Навчальний посібник Під загальною редакцією Т. А. Васильєвої, Я. М. Кривич Суми двнз "уабс нбу" 2015 (075. 8)



Сторінка6/28
Дата конвертації10.12.2016
Розмір3.5 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Перелік рекомендованої літератури





  1. Frank H. Knight. The Meaning of Risk and Uncertainty. In: F.Knight. Risk, Uncertainty, and Profit. – Boston : Houghton Mifflin Co, 1921, Р. 210–235.

бм)Ілляшенко С. М. Економічний ризик : навчальний посібник.
2-ге вид., доп. і перероб. / С. М. Ілляшенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.

бн)Мельник Л. Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике : энциклопедический словарь / Л. Г. Мельник. – Сумы : ИТД, “Университетская книга”, 2005. – 384 с.

бо)Самуэльсон П. Экономика. – Том 1 / П. Самуэльсон. – М. : НПО “АЛГОН”, 1994. – 225 с.

бп)Эрроу К. Восприятие риска в психологии и экономической науке / К. Эрроу // THESIS. – 1994. – № 5. – С. 81–90.

бр)Ризики економічної діагностики підприємства : навчальний посібник / І. І. Сахарцева, О. В. Шляга ; за ред. І. І. Сахарцевої. – К. : Кондор, 2007. – 285 с.

бс)Донець Л. І. Економічні ризики та методи їх вимірювання : навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

бт)Балджи М. Д. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків : навчальний посібник / Балджи М. Д., Карпов В. А., Ковальов А. І. та ін. – Одеса : ОНЕУ, 2013. – 670 с.

Розділ 2
Ризик та елементи теорії корисності


Слід фокусувати увагу скоріше



на максимізації можливостей,

ніж на мінімізації ризику ...”

(Пітер Друкер, американський економіст)



2.1 Поняття корисності та кривих байдужості


Для задач прийняття рішень за умов невизначеності та ризику принцип оптимальності часто будується у вигляді функції корисності. Оскільки за наявності ризику результати рішень залежать від випадкових величин, то для порівняння їх ефективності необхідно вміти порівнювати функції розподілу ефективності. У цьому випадку важливе значення для прийняття рішень мають результати про властивості функцій корисності.

З математичної точки зору, перші спроби дослідити та пояснити поведінку людей в умовах ризику були відображені у роботах німецьких математиків Г. Крамера та Д. Бернуллі, які проводили дослідження ризикових альтернатив. Це дало поштовх до виникнення теорії корисності, яка на сьогодні займає вагоме місце в економічній теорії.

Вперше термін “корисність” ввів англійський вчений І. Бентам:

Корисність – ступінь задоволення, яке одержує суб’єкт від споживання товару чи виконання будь-якої дії

Слід наголосити на тому, що корисність – це суб’єктивна оцінка властивостей товару, яку визначає конкретний споживач самостійно. Відповідно до власних уподобань він намагається придбати на обмежену суму доходів такий набір благ, який дозволить йому максимально задовольнити свої потреби.

В науковій літературі існують два погляди на визначення корисності, а саме:

кількісна або кардиналістська теорія корисності, основними представниками якої є К. Менгер, Є. Бен-Баверк, Л. Мізес, Ф. Візер;

порядкова або ординалістська теорія корисності, основними представниками якої є В. Парето, Е. Слуцький, Ф. Еджуорт.

Кардиналістська корисність – суб’єктивна корисність (задоволення), яку споживач отримує від споживання благ, виміряна в абсолютних величинах. Кількісне вимірювання корисності передбачає вимір величини корисності, яку споживач отримує в процесі споживання товару чи послуги. Таке вимірювання є достатньо умовним, оскільки не існує єдиного підходу до визначення одиниць виміру. Економісти вважали, що корисність можна виміряти в умовних одиницях – ютилітах (utility англ. – корисність). Проте з часом було доведено, що створити точний вимірювач кількісної корисності неможливо, і виникла альтернативна кардиналістській (кількісній) теорії – ординалістська (порядкова) теорія корисності.

Порядкове вимірювання корисності передбачає визначення споживачем послідовності, в якій будуть обиратися блага для задоволення власних потреб. Виходячи з даної теорії, корисність благ не можна виміряти кількісно, а лише якісно – визначивши ранг та порядок. Таким чином, згідно з ординалістським підходом споживач вимірює корисність товару шляхом порівняння його з іншим товаром.

В економічній теорії виділяють наступні властивості корисності:

корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача;

корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у різний час і за різних обставин.

В економічному аналізі корисність використовується з метою пояснення пріоритетних напрямків ранжування споживчого кошика товарів, варіантів можливих інвестицій тощо.

Традиційно розрізняють сукупну та граничну корисність.

Сукупна корисність (ТU) – це корисність, яку отримує споживач від всього обсягу благ, що він спожив протягом визначеного періоду часу.

Гранична корисність (МU) – це додаткова корисність, яку отримує споживач із споживанням додаткової одиниці блага.

Гранична корисність залежить від двох факторів:

інтенсивності індивідуальної потреби;

рідкісності блага, що визначається існуючим його запасом.

Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Госсена) із зростанням споживання певної кількості блага за умов незмінного споживання інших благ сукупна корисність повільно зростає, а гранична корисність зменшується і може набувати від’ємних значень.

На рис. 2.1 відображено графічну інтерпретацію сукупної та граничної корисностей, а також їх взаємозв’язок.


Рисунок 2.1 – Взаємозв’язок між зміною загальної
та граничної корисності

Зважаючи на те, що у поведінці споживача існують альтернативи (вибір з двох або більшої кількості благ) і обмеження (бюджет), Госсен сформулював правило максимізації корисності, яке відоме як другий закон Госсена. Закон визначає, як у домогосподарстві відбувається найбільш сприятливий розподіл усієї суми витрат за видами споживання. Наприклад, якщо при витрачанні додаткової грошової одиниці на купівлю хліба корисність буде більшою, ніж при купівлі м’яса за цю ж грошову одиницю, то вигідніше купувати хліб. Але тільки якщо корисність останньої гривні, витраченої на хліб, така ж, як і корисність останньої гривні, витраченої на м’ясо, тоді сукупна корисність максимальна. Отже, сукупна корисність для домогосподарства максимізується в тому випадку, якщо корисність останньої витраченої грошової одиниці однакова за величиною для всіх видів призначення.

Таким чином, корисність – поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго. Хтось понад усе цінує зранку чашку міцної кави, а хтось за будь-яких умов її не питиме.

Економічна теорія виходить з того, що між корисністю та кількістю споживаних благ існує певний функціональний зв’язок. Його


відображає функція корисності як співвідношення між обсягами спожитих товарів та послуг і рівнем корисності, якого досяг споживач:

(2.1)

де U – корисність;



 – обсяги відповідних спожитих товарів.
Криві, що з’єднують всі споживчі набори (комбінації кількості товарів), які перебувають у відносинах байдужості, називають кривими байдужості (indifference curve). Таким чином, крива байдужості зображує альтернативні набори благ, які мають однаковий рівень корисності (рис. 2.2).


Рисунок 2.2 – Крива байдужості

Переваги споживача такі, що він задовольняє однакову сукупну потребу в продуктах А і В при будь-якій їх комбінації, показаній на рис. 2.2. Отже, споживач не вбачає ніякої різниці між різними наборами товарів.

Для того, щоб мати уявлення про смаки конкретного покупця, зображують цілу серію кривих байдужості, яка називається картою кривих байдужості (рис. 2.3). Вона показує норму заміщення двох товарів при будь-яких рівнях споживання цих товарів.

Карти байдужості відбивають суб’єктивні переваги споживача, які він комбінує представленими на ринку благами. Проте існують і об’єктивні умови, що обмежують можливості вибору – насамперед, це розміри доходів та ціни.





Рисунок 2.3 – Карта кривих байдужості

Властивості кривих байдужості:



  1. Набори товарів на кривих, більше віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживацького задоволення, ніж ті, що лежать на менш віддалених кривих.

бу)Криві байдужості ніколи не перетинаються і зазвичай показують граничні норми заміщення одного блага, що зменшується, на інше.

бф)Криві байдужості мають увігнуту форму, обумовлену граничними нормами заміщення, що зменшуються.

бх)Криві байдужості завжди мають негативний нахил, бо споживачі, які діють раціонально, за ті самі кошти зазвичай віддають перевагу більшій кількості товарів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал