Навчальний посібник xvi xvii xviii xix xx xxi xxii xxiii xxiv xxv xxvi xxvii



Сторінка8/15
Дата конвертації08.01.2017
Розмір3.37 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15

mcclxviii.

mcclxix.

mcclxx.Наймену-вання



mcclxxi.

mcclxxii.Термін дії



mcclxxiii.Порівняльні параметри

mcclxxvi.Правова форма

mcclxxvii.Мета обʼєднан¬ня

mcclxxviii.Ступінь делегування

mcclxxix.повноважень



mcclxxx.Ступінь самостійності учасників

mcclxxxi.Асоціація

mcclxxxii.За рішенням

mcclxxxiii.учасників



mcclxxxiv.Договірне обʼєднання

mcclxxxv.Постійна координа-ція господарської діяльності

mcclxxxvi.Не втручається у виробничу та комерційну діяльність учасників

mcclxxxvii.Самостійні, мають право вести свою виробничо-господарську діяльність

mcclxxxviii.

mcclxxxix.Продовження таблиці 4



mccxc.Корпорація

mccxci.За рішенням

mccxcii.учасників



mccxciii.Договірне обʼєднання

mccxciv.Консоліда

mccxcv.ція виробничих,

mccxcvi.наукових та комерційних

mccxcvii.інтересів



mccxcviii.Окремі повноваження централізованого регулювання діяльності кожного з учасників делегуються об’єднанню

mccxcix.Самостійні, у межах повноважень, які не делеговані

mccc.корпорації



mccci.Консорціум

mcccii.За рішенням

mccciii.учасників



mccciv.Статутне

mcccv.обʼєднання



mcccvi.Реалізація спільних підприєм-ницьких

mcccvii.проектів



mcccviii.Централізоване вирішення стратегічних питань господарської діяльності

mcccix.Повна фінансова залежність від одного або групи підприємств

mcccx.Фінансово-промислова група

mcccxi.За рішенням уряду на певний період

mcccxii.Тимчасове

mcccxiii.договірне

mcccxiv.об’єднання


mcccxv.Одержан

mcccxvi.ня прибу тку в результаті реалізації державних программ розвитку пріоритет-них галузей та структурної перебудо

mcccxvii.ви економіки


mcccxviii.Делегування головному підприємству представлення інтересів ФПГ в Україні та за її межами

mcccxix.Самостійні

mcccxx.


mcccxxi.Холдинг

mcccxxii.На час во-лодіння материнсь-кою компанією контрольним пакетом акцій одного або декількох господарських

mcccxxiii.суб’єктів



mcccxxiv.За визначенням зановників

mcccxxv.Установлення контро

mcccxxvi.лю над управлін

mcccxxvii.ням дочірніх підприємств,

mcccxxviii.одержання найбільшої

mcccxxix.частки доходу від господарської діяльності


mcccxxx.Вирішує найважливіші статутні питання дочірніх фірм

mcccxxxi.Самостійні у вирішенні поточних питань господарської діяльності

mcccxxxii.У той час, коли світова економіка інституційно розвивається в руслі транснаціоналізації, в Україні процес створення транснаціональних ПФГ ще не набув належних масштабів. За час дії Закону «Про промислово-фінансові групи в Україні» не створено жодної з таких груп. Водночас досвід Росії засвідчує, що транснаціональні корпорації формувалися там на базі ФПГ із залученням до них (за принципом доцільності) підприємств з країн СНД. Створенню ФПГ у Росії приділяється значна увага на рівні законодавчої та виконавчої влади. Завдяки цілеспрямованій державній політиці щодо побудови корпоративно-коопераційного каркаса економіки було створено 83 ФПГ, серед них 9 міждержавних та 5 транснаціональних. Цей досвід треба уважно вивчати і застосовувати в Україні.

mcccxxxiii.Окремий вид об’єднань підприємств: транснаціональні корпорації (ТНК). Це дуже важливі суб’єкти господарської інтеграції національних економік в епоху глобалізації. У результаті дедалі більшої «прозорості» державних кордонів, розширення зон стороннього впливу в економічних просторах країн та посилення їх загальної виробничої взаємозалежності роль корпоративних структур, які реалізують зовнішньоекономічні зв’язки країн, стає стратегічною. Цим значною мірою визначаються національні промислові потенціали та параметри національних народногосподарських комплексів.

mcccxxxiv.Залучення іноземних інвестицій у вигляді сучасних технологій, ноу-хау, управлінського досвіду, власниками яких у сучасному світовому господарстві є переважно транснаціональні корпорації, а також використання транснаціональної торговельної мережі для успішного виходу підприємств на світові ринки мають велике значення для розвитку національного господарства майже всіх країн світу. Ключовим фактором реінтеграції пострадянського економічного простору, яка відповідатиме стратегічним інтересам України та всіх країн СНД, має стати формування на добровільних та взаємовигідних засадах системи транснаціональних корпорацій, зорієнтованих на реалізацію промислових і соціальних пріоритетів держав співдружності, на інтенсифікацію міжнародної торгівлі та створення спільних товарних та фінансових ринків. Перспективні на сьогодні такі напрями:

mcccxxxv.1) використання ТНК як головних суб’єктів реалізації перспективних міждержавних економічних програм;

mcccxxxvi.2) створення великими підприємствами-експортерами сис- теми дочірніх структур (що спеціалізуються на складанні, ремонті, сервісі, торговельно-маркетингових операціях тощо) у країнах співдружності;

mcccxxxvii.3) формування транснаціональних (міждержавних) ФПГ на високорентабельних напрямах виробничо-торговельної кооперації, що створюють можливості залучення зацікавлених банківських структур;

mcccxxxviii.4) розгортання мережі спільних підприємств у зонах прикордонної співпраці держав СНД;

mcccxxxix.5) визначення спільних у межах співдружності зон економічних інтересів (за тими чи іншими сегментами ринків, збереження обсягів спільних виробництв і взаємних поставок тощо) та забезпечення відповідної цільової концентрації фінансово-промислового потенціалу зацікавлених держав у формі різного роду корпоративних об’єднань. Розвиток корпоративного сектору в Україні безпосередньо пов’язаний з постійним удосконаленням механізму захисту інвесторів та системи виконавчого права.

mcccxl.Різка активізація діяльності щодо забезпечення прав інвесторів (включаючи інфраструктурні заходи) потрібна для відновлення інвестиційної привабливості країни в умовах економічної кризи та перерозподілу прав власності. Але реального ефекту можна досягти тільки в комплексі з іншими антикризовими заходами макроекономічного та інституційного характеру.

mcccxli.


mcccxlii.Контрольнi запитання та завданняbusinessman-and-question-mark-pic

mcccxliii.

mcccxliv.1. Які форми інтеграції підприємств використовують у сучасному бізнесі?

mcccxlv.2. Назвіть характерні ознаки інтегрованих корпоративних структур.

mcccxlvi.3. Які особливості притаманні системі управління в асоціації, концерні, консорціумі, холдингових компаніях?

mcccxlvii.4. Охарактеризуйте етапи розвитку корпоративних об’єднань в Україні.

mcccxlviii.5. Назвіть види корпоративних об’єднань в Україні.

mcccxlix.6. Охарактеризуйте законодавчу базу регулювання діяльності корпоративних об’єднань в Україні.

mcccl.7. Назвіть особливості корпоративного сектору України.

mcccli.8. Розкрийте зміст етапів процесу розвитку корпоративних відносин в Україні.

mccclii.9. Виділіть особливості національної моделі корпоративного управління.

mcccliii.10. Визначте перспективні напрями розвитку національної моделі корпоративного управління.

mcccliv.


mccclv.

mccclvi.

mccclvii. РОЗДІЛ 6000bsdfw



mccclviii.

mccclix.ІНФОРМАЦІЯ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

mccclx.

mccclxi.6.1. Визначення та характеристики управлінської інформації.



mccclxii.6.2. Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела.

mccclxiii.6.3. Формування інформаційного середовища корпорації.

mccclxiv.6.4. Розкриття та захист інформації.

mccclxv.

mccclxvi.

mccclxvii.6.1. Визначення та характеристики

mccclxviii.управлінської інформації

mccclxix.

mccclxx.Інформаційні системи, інформаційні технології, координація та контроль інформаційних потоків стали ключовими поняттями теорії та практики корпоративного управління наприкінці XX − початку XXI століть. Роль і значення цих параметрів організаційного розвитку корпорацій постійно зростає. Досить сказати, що, за даними американських дослідників, 90 % свого часу менеджери витрачають на обмін інформацією. Інформація стає життєво важливим ресурсом організації, на базі якого приймаються рішення щодо структури, технологій, клієнтів, фінансів, персоналу у виробничо-економічних системах. Фінансова, маркетингова, інвестиційна й інші функціональні стратегії будуються на основі інформаційних систем і технологій. Справжня інформаційна революція почалася в 1991 році, коли вперше американські інвестиції в інформаційні технології (112 млрд. доларів) перевищили інвестиції у виробництво (107 млрд. доларів). Поступово інформація витиснула постійний капітал в активах компаній, частка якого у 1982 році була 62,3 %, а у 1992 році − 37,9 %.

mccclxxi.Первісне визначення інформації (від латинського informatio − роз'яснення, виклад) характеризувало відомості, передані людьми усним, письмовим або іншим способом. Подальша еволюція поняття інформації показала, що інформація не має сенсу без зв'язку з метою її отримання чи обробки. Справжня інформація існує лише в тому випадку, коли заздалегідь поставлена мета, прагнення до досягнення якої приводить до усвідомленого аналізу сигналів навколишнього середовища. Іншим аспектом поняття інформації є те, що просте додавання нової інформації до наявного обсягу не дає ключ до розуміння питань, які цікавлять менеджера. Сучасне і більш коректне розуміння управлінської інформації як нових корисних даних, що надходять в інформаційні канали та підтверджують або змінюють управлінські рішення менеджерів.

mccclxxii.Існує безліч класифікацій управлінської інформації, заснованих на її властивостях і характеристиках. Так, інформація класифікується за рядом ознак, зокрема:



  • функціональний зміст (економічна, правова, технічна, соціальна й ін.);

  • форма подання (візуальна, паперова, аудіо інформація,);

mccclxxiii.• призначення (одноцільова, пов'язана з рішенням однієї конкретної проблеми, багатоцільова − для розвʼязання кількох різних проблем);

  • ступінь готовності для використання (первинна, проміжна, кінцева інформація для прийняття управлінських рішень);

  • ступінь важливості (важлива, бажана, фонова);

  • повнота (часткова, комплексна);

  • характер використання (універсальна, індивідуалізована);

  • ступінь надійності (недостовірна, вірогідна);

  • джерела (зовнішня, внутрішня);

  • засіб розповсюдження (особистий контакт, телефон, документ, повідомлення через мережу Internet, інші засоби теле, відео, медіа комунікацій);

  • терміни використання (постійна, змінна, оперативна, прогнозна).

mccclxxiv.Сучасна теорія і практика менеджменту вносять істотні зміни у зміст, організацію і технологію управління підприємством під впливом інформаційних технологій і динамічних умов зовнішнього середовища. Інформація формує зовнішнє і внутрішнє інформаційне середовище, що впливає на організацію через інформаційні канали, і бере участь в управлінні організацією за допомогою системи організаційних комунікацій, заснованих на сучасних інформаційних технологіях.

mccclxxv.Пильна увага до інформації у працях учених кінця XX сторіччя привела до появи великого переліку основних властивостей інформації. Найбільш повно характеристики управлінської інформації як ресурсу підприємства розглянуті у праці В.С. Пономаренко, де виділені три основних класи характеристик: актуальність, вірогідність, цінність. Розглянемо більш докладно основні показники інформації та їхній вплив на функціонування корпорації.

mccclxxvi.Обсяг інформації, що надходить і циркулює в корпорації, визначається характером та встановленими правилами взаємодії із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Традиційні ієрархічні організації неспроможні переробляти інформацію, що надходить із зовнішнього середовища, оскільки адресування її одній особі на вершині ієрархії (керівникові організації) заважає її своєчасній обробці. Навіть переадресування і розподіл інформації за рівнями не залишає часу на прийняття рішень і контроль за виконанням.

mccclxxvii.У зв'язку з розширенням кількості джерел і каналів інформації збільшився її обсяг, поряд із традиційними з'явилися нові мережні, мультимедійні, аудіо- і візуальні форми. Інтенсивні відеоконференції в мережі Internet стають найбільш розповсюдженою формою отримання і розподілу інформації за елементами організаційної структури в плоских органічних структурах. Нові мережні і віртуальні організації залишають вищому керівництву функцію управління стратегічною інформацією. При цьому відбувається «віртуалізація керівника», коли кожен працівник може зв'язатися через мережу безпосередньо із шефом, довести до його відома потрібну інформацію, але ніколи не зустрічатися з ним особисто.

mccclxxviii.Цінність (корисність) визначається властивостями інформації як специфічного товару або ресурсу. Як товар, інформація має споживчу вартість, яка може бути оцінена в грошовому еквіваленті. Специфіка даного товару полягає в його новизні й можливості створювати новий товар. Якщо інформація повторює вже наявні відомості некорисна при прийнятті рішень, її цінність дорівнює нулю.

mccclxxix.Слід також зазначити, що цінність інформації визначається її споживачем. Одна й та сама інформація може мати нульовий і найвищий ступінь цінності для різних груп її споживачів. Отже, важливого значення набуває раціональна спрямованість інформаційних потоків в організації, щоб тільки та інформація, яка необхідна в роботі конкретного відділу (маркетингу, фінансів, виробництва, кадрів), надходила в призначений їм інформаційний канал.

mccclxxx.Якщо розглядати інформацію як ресурс, то її цінність полягає в можливості економії інших видів ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових). Складним залишається питання визначення витрат на інформацію і адекватність отриманих від її використання результатів. Проблема полягає в невизначеності самого процесу і виробництва інформації, а також в оцінці частки прибутку, отриманого за рахунок виділеного серед інших інформаційного ресурсу. Динаміка невизначеності співвідношення витрат на інформацію і оперативних результатів зумовлена вже тим, що інформація переносить свою вартість і безпосередньо, і опосередковано на створюваний продукт або прийняте рішення. Процес створення інформаційного продукту складається з кількох стадій (виробництво, збереження, передача), що також вимагає додаткових витрат. Якість (достовірність) інформації тісно зв'язана з кібернетичним поняттям ентропії, тобто здатністю інформації розпорошуватися і змінюватися при формуванні передачі та прийомі.

mccclxxxi.Недостовірність інформації може бути зумовлена кількома причинами. Основна − це ненадійність джерела і самого змісту інформації. Зростання надійності може бути досягнуте за рахунок:



  • підвищення надійності даного джерела;

  • підвищення надійності каналів передачі інформації;

  • використання додаткових альтернативних джерел;

  • дублювання інформаційних каналів.

mccclxxxii.Ці прийоми реалізуються за допомогою технічних, організаційних, психологічних та інших методів.

mccclxxxiii.Основні причини існування недостовірної інформації в організаційних системах лежать у сфері психології людських відносин. З цього погляду інформація може бути змінена ненавмисно або свідомо. Свідоме перекручування інформації змінює зміст повідомлень в інтересах джерела повідомлення, неусвідомлене перекручування модифікує інформацію внаслідок неуважного становлення до джерела.

mccclxxxiv.Вірогідність інформації може змінюватися внаслідок фільтрації. Фільтрація відбиває тенденцію перекручування повідомлень у міру їхнього просування по вертикалі або по горизонталі в структурі організації.

mccclxxxv.Згідно з цілями організації фільтрація обмежує повідомлення для всіх структурних рівнів і елементів з метою ліквідації перевантаження інформаційних каналів і захисту інформації. Однак фільтрація може носити негативний характер для досягнення цілей організації.

mccclxxxvi.Для прискорення руху інформації або надання повідомленню більшої ясності різні відомості модифікуються і спрощуються при передачі повідомлень у різні сегменти організації. Інформація, передана по вертикалі вгору, може бути недостовірною, тому що підлеглі зацікавлені в передачі вищій ланці тільки інформації, що сприймається позитивно. Нижчі рівні ієрархії управління часто не інформують вищі рівні про потенційні або існуючі проблеми, бо бажають отримати тільки схвалення керівника. Додатковою причиною недостовірності інформації, що надходить нагору, може бути підвищена увага керівників середньої ланки до повідомлень з верхніх рівнів влади в порівнянні з інформацією від їхніх підлеглих. У числі інших причин, що заважають працівникам передавати інформацію нагору, можуть бути страх перед покаранням і відчуття марності справи.

mccclxxxvii.Тісно пов'язана з обсягом і корисністю насиченість інформації − обсяг корисних відомостей, що міститься в загальному обсязі інформації, переданої, прийнятої та обробленої за одиницю часу. Інформаційна епоха супроводжується надмірним обсягом нав'язливої і повторюваної інформації, яка здебільшого є безупинним інформаційним шумом. Японські дослідники стверджують, що кожна людина щодня піддається впливу потоку інформації, еквівалентного 3 млн. слів, що відповідає приблизно 1000 сторінкам. При цьому співвідношення між засвоєною інформацією і тією, що надійшла, у кращому випадку складає 1:100.

mccclxxxviii.У зв'язку з появою сучасних засобів комунікацій, глобальних і локальних мереж різко виріс обсяг інформації й упала її насиченість корисними відомостями. Така зворотна пропорція зумовлена наявністю могутнього «інформаційного шуму», що безпосередньо стосується діяльності організації, переданого разом з інформацією. «Інформаційний шум» створюється іншими організаціями, що експлуатують у власних цілях єдині інформаційні канали. До «шумової» інформації можна віднести рекламні, спортивні, політичні, культурні й інші відомості, що не беруть участі у виконанні завдань організації. Такі відомості віднімають у співробітників час, розсіюють увагу, погіршують стан здоров'я і відволікають від виробничих завдань. У багатьох компаніях проблемою стають комп'ютерні ігри, неділове листування, читання новин по мережі, звертання в Internet у робочий час.

mccclxxxix.Поряд із негативним впливом «шумове тло» може здійснювати позитивний вплив і сприяти кращому сприйманню інформації за рахунок підняття емоційного рівня, поліпшення настрою, психологічної настроєності, зняття втоми і напруги. До методів підвищення насиченості інформації віднесемо:



  • угруповання;

  • візуальність;

  • розподілений доступ;

  • дублювання важливих відомостей;

  • акцентування;

  • скорочення часу доступу.

mcccxc.Останній метод підвищення насиченості інформації має відношення до іншої, не менш важливої властивості – оперативності (своєчасності) інформації. Інформація, як і будь-який інший продукт життєдіяльності організації, підлягає процесу старіння. Цей процес у зв'язку з впровадженням нових інформаційних технологій, підвищенням обсягу, швидкості і частоти зміни інформації значно прискорюється. Оперативність відбиває пропорційну залежність між «віком» управлінської інформації та її цінністю.

mcccxci.Розглянуті характеристики інформації знаходяться у постійній взаємодії і взаємозалежності при формуванні вхідних, вихідних і циркулюючих усередині організації інформаційних потоків.

mcccxcii.Організація в цілому сприймається зовнішнім оточенням (клієнтами, постачальниками, партнерами, спільнотою) також через інформаційне середовище, яке вона створює у своїй структурі і поза нею. Таким чином, у сучасних умовах необхідне ставлення до інформації не тільки як до ресурсу або товару, а й як до супроводу всіх бізнес процесів, які відіграють вирішальну роль у життєдіяльності корпорації.

mcccxciii.

mcccxciv.6.2. Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела

mcccxcv.


mcccxcvi.Процес управління корпорацією за всіх часів зводився до прийняття управлінських рішень на основі збору, обробки й аналізу існуючої інформації. Важливою проблемою є використання зовнішніх та внутрішніх джерел і формування каналів протікання інформаційних потоків. В акціонерному товаристві при прийнятті або невиконанні стратегічних рішень члени спостережної ради, директори, спираються на інформацію, підготовлену менеджерами і надану правлінням. Але ставка на виконавчих керівників як на єдине джерело інформації завжди пов'язана з очевидним ризиком. Утім, правові вимоги щодо проведення зовнішніх ревізій фінансових звітів компанії та діяльності ревізійних комісій, покликаних перевіряти достовірність внутрішньої фінансової звітності компаній, певною мірою зменшують цей ризик. Багато американських компаній заохочують свої ради директорів здобувати необхідну інформацію неофіційними каналами як у самій компанії, так і поза її межами. Джерелами зовнішніх інформаційних каналів для корпорації є: органи законодавчої влади, органи виконавчої влади конкуренти постачальники, споживачі, фінансові установи, громадськість. Кожна з цих інформаційних баз відповідає компонентам зовнішнього середовища в розрізі трьох сфер: безпосередня сфера дії сфера інтересів, сфера впливу. Кожна з цих сфер впливає на інтенсивність потоків інформації в каналах.

mcccxcvii.Найбільш впливові зовнішні інформаційні канали:



  • спеціальні і загальні публікації, бази даних;

  • інформація через контакти з клієнтами, постачальниками банкірами, дилерами;

  • консультації, експертні і маркетингові дослідження сторонніх організацій і консалтингових фірм;

  • особисті контакти на ярмарках, презентаціях, конференціях, салонах;

  • контакти з представниками законодавчих і виконавчих органів влади;

  • інформація з випадкових, непостійних джерел.

mcccxcviii.Протікання інформації із зовнішнього середовища по каналах регулюється й управляється інформаційною системою корпорації залежно від прийнятої методики збору інформації. Ці методики відрізняються поставленою метою, технологією збору й обробки інформації, використовуваними ресурсами і часом, необхідними для створення інформаційної підтримки управлінського рішення. Існують дві основні стратегії у формуванні методик управління зовнішніми інформаційними каналами:

  • Інформація з каналів надходить постійно, без обмежень і одразу піддається аналізу. У цьому випадку необхідні значні ресурси для підтримки системи моніторингу навколишнього середовища, але при цьому досягається максимальна повнота інформаційної картини.

  • Інформація з каналів надходить «до запитання» і аналізується відповідно до поставленої мети. У даному випадку інформаційні канали знаходяться ніби в «холодному резерві» і вимагають набагато менших затрат на підтримку їх у працездатному стані.

mcccxcix.Зовнішні джерела є важливими для виконавчих директорів і менеджменту корпорації як підґрунтя у формуванні стратегії корпорації та її оперативної фінансово-господарчої діяльності. Для всіх невиконавчих учасників корпоративних відносин (перш за все акціонерів) та зацікавлених осіб джерелом інформації є звітність корпорації, яка стосується внутрішніх джерел.

mcd.Головним і найбільш інформативним джерелом у міжнародній практиці є річний звіт корпорації, який дозволяє акціонерам оцінити підсумки діяльності акціонерного товариства за рік. Наведемо деякі рекомендації до річного звіту з найкращої практики, які увійшли до Кодексу корпоративної поведінки Росії:



mcdi.• Річний звіт повинен висвітлювати перш за все загальні питання діяльності товариства. До них варто віднести стан товариства в галузі, досягнуті за рік результати, виконання стратегічних завдань товариства, перспективи його розвитку, відносини з конкурентами. До загальних питань належать також опис основних напрямків діяльності товариства, огляд найбільш істотних угод, укладених товариством за минулий рік.

  • Принципове значення для акціонерів має інформація про цінні папери товариства, у тому числі відомості про випуск акцій і рух капіталу за рік (зміни в списку акціонерів, що володіють великими пакетами акцій товариства), про виплату дивідендів, а якщо дивіденди не були виплачені, − про причини їх невиплати.

  • У річному звіті рекомендується вказати дані про членів правління, розмір винагороди і критерії її визначення, а також інформацію про угоди між даними особами і товариством.

  • Найбільш важлива для будь-якого акціонера інформація про діяльність товариства. Тому основні фінансові показники діяльності товариства також повинні міститися в річному звіті товариства.

  • Річний звіт повинен подавати виступ голови ради директорів, а також доповідь, підготовлену виконавчим органом з оцінкою діяльності товариства за рік.

  • Річний звіт має бути підписаний генеральним директором товариства, керівниками фінансової і бухгалтерської служб, членами ради директорів.

mcdii.Окрім фінансової звітності (розділ 10) та звітності щодо роботи з цінними паперами, в акціонерному товаристві існують інші види звітності, що також можуть розглядатися як внутрішні інформаційні джерела. Акціонерне товариство періодично подає звіти до:

  • органів статистики − звіти про заборгованість із заробітної платні, звіти щодо екологічних платежів, виплат за природні ресурси та поточні платежі на охорону природи, про зовнішню трудову міграцію та інші;

  • державної служби зайнятості − звіти про кількість працівників у акціонерному товаристві, про наявність робочих місць, звільнених та прийнятих на роботу працівників та інші;

  • пенсійного фонду − бухгалтерська документація, звіти про сплату страхових внесків до пенсійного фонду, інша документація;

  • інших органів − відповідно до чинного законодавства України. З метою полегшення роботи на підприємстві рекомендується розробити та прийняти положення про організацію звітності в AT, яке передбачало б порядок складання звітності на підприємстві, термін її подання в державні органи, особу (осіб), відповідальну за правильне складання звітів та своєчасне їх подання до державних органів.

mcdiii.Для інформованого і ефективного керівництва корпорацією члени спостережної ради та правління мусять мати у своєму розпорядженні певну інформацію щодо діяльності компанії, а саме:

  • звіти про результати господарської діяльності, балансові звіти, звіти про рух грошової готівки, що дозволяють порівняти показники діяльності за поточний період і рік з контрольними показниками діяльності і результатами діяльності за минулий рік;

  • інформацію про поточну діяльність, звіти підрозділів та служб корпорації, зокрема докладне пояснення причин відхилення від контрольних показників та уточнених показників діяльності на період до кінця року;

  • інформацію про участь компанії в ринковій діяльності;

  • протоколи засідань правління та спостережної ради;

  • звіти спеціалістів у галузі фінансів про діяльність компанії та її найголовніших конкурентів;

  • результати аналізу кадрового потенціалу та опитувань працівників щодо умов праці в компанії;

  • дані маркетингових досліджень щодо тенденцій попиту та уподобань споживачів;

  • інформацію про висвітлення діяльності компанії та її найголовніших конкурентів у засобах масової інформації, а також інформацію ЗМІ про тенденції ринкових процесів.

mcdiv.Вибір товариством каналів поширення інформації про свою діяльність має велике значення для реалізації можливості своєчасного одержання повної інформації про товариство. Канали поширення інформації повинні забезпечувати вільний, необтяжливий і невитратний доступ зацікавлених осіб до інформації, що розкривається.

mcdv.


mcdvi.6.3. Формування інформаційного середовища корпорації

mcdvii.


mcdviii.Сучасні методи обробки інформації в організації реалізуються за допомогою інформаційного середовища, що створюється інформаційною структурою. Інформаційне середовище організації є сукупністю технічних засобів, методів і способів руху інформації в організаційній системі, каналів та потоків її розповсюдження.

mcdix.Основна мета інформаційного середовища − це формування відповідних баз документів і реалізація інформаційних відносин між ними і елементами організації. Інформаційна система повинна охоплювати всі основні показники діяльності організації, що піддаються формалізації, а також передбачати можливість аналізу внутрішнього і зовнішнього положень організації й оперативного надання інформації керівництву.

mcdx.Система формується на основі таких принципів:


  1. досягнення «прозорості» фінансово-економічного, господарського, кадрового, адміністративно-управлінського й організаційного стану організації для забезпечення високоефективного керівництва;

  2. безперервності діяльності;

  3. формування порівняльних показників внутрішньої-звітності при оцінці діяльності підрозділів і посадових осіб;

  4. глибини аналізу (до кожного співробітника включно) і його періодичність.

mcdxi.Інформаційне середовище сучасного підприємства засновано на:

  • внутрішніх мережах (інтранет)

  • зовнішніх міжорганізаційних мережах (екстранет);

  • глобальної мережі (Інтернет).

mcdxii.Інформаційне середовище існує для виконання трьох життєво важливих функцій у корпорації:

mcdxiii.1. Забезпечення ділових операцій. Скрізь, від бухгалтерії до виконання замовлень клієнтів, інформаційні системи забезпечують підтримку в щоденних операціях. Оскільки швидке реагування на зміну ситуації стає чимраз більш важливим, здатність інформаційних систем збирати й інтегрувати інформацію щодо усіх функцій бізнесу винятково важлива.

mcdxiv.2 Забезпечення прийняття управлінських рішень. Інформаційні системи повинні бути здатні об'єднувати інформацію, що може допомогти менеджерам у визначенні майбутніх тенденцій і оцінці результатів попередньо прийнятих рішень.

mcdxv.3. Забезпечення стратегічної переваги. Інформаційні системи, побудовані відповідно до стратегічних цілей визначеної компанії, сприяють створенню конкурентної переваги на ринку.

mcdxvi.Інформаційна структура корпорації − це організована й керована взаємодія людей, технічних засобів, програмного забезпечення даних і системних ресурсів, що збирають, перетворюють і поширюють інформацію в корпорації. Ключові поняття цього визначення охоплюють:


  1. Людські ресурси. У функціонуванні інформаційної системи беруть участь як кінцеві користувачі, так і фахівці зі створення й експлуатації інформаційної системи. Кінцеві користувачі використовують інформаційну систему або інформацію, яку ця система створює. Фахівцями є люди, що розробляють інформаційні системи і приводять їх у дію.

  2. Технічні ресурси. До них належать усе технічне обладнання і матеріали, які використовуються в обробці інформації. Це включає не тільки комп'ютери й інше устаткування, але й усі носії даних, тобто всі матеріальні об'єкти, на яких ці дані записуються, від паперу до магнітних дисків.

  1. Програмні ресурси. Це сукупність програм, що забезпечують функціонування комплексу технічних засобів. Універсальна концепція програмного забезпечення включає базовий (операційні системи, сервісні програми, транслятори) і прикладний (бази даних, експертні системи, редактори, електронні таблиці і т.п.) рівні.

  2. Ресурси даних. Ресурси даних інформаційних систем організовані в бази даних, що зберігають створені й оброблені бази даних і знань. Тут у різноманітних формах містяться знання, такі як факти, правила і приклади випадків успішного застосування ділової практики.

  3. Мережневі ресурси. Телекомунікаційні мережі типу Internet, інтранет та екстранет стали необхідними для успішних дій усіх типів організаційних і інформаційних систем. Системні ресурси включають засоби зв'язку і мережну підтримку.

mcdxvii.Внутрішнє інформаційне середовище корпорації формується під впливом організаційної структури, організаційних процесів, стратегії, технології збору й обробки інформації, організаційної культури, позиції лідера, відносин у колективі.

mcdxviii.Важливе значення має співвідношення формальної і неформальної структури організації. Формальна структура в основному підтримує регламентовану документовану інформацію, що циркулює в організації. Неформальна структура підтримується прийнятою системою комунікацій, міжособистих і міжгрупових відносин.

mcdxix.Під формальним інформаційним потоком будемо розуміти регламентований документообіг у паперовому, електронному або іншому фіксованому вигляді. Під неформальним потоком − інформаційно-комунікаційні процеси, що не піддаються формалізації і регламентації.

mcdxx.Слід зазначити, що формальні інформаційні потоки зв'язують між собою посади або підрозділи, а неформальні − приватних осіб. По формальних каналах здійснюється передача тільки офіційної інформації, по неформальних − як офіційної, так і особистої. Неформальний інформаційний потік іноді служить каналом поширення чуток. Типовою інформацією, передаваною по каналах поширення чуток, є інформація на теми: майбутнього скорочення або розширення штатів, заходи щодо покарань за невиконання роботи, зміни в структурі організації, переміщення і підвищення, виклад думок керівників, особисті зв'язки, симпатії й антипатії.

mcdxxi.Розглянемо характер, властивості й основні складові формального інформаційного потоку, оскільки саме він є керованим параметром в управлінні корпорацією.

mcdxxii.Формальний інформаційний потік реалізується в рамках корпорації шляхом створення і поширення різного роду документів: наказів, інструкцій, службових записок, розпоряджень і т.п. Основною властивістю такого обміну інформацією є закріпленість її на матеріальних носіях і, як наслідок, збереженість і вірогідність.

mcdxxiii.Регулювання і формалізація інформаційного потоку - це найважливіший бізнес-процес, що включає створення, реєстрацію, збереження, пошук, передачу документів і контроль за їх виконанням. Діловодство в кінці XX століття перейшло від текстових документів до документів, що містять текст, гіпертекст, графіку, звук і відео. Так, за даними дослідження, проведеного компанією Xerox, до 2003 року близько 90 % документів мали бути створені й існувати в електронному вигляді.

mcdxxiv.На великих підприємствах інформаційні потоки структурно розділені по вертикалі і по горизонталі, коли інформація може передаватися «нагору», «згори» при переході з рівня на рівень, а також «у паралелі» − між функціональними й іншими структурними підрозділами одного рівня. Крім центрального документообігу, існує спеціалізований документообіг у підрозділах.

mcdxxv.До документів ставиться ряд вимог, основна з яких − чіткість щодо їхньої мети. Такою метою може бути інформація для працівників, інструктаж у зв'язку зі здійсненням тієї або іншої роботи, контроль за її результатами, звіт про роботу за певний період і т.п.

mcdxxvi.Відповідно до мети створення документи можуть бути:



  • розпорядницькими (наказ, вказівка);

  • організаційними (положення, статут, інструкція, протокол);

  • інформаційно-довідковими (довідка, пояснювальна записка, акт, службовий лист, телеграма, телефонограма, факс, посвідчення про відрядження):

  • особистими (автобіографія, заява, доручення).

mcdxxvii.Ще одна вимога до документа − визначеність стосовно одержувача. При підготовці документа необхідно чітко уявляти, якою інформацією той володіє з питань, які містяться в документі, яке його ставлення до цих питань і до відправника (згода, довіра, підтримка, неупередженість, байдужість, сумнів, упередження, опір і т:п.). Усе це дозволяє правильно відібрати інформацію, що включається в документ, а також сформулювати зрозумілі одержувачу завдання.

mcdxxviii.Типів документів, використовуваних у роботі компаній, досить багато (на окремих підприємствах їхня кількість досягає 500-600). У той же час основні види документів можна поділити на три класи:



  1. Вхідні. Це документи, що надійшли на підприємство від зовнішніх партнерів. Більшість вхідних документів повинні породжувати відповідні вихідні, причому в заздалегідь установ-лений термін. Терміни встановлюються або нормативними актами, що пропонують той або інший час відповіді на вхідний документ, або терміном виконання, зазначеним безпосередньо у вхідному документі.

  2. Вихідні. Більшість вихідних документів є відповіддю організації на відповідні вхідні документи. Деяка частина вихідних документів готується на основі внутрішніх документів корпорації. Невелике число вихідних документів може вимагати надходження вхідних документів (наприклад, запити сторонніх організацій).

  3. Внутрішні. Дані документи використовуються для організації роботи підприємства. Через канцелярію проходять не усі внутрішні документи, а тільки листування найбільш великих структурних підрозділів (особливо якщо вони територіально рознесені) і накази керівництва підприємства. Через канцелярію проходять і внутрішні документи, що породжують вихідні. Зокрема, за загальними правилами діловодства, єдиний спосіб надіслати запит, лист або матеріали у зовнішню організацію − це направити внутрішній документ у канцелярію, де його перетворять на вихідний і надішлють у сторонню організацію.

mcdxxix.Найважливішими внутрішніми документами акціонерного товариства є установчі документи, внутрішні положення, інша юридична документація, яка поділяється на такі категорії:

mcdxxx.1. Договори:



  • документи, що стосуються кредитів, угоди щодо цінних паперів, договори купівлі-продажу, застави та інші договори, за якими акціонерне товариство прямо чи опосередковано має дебіторську або кредиторську заборгованість;

  • договори про оренду та угоди, що стосуються нерухомого майна, яке є власністю AT або знаходиться в його користуванні;

  • договори з партнерами щодо розробки, виробництва або поставки продукції AT (включаючи всі інженерні та проектні креслення);

  • договори з постачальниками, дистриб'юторами, транспортними агентами та інші договори, що укладені AT з партнерами;

  • договори, які стосуються переходу права власності на акції акціонерного товариства.

mcdxxxi.2. Процесуальні документи (судові процеси та арбітраж):

  • копії всіх листів, претензій, позовів, що пред'являються AT або до AT;

  • копії усіх рішень суду або арбітражного суду стосовно будь-яких судових або арбітражних процесів, у яких брало участь AT;

  • записи щодо всіх судових спорів, що очікуються.

mcdxxxii.3. Документація, що стосується цінних паперів Товариства:

  • документи щодо реєстрації випуску цінних паперів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

  • реєстр власників іменних цінних паперів AT;

  • звітність AT, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів.

  • річна звітність про фінансово-господарський стан та результати діяльності перед громадськістю та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

  • квартальна звітність AT, що самостійно веде реєстр власників іменних цінних паперів, перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

mcdxxxiii.4. Документація, що стосується інтелектуальної власності.

mcdxxxiv.Інтелектуальна власність є виключним правом на отримання доходу від документально засвідчених розробок та результатів творчої діяльності.

mcdxxxv.У міжнародній практиці інтелектуальну власність поділяють на такі категорії:


  • об'єкти промислової власності (патенти на винахід, свідоцтва на корисні моделі, патенти на промислові зразки, свідоцтва на товарні знаки, фірмові найменування та інша інтелектуальна власність, що належить AT або зареєстрована AT у відповідних державних установах тощо);

  • об'єкти авторського права (наукові публікації, в тому числі монографії, дисертації, звіти про науково-дослідні, конструкторсько-технічні та проектні роботи, аудіовізуальні твори, витвори архітектури, містобудування, комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем тощо). Як правило, авторське право має бути належним чином зареєстроване;

  • ноу-хау (комерційні таємниці, технологічні таємниці, фінансові таємниці, організаційні таємниці тощо);

  • права, що випливають із ліцензійних договорів, укладених AT, на використання винаходів, захищених патентами, що належать іншим особам або навпаки, дозволяють третім особам використовувати патенти Товариства за певну плату;

  • права, що випливають з укладених договорів, на використання комп'ютерних програм;

  • інші аналогічні права.

mcdxxxvi.


    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал