Навчальний посібник xvi xvii xviii xix xx xxi xxii xxiii xxiv xxv xxvi xxvii



Сторінка15/15
Дата конвертації08.01.2017
Розмір3.37 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15

mmclx.

mmclxi.10.3 Система забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії



mmclxii.

mmclxiii.Туристичний ринок це умовне місце купівлі-продажу туристичного продукту чи послуги, яка здійснюється в певних умовах конкуренції, з дотриманням етичних та правових норм і правил.

mmclxiv.Ринок може бути досконалим і недосконалим. Модель досконалого ринку заснована на припущенні, що всі учасники торгових операцій діють, керуючись виключно економічними принципами, що полягають у прозорості ринку, коли продавці і покупці мають можливість повного огляду ринку, отримання достатньої інформації прд всі обставини ведення операцій (ціни, знижки, якість товару чи послуги, умови поставки і платежів тощо).

mmclxv.Однак на практиці ринок недосконалий. Зміна конкуренції між фірмами посилюється у таких випадках:



  • при збільшенні кількості конкурентних фірм;

  • коли велика фірма, приєднавши іншу, виводить її в лідери;

  • коли попит на послугу зростає поволі;

  • коли ситуація на ринку змушує туристичні підприємства знижувати ціни або застосувати інші способи збільшення обсягу продажу послуг;

  • зростання прибутку від успішних стратегічних розвʼязань;

  • коли витрати на вихід з ринку великі, високі барʼєри.

mmclxvi.Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії використовуються різні методи. Одним з важливих методів є організація виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичного продукту зустрічатися в одному місці та укладатиугоди.

mmclxvii.Конкурентоспроможність об'єктів туристичної індустрії визначається щодо конкретного ринку або до конкретної групи споживачів, сформованої за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вища конкурентоспроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій країні.

mmclxviii.Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується унікальною, властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на конкурентоспроможність та на свою нішу на туристичному ринку.

mmclxix.Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі продукту, мусить мати чітко сформулювану місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, сильні і слабкі сторони, зв'язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її конкурентоспроможність.

mmclxx.Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії туризму ефективна тільки тоді, коли вона керована, науково та економічно обґрунтована і поєднує такі складові, як:


  • персонал;

  • туристичні продукти та послуги;

  • нормативно-правове регулювання.

mmclxxi.Менеджмент обʼєднує потреби, цілі, мотиви у систему, яка дає змогу впливати на трудову поведінку персоналу. Економічна наука вивчає людину не тільки як ресурс, а й як особистість, орієнтуючись на соціальну, компетентну, моральну модель людини-працівника. При цьому особливої актуальності для управління мотивацією персоналом набуває вирішення проблем координації, узгодження потреб, мотивів та цілей працівників і підприємства в цілому. Ефективне використання людських ресурсів забезпечується вмінням менеджерів організовувати роботу в команді, синергетичний ефект якої забезпечується визначенням та розв'язанням суперечностей, що виникають, між цілями та потребами працівників і підприємством. Конкурентоспроможним підприємство буде тільки тоді, коли знайдено компроміс між цілями підприємства та працівника.

mmclxxii.Мотивація персоналу – це процес спонукання працівників для досягнення цілей підприємства на основі узгодження їх потреб і цілей шляхом постійного дослідження та активізації структури мотивів праці.

mmclxxiii.Ефективне спонукання працівників індустрії туризму до високо-ефективної діяльності забезпечується розумінням сутності процесу мотивації і веде до підтримування високого рівня конкурентоспроможності туристичних підприємств та туристичної індустрії в цілому.

mmclxxiv.Таблиця 13

mmclxxv.Можливі суперечності між цілями працівника

mmclxxvi.та підприємства

mmclxxvii.

mmclxxviii.Цілі працівника

mmclxxix.Цілі підприємства

mmclxxx.ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ

mmclxxxi.Зменшення робочого навантаження (за незмінної заробітної платні)

mmclxxxii.Інтенсифікація праці

mmclxxxiii.(за незмінної заробітної платні)



mmclxxxiv.Зростання заробітної платні (за незмінної продуктивності праці)

mmclxxxv.Зменшення витрат на заробітну плату (за незмінної продуктивності праці)

mmclxxxvi.Збільшення витрат на соціальний розвиток

mmclxxxvii.Економія витрат на соціальний розвиток

mmclxxxviii.АДМІНІСТРАТИВНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

mmclxxxix.Розвиток карʼєри

mmcxc.Регламентована організаційна структура

mmcxci.Зменшення відповідальності та спрощення обов'язків

mmcxcii.Посилення відповідальності та ускладнення обов'язків

mmcxciii.Звичка, інерція поведінки, небажання змін

mmcxciv.Інноваційний розвиток, функціонально гнучка організація

mmcxcv.СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

mmcxcvi.Особисті переваги, неформальні звʼязки

mmcxcvii.Посадова ієрархія

mmcxcviii.Індивідуалізм у творчості (конкуренція)

mmcxcix.Згуртованість, колективна творча праця

mmcc.Психологічна сумісність з керівником та колегами

mmcci.Професіоналізм та кваліфікація працівника

mmccii.

mmcciii.Туристичний продукт чи послуга буде конкурентоспроможними лише тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при наданні послуги, оптимізація ціни послуги, ресурсозбе-рігання у сфері експлуатації чи споживання турпродукту чи послуги. Але конкурентоспроможною послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, організації розробки і виконання управлінських розв'язань у рамках системи забезпечення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу на зовнішній туристичний ринок.

mmcciv.У цілому для кожного конкретного об'єкта на основі типової структури розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.

mmccv.Конкурентоспроможність туристичного підприємства визначається характером турпродукту, який пропонується та реалізується на ринку і залежить від обраної фірмою стратегії, конкурентоспроможність туристичної галузі залежить від державної політики в сфері туризму. Конкурентоспроможність держави на туристичному ринку є проявом внутрішніх соціально-економічних умов і можливостей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в даній сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати з аналогічним продуктом інших держав.

mmccvi.Таким чином, конкурентоспроможність держави забезпечується всією наскрізною системою підтримки виробника турпродукту. Саме створення умов для розвитку ринку виробника турпродукту забезпечує урізноманітнення цього продукту і збільшує його конкурентні переваги.

mmccvii.Керованість цього процесу полягає в узгодженні ринкових інтересів виробника турпродукту, споживача туристичного продукту чи послуги та держави.

mmccviii.

mmccix.10.4. Якість – основа конкурентоспроможності туристичного продукту



mmccx.

mmccxi.Конкурентоспроможність і якість – концентроване вираження сукупності можливостей виробника створювати, випускати і збувати товари та послуги.

mmccxii.Фактор конкуренції має – добровільно-примусовий характер Конкурентоспроможність матеріальної продукції проявляється на ринку в момент реалізації, а послуги – тільки після її отримання. Однак рівень конкурентоспроможності товару чи послуги визначається покупцем (споживачем), який, придбавши продукцію чи послугу, визначає її відповідність своїм потребам. Важливою складовою конкурентоспроможності товару є рівень витрат споживача за час його експлуатації.

mmccxiii.Конкурентоспроможність товару чи послуги - вирішальний фактор його комерційного успіху на розвиненому конкурентному ринку.

mmccxiv.Турпродукт – головний обʼєкт на туристичному ринку. Він має вартість і споживчу цінність, наділений певною якістю, технічним рівнем і надійністю, корисністю, показниками ефективності.

mmccxv.Будь-яка туристична послуга чи товар, що є на ринку, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: пакет послуг чи товар, що їх купує клієнт, повинні максимально задовольняти його особисті потреби, а сукупність покупців має задовольняти той товар, який найповніше відповідає суспільним потребам. Конкурентоспроможність товару можна визначити тільки порівнюючи товари конкурентів між собою.

mmccxvi.З позиції оцінки конкурентоспроможності, де за базу порівняння береться конкретна потреба, можна зіставляти і неоднорідні товари, якщо вони надають інші можливості та способи задоволення однієї й тієї ж потреби.

mmccxvii.Конкурентоспроможність товару чи послуги – ринкова категорія, що відображає одну з істотних характеристик ринку - його конкурентоспроможність. Якість – категорія, притаманна не лише ринковій економіці. Конкурентоспроможність товару і послуги має більш динамічний і змінний характер. За незмінності якісних характеристик товару і послуги їх конкурентоспроможність може змінюватися в досить широких межах, реагуючи на зміну кон'юнктури, дій конкурентів-виробників, коливання цін, вплив реклами і прояви інших зовнішніх щодо даного товару чинників.

mmccxviii.Конкурентоспроможність туристичного товару чи послуг – це ті властивості, які відрізняють її від конкурентного товару чи послуги за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі й за витратами щодо її задоволення. Показник, що виражає таку різницю, визначає запас конкурентоспроможності товару чи послуги порівняно з аналогічним товаром чи послугою конкурента. Кожна потреба має притаманні їй параметри, що визначають її сутність, необхідний споживачеві корисний ефект і конкретні умови процесу споживання. Для того, щоб послуга була отримати покупцем, вона повинна відповідати цим параметрам і фінансовим можливостям споживача. При цьому споживач прагне витратити мінімум коштів для придбання й споживання послуги, тобто оптимізувати свої витрати.

mmccxix.Звідси висновок: конкурентоспроможність товару чи послуги є пропорційною до неоплаченої частки споживної цінності товару чи послуги. Отже, у кожного конкурентноспроможного товару чи послуги ціна реалізації повинна бути нижчою від споживної цінності. Для споживача неоплачена частка споживної цінності дорівнює отриманій ним від використання товару чи послуги додатковій вигоді. Для постачальника вона відповідає запасу конкурентоспроможності продукту, який він пропонує на ринку. При цьому споживач однозначно заінтересований у тому, щоб неоплачена ним частка була якомога більшою. З одного боку, значний запас конкурентоспроможності гарантує, що буде куплений саме його продукт. З іншого боку, підвищуючи ціну продажу, а отже, знижуючи запас конкурентоспроможності, він безпосередньо збільшує свій прибуток. Що прийнятніше: отримати більший високий прибуток чи збільшити запас конкурентоспроможності, - залежить від конкретної ситуації на ринку та позиції на ньому постачальника.

mmccxx.У звʼязку з цим виникають проблеми щодо визначення конкурентоспроможності туристичних послуг, а саме:


  • як оцінити рівень якості та споживної цінності туристичних послуг;

  • як обʼєктивно визначити основу ціни послуги;

  • як визначити конкретні переваги туристичного продукту.

mmccxxi.Забезпечення високої якості – це завдання комплексне. Для забезпечення високого рівня якості продукції та послуг повинна взаємопідпорядковуватися вся управлінська діяльність. Якість стає головною метою фірми, повсякденною проблемою всіх працівників. Менеджери всіх рівнів повинні показати, що забезпечення високої якості необхідне як засіб вирішення найбільш актуальних проблем підприємства – досягнення високих фінансових показників та зменшення витрат.

mmccxxii.Щоб на практиці реалізувати комплексний підхід до вирішення проблем якості, необхідні загальнофірмові програми управління якістю. Вони передбачають вирішення багатьох управлінських завдань, а саме:

mmccxxiii.• орієнтація персоналу на стовідсотковий продаж товарів та послуг;


  • жорсткий постійний контроль персоналу за наданням комплексу послуг і соціальний статистичний аналіз діяльності;

  • обов'язкове включення курсу з підвищення якості у програми підготовки і перепідготовки персоналу;

  • конкретизація загальних і часткових цілей управління якістю для всіх рівнів управління і підрозділів підприємства.

mmccxxiv.Шлях до впровадження системи управління якістю для якнайповнішого задоволення потреб споживача Оукенд проілюстрував як сходження нагору східцями (рис. 13).

mmccxxv.Організація

mmccxxvi.

mmccxxvii.Визначення показників

mmccxxviii.

mmccxxix.Планування

mmccxxx.

mmccxxxi.Дизайн

mmccxxxii.

mmccxxxiii.Спроможність інструкції

mmccxxxiv.

mmccxxxv.Контроль

mmccxxxvi.

mmccxxxvii.Робота в команді

mmccxxxviii.

mmccxxxix.Тренування

mmccxl.Впровадження

mmccxli.


mmccxlii.Зобов'язання та політика

mmccxliii.

mmccxliv.Розуміння

mmccxlv.


mmccxlvi.

mmccxlvii.

mmccxlviii.

mmccxlix.

mmccl.

mmccli.


mmcclii.

mmccliii.

mmccliv.

mmcclv.


mmcclvi.

mmcclvii.

mmcclviii.

mmcclix.


mmcclx.

mmcclxi.


mmcclxii.

mmcclxiii.Рис. 13. Впровадження системи управління якістю

mmcclxiv.

mmcclxv.Якість – синтетичний показник, що відбиває сукупний прояв багатьох факторів: від динаміки і рівня розвитку національної економіки до уміння організовувати й управляти процесом формування якості в рамках будь-якої господарської одиниці. Якість виступає умовою виживання виробників турпродукту та його розповсюджувачів, мірилом результативності їхньої господарської діяльності, економічного благо получчя країни. До головних параметрів оцінки якості та споживної цінності туристичних послуг слід віднести показники, що визначають технічну, функціональну та етичну якість окремих видів послуг і комплексного турпродукту та показники їхньої суспільне необхідної вартості.

mmcclxvi.До головних показників технічної якості туру можна віднести:


  • патентно-правові (наявність ліцензії, інших документів);

  • безпечність туру (окремих послуг);

  • відповідність умов обслуговування санітарним вимогам;

  • відповідність категорій засобів розміщення рівню комфортності обслуговування.

mmcclxvii.Головними показниками функціональної якості можуть бути:

  • ступінь досягнення мети подорожі, культура обслуговування в засобах розміщення;

  • психологічна атмосфера туру, взаємовідносини з обслуговую чим персоналом та між учасниками туру;

  • якість харчування та культура ресторанного обслуговування;

  • якість екскурсійної програми, ставлення місцевого населення;

  • зручність та швидкість транспортного обслуговування на маршруті.

mmcclxviii.Показниками етичної якості можуть виступати:

  • громадська думка;

  • думка конкретних споживачів послуг (реальних і потенційних) про можливості досягнення мети подорожі та якість туристичного обслуговування.

mmcclxix.На основі викладеного, оцінка конкурентоспроможності туристичного продукту та окремих видів туристичних послуг може ґрунтуватися на порівнянні характеристик споживчої цінності та вартості послуг з конкретною потребою в них. Для об'єктивної оцінки слід використовувати ті ж критерії, якими оперує споживач, тобто насамперед слід визначити номенклатуру параметрів, що підлягають аналізу і є істотними з точки зору споживача. При цьому застосовуються методи експрес-опитування, анкетування, дослідження еластичності попиту під впливом різних факторів. Крім того, повинні аналізуватися витрати споживачів на задоволення потреб, тобто ціни на послуги.

mmcclxx.Отже, критерії оцінки якості послуг та їх конкретне сприйняття споживачами можуть суттєво відрізнятися, але накопичення такої інформації та її узагальнення дозволяє зробити об'єктивний висновок. Комплексна оцінка конкурентоспроможності туристичного продукту на основі підсумовування одиничних параметрів якості комплексного туристичного продукту, тобто досягнень цілей подорожі, якості транспортного обслуговування, послуг розміщення в готелях, послуг харчування, екскурсійного обслуговування, дає можливість відповісти на такі питання:

mmcclxxi.• чи досягнуто запланованого рівня конкурентоспроможності туристичного продукту в цілому?


  • за якими параметрами його не досягнуто?

  • які з параметрів найбільше відрізняються від послуги-зразка?

mmcclxxii.Для обґрунтування категорії конкурентоспроможності туристичного підприємства за основу можна взяти широко розповсюджену в міжнародній теорії та практиці бізнесу концепцію визначення іміджу підприємства, спрямовану на створення системи цінностей для чотирьох суспільних груп:

  • власників підприємства;

  • споживачів продукції;

  • постачальників;

  • персоналу підприємства.

mmcclxxiii.Власники підприємства заінтересовані в постійному зростанні доходів та примноженні своєї власності; персонал і постачальники - у стабільності показників діяльності підприємства, в підтриманні ним договірних відносин, у збереженні сприятливої робочої атмосфери. Для споживачів найвищу цінність становлять послуги, що задовольняють їх за якістю й ціною.

mmcclxxiv.Отже, створення системи цінностей можна вважати визначальною функцією туристичного підприємства з точки зору його конкурентоспроможності як на вітчизняному, так і на міжнародному туристичному ринку.

mmcclxxv.Виходячи з цього, конкурентоспроможність туристичного підприємства може оцінюватися шляхом порівняння найважливіших критеріїв, що узагальнюють результати роботи підприємства з точки зору створення системи цінностей, а саме:

mmcclxxvi.• показника конкурентоспроможності комплексного турпродукту;



  • частки, яка належить підприємству на туристичному ринку, та її динаміки;

  • стабільності позицій підприємства на ринку;

  • розміру функціонуючого капіталу та рентабельності капіталу, що характеризують фінансові можливості підприємства та ефективність використання капіталу;

  • кваліфікаційного рівня та стабільності кадрового складу підприємства;

  • організаційної структури управління персоналом.

mmcclxxvii.Стратегічною метою діяльності підприємства на міжнародному туристичному ринку повинно стати забезпечення конкретних переваг вітчизняного туристичного продукту, а необхідною умовою її досягнення - ефективність використання наявного ресурсного потенціалу.

mmcclxxviii.

mmcclxxix.

mmcclxxx.Контрольні запитання та завданняbusinessman-and-question-mark-pic



mmcclxxxi.

  1. У чому суть конкуренції?

  2. Які трактування конкуренції можете виділити?

  3. Назвіть конкурентні переваги в туристичній індустрії.

  4. Якою може бути конкуренція за ступенем інтенсивності?

  5. Що таке конкурентоспроможність?

  6. На основі яких методів забезпечується конкурентоспроможність туристичного продукту?

  7. Назвіть фактори, що впливають на конкурентну боротьбу на ринку товарів і послуг.

  8. Назвіть та охарактеризуйте внутрішні конкурентні переваги туристичного підприємства.

  9. Назвіть та охарактеризуйте зовнішні конкурентні переваги туристичного підприємства.

  10. Що таке туристичний ринок?

  11. На основі яких ознак відбувається зміна конкуренції між туристичними підприємствами?

  12. Назвіть складові, що мають вплив на конкурентноздатність індустрії туризму.

  13. Проведіть паралелі між цілями працівника та цілями туристичного підприємства.

  14. Вирішення яких управлінських завдань забезпечує високу якість надання послуг?

  15. Назвіть основні показники технічної якості туру.

  16. За якими показниками визначається етична якість надання послуг?

  17. За якими критеріями можна визначити загальну конкурентоспроможність туристичного підприємства?

  18. Назвіть основні етапи експертних питань щодо визначення рівня конкурентоспроможності послуг туристичної індустрії в ринкових умовах.

  19. Яким є принцип підбору експертів та формування експертних груп, що мають визначати рівень конкурентоспроможності туристичних послуг?

  20. Згідно з якими умовами складаються правила опитування експертів?

  21. Які чинники конкурентоспроможності беруть до уваги при розрахунку якості відпочинку?

  22. З якою метою використовується методика розрахунку експертних оцінок в туристичній індустрії?

mmcclxxxii.

mmcclxxxiii.

mmcclxxxiv.

mmcclxxxv.

mmcclxxxvi.Список літератури



mmcclxxxvii.

  1. Белозерова С. Кодекс корпоративного управления: быть или не быть ему в Украине /С. Белозерова / Економіка, фінанси, право. — 2002. – № 2. – С.15-16.

  2. Білорус О. Г. Акціонерні товариства: організація і управління / О.Г. Білоус, В.І. Рогач. ¬ К.: Техніка, 1992. − 144 с.

  3. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учеб. пособие. / У. Бреддик − М.: Инфра. − М.: 1997.− 65 с.

  4. Вінник О. Господарські товариства і виробничі кооперативи. Правове становище. /О. Вінник. − К.: Знання,1998. − 324 с.

  5. Голіков В. І. Розвиток корпоратизму і корпоративних відносин в економіці України./ В.І. Голіков. − К.: Інтекон. прогнозування, 2002.− 304 с.

  6. Горбатенко В. Акціонерні товариства: життя за новими правилами / В. Горбатенко // Круглий стіл. − 2003. − № 4(7). – с. 11-14.

  7. Девіс С.М. Боротьба за вдосконалення всесвітнього корпоративного управління / С.М. Девіс // Економ. реформи сьогодні. − 1999. − № 25. – с. 6-11.

  8. Демб А. Корпоративне управління. / А. Демб., Ф. Нойбаер − К.: Основи, 1997. − 302 с.

  9. Демб А., Ноубаер Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами: Пер. з англ. / А. Демб – К.: Основи, 1997. – 302 с.

  10. Дєєва Н.М. Управління корпоративними фінансами: навч. пос. / Н.М. Дєєва, В.Я. Олійник, Т.Ф. Григораш – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 200 с.

  11. Довгань Л. Сучасні проблеми та шляхи поліпшення корпоративного управління в Україні / Л. Довгань, Н. Ічанська // Вісн. Терноп. акад. нар. Госп-ва. − 2002. − № 7/1. ¬ С. 65–70.

  12. Довгань Л.Є. Корпоративне управління. Навчальний посібник. / Л.Є. Довгань, В.В. Пастухова, Л.М. Савчук– К.: Кондор, 2007. – 174 с.

  13. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: навч. посіб. / В.А. Євтушевський– К.: Знання - Прес, 2002. – 317 с.

  14. Забелин П. Основы корпоративного управления концернами./ П. Забелин.− М.: ПРИОР, 1998. − 176 с.

  15. Козаченко Г.В. Корпоративне управління: Підручник. / Г.В. Козаченко, А.Е. Воронкова— К.: Лібра, 2004. − 368 с.

  16. Кондратьев В.Б. Корпоративное управление и инвестиционный процесс / Кондратьев В.Б.. – М.: Наука, 2003. – 318 с.

  17. Мальська М.П. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч.пос. / М.П. Мальська, В.В. Худо– К.: Центр учбової літератури, 2007. – 424 с.

  18. Масахико А. Корпоративное управление в переходных экономиках: инсайдерский контроль и роль банков. / А. Масахико, К. Хьюнг– СПб.: Линиздат, 1997. - 558с.

  19. Небава М.І. Теорія корпоративного управління: вузлові питання. Навчальний посібник. / М.І. Небава– К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 295 с.

  20. Полонский В.Г. Корпоративное управление в непроизводственной сфере: учеб. Пособие для студентов єкономических спеціальностей. / В.Г. Полонский, С.В. Белоусова, А.М. Белоусов – Херсон: ОЛДИ-плюс, 2006. – 406 с.

  21. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. №1576 −XII.

  22. Про корпоратизацію підприємств: Указ Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93.

  23. Сазонець І.Л. Корпоративне управління: світовий досвід та механізми залучення інвестицій: навч.пос. / І.Л. Сазонець. – К.: центр учбової літератури, 2008. – 304 с.

  24. Храброва И.А. Корпоративное управление: вопросы интеграции. Аффилированные лица, организационное проектирование, интеграционная динамика. / И.А. Храброва – М.: Альпина, 2000.- 198 с.

  25. Штерн Г.Ю. Корпоративне управління: Навч. посібник / Г.Ю. Штерн − Харків ХНАМГ, 2005. − 243 с.

mmcclxxxviii.

mmcclxxxix.Навчальне видання



mmccxc.

mmccxci.

mmccxcii.Наталя Степанівна Андрусяк

mmccxciii.

mmccxciv.Корпоративне управління в туризмі

mmccxcv.

mmccxcvi.Навчальний посібник



mmccxcvii.

mmccxcviii.

mmccxcix.Відповідальний за випуск Кілінська К. Й.

mmccc.


mmccci.Літературний редактор Колодій О.В.

mmcccii.


mmccciii.Комп’ютерний набір та верстка Андрусяк Н.С.

mmccciv.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал