Навчальний посібник Під загальною редакцією Т. А. Васильєвої, Я. М. Кривич Суми двнз "уабс нбу" 2015 (075. 8)



Сторінка25/28
Дата конвертації10.12.2016
Розмір3.5 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Моріс Алле http://www.citybowling.ru/pict/moris_alle.jpg


Єдиний французький лауреат Нобелівської премії з економіки (1988) “за внесок в теорію ринків і ефективного використання ресурсів”. Іменем Моріса Алле названий парадокс у теорії прийняття рішень

1928 р. отримав ступінь бакалавра природничих наук і латині, а вже в 1929 році йому присвоєно ступінь бакалавра з математики і філософії. Закінчивши в 1933 році Політехнічну школу одним з трьох кращих учнів, він був направлений на роботу в Національну службу рудників.

У 1944 р Алле став професором Вищої національної школи рудної справи, а в 1946–1948 рр. посів пост директора з дослідницької роботи Французького національного центру наукових досліджень (ФНЦНІ). Паралельно з цим, з 1944 по 1970 рік, був керівником групи, що займається економічними і соціальними дослідженнями у Вищій національній школі рудної справи (ВНШРД), в 1967–1970 рр. викладав в Інституті міжнародних досліджень у Женеві; в 1958–1959 рр. як запрошений професор працював у Центрі ім. Т. Джефферсона в університеті штату Вірджинія і в 1970–1985 рр. знов – у Паризькому університеті.

У наступні роки Алле працював керівником постійно діючого семінару з монетарного аналізу в Паризькому університеті (1970–1985 рр.). У 1980 р. Алле вийшов на пенсію, але практично до останніх днів життя був професором економічного аналізу в ВНШРД і співпрацював з Національним центром наукових досліджень. Ним вихована ціла плеяда економістів, таких як М. Бото, Ж. Дебре, Е. Малінво та ін.


Парадокс Алле

Індивідам пропонують вибір пари ризикових рішень.

У першому випадку в ситуації А є впевненість в отриманні виграшу в 1 млн франків, а в ситуації В є 10-відсоткова ймовірність виграшу в 5 млн франків, 89 % – в 1 млн франків і 1 % – не виграти нічого.

У другому випадку тим же індивідам пропонується зробити вибір між ситуацією С і Д. У ситуації С є 10 % ймовірності виграшу в 5 млн франків і 90 % не виграти нічого, а в ситуації Д 11 % становить ймовірність виграшу в 1 млн франків і 89 % – не виграти нічого.

Алле встановив, що значна більшість індивідів в цих умовах віддасть перевагу ситуації А в першій парі і ситуації С – у другій. Цей результат сприймався як парадоксальний. В рамках існуючої гіпотези індивід, який віддав перевагу вибору А в першій парі, повинен вибрати ситуацію Д у другій парі, а що зупинив вибір на В – повинен у другій парі віддати перевагу вибору С. Алле математично точно пояснив цей парадокс. Його основний висновок свідчив про те, що раціонально діючий агент воліє абсолютну надійність.

Крім Нобелівської премії Алле мав ще 14 наукових та державних нагород, в тому числі орден Почесного легіону (1977 р.) та найпрестижнішу нагороду французької науки – Золоту медаль Національного центру наукових досліджень (1978 р.). Алле – єдиний економіст, удостоєний цієї нагороди.


Підводячи підсумок, варто зазначити, що основним джерелом невизначеності є внутрішні суб’єктивні психологічні феномени, які визначають діяльність суб’єкта, який приймає рішення. Прийняття ризику на рівні самосвідомості особистості є вибором суб’єкта, що мислить, конкретної позиції в тому, який вибір є прийнятним з точки зору різних підстав для оцінювання вигод і втрат, враховуючи відповідальність за свій вибір. Це дозволяє вирішувати проблему ідентифікації зв’язку ризикованості з різними формами пізнавальної активності, а також різнорівневими механізмами регулювання розумових стратегій.

6.2 Теорія перспективи


Основні положення теорії перспективи викладені у спільній праці Даніеля Канемана і Амоса Тверскі “Теорія перспектив: аналіз прийняття рішень в умовах ризику”, яка поклала початок так званій поведінковій економіці (behavioral economics).

Ряд психологічних дослідів, проведених вченими, показав, що люди не можуть раціонально оцінювати величини очікуваних вигод або втрат, а тим більше кількісні значення ймовірності випадкових подій. Більше того, люди схильні помилятися при оцінці ймовірності: вони недооцінюють ймовірність подій, які, швидше за все, відбудуться, і переоцінюють набагато менш ймовірні події.



Основна ідея теорії перспективи: втрати більш відчутні за виграші. Люди більш зосереджені на “змінах” корисності своїх станів, ніж на корисності самих станів.

Вчені виявили, що математики добре знають теорію ймовірностей, проте в реальних життєвих ситуаціях не використовують свої знання, а виходять зі сформованих у них стереотипів, забобонів і емоцій.



Деніель Канеманhttps://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:and9gcsynwptl_mcui78rnohe2glkgiyatm6tmblq_rb86izqljmkml7pw


Один з основоположників психологічної (поведінкової) економічної теорії, лауреат Нобелівської премії з економіки 2002 р. “за застосування психологічної методики в економічній науці, особливо при дослідженні формування суджень і прийняття рішень в умовах невизначеності”.

Перший ізраїльтянин – Нобелівський лауреат з економіки.

Народився в 1934 р. в Тель-Авіві, у 1954 р. здобув ступінь бакалавра за спеціальністю “психологія і математика”. У 1961 р. отримав докторський ступінь за спеціальністю “психологія”.

Працював на посаді професора психології в університетах Ізраїлю, США, Канади та Європи (Кембридж, Гарвард, Берклі).

З 1993 р. викладає психологію і соціальну політику в школі міжнародних відносин імені В. Вільсона при Прінстонському університеті в Нью-Джерсі. Член Національної академії наук США, Американських психологічного та еко-нометричного товариств, академії мистецтв і наук, Канадської та Американської психологічних асоціацій. Почесний доктор Пенсільванського університету.

Хоча за освітою і професією Д. Канеман є психологом, присудження йому премії ім. А. Нобеля з економіки в 2002 р. викликало схвалення серед економістів, які визнають велике значення його праць для економічної науки. Канеман став першим ізраїльтянином і другим “неекономістом” (після математика Джона Неша), який отримав Нобелівську премію з економіки.

Головний об’єкт досліджень Канемана – це механізми прийняття людиною рішень в ситуації невизначеності. Він довів, що рішення, які приймаються людьми, істотно відхиляються від того, що доведено стандартною економічною моделлю homo oeconomicus. Критикою моделі “людини економічної” займалися і до Канемана (можна згадати, наприклад, нобелівських лауреатів Герберта Саймона і Моріса Алле), але саме він і його колеги вперше почали систематично вивчати психологію прийняття рішень.

У 2002 він стає лауреатом Нобелівської премії в галузі економіки. Цікаво відзначити, що американський економіст Вернон Сміт, нагороджений Нобелівською премією з економіки одночасно з Канеманом, є його постійним опонентом, доводячи, що експериментальна перевірка в основному підтверджує (а не спростовує) звичні для економістів принципи раціональної поведінки.

Щодо інших винагород, то варто відзначити наступні:


  • премія Університету Луїсвілля в області психології (2003 р.);

  • премія Психологічного товариства Америки за видатний внесок у розвиток психології (2007 р.);

  • звання почесного доктора економіки Університету Еразма в Роттердамі (2009 р.);

  • входження до списку 50 найвпливовіших людей у світі фінансів (протягом 2011–2012 рр.);

  • почесний академік іспанської академії наук (2012 р.);

  • президентська медаль Свободи (США, 2013 р.).

Теорія перспектив припускає, що будь-яке відчуття (або спогад про нього, або передчуття такого), порівнюється з деякою точкою відліку.

Приклад. З 1970-х років реальний дохід жителів розвинених країн зріс на десятки відсотків – але, за даними опитувань, вони не відчувають себе щасливішими, ніж раніше. Це підтверджується медичною (депресії) та кримінальною (самогубства) статистикою.

Через рік відчуття людей, які виграли в лотерею, і не виграли, вирівнюються (Brickman, Coates & Janoff-Bulman, 1978).

Становище оточуючих впливає на кодування: якщо людині підвищили зарплату на 5 %, це – виграш, якщо їй підвищили зарплату на 5 %, а решті – на 10 %, це програш (-5 %).
Такі самі характеристики є притаманними і для очікування. Наявність однакового рівня ризику спонукатиме людей до збереження існуючого фінансового рівня та уникнення відповідних дій до його підвищення.

Досить чітко така ситуація спостерігається на фоні приватних інвесторів, які в рівних умовах більше прагнуть до понесення незначних витрат, аніж до ризиків та отримання великих доходів. Тобто вони схиляються до ринку з падінням цін на противагу зростаючому ринку, який вимагає прийняття на себе певного ризику. Така поведінка інвесторів пояснюється тим, що більшою мірою людська психіка реагує на зміни в рівні отриманих доходів, а не на абсолютне їх значення. Доведено, що понесені витрати відчуваються болючіше, ніж отриманий дохід в еквіваленті.

Розроблені теорії Д. Канемана і А. Тверскі по-новому характеризують поведінку суб’єктів, проте її не можна вважати оптимальною. За допомогою цих теорій вони намагаються охарактеризувати відхилення реальної поведінки людей від моделі очікуваної корисності. Зокрема, ця модель вдало підходить для оцінювання ризиків відповідних прийнятих рішень.

Все це підтверджує новаторство цих дослідників, які по-іншому підійшли до питання побудови теорій для економічної сфери. Так, вони зосереджують увагу не на переході від зручних формальних конструкцій до аксіом раціональності, а від специфіки поточної поведінки людини до її формального опису з подальшим переходом до відображення аксіом.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал