Навчальний посібник Під загальною редакцією Т. А. Васильєвої, Я. М. Кривич Суми двнз "уабс нбу" 2015 (075. 8)



Сторінка12/28
Дата конвертації10.12.2016
Розмір3.5 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   28

3.2 Традиційні методи кількісної оцінки ризику

3.2.1 Статистичний метод аналізу ризику


Статистичний метод оцінки ризику ґрунтується на принципі екстраполяції на майбутнє тенденцій зміни деякого досліджуваного показника за певний проміжок часу в минулому. Застосовується для оцінки економічних ризиків у тих випадках, коли підприємство має значний обсяг аналітико-статистичної інформації за певний час щодо результативності здійснення господарських угод та ін.

Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії ймовірностей розподілу випадкових величин. Це означає, що, маючи достатню інформацію про реалізацію певних ризиків у минулих періодах конкретних видів господарської діяльності, будь-який суб’єкт господарювання може оцінити ймовірність їх реалізації у майбутньому.

За допомогою статистичного методу можна оцінити ризик не тільки конкретної угоди, але й підприємства в цілому, коли проаналізувати динаміку його прибутків за певний час.

З метою оцінки ступеня прийнятності економічного ризику в економічній літературі з теорії бізнесу і підприємництва введено поняття областей ризику.



Областю ризику називається деяка зона загальних втрат на ринку, в межах якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику

Класифікація областей ризику при цьому приймається з урахуванням вимог Національного банку України за оцінкою стану активів банку, а також за рейтинговою шкалою визначення класу позичальника банку, тобто п’ять областей, або зон ризику:

безризикова зона;

область мінімального ризику;

область підвищеного ризику;

область критичного ризику;

область катастрофічного ризику.

Для кількісної оцінки рівня втрат вводять поняття “коефіцієнт ризику”.



Коефіцієнт ризику – співвідношення можливих втрат до розміру власних засобів господарюючого суб’єкта

Для інвестиційних компаній такий коефіцієнт визначають, наприклад, як граничне співвідношення всього капіталу компанії до суми її активів. У загальному випадку його визначають співвідношенням можливих втрат до розміру власних засобів господарюючого суб’єкта.

Кожна з областей ризику характеризується різними значеннями коефіцієнта ризику (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Характеристика основних областей ризику


Область ризику

Коефіцієнт ризику

Характеристика області ризику

Безризикова
область

0

Характеризується відсутністю будь-яких втрат при здійсненні господарської діяльності з гарантією одержання розрахункового прибутку. Теоретично прибуток не обмежений

Область мінімального ризику

0–0,25

Характеризується розмірами втрат, які не перевищують чистого прибутку. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно
не одержить чистого прибутку. У кращому випадку – чистий прибуток буде менше його розрахункового значення. Основні риси зони допустимого ризику такі:

- часті випадки настання ризику;

- незначний розмір втрат, що випадає на одну ризиковану ситуацію;

- велика ймовірність виникнення втрат певного рівня;

- втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року;

- настання ризикованих подій не приводить систему до зміни певних цілей



Область підвищеного ризику

0,25–0,5

Характеризується втратами, що не перевищують валового доходу. Підприємство ризикує тим, що у гіршому випадку воно не зможе виплатити заробітну плату своїм працівникам за виконану роботу, але при цьому покриє матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом продукції

Область критичного ризику

0,5–0,75

Характеризується втратами, величина яких не перевищує виторгу
від реалізації продукції. Інакше кажучи, коли будуть втрати в зоні критичного ризику, то підприємець може не тільки не одержати ніякого прибутку, а й втратити всі кошти, вкладені в господарську діяльність. Характерними ознаками критичного ризику є:

- нечасті випадки настання ризику;

- середній рівень імовірності виникнення певного рівня втрат;

- порушення системи такою мірою, яке призводить до зміни


поставлених цілей

Область катастрофічного ризику

0,75–1

Характеризується втратами, порівнянними з розміром власних коштів підприємства. Основними рисами зони катастрофічного ризику є:

- вкрай рідкі випадки настання ризику;

- дуже низька ймовірність виникнення втрат певного рівня;

- низький рівень передбачуваності ризику або навіть і сумнівність його передбачення;

- настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації фірми




Приклад 3.2

На основі статистичних даних про діяльність машинобудівного підприємства за 3 роки, зокрема про результати виробництва та реалізації гідротурбін, розрахувати коефіцієнт ризику та розподіл його значень. Вихідні дані наведені в таблиці 3.2.



Таблиця 3.2 – Частота виникнення втрат в областях ризику

Рік

Область мінімального ризику

Область підвищеного
ризику


Область критичного
ризику


Область
катастрофічного
ризику


2011

0,32

0,33

0,05

0,05

2012

0,35

0,20

0,20

0,05

2013

0,05

0,17

0,25

0,38

Загальну частоту виникнення втрат Fa визначимо як суму частот. Відповідно по роках:



F0 (2011)= (0,32 + 0,33 + 0,05 + 0,05)/1 = 0,75;

F0 (2012)= (0,35 + 0,20 + 0,20 + 0,05)/1 = 0,80;

F0 (2013)= (0,05 + 0,17 + 0,25 + 0,38)/1 = 0,85.

Як видно з табл. 1, втрати знаходяться в областях ризику II–V.

Оскільки в даних областях коефіцієнт ризику набуває значень: у II – 0–0,25; у III – 0,25–0,50; у IV – 0,50–0,75; у V – 0,75–1,00, то в якості Xі візьмемо середні значення коефіцієнта ризику в кожній області (як для інтервального ряду).

Тоді очікуване (середньозважене) значення коефіцієнта ризику для 2013 р. буде наступним:



Стандартне відхилення:



Отже, очікуване значення коефіцієнта ризику буде дорівнювати 0,56, а стандартне відхилення – 0,20. Отримане значення коефіцієнта ризику знаходиться в області критичного ризику, проте може коливатися від області мінімального ризику до області катастрофічного ризику К = 0,56 ± 0,20.

Розрахунок коефіцієнтів ризику для інших років проводиться аналогічно. Обчислення очікуваних значень та їхнього розмаху для кількох років дозволяє виявити тенденції їх зміни та, відповідно, зміни шансів підприємства на успіх у даній галузі діяльності. Результати розрахунків, виконаних за даними табл. 3.2, представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Результати розрахунків


Рік

Е

σ

2011

0,237

0,20

2012

0,286

0,23

2013

0,56

0,20

На рисунку 3.1 нижче графічно представлено зміну коефіцієнта ризику в часі (за період з 2011 по 2013 р.) та екстраполяцію отриманої тенденції на 2014 р. за допомогою лінійної функції.

Як бачимо з рисунка 3.1, спостерігається тенденція до зростання ризику, і в 2014 році коефіцієнт ризику може сягнути значення в 0,7, що в принципі відноситься до тієї ж області ризику, проте вже дуже близько до катастрофічного рівня ризику, а отже підприємству необхідно вживати заходів щодо зменшення рівня ризику.


Лінійна апроксимація (коефіцієнт ризику)

Коефіцієнт ризику


Рисунок 3.1 – Динаміка коефіцієнта ризику та його екстраполяція
Даний метод може бути досить точним, якщо будуть виконуватися наступні умови:

дз)аналізований період повинен бути не меншим, ніж 5 років (з якомога більшою періодичністю звітності, чим більша кількість спостережень – тим вища ефективність методу);

ди)присутність чіткої тенденції зміни рівня ризику протягом досліджуваного періоду;

дк)виявлені тенденції в динаміці досліджуваного показника зберігаються і у прогнозному проміжку часу за інших рівних умов.

Переваги і недоліки статистичного методу оцінки ризику систематизовані в таблиці 3.4.

Даний метод майже не використовується, коли зовнішні та внутрішні умови економічного середовища підприємства різко та різноспрямовано змінюються. Він в основному орієнтований на виявлення існуючих тенденцій, ніж на передбачення майбутніх результатів.


Таблиця 3.4 – Переваги та недоліки статистичного методу оцінки ризику

Переваги

Недоліки

1. Найточніший і найбільш обгрунтований
метод оцінки ризику за наявності статистичної інформації за великий
проміжок часу.

2. Відносно невеликі витрати на проведення


оцінки ризику

1. Не може бути застосований в умовах різких різноспрямованих змін внутрішнього і зовнішнього середовища.

2. Більшою мірою орієнтований на констатацію існуючого становища, чим на прогнозування майбутніх результатів.

3. Відсутність єдиного підходу до методики розрахунку коефіцієнта ризику.

4. Висока трудомісткість робіт.

5. При прогнозуванні на основі короткострокових оцінок досить великий ризик отримання помилкових даних.

6. Може бути застосований тільки за наявності досить великих і достовірних статистичних даних не менше, чим за 3–5 минулих періодів господарювання.

7. Може бути застосований тільки за наявності чітко виражених тенденцій зміни ризику у минулому і сьогоденні, при збереженні виявлених тенденцій зміни оціночного показника впродовж прогнозованого періоду (аналогічні зовнішні умови в аналізованому і прогнозованому періодах).

8. Не дозволяє детально врахувати усі чинники ризику


Використовувані в даний час методи статистичного оцінювання, як правило, мають властивість зниження рівня невизначеності в міру накопичення експериментальних даних. Характерна їх особливість полягає в тому, що вони базуються на аналізі малих вибірок. Можливо, одним із перспективних напрямків досліджень у галузі аналізу невизначеності буде подальший розвиток ентропійних підходів до аналізу інформації.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   28


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал