Навчальний посібник охорона праці у фармацевтичній галузі для викладачів та студентів V курсу фармацевтичного факультету



Сторінка6/6
Дата конвертації11.01.2017
Розмір1.62 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6

Розділ 5. Основи охорони праці у процесі зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення

Відповідно до вимог щодо нормування технічної документації, всі лікарські засоби та вироби медичного призначення мають зберігатися у належних умовах протягом терміну, який дозволений.

Збереження великої кількості лікарських засобів і виробів медичного призначення вимагає суворого дотримання відповідних технологічних умов, порушення яких може зумовити не тільки раннє псування такої продукції, але й погіршання хімічного складу повітря та умов праці персоналу.

Фармацевтична продукція як хіміко-фармацевтичних підприємств, так і аптечних закладів, як правило, надходить до власних складів цих установ або потрапляє на державні аптечні бази та аптечні склади.

Згідно з Державними будівельними нормами України (ДБН В 2.2-10-2001), аптечні склади мають бути розміщені в окремо розташованих будівлях. Розміщення аптечних складів у громадських будівлях, а також у допоміжних будівлях промислових підприємств є припустимим лише за умов улаштування вантажно-розвантажувального майданчику для під’їзду машин (рампа з навісом) поза фронтом вікон приміщень з постійним перебуванням людей. Висота рампи повинна відповідати рівню днища кузова вантажного автомобіля, ширина - має складати не менше ніж 2 м. Тільки у разі узгодження із органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, за умов дотримання санітарних вимог до рівня шуму, можливі інші варіанти розміщення вантажно-розвантажувального майданчика.

Розташування аптечних складів на цокольному поверсі та у підвальних приміщеннях можливе лише за відсутності в них комунікацій та при дотриманні чинних санітарно-гігієнічних вимог і норм протипожежної безпеки.

До структури аптечного складу, як правило, входять приміщення для зберігання лікарських засобів, а також побутові та допоміжні приміщення.

Площа приміщень зберігання лікарських засобів в аптечному складі повинна складати не менше 30 м2. Причому набір приміщень і умови зберігання в них визначаються завданням на проектування відповідно до переліку лікарських засобів, що зберігаються.

Аптечні склади повинні мати мінімальний набір побутових і допоміжних приміщень, а саме: кімнату для персоналу (0,75 м2 на одного працівника, але не менше 8 м2), вбиральню (2 м2), а також приміщення для зберігання предметів прибирання (2 м2) або шафу залежно від потужності закладу.

Необхідно зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №447 від 12.05.1997 року “Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів” необхідно забезпечити, щоб:



    • приміщення для зберігання запасів лікарських засобів були обладнані стелажами, шафами, холодильниками та іншим устаткуванням;

    • умови зберігання наркотичних, сильнодіючих, вогненебезпечних, термолабільних та інших лікарських засобів, лікарської сировини та виробів медичного призначення в повній мірі відповідали існуючим вимогам;

    • господарські суб’єкти, незалежно від форм власності, забезпечували повну відповідність виробничих приміщень аптек та їх структурних підрозділів гігієнічним вимогам до зберігання та реалізації лікарських засобів, охорони праці тощо.

Дані щодо переліку та площі приміщень аптечних закладів для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення наведені в табл. 5.1.

Таблиця 5. 1

Перелік та площа приміщень аптечних закладів для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення

Приміщення

Аптека, яка здійснює тільки реалізацію продукції, м2

Аптека, яка здійснює виготовлення та реалізацію продукції, м2

Матеріальна лікарських засобів

11,5

15,0

Матеріальна легкозаймистих та горючих рідин

4,0

4,0

Матеріальна засобів гігієни і санітарії та виробів медичного призначення

6,0

6,0

Матеріальна лікарської рослинної сировини

4,0

4,0

Матеріальна допоміжних матеріалів і тари

-

8,0

Примітка: В аптеці з мінімальною площею приміщень допускається суміщення матеріальної засобів гігієни і санітарії, виробів медичного призначення та матеріальної допоміжних матеріалів і тари.

Складування, зберігання та реалізація різноманітної аптечної продукції у великих об’ємах має здійснюватися за умов, якщо:



    • продукція складована у приміщеннях, які відповідають всім вимогам нормативно-технічної документації;

    • продукція розміщується у суворій відповідності до правил розмежування за токсикологічними групами та призначенням;

    • у приміщеннях (місцях збереження) створено належний температурно-вологісний, вентиляційний та світловий режими;

    • налагоджено виконання всіх вимог щодо порядку зберігання та реалізації вогненебезпечної і вибухонебезпечної продукції;

    • відпрацьовано порядок проведення утилізації та знищення неякісних лікарських засобів і виробів медичного призначення;

    • створені умови для безпеки та охорони праці персоналу.

За особливостями технологічного процесу при виробництві лікарських засобів та їх реалізації обов’язковим є улаштування складської зони, що об’єднує у своїй структурі приміщення для прийняття, складування та зберігання, відбору проб для контролю якості і відпуску сировини, допоміжних речовин, матеріалів та готових лікарських засобів.

В приміщеннях для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення повинна підтримуватися певна температура та вологість повітря, періодичність перевірки яких становить не рідше 1 разу на добу. Для спостереження за цими параметрами складські приміщення необхідно забезпечити термометрами і гігрометрами, які розміщуються на внутрішніх стінах сховища на достатній відстані від нагрівальних приладів на висоті (1,5-1,7 м) від підлоги та не менше 3 м від дверей. У кожному з них має бути заведена карта обліку температури і відносної вологості.

Для підтримання чистоти повітря приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією з механічним спонуканням.

У випадку, якщо приміщення, призначені для зберігання лікарських засобів та виробів медичного призначення, неможливо обладнати припливно-витяжною вентиляцією, рекомендується зробити в них кватирки або фрамуги.

Аптечні склади та аптеки обладнуються приладами центрального опалення. He допускається здійснювати опалення приміщень газовими приладами з відкритим полум’ям або електронагрівальними приладами з відкритою електроспіраллю.

На складах, розташованих у кліматичній зоні з великими відхиленнями від допустимих норм температури і відносної вологості повітря, приміщення для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення повинні бути обладнані кондиціонерами та забезпечені необхідною кількістю стелажів, шаф, піддонів та підтоварників. Встановлення стелажів здійснюється таким чином, щоб вони знаходилися на відстані 0,6-0,7 м від зовнішніх стін та на відстані не менше ніж 0,5 м від стелі і не менш ніж 0,25 м від підлоги. Стелажі по відношенню до вікон повинні бути розташовані таким чином, щоб проходи були освітлені, а відстань між стелажами становила не менше ніж 0,75 м для забезпечення вільного доступу до товару.

Приміщення аптечних складів (баз) повинні утримуватися у чистоті, підлога приміщень періодично (але не рідше одного разу на день) має прибиратися вологим способом із застосуванням дозволених миючих засобів.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення у приміщеннях для їх зберігання необхідно розташовувати з урахуванням найбільш повного використання площ, створення найкращих умов праці для аптечних працівників та забезпечення можливості застосування засобів механізації. Лікарські засоби і вироби медичного призначення слід розташовувати на стелажах, в шафах, та у разі такої необхідності, на підлозі, попередньо підклавши під них піддон, підтоварник або спеціальну плиту. He рекомендується розташовувати поруч лікарські засоби, співзвучні за назвою, а також сильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього вживання, які суттєво відрізняються вищими дозами.

У приміщеннях для зберігання лікарські засоби розміщуються окремо у суворій відповідності до певних токсикологічних груп список А (отруйні та наркотичні речовини), список Б (сильнодіючі речовини) та загальний список.

Лікарські засоби за списками А та Б повинні зберігатися згідно з діючими наказами:


    • відповідно до певних фармакологічних груп;

    • залежно від способу вживання (внутрішнє, зовнішнє);

    • відповідно до агрегатного стану (рідкі окремо від сипучих, газоподібних тощо);

  • відповідно до фізико-хімічних властивостей лікарських засобів та впливу різних факторів навколишнього середовища;

    • з урахуванням установлених термінів придатності для лікарських засобів;

    • з урахуванням характеру різних лікарських форм.

Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за наступними групами:

    • гумові вироби;

    • вироби з пластмас;

    • перев’язувальні засоби та допоміжні матеріали;

    • вироби медичної техніки.

В процесі зберігання слід проводити візуальний нагляд за станом тари, зовнішніми ознаками лікарських засобів і виробів медичного призначення не рідше одного разу на місяць. У разі пошкодження тари необхідно негайно усунути її дефекти або перекласти її вміст в іншу тару. У випадку зовнішніх змін лікарських засобів потрібно провести контроль їх якості згідно з вимогами Державної фармакопеї та інших нормативно-технічних документів з метою визначення придатності останніх до використання в установленому порядку.

В приміщеннях для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також на території складу (бази) необхідно систематично проводити заходи боротьби з гризунами, комахами та іншими шкідниками.

Розглядаючи вимоги, які пред'являються до зберігання різних груп лікарських засобів і виробів медичного призначення, слід відзначити, що всі лікарські засоби у залежності від фізичних і фізико-хімічних властивостей та особливостей впливу на них різноманітних факторів зовнішнього середовища, розподіляються на такі, що: вимагають захисту від світла, вологи, дії випаровування, підвищеної або зниженої температури, дії газів, які містяться в навколишньому середовищі, відносяться до категорії пахучих або використовуються як дезінфікуючі засоби.

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від світла, належать: антибіотики, галенові препарати (настоянки, екстракти, концентрати з рослинної сировини), рослинна лікарська сировина, органопрепарати, вітаміни та вітамінні препарати, кортикостероїди, ефірні та жирні олії, дражировані препарати, солі йодисто- та бромистоводневої кислот, галогензаміщені сполуки, нітро- та нітрозосполуки, нітрати та нітрити, аміно- та аміносполуки, фенольні сполуки, а також похідні фенотіазину.

Такі лікарські засоби слід зберігати в тарі із світлозахисних матеріалів (скляна тара оранжевого кольору, металева тара, упаковка з алюмінієвої фольги або полімерних матеріалів, забарвлених у чорний, коричневий або жовтогарячий колір), у темному приміщенні або в шафах, пофарбованих усередині чорною фарбою і з щільно підігнаними дверцятами або у щільно збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (нітрат срібла, прозерин тощо) скляну тару обклеюють чорним світлонепроникним папером.

До лікарських засобів, які вимагають захисту від дії вологи, належать: гігроскопічні речовини та препарати (наприклад, ацетат калію, сухі екстракти, рослинна лікарська сировина, гідролізуючі речовини, солі азотної, азотистої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, глікозиди, антибіотики, ферменти, лікарські речовини, які характеризуються за фармакопейною статтею як такі, що дуже легко розчиняються у воді, а також лікарські речовини, вміст вологи в яких не повинен перевищувати рівень, установлений Державною фармакопеєю та іншою нормативно-технологічною документацією.

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії атмосферних парів води, слід зберігати у сухому приміщенні в прохолодному місці, в щільно запакованій тарі з водо- паронепроникних (скло, метал, алюмінієва фольга, товстостінна пластмасова тара) матеріалів або в скляній тарі з герметичною упаковкою, залитою зверху парафіном.

Лікарські засоби означеної групи, що знаходяться в упаковці з полімерної плівки та призначені для постачання підвідомчої аптечної мережі, в центральних районних аптеках слід зберігати в заводській упаковці, в інших аптеках - лікарські засоби слід перекласти у скляну або металеву тару.

Серед лікарських засобів цієї групи особливої уваги вимагає організація зберігання таких препаратів, як гіпс палений, гірчиця в порошку та гірчичники, які у разі поглинання вологи перетворюються з дрібного порошку у дрібні зерна та втрачають свої властивості, і отже, стають непридатними до вживання у медичній практиці. Щоб запобігти їх псуванню:



    • гіпс палений слід зберігати в добре закритій тарі (наприклад, у щільно збитих дерев’яних ящиках або бочках, обкладених всередині поліетиленовою плівкою);

    • гірчицю в порошку слід зберігати в герметично закритих банках;

    • гірчичники слід зберігати в пачках та упаковках в пергаментному папері або поліетиленовій плівці, які розміщують у щільно укупорену тару (картонні ємності, обклеєні всередині полімерною плівкою).

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від звітрювання, випаровування та дії підвищеної температури, належать: легкоплавкі речовини, бактеріальні препарати (вакцини, сироватки, бактеріофаги, антитоксини), антибіотики, органопрепарати, гормональні препарати, вітаміни та вітамінні препарати, препарати, які містять глікозиди, медичні жири і масла, а також мазі на жировій основі).

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії підвищеної температури, слід зберігати при кімнатній (18-20 °С) або прохолодній (12-16 °С) температурі. В окремих випадках вимагається забезпечення більш низької температури зберігання (наприклад, для препаратів АТФ така температура становить 3-5 °С), що повинно бути вказано на етикетці або в інструкції до застосування препарату.

Бактеріальні препарати необхідно зберігати у промисловій упаковці окремо за найменуваннями при температурі, вказаній для кожного з них на етикетці або інструкції до застосування. Бактеріальні препарати одного і того ж найменування зберігають за відповідними серіями, з урахуванням терміну придатності та забезпеченням візуального огляду не рідше, ніж один раз у 3 місяці.

Антибіотики слід зберігати у промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші вказівки на етикетці.

Органопрепарати зберігають у захищеному від світла прохолодному сухому місці при температурі від 0 до 15 °С, якщо немає яких-небудь інших вказівок на етикетках або інструкціях до вживання.

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від дії зниженої температури, належать речовини, фізико-хімічний стан яких після замерзання змінюється і, при наступному нагріванні до кімнатної температури, не відновлюється (40 % розчин формальдегіду, розчин інсуліну тощо).

Тому 40 % розчин формальдегіду (формалін) слід зберігати при температурі не нижче +9 °С. У разі появи осаду розчин витримують при кімнатній температурі, потім обережно зливають і використовують, виходячи з фактичного вмісту формальдегіду.

Льодяну оцтову кислоту необхідно зберігати при температурі не нижче +9 °С. У разі появи осаду кислоту витримують при кімнатній температурі до розчинення осаду. У випадку, коли осад не розчиняється, рідку частину кислоти зливають та використовують, виходячи із фактичного вмісту оцтової кислоти в препараті.

Медичні жирні олії вимагають зберігання при температурі не нижче +10 °С. У разі появи осаду їх витримують при кімнатній температурі, зливають та перевіряють на відповідність до вимог, викладених в Державній фармакопеї.

До групи лікарських засобів, які вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому середовищі, належать: речовини, які реагують з киснем повітря, різні сполуки аліфатичного ряду з ненасиченими міжвуглецевими зв’язками, циклічні сполуки з боковими аліфатичними групами та ненасиченими міжвуглецевими зв’язками, фенольні та поліфенольні речовини, морфін та його похідні з незаміщеними гідроксильними групами, гетерогенні та гетероциклічні сполуки із вмістом сірки, ферменти та органопрепарати, речовини, які реагують з вуглекислим газом повітря, солі лужних металів та слабких органічних кислот (наприклад, барбітал-натрій, гексенал тощо), препарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін); окис та перекис магнію, їдкий натр тощо.

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії газів, слід зберігати в герметично укупореній тарі з матеріалів, непроникних для газів, заповненій по самі вінця.

Лікарські засоби, які легко окислюються киснем повітря, повинні зберігатися у сухому приміщенні в скляній тарі з герметичною укупоркою, що залита парафіном.

Особливу увагу слід звернути на створення оптимальних умов для зберігання солей барбітурової кислоти, які необхідно зберігати в герметично укупореній тарі, залитій парафіном, з матеріалів, непроникних для атмосферних парів та вуглекислого газу.

Групу пахучих лікарських засобів складають як леткі, так і практично нелеткі речовини та препарати, що мають сильний запах. Такі речовини слід зберігати ізольовано у герметично закритій тарі, непроникній для запаху, окремо за найменуваннями.

До групи барвних лікарських засобів належать речовини, розчини та суміші яких залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та інших предметах, що змивається внаслідок застосування звичайної санітарно-гігієнічної обробки (брильянтовий зелений, метиленовий синій, індигокармін тощо). Барвні лікарські засоби необхідно зберігати у спеціальній шафі в щільно закупореній тарі, окремо за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного засобу, насамперед, необхідно виділити спеціальні ваги, ступку, шпатель та інвентар.

Лікарська рослинна сировина повинна зберігатися в сухому, добре вентильованому приміщенні, в чистій сухій, без сторонніх запахів та однорідній для кожної партії сировини тарі, безпосередньо в аптечних закладах - в скляній, металічній тарі, або в ящиках з кришкою, на складах (базах) - у пакунках, мішках, паперових багатошарових або тканинних ящиках. Для пакування фасованої лікарської рослинної сировини використовуються картонні пачки, поліетиленові або паперові пакети, обгортки паперові, контурні сотові упаковки тощо.

Оптимальними мікрокліматичними параметрами для зберігання лікарської рослинної сировини слід визнати такі: температура повітря - 18-20 °С, відносна вологість повітря - 30-40 %.

У приміщеннях з великою кількістю оздоблювального скла сировина повинна зберігатися на стелажах, які встановлюються на відстані не менше ніж 15 см від підлоги. Оптимальні умови для штабелювання: для ягід, насіння та бруньок - не більше 2,5 м, для листя, квіток та трав - не більше 4 м, для інших видів сировини – понад 4м . Штабель повинен бути розміщений на відстані не менше ніж 25 см від стін складу, проміжки між штабелями мають становити не менше ніж 80 см.

На кожному штабелі повинна бути етикетка (розміром 20 х 10 см) із назвою сировини, підприємства відправника, року та місяця заготівлі, номера партії, дати надходження для рослин, що містять серцеві глікозиди, дані про біологічну активність тощо.

Лікарські рослини можуть містити цілий комплекс різноманітних природних речовин. Тому кількісна перевага деяких з них у рослині передбачає забезпечення особливих умов для зберігання лікарської рослинної сировини. Так, лікарську рослинну сировину, яка містить ефірні масла, зберігають ізольовано в добре запакованій тарі. Деякі гігроскопічні трави, листя та плоди необхідно зберігати у скляній або металевій тарі, що герметично закупорена і, у разі необхідності, залита парафіном (наприклад, листя наперстянки тощо).

При зберіганні лікарської сировини, що вміщує поживні речовини, для запобігання її псуванню різноманітними амбарними шкідниками, рекомендується розташовувати у місцях зберігання флакон з хлороформом, в корок якого вставлено трубочку для звітрювання парів хлороформу.

Готові лікарські рослинні збори зберігають в аптеках та на аптечних складах (базах), дотримуючись загальних правил. Особливу увагу при цьому слід приділяти лікарській рослинній сировині, яка містить серцеві глікозиди, для якої згідно з вимогами Державної фармакопеї встановлено більш суворі правила та терміни зберігання, а також проведення повторного контролю з метою визначення рівня біологічної активності.

Отруйну та сильнодіючу лікарську сировину зберігають в окремому приміщенні або в окремій шафі під замком.

Трави, корені, кореневища, насіння, плоди, які втратили нормальне забарвлення, запах та необхідну кількість діючих речовин, уражені пліснявою, попсовані амбарними шкідниками тощо, у залежності від рівня ураження або бракують, або використовують після додаткової переробки.

Зберігання готових лікарських форм повинно відповідати вимогам Державної фармакопеї, які ставляться до зберігання лікарських засобів з врахуванням властивостей інгредієнтів, що входять до їх складу.

Всі готові лікарські форми повинні зберігатися в оригінальній упаковці, етикеткою назовні. На стелажі, полиці, шафи, де вони знаходяться, має прикріплятися стелажна картка, на якій зазначається найменування препарату, серія, термін придатності та кількість лікарських засобів. Картка віддруковується на цупкому папері і заводиться на кожну серію, що надходить. Такий підхід надає можливість здійснювати адекватний контроль за її своєчасною реалізацією. Крім того, у відділі повинна знаходитися картотека за термінами придатності. Препарати, які підлягають повторному контролю, зберігаються окремо від інших до отримання результатів лабораторного аналізу.

Таблетки і драже зберігаються ізольовано від інших лікарських форм у заводській упаковці, яка уберігає їх від зовнішніх дій і розрахована на відпуск окремим хворим та лікувальним закладам. Зберігання таблеток і драже повинно здійснюватися в сухому, а якщо необхідно - у захищеному від світла місці.

Щорічно таблетки і драже необхідно перевіряти з метою встановлення первинних ознак їх розкладання. Щоб уникнути розвалювання нижніх шарів таблеток під вагою верхніх, маса упаковки не повинна перевищувати 3 кг.

Лікарські форми для ін’єкцій слід зберігати у прохолодному, захищеному від світла місці в окремій шафі або ізольованому приміщенні у спеціальній тарі, що ураховує їх крихкість.

Рідкі лікарські форми (сиропи, настоянки) повинні зберігатися в герметично укупореній, заповненій доверху тарі у прохолодному, захищеному від світла місці. При зберіганні настоянок осади, що випадають, відфільтровують і, якщо відфільтрована рідина після перевірки якості відповідає діючим вимогам Державної фармакопеї, її вважають придатною до вживання.

Плазмозаміщуючі та дезінтоксикаційні розчини зберігають ізольовано при температурі в межах від 0 до 40 °С у захищеному від світла місці.

Екстракти зберігають у скляній тарі, запакованій нагвинчуваною кришкою та корком з прокладкою, в захищеному від світла місці. Рідкі та густі екстракти зберігають при температурі 12-15 °С. Осади, які випадають в рідких екстрактах з часом відфільтровують і, якщо екстракти після перевірки відповідають вимогам Державної фармакопеї, їх вважають придатними до вживання.

Мазі та лініменти зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці в щільно запакованій тарі. У разі необхідності умови зберігання комбінують в залежності від властивостей інгредієнтів. Наприклад, препарати, які мають в своєму складі леткі та термолабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10 °С.

Зберігання супозиторіїв повинно здійснюватися у сухому, прохолодному та захищеному від світла місці.

Зберігання препаратів в аерозольних упаковках повинно проводитися при температурі -35 °С у сухому, захищеному від світла місці, подалі від вогню та опалювальних приладів. Аерозольні упаковки слід оберігати від ударів та механічних пошкоджень.



Для зберігання гумових виробів медичного призначення в приміщеннях необхідно забезпечити:

    • захист від світла, особливо прямих сонячних променів, високої (понад 20 °С) та низької (нижче 0 °С) температури повітря, повітря з високою швидкістю руху (протяги, механічна вентиляція), впливу нагрівальних приладів, механічних пошкоджень (стискування, згинання, скручування, витягування тощо);

    • умови для попередження висихання і деформації препаратів та втрати їх еластичності, при відносній вологості не менш ніж 65 %;

    • ізоляцію від дії агресивних речовин (йод, хлороформ, хлористий амоній, лізол, формалін, кислоти, органічні розчинники, замазувальні масла, луги, хлорамін Б).

Приміщення для зберігання гумових виробів слід розташовувати не на сонячній стороні, а в напівпідвальних темних або затемнених приміщеннях. Для підтримування у сухих приміщеннях підвищеної вологості рекомендується ставити посудини з 2% водним розчином карболової кислоти та вуглекислим амонієм, який сприяє зберіганню еластичності гуми.

Гумові вироби (крім пробок) не можна укладати в декілька шарів, внаслідок того, що предмети, які знаходяться в нижніх шарах, здавлюються і зліплюються. Шафи для зберігання гумових виробів повинні мати щільно закриті дверці та цілком гладеньку поверхню всередині. Внутрішнє упорядкування шаф залежить від виду гумових виробів. Тому повинні бути передбачені шафи для зберігання гумових виробів у лежачому положенні (бужі, катетери, пузирі для льоду), які обладнуються висувними шухлядами з таким розрахунком, щоб можна було розміщувати предмети на всю довжину, вільно, не допускаючи їх згинання, сплющування або скручування, а також зберігання виробів у підвішеному стані (джгути, зонди, іригаторні трубки), які обладнуються вішалками, розташованими під кришкою шафи. Вішалки повинні бути змінними, з тим щоб їх можна було виймати з підвішеними предметами. Для укріплення вішалок установлюється накладка з виїмкою.

Гумові вироби розміщують у сховищах за найменуваннями та термінами придатності, причому на кожну партію гумових виробів прикріплюють ярлик з вказівкою найменування та терміну придатності.

Зберігання лікарських засобів та виробів медичного призначення обов’язково має проводитися з урахуванням терміну їх придатності, тобто терміну, протягом якого вони зберігають терапевтичний ефект і знаходяться в умовах, що відповідають вимогам діючої нормативно-технічної документації.

Терміни придатності мають бути вказані на упаковках для всіх лікарських засобів. Якщо в нормативно-технічній документації на лікарські засоби зазначено “Препарат контролюється щорічно” або “Активність контролюється щорічно”, на упаковці, крім “Придатний до...”, ставиться відповідний напис.

Дезінфікуючі засоби (хлорамін Б тощо) слід зберігати в герметично закупореній тарі, у захищеному від світла місці в ізольованому приміщенні, подалі від місць для зберігання пластмасових, гумових та металевих виробів, а також приміщень для одержання очищеної води.



Особливої уваги заслуговують вимоги щодо порядку зберігання та поводження з лікарськими засобами і виробами медичного призначення, які мають вогненебезпечні та вибухонебезпечні властивості. В залежності від фізико-хімічних властивостей вогненебезпечні речовини поділяються на легкозаймисті та легкогорючі, а вибухонебезпечні - на вибухові та вибухонебезпечні, що здатні утворювати вибухові суміші та стислі гази.

З метою попередження будь-яких негараздів під час зберігання вогне- та вибухонебезпечних засобів у складських або аптечних умовах установлюються особливі вимоги, і, в першу чергу, кожен, хто поступає на роботу, повинен пройти вступний та первинний інструктаж на робочому місці з питань поводження з вогне- та вибухонебезпечними речовинами, стислими газами, техніки безпеки та протипожежної безпеки, надання першої допомоги потерпілому від нещасного випадку тощо.

He рідше одного разу на рік необхідно проводити перевірку знань у співробітників з питань зберігання лікарських засобів, які мають вогне- та вибухонебезпечні властивості, техніки безпеки та протипожежної безпеки. З цією метою створюється кваліфікаційна комісія. Результати перевірки повинні бути оформлені протоколом.

Всі аптечні заклади та аптечні склади повинні мати і зберігати у належних місцях первинні засоби гасіння пожежі в кількостях, узгоджених з місцевими органами державного пожежного нагляду.

В аптеках та на аптечних складах (базах) мають бути розроблені, узгоджені з державним пожежним наглядом та затверджені адміністрацією правила пожежної безпеки для певного закладу, складені та розміщені в доступних для ознайомлення місцях поетапні плани евакуації на випадок виникнення пожежі або стихійного лиха.

Складські приміщення для зберігання вогне- та вибухонебезпечних речовин повинні повністю відповідати будівельним нормам та правилам проектування і, отже, бути ізольованими, захищеними від дії прямих сонячних променів, атмосферних осадів і ґрунтових вод, обладнаними механічною припливно-витяжною вентиляцією тощо.

Приміщення для зберігання легкозаймистих вогненебезпечних речовин мають бути побудовані з вогнетривких матеріалів, та розташовані на відстані не менше, ніж 20 м від інших складських будівель і 50 м від житлових приміщень.

Лікарські вогне- та вибухонебезпечні засоби слід зберігати за принципом подібності, тобто відповідно до їх фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей, характером упаковки тощо.

У разі відсутності окремих сховищ для легкозаймистих речовин допускається їх зберігання в загальних вогнетривких будівлях, а також у будівлях, поділених на секції при обов’язковій ізоляції приміщень, виділених для зберігання означених речовин, від сусідніх приміщень вогнетривкими стінами, які відповідають вимогам пожежної безпеки.

Необхідну кількість вогненебезпечних речовин для поточних витрат допускається тримати у фасувальних кімнатах складів або аптек при суворому дотриманні заходів пожежної безпеки, причому залишкові кількості вогненебезпечних речовин по закінченні роботи мають бути повернені на місце основного зберігання.

Підлога складів та розвантажувальних майданчиків повинна мати тверде та рівне покриття, що виключає наявність вибоїн та інших нерівностей (забороняється використовувати дошки або залізні листи для вирівнювання підлоги) та забезпечує зручне і безпечне пересування людей, вантажів та транспортних засобів, а також простоту і легкість прибирання складських приміщень.

Приміщення складів для зберігання вогне- та вибухонебезпечних лікарських засобів повинні бути обладнані вогнетривкими стійкими стелажами, які установлюють на відстані 25 см від підлоги та стін, причому ширина стелажів не має перевищувати 1 м, а повздовжній прохід між ними навпаки має перевищувати 1,35 м.

Електропроводка, освітлювальна арматура та електрообладнання повинні бути у вибухонебезпечному стані з розміщенням вимикачів та кнопочних автоматів у коридорі.

В аптеках для зберігання вогне- та вибухонебезпечних речовин передбачається ізольоване приміщення, яке повинно бути заблоковано охороною та пожежною сигналізацією.

Приміщення для зберігання легкозаймистих та горючих речовин повинні бути розташовані на першому поверсі, мати у зовнішній стіні віконний отвір не менш ніж 1,1 м2 при ширині або висоті не менш ніж 0,75 м, залізобетонні перекриття, стіни з вогнетривких матеріалів з межею вогнестійкості не менш ніж 0,75 години, цементовану підлогу з ухилом від дверей та двері з межею вогнестійкості не менш ніж 0,6 години, зовнішній вихід з будівлі або ізольований вихід від всіх інших приміщень всередині будівлі в коридорі.

В аптеках, розміщених у будівлі іншого призначення, кількість вогненебезпечних речовин, які зберігаються у нерозфасованому вигляді, не повинна перевищувати 100 кг.

Легкозаймисті рідини у кількості понад 100 кг необхідно зберігати в окремо розміщеному будинку у скляній або металевій тарі, ізольованій від приміщень для зберігання вогненебезпечних речовин інших груп.

Під особливою увагою та постійним суворим контролем повинні знаходитися приміщення для приймання, відпуску і фасування лікарських засобів та медичних виробів з вогне- та вибухонебезпечними властивостями. У разі надходження подібного товару необхідно терміново його розподілити за місцями основного зберігання. Під час приймання особливу увагу слід звертати на стан укупорки тари індивідуального зберігання. Категорично забороняється одночасне розфасування декількох лікарських речовин в одному приміщенні. Кількість речовин на робочому місці фасувальника не повинна перевищувати змінної потреби. Наприкінці робочого дня залишки речовин мають бути повернені у приміщення основного зберігання. Після закінчення фасування кожного найменування лікарських засобів приміщення ретельно провітрюється.

На складах основного зберігання для вогне- та вибухонебезпечних речовин ззовні, а також на дверях кожного приміщення для зберігання і роботи з названими речовинами та всередині цих приміщень повинні бути зроблені незмивні чіткі написи: “Вогненебезпечно”, “Вибухонебезпечно”, “Палити забороняється”, “У випадку пожежі дзвонити по телефону 101” тощо.

Загалом, на складах легкозаймисті та легкогорючі вогненебезпечні речовини повинні зберігатися окремо від інших матеріалів.

Слід підкреслити, що основною небезпечною властивістю таких речовин є леткість, легке випаровування та легке займання від будь-якого зовнішнього джерела (відкритий вогонь, електричний розряд тощо). Тому зберігання та роботу з вогненебезпечними речовинами слід проводити дуже обережно і подалі від вогню. У разі необхідності нагрівання речовин, що визначені, цей процес повинен проводитися на водяних банях або електроплитках із закритою спіраллю.

Пари більшості легкозаймистих рідин можуть справляти виражений шкідливий вплив на організм. Тому ємності з цими речовинами повинні бути щільно закупорені. Забороняється зберігати легкозаймисті та горючі речовини у відкритій тарі.

Легкозаймисті рідини (спирт етиловий, скипидар, ефір тощо) зберігають у щільно закупореній міцній скляній або металевій тарі, щоб запобігти випаровуванню рідин з посудини.

Бутлі, балони та інші великі ємності з легкозаймистими та горючими рідинами повинні бути розміщені на полицях у декілька рядів з використанням різних прокладних матеріалів. Складування цих речовин біля опалювальних приладів не допускається. Відстань від стелажа штабеля до нагрівального елемента повинна бути не менш ніж 1 м.

Бутлі з легкозаймистими та горючими рідинами мають зберігатися в тарі, що захищає їх від ударів, або в балоноперекидачах в один ряд. В аптеках на робочих місцях може зберігатися така кількість речовин, яка не перевищує змінну потребу. При цьому ємності повинні бути щільно закриті.

Забороняється зберігання легкозаймистих та горючих рідких речовин у тарі заповненій по вінця. Ступінь заповнення повинен становити не більше 90 % від об’єму. Спирти у невеликих кількостях зберігаються в металевих ємностях, які заповнюють не більше як на 95 % об’єму.

Забороняється сумісне зберігання легкозаймистих речовин з мінеральними кислотами (сірчана та азотна кислоти тощо), стисненим та зрідженим газами, легкозаймистими речовинами (перев’язувальний матеріал, рослинна олія, сірка), а також з неорганічними солями, які утворюють з органічними речовинами вибухонебезпечні суміші (хлорат калію, перманганат калію, хромат калію тощо).

Ефір медичний та ефір для наркозу зберігають у фабричній упаковці в темному прохолодному місці (подалі від вогню та нагрівальних приладів).

Хлорид кальцію не є горючою речовиною, проте під час контакту з рідкими маслоподібними органічними продуктами може викликати їх займання, а з аміаком та солями амонію - вибух, тому його зберігання повинно здійснюватися ізольовано з урахуванням описаних вище властивостей.

В ході роботи з легкозаймистими рідинами необхідно дотримуватися особливої обережності, а також постійно спостерігати за станом тари, її герметичністю і справністю. У разі виявлення несправності тари слід терміново вжити заходи щодо негайного їх усунення або речовини, які в ній містилися, перекласти в іншу тару тощо.

Пробки бочок допускається відгвинчувати та загвинчувати тільки інструментами з м’якого металу, який не дає іскор при ударі, за допомогою дерев’яних молотків. При відкатці бочок та їх завантаженні у сховище необхідно бути обережним, щоб уникнути удару бочки та утворення іскор.

Окремі легкозаймисті рідини (спирт, ефір медичний тощо) мають властивості щодо утворення під час зберігання статичної електрики, яка може викликати спалах рідини. Тому фасування таких рідин на складі слід проводити в окремих приміщеннях, обладнаних засобами протипожежного захисту. При їх зливанні та фасуванні металевий посуд повинен мати заземлення. Тару, звільнену від легкозаймистих рідин, слід залишити на деякий час відкритою.



Вибухонебезпечні речовинні повинні зберігатися на ізольованому вогнестійкому складі у спеціальних приміщеннях (відсіках), ізольованих вогнетривкими стінками.

При зберіганні вибухонебезпечних речовин слід вжити заходів проти забруднення їх пилом, який може бути причиною вибуху.

Крім того, ємності з вибухонебезпечними речовинами (штангласи, бляшані барабани, склянки тощо) необхідно щільно закривати для уникнення попадання пари в повітря.

Перманганат калію при взаємодії з пилом, сіркою, органічними маслами, ефірами, спиртом, гліцерином, органічними кислотами та іншими органічними речовинами стає вибухонебезпечним. Тому зберігати його на складах слід у спеціальному відсіку в бляшаних барабанах, а в аптеках - у штангласах з притертими пробками окремо від вищеназваних засобів. Нітрат срібла зберігається у невеликих кількостях (на складах - до 5 кг, в аптеках - до 50 г) ізольовано від отруйних речовин.

Розчин нітрогліцерину, що відомий як вибухова речовина, необхідно зберігати в аптеках або на аптечних складах у невеликих добре закупорених склянках або металевій посудині в прохолодному темному місці з дотриманням застережних засобів від вогню. Пересувати посуд з нітрогліцерином та відважувати цей препарат слід особливо обережно, тому що випаровування пролитого нітрогліцерину загрожує вибухом. Крім того, слід урахувати, що попадання навіть невеликих кількостей на шкіру може викликати сильний головний біль.

Ефір під час зберігання (особливо при контакті з повітрям) утворює перекиси, які у разі струсу, удару, тертя або підвищення температури також можуть зумовлювати вибух, тому робота з ним потребує особливої обережності.

Категорично забороняється зберігання всіх вибухонебезпечних речовин разом з кислотами та лугами.

Переносити балони з вибухонебезпечними та легкозаймистими рідинами необхідно тільки удвох у спеціально пристосованих клітях або корзинах із справними ручками. Корзини з великими бутлями і ящики або кліті (понад 20 кг), а також речовини, які вміщені в тверду тару, необхідно переміщати тільки на спеціальних візках з м’яким ходом коліс.

Під час зберігання азотної та сірчаної кислот мають бути вжиті заходи до недопущення їх зіткнення з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

У приміщення, в яких зберігаються вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини, при аваріях електроосвітлення категорично забороняється входити з гасовими лампами та свічками. В таких випадках слід користуватися тільки електроліхтарем.

Зрозуміло, що викладені вимоги мають бути адаптовані до конкретних виробничих умов та технологічних процесів. Крім того, необхідно зазначити, що навіть при правильному зберіганні лікарських засобів і предметів медичного призначення певна їх кількість при несвоєчасній реалізації або за інших обставин підлягає утилізації та знищенню. Виконання таких заходів має велике значення, зокрема внаслідок того, що:


    • нереалізована аптечна продукція може без потреби займати цінні виробничі (складські) площі;

    • створюються умови для порушень вимог щодо зберігання аптечної продукції, і тому можливе їх розщеплення та подальше псування з виділенням шкідливих речовин, що можуть призвести до погіршання умов праці;

    • своєчасна та правильно виконана утилізація, або знищення неякісних лікарських засобів, має велике екологічне значення.

Ще одним надзвичайно важливим аспектом забезпечення оптимального зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення та поводження з ними є виконання фахівцями фармацевтичної галузі правил проведення утилізації та знешкодження неякісних лікарських засобів, які є обов’язковими для всіх установ, закладів, організацій, підприємств незалежно від форми власності та видів їх діяльності. Підтвердженням важливості таких заходів став наказ Міністерства охорони здоров’я України № 199 від 07.07.1996 року.

Вищезазначені правила поширюються на вітчизняні та закордонні лікарські засоби, термін придатності яких закінчився або які не можуть бути застосовані за своїм призначенням у зв’язку з тим, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації, а також на наркотичні і психотропні засоби, що входять до Переліку наркотичних засобів і психотропних речовин та їх аналогів.

Наявність неякісних лікарських засобів, включаючи ті, термін придатності яких закінчився, встановлюється працівниками Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України, експертами Фармакологічного комітету або фармацевтами, які відповідають за одержання і зберігання лікарських засобів. Факт наявності неякісних лікарських засобів фіксується спеціальним актом.

У разі виходу на ринок лікарських засобів вітчизняного виробництва, які не відповідають вимогам нормативно-технічної документації з вини виробника, вони повертаються виробнику. Причому всі матеріальні витрати при цьому лягають на виробника.

Проте слід зазначити, що термін придатності лікарських засобів, які мають високу хімічну стійкість та високу залишкову цінність і, головне, не змінили зовнішнього вигляду, може бути подовжений.

Дозвіл на подовження терміну придатності з визначення нового терміну придатності надає Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів на підставі здійснення аналітичних досліджень, проведених у спеціальних контрольно-аналітичних лабораторіях.

Організацію і фінансування досліджень з метою визначення можливості подовження терміну придатності лікарських засобів здійснює на договірних засадах установа, якій належать відповідні лікарські засоби.

Неякісні лікарські засоби можуть бути використані як сировина для промисловості, тобто можуть підлягати утилізації.

Утилізація лікарських засобів здійснюється після одержання дозволу відповідно до існуючого порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №440 від 20.06.1995 року. Всі роботи, пов’язані з утилізацією неякісних лікарських засобів, здійснюються на договірних засадах.

Неякісні лікарські засоби, що не можуть бути утилізовані, та такі, термін придатності яких не може бути подовжений, підлягають знищенню.

Керівник установи (лікарні, аптеки, аптечного складу тощо), в якій виявлені неякісні лікарські засоби, видає наказ про необхідність їх знищення.

У разу надходження неякісних лікарських засобів по лінії гуманітарної допомоги, експертна комісія Фармакологічного комітету приймає рішення щодо їх придатності для подальшого медичного використання. В такому випадку лікарський засіб має бути повернений до країни-відправника або підлягає знищенню, що фіксується відповідним актом комісії, яка складається з представників Фармакологічного комітету, митних органів та одержувача гуманітарної допомоги. Одержувач вживає організаційних заходів до забезпечення знищення неякісних лікарських засобів.

Вибір методу знищення неякісних лікарських засобів визначається з урахуванням ступеня їх небезпечності для здоров’я населення та навколишнього середовища.

Лікарські засоби, які належать до сильнодіючих, а також антибіотики, вакцини та сироватки знищуються на полігонах захоронения токсичних промислових відходів або у спеціалізованих виробничих комплексах, узгоджених з державною санітарно-епідеміологічною службою в установленому порядку.

Знищення малотоксичних лікарських засобів здійснюється окремо за кожним найменуванням шляхом надання їм нетоварного вигляду (механічне пошкодження твердих лікарських форм та упаковок від ліків, змішування рідких та пастоподібних препаратів з піском тощо) з наступним вивезенням на полігон побутових відходів.

Факт знищення лікарського засобу оформляється відповідним актом.



ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. / Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004. – 408с.

  2. Гогіташвілі Г.Г., Карчевські Є.-Т., Лапін В.М. / Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 367 с.

  3. Гогіташвілі Г.Г. / Системи управління охороною праці: Навч. посіб. для ВНЗ. – Львів: Афіша, 2002. – 318с. 

  4. Долин П.А. / Справочник по технике безопасности. – М.: Энергоиздат, 1982. - 800с.

  5. ДСН 3.3.6.04299 «Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень».

  6. Жидецький В.Ц. / Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320с.

  7. Закон України «Про охорону праці» в редакції від 18.11.2012 р.

  8. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 17.10.2013 р.

  9. Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»  в редакції від 01.01.2011 р.

  10. Кодекс законів про працю України в редакції від 15.10.2013 р.

  11. Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки. – К.: Основа, 2003. – 192 с.

  12. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці».

  13. Наказ Міністерства Освіти України «Про затвердження Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах» № 429 від 30.10.1993 р.

  14. Наказ Міністерства Праці та Соціальної Політики України «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» № 260 від 08.06.2001 р.

  15. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський та ін. – К.: А.С.К., 2003. – 1024с.

  16. Охорона праці у медицині та фармації / В.М Мороз, І.В. Сергета, Н.М. Фещук, М.П. Олійник. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 544с.

  17. Охорона праці (питання та відповіді) / В.М. Москальова, В.А. Батлук, С.Л. Кусковець, В.Л. Филипчук. – Рівне: Вища Освіта, 2011. – 399 с.

  18. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання / К.Н.Ткачук, М.О.Халімовський, В.В.Зацарний та ін. – К.: Основа, 2006 – 448 с.

  19. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 30.11.2011 р. № 1232.

  20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професійних захворювань» від 08.11.2000 р. № 1662.

  21. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру» № 270 від 22.03.2001 р.

  22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» № 442 від 01.08.1992 р.

  23. Практикум із охорони праці: Посібник / В.Ц.Жидецький, В.С.Джигирей, В.М. Сторожук та ін. – Львів: Афіша, 2000 – 352 с.

Інтернет-ресурси:

  1. http://www.rada.gov.ua - Офіційний сайт Верховної Ради України.

  2. http://www.dnop.kiev.ua  Офіційний сайт Державного комітету України з промислової безпеки, хорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляду).

  3. http://www.mns.gov.ua  Офіційний сайт МНС України.

  4. http://www.social.org.ua  Офіційний сайт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

  5. http://www.iacis.ru  Офіційний сайт Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (МПА СНД).

  6. http://base.safework.ru/iloenc  Енциклопедія з охорони та безпеки праці МОТ.

  7. http://www.nau.ua  Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України (НАУ)».

  8. http://www.budinfo.com.ua  Портал «Україна будівельна: будівельні компанії України, будівельні стандарти: ДБН, ДСТУ».

  9. http://www.oxpaha.ru  ОХОРОНА. Інтернет-газета про безпеку.

http://www.gazeta.asot.ru  Електронна версія газети «Безпека Праці і Життя».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал