Навчальний посібник Під загальною редакцією Т. А. Васильєвої, Я. М. Кривич Суми двнз "уабс нбу" 2015 (075. 8)



Сторінка2/28
Дата конвертації10.12.2016
Розмір3.5 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Вступ


Коли Ви бачите великий успіх, це означає,



що хтось колись пішов на великий ризик”
(Пітер Друкер, американський

спеціаліст з менеджменту)

Ризик притаманний будь-якій сфері людської діяльності. Це пов’язано з багатьма умовами та чинниками, які впливають на позитивний результат рішень, що приймаються. Ризик недоотримання прогнозних показників почав більш яскраво проявлятись при товарно-грошових відносинах, конкурентній боротьбі суб’єктів господарського процесу. Будь-який суб’єкт ринкових відносин проявляє власну готовність іти на ризик в умовах невизначеності, тому що поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. Тому становлення ринкових відносин, побудованих на економічних законах, зумовило необхідність вивчення теорії ризику.

Мета навчального посібника полягає у наданні студентам поглиблених знань з питань раціонального прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності, формування теоретичної та методологічної бази, необхідної для вільного володіння сучасними методиками ідентифікації, оцінки та управління ризиками, а також опанування основними підходами до вибору, обґрунтування та реалізації найбільш ефективних фінансових рішень в нестабільному середовищі.

Виходячи з цього, основними завданнями навчального посібника є: формування у студентів відповідного рівня знань, які б дали їм можливість класифікувати види ризиків за причинами їх виникнення, підбирати методи кількісної оцінки, прийнятні для кожного з видів; отримання студентами теоретичної та практичної підготовки з питань зниження ризиків; засвоєння основних методів і моделей прийняття багатоцільових рішень за умов невизначеності та ризику; розвиток уміння застосовувати методи управління ризиком на вітчизняних підприємствах.

Навчальний посібник охоплює весь спектр застосування сучасної теорії управління ризиком: ідентифікацію ризиків, аналіз та методи їх оцінювання, фінансові механізми управління ризиком (у тому числі страхування і самострахування), методи передачі ризику, організацію попереджувальних заходів і т. д.



Навчальний посібник підготував колектив авторів – викладачів ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”: д-р екон. наук, проф. Т. А. Васильєва (підрозділи 3.2.1, 3.2.9, 4.2); д-р екон. наук, проф. С. В. Лєонов (підрозділи 3.2.3, 3.2.6, 3.2.10); д-р екон. наук, проф. І. О. Школьник (підрозділ 4.3); канд. екон. наук, доц. Ю. М. Петрушенко (підрозділ 6.2);  канд. екон. наук, доц. Н. Г. Євченко (підрозділ 3.2.7); канд. екон. наук, доц. Л. Ю. Сисоєва (підрозділ 4.1); канд. екон. наук, доц. Д. Л. Циганюк (підрозділи 3.2.4, 3.2.5); канд. екон. наук Я. М. Кривич (підрозділи 2.5, 3.1, 3.2.8, 4.4.1, 5.1–5.3, 6.1); канд. екон. наук А. В. Буряк  (підрозділи 1.1–1.4); канд. екон. наук М. Г. Мінченко (підрозділи 2.1–2.4); канд. екон. наук О. Б. Афанасьєва (підрозділ 4.4.2); канд. екон. наук С. Д. Богма (підрозділи 3.2.2, 6.3); канд. екон. наук А. С. Ласукова (підрозділ 6.3).

Навчальний посібник призначений для студентів і викладачів економічних вищих навчальних закладів усіх форм навчання. Посібник буде корисним і для працівників виробничих підприємств, комерційних фірм і банків, страхових і податкових організацій.



Розділ 1
Ризик та його ключові характеристики

Невизначеність та ризик – головна


складність та головний шанс бізнесу”

(Девід Хертц, американський юрист)

1.1 Поняття невизначеності та ризику 


У повсякденному житті найкращим прикладом невизначеності є формування людиною думок та суджень щодо майбутнього розвитку подій – вартості нерухомості через місяць, величини попиту на нову комп’ютерну програму чи врожаю сільськогосподарських культур восени. Можливість отримання абсолютного точного знання існує лише у випадках, пов’язаних із визначенням фізичних параметрів (розмірів, маси, сили тощо) об’єктів оточуючого середовища та за умови використання складних лабораторних методів. У повсякденному житті знання щодо майбутнього, яке знаходиться під впливом значної кількості факторів, що не піддаються вивченню та передбаченню, базуються на основі приблизних оцінок, що і формує поняття невизначеності.

Невизначеність має постійний та об’єктивний характер незалежно від того, береться вона до уваги чи ігнорується. Але, як показує досвід, недооцінка невизначеності є небезпечною та іноді загрозливою не лише для окремого суб’єкта, а й для людства в цілому. На сучасному етапі розвитку людства та господарських систем зокрема невизначеність розглядається невід’ємною характеристикою ринкового середовища, яке знаходиться в постійному русі та зміні. Це, у свою чергу, потребує адаптації поведінки економічних суб’єктів, зокрема через прийняття ними господарських та управлінських рішень в умовах невизначеності.

У загальному сенсі “невизначеність” означає неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з точки зору ймовірності їх реалізації, так і з точки зору видів їх прояву. Тобто невизначеність не піддається оцінці. П. Самуельсон зазначає, що “невизначеність створює невідповідність між тим, чого люди чекають, і тим, що насправді відбувається”. Ступінь невизначеності залежить як від характеру
невизначених параметрів, так і від терміну прогнозування (зростає зі збільшенням останнього).

В економічній сфері поняття невизначеності тісно пов’язане з проблемою повноти знання про середовище функціонування, зокрема обмеженістю інформації (як одним з видів ресурсів), яка необхідна для прийняття господарських рішень. У даному випадку обмеженість інформаційного ресурсу викликана невідповідністю його основним якісним характеристикам, серед яких:



повнота – відображення всіх економічних процесів та явищ, які є суттєвими та важливими для прийняття раціонального господарського рішення;

зрозумілість – доступність її усвідомлення тим користувачем, для якого вона призначена;

достовірність – об’єктивність та відповідність реальному стану речей;

актуальність – відповідність поточному моменту часу.

Виходячи з цього, невизначеністю є недостатність інформації про умови, в яких буде здійснюватися економічна діяльність чи реалізовуватися проект, що обумовлює складність визначення кінцевих результатів господарської діяльності на всіх рівнях економічної системи. Наприклад, відсутність інформації щодо прогнозованого рівня інфляції країни у наступному році ускладнює розрахунок норми віддачі на вкладений інвестором капітал у проект з будівництва торговельного комплексу (на мікроекономічному рівні) чи орієнтовної вартості кредитних ресурсів у банківській системі (на макроекономічному рівні).

Поняття невизначеності є досить широким і складним зі значним спектром різновидів прояву. Розглянемо її ключові класифікаційні ознаки.

У загальному сенсі невизначеність означає неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з точки зору ймовірності їх реалізації, так і з точки зору видів їх прояву. Тобто невизначеність – це те, що не піддається оцінці.

В економічній сфері невизначеність пов’язана з обмеженістю інформаційного ресурсу та означає недостатність інформації про умови, у яких буде здійснюватися економічна діяльність чи реалізовуватися проект

Класифікація невизначеності

1. За природою походження невизначеність може бути:

істинною, яка зумовлена властивостями економічних процесів та явищ. У даному випадку мова йде, з одного боку, про об’єктивну неможливість врахування впливу випадкових чинників та обмеженість людського пізнання на певному етапі його розвитку, а з іншого – численність економічних суб’єктів з власними інтересами та особливою поведінкою;

інформаційною, яка викликана обмеженістю інформації щодо об’єктивних процесів та економічної поведінки суб’єктів.

2. За причинами виникнення невизначеність буває:



інформаційна, яка обумовлена дефіцитом (надлишком) інформації, її недостовірністю чи неактуальністю, та (або) асиметрією інформації на ринку. Проблема асиметрії інформації на ринку стала центральною в дослідженнях нобелівських лауреатів 2001 року – американських економістів Дж. Ейкерлофа, М. Спенса та Дж. Стігліца, та характеризує ситуацію, коли одні суб’єкти ринку володіють інформацією, якої не мають інші зацікавлені сторони, призводячи до неефективності використання засобів та ресурсів в економіці.

часова, пов’язана з динамізмом зовнішнього середовища функціонування економічного суб’єкта (наприклад, зміною кон’юнктури ринку, асортименту продукції, поведінкою конкурентів) та, відповідно, впливом фактора часу на прийняття ним управлінських рішень;

соціально-економічна, зумовлена нестабільністю умов функціонування економічної системи країни – податкової чи бюджетної політики держави, стабільності національної грошової одиниці, обсягів іноземних інвестицій в країну, рівня безробіття, стану освіти та медицини, демографічної ситуації;

політико-правова, пов’язана зі змінами законодавчих вимог та норм права, політичної системи (в т.ч. політичної стабільності та спрямованості державної політики);

екологічна, яка обумовлена глобальними змінами екологічної ситуації, зокрема пов’язаними з забрудненням навколишнього середовища, глобальним потеплінням, обмеженістю природних ресурсів та ін.;

технологічна, яка безпосередньо пов’язана з темпами науково-технічного прогресу, рівнем інноваційності національної економіки країни тощо.

3. За ймовірністю настання подій невизначеність існує у вигляді:



повної невизначеності, яка характеризується майже близькою до 0 прогнозованістю настання подій;

повної визначеності, для якої характерним є близька до 1 прогнозованість настання подій;

часткової невизначеності, яка має більш практичний характер, порівняно з вищенаведеними варіантами, та характеризується ступенем прогнозованості настання подій в діапазоні від 0 до 1. Так, у процесі прийняття управлінських рішень невизначеність потребує обов’язкового урахування, частіше за все шляхом формалізованого її опису, зокрема усіх можливих варіантів та умов реалізації проекту з подальшим перетворенням інформації щодо факторів невизначеності в інформацію щодо ймовірності їх реалізації.

Таким чином, невизначеність слугує необхідною та достатньою умовою виникнення ризику. Тільки за умови багатоваріантності розвитку майбутнього та наявності елементів непередбаченості можна говорити про існування ризику (за умови визначеності ризики відсутні).

Невизначеність є необхідною умовою виникнення ризику.
Невизначеність – це одна з причин виникнення ризику

Ризик є невід’ємною складовою будь-якої сфери життєдіяльності суспільства. Виникнення поняття відносять до сфери азартних ігор та необхідності оцінювання небезпеки, на яку наражаються в процесі гри її учасники. Термін “ризик” походить від латинського “risicare”, що означає “зважитися”. Хоча зустрічаються й інші варіанти трактування: від грецького “ridsikon, ridsa” – скеля; італійського “risiko” – небезпека, загроза; французького “risqoe” – погроза, ризикувати.

У ринкових умовах ризик зазвичай пов’язаний з результатами господарської діяльності, які можуть бути як позитивними (у даному випадку ризик виступає можливістю), так і негативними (ризик виступає загрозою). Відтак ризик виникає тільки за умови наявності мінімум двох сценаріїв розвитку подій, відповідно двох і більше можливих результатів. Альтернативні наслідки реалізації ризику дозволяють визначати його передусім як ймовірність 1) виникнення негативних наслідків дій; 2) будь-якого відхилення від запланованих результатів; 3) виникнення як позитивних, так і несприятливих наслідків. Одним із поширених наслідків реалізації ризику є помилковість прийнятих рішень, що призводить до втрат. Втрати можуть бути:

матеріальними (у вигляді виникнення непередбачених витрат на утримання обладнання, придбання сировини, оплату енергії тощо);

трудовими (вимірюються втратою робочого часу внаслідок виникнення непередбачених обставин);

фінансовими (оцінюються завданою грошовою шкодою, пов’язаною з виплатою непередбачених платежів, податків, а також недоотриманими доходами);

втратами часу (визначаються годинами, днями, місяцями затримання необхідного результату);

специфічними втратами (наприклад, моральними – втратою репутації, соціальними – втратою довіри з боку споживачів тощо).

Об’єктом ризику виступає зазвичай матеріальний об’єкт (індивідуум або майно) чи майновий інтерес (нематеріальна властивість об’єкта, наприклад, прибуток).

Водночас ризик – це не лише результат певних дій чи ймовірність настання певної події, сутність ризику розкривається також і через причини його виникнення (джерело ризику). Причиною ризику є певна подія, ймовірність реалізації якої можна визначити, а ось час та місце її виникнення точно визначити неможливо. Вона обумовлена специфікою ринкових відносин, впливом зовнішніх факторів (навколишнього середовища) та внутрішніх (в т.ч. суб’єктивних особливостей осіб, що приймають рішення). Відтак з точки зору природи походження ризик має три сторони: об’єктивну, суб’єктивну, об’єктивно-суб’єктивну. Об’єктивна сторона передбачає притаманність ризику реально існуючим явищам та процесам незалежно від його усвідомлення та врахування індивідуумом. Суб’єктивна сторона означає індивідуальність оцінювання величини ризику внаслідок моральних, психологічних та ідеологічних принципів тощо. Об’єктивно-суб’єктивна сторона ризику означає його визначеність процесами як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. До основних джерел виникнення ризику належать:

невизначеність природних процесів та явищ (проявляється у вигляді стихійних сил природи – землетрусів, ураганів, граду тощо, та, як наслідок, негативного впливу на результати економічної діяльності);

випадковість подій (обумовлена ймовірнісною сутністю соціально-економічних та технологічних процесів та неможливістю передбачення настання певного результату);

суперечливість інтересів і тенденцій (наприклад, конкуренція);

інформаційна обмеженість (неповнота чи недостатня якість інформації);

неможливість однозначного пізнання об’єктів, процесів та явищ;

різноманітність соціально-психологічних установок та оцінок індивідуумів у процесі прийняття рішень.

Отже, структурно ризик являє собою взаємопов’язану сукупність таких складових, як джерело ризику (події або групи подій, які несуть у собі загрозу виникнення втрат або шанс отримання додаткових вигод порівняно з ситуацією відмови від ризику); об’єкт ризику (те, на що впливає джерело ризику); наслідки реалізації ризику (результат реалізації загрози або шансу) (рис. 1.1).

загроза

шанс


наслідки

об’єкт


негативні

позитивні

РИЗИК

Джерело


Рисунок 1.1 – Структура ризику

Крім того, структурно ризик можна описати за допомогою наступних характеристик:

небезпека;

охоплення ризиком;

вразливість (чутливість до ризику);

ступінь взаємодії ризиків.



Небезпека – потенційна загроза виникнення збитків або іншої форми реалізації ризику, обумовлена специфікою об’єкта, особливостями ризикової ситуації і природою зазначеної шкоди. Небезпека є ключовою характеристикою ризику, без неї ризик просто неможливий.

Охоплення ризиком – характеристика ситуації, яка загрожує виникненням збитків або іншої форми реалізації ризику. У технічному сенсі це кількість одиниць спостереження. Залежно від особливостей ризику під ним можуть розумітися різні речі: при аналізі смертності це може бути кількість осіб у досліджуваній групі; а при аналізі ризику природних катастроф – площа небезпечної території.

Уразливість – інтенсивність, з якою може виникнути збиток різного розміру відносно розглянутого об’єкта. По суті уразливість являє собою з одного боку кількісний вимір ризику, а з іншого – виявлення впливу різних чинників на величину ризику.

Взаємодія з іншими ризиками – розгляд групи ризиків (портфеля ризиків). При цьому взаємозв’язок ризиків розуміється в самому широкому сенсі слова, а не тільки в значенні наявності або відсутності статистичної залежності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал