А.Селькірка. Робінзону доведеться гідно пройти найжорстокіші випробування, і там, де реальна людина отримала фіаско (на острові Селькірк здичавів і розучився говорити, літературний герой здобув найпереконливішу перемогу. Використаний
біографічний метод допомагає інтерпретувати роман
Дефо як твір, який уславлює мужність, силу, розум
Людини і віру в неї.
Конспект уроку світової літератури в 5 класі
із застосуванням біографічного методу в процесі
аналізу твору


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал