Навчальний посібник Вінниця внту 2012




Сторінка1/5
Дата конвертації27.01.2017
Розмір1.04 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5


В. В. Савуляк
УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Вінницький національний технічний університет
В. В. Савуляк
Управління якістю продукції
Навчальний посібник
Вінниця
ВНТУ
2012

УДК 658.14
ББК 30.607 : 34.5
С13

Рекомендовано до друку Вченою Радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України (протокол № 5 від 22.12.2011 р.)
Рецензенти:
О. В. Нахайчук, доктор технічних наук, професор
А. П. Поляков, доктор технічних наук, професор
Ю. А. Бурєнніков, кандидат технічних наук, професор
Савуляк, В. В.
Управління якістю продукції : навчальний посібник /
В. В. Савуляк – Вінниця : ВНТУ, 2012. – 91 с.
В посібнику розглянуті основні теоретичні питання аналізу оцінки рівня якості і побудови системи якості продукції в машинобудівному виробництві, сучасні підходи і методи управління якістю, принципи організації виробництва, його сертифікації. Приділено увагу способам виявленню першопричин браку та оцінки їх впливу на якість.
Навчальний посібник призначений для студентів спеціальностей "Технології машинобудування", "Відновлення та підвищення зносостійкості деталей та конструкцій" всіх форм навчання.
УДК 658.14
ББК 30.607 : 34.5

© В. Савуляк, 2012
С13

3
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………...
Тема № 1. Поняття якості і її характеристики .…………………………..
1.1. Виникнення поняття якості і її вплив на світ……......…………
1.1.1. Виникнення та значення поняття якості…………………….
1.1.2. Історія розвитку систем якості………………………………
1.2. Якість продукції ….…………………………..……….................
Контрольні запитання...........................................................................
Тема № 2. Статистичні методи контролю продукції .…………………….
2.1.
Математичне підґрунтя статистичного приймального контролю якості .............................................................................................
2.2. Методи статистичного аналізу якості продукції .………......…
Контрольні запитання………………………………………………...
Тема № 3. Система якості ……………..…………………………………...
3.1. Система якості і її функції ……………………………......…….
3.2. Менеджмент якості …………………………….......…................
Контрольні запитання………………………………………………...
Тема № 4. Сертифікація продукції ………………………………………
4.1. Стандартизація продукції………………………………………..
4.2. Сертифікація системи якості ..…………………………………
Контрольні запитання………………………………………………...
Глосарій………………………………………………………………………
Перелік літературних джерел………………………………………………
4 5
5 5
7 11 24 24 24 36 47 48 48 57 71 71 71 77 85 86 89

4
ВСТУП
Відповідно до світових тенденцій у виробництві та споживанні продукції ціна на неї не виявляється вирішальним фактором під час її споживання. Основним чинником, на який звертають увагу споживачі під час вибору товарів чи послуг із широкого спектра, стає якість. Вона визначає конкурентоздатність товарів і, відповідно, затребуваність продукції підприємства, що означає його подальший економічний і технічний розвиток та життєздатність.
Така ситуація потребує від керівників підприємств кваліфікованого підходу до організації, управління та забезпечення високого рівня якості продукції. Розв’язання цих завдань потребує наявності не тільки чітко сформульованої політики в галузі якості продукції, а й висококваліфікованого і відповідального персоналу. Водночас пошук нових споживачів змушує підприємства шукати вихід на міжнародні ринки
і просувати там свої товари та послуги. Для полегшення цього завдання необхідно мати сертифіковану систему якості, яка забезпечує постійно високий рівень якості продукції.
Внаслідок опанування курсу «Управління якістю продукції» студенти повинні набути знань та навичок з організації роботи в галузі управління якістю, освоїти принципи побудови та контролю за системою якості продукції.

5
Тема №1 Поняття якості і її характеристики
1.1 Виникнення поняття якості і її вплив на світ
1.1.1 Виникнення та значення поняття якості
Почнемо з того, що якість (quality) – це філософська категорія. Ще давньогрецький філософ Аристотель намагався дати означення якості. У
ХІХ столітті німецький філософ Гегель дав філософське означення якості:
"Якість є в першу чергу тотожна з буттям визначеність, так що дещо перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість".
Навіщо ж філософам усіх часів і народів треба було означати поняття якості? Справа в тому, що категорія якості відображає важливу сторону об'єктивної дійсності об'єкта – визначеність. Одночасно з цим філософи всіх часів і народів розуміли, що саме якість є основою для удосконалювання якості продукції, а, отже, розвитку матеріальної культури.
Однак у наш час виявилося, що для практичної діяльності одних філософських сентенцій явно недостатньо і для ефективної спільної діяльності людей термінологію, пов'язану із визначенням якості, необхідно стандартизувати.
Використання терміну "якість" з філософської сентенції перейшло в лексикон суто прикладної діяльності – виробництва, але при цьому зберігається філософський зміст – якість є основою для подальшого удосконалювання продукції.
У Міжнародному стандарті ІSО 8402 наводиться таке означення якості: "Якість – сукупність характеристик об'єкта, що стосуються його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби".
У означенні "якість" містяться два терміни, що потребують пояснення. Це терміни "потреба" і "об'єкт". Оскільки існує безліч означень цих термінів, то вибрано було ті означення, які ми вважаємо найбільш
інформативними і логічно обґрунтованими.
Потреби виникають із незадоволеності вимог будь-якого споживача
(в тому числі – суспільства), необхідних для його нормальної життєдіяльності, і спрямованих на усунення цієї незадоволеності.
Ринок орієнтований не просто на задоволення потреб споживачів, а на задоволення платоспроможного попиту, що випливає з його потреб.
У означенні якості поняття потреб є вихідним. Їхні характеристики повинні відповідати характеристикам якості об'єкта і бути не гірше характеристик, визначених стандартами (standard).
Об'єкт – те, що може бути індивідуально описане і розглянуте.
Об'єктом може бути, наприклад, діяльність чи процес (process), продукція, організація, система чи окрема особа, а також будь-яка комбінація з них.
Таким чином потреби можуть бути чітко визначені та досліджені, що дозволяє кількісно і якісно оцінити їх важливість для споживача. Потреби мають такі особливості:

6

змінюються з часом;

можуть мати кількісний вираз;

поступово переводяться в характеристики продукції.
Якість – динамічна категорія. Те, що сьогодні відповідає вимогам ринку, завтра старіє і стає недостатньо якісним.
Для визначення якості необхідно:

встановити потрібні характеристики продукції;

визначити реальні характеристики продукції;

порівняти реальні та потрібні характеристики.
Якість – це одне із найдревніших понять, яке виникло практично початком мінової торгівлі, тобто ще в кам’яному віці, кожен із торговців бажав отримати за свій товар якнайбільше іншого товару і якомога кращого. А маючи вибір і порівнюючи різні предмети за якимись показниками він природно вибирав кращий. Таким чином не оформлюючись на технічному рівні виникло поняття якості.
Після II Світової війни США почала домінувати на світовому ринку, з середини 60-х Японія почала поставляти товари більш високої якості. Це стало наслідком того, що Японія переорієнтувала стратегічно свою систему менеджменту на досягнення якості.
Особливості японської системи контролю якості відносно інших:

в США, Європі контроль якості виконують спеціалісти – інженери, які займаються тільки цим питанням, а в Японії контроль якості виконують всі співробітники фірми від президента до робітників.

контроль якості охоплює всі сторони діяльності: закупки, виробництво, збут, сервісне обслуговування;

до контролю якості підключаються державні органи керівництва включаючи радіо і телебачення;

діють гуртки по контролю якості серед робітників;

стопроцентний статистичний аналіз доведений до робітників.
Японська система менеджмент була заснована спеціалістами в галузі якості Дж. Джураном та Є. Демінгом. Всередині 50-х років Джуран склав прогноз розвитку ведучих країн. Цей прогноз став класичним. В цьому прогнозі було згадано, що основні економічні діяльності підприємства знаходяться в пропорційній залежності від якості його продукції.
Проаналізувавши роботу підприємств ведучих країн світу, Джуран прийшов до висновку, що в середині 70-х років Японія стане найбільшою державою в світі за темпами економічного та науково-технічного розвитку
і передбачив економічне диво Японії.
В 70-і роки продуктивність праці в промисловості Японії в 3 рази перевищувала цей показник в США.
На початку 80-х років за рахунок високої якості продукції Японія опанувала 40% світового ринку копіювальної техніки, 20% американського

7 автомобільного ринку, 50-60% американського ринку радіотоварів.
В 1991 році на виробництво одного авто Toyota витрачала в 3 рази менше людино-годин, ніж на виробництво “Ford”. Сталося так зване
“Японське диво”.
На думку провідних світових експертів успіхи економічного розвитку Японії обумовлені використанням передових методів управління, перш за все управління якістю продукції.
Японія показала шлях державам світу до розквіту економіки. За нею пішли такі держави як Тайвань, Сінгапур, Гонконг, Південна Корея та
інші. Ці країни досягли успіхів, які здивували світ. Дуже високих темпів набирають Китай, Індонезія, Філіппіни та Індія.
1.1.2 Історія розвитку систем якості
Розвиток систем якості розпочався на початку 20 сторіччя і характеризується п’ятьма зірками.
І Перша зірка
Перша зірка відповідає початковим етапам системного підходу, коли з'явилася перша система – система Тейлора (1905 р). Вона встановлювала вимоги до якості виробів (деталей) у вигляді полів допусків або певних шаблонів, налаштованих на верхню й нижню границі допусків – прохідні й непрохідні калібри.
Для забезпечення успішного функціонування системи Тейлора були використані перші професіонали в області якості – інспектори (у Росії – технічні контролери).
Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак, а також звільнення.
Система навчання зводилася до професійного навчання та навчання працювати з вимірювальним і контрольним устаткуванням.
Взаємини з постачальниками й споживачами будувалися на основі вимог, установлених у технічних умовах (ТУ), виконання яких перевірялося при приймальному контролі (вхідному й вихідному).
Всі відзначені вище особливості системи Тейлора робили її системою керування якістю кожного окремо взятого виробу.
II Друга зірка
Система Тейлора дала чудовий механізм керування якістю кожного конкретного виробу (деталь, складальна одиниця), однак виробництво – це процеси. І незабаром стало ясно, що управляти потрібно процесами.
В 1924 р. у БЕЛЛ Телефоун Леборетріз (нині корпорація AT&Т) була створена група під керівництвом доктора Р. Л. Джонса, що заклала основи статистичного керування якістю. Це були розробки контрольних карт, виконані Вальтером Шухартом, перші поняття й таблиці вибіркового контролю якості, розроблені Х. Доджем і Х. Ромігом.
Ці роботи послужили початком статистичних методів керування

8 якістю, які згодом, завдяки Е. Демінгу, одержали дуже широке поширення в Японії й зробили досить істотний вплив на економічну революцію в цій країні.
Системи якості ускладнилися, тому що в них були включені служби, які використовують статистичні методи. Ускладнилися також завдання в області якості, розв'язувані конструкторами, технологами й робітниками, тому що вони повинні були розуміти, що таке варіації й мінливість, а також знати, якими методами можна досягти їхнього зменшення. З'явилася спеціальність – інженер з якості, що повинен аналізувати якість і дефекти виробів, будувати контрольні карти тощо.
У цілому акцент із інспекції й виявлення дефектів був перенесений на їхнє попередження шляхом виявлення причин дефектів і їхнього усунення на основі вивчення процесів і керування ними.
Більш складною стала мотивація праці, тому що тепер враховувалося, як точно налагоджений процес, як аналізуються ті або інші контрольні карти, карти регулювання й контролю.
До професійного навчання додалося навчання статистичним методам аналізу, регулювання й контролю.
Стали більш складними відносини постачальник – споживач. У них більшу роль почали відігравати стандартні таблиці та статистичний приймальний контроль.
III Третя зірка
В 50-і роки була висунута концепція тотального керування якістю –
TQС (Total Quality Control). Її автором був американський учений
А. Фейгенбаум. Система TQС розвивалася в Японії з більшим акцентом на застосування статистичних методів і залучення персоналу в роботу кружків якості. Самі японці довгий час підкреслювали, що вони використовують підхід TQSМ (Total Quality Statistical Control).
На цьому етапі, позначеному третьою зіркою, з'явилися документовані системи якості, що встановлюють відповідальність і повноваження, а також взаємодію в області якості всього керівництва підприємства, а не тільки фахівців служб якості.
Системи мотивації стали зміщуватися в бік людського фактора.
Матеріальне стимулювання зменшувалося, моральне збільшувалося.
Головними мотивами якісної праці стали робота в колективі, визнання досягнень колегами й керівництвом, турбота фірми про майбутнє працівника, його страхування і підтримка його родини.
Все більша увага приділяється навчанню. У Японії й Кореї працівники вчаться в середньому від декількох тижнів до місяця, використовуючи в тому числі й самонавчання.
Звичайно, впровадження й розвиток концепції TQC у різних країнах світу здійснювалися нерівномірно. Явним лідером у цій справі стала
Японія, хоча всі основні ідеї TQC були породжені в США й у Європі. В

9 результаті американцям і європейцям довелося вчитися в японців. Однак це навчання супроводжувалося й нововведеннями.
У Європі стали приділяти велику увагу документуванню систем забезпечення якості і їхній реєстрації або сертифікації третьою
(незалежною) стороною. Особливо слід зазначити британський стандарт
BS 7750, що значно підняв інтерес європейців до проблеми забезпечення якості й сертифікації систем якості.
Системи взаємин постачальник – споживач також починають застосовувати сертифікацію продукції третьою стороною. При цьому більш серйозними стали вимоги до якості в контрактах, більш відповідальними гарантії їхнього виконання.
Варто відмітити, що етап розвитку системного, комплексного керування якістю не пройшов повз Радянський Союз. Тут було породжено багато вітчизняних систем і одна із кращих – система КАНАРСПИ
(«качество, надежность, ресурс с первых изделий»), що безумовно випередила свій час. Багато принципів КАНАРСПИ актуальні й зараз.
Автором системи був головний інженер Горьківського авіаційного заводу
Т. Ф. Сейфі. Він одним з перших зрозумів роль інформації й знань у керуванні якістю, переніс акценти забезпечення якості з виробництва на проектування, велике значення надавав випробуванням. Справедливо вважати Т. Ф. Сейфі видатним фахівцем в області керування якістю, і його
ім'я повинно стояти поруч із такими іменами, як А. Фейгенбаум, Г. Тагуті,
Е. Шилінг, Х. Вадсвордт.
IV Четверта зірка
В 70-80 роки почався перехід від тотального керування якістю до тотального менеджменту якості (TQM). У цей час з'явилася серія нових міжнародних стандартів на системи якості ISO 9000 (1987 р.), що зробили досить істотний вплив на менеджмент і забезпечення якості. Якщо TQC – це керування якістю з метою виконання встановлених вимог, то TQM – це ще й керування цілями й самими вимогами.
В TQM включається також і забезпечення якості, що трактується як система заходів, які забезпечують впевненість у споживача в якості продукції.
Система ТQМ є комплексною системою, орієнтованою на постійне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат і постачання точно в строк. Основна філософія ТQМ базується на принципі – поліпшенню немає межі. Стосовно до якості діє цільова настанова – прагнення до 0 дефектів, до витрат – 0 непродуктивних витрат, до поставок – точно в строк.
При цьому усвідомлюється, що досягти цих меж неможливо, але до цього потрібно постійно прагнути й не зупинятися на досягнутих результатах. Ця філософія має спеціальний термін – "постійне поліпшення якості" (quality improvement). У системі ТQМ використовуються адекватні

10 цілям методи керування якістю. Однієї із ключових особливостей системи
є використання колективних форм і методів пошуку, аналізу й рішення проблем, постійна участь у поліпшенні якості всього колективу.
В TQM істотно зростає роль людини й навчання персоналу.
Мотивація досягає стану, коли люди настільки захоплені роботою, що відмовляються від частини відпустки, затримуються на роботі, продовжують працювати і в будинку. З'явився новий тип працівників – трудоголіки.
Навчання стає тотальним і безперервним, супроводжує працівників протягом всієї трудової діяльності. Істотно змінюються форми навчання, стаючи все більш активними – використовуються ділові ігри, спеціальні тести, комп'ютерні методи й под.
Навчання перетворюється у частину мотивації, тому що добре навчена людина впевненіше почуває себе в колективі, здатна на роль лідера, має переваги в кар'єрі. Розробляються й використовуються спеціальні прийоми розвитку творчих здібностей працівників.
У взаємини постачальників і споживачів досить ґрунтовно ввійшла сертифікація систем якості на відповідність стандартам ISO 9000.
Головна мета систем якості, побудованих на основі стандартів ISO серії 9000 – забезпечення якості продукції, необхідної замовнику, і надання йому доказів у здатності підприємства зробити це.
Відповідно, механізми системи, застосовувані методи й кошти орієнтовані на досягнення цієї мети. Разом з тим у стандартах ISO серії
9000 цільова настанова на економічну ефективність виражена досить слабко, а на своєчасність поставок – просто відсутня.
Але незважаючи на те, що система не вирішує всіх завдань, необхідних для забезпечення конкурентоспроможності, популярність системи росте, і сьогодні вона займає міцне місце в ринковому механізмі.
Зовнішньою же ознакою того, чи є на підприємстві система якості (quality system) з стандартів ISO серії 9000, є сертифікат на систему менеджменту якості.
У результаті в багатьох випадках наявність у підприємства сертифіката на систему менеджменту якості стало однією з основних умов його допуску до тендерів із участі в різних проектах. Широко застосовують сертифікати на систему менеджменту якості у страховій справі – сертифікат свідчить про надійність підприємства, тому підприємству часто надаються пільгові умови страхування. При наявності сертифіката на систему менеджменту якості страхові платежі зменшуються на 25 – 50%, позичковий відсоток при видачі кредитів зменшується в 1,5 – 2,0 рази.
Для успішної роботи підприємств на сучасному ринку наявність у них системи менеджменту якості, що відповідає стандартам ISO серії 9000,
і сертифіката на неї, може бути не зовсім достатньою, але необхідною

11 умовою. Тому й у Росії та Україні вже є тисячі підприємств, що впровадили стандарти ISO серії 9000 і сертифікати на свої системи якості.
V П'ята зірка
В 90-і роки підсилився вплив суспільства на підприємства, а підприємства стали все більше враховувати інтереси суспільства. Це привело до появи стандартів ISO 14000, що встановлюють вимоги до систем менеджменту з погляду захисту навколишнього середовища й безпеки продукції.
Сертифікація систем якості на відповідність стандартам ISO 14000 стає не менш популярною, ніж на відповідність стандартам ISO 9000.
Істотно зріс вплив гуманістичної складової якості. Підсилюється увага керівників підприємств до задоволення потреб свого персоналу.
Так, в автомобільній промисловості був зроблений свій важливий крок. Найбільша трійка американських автомобільних компаній розробила в 1990 р. (1994 р. – друга редакція) стандарт OS-9000 "Вимоги до систем якості". І хоча він базується на стандарті ISO 9001, його вимоги посилені галузевими (автомобілебудівними), а також індивідуальними вимогами кожного зі членів Великої трійки й ще п'яти найбільших виробників вантажівок.
Впровадження стандартів ISO 14000 і OS-9000, а також методів самооцінки по моделях Європейської премії із якості – це головне досягнення етапу, який характеризується п'ятою зіркою.
1.2 Якість продукції
Будь-який товар (послуга, продукція) з’являється в результаті виробничих процесів, які відбуваються в певній, чітко визначеній послідовності.
Відповідність реального процесу виробництва спроектованому визначає якість виробу. Таким чином, впливаючи на параметри продукування товару, можна змінювати його якість. Принцип відображення якості полягає в перенесенні якості виробничих процесів на якість продукції. В результаті виникає поняття «петля якості» (loop quality).
Петля якості – це ланцюг послідовних процесів, що супроводжують продукцію протягом життєвого циклу (рисунок 1).
Якість продукції може бути змінена за допомогою впливу на процеси, що входять до петлі якості. Для визначення конкретних змін, які потрібно внести в виробництво для підвищення якості товару, необхідно визначити показники якості продукції та співвіднести їх з елементами петлі якості для визначення етапу на якому вони формуються.
Показник якості це кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції за певних умов її створення, експлуатації або споживання. Характеристикою вважається будь-яка примітна властивість.
Вона може бути власною чи заданою, якісною чи кількісною і належати до

12 різних класів.
Рисунок 1 – Типова петля якості
Існують такі класи характеристик:

фізичні – механічні, електричні, хімічні, біологічні;

органолептичні – пов’язані з нюхом, дотиком, смаком, зором, слухом;

поведінкові – увічливість, чесність, правдивість;

часові – пунктуальність, безвідмовність, готовність;

ергономічні та функціональні – пристосованість до фізіологічних особливостей людини, швидкість, ємність, вантажомісткість тощо.
Однак у маркетинговій діяльності слід зважати на різницю між визначеннями «параметр продукції» і «показник якості продукції».
Параметр кількісно визначає будь-яку властивість продукції, а показник якості лише показники функціонально-корисні, що формують якість.
Залежно від кількості властивостей, що характеризуються, розрізняють одиничні, комплексні та інтегральні показники якості.
Одиничні – це показники, що характеризують одну з властивостей виробу
(надійність, технологічність, стандартизація, уніфікація, ергономічні, естетичні тощо).
Комплексні показники – характеризують декілька властивостей виробу, наприклад, коефіцієнт готовності виробу до роботи в будь-який

13 момент часу –
рем
роб
роб
Г
t
t
t
K


(
у
в
рем
t
t
t


; t
в
– середній час на пошук відмови;
у
t
– середній час, необхідний для усунення відмови).
Інтегральні показники – характеризують ефективність чи економічність технічного пристрою і розраховуються, як відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації до сумарних витрат на її створення і експлуатацію
екс
ств
З
З
Е
І


, де
Е
– сумарний корисний ефект від експлуатації чи використання продукції за час служби;
ств
З
– сумарні затрати на створення продукції;
екс
З
– сумарні затрати із експлуатації продукції.
Застосовувати цю формулу можна для виробів, термін служби яких не перевищує одного року. Коли термін дії більше одного року, тоді
ств
З
повинні бути зведені до останнього року терміну служби продукції, шляхом застосування нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень
н
Е
Крім цього може застосовуватись величина обернена до
інтегрального показника якості – показник витратності, який вказує на величину витрат для отримання економічного ефекту в 1 гривню
Е
З
З
П
екс
ств
з


У маркетинговій діяльності якість продукції, як правило, оцінюють одним показником: якість трактора – потужністю, цементу – маркою тощо.
Показник, за яким оцінюють якість продукції, уважають визначальним.
Числові значення показників якості знаходять з допомогою об’єктивних та суб’єктивних методів. Об’єктивними є вимірювальний, реєстраційний і розрахунковий методи. Ці методи базуються на застосуванні технічних вимірювальних пристроїв, реєстрації та підрахунку настання тих чи тих подій, виконанні різних систематичних розрахунків.
Суб’єктивними є органолептичний, соціологічний та експертний методи. В
їх основу покладається аналіз якості з допомогою органів чуття людини, збирання і вивчення різних думок щодо продукції, а також рішення фахівців-експертів.
Для науково обґрунтованого й системного управління якістю продукції номенклатура її показників має бути однаковою. Це забезпечує
єдність методичного підходу до оцінки якості різних виробів, матеріалів, речовин, готових товарів. Показники якості повинні бути стабільними, ураховувати сучасні технологічні досягнення, тенденції та перспективи розвитку науки і техніки. Загалом, всі показники якості можна подати кількома групами.

14 1.
Показники призначення або експлуатаційні показники. Вони характеризують властивості продукції, які визначають функції, для виконання яких вона призначена та такі, що обумовлюють область її застосування (рисунок 2).
2.
Показники надійності
(довговічності), які визначають довговічність, збережність продукції виходячи з ймовірності виникнення відмов (в тому числі руйнування, втрати властивостей), стійкості до корозії, строку служби, часу і умов зберігання.
3.
Показники технологічності, які характеризують ефективність конструктивно-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції.
4.
Ергономічні показники – характеризують зручність виготовлення, зберігання, транспортування, монтажу й експлуатації продукції (те- мпературний режим, рівень токсичності, запиленості, вібрації).
5.
Показники стандартизації та уніфікації, які характеризують ступінь використаних в продукції стандартизованих виробів та рівень уніфікації складових частин виробу.
6.
Патентно-правові показники – характеризують рівень патентної захищеності виробу в країні і світі, а також патентну чистоту.
7.
Економічні показники – відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію або споживання продукції, а також економічну ефективність експлуатації.
8.
Показники безпеки – характеризують властивості виробу, які гарантують безпеку людини та інших об’єктів на всіх режимах його експлуатації під час обслуговування, транспортування і зберігання.
У нормативних документах, на які посилаються під час укладання угод та контрактів, показники якості продукції поєднуються в окремі групи і класифікуються:
1)
за властивостями
(функціональні, ресурсозберігаючі, природоохоронні);
2)
способом відображення (абсолютні, відносні, питомі);
3)
кількістю властивостей, що характеризуються (одиничні й комплексні, інтегральні);
4)
важливістю для оцінювання (відносні та базові);
5)
етапом обчислення значень (прогнозні, проектні, виробничі, експлуатаційні).
Функціональні показники – характеризують технічну можливість виробу забезпечувати необхідний корисний ефект і відображають прогресивність конструкції.
Ресурсозберігаючі показники – характеризують ефективність використання ресурсів під час виготовлення виробу або його експлуатації.
Природоохоронні показники – характеризують дію виробу на людину і оточуюче середовище в процесі виготовлення і експлуатації.

15


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал