Навчальний посібник Під загальною редакцією Т. А. Васильєвої, Я. М. Кривич Суми двнз "уабс нбу" 2015 (075. 8)



Сторінка24/28
Дата конвертації10.12.2016
Розмір3.5 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

Перелік рекомендованої літератури


  1. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень : навч. посіб. / В. А. Василенко. – К. : ЦУЛ, 2003. – 420 с.

нп)Донець Л. І. Економічні ризики та методи їх вимірювання : навч. посіб. / Л. І. Донець. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

нр)Івченко І. Ю. Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій : [навч. посіб.] / І. Ю. Івченко. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

нс)Клименко С. М. Обґрунтування господарських рішень і оцінка ризиків : [навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни] / С. М. Клименко, О. С. Дуброва. – К. : КНЕУ, 2006. – 188 с.

нт)Фон Нейман Дж. Теория игр и экономическое поведение / Фон Неман Дж., Моргенштерн О. –М. : Наука, 1970. –708 с.

ну)Шиян А. А. Теорія ігор: основи та застосування в економіці та менеджменті : навч. посіб. / А. А. Шиян – Вінниця : ВНТУ, 2009. –164 с.

Розділ 6
психологіЧНІ АСПЕКТИ
прийняття ЕКОНОМІЧНИХ рішень
в умовах НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА ризику



Будь-яка тріщина може викликати
на біржі і “бум”, і паніку ... чи то крах банку
чи тільки чутка про те, що бабуся вашого
двоюрідного брата хворіє на нежить.


(Теодор Драйзер, американський письменник і громадський діяч)

6.1 Психологічні феномени процесу прийняття економічних рішень в умовах ризику та невизначеності


Теорія рішень у психології полягає у розробці системи тверджень, які спонукають до конкретних дій та дозволяють визначити аспекти внутрішнього світогляду людини та її мотивації під час прийняття конкретних рішень.

Теорія рішень у психології базується на особистісних якостях людини, які є провідними в процесі прийняття рішення. Ключовими функціями теорії рішень у психології є:

прогнозування поведінки людини;

тлумачення процедур та підходів, які визначають характер поведінки людини.

Розглядаючи дане питання в площині ризику, доцільно виокремити три аспекти схильності до ризику: схильність, несхильність, байдужість, на які здійснює вплив ціла низка особистісних чинників – розумових (інтелектуальних), мотиваційних, емоційних тощо. Кожен із зазначених чинників визначає своєрідність відносин та оцінки суб’єктом прийняття рішення тих можливих втрат або надбань, які обумовлюють суб’єктивний рівень ризику під час прийняття рішень та безпосередньо рішення, що приймається. Отже, увесь спектр індивідуально-психологічних особливостей суб’єкта, що приймає рішення, також впливає й на вибір стратегії діяльності людини.

Виходячи із зазначеного, безпосередньо здатність суб’єктів до сприйняття ризику обумовлює існування наступних видів стратегій: помірного ризику; ризикова (прийняття ризику високого ступеня); обережна (мінімізація ризику). Разом з цим, залежно від ступеня ризиковості, ситуацію можна класифікувати як ризикову, помірно ризикову та надмірно ризикову. Це обумовлює необхідність врахування факторів, пов’язаних з людиною як особистістю.

Виходячи з розуміння ситуації, як конкретної комбінації різних внутрішніх та зовнішніх умов діяльності, під час прийняття рішення необхідно враховувати поряд з явними неявні (приховані) чинники, які у більшості випадків залежать від психологічних властивостей суб’єкта.

Зовнішні обставини, що впливають на процес прийняття суб’єктом рішення:

простота або складність (критерій розмежування: кількість елементів, які необхідно враховувати);

динамічність або статичність дії за ступенем частоти зміни умов за проміжок часу, який прирівнюється до тривалості вирішення завдання;

детермінованість або недетермінованість за ступенем ймовірності виникнення випадкових впливів та впливів, які складно врахувати, або змін.

Чим вищим є ступінь складності, динамічності та недетермінованості, тим більша ймовірність використання конкретних варіантів дії суб’єкта. Таким чином, однією з характерних ознак ризику є наявність вибору з переліку альтернатив, де окреме місце займає невизначеність.

В різних моделях прийняття рішень невизначеність трактується по-різному і є щонайменше два наступні: 1) невизначеність ймовірності результату, коли альтернативи вибору є відомими, враховуючи наявність характеристики результатів та можливих їх варіантів; 2) невизначеність впевненості у настанні події за умови, що ймовірність результатів невідома. Відмінністю між двома зазначеними визначеннями є те, що у першому випадку є вибір з декількох альтернатив, тоді як у другому випадку невизначеність визначається відсутністю впевненості суб’єкта та дезорієнтацією в системі альтернатив.

З іншого боку, в умовах невизначеності невідомими є як зміни ситуації, так і ймовірності досягнення мети. Ситуація ризику характеризується можливістю оцінювання ймовірності настання конкретної події, а можливість досягнення результату є невизначеною. Виходячи з цього, дослідження ризику можна здійснювати у двох напрямках. У межах першого напрямку дослідження зосереджуються на ідентифікації джерел невизначеності, у тому числі оцінювання ступеня невизначеності та ймовірності досягнення різних результатів. Другий напрямок пов’язаний із аналізом наслідків різних варіантів поведінки, що пов’язані з загрозою, а також передбачає необхідність ідентифікувати та розрахувати ризик. Методи розрахунку ризику в межах другого напрямку наступні:

ризик оцінюється як сума добутків можливих втрат, зважених за ступенем ймовірності їх настання;

ризик оцінюється як сума ризиків внаслідок прийняття рішень та ризиків зовнішнього середовища (незалежних від рішень суб’єкта).

Як уже було зазначено вище, особливе значення у процесі прийняття рішень займають чинники психологічного характеру, які повністю визначаються, по-перше, внутрішніми факторами, пов’язаними із особистістю суб’єкта та, по-друге, зовнішніми чинниками, які здійснюють суттєвий вплив на суб’єкта. Узагальнено перелік чинників психологічних відхилень під час прийняття рішень представлено на рис. 6.1.

Особливостями психологічних рис суб’єктів, які приймають рішення, є ігнорування ймовірності виникнення ризику або невизначеності. Так, зарубіжні фахівці Дж. Вілкокс, Е. Вілкокс, К. Коуен стверджують про наявність у суб’єкта наступних психологічних якостей під час прийняття рішення:

переоцінка здібностей (переважна більшість суб’єктів необ’єктивно оцінюють свої можливості щодо досягнення поставлених цілей та отримання бажаних результатів);

неправильна ідентифікація та класифікація наявної інформації (проблеми, які виникають в процесі прийняття рішень, суб’єкти невірно ідентифікують як небезпечні або як такі, що створюють додаткові можливості);

абсолютна впевненість у правильності здійсненого вибору, за рахунок чого відбувається ігнорування та втрата інших можливостей;

вибірковість інформації, яка враховується під час прийняття рішень (пов’язана з наявними стереотипами у відповідального суб’єкта, що призводить до обмеження можливостей та комунікативної взаємодії, а також до втрати можливості дослідити інші альтернативи);

зосередження на обмеженому обсязі інформації (відбувається під час перевтоми суб’єкта, стресових ситуацій);

ухвалення відповідальним суб’єктом рішення залежить від ступеня дослідження конкретної проблеми, чіткої та логічної послідовності її ідентифікації, а також від якості наданої виконавцями інформації, тобто від комунікаційних особливостей взаємодії суб’єктів прийняття рішення;

замкненість суб’єкта, що приймає рішення (пов’язана з консерватизмом та авторитаризмом в управлінні, що виявляється у несприйнятті інновацій, нездатності гнучко та швидко реагувати на зміни як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі, виходячи з наданого мінімуму інформації);

індивідуальні психологічні властивості суб’єкта, що приймає рішення, визначають якість інформації, на якій базуються прийняті рішення (у першу чергу, суб’єкт ідентифікує та сприймає інформацію, яка повністю задовольняє його потреби, тоді як поза його увагою знаходиться інформація, пов’язана з цінностями та поглядами, які не притаманні суб’єкту; до уваги береться лише власний попередній досвід).

ЧИННИКИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗРУШЕНЬ

ВНУТРІШНІ



ЗОВНІШНІ

Емоційні стани, якщо це стани підйому, піднесеності, можуть прискорювати та інтенсифікувати
процес вибору, роблячи позитивний вплив на процес прийняття рішення. Але емоційні стани можуть
і уповільнювати вибір, зводячи його до половинчастих рішень, якщо з’являються емоційні стани
пригніченості

Психологічне зрушення доступності. Ухвалення рішення часто ґрунтується на минулому досвіді і поверхневих, очевидних судженнях про події. Це призводить до помилкових висновків, коли зовнішнім, другорядним фактами надається універсальне значення

Психологічне зрушення інформації. Люди віддають перевагу інформації, близькій їм за змістом, тієї, яку вони очікують, інформації інтенсивної, що обіцяє великий прибуток (заохочення) або що обіцяє менші збитки (покарання). Ми схильні віддавати перевагу крайній позиції, любити те, що знаходиться поруч, і те, що практично недоступне. Середина, як правило, нам не цікава. Результатом цього психологічного зсуву буде ігнорування “середньої”, помірної інформації

Ефект упередженості, що характеризує тенденцію вибору інформації, згідно з нашими уявленнями

Психологічне зрушення залежності. Люди часто очікують побачити залежність між подіями там,
де її немає. Схильність бачити ілюзорні кореляції, неіснуючі логічні зв'язки призводить до відчуття
правомірності однозначного прогнозу і можливості контролю над подіями

Психологічне зрушення самовпевненості. Прийняте рішення часто грунтується на емоційній оцінці імовірнісних подій. При аналізі ймовірності втрат ми схильні завищувати маленьку ймовірність і занижувати більшу

Психологічне зрушення “неуспішності”. Після серії помилкових прогнозів або невдалих рішень у особи, що приймає рішення, може сформуватися страх невдачі або навіть депресивний стан. У цьому випадку людина несвідомо схильна створювати перешкоди власній діяльності або не докладати необхідних зусиль для якісного аналізу, що тягне за собою повторні невдачі, які підтверджують песимістичний особистісний прогноз

Психологічне зрушення дефіциту. Інформація, якої бракує, переоцінюється. При підвищенні обсягу інформації або кількості товару інтерес до них істотно знижується. Наше уявлення про важливість, значимість чого-небудь часто ґрунтується на тому попиті, який існує на цей предмет, на емоційній включеності в споживчі процеси, а не на реальній вартості товару або послуги

Психологічне зрушення капіталовкладень. Чим більше ресурсів (матеріальних, тимчасових,
психологічних) було вкладено у справу, тим більше ми схильні продовжувати розпочату незалежно від її
реальної успішності. Керівник може продовжувати фінансування проекту тільки тому, що в нього вже вкладено великі кошти

Психологічне зрушення соціального впливу. На прийняття рішення впливає прагнення відповісти люб'язністю на люб'язність, надати знак уваги у відповідь на отриману послугу, навіть якщо її
і не потребували. Правило обміну відображає внутрішню установку людей відповідати взаємністю,

при цьому вправні маніпулятори можуть впливати на процес прийняття рішень



Психологічне зрушення присутності “глядачів”. Прагнення не осоромитися, справити враження на оточуючих підвищує тривожність і знижує ефективність аналітичних процесів

Психологічне зрушення статусу. Дуже часто ми формулюємо наші судження, виходячи зі сформованої думки, орієнтуючись на ті уявлення, які вже є. Психологічне зрушення статусу змушує нас уважніше ставитися до думок людей, наділених владою і повноваженнями, оцінювати їх рішення як більш правильні

Психологічне зрушення взаємозалежності. Ефективність прийнятого рішення часто безпосередньо залежить від вчинків інших людей, від їх вибору в ситуації взаємної залежності. Хорошим підтвердженням даної обставини є психологічна ситуація прийняття рішення, відома під назвою “дилема ув'язненого”

Рисунок 6.1 – Чинники психологічних відхилень
під час прийняття рішень

В межах теорії корисності процес оцінювання результатів базується на визначенні певної суб’єктивної цінності (корисності) для цих результатів. Проте цінність – це об’єктивна характеристика, тоді як корисність безпосередньо залежить від системи цілей суб’єкта. Саме тому корисність є ключовою категорією теорії дослідження психологічних феноменів під час прийняття рішень.

Мета і корисність виступають стрижневими елементами самого рішення, проте в той же час вони протиставляються один одному, оскільки суб’єкт у своїх цілях враховує також об’єктивні обставини. Наступним елементом структури рішення є оцінка ймовірності прийняття конкретної альтернативи, яку можна оцінити об’єктивно – за допомогою статистичних методів та суб’єктивно – на основі суб’єктивного трактування ймовірності.

Особливе місце в розвитку зазначених вище питань належить формальній теорії вибору в умовах ризику Дж. фон Неймана та О. Моргенштерна, яка остаточно була сформульована у ХХ ст. Відповідно до запропонованої теорії суб’єкти прийняття рішень на основі раціонального мислення обирають одну з найбажаніших альтернатив із прийнятним ступенем ризику, що дозволяє максимізувати корисність. Науковці визначили шість аксіом уподобань людини, що діє раціонально, на основі яких можна зробити наступні висновки в контексті прийняття рішень в умовах ризику або невизначеності:

у випадку здійснення вибору з двох альтернатив корисність першого результату перевищує корисність другого лише за умови, що суб’єкт, який приймає рішення, обирає перший результат. Саме тому ця корисність дозволяє стверджувати про структуру людських уподобань;

теорія Дж. фон Неймана та О. Моргенштерна визначає оптимальну стратегію вибору альтернативи в умовах ризику, яка залежить також від очікуваної корисності. Класична теорія прийняття рішень визначає вибір оптимальної альтернативи в умовах невизначеності, яка пов’язана з ризиком та виходить з максимізації цільової функції. Очікувана корисність у даному випадку є добутком об’єктивної (статичної) ймовірності та цінності. Отже, альтернатива буде оптимальною, якщо її цільова функція матиме максимальне значення. Виходячи з цього, раціональна поведінка суб’єктів під час вирішення ризикових питань базується на стратегії максимізації суб’єктивно очікуваної корисності, що дозволяє визначити ступінь ризику. Як відомо, існує ряд завдань, де статистично виміряти ризик неможливо, саме тому теорія очікуваної корисності використовується досить широко і забезпечує можливість прогнозування.

Поряд із очевидними перевагами класичних моделей прийняття рішень, що базуються на принципах раціональності, є й недоліки, які полягають у відсутності можливості врахувати величину ризику. Останнім часом поряд зі стратегіями вибору, які засновані на комбінації математичного очікування функції корисності та величини ризику, виникли й нові, більш прості моделі. Зокрема, стратегія вибору двох змінних: величина виграшу (позитивна корисність) та ризик (негативна корисність). Отже, чим меншим є ризик, тим більшим є виграш, і навпаки.

В середині ХХ ст. теорія Дж. фон Неймана та О. Моргенштерна зазнала суттєвої критики з боку М. Алле, який визначив ряд практичних ситуацій, які спростовували теорію. Це дало поштовх для розвитку наукових розробок психологів Д. Канемана і А. Тверскі, які намагались пояснити процес прийняття рішень лише з точки зору психології з урахуванням економічної невизначеності. Як наслідок виникла “теорія перспектив”.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал