Навчальний посібник Видавничий дім «родовід» Чернівці 2013 ббк 65. 9 (4 Укр) 28 я 73 а 663



Сторінка4/13
Дата конвертації29.12.2016
Розмір2.47 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

4.1. Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного менеджменту
Система корпоративного екологічного управління може створюватися на базі існуючих служб екологічної безпеки чи управлінь ресурсовикористанням у корпорації як складова частина загальної системи корпоративного управління відповідно до основних передумов, що визначені міжнародним стандартом ІSО 14001 (ДСТУ ІSО 14001-97):

  • визначення управління якістю навколишнього середовища як вищого пріоритету корпорації;

  • встановлення і підтримка звʼязків із внутрішніми й зовнішніми зацікавленими сторонами;

  • ідентифікація вимог із боку чинної нормативно-правової бази до екологічних аспектів діяльності корпорації;

  • реалізація згоди між управлінським персоналом (радою директорів) і працівниками корпорації, її підприємств щодо екологічних проблем із розумінням екологічної та іншої відповідальності;

  • включення процедур планування та обліку екологічних аспектів у весь життєвий цикл продукції чи послуг;

  • оцінка параметрів виробничих процесів, необхідних для досягнення вимог рівня характеристик екологічності;

  • виділення відповідних і достатніх ресурсів (матеріальних, фінансових, людських) для створення системи екологічного управління;

  • оцінка характеристик екологічності, їхньої відповідності екологічній політиці корпорації, її цілям і завданням;

  • оцінка процесів корпоративного управління для ідентифікації можливостей посилення його екологічних аспектів та екологізації функцій загального корпоративного управління;

  • підтримка діяльності субпідрядників щодо створення й розвитку їхніх власних систем екологічного управління.

Внутрішня корпоративна ідентичність щодо екологічної політики забезпечується використанням стандартів серії ІSО 14000 як на рівні корпорації, так і на рівні підприємств (малих і середніх), що входять до її складу.

Корпорація, система управління якої містить підсистему корпоративного екологічного менеджменту, має можливості впроваджувати принципи збалансованого розвитку, тобто збалансованості економічних, екологічних і соціальних інтересів. Вона також може досягти значних переваг у конкурентній боротьбі й одержати економічні вигоди. Ці вигоди мають бути ідентифіковані для наочного показу зацікавленим сторонам, особливо акціонерам, важливості впровадження ефективної системи екологічного управління.

Потенційні вигоди, які можуть бути отримані від впровадження корпоративної системи екологічного управління, такі:


  • підтримка довірчих відносин із населенням, громадськістю;

  • відповідність критеріям інвесторів і страхувальників (інвестиційна привабливість);

  • підтримка позитивного іміджу і високої ринкової вартості акцій;

  • відповідність нормативним вимогам з боку замовника;

  • поліпшення контролю витрат;

  • зниження рівня аварійності, що спричинює екологічну шкоду;

  • підвищення рівня екологічної та техногенної безпеки;

  • економія витрат матеріалів, енергії;

  • спрощення процесу одержання різного роду ліцензій і повноважень;

  • поліпшення відносин із контрольними органами виконавчої влади.


4.2. Призначення і основні принципи створення системи корпоративного екологічного менеджменту
Система корпоративного екологічного менеджменту (КЕМ) повинна мати свою організаційну структуру, призначену для реалізації корпоративної екологічної політики із застосуванням методології системного підходу відповідно до міжнародних та державних стандартів серії ІSО 14000 (ДСТУ ІSО 14000).

Дотримання цих стандартів дає можливість створення ефективної й ідентифікованої системи екологічного управління.



Створення системи КЕМ має ґрунтуватися на таких основних принципах:

  • прийняття корпоративної екологічної політики на підставі попереднього аналізу поточного стану діяльності стосовно охорони навколишнього середовища, використання ресурсів і екологічної безпеки, необхідності безумовного виконання природоохоронних законодавчих і нормативних вимог, вимог державної екологічної політики, політики збалансованого розвитку, міжнародних екологічних зобовʼязань, а також прийняття заходів щодо запобігання аваріям катастрофам;

  • планування заходів і діяльності, у тому числі чітке визначення першочергових і довгострокових цілей та завдань, щодо екологічного о:доровлення або екологічної модернізації виробництва, формувань::екологічних програм і планів дій із визначенням конкретного зміст робіт, відповідальних виконавців, термінів, ресурсів, зокрема в аварійних ситуаціях;

  • розробка і створення організаційної структури системи КЕМ з наданням необхідних для цього ресурсів, підготовка і прийняття Корпоративного керівництва з екологічного управління як внутрішнього регламентуючого документа, створення системи безперервної екологічної підготовки й навчання персоналу, забезпечення комунікацій та ін.;

  • створення корпоративної програми екологічного аудиту як системо-утворювальної складової корпоративного екологічного контролю, вимірів та оцінок, включаючи моніторинг виробничих процесів, навколишнього середовища, системи екологічного управління підприємств, визначення екологічних характеристик і проведення коригувальних дій:

  • періодичний аналіз стану ефективності системи КЕМ радою директорів і реалізація заходів щодо вдосконалення цієї системи.

На першому етапі створення системи КЕМ слід провести комплексний аналіз пріоритетних напрямів діяльності корпорації, наприклад виконання вимог законодавчих нормативно-правових актів у галузі охорони навколишнього середовища й раціонального використання природних ресурсів, забезпечення еколого-техногенної безпеки.
4.3. Попередній комплексний аналіз екологічних аспектів діяльності корпорації
Попередній комплексний аналіз та оцінка поточного стану вирішення екологічних проблем внутрішнього й зовнішнього характеру в корпорації охоплює такі сфери:

  • ідентифікацію законодавчих і нормативних природо-охоронних актів;

  • ідентифікацію екологічних аспектів діяльності корпорації, її технології, продукції, послуг, що характеризують вплив на навколишнє середовище, стан еколого-техногенної безпеки. При цьому визначаються ті процеси, які пов'язані з викидами шкідливих речовин в атмосферу, скидами у воду, виробництвом твердих відходів, забрудненням ґрунту. Попередньо оцінюється продукція за характером і рівнем впливу на навколишнє середовище на стадіях свого життєвого циклу;

  • існуючу практику бухгалтерського обліку та звітності;

  • здійснення зворотного зв'язку за результатами аналізу;

  • можливості забезпечення переваг у конкурентній боротьбі;

  • оцінку зацікавлених сторін (населення, громадськості);

  • функції та діяльність інших структурних підсистем, які можуть сприяти або перешкоджати поліпшенню екологічних характеристик.

Процес аналізу та оцінки поточного стану повинен бути задокументований, а можливості розробки та впровадження системи корпоративного екологічного управління – ідентифіковані. У цьому найкраще допомагають засоби екологічного аудиту.
4.4. Екологічна політика корпорації
Екологічна політика корпорації ідентифікується із загальнодержавною і регіональною екологічними політиками відповідно до вимог законодавчих та інших нормативно-правових природоохоронних актів і формується як складова загальної стратегії діяльності та розвитку корпорації з урахуванням стану навколишнього природного середовища.

Рівень корпоративної відповідальності за стан навколишнього середовища й відповідні корпоративні дії повинні бути оцінені на відповідність чинному законодавству.

До екологічної політики корпорації висуваються такі системні вимоги:


  • включення положень державної екологічної політики і політики збалансованого розвитку;

  • відповідність сфери виробничої діяльності принципу корпоративної ідентичності;

  • включення положення про запобігання забрудненню навколишнього середовища і зобов'язання безперервно поліпшувати екологічну ситуацію;

  • включення положення про зобов'язання відповідності вимогам нормативних документів, які регламентують характер і рівень впливу на навколишнє середовище, а також виконання угод, договорів, принятих зобовʼязань стосовно охорони навколишнього середовища;

  • передбачення механізму коригування цілей і завдань екологічної політики відповідно до змін зовнішньої ситуації;

  • включення положення про порядок створення, документтування, впровадження й забезпечення функціонування системи КЕУ;

  • передбачення здійснення програмного планування діяльності з охорони навколишнього середовища;

  • передбачення доступності екологічної інформації про екологічні аспекти діяльності підприємств.

Планування екологічної діяльності. Корпорація та підприємства, що входять до її складу, повинні розробити й підтримувати процедуру ідентифікації екологічних аспектів своєї діяльності. Особливу увагу тут слід приділяти тим аспектам, які найбільше впливають на навколишнє середовище. Це можуть бути окремі технології, фрагменти виробничої продукції, відходи, сировина, комплектуючі тощо.

Зауважимо, що обов'язково мають бути враховані аспекти діяльності, як мають істотний вплив. Тобто повинна діяти система екологічного обліку я визначеними показниками, що характеризують рівень впливу того чи іншого виду діяльності на навколишнє середовище.

Стратегічне планування, визначення цілей і завдань екологічної політики повинні охоплювати всі ієрархічні корпоративні рівні, всі корпоративні системи: виробничу, соціальну, маркетингову та ін. Якщо цілі мають якісний характер, то завдання повинні, де це можливо, містити кількісні показники, наприклад такі, як скорочення витрат сировини в технологічних процесах, зниження енергоспоживання, частка екологічно чистих технологій у загальному виробничому процесі, кількість відходів тощо.

Корпорація розробляє зведений план-графік екологічного оздоровлення (екологічної модернізації), досягнення цілей і завдань екологічної політики, у якому кожне корпоративне підприємство основного й допоміжного виробництв має свої завдання з визначеними обсягами і термінами.

Розробка та використання планів-графіків — це ключовий елемент системи корпоративного екологічного управління. Плани мають конкретизувати заходи щодо матеріального, фінансового і кадрового забезпечення з розподілом відповідальності за їх здійснення.

У планах повинні бути наведені програми екологічного та енергетичного аудитів, екологічної модернізації виробництва, впровадження екологічно чистих технологій, менеджменту відходів, енерго- й ресурсозбереження. Процес екологічного оздоровлення виробництва має охоплювати всі стадії життєвого циклу продукції як на поточному, так і на стратегічному напрямах діяльності.



Організаційне забезпечення. Успішне створення, впровадження й функціонування системи корпоративного екологічного управління вимагає узгодженості та участі в цій роботі всіх працівників корпорації, всіх її структурних підрозділів. Відповідальність за виконання розроблених програм, здійснення корпоративної екологічної політики несе весь персонал корпорації, а не лише персонал системи екологічного управління, який більшою мірою виконує функції організаційного забезпечення.

Особлива й головна відповідальність за реалізацію корпоративної екологічної політики покладена на керівництво корпорації (раду директорів, виконавчу дирекцію). Розподіл відповідальності, як і функціональних обов’язків, повинен регламентуватися спеціальними положеннями щодо взаємодії підрозділів корпорації під час реалізації функцій КЕУ. У межах структурних підрозділів корпорації, її підприємств можуть бути створені спеціальні служби екологічного управління, які мають повноваження щодо формування програм і планів реалізації корпоративної екологічної політики, екологічного оздоровлення й контролю екологічних аспектів діяльності, участі в прийнятті загачьних управлінських рішень Як показує практика, доцільно створювати корпоративну програму екологічного аудиту як механізму забезпечення високої ефективності функціонування системи корпоративного екологічного управління.


4.5. Системні вимоги до управлінського

персоналу і підготовки кадрів з екологічного менеджменту
Сучасні системні вимоги до управлінського персоналу обов'язково повинні містити екологічні аспекти. Вони поділяються на загальносистемні і професійні.

Загальносистемні вимоги. До них належать такі:

  1. Знати і вміти застосовувати на практиці екологічне законодавство, стандарти (у тому числі міжнародні), норми.

  2. Знати і вміти орієнтуватися у сфері дії екологічних законів, принципів, правил; отримувати користь від їх застосування.

  3. Володіти системною методологією пошуку й прийняття оптимальних рішень в умовах зростання екологічних і соціальних вимог до якості життя.

  4. Вміти розробляти філософію діяльності підприємства, його соціально-екологічну політику, які не суперечать філософії й політиці досягнення належної якості життя.

  5. Вміти знаходити і застосовувати гнучкі принципи й методи управління, а також інноваційні запобіжні заходи для збалансованого розвитку.

  6. Розуміти і діяти відповідно до правила поведінки власника: право власності не зменшує відповідальності, а, навпаки, значно підвищує її перед суспільством.

  7. Розуміти, вміти аналізувати і синтезувати, застосовувати в управлінській діяльності системний інтегрований підхід до ефективності як сукупності економічних, екологічних і соціальних цілей діяльності підприємства.

  8. Вміти бачити проблему, формулювати цілі, знаходити шляхи їх досягнення, визначати пріоритети в досягненні цілей, аналізувати й оцінювати проміжні результати, володіти методами управління для досягнення кінцевого результату.

  9. Володіти сучасними методами ієрархічного аналізу системних зв'язків і взаємовпливу функціональних підрозділів, методами факторного системного аналізу взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, економіко-математичними методами оцінки варіантів рішень щодо стратегії розвитку підприємства, еколого-економічними методами прогнозування й моделювання збалансованого розвитку підприємства.

  1. Володіти системою ринкових методів маркетингу, екологічного менеджменту та аудиту.

  2. Розуміти, що природні ресурси обмежені, і завдана підприємством шкода ще більше обмежить їх у майбутньому. Керуватися у своїй діяльності екологічною політикою обмеження використання ресурсів.

Професійні вимоги. Перелічити їх можна, виходячи з відомого принципу Генрі Форда в сучасній інтерпретації: підприємство не може розвиватися доти, доки управлінський персонал не буде здатним до самовдосконалення й сприйняття нововведень.

Отже, управлінський персонал забезпечує самовдосконалення виробничої системи підприємства, тому до них висуваються такі професійні вимоги:



  1. Бути здатними до сприйняття нововведень, змін у зовнішньому середовищі.

  2. Вміти системно мислити, володіти інструментарієм системно-екологічного підходу до вирішення проблем ефективної діяльності, збалансованого розвитку й виживання в конкурентному середовищі.

  3. Розуміти, що управлінська діяльність потребує систематичних знань сучасної теорії й практики системного підходу і систематичного їх оновлення у сфері економічного, фінансового, екологічного менеджменту.

  4. Вміти брати участь у колективній розробці еколого-економічної політики підприємства, керуючись при цьому не амбіційними, а загальносистемними інтересами й принципами.

  5. Вміти знаходити шляхи до згоди, коли це стосується принципової політики підприємства.

  6. Вміти запобігати конфліктам із зовнішнім середовищем, пам'ятаючи, що завжди є місце для розумних компромісів і альтернативних рішень.

  7. Пам'ятати, що професійне управління – це поєднання управлінських знань з умінням спілкуватися з людьми (комунікабельність, дипломатичність, тактовність), чітко та ясно висловлювати думки в будь-якій формі (усній, письмовій); це здатність до об'єктивності та незалежності, вміння робити та формулювати висновки, шанобливе ставлення до звичаїв та культур інших народів, наявність екологічної свідомості та патріотичного ставлення до колективної справи, державних інтересів.

Таким чином, сучасний керівник підприємства не прагне отримати максимальний прибуток за рахунок споживацького ставлення до природи, її нерозумної експлуатації. Мета керівника - інтегрована ефективність підприємства, яка досягається поєднанням системних методів управління з екологічною свідомістю та відповідальністю.

Зауважимо, що вузьке розуміння й бачення ефективності як абсолютного збагачення призводить до банкрутства підприємства. Системне ж, інтегроване бачення ефективності з її економічними, екологічними й соціальними складовими веде до збалансованого розвитку, гарантуючи оптимальні довгострокові доходи. Тобто керівник підприємства насамперед повинен бачити екологічне в економічному, а економічне в екологічному.

Від керівника залежить екологічна свідомість управлінського персоналу, його здатність оволодіти системно-екологічним підходом до модернізації виробництва, створення умов і творчої атмосфери для колективної розробки й реалізації еколого-економічної політики підприємства.

Щоб забезпечити сучасні системні вимоги до професіоналізму управлінського персоналу й загальної екологічної культури всього персоналу, на підприємстві має функціонувати постійна корпоративна система екологічного навчання та атестації. Екологічна атестація --це дієвий інструмент підтримки почуття екологічної відповідальності. Тому весь персонал, діяльність якого може мати значний вплив на навколишнє середовище, екологічну безпеку, повинен пройти відповідне навчання та атестацію. Система такого навчання та атестації має містити мотиваційні елементи.



Що ж до підприємств-суміжників (постачальників, підрядників тощо), то корпорація повинна вимагати від них аналогічного професійного ставлення до персоналу і в окремих випадках організовувати спільне навчання за комплексними навчальними програмами.
4.6. Документація системи корпоративного

екологічного управління
Основним регламентуючим документом системи корпоративного екологічного управління є Настанови із системи екологічного управління, які містять:

  • концепцію про корпоративну філософію і культуру, ідентифікацію еколого-економічної збалансованості;

  • положення про методологічні засади функціонування системи КЕУ;

  • положення про організаційно-правову структуру та її функціональні елементи;

  • положення про права й функціональні обов'язки персоналу щодо реалізації корпоративної екологічної політики;

  • положення про порядок взаємодії функціональних підрозділів, підприємств корпорації в процесі формування та реалізації планів і програм екологічного управління;

  • порядок ресурсного забезпечення реалізації екологічної політики;

  • положення про систему корпоративного безперервного екологічного навчання й екологічної атестації;

  • положення про корпоративний екологічний і енергетичний аудит, моніторинг;

  • нормативно-технічну документацію (стандарти, норми, правила, рекомендації) щодо екологічних аспектів діяльності;

  • інструктивно-методичні матеріали стосовно проведення оцінки впливу на навколишнє середовище;

  • екологічний паспорт корпоративних підприємств;

  • документацію на бази даних із результатами виробничого й екологічного моніторингу інструкцію з бухгалтерського обліку екологічних витрат;

  • інструкцію щодо підготовки матеріалів для надання державним органам екологічної експертизи, інспекції та ін.

У документацію системи КЕУ слід періодично вносити зміни і доповнення за висновками корпоративного екологічного аудиту.

  • документацію на засоби програмно-технічного комплексу, що використовується для ситуаційно-екологічного моделювання

  • документацію на засоби інформаційно-вимірювального комплексу, що використовується для моніторингу виробничих процесів, навколишнього середовища;

  • програми екологічного навчання персоналу.

Засоби звʼязку і передавання даних. Корпорація повинна запроваджувати і підтримувати канали передавання даних:

  • забезпечення зв'язку та обміну інформацією між різними службами й підрозділами корпорації. Рівень оперативності, інформаційна ємність засобів збереження й передавання даних мають відповідати режиму життєвого циклу продукції, виробничим процесам і забезпечувати виконання функцій системи КЕУ;

  • обміну інформацією із зовнішніми постачальниками — споживачами інформації, зацікавленими сторонами з додержанням вимог конфіденційності.

Корпоративні підприємства повинні підтримувати ефективність аварійних, попереджувальних, сигнальних засобів зв'язку та оповіщення про можливі природні, природно-техногенні аварії, катастрофи, які можуть статися як у межах, так і поза межами таких підприємств. Вони також мають декларувати свою виробничу безпеку відповідно до нормативних вимог.
4.7. Функціональний контроль системи корпоративного екологічного управління
Корпоративні підприємства повинні забезпечити функціональний контроль тих аспектів своєї діяльності, які негативно впливають на навколишнє середовище. Цей контроль має охоплювати різні характеристики діяльності, зокрема:

  • забезпеченість нормативно-правовими документами, технологічними регламентами тощо;

  • забезпеченість кваліфікованим персоналом;

  • наявність показників — індикаторів, що свідчать про нормальне чи «аномальне» функціонування обладнання, технологічних процесів;

  • наявність засобів оперативного контролю, моніторингу та управління, у тому числі автоматичного, які дають змогу прийняти превентивні заходи щодо уникнення аварій, катастроф.

Моніторинг і оцінка характеристик екологічності. Корпоративні підприємства повинні регулярно розробляти і підтримувати задокументовані процедури моніторингу та вимірювань характеристик виробничих процесів, їхніх екологічних аспектів. Ці процедури мають включати реєстрацію параметрів, що відносяться до контролю функціональних систем, які впливають на навколишнє середовище, до контролю параметрів навколишнього середовища й параметрів системи управління якістю навколишнього середовища.

Контрольно-вимірювальне обладнання для проведення моніторингу має бути метрологічне атестоване та каліброване із занесенням відповідних записів у технічний паспорт.

Результати моніторингу потрібно зіставляти з відповідними нормативними показниками. При цьому слід:


  • ідентифікувати випадки відхилень від нормативного режиму роботи обладнання (технологічного процесу);

  • виконувати необхідні коригувальні дії, у тому числі в засобах

управління процесами;

  • проводити необхідні зміни в документації для уникнення повторень подібних випадків.

Введення протоколів. Корпоративні підприємства повинні вести протоколи на звичайних або магнітних носіях із системи екологічного управління, що містять:

  • статистичну інформацію про впливи на навколишнє середовище;

  • статистичну інформацію про платежі (штрафи) за викиди, скиди, розміщення твердих відходів тощо;

  • інформацію про виробниче обладнання й технологічні процеси;

  • інформацію про проведення екологічного аудиту;

  • інформацію про виробничу продукцію;

  • інформацію про калібрування засобів моніторингу;

  • інформацію про постачальників і споживачів продукції;

  • інформацію про аварійні ситуації та заходи щодо їх ліквідації;

  • вихідну інформацію для складання Протоколу екологічного аудиту;

  • вихідну інформацію для екологічного паспорта підприємства;

  • статистичну інформацію про раніше проведені екологічні аудити.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал