Навчальний посібник з предмету ‘Земельне право, що пропонується, має на меті допомогти студентам засвоїти теоретичні положення земельного права



Сторінка1/4
Дата конвертації29.12.2016
Розмір0.77 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4
ВСТУП
В сучасних умовах існування “Земельне право” є однією з найважливіших галузей права нашої держави. Воно вивчає суспільні відносини між суб’єктами стосовно реалізації права власності на землю, а також з питань володіння, користування та розпорядження землею.

Метою земельного права є регулювання земельно-правових відносин між суб’єктами. Ця галузь права має властиву йому структуру, предмет, методи, принципи та джерела. Відповідно до системи земельного права розрізняють земельно-правові інститути, це насамперед право власності на землю, види землекористування, земельні сервітути, добросусідство, гарантії прав на землю, відповідальність за порушення земельного законодавства, правові режими земель України у відповідності за їх категоріями тощо.

Наука земельне право займає важливе місце серед інших юридичних наук. Вона здійснює свою діяльність у взаємодії з іншими юридичними галузями. Відповідно до цього, вона є комплексною галуззю права. Комплексність земельного права полягає в тому, що регулювання окремих питань здійснюється нормами цивільного, адміністративного, екологічного, аграрного права тощо. Але питому вагу в діяльності земельно-правових відносин здійснює Земельний кодекс та інші нормативно-правові акти, такі як закони України: “Про оренду землі”, “Про плату за землю”, “Про оцінку землі”, “Про охорону земель” тощо.

Навчальний посібник з предмету ‘Земельне право”, що пропонується, має на меті допомогти студентам засвоїти теоретичні положення земельного права, а також підготувати їх до практичної діяльності у вирішенні спорів пов’язаних із земельним законодавством.

Після кожного розділу пропонуються питання для самостійної роботи і підготовки до практичних (семінарських) занять.

Наприкінці навчального посібника пропонується вирішення тестових завдань, які охоплюють всі теми передбачені програмою.

Крім того для перевірки знань і практичної підготовленості студентів пропонується загальні тестові завдання до всього матеріалу, які можна використовувати також для перевірки знань під час заліку або самоітійної роботи.. Завдяки цьому студенти мають можливість самостійно тренуватися у вирішенні тестів і таким чином готуватися до практичних занять, а в кінцевому результаті підвищувати якість вивченого матеріалу і свої практичні навички.

Також наприкінці зазначеного навчального посібника пропонується перелік теоретичних питань, що виносяться на іспит ( диференційований залік).

Для підвищення навичок з практичної діяльності студентів – запропоновані ситуативні задачі.

Для студентів заочної форми навчання передбачені варіанти домашньої контрольної роботи з методичними вказівками до її виконання. Зазначені варіанти домашньої контрольної роботи в свою чергу можуть служити тематикою рефератів для студентів.

Для полегшення вивчення тем і питань курсу, автором наведено словник основних понять земельного права в алфавітному порядку.

Отже, основна мета цього навчального посібника – дати можливість студентам самостійно відпрацьовувати теми і виконувати відповідні практичні завдання, що має відіграти значну роль у вирішенні питань земельно-правових відносин в їх подальшій практичній діяльності.

У навчальному посібнику розміщено програму навчальної дисципліни “Земельне право”, яка дасть змогу більш наочно уявити студентам обсяг запропонованих для вивчення тем, питань і розрахунок їх за годинами. Всього програмою передбачено 9 тем – розділів. Два модульних контроля. Загальна кількість годин на вивчення дисципліни становить 81 годину, з них лекції – 18 годин, практичних – 18 годин, самостійна робота – 18 годин.

Підсумковим етапом вивчення курсу є диференційований залік (іспит).

Навчальний посібник з предмету “Земельне право” підготовлений на основі тематичного плану і навчальної програми курсу “Земельне право” та містить: програму курсу; розділи відповідно до тематики навчальної програми; перелік питань для самоконтролю і підготовки до практичних (семінарських) занять після кожної теми; тестові завдання для заліку; перелік питань, що виносяться на залік; ситуативні задачі; методичні рекомендації та завдання для домашньої контрольної роботи для студентів заочної форми навчання; словник – перелік основних понять земельно-правових відносин, список використаних джерел.

Зрозуміло, що не всі запропоновані до вивчення теми охоплюють багатогранні інститути діяльності земельно-правових відносин в Україні, але виходячи з навчальної програми автор намагався охопити найбільш важливі і прктично-значимі розділи і питання.

Навчальний посібник «Земельне право» підготовлений доцентом кафедри господарського права і процесу юридичного інституту «ІПКП» Національного авіаційного університету, кандидатом юридичних наук, доцентом Корнєєвим Юрієм Валентиновичем.

Навчальний посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів, викладачів що займаються вивченням питань земельного права, а також усіх бажаючих що зацікавлені в питаннях регулювання земельно-правових відносин.


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО»



№ пор.



Назва теми



Обсяг навчальних занять (год.)

Усьо

го


Лекції

Практичні

СРС

ІР

1

2

3

4

5

6

7


7

6 семестр




Модуль №1 «Предмет, право власності, види землекористування та право земельного сервітуту»

1.1.

Предмет, метод, система, джерела і принципи земельного права

6

2

2

2




1.2.

Право власності на землю

7

2

2

2

1

1.3.

Види права землекористування в Україні

8

2

2

3

1

1.4.

Правове забезпечення земельного сервітуту та добросусідства в Україні

7

2

2

2

1

1.5.

Правові засади угод щодо земельних ділянок





5

2




2


1

1.6.

Домашнє завдання

8







8




Модульна контрольна 1 1!робота № 1

3



2

1




Усього за модулем № 1

44

10

10

20

4

Модуль №2 «Гарантії прав на землю, форми управління, відповідальність за порушення земельного законодавства».




2.1.

Гарантії прав на землю

9

2

2

4

1

2.2.

Правові форми управління земельними ресурсами

9

2

2

4

1

2.3.

Відповідальність за порушення земельного законодавства

9

2

2

4

1

2.4.

Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

7

2




4

1

Модульна контрольна 2 робота № 2

3




2

1




Усього за модулем № 2

37

8

8

17

4

Усього за навчальною дисципліною

81

18

18

37

8

Розділ 1. Предмет, метод, система, джерела і принципи земельного права


Предмет земельного права

Земельне право України є однією з важливих юридичних галузей. Їй притаманні свій предмет, методи, система, принципи, об’єкти та суб’єкти.

Кожна галузь права характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким своєрідним предметом земельного права є земельні правовідносини, які мають наступні ознаки: по-перше, випливають із спеціальної правосуб'єктності суб'єктів земельного права, із специфіки їхніх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються в сфері використання землі та її обігу.

У вузькому розумінні предметом земельного права є суспільні відносини, що пов'язані з використанням землі і регулюються нормами земельного права. Чинне земельне законодавство має комплексний характер, оскільки містить значну частину норм, які регулюють земельні відносини, але, по суті, за змістом є цивільно-правовими (купівля, дарування, спадкування та інші), оскільки земля, виходячи з положень чинного цивільного законодавства щодо права власності на земельні ділянки, є предметом цивільного права України.

Крім того, усі якісні характеристики землі, як сфери існування суспільства, складової природного середовища, предмета і засобу виробництва, свідчать про те, що земельні відносини, в які вступають суб’єкти господарювання (громадяни, підприємства, установи, організації, держава) є відносинами особливого виду і їх регулювання охоплюється нормами інших галузей права (цивільного, екологічного, аграрного тощо). Але усі вони залишаються земельними відносинами, оскільки основою їх існування є чинне земельне законодавство, що застосовують з урахуванням норм цивільного права. Норми цивільного права застосовують лише в тій частині, яка не врегульована нормами земельного права. Звідси випливає, що предметом земельного права є суспільні земельні відносини, зумовлені особливими специфічними властивостями землі як об’єкта суспільних відносин у тій частині, в якій вони регулюються нормами земельного права.

Отже, предметом земельного права є певна група суспільних відносин, що виникають у звязку з розподілом, використанням та охороною земель і регулюються нормами земельного права.
2. Методи земельного права

Методи правового регулювання – це такі способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний позитивний результат у здійсненні земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин тощо.

Методи правового регулювання, що застосовуються в практиці правового забезпечення суспільних земельно-правових відносин, містяться в законах та інших нормативно-правових актах, котрі є джерелом земельного права. Це правило не виключає використання в земельних правовідносинах правових методів, властивих іншим галузям права, у випадках однорідності та спорідненості суспільних відносин.

В юридичній літературі висловлюється думка про існування двох основних методів правового регулювання: імперативного (встановлює обов’язки суб’єктів правовідносин і використовується, як правило, у сфері управління використанням і охороною земель, а саме: при веденні державного земельного кадастру, моніторингу, здійсненні землеустрою та ін.) та диспозитивного (методу вибору певної моделі поведінки, який в земельному праві ґрунтується на визнанні того, що кожен власник мас право на свій розсуд розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, причому учасники земельних відносин можуть у певних межах регулювати взаємини між собою самостійно).

Диспозитивний метод правового регулювання у свою чергу поділяють на рекомендаційний, санкціонуючий і делегуючий.



Рекомендаційний метод передбачає надання можливості альтернативної поведінки суб'єктам земельних правовідносин залежно від поставленої мети. Зокрема, у ст. 140 ЗК України серед підстав припинення права власності на земельну ділянку закріплено добровільну відмову від цього права власника ділянки, тобто власник має право вибору: використовувати земельну ділянку за призначенням або відмовитися від неї.

Санкціонуючий метод полягає в тому, що учасник земельних відносин може самостійно приймати рішення щодо реалізації земельних повноважень, але це рішення набуває чинності лише після затвердження його компетентним органом. Наприклад, у ст. 100 ЗК України передбачено порядок встановлення земельних сервітутів і зазначено, що сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на основі договору чи рішення суду, але право сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Делегуючий метод полягає у наданні прав і свобод суб’єктам земельних відносин з того чи іншого кола правомочностей. Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі, на власний розсуд використовувати її корисні властивості.

3. Система земельного права



Система земельного права — це групи однорідних правових норм, що регулюють земельні відносини та за змістом об’єднуються у правові інститути. Наприклад, інститут державного управління земельними ресурсами, інститут землеустрою, інститут права власності на землю та інші. Земельне право в загальній системі права України займає самостійне місце, оскільки воно спрямоване на регулювання конкретного за своєю суттю виду суспільних відносин, тобто земельних відносин.

Земельне право як складне явище соціально-політичного і економічного життя суспільства має певну систему. Його первинним складовим елементом служать правові норми, які утворюють споруду правової системи. Правова норма – це правило поведінки суб’єктів земельних відносин, якими вони повинні керуватися у ході прийняття відповідальних рішень.

Окремі правові норми формуються в групи норм, які називаються правовими інститутами. Норми, що складають правовий інститут, регулюють не будь-які окремі дії, а цілісну однорідну спільність земельних відносин. Так, наприклад, правовий інститут орендних земельних відносин регулює порядок передачі земель в оренду, умови оренди, права і обов’язки орендодавця і орендаря, взаємну відповідальність за дотримання договірної дисципліни.

Земельне право як галузь, що має свою систему, складається із Загальної частини, яка містить правові норми і положення, що відносяться до всієї галузі в цілому, і Особливої частини, яка охоплює норми, що регулюють окремі види земельних правовідносин. Правові інститути, що входять до Загальної частини, називаються загальними, а в Особливу частину – особливими.

До правових інститутів, що складають Загальну частину земельного права, відносяться: право власності на землю; право користування землею; право управління в галузі використання і охорони земель; обіг земельних ділянок; охорона земель; землеустрій; норми земельного кадастру, контролю за використанням земель; інститут юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.

Правовими інститутами Особливої частини є: групи правових норм, що установлюють наявність у державному земельному фонді окремих категорій земель та їх правовий режим, форми і види землекористування, права і обов'язки окремих власників землі і землекористувачів - сільськогосподарських підприємств, організацій, установ колективного, кооперативного, корпоративного та державного типу, а також різних категорій громадян.


4. Принципи земельного права

В загальній теорії права під принципами розуміють основоположні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання. Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аналіз принципів права дає відповідь на запитання: на яких засадах, яким чином здійснюється правове регулювання, які політичні та правові ідеї лежать в його основі.

Принципи права проявляються під час визначення структури системи права, механізму правового регулювання, визначають нормотворчу і правозастосовну діяльність, впливають на формування правового мислення і правову культуру, забезпечують логічність системи права. Принципи права відіграють певну роль при розробленні правових теорій і концепцій, як правової орієнтації суб'єктів права, змісту правових норм чи їхніх груп, забезпечення ефективного правового регулювання суспільних відносин і законності.

Політичне, соціально-економічне і правове значення визначення і послідовного додержання принципів права взагалі, принципів земельного права України зокрема, набуває особливої ваги в умовах становлення і зміцнення засад правової держави. Повсюдна реалізація цього принципу і першорядної вимоги сучасного суспільства і державовладдя безпосередньо стосується всіх суб'єктів – учасників земельно-правових відносин.

Як загально-правові принципи, так і принципи земельного права мають своєю основою положення Конституції України.

Основними принципами права, закріпленими у чинному законодавстві, є: пріоритетність права власності, захист прав власника, рівноправність, нерозривний зв’язок прав і обов’язків, захист соціально незахищених верств населення, законність, відповідальність за вину, а також загальносвітові принципи діяльності суб'єктів земельних правовідносин. Ці правові принципи визначаються і закріплюються правом власності на земельну ділянку, на нерухомість, що на ній знаходиться, державною підтримкою та захистом прав власників, державною владою, необхідністю чіткої організованості і дисципліни.

Кожний з даних загальних принципів дістає своє втілення в земельних відносинах, так би мовити, на двох рівнях – на рівні сукупності правових норм та на рівні їх ефективного правозастосування.

Згідно з вимогами Земельного кодексу України земельні правовідносини базуються на принципах, що закріплені в ст. 5 Земельного кодексу:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал