Навчальний посібник Вінниця внту 2015 1



Pdf просмотр
Сторінка1/17
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.34 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Міністерство освіти і науки України Вінницький національний технічний університет





І. О. Головашенко




ФІЛОСОФІЯ


Навчальний посібник





Вінниця
ВНТУ
2015 1

УДК 101(075)
ББК я Г
Рекомендовано до друку Вченою радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол № 10 від 23 травня 2013 р)
Рецензенти
В. С. Ратніков, доктор філософських наук, професор;
В. О. Корнієнко, доктор політичних наук, професор;
Н. А. Краснонос, кандидат філософських наук, доцент


Головашенко, І. О.
Г61 Філософія : навчальний посібник / І. О. Головашенко. – Вінниця :
ВНТУ, 2015. – 208 с.
Посібник розроблений відповідно до програми навчальної дисципліни Філософія. В ньому подані завдання для студентів з філософії, хрестоматія з першоджерелами – філософськими текстами, розкрито загальні засади підготовки студентів з курсу філософії. Посібник містить глосарій, термінологічний словник, теми семінарських занять, список рекомендованої літератури. Особливо цікавим є наявність відповідей на найбільш популярні серед студентів запитання з філософії. Може бути використаний студентами при підготовці до семінарських та контрольних робіт, складання іспитів та заліків студентами, магістрантами та для самоосвіти.
УДК 101(075)
ББК я





© І. Головашенко, 2015

2


ЗМІСТ


Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5


Частина І
ЗАВДАННЯ З ФІЛОСОФІЇ. АЛГОРИТМИ МЕТОДИКИ

1 Теоретичний вступ до курсу Філософія. Методологічні засади 7 2 Питання з філософії, що їх найчастіше задають студенти . . . . . . . 11

2.1 Філософія – це наука. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

2.2 Що поєднує усіх античних філософів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

2.3
За якими засадами визначаються періоди в античній філософії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

15

2.4 Кого і чому вважають першим філософом Заходу. . . . . . . . . . 16

2.5 В чому відображено характеристику натурфілософського періоду в розвитку античної філософії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
18

2.6
Завдяки діяльності яких філософів філософська рефлексія античності переноситься на проблему людини . . . . . . . . . . . . . . .
20

2.7
Які філософські школи репрезентують етичний період в розвитку античної філософії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
24

2.8 У якому філософському напрямку синтезувалася антична філософія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
27

2.9
В чому полягає антична специфіка матеріалізму та ідеалізму давніх греків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
28

2.10
Які принципи що визначають лінію Платона у філософії . . 29

2.11
Що характеризує лінію Аристотеля в філософії . . . . . . . . . . 32 3 Плани семінарських занять . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 4 Перелік програмних питань з філософії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 5 Контрольна робота з філософії № 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42 5.1 Методичні вказівки до виконання контрольної роботи . . . . . . 42 5.2 Завдання до виконання контрольної роботи . . . . . . . . . . . . . . 42 6
Контрольна робота з філософії № 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53 6.1 Методичні вказівки до виконання контрольної роботи . . . . . . 53 6.2 Завдання до виконання контрольної роботи. . . . . . . . . . . . . . . 53 7 Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 8 Глосарій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 9 Термінологічний словник. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77


3


Частина ІІ
ФІЛОСОФІЯ У ТЕКСТАХ
Хрестоматія

1
Аристотель. Метафізика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 2
Декарт Р. Принципи філософії. Лист до французького перекладача. Метафізичні розмисли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
84 3
Кант І. Критика чистого розуму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 4
Вітґенштейн Л. Філософські дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . 96 5
Камю А. Міф про Сізіфа. Есе про абсурд . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 6
Ортега-і-Ґассет X. Нові симптоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 7
Гольбах П. Система природи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109 8
Тейлор Р. Свобода і детермінізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112 9
Франк С. Духовні засади суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 10
Берклі Дж. Трактат про принципи людського знання . . . . . . . 125 11
Нагель Е. Атеїстична критика вірив Бога . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 12
Шелер М. Індивід і особистість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 13
Рассел Б. Чому я не християнин? Чи є життя після смерті. 141 14
Козловскі П. Постмодерна культура та суспільно-культурні наслідки технічного розвитку. Техніка і культура. . . . . . . . 144 15
Сартр Ж.-П. Буття-в-собі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150 16
Дільтей В. Виникнення герменевтики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154 17
Дьюї Дж. Воля й культура. Проблема свободи . . . . . . . . . . . .
159 18
Сартр Ж.-П. Екзистенціалізм – це гуманізм. . . . . . . . . . . . . . . 163 19
Фромм Е. Втеча від свободи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166 20
Гадамер Г.-Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
169 21
Тейяр де Шарден П. Гімн Всесвіту 173 22
Хабермас Ю. Пізнання й інтерес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 23
Зіммель Г. Сутність філософії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
183 24
Гайдеґґер М. Питання про техніку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 186 25
Ясперс К. Духовна ситуація часу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 190





4

ПЕРЕДМОВА
За останні роки видано чимало сучасних навчальних посібників та підручників з філософії. Дане видання має свої особливості. Воно спрямоване нате, щоб полегшити та організувати як роботу студента як самостійно, такі під керівництвом викладача. Матеріал навчального посібника подано як завдання та тексти для виконання контрольних робіт з філософії студентами всіх спеціальностей. Авторка, що має неабиякий досвід викладання філософії в технічному університеті, пропонує підійти до виконання контрольних робіт з філософії творчо, спрямувавши свої зусилля на вивчення багатого досвіду розвитку світової філософії. З цією метою до навчального посібника додається хрестоматія, що містить класичні філософські тексти, без знайомства з якими неможлива серйозна філософська підготовка. Завдання посібника – рельєфно подати основні проблеми філософії, структуру філософського знання, основні етапи розвитку філософської думки, найбільш впливові школи та напрямки, яскраві імена. Виконання такого завдання можливе лише за умови уважного вивчення студентами філософських першоджерел. Матеріал основного курсу філософії поданий як відповіді на актуальні філософські питання. Вони мають характер саме таких, що найчастіше лунають на іспитах задля перевірки адекватності та глибини засвоєння матеріалу студентами. Навчальний посібник пропонується, перш за все, студентам нефілософських спеціальностей, але він може стати у пригоді для всіх, хто цікавиться філософією або лише починає її вивчати. Даний посібник – це видання науково-методичного характеру, необхідне для засвоєння нормативного курсу з філософії. Посібник містить

теоретико-методологічну частину завдання для контрольних робіт № 1 і № 2; список літератури перелік питань для перевірки знань відповідно до програми сучасний філософський глосарій (glossary); хрестоматію з філософії. Основна методика філософської освіти, що пропонується студентам,
– це самостійне творче осмислення класичних творів, спеціальної монографічної літератури, навчальних посібників та підручників, що рекомендовані кафедрою філософії та гуманітарних наук ВНТУ. Як мінімальні орієнтири для роботи студентів слід орієнтуватися на такі вимоги опанувати в необхідному обсязі основну філософську проблематику, що наявна в програмі для студентів вищої школи виконати дві контрольних роботи
5
вивчити основний навчальний матеріал, відповідно до програми ознайомитись з філософськими текстами, першоджерелами. Відповідно до цих вимог студент, що пройшов навчання на кафедрі філософії та гуманітарних наук ВНТУ, повинен

знати глосарій, основні дефініції, вибрані роботи видатних представників світової та вітчизняної філософської думки основи філософських знань;

мати уявлення про наукові, філософські та релігійні (religious) картини світобудови, сутність, смисл життя людини, співвідношення істина (truth) та заблуд (delusion), знання
(knowledge
) та віри (belief), раціонального
(
rational
) та
ірраціонального
(
irrational
) в людській життєдіяльності, особливості функціонування знання в сучасному суспільстві
(society
), філософські теорії про духовну культуру (
cultural
wealth
) та її цінності (
values
), значення культури та цивілізації вжитті та професійній діяльності людей структуру, форми та методи наукового пізнання, їх еволюцію;

розуміти роль науки в розвитку цивілізації (
civilization), співвідношення науки та техніки і пов`язані з ними сучасні соціальні та етичні проблеми, цінність наукової раціональності та її історичних типів, смисл взаємовідносин духовного та тілесного, біологічного та соціального начал в людині, ставлення людини до природи та проблем глобального розвитку цивілізації; смисл та значення розвитку суспільства

ознайомитись з основними історичними та сучасними, вітчизняними та зарубіжними філософськими напрямками, концепціями (
conception
), школами.
Навчальний план студентів передбачає відвідати та взяти активну участь в лекціях, семінарських заняттях виконати дві контрольні роботи, скласти іспит з філософії як підсумок занять.
Перша контрольна робота вимагає від студентів формування практичного ставлення до інформації, отриманої на лекціях та під час семінарських занять, спілкування з викладачем, а також самостійної роботи. Під час підготовки другої контрольної роботи студенти мають можливість скористатися наявною вданому посібнику хрестоматією, що містить філософські тексти. Завдання № 2 в другій контрольній роботі цілком має виконуватися за першоджерелом з філософії. Авторка посібника підготувала, для полегшення роботи студентів, спеціальну добірку текстів. Тексти розташовано в хрестоматії відповідно до номерів контрольних робіт. Отже, немає потреби в пошуку першоджерел поза посібником
(
manual
) для виконання другої контрольної роботи.
6

ЧАСТИНА І
ЗАВДАННЯ З ФІЛОСОФІЇ. АЛГОРИТМИ МЕТОДИКИ
1 ТЕОРЕТИЧНИЙ ВСТУП ДО КУРСУ ФІЛОСОФІЯ
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Философское познание есть заведомо действие личного разума или отдельного лица во всей ясности его индивидуального сознания
Володимир Соловйов Філософія (від грецьк. Φιλοσοφια) дослівно означає любов до мудрості. Історично першим термін-поняття філософія вжив грецький мислитель Піфагор (з Самосу). Ще в античності поняття філософії як науки (Аристотель) та філософії як любові до мудрості (Платон) різнилися між собою. Філософія – це особливого роду духовна діяльність, що висвітлює багатовимірність світу, а заняття філософією потребує наявності певних моральнісних та мисленнєвих чеснот. У чому ж полягає особливість та привабливість філософського підходу до явищ дійсності Філософське мислення – це, перш за все, виокремлення найважливішого, суттєвого з нескінченного розмаїття явищ, що оточують нас. Смисловий фільтр відбору інформації, характерний для філософії, відображений трьома рисами філософського мислення рефлективності,
цілісності та критичності.
Рефлективність – це прагнення до максимально можливого усвідомлення своїх дій, тобто налаштування на пошук СМИСЛУ подій та їх зв’язку між собою. Починається рефлексія з дитячого здивування, нерозуміння світу та таємниць його будови. Чому це так Для чого А як це відбувається Великий подив, з якого народжується дух філософування,
– це падіння влади частковості, коли людині вперше відкривається перспектива нескінченності цілого, можливість пізнати його не лише Розумом, ай відкрити багато чого почуттям і волі.
Цілісність філософського мислення – це спрямованість на об’єднання різних проявів людського життя – особистого, соціального, пізнавального
– за допомогою виявлення зв’язків. Підходити досвіту цілісно означає уявляти собі основні тенденції розвитку світу, суспільства, пізнання, уміння і можливості співвіднести своє життя з цими тенденціями і зрозуміти своє місце в цьому розвитку.
Критичність – це здатність оцінювати та оновлювати засади своєї власної діяльності в світі, що постійно змінюється. Філософське мислення сильне саме таким умінням ставити все нові і нові запитання світу і собі самому. У філософії немає заборони на критику та сумнів. До
7
філософських питань, відповіді на які і є філософією, можна віднести такі. Чиє потреба у вічності добра, щоб заслужити високу оцінку, або ж до добра слід прагнути, навіть якщо воно несе людині загибель Чиє дійсними закони природи та суспільства, або ми віримо в їх існування завдяки лише у нас наявній схильності до порядку Чи має Всесвіт єдність і мету Як співвідносяться дух і матерія І взагалі, чи поділений світна матерію і дух, і якщо так, тощо таке матерія і що таке дух Філософія (philosophy) – теоретичний світогляд, вчення, яке намагається осягнути загальне у світів людині і суспільстві. Філософія як теоретична форма світогляду (conception of the world, world-view, world
outlook
) будується з сумніву і обґрунтовування, доведення, живе у вільних дискусіях, по-справжньому можлива лише в демократичному суспільстві. До складу сучасних філософських знань входять метафізика
(
metaphysik), онтологія (ontology), гносеологія (gnoseology), філософська антропологія

(
philosophical anthropology), логіка (logic), етика, естетика (aesthetics), логіка і методологія науки та техніки (logician and а of science

and

technician
) та

інші. Філософія вивчає всі феномени культури (culture) під кутом зору загальності, тобто їх суті, місця та функції. Філософія – це світогляд, а він, як свідчить про це саме слово, охоплюєте, що формує не той світ, про який ведуть розмову астрономи та фізики, а той, в якому живе людина і який ми можемо назвати світом людини (або людським універсумом. У загальному плані появу світогляду можна пояснити так людина, усвідомлюючи дійсність, рано чи пізно починає усвідомлювати і свою унікальність, свою відмінність від усього іншого в світі. В результаті у неї формуються певні уявлення як про основні засади та особливості світу, такі про свої власні риси та особливості. Отже, світогляд постає формою загального людського самовизначення в світі. Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення. Зрозуміло, що світоглядне просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки а) він повинен давати людині не поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а знання разом із оцінкою, ставленням б) предмет світогляду – відносини людина – світ – постає майже неозорим, безмежним і тому, певною мірою невизначеним. Світогляд синтезує цілу низку таких інтелектуальних утворень, як знання, бажання, інтуїція, віра, надія, життєві мотиви, мета та ін. Через це складниками світогляду постають погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи. Якщо ми хочемо дізнатися про світоглядні уявлення того чи іншого народу або окремої людини, ми повинні спробувати виявити, пізнати та зрозуміти саме це. Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він притаманний кожній людині в її нормальному стані зрозуміло, що мине можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також людей із серйозними психічними відхиленнями від норми. Але саме
8
загальнолюдський характер світогляду зумовлює і його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли та уявляють собі і світі себе самих. Якщо б ми поставили собі завданням перерахувати основні види світогляду, нам, напевне, знадобилося б багато часу, тому й виникає потреба у типологізації світогляду. Типологія світогляду – це непросте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду. Тобто, типологія постає, у порівнянні з простим переліком, більш містким і логічно виправданим способом ознайомлення зі світоглядом з метою його подальшого докладнішого вивчення. Забудовою розрізняють світогляд цілісний, фрагментарний, внутрішньо злагоджений, суперечливий за ступенем адекватності сприйняття дійсності – реалістичний, фантастичний, викривлений та адекватний дійсності за ставленням до визнання існування вищих сутностей – релігійний, скептичний, агностичний та атеїстичний. Кожна людина, що вивчає філософію та цікавиться світоглядними питаннями, може додати до наведеної
непідвладні
типології світогляду свої додаткові ознаки та вивести на їх основі інші види світогляду. Корисним заняттям було б спробувати охарактеризувати власний світогляд хоча б тому, що це дасть можливість зрозуміти, що це непросто зробити. За функціями світогляд постає такою формою духовного засвоєння світу, яка покликана інтегрувати людину у світ, дати їй найперші життєві орієнтири, подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях. Як вже відзначалося, досить часто формування світогляду відбувається стихійно людина народжується, входить ужиття і засвоює через батьків, оточення, соціальні зв'язки, світоглядні уявлення і світоглядні переконання. Більше того, людина інколи навіть не знає про існування світогляду, проте, у деяких життєвих ситуаціях уникнути зустрічі з ними просто неможливо. Загалом подібні ситуації називають екстремальними, тобто крайніми, такими, що вимагають від людини кардинальних рішень це може бути ситуація, коли людину ставлять на межу життя та смерті, коли вона змушена братина себе відповідальність за життя інших людей та ін. Але світоглядні питання можуть поставати перед людиною і у більш простих та буденних ситуаціях, наприклад, коли йдеться про виховання дітей, неодмінно постають питання, чому вчити дитину, які якості прищеплювати їй насамперед інколи, коли заходить мова про оцінку дій якоїсь людини, часто звучать слова Людина неповинна так робити, тобто при цьому керуються загальними уявленнями проте, якою повинна бути людина, що гідно її, а що негідно. Розглянуті характеристики та різновиди світогляду дозволяють помітити, що філософія історично формується як вид світогляду у наведених вище класифікаціях філософія фігурує як світогляд певного рівня, про що свідчить той незаперечний факт, що хоча всі люди й мають
9
світогляд, проте далеко не кожна людина прилучена до філософії і, відповідно, не кожна людина виходить на її рівень у своїх світоглядних орієнтирах. Цей рівень, на якому розгортається філософське осмислення світу і людини, називається теоретичним. Звідси випливає, що у найпершому означенні філософія постає як теоретична форма світогляду. Теорія відрізняється від практики та простого міркування тим, що вона аналізує певні явища через поняття, чітко визначені терміни, на засадах певних законів або їх необхідних внутрішніх зв’язків, тобто теорія постає перш за все аналітико-синтетичною інтелектуальною діяльністю. Філософувати – це непросто думати про світоглядні проблеми, а усвідомлювати їх необхідність, їх зв'язки, їх сторони, характеристики та складові, виражені через певну термінологію. Тепер ми можемо уточнити наведене вище означення філософії і сказати, що філософія – це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеня достовірності та надійності таких рішень. Стає також зрозумілим і те, що філософія – це усвідомлений світогляд, що вона повинна намагатись бути аргументованою, внутрішньо стрункою, логічно послідовною. Звідси випливають основні аспекти взаємозв'язку філософії та світогляду. З одного боку, філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливою як теорія світогляду філософія концентрує світогляд, зосереджується на найважливішому у ньому це позначається в літературі у такий спосіб – філософія є теоретичним ядром світогляду. З іншого боку можна висловити і прямо протилежне судження
– світогляд є частиною філософії, і це утому сенсі, що за широтою постановки та вирішення питань, за ступенем їх розробленості філософія є, безумовно, ширшою за світогляд. Світогляд в цілому постає духовним ґрунтом для виникнення та розвитку філософії, і філософія не вигадує
свої проблеми, вона бере їх із життя, із живого функціонування світоглядних уявлень людини, однак підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв’язання. Тому виправданим буде висновок проте, що зв'язок філософії та світогляду є непростим та неоднозначним. Можна додати й те, що певною своєю частиною філософія взагалі виходить за межі світогляду йдеться проте, що у філософії є суто інструментальні підрозділи та знання, які не мають прямого світоглядного значення це, наприклад, вчення про структуру суджень, умовиводів та ін. Цей певний вихід філософії світогляду має і своє змістовне пояснення якби філософія повністю збігалась із світоглядом, у неї не було б можливості досліджувати, критично аналізувати світогляд. Філософія – це відкрита система знань. Вона безперервно оновлюється і живе в просторі, що немає назавжди зафіксованих аксіом, законів. Царина філософії – безліч запитань і напружені розмисли над вічними проблемами людського буття, внаслідок цього філософію неможливо ввести в межі підручника, навіть якщо
10
поставлене цілком прагматичне завдання – дати людині уявлення щодо проблемі методів філософії. Смисловий простір філософії розташовується поза історичним часом, тому важливо, щоб читач долучився до безперервного діалогу мислителів- філософів. Філософська ерудиція – це впевнене знання історико- філософського контексту формування світової філософії та особлива увага до світоглядних проблем, питань у сучасному гуманітарному просторі. На основі вивчення та осмислення свідомості, духовного життя людини виникає цілий комплекс філософських наук про духовні явища та процеси. Комплекс цих дисциплін є найбільшим у порівнянні з попередніми філософськими дисциплінами, і це зумовлено тим, що філософія постає самоусвідомленою, рефлексивною думкою, що сама утримує себе у стані актуальної дії та у стані безперервної тривалості сюди входять логіка, гносеологія (чи епістемологія, етика, естетика, філософія релігії, філософія права, історія філософії.
Логіка досліджує форми, закони та норми правильного мислення вона посідає одне з провідних місць у філософії, адже припущення логічних помилок може зруйнувати всі доведення та аргументації філософської концепції. Гносеологія вивчає питання про природу, чинники та результати людської пізнавальної діяльності, умови продукування та ознаки достовірних знань, про умови та можливості їх практичного використання.
Філософія релігії опікується питаннями природи та сутності релігії, досліджує причини історичного походження релігії, її конфесійного багатоманіття. Філософія права вивчає корені правових норм, людську потребу у правотворенні. Історія філософії збирає історичні досягнення філософії, вписуючи їх у сьогодення. Етика належить до найдавніших філософських дисципліні вивчає норми та засади людських взаємин.
Естетика досліджує природу людського захоплення красою дійсності, шукає корені та причини людського потягу до прекрасного, гармонії, сумірності форм сущого.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал