Навчальний посібник з курсу „професійна етика вищої освіти для осіб, що навчаються за спеціальністю «Педагогіка вищої школи»




Сторінка1/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.82 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ



Кафедра філософії













НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З КУРСУ
„ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ВИЩОЇ ОСВІТИ”
для осіб, що навчаються за спеціальністю «Педагогіка вищої школи»

















Харків – 2015

Навчальний посібник з курсу „Професійна етика вищої освіти” для осіб, що навчаються в магістратурі за спеціальністю «Педагогіка вищої школи». /
А.П. Алексеєнко, К.І. Карпенко, Л.О. Гончаренко, В.В. Дейнека. – Харків:
ХНМУ, 2015. – 77 с.

Затверджено Вченою радою ХНМУ (протокол № 10 від 15.10.2015)




Колектив авторів:

А.П. Алексеєнко – доктор філософських наук, професор, зав. кафедрою (6, 7);
К.І. Карпенко – доктор філософських наук, професор (3, 5);
Л.О. Гончаренко – кандидат філософських наук, доцент (1, 2, 4);
В.В. Дейнека – асистент (4).



Відповідальний за випуск – А.П. Алексеєнко


















Тема 1. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА В СИСТЕМІ ПРИКЛАДНОГО
ЕТИЧНОГО ЗНАННЯ. СПЕЦИФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ
ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ У ВИЩОМУ МЕДИЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ
ЗАКЛАДІ

Ключові слова: професійна етика, професійна діяльність, професійний обов

язок, відповідальність, професійна солідарність, корпоративність, професійні деонтології, моральні кодекси.
Актуальність теми
Важливість даної теми обумовлена підвищенням ролі професійної етики як способу регуляції поведінки в конкретних видах професійної діяльності.
Особливої уваги потребує необхідність розгляду загальних принципів професійної етики: професійного обов

язку і відповідальності, професійної солідарності та корпоративності. Велике значення для теорії та практики прикладного етичного знання має розгляд специфіки та різновидів професійної етики у вищому медичному навчальному закладі.

Загальна мета
Уміти визначити предмет і об`єкт професійної етики. Розкрити основні етичні положення, що мають значення для професійної діяльності педагога, розглянути професійну етику як спосіб регуляції поведінки в конкретних видах професійної діяльності. Визначити загальні принципи професійної етики, такі як: професійний обов’язок і особлива форма відповідальності, професійна солідарність та корпоративність. Проаналізувати специфіку і різновиди професійної етики у вищому медичному навчальному закладі. Розкрити сутність професійної деонтології та моральних кодексів.
Конкретні цілі:
 розглянути та усвідомлювати соціальну значущість своєї майбутньої професії;
 дати визначення професійної етики в системі прикладного етичного знання, з’ясувати її об’єкт і предмет;
 засвоїти специфічні особливості та вимоги до професійної етики в умовах
інформаційного суспільства;
 уміти використовувати у педагогічній діяльності моделі корпоративної взаємодії в освітньому процесі як «по вертикалі», так і «по горизонталі», досягаючи максимальної ділової продуктивності та етично коректних типів відносин;
 розкрити сутність деонтології та зміст моральних кодексів.
І. Теоретичні питання для розгляду на семінарському занятті:
1. Професійна етика як спосіб регуляції поведінки в конкретних видах професійної діяльності.

2. Загальні принципи професійної етики: професійний обов’язок і особлива форма відповідальності, професійна солідарність та корпоративність.
3. Приватні принципи професійної етики.
4. Специфіка й різновиди професійної етики. Професійні деонтології та моральні кодекси.
1. Професійна етика як спосіб регуляції поведінки в конкретних видах
професійної діяльності
Сьогодні існування й функціонування прикладної етики як повноправної частини «великої» етики виступає загальносвітовою тенденцією, а розробка її проблем стає магістральним напрямом розвитку етичного знання в третьому тисячоріччі. Значення розвитку прикладної етики полягає в тому, що актуалізується й стає усе більш значимою необхідність формування моральної культури людей у самих різних сферах їх життєдіяльності. Реформування суспільства вимагає якісно нової ментальності громадян. Суспільство потребує високорозвиненої громадянської позиції особистості; у новій екологічній свідомості людей; у високій культурі ділового спілкування; у свідомій моральній саморегуляції професіоналів у таких відповідальних сферах діяльності, як педагогіка, медицина, юриспруденція, журналістика.
Прикладна етика й окремі її галузі, такі, наприклад, як професійна, виступають як конкретизація загальнолюдських моральних норм і принципів
стосовно до даних ситуацій, для окремих груп людей, з урахуванням специфіки
їх життєдіяльності. У результаті прикладна етика акумулює в собі взаємодію етичної теорії, морального життя й морального виховання особистості.
Розв'язання прикладною етикою цих завдань вимагає:
 виявлення особливостей окремих соціальних і професійних груп: прикладна етика — це етика, що завжди має конкретного адресата, наприклад, «молодь», «педагоги» та ін.;
 виявлення конкретних сфер їх життєдіяльності й аналіз їх специфіки;
 виявлення таких особливостей і ситуацій, які іноді відрізняються від загальних моральних ситуацій, необхідність пояснити, «виправдати» ці відмінності як «неминуче зло» і в той же час мінімізувати їх.
При цьому прикладна етика не просто використовує надбання етичної теорії, а перетворює їх у специфічну, практично нову інформацію, підлаштовану для потреб конкретної діяльності або ситуації. Звідси відбуваються і її основні особливості — у порівнянні із загальною етикою:
 прикладна етика більш спеціалізована й тому більш прагматична;
 вона містить у собі не тільки теорію моралі, але й комплекс позаетичних
знань про мораль — соціологічних, психологічних, педагогічних;

 у ній превалює технологічний аспект: вона містить у собі розробку способів і методів впровадження прикладного знання в практику у вигляді проектів, програм, еталонів, моделей, кодексів. Усі ці особливості характерні й для такого розділу прикладної етики, як професійна етика.



Професійна етика сукупність норм і правил, що регулюють поведінку фахівця на основі загальнолюдських моральних цінностей, з урахуванням особливостей його професійної діяльності й конкретної ситуації.

Професійна етика займає важливе місце в системі етичного знання та освіти, виступаючи невід'ємною складовою частиною підготовки й діяльності фахівця.
2. Загальні принципи професійної етики: професійний обов’язок і особлива
форма відповідальності, професійна солідарність та корпоративність
1. Вищі моральні цінності, зберігаючи загальнолюдське значення, знаходять у різних професійних етиках свої конкретні риси.
Зовсім особливу роль – роль основи – у багатьох професійних етиках, зокрема в педагогічній, відіграють такі цінності, як професійний обов’язок, що збігається із сенсом життя, і відповідальність, що знаходить характер глобальності. Мають свої особливості розуміння, тлумачення й прояв добра й зла в юридичній практиці, страждання й співчуття в медицині.
2. У рамках конкретної спеціальності формуються спеціально-професійні
моральні норми й цінності, характерні в основному тільки для даного роду діяльності; згодом вони можуть знаходити все більш широкий зміст, перетворюючись іноді в загальнолюдські.
3. У сфері професійного спілкування, зокрема в системі «педагог- студент», спостерігається нерівність сторін порушена суб'єкт-суб’єктність їх відносин. Порушення це не несе в собі ніякого приниження й обумовлене особливими умовами взаємодії сторін – умовами залежності від дій фахівця
інших людей, яка й визначає необхідність спеціальних професійних деонтологій
етичних кодексів і «правил поведінки» фахівця в умовах нерівності й
залежності.
4. Однією зі сторін професійної етики виступає
її
корпоративність відособленість і відданість вузьким груповим інтересам у межах професійних об'єднань
(корпорацій).
Корпоративність може проявлятися в наступному:
 збереження й культивування професійних таємниць і секретів від
«непосвячених»;
 Прояв «цехової солідарності» — допомога й захист «своїх» у будь-яких умовах;
 наявність зовнішньої сторони корпоративності, яка проявляється у звичаях, зовнішньому вигляді, одязі, що відіграє роль професійних
символів.
Загальні принципи професійної етики:
Сутність першого принципу виходить із так званого золотого стандарту: «У межах службового становища ніколи не допускати стосовно своїх підлеглих, до керівництва, до колег, до клієнтів та ін. таких дій, яких би не бажав бачити стосовно себе».
Другий принцип: потрібна справедливість при наділенні працівників необхідними для їхньої службової діяльності ресурсами (грошовими,
матеріальними та ін.).
Третій принцип вимагає обов'язкового виправлення етичного порушення незалежно від того, коли й ким воно було допущене.
Четвертий принцип – принцип максимуму прогресу: службова поведінка й дії співробітника визнаються етичними, якщо вони сприяють розвитку організації (або її підрозділів) з моральної точки зору.
П'ятий принцип – принцип мінімуму прогресу, відповідно до якого дії працівника або організації в цілому етичні, якщо вони хоча б не порушують етичних норм.
Шостий принцип: етичним є терпиме відношення працівників організації до моральних основ, традицій та ін., що мають місце в інших організаціях, регіонах, країнах.
Сьомий принцип: не слід боятися мати власну думку при вирішенні будь- яких службових питань.
Восьмий принцип – ніякого насильства, тобто «тиску» на підлеглих, що може мати різні форми, наприклад, у приказній, командній манері ведення службової розмови.
Девятий принцип – сталість впливу, що виражається в тому, що етичні стандарти можуть бути впроваджені в життя організації не одноразовим наказом, а лише за допомогою зусиль, що не припиняються, з боку й керівника,
і підлеглих.
Десятий принцип – при впливі (на колектив, окремого працівника, на пацієнта та ін.) ураховувати силу можливої протидії. Справа в тому, що визнаючи цінність і необхідність етичних норм у теорії, багато працівників у повсякденній діяльності намагаються їм протидіяти.
Одинадцятий принцип полягає в доцільності авансування довірою – почуттю відповідальності працівника, до його компетенції, до почуття обов’язку та ін..
Дванадцятий принцип пропонує прагнути до безконфліктності.
Тринадцятий принцип – свобода, що не обмежує свободи інших.
Пятнадцятий принцип: працівник повинен не тільки сам дотримуватись етичних норм, а й сприяти такої ж поведінці своїх колег.
Зазначені принципи повинні служити підставою для вироблення кожним працівником власної особистої етичної системи. Зміст етичних кодексів корпорацій бере свій початок із принципів етики.
5. Професія й спеціальність. Професія (лат. professio, від profiteоr – оголошую своєю справою) – офіційно зазначене заняття, спеціальність) – рід трудової діяльності, що вимагає певної підготовки людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, придбаних у результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи, що і є звичайно джерелом
існування.
Найменування професії визначається характером і змістом роботи або службових функцій, застосовуваних знаряддями або предметами праці. Придбання професії забезпечується розвитком різних форм загальної й фахової освіти. Людина може вибрати собі професію відповідно до
його здібностей, культурних і духовних запитів.
Багато професій підрозділяються на спеціальності: лікар-окуліст, лікар- кардіолог й ін.. Для обслуговування процедури реалізації ділової функції в її найбільш економічній, ефективній і комфортній формі потрібні бухгалтери, юристи, секретарі, технічні й інженерні працівники, науковці.
Спеціальність ( від лат. species – рід, вид) – комплекс придбаних шляхом спеціальної підготовки й досвіду роботи знань, умінь і навичок, необхідних для певного виду діяльності в межах тієї або іншої професії. За фахом з урахуванням спеціалізації планується й здійснюється підготовка кадрів, розробляються навчальні програми й плани, організовується навчальний процес.
6. Професіоналізм як моральна риса особистості. Професійна етика – це сукупність моральних норм, які визначають відношення людини до свого професійного боргу. Професійна етика регулює моральні відносини людей у трудовій сфері. Суспільство може нормально функціонувати, розвиватися тільки за умов безперервного процесу виробництва матеріальних і моральних цінностей.
Змістом професійної етики є кодекси поведінки, що пропонують певний тип моральних взаємин між людьми й способи обґрунтування даних кодексів. Професійна етика вивчає: відносини в трудових колективах і кожного фахівця окремо; моральні якості особистості фахівця, які забезпечують найкраще виконання професійного обов’язку; взаємини усередині професійних колективів, і ті специфічні моральні норми, що притаманні для даної професії; особливості професійного виховання.
Професіоналізм і відношення до праці є важливими характеристиками морального вигляду особистості. Вони мають важливе значення в особистісній характеристиці індивіда, але на різних етапах історичного розвитку їх зміст і оцінка суттєво відрізняються. У класовому суспільстві вони визначалися соціальною нерівністю видів праці, протилежністю розумової й фізичної праці, наявністю привілейованих і непривілейованих професій.
3. Приватні принципи професійної етики
Приватні особливості професійної етики містяться в моральному кодексі. Педагогічна етика є результатом аналізу специфіки й особливостей
педагогічної діяльності, що виступають основою для вироблення конкретних
рекомендацій-вимог до педагога.
Загальні й приватні принципи професійної етики спонукають фахівця до усвідомлення етичних норм і принципів, обумовлених специфікою його професії, а також до вироблення в собі системи особистісних норм - орієнтирів у своїй професійній діяльності.
4. Специфіка й різновиди професійної етики. Професійні деонтології та
моральні кодекси
Професійні етики, як правило, стосуються тих видів професійної діяльності, наслідки або процеси якої впливають на життя й долі інших
людей або людства. У зв'язку із цим у даний момент можна виділити
традиційні види професійної етики, такі, як педагогічна, медична, юридична, етика науковця, і порівняно нові, поява або актуалізація яких пов'язані зі зростанням ролі «людського фактора» у даному виді діяльності (наприклад,
інженерна етика) або посиленням його впливу в суспільстві (журналістська етика). Особливе місце займає етика ділового спілкування, оскільки вона виступає як у ролі самостійної професійної етики ( для менеджерів, підприємців і ін.), так і в якості елемента етики інших професій (педагога, юриста, інженера).
Медична деонтологія – розділ прикладної етики, що вивчає медичну етику, правила й норми взаємодії лікаря з колегами й пацієнтами. Основні принципи медичної етики сформулював Гіппократ.
Деонтологія (грец. δέον – належне; λόγος – вчення) – частина етики, предметом якої є вчення про обов’язок людини перед іншою людиною й суспільством у цілому. Медичною деонтологією називається вчення про належну поведінку медичних працівників, що сприяє створенню найбільш сприятливої обстановки для одужання хворого.
Таким чином, теоретичною основою деонтології є медична етика, а деонтологія, проявляючись у вчинках медичного персоналу, являє собою практичне застосування медико-етичних принципів. Предмет дослідження деонтології об'ємніше предмету етики, оскільки, поряд з вивченням властивостей моралі, займається дослідженням і регламентацією взаємин лікаря із суспільством (державою), із хворими і їхніми родинами, з іншими лікарями й медпрацівниками.
Сучасна медична деонтологія містить у собі: питання дотримання лікарської таємниці; заходи щодо відповідальності за життя й здоров'я хворих; проблеми взаємин у медичному співтоваристві; проблеми взаємин із хворими і
їхніми родинами; правила щодо інтимних зв'язків між лікарем і пацієнтом.
Цільові навчаючі завдання:
1. Професійна етика в практичній діяльності людини:
a. сприяє розвитку творчості
b. заважає розвитку творчості
c. не має значення для розвитку творчості
d. несумісна з творчістю у професійній діяльності
2. Чи можна стверджувати, що професійна етика охоплює всі сфери
навчально-освітньої діяльності?
a. тільки теоретичну сферу
b. тільки практичну сферу
c. усі сфери навчально-освітньої діяльності
d. не зачіпає жодної зі сфер навчально-освітньої діяльності
3. Які фактори Ви можете назвати, що визначають професійну етику
як вкрай необхідну для професійної діяльності?
a. політичні
b. етичні

c. соціальні
d. матеріальні
4. Що обумовлює необхідність дотримання принципів професійної
етики у професійній діяльності?
a. соціально-історичний розвиток суспільства
b. зростання обсягу етичних і педагогічних знань
c. гуманізація суспільства
d. гуманітаризація освітньої сфери
e. поява нових освітніх технологій, що активно впроваджуються у навчальний процес
5. Які функції професійної етики Ви вважаєте ключовими для професійної
діяльності людини?
a. науково-методична
b. світоглядна
c. аксіологічна
d. практична
e. організаторська
6. Як співвідносяться між собою поняття «професійна етика»,
«обов’язок» та «відповідальність»:
a. професійна етика формує обов’язок та відповідальність
b. обов’язок та відповідальність є визначальними у формуванні етичного ставлення людини до своєї професійної діяльності
c. професійна етика, обов’язок та відповідальність не мають взаємного впливу
d. професійна етика, обов’язок та відповідальність не можуть існувати одне без одного
7. Професор В.Г. Дейнега стверджував, що лікар, який любить свою
професію, має всі можливості уникнути професійних помилок та
правопорушень. Як Ви розумієте цю думку?
8. Як Ви розумієте твердження академіка А.Ф.Білібіна: «Лікування – сфера
служіння, а не обслуговування»? Як подібний підхід можна тлумачити з
позицій професійної етики?
9. Запропонуйте найбільш дієві шляхи щодо вдосконалення ефективності
професійної етики у вищому медичному навчальному закладі. Визначте
механізм, за яким професійна етика виступає як спосіб регуляції
поведінки в конкретних видах професійної діяльності (наприклад, у
педагогічній або медичній).

ІІ. Навчальні завдання для самостійної роботи:
Питання для контролю та самоконтролю:
1. Поясніть сенс наступних понять: «професійна етика», «обов`язок»,
«відповідальність».
2. Чим відрізняється теоретична частина дотримання норм і правил професійної етики від її практичної діяльності?
3. Якими основними поняттями презентується професійна етика?

4. Які основні завдання професійної етики в сучасних умовах?
5. Дайте характеристику об’єкта та предмета професійної етики.
6. Розкрийте сутність загальних принципів професійної етики.
7. Які саме професійно-етичні питання постають у зв’язку із сучасними тенденціями в соціальній та освітній сферах?
8. У чому проявляється професійно-етичний аспект педагогічної недбалості?
9. Як із позицій професійної етики співвідносяться обов’язок і відповідальність?
10. Проаналізуйте з позицій професійної етики можливі наслідки педагогічних помилок.
11. Розкрийте найбільш поширені причини та фактори порушення професійної етики.
Теми рефератів, доповідей:
1. Моральні цінності у сучасному українському суспільстві.
2. Структурні елементи професійної етики та їх взаємозв`язок.
3. Професійна етика як важливий елемент структури професійної діяльності.
4. Професійна етика як теорія та практика.
5. Професійна етика та інші науки про мораль.
6. Методологічні принципи професійної етики.
7. Значення професійної етики для сучасної освіти.
8. Обов`язок та відповідальність у теорії та життєвому досвіді людини.
9. Професійна етика професіонала: її рівень та критерії оцінювання.
10. Тенденції розвитку професійної етики в сучасному суспільстві.
11. Професійна солідарність і корпоративність у світлі професійної етики.
Література:
1. Биомедицинская этика: учеб. Пособие / [Мишаткина Т.В., Фонотова Э.А.,
Денисов С.Д., Яскевич Я.С. и др.]. – Минск: МГЭУ им. А.Д.Сахарова, 2008.
– 158 с.
2. Дейнега В.Г. Деонтология как философия медицинской деятельности
[Электронный ресурс]
/
Дейнега
В.Г.

Режим доступа: www.medicusamicus.com/index.php?action=main
3. Юдин Б.Г. От клятвы Гиппократа к биоэтике / Юдин Б.Г. // Экология и жизнь. – 2005. – № 6. – С. 32-35.
4. Борисов Ю. Генетика и поведение человека: этический контекст // Человек.
– 2003. – № 2. – С. 30.
5. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2005. – 472 с.
6. Етика: навчальний посібник / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та
ін.: За ред. проф. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
7. Иванюшкин А.Я. Профессиональная этика в медицине. – М., 1990. – 224 с.
8. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. Учебник для вузов. – М.: Логос, 2005. – 376 с.
9. Капарашвили М.Д. Парадигма мышления и системы ценностей //
Философские науки. – 2003. – № 8.

10. Малахов В.А. Етика: курс лекцій: Навч. посіб. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001.
– 384 с.
11. Федоренко Г.Ф. Профессиональная этика. – К.: Вища школа, 1983. – 215 с.
12. Мишаткина Т.В. Педагогическая этика: Учеб. пособие / Серия «Высшее образование».- Ростов н/Д: Феникс; Мн.: Тетра Системс, 2004.
13. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник.- К.: Видавничий центр
«Академія», 2005. – 416 с.

Тема 2. ПРОФЕСІЙНА ЕТИКА ПЕДАГОГА: СУТНІСТЬ, ЗМІСТ,
ФУНКЦІЇ. ЕТИКО-АКСІОЛОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ОСВІТИ.
АКМЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ ВИКЛАДАЧА

Ключові слова: професійна етика, професійна діяльність, обов

язок, відповідальність, професійна солідарність, аксіологія, цінності, акмеологія, педагогічна культура.
Актуальність теми
Проблема професійної етики – одна з актуальних проблем практичного напрямку сучасної науки. Важливе місце в цьому посідає проблема професійної етики педагога. Вона має як етичний, так і педагогічний вимір, а тому визначає актуальність вивчення даної теми. Крім того, глобалізація всіх без винятку сфер життя та діяльності актуалізують необхідність детального розгляду акмеологічної культури особистості викладача.

Загальна мета
Уміти визначити предмет і об`єкт етики; розкрити основні етичні положення, що мають значення для професійної діяльності педагога, розглянути професійну етику як спосіб регуляції поведінки в конкретних видах професійної діяльності; визначити загальні принципи професійної етики, такі як: професійний обов’язок і особлива форма відповідальності, професійна солідарність та корпоративність; проаналізувати специфіку і різновиди професійної етики у вищому медичному навчальному закладі; розкрити сутність професійної деонтології та моральних кодексів.
Конкретні цілі:
 визначити сутність, зміст і функції професійної етики педагога;
 з’ясувати об’єкт і предмет професійної діяльності педагога в освітньому закладі;
 розкрити особливості та завдання професійної етики у освітньому закладі;
 показати розвиток акмеологічної культури особистості викладача;
 проаналізувати загальні особливості педагогічної етики у вищому навчальному закладі;
 розкрити зміст та сутність понять «аксіологія» та «цінність»;
 пояснити єдність педагога і культури;
 визначити особисту відповідальність педагога за культурний рівень своєї соціальної та професійної діяльності.
І. Теоретичні питання для розгляду на семінарському занятті:
1. Специфіка педагогічної діяльності.
2. Творчість та проблема «конкурентоспроможності» в педагогічній діяльності.
3. Моральні норми ставлення педагога до своєї праці як віддзеркалення
специфіки педагогічної діяльності.
4. Відповідність педагога вимогам сучасної вищої школи. Необхідність постійного самовдосконалення педагога.

1. Специфіка педагогічної діяльності
У професійній етиці педагога можна виділити чотири основні блоки:
1. Етика відношення педагога до своєї праці, до предмету своєї діяльності.
2. Етика відносин «по вертикалі» – у системі «педагог-студент», яка розглядає основні принципи, норми цих відносин і вимоги, висунуті до особистості й поведінки педагога.
3. Етика відносин «по горизонталі» – у системі «педагог-педагог», у якій розглядаються ті відносини, які регламентуються не стільки загальними нормами, скільки специфікою діяльності й психології педагога.
4. Етика адміністративно-ділових відносин педагога й керівних
структур, що пропонує обом сторонам певні «правила гри», спрямовані на оптимізацію керування системою освіти.
Особливості професійної етики педагога
1. Величезна відповідальність (предмет педагогічної праці – жива людська душа).
2. Асиметричність відносин педагога й студентів, що виражається в залежності останніх від педагога.
3. Поліфункціональний характер педагогічної діяльності.
Він проявляється в трьох її основних функціях: селекції, консервації й трансляції знань. Ці функції забезпечують педагогові виконання його головної місії – здійснення соціального спадкування своєрідного генетичного зв'язку
історичних епох культур від стародавності до наших днів.
4. Творчий характер педагогічної діяльності.

2. Творчість та проблема «конкурентоспроможності» в педагогічній
діяльності
Творчість – сутність професійної культури педагога. Щораз необхідно
враховувати всі фактори, перетворюючи заняття в цілісну дію, мета якого – впливати на розуми й душі студентів.
Творчого підходу вимагає процес адаптації сучасного наукового знання до
можливостей і потреб навчального процесу відповідно до віку, інтелектуально- пізнавального й загального культурного рівня студентів.
Творчий характер професії педагога визначається необхідністю вести
«конкурентну боротьбу» за вплив на розуми й душі студентів, що становить унікальність ситуації, у якій опинився сьогодні педагог.
Творчий підхід у педагогічній професії пов'язаний із завданням подолання власного консерватизму й проявляється у вимозі творчо-
критичного відношення педагога до самого себе й своєї світоглядної позиції.
Творчий характер педагогічної праці визначається тим, що кожна лекція або семінар – це спектакль, який повинен проходити по всіх канонах
драматичного жанру, не залишаючи нікого байдужим, і в якім глядачі й діючі особи раз у раз міняються місцями.

3. Моральні норми ставлення педагога до своєї праці як віддзеркалення
специфіки педагогічної діяльності
Вимоги професійної етики педагога, що регламентують його відношення до своєї праці — педагог зобов'язаний постійно ставити перед собою питання про свою відповідність вимогам сучасної школи:
• постійно пам'ятати про специфіку своєї професії й ураховувати її у своїй діяльності;
• усвідомлювати й відповідати за все, що робиш, за свій вплив на особистість студента, за формування тих якостей, які педагог виробляє в нього своїм ставленням до життя, поведінкою й зовнішнім виглядом;
• уміти організувати в єдине ціле вплив усіх факторів на стиль мислення й відношення студента до життя;
• уміти проявляти гнучкість власного мислення, адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в житті суспільства;
• знати, розуміти й приймати проблеми, потреби й інтереси сучасної молоді.
Вимога, що регулює відношення педагога до своєї праці: педагог зобов'язаний постійно прагнути розвивати й удосконалювати не тільки свою педагогічну майстерність, але й особисті якості.

4. Відповідність педагога вимогам сучасної вищої школи. Необхідність
постійного самовдосконалення педагога
Розглянуті вимоги професійної педагогічної деонтології припускають наявність у педагога особливого – інтегрального стилю мислення, який являє собою системну
єдність світоглядного, спеціально-педагогічного, психологічного, морально-етичного підходів. Цей стиль мислення в остаточному підсумку повинен стати основою формування професійних особистісних якостей педагога. Їхню сукупність можна розглядати як професіограму педагогічної спеціальності. Можна виділити наступні необхідні якості й властивості особистості, що виступають показником готовності й здатності педагога до інтегрального стилю мислення.
По-перше, це розумова самостійність, що проявляється в таких властивостях, як:
• здатність до «сумніву, подиву»:
• прагнення до самостійних суджень і висновків;
• філолофсько-рефлексивне відношення до професії;
• подолання «бар'єрів» і міфів традиційної педагогіки;
• енергія думки, переконливість власної позиції;
• усвідомленість морального вибору й відповідальних рішень;
• почуття відповідальності за реалізацію свого покликання.
По-друге, ця єдність інтелектуальних, емоційних і моральних переживань
як наслідок потреби особистості в цілісному сприйнятті світу й себе в ньому.

Така гармонійність може проявлятися в наступних властивостях і станах:
• переживання власного «відкриття світу» як події, зустрічі з ним;
• почуття міри, «золотого перетину» між розумом і моральним почуттям;
• тактовний прояв інтелектуальних емоцій – подиву, сумніву, задоволення від правильного морального вибору й розумового результату;
• почуття власної гідності, засноване на адекватній самооцінці;
• відчуття повноти й глибини свого внутрішнього життя.
По-третє, це відкритість до діалогу, заснованого на здатності бачити в
іншій людині ціль, а не засіб, що й розкривається через:
 інтерес до іншої людині й уміння відкривати в ній творчий потенціал;
 усвідомлення правомірності плюралізму думок;
 подолання егоцентризму власного мислення;
 здатність слухати й чути іншого;
 уміння поєднувати монолог і діалог;
 відкритість новому, толерантність до інших точок зору;
 прагнення до пізнання;
 прагнення й уміння адекватно інтерпретувати отриману інформацію й точку зору іншого;
 метафоричність, образність, грамотність мовлення.
По-четверте, це творча активність педагога, яка припускає:
 єдність слова й діла, переживання й дії;
 цілеспрямованість у відношенні до викладання;
 готовність до подолання перешкод;
 здатність вчитися на власних помилках;
 створення індивідуальної системи самоосвіти й самовдосконалення;
 сприйняття своєї професійної діяльності як художньо-педагогічної творчості.
Ці властивості і якості особистості й визначають моральні принципи відносин педагога з колегами й студентами.

Цільові навчаючі завдання:
1. Аксіологія – це поняття, що означає:
a. філософське вчення про мораль
b. філософське вчення про загальнозначущі принципи, які визначають напрямки діяльності людини та мотивацію його вчинків
c. сукупність правил і норми поведінки, якими люди керуються у житті
2. Глобальні проблеми сучасності перетворюють акмеологічну культуру
викладача:
a. на більш яскраву, наповнену глибоким сенсом
b. на непомітну і спустошену
c. майже не впливають на акмеологію педагогічної діяльності
d. суттєво змінюють внутрішній світ педагога та актуалізують його
акмеологічну культуру
3. Характерною ознакою професійно-етичної помилки слід вважати:
a. недостатня кількість обов’язкових професійних знань
b. наявність об’єктивних факторів, що унеможливили можливість виконання професійних обов’язків
c. свідомий підхід до виконання своїх обов’язків
4. Помилки, що пов’язані з юридичними та професійно-етичними
обов’язками і правилами діяльності медичного працівника по
відношенню до хворого, належать до групи:
a. тактичних помилок
b. діагностичних
c. технічних
d. деонтологічних
5. Як Ви вважаєте, що таке творчість? Аргументуйте свою відповідь.
6. На Вашу думку, чи правомірна творчість у діяльності педагога (лікаря)
з позицій дотримання принципів професійної етики та юридично
відповідальності? Що обмежує, а що заохочує сучасного педагога
(лікаря) в цьому?
7. У чому полягає професійно-етична відповідальність сучасного
професіонала перед суспільством?
8. С.П. Боткін прямо вказував, що «діагноз хворого є більш-менш
вірогідна гіпотеза, яку необхідно постійно перевіряти; можуть з’явитися
нові факти, які можуть змінити діагноз або збільшити його
вірогідність». Поясніть це твердження в контексті проблеми
відповідальності лікаря та можливих негативних наслідків.
9. Педагогічна діяльність – це право чи обов’язок?
a. це гармонійне поєднання права та обов’язку
b. кожна людина має право на педагогічну діяльність
c. не кожна людина має право на педагогічну діяльність
d. педагог повинен нести відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності перед суспільством і собою
e. педагог не повинен нести відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності перед суспільством і собою
10. Ознаки, що характеризують сутність цінності:
a. цінність – це функціональне відношення предметів до людини
b. цінність є соціальна, а не природна властивість об’єкта
c. поза потребами людей цінностей не існує
d. предмет, про існування якого людина нічого не уявляє
e. оцінювання – є емоційно-чуттєве відображення дійсності
f. цінність – є засіб вираження свободи людини
11. Яким чином цінності та ціннісні орієнтації можуть віддзеркалювати
сутність педагога? Обґрунтуйте свою відповідь.
12. Які чинники є ключовими, що визначають ставлення педагога до
професійної діяльності як до цінності?
a. політичні

b. духовні
c. соціальні
d. освітні
e. виховні
f. моральні
13. У чому проявляється процес гуманізації освіти?
a. у збільшенні обсягу гуманітарних знань
b. у повороті до загальнолюдських цінностей у навчанні
c. у відмові від ідеологізації навчання
d. у розширенні кількості гуманітарних дисциплін
14. Що таке гуманітаризація освіти?
a. збільшення обсягу гуманітарних знань
b. поворот до загальнолюдських цінностей у навчанні
c. відмова від ідеологізації навчання
d. розширення кількості гуманітарних дисциплін
15. Вища мета культури - це:
a. створення умов для формування особистості
b. вироблення алгоритму творчості
c. людина як особистість
d. сама культура як самоціль
16. Як Ви розумієте вислів І. Канта: «Дій так, щоб ти завжди відносився до
людства... як до мети, і ніколи не відносився б до нього, як до засобу».
Дайте оцінку цьому вислову з позицій педагогічної практики.
17. Аристотель помітив: пізнання починається з подиву. За словами М.
Планка, хто зайшов так далеко, що нічому більше не дивується, той
виявляє лише те, що він розучився ґрунтовно розмірковувати.
Розкрийте зміст цих висловлювань з акмеологічної позиції педагога.
18. Один із принципів Л. Дж. Пітера проголошує: «Щоб уникати помилок,
треба набувати досвіду; щоб набувати досвіду, треба робити помилки».
Чи можна вважати це твердження справедливим по відношенню до
педагогічних помилок?
19. Чи існує певний зв’язок між поняттями «професійна етика»,
«обов’язок» та «відповідальність»? Чи існує якась різниця прояву цих
понять у професійній діяльності взагалі та в педагогічній діяльності
зокрема?
20. «Етика як філософія переконань» (І. Кант). Як Ви розумієте це
висловлювання? Поясніть свою відповідь.
21. «Кожне класичне самовираження культури, яке свідчить про певну
етику, є доведений до пластичного вираження прообраз людської
поведінки» (Г. Гессе). Чи згідні Ви з цим твердженням? Аргументуйте
свою відповідь.
22. Як Ви гадаєте: «Чи обов’язково керівникові, прекрасному фахівцеві,
бути ще й хорошою людиною?».



ІІ. Навчальні завдання для самостійної роботи:
Питання для контролю та самоконтролю:
1. Що таке професійна етика викладача? Із яких складових воно може складатись?
2. У чому специфіка професійної етики педагога?
3. Які характерні риси в професійній етиці педагога вищого медичного навчального закладу Ви можете виділити?
4. У чому полягає сутність та функції професійної етики педагога?
5. У чому полягає єдність людини та культури?
6. Як Ви розумієте думку про те, що культура – це форма самореалізації й саморозвитку людини?
7. Поясніть професійно-етичний аспект професійної відповідальності педагога.
8. У чому полягає особиста відповідальність лікаря за культурний рівень своєї соціальної та професійної діяльності?
9. Що вивчає філософське вчення, що має назву аксіологія?
10. Що таке цінності?
11. Якими чинниками регулюється свобода вибору педагога?
12. На які вищі цінності орієнтує гуманістичний світогляд?
13. Як Ви розумієте поняття „свобода” і „відповідальність” у ставленні до суспільних цінностей?
14. Розкрийте проблему добра і зла в ціннісному вимірі професійної діяльності педагога.
15. Які Ви знаєте об’єктивні та суб’єктивні причини порушень професійної педагогічної етики? Охарактеризуйте їх та визначте можливі шляхи їх розв’язання.
16. Покажіть цінність професійної діяльності педагога у просторово-часовому вимірі.
17. Покажіть цінність професійної діяльності педагога у глобальному вимірі.
18. У чому полягає специфіка професійної етики як способу регуляції поведінки в конкретних видах професійної діяльності?
19. Яку роль відіграє професійна етика у вирішенні проблемних ситуацій професійної діяльності?
20. Сформулюйте рекомендації щодо мінімізації педагогічних помилок.
21. Яку роль відіграє професійна етика у практичній діяльності педагога?
22. Розкрийте позитивні та негативні наслідки технізації навчального процесу.
23. У чому, на Ваш погляд, повинна полягати мотивація педагога для успішної професійної діяльності?
Теми рефератів, доповідей:
1. Ідеали та норми в акмеологічній культурі педагога.
2. Напрямки досягнення етико-аксіологічної спрямованості педагогічної діяльності.
3. Етичні принципи педагога у науковому медичному пізнанні.
4. Проблеми аксіологічного моделювання навчального процесу.
5. Тенденції розвитку професійної етики педагога в сучасному суспільстві.

6. Свобода і моральна відповідальність у професійній діяльності педагога
(лікаря).
7. Самовиховання як вища духовна практична здатність особистості до програмування і регулювання поведінки та діяльності.
8. Культура та загальнолюдські цінності.
9. Аксіологія – філософське вчення про цінності..
10. Гуманістичний світогляд про цінності.
11. Роль вищих цінностей в житті педагога і суспільства.
12. Матеріальні і моральні цінності: вибір людини.
13. Обрані цінності – дзеркало сутності педагога.
14. Цінності як мета і як засіб.
15. Цінність як засіб вираження свободи людини.
16. Потреби та інтереси людини як віддзеркалення його ціннісних уявлень.
17. Розвиток культури та проблеми її кризи в сучасному суспільстві.

Література:
1. Иванюшкин А.Я. Профессиональная этика в медицине. – М., 1990. – 224 с.
2. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2005. – 472 с.
3. Кутырёв В.А. Человек ХХІ века: уходящая натура // Человек. – 2001. – № 1.
4. Борисов Ю. Генетика и поведение человека: этический контекст // Человек.
– 2003. – № 2. – С. 30.
5. Етика: навчальний посібник / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та
ін.: За ред. проф. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 224 с.
6. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс. Учебник для вузов. – М.: Логос, 2005. – 376 с.
7. Малахов В.А. Етика: курс лекцій: Навч. посіб. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001.
– 384 с.
8. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник.- К.: Видавничий центр
«Академія», 2005. – 416 с.
9. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – Искусство. – К., 1997.
10. Мишаткина Т.В. Педагогическая этика: Учеб. пособие / Серия «Высшее образование».- Ростов н/Д: Феникс; Мн.: Тетра Системс, 2004.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал