Навчальний посібник охорона праці у фармацевтичній галузі для викладачів та студентів V курсу фармацевтичного факультету



Сторінка2/6
Дата конвертації11.01.2017
Розмір1.62 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6

Розділ 1. Організація охорони праці персоналу у фармацевтичній галузі

Фармацевтична галузь країни на сучасному етапі набуває свого становлення та невпинного розвитку: неухильно зростає кількість та суттєво підвищується якість лікарських засобів та виробів медичного призначення, що випускаються вітчизняними фармацевтичними підприємствами, фірмами та об’єднаннями, серед яких, насамперед, слід відзначити таких виробників фармацевтичної продукції, як: “Дарниця”, “Київмедпрепарат”, “Борщагівський ХФЗ”, “Стірол”, “Фармак”, “Київський вітамінний завод”, “Сперко-Україна” тощо.

Нині у фармацевтичній галузі державної, комунальної та приватної власності лише одних провізорів працює більше 19 тисяч осіб. В умовах жорсткої ринкової конкуренції вітчизняна фармацевтична галузь ціною великих зусиль і за державної підтримки та відповідних інвестувань збільшує об’єм своєї продукції і розширює спектр її реалізації.

В таких умовах відбувається становлення великої мережі різноманітних аптечних закладів та суттєво зростає кількість осіб, що працюють в них.



Фармацевтична галузь об’єднує як виробництво, так і реалізацію великого асортименту лікарських засобів та виробів медичного призначення, і саме тому на людей, зайнятих у ній, негативні чинники виробничого середовища справляють не лише ізольований, але й поєднаний, комбінований та комплексний вплив.

Тому не випадково Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” № 36 від 16.01.2003 року до Списку № 1 та Списку № 2 включено абсолютну більшість професій фармацевтичної галузі.

Необхідно відзначити і відповідне ставлення держави до зміцнення вітчизняної фармацевтичної галузі, в якій відчутним є напрацювання і законодавчої бази, і галузевих нормативів. Проте абсолютна більшість розроблених нормативних актів стосуються переважно питань виробництва, здійснення оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, і в значно меншій мірі – питань охорони праці у фармацевтичній галузі.

Тому детальне вивчення офіційних видань, що обґрунтовують вимоги до організації фармацевтичної справи, не дає підстави зробити висновок про відсутність єдиної системи управління охороною праці та чіткого визначення заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності фахівців, які задіяні у фармацевтичній галузі, і особливо серед тих осіб, котрі працюють в аптечних закладах.

Разом з тим слід відмітити, що промислові фармацевтичні підприємства впродовж останніх років самостійно розпочали процес розроблення і впровадження єдиних систем управління охороною праці. Особливої повноти такі напрацювання набули у діяльності виробничих підрозділів фармацевтичної фірми “Дарниця”.

He можна не відзначити той факт, що за роки незалежності в Україні значно зросла тенденція щодо розвитку мереж аптечних закладів, які належать до недержавної форми власності та входять до складу різноманітних акціонерних товариств, об’єднань і фірм.

Водночас слід підкреслити, що Закон України “Про охорону праці”, визначаючи правові засади державної політики у галузі охорони праці, встановлює єдині вимоги з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності (стаття 4). Цим Законом також встановлені вимоги щодо охорони праці, які повинні враховуватися під час проектування або реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва (стаття 21). Передбачено, що не допускається здійснення будівництва, реконструкції, технічного переоснащення виробничих об’єктів соціально-культурного призначення, в тому числі таких, що належать до фармацевтичної галузі, без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування означеного кола робіт може проводитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.

У нашій країні мережа аптечних закладів відповідно до свого призначення об’єднує:



    • аптеки як заклади, в яких зберігають, готують і відпускають медичним закладам та продають населенню лікувальні засоби, перев’язувальні матеріали, предмети гігієни і санітарії та догляду за хворими. Причому аптеку, на яку покладено адміністративне та організаційно-методичне керівництво іншими аптеками району (міста), називають центральною районною (міською) аптекою, і отже, при таких аптеках обов’язково повинна функціонувати служба охорони праці;

  • аптеки лікарняні, що входять до складу лікарні і забезпечують її лікувальними засобами та іншими предметами аптечного асортименту;

  • аптеки міжлікарняні, що забезпечують лікувальними засобами та іншими предметами аптечного асортименту декілька лікарень;

  • аптечні бази (склади) та контрольно-аналітичні лабораторії;

  • магазини медичної техніки та магазини медичної оптики.

За специфікою виробничої діяльності аптеки загального типу поділяються на:



  • аптеки, які здійснюють виготовлення лікарських форм і реалізацію лікарських препаратів;

  • аптеки, які здійснюють лише реалізацію лікарських препаратів.

Крім того, слід врахувати високий ступінь поширення відокремлених аптечних структурних підрозділів, що, як правило, реалізують готові лікарські препарати:



  • аптечний кіоск – структурний підрозділ аптеки (закладу охорони здоров’я), що здійснює роздрібну реалізацію готових лікарських засобів, які дозволені до відпуску без рецептів;

  • аптечний пункт – структурний підрозділ аптеки (закладу охорони здоров’я), що здійснює роздрібну реалізацію готових лікарських засобів, які дозволені до відпуску за рецептом і без рецептів, а також виробів медичного призначення. Як правило, аптечні пункти створюються при закладах охорони здоров’я, аптечні кіоски - на виробничих підприємствах, вокзалах, у торговельних комплексах тощо.

Аптечні склади (аптечні бази) слід розглядати як заклад аптечного управління (аптечних закладів), який приймає, зберігає і відпускає аптечним та лікувально-профілактичних закладам лікувальні засоби, перев’язочні матеріали, предмети гігієни і санітарії, медичне обладнання, інструментарій та інші товари медичного призначення.

Наведена структура аптечних закладів визначає особливості їх діяльності лише в загальних рисах, насамперед для того, щоб відзначити особливості характеру та специфіки охорони праці персоналу, що працює в них, на підставі урахування особливостей виробничої діяльності. У разі необхідності дізнатися про більш повну структуру аптечних закладів слід скористатися наказом Міністерства охорони здоров’я України № 385 від 28.10.2002 року “Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських,провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я”, а також із Постановою Кабінету Міністрів України № 259 від 03.02.2010 року “Деякі питання діяльності, пов’язаної з торгівлею лікарськими засобами”.

Працівника, який задіяний у певній галузі народного господарства країни, має захищати в першу чергу діюче законодавство. В нашій країні основою для захисту людини на виробництві та забезпечення її ефективної професійної діяльності є Закон України “Про охорону праці”. До речі, наша держава стала першою серед країн СНД, яка прийняла ще у 1992 році цей Закон. На основі вказаного Закону та з урахуванням внесених до нього у 2002 році змін напрацьовано значну кількість нормативних актів, правил та положень з охорони праці та техніки безпеки.

На жаль, єдиної ефективної діючої системи охорони праці у фармацевтичній галузі на сьогодні немає, практично відсутні галузеві нормативні матеріали з охорони праці тощо.

За таких обставин механізм створення безпечних умов праці в аптечних закладах має реалізуватися насамперед шляхом вивчення існуючих у медичній галузі законів і правил, через набуття виробничого досвіду, на підставі зміцнення виробничої дисципліни та оптимізації методів організації робочого процесу тощо. Саме тому доцільним є приділення уваги матеріалам, що стосуються нормувань з охорони праці за окремими видами професійної діяльності в аптечній галузі.

Сьогодні аптечні заклади проходять складний процес роздержавлення, утворення нових форм та методів господарювання, у фармацевтичній галузі суттєво збільшується кількість суб’єктів господарської діяльності різних форм власності. За таких умов у аптечних закладах відбувається скорочення або повна ліквідація служб охорони праці, стає відчутною низька ефективність їх діяльності, що зумовлена як відсутністю кваліфікованих фахівців з охорони праці, так і відсутністю відповідних галузевих нормативних документів.

Можливо, на перший погляд, робота абсолютної більшості персоналу аптечних закладів справляє враження легкої, сприймається як така, що здійснюється у винятково чистих аптечних виробничих приміщеннях, що у своїй більшості мають відповідне обладнання та сучасне оздоблення. Однак це лише перше враження, яке у сторонньої людини може викликати певне нерозуміння. Які виробничі шкідливості мають місце в роботі аптекаря? Чи можна їх порівняти з роботою лікаря-інфекціоніста, або лікаря- патологоанатома, або радіолога-рентгенолога? Однак, якщо лікарям, що відносяться до вищеозначеного переліку, працювати важче, то чому ж абсолютна більшість посад та професій персоналу фармацевтичної галузі визнані як шкідливі і віднесені до Списків № 1 та № 2, тобто повинні розглядатися як такі, що мають право на пенсію за віком на пільгових умовах? Ми навмисно поставили ці запитання, щоб ще раз звернути увагу на новий пріоритетний напрямок державної політики у справі охорони праці фахівців інтелектуальної зайнятості. І якщо сьогодні визнано, що серед абсолютної більшості інтелектуальних професій у світі, професія лікаря є найбільш небезпечною, то поруч має стояти і лікар-провізор, працівник фармацевтичної галузі.

Якщо скористатися Переліком професійних захворювань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1662 від 08.11.2000 року, - слід визнати, що виробнича діяльність персоналу фармацевтичної галузі пов’язана із впливом великої кількості негативних чинників (табл. 1.1).


Таблиця 1.1

Перелік можливих професійних захворювань працівників фармацевтичної галузі


Назва захворювання

Небезпечні та шкідливі чинники виробничого середовища

Перелік робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійних захворювань

1

2

3

1. Захворювання, що виникають внаслідок впливу хімічних факторів:

1. Гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки, для перебігу яких характерне ізольоване або поєднане ураження органів і систем

Хімічні речовини: сировина, проміжні, побічні та кінцеві продукти

Одержання, переробка, хімічна стерилізація та застосування сировини

1.1. Токсичні ураження органів дихання: ринофарингіт, риніт, трахеїт, бронхіт, пневмоконіоз

Азотна кислота, аміак, оксид азоту, селен, сірка та її сполуки, хлор та його сполуки, фтор та його сполуки, бензол та його похідні, свинець

1.2. Гострий та хронічний персистуючий гепатит

Бензол та його похідні, аміно- та нітросполуки вуглеводнів ароматичного ряду

1.3. Токсичні ураження очей: катаракта, кон’юнктивіт, ке- ратокон’юнктивіт

Тринітросполуки, йод, фтор, азотна кислота, аміак, сірка, хлор, фтор

Одержання, переробка, хімічна стерилізація та застосування сировини

2. Хвороби шкіри: епідер- матоз, контактний дерматит, токсикодерматит, фотодерматит

Бензин, уайт-спірит, хлоровані нафталіни, кислоти, луги, органічні розчинники, хлорне вапно, солі важких металів, формалін, клеї

Виробництво і розфасовування фармацевтичних препаратів та іншої аптечної продукції, її стерилізація

2. Захворювання, що виникають внаслідок впливу виробничих аерозолів:

Пневмоконіози, бісинози, хронічний бронхіт, токсо- пиловий бронхіт, хронічний ринофарингіт

Тривале вдихання окремих органічних (в тому числі тваринних і рослинних), неорганічних та змішаних видів пилу, насамперед, при несприятливих метеорологічних умовах


Переробка лікарських рослин та іншої сировини, виготовлення та розфасування лікарських засобів

3. Захворювання, що виникають внаслідок впливу фізичних факторів:

1. Захворювання, пов’язані з дією іонізуючих випромінювань: гостра або хронічна променева хвороба; місцеві (гострі або хронічні) променеві ураження

Усі види іонізуючих випромінювань (зовнішнє опромінення або надходження радіонукліду усередину організму)

Виробництво радіо фармацевтичних препаратів, стерилізація виробів із пластмас, пакувальних виробів та деяких лікарських засобів із використанням радіаційного методу

2. Електрофтальмія

Інтенсивне ультрафіолетове випромінювання


Стерилізація води та іншої аптечної продукції, санація повітря приміщень аптечних споруд тощо



3. Катаракта

Систематичний вплив інфрачервоної енергії, ультрафіолетове, надвисоке радіочастотне та інші випромінювання

4. Гостре перегрівання (тепловий удар, непритомність, теплові судоми тощо).

Нагрівний мікроклімат та інтенсивне теплове випромінювання у виробничому середовищі


Парова та повітряна стерилізація

4. Захворювання, що пов’язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем:


1. Дисоціативні моторні розлади, в тому числі писальний спазм

Роботи, що потребують високої координації рухів і виконуються у швидкому нав’язаному темпі

Рукописні, машинописні роботи, оператори комп’ютерного набору тощо


2. Захворювання периферичної нервової системи: моно- і полінейропатії верхніх та нижніх кінцівок

Роботи, пов’язані з локальним м’язовим напруженням, однотипними рухами, які виконуються у швидкому темпі, перенесенням вантажів за участю верхніх кінцівок тощо


Фасувальні процеси, сортування та складування готової продукції


3. Прогресуюча короткозорість

Підвищене напруження зору у разі необхідності розрізнення дрібних предметів з близької відстані

Мікроскопія, сортування, визначення забарвлень ліків, читання рецептів, інструкцій тощо

5. Захворювання, що викликані впливом біологічних факторів:

Інфекційні та паразитарні захворювання, мікози, дис- бактеріози, вісцеральний кандидоз.

Контакт з інфекційними хворими (відвідувачами), поверхнями, що забруднені мікроорганізмами та антибіотиками

Робота персоналу з реалізації аптечної продукції, виготовлення, розфасування та реалізація вітамінних препаратів, антибіотиків тощо

6. Алергічні захворювання:

Алергічні захворювання: кон’юктивіт, ринофаринго-ларингіт, риносинусит, астматичний бронхіт, бронхіальна астма, дерматит, екзема, токси- кодермія, набряк Квінке, кропив’янка, анафілактичний шок, токсикоалергічний гепатит



Речовини та сполуки алергічної дії (згідно з переліком відповідних речовин)



Роботи, пов’язані з впливом алергенів у фармацевтичній галузі (в аптечних закладах)

7. Злоякісні новоутворення:

  1. Пухлини шкіри: гіперкератози, епітеліоми, папіломи, лейкокератози, рак

  2. Пухлини порожнини рота та органів дихання

  3. Рак шлунка

  4. Лейкози

Іонізуюче та ультрафіолетове випромінювання, поліароматичні вуглеводні, вінілхлорид, хром, миш’як, бензол, аміни бензольного і нафталінового рядів (бензидин, діазидин) тощо


Стерилізація пакувальних, фасувальних матеріалів, сировини та медичних препаратів, виконання контрольно-аналітичних робіт, проведення дезобробки тощо

Слід зауважити, що наведений перелік професійних захворювань далеко не повний і потребує подальших уточнень та доповнень.

Проте у будь-якому разі згідно з Законом України “Про охорону праці” (стаття 13) роботодавець (завідувач аптеки або керівник фірми) зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.



З цією метою завідувач аптеки або керівник фірми:

    • створює відповідні служби охорони праці і призначає посадових осіб, що забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці персоналу, діяльність яких повинна проводитися згідно з Положенням “Про систему управління охороною праці”. При створенні служби охорони праці завідувач аптеки або керівник фірми має керуватися існуючими нормативами, що ураховують кількість працівників:

  • 50 і більше осіб – створюється відповідна служба охорони праці;

  • 20-50 осіб – посадові функціональні обов’язки фахівців служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;

  • менше 20 осіб – можуть залучатися на договірних засадах сторонні спеціалісти, які мають відповідну підготовку.

Створення служби охорони праці аптечного закладу, затвердження обов’язків працівників структурних підрозділів з питань охорони праці та затвердження порядку взаємодії керівників структурних підрозділів з питань охорони праці мають бути визначені окремими наказами. Основний зміст обов’язків керівників аптечних підрозділів у галузі охорони праці та порядок їх взаємодії буде викладно нижче. Зокрема, керівник таких структур затверджує інструкції, положення та інші акти з охорони праці про обов’язки, права та відповідальність посадових осіб, що вирішують конкретні питання охорони праці, а також контролюють їх дотримання. При розробці та затвердженні інструкцій слід керуватися відповідним Положенням, що затверджене наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці №9 від 20.01.1998 року.

Відповідно до ДНАОП 0.00-4.15-98 інструкції з охорони праці повинні містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

У разі необхідності до інструкцій можна включати інші розділи та додатки, що:



    • забезпечують належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання і устаткування та створюють передумови до здійснення моніторингу за їх технічним станом;

    • визначають, за участю сторін, умови колективного договору і реалізують комплексні заходи з охорони праці, в тому числі встановлюють порядок проведення попередніх та періодичних медичних оглядів;

    • забезпечують виконання необхідних профілактичних заходів, усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

    • організовують проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та атестацію робочих місць і за їх результатами визначають заходи щодо усунення небезпечних та шкідливих для здоров’я працівників виробничих факторів.

Впроваджуючи у життя основні положення системи управління охороною праці, роботодавець для збереження процесів формування здорових і безпечних умов праці персоналу аптечного закладу має сприяти нерозривному зв’язку процесу виробництва із засобами та заходами щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також економічній зацікавленості працівників у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Керівник структурного підрозділу аптечного закладу (завідувач відділу, завідувач аптечного складу, завідувач контрольно-аналітичної лабораторії тощо) є безпосереднім організатором виробництва та в повній мірі відповідає за створення безпечних умов праці підлеглого персоналу і, отже, зобов’язаний:

    • на основі знань законодавств про охорону праці впроваджувати та забезпечувати ефективне функціонування системи управління охороною праці у підрозділі аптечного закладу;

    • організовувати та забезпечувати відповідне виконання технологічних процесів та експлуатацію обладнання в умовах безаварійної роботи;

    • створювати безпечні та здорові умови праці на робочих місцях, впроваджувати ефективні технічні засоби безпеки, а також здійснювати контроль за виконанням заходів з охорони праці, що передбачені приписами, актами, наказами та розпорядженнями;

    • розробляти пропозиції до річних та перспективних планів заходів з охорони праці і колективного договору, забезпечувати їх виконання тощо;

    • забезпечувати проходження медичних оглядів та проведення інструктажів, навчання та перевірки знань з охорони праці персоналу аптечного підрозділу, контролювати дотримання порядку допусків співробітників до виконання самостійних видів робіт;

    • забезпечувати своєчасний перегляд та внесення змін до регламентів, інструкцій та інших документів з охорони праці, які регламентують правила безпечного виконання робіт;

    • організовувати своєчасне оформлення замовлень для забезпечення персоналу спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, контролювати їх справність та використання за призначенням;

    • приймати участь у комплексних та цільових обстеженнях стану охорони праці, організувати та проводити відповідні контрольні перевірки за участю уповноважених з охорони праці, аналізувати причини, що зумовили виникнення нещасних випадків та порушення вимог з охорони праці;

    • знайомити усіх щойно прийнятих на роботу з вимогами безпеки праці, забезпечувати робочі місця відповідною службовою документацією та наочними матеріалами з охорони праці;

    • організовувати належні побутові умови для персоналу закладу та лікувально - профілактичне харчування;

    • здійснювати заходи з протипожежного захисту, призупиняти роботу персоналу у разі небезпечних ситуацій, невідкладно повідомляти керівника про кожний нещасний випадок та проводити їх розслідування згідно з діючим Порядком.

Велике значення у справі охорони праці має обґрунтовано розроблена інструкція для кожного співробітника, що є виконавцем конкретного виду робіт та конкретних службових обов’язків.

У цій справі значну роль відіграють Національний науково-дослідний інститут охорони праці, Комітет медичної та мікробіологічної промисловості України, Державний науковий центр лікарських засобів, Національний фармацевтичний університет тощо, які надають значну методичну допомогу для розробки інструкцій з охорони праці та визначають основні положення їх окремих примірних зразків.

Нижче наведений зміст приблизної інструкції з охорони праці для лаборанта хімічного аналізу, основні положення якої можна використати і для розробки інструкцій з охорони праці для інших фахівців, що працюють в контрольно-аналітичних та інших лабораторіях аптечних закладів.

Інструкція з охорони праці

(для лаборанта хімічного аналізу)

1. Загальні положення

Ця інструкція встановлює вимоги щодо охорони праці для лаборанта хімічного аналізу (далі - лаборант).

Роботи, що проводяться лаборантом, відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, і, отже, обов’язково повинні виконуватися відповідно до інструкції. Згідно з Законом України “Про охорону праці” особи, які не виконують вимоги інструкції з охорони праці, що запропонована, залежно від характеру порушень притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

1.1. Лаборант має постійне робоче місце.

1.2. Лаборант повинен виконувати такі види робіт:


    • проведення складних аналізів розчинів, реактивів, концентратів, готової продукції, допоміжних матеріалів, кислот, солей за установленою методикою;

  • встановлення та перевірка складних титрів;

    • підготовка складних реактивів та перевірка їх придатності;

    • проведення в лабораторних умовах синтезу речовин за заданою методикою;

    • проведення аналізу сумішей вибухонебезпечних органічних речовин;

    • оформлення та розрахунок результатів аналізу;

    • збирання лабораторних установок за існуючими схемами;

    • проведення арбітражних аналізів простої та середньої складності;

    • виконання інших робіт відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника.

1.3. До виконання робіт за визначеним фахом допускаються особи, які:

    • досягли 18-ти років;

    • пройшли медичний огляд відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 45 від 30.03.1994 року та не мають медичних протипоказань;

    • пройшли навчання та інструктаж з питань охорони праці, в тому числі у разі виконання робіт з підвищеною небезпекою, мають навички з надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків та оволоділи правилами поведінки у разі виникнення аварій і надзвичайних ситуацій.

1.4. Лаборант зобов’язаний:

    • вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

    • дотримуватися зобов’язань з охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі: своєчасно розпочинати та закінчувати роботу, дотримуватися технологічної та обідньої перерв, не виконувати роботи, не передбачені змінним завданням, не знаходитися на роботі у позаурочний час без відповідного дозволу керівника.

1.5. В процесі виконання професійних обов’язків на лаборантів можливий вплив небезпечних і шкідливих виробничих чинників:

фізичних:



    • рухомі частинки виробничого обладнання, виробів, заготовок та матеріалів, що пересуваються;

    • напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися крізь тіло людини;

    • підвищена загазованість та запиленість повітря робочої зони;

    • підвищена або знижена температура повітря, поверхонь обладнання та матеріалів;

    • підвищена або знижена швидкість руху повітря;

    • недостатня освітленість робочої зони;

    • гострі кромки, задирки, шорсткість на поверхні заготовок, інструментів та обладнання.

  • хімічних:

    • токсична та подразнювальна дія шкідливих речовин на організм людини.

  • психофізіологічних:

    • нервово-психічні перевантаження (перенапруження окремих сенсорних систем, монотонність праці).

1.6. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, роботах, пов’язаних із забрудненням, або на роботах, які здійснюються у несприятливих температурних умовах, лаборанту за встановленими нормами безкоштовно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту:

    • халат бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;

    • ковпак бавовняний ГОСТ ССБТ 12.4.011-89;

    • взуття шкіряне ГОСТ ССБТ 12.4.137-84;

    • окуляри захисні ГОСТ ССБТ 12.4.013-85;

    • респіратор ШБ “Пелюстка” ГОСТ ССБТ 12.4.004-74;

    • рукавички гумові ГОСТ ССБТ 12.4.103-83;

    • фартух спеціальний ГОСТ ССБТ 12.4.029-76;

    • мило та синтетичні миючі засоби.

1.7. У разі проведення робіт в умовах можливого впливу на людину агресивних хімічних речовин (кислоти, луги тощо), повинен застосовуватися одяг, виготовлений з матеріалів, які забезпечують надійний захист від цих впливів.

1.8. При виконанні своїх обов’язків лаборант зобов’язаний дотримуватися вимог санітарних норм та особистої гігієни і, отже, повинен:



    • приступити до роботи, одягнувши відповідні засоби індивідуального захисту;

    • прийняти і утримувати впродовж виробничої зміни робоче місце в чистоті і порядку;

    • зберігати і приймати їжу тільки у відведених місцях;

    • зберігати харчові продукти, в тому числі молочні продукти, що видаються на підприємстві, в холодильниках, які використовуються тільки з цією метою;

    • після роботи вимити забруднені частини тіла.


2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи лаборант зобов’язаний перевірити та одягти засоби індивідуального захисту.

2.2. Ввімкнути систему припливно-витяжної вентиляції за 10-15 хвилин до початку роботи.

2.3. На робочому місці лаборанта повинні бути розміщені тільки необхідні для виконання конкретної роботи реактиви, прилади та обладнання.

2.4. Лаборант перед роботою зобов’язаний перевірити справність приладів і обладнання, ввімкнути загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію та у разі необхідності - вентиляцію у витяжній шафі.

2.5. Перед проведенням робіт із застосуванням вакууму необхідно випробовувати установку на герметичність.

2.6. У разі виявлення несправностей виробничого обладнання та засобів колективного захисту сповістити керівника робіт і не приступати до роботи до усунення виявлених несправностей.

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Всі операції, пов’язані з використанням або можливим утворенням і виділенням отруйних, їдких, вибухонебезпечних речовин або речовин, які мають специфічний запах, виконувати тільки у витяжній шафі при працюючій загальнообмінній вентиляції, із застосуванням засобів індивідуального захисту.

3.2. Для нагрівання легкозаймистих та горючих рідин не використовувати відкрите полум’я.

3.3. Змішування або розведення хімічних речовин, що супроводжуються виділенням тепла, слід виконувати тільки у термостійкому або порцеляновому посуді.

3.4. При нагріванні рідини у пробірці необхідно спрямовувати її вбік від себе та осіб, які знаходяться поруч.

3.5. При збовтуванні рідини, що знаходиться у колбах або пробірках, закривати їх пробками.

3.6. He здійснювати відбір дрібних порцій безпосередньо із великих бутлів та банок.

3.7. Лаборант повинен:

- не залишати запалені пальники та інші нагрівальні прилади без нагляду;

- не зберігати будь-які речовини невідомого походження без напису і етикеток;

- зливати відпрацьований ефір, бензол та інші горючі рідини, а також відходи кислот і лугів тільки у спеціальну тару.

3.8. Вимоги безпеки при роботі зі скляним посудом:

3.8.1. При збиранні скляних приладів та з’єднанні їх окремих частин гумовими трубками необхідно захищати руки рушником.

3.8.2. При роботі зі склом необхідно стежити за відповідністю марки скла характеру роботи, що проводиться.

3.8.3. Лаборант не повинен застосовувати нетермостійкі склянки і колби при нагріванні в них хімічних речовин на відкритому вогні або безпосередньо на електричній плитці, а також різко охолоджувати нагріті посудини, бо це може призвести до їх руйнування.

3.8.4. Скляний посуд не застосовується для роботи при підвищеному тиску.

3.8.5. Нагрівання рідини проводиться у відкритих колбах або приладах, що мають сполучення з атмосферою.

3.8.6. У разі потреби перенесення посудин з гарячою водою їх слід брати рушником двома руками, підтримуючи дно.

3.8.7. При закриванні тонкостінної посудини пробкою слід тримати її за верхню частину горлечка, руки при цьому повинні бути захищені рушником.

3.9. Вимоги безпеки при роботі з легкозаймистими та горючими рідинами:

3.9.1. Роботи з легкозаймистими та горючими рідинами повинні виконуватися тільки у витяжній шафі, що пристосована для такої роботи, у невеликих кількостях, при загальнообмінній вентиляції, що працює, та вимкнутих електроприладах і газових пальниках.

3.9.2. Нагрівання невеликих кількостей горючих рідин слід виконувати тільки на водяній бані і закритих електроплитах.

3.9.3. Легкозаймисті та горючі рідини необхідно переносити у щільно закритому посуді, розміщеному у спеціальному металевому ящику з ручками.

3.9.4. Зберігати легкозаймисті та горючі рідини слід у закритому товстостінному скляному посуді, розміщеному у металевих ящиках з кришками, стінки і дно яких повинні бути викладені негорючим матеріалом.

3.9.5. Загальний запас легкозаймистих рідин, що одночасно зберігаються, не повинен перевищувати добову потребу.

3.6.6. Розлиті легкозаймисті рідини слід негайно засипати піском. Забруднений пісок необхідно збирати тільки дерев’яною лопаткою або совком.

3.9.7. Нагрівання легкозаймистих та горючих рідин має проводитися тільки у кількості 0,2-0,5 л, при цьому необхідно під нагрівальний прилад ставити кювету (лоток).

3.9.8. Нагрівання легкозаймистих рідин можна виконувати тільки у приладах, що забезпечують повну конденсацію пари, яка утворюється.

3.9.9. Посуд, в якому виконувались роботи з легкозаймистими та горючими рідинами, після закінчення їх проведення повинен негайно промиватися гарячою водою.



3.10. Вимоги безпеки при роботі з їдкими та отруйними речовинами:

3.10.1. Луги, кислоти й інші їдкі та отруйні речовини необхідно набирати у піпетку тільки за допомогою гумової груші, неприпустимо засмоктувати їдкі та отруйні рідини у піпетку ротом.

3.10.2. Всі роботи з кислотами, лугами та іншими їдкими і отруйними речовинами необхідно виконувати у гумових рукавичках, фартусі та захисних окулярах.

3.10.3. Бутлі з кислотами слід тримати у захисній металевій тарі, що викладена негорючим матеріалом, та переносити і піднімати тільки удвох.

3.10.4. Переливання кислот і лугів з бутлів у дрібнішу тару також необхідно виконувати тільки удвох за допомогою сифона і лише під місцевою витяжною вентиляцією.

3.10.5. Для приготування розчинів кислот, кислоти необхідно приливати у воду тонкою цівкою при безперервному перемішуванні, а не навпаки.

3.10.6. Великі шматки їдкого лугу слід розколювати на дрібні шматки у спеціально відведеному місці, попередньо накривши шматки, що мають розбиватися, щільною тканиною (бельтингом) або папером.

3.10.7. Рекомендується замість монолітних шматків лугів застосовувати лускоподібні. Розчиняти твердий луг необхідно шляхом повільного його додавання невеликими порціями до води при безперервному перемішуванні. Шматки лугу слід брати тільки щипцями.

3.11. Вимоги безпеки при роботі з вакуумними системами:

3.11.1. Будь-які роботи з використанням вакууму необхідно проводити у захисних окулярах або в масці.

3.11.2. Вакуумна установка або окремі її частини, які являють найбільшу небезпеку в разі вибуху (скляні ємності великого об’єму), повинні бути екрановані дротяною сіткою або органічним склом.

3.11.3. При необхідності нагріву або сильного охолоджування частини установки слід спочатку створити необхідне розрядження і тільки після цього розпочати обережне нагрівання або охолодження.

3.11.4. Забороняється обігрівати скляні деталі працюючої вакуумної установки відкритим полум’ям, а також використовувати для їх охолоджування рідкий кисень, азот та інші низькотемпературні рідини.

3.11.5. Перегінна колба і приймальна посудина повинні бути тільки круглодонними.

3.12. Роботи в лабораторії повинні проводитися тільки на справному електрообладнанні. У разі виявлення дефектів в ізоляції проводів, несправності рубильників, штепселів, розеток, вилок та іншої електроапаратури - про це слід негайно повідомити чергового електрика (керівника).

3.13. Слід використовувати тільки переносні лампи з напругою 36 В у сухих приміщеннях і лампи з напругою 12 В у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електрострумом.

3.14. У випадках припинення подачі електроенергії всі електроприлади повинні бути знеструмлені.

3.15. Вимоги безпеки під час використання витяжної шафи:

3.15.1. Перед початком роботи необхідно перевірити наявність тяги.

3.15.2. Необхідно зачинити всі відділення витяжної шафи створами, крім того, в якому будуть проводитися виробничі операції, та опустити створу нижче рівня обличчя, але не нижче 0,4 м.

3.16. В аналітичній лабораторії загальний запас легкозаймистих рідин, що зберігаються одночасно, не повинен перевищувати добової потреби. Спільне зберігання реактивів слід здійснювати тільки з дотриманням правил пожежної безпеки.

3.17. Всі роботи, пов’язані з можливістю виділення вибухопожежо-небезпечних пари і газів, повинні проводитися у витяжних шафах при працюючій припливно-витяжній вентиляції.

3.18. В аналітичній лабораторії не допускається обробка підлоги і столів гасом, бензином та іншими органічними розчинниками – для цієї мети повинні застосовуватися пожежобезпечні синтетичні миючі засоби.

3.19. He допускається залишати на робочому місці промаслене ганчір’я і папір з огляду на ймовірність самозаймання, які потрібно збирати у металеві ящики із щільно закритими кришками і виносити наприкінці робочого дня у спеціально відведене місце, розміщене за межами лабораторії.

3.20. Перевіряти наявність витоку газу необхідно тільки мильною емульсією.

3.21. Паління дозволяється тільки у спеціально відведених місцях.

3.22. У разі виявлення під час роботи несправностей на робочому місці, в обладнанні та засобах колективного захисту слід негайно зупинити роботу, вимкнути обладнання, прилади, повідомити про це керівника робіт та без його вказівки роботу не відновлювати.

3.23. Порядок повідомлення адміністрації про нещасний випадок:

3.23.1. Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.

3.23.2. Зберігати до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших і не призведе до більш важких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних випадків у майбутньому.



4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

Після закінчення роботи лаборант повинен:

4.1. Вимкнути обладнання, газові пальники, електроприлади, закрити газ, воду, вимкнути електроенергію.

4.2. Поставити вогненебезпечні речовини у сховище та прибрати робоче місце.

4.3. У разі виявлення недоліків в роботі обладнання та несправності засобів колективного захисту слід негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

До аварійних ситуацій відносяться:



  • розгерметизація трубопроводів, обладнання тари з викидом продукту, його пари та пилу у виробниче та зовнішнє середовище;

  • загорання технологічних трубопроводів, обладнання, продукту перероблення та засобів індивідуального захисту;

  • відключення електропостачання, яке живить засоби колективного захисту, обривання і коротке замикання електрокомунікацій та електрообладнання.

5.1. У разі розливу легкозаймистих речовин та горючих речовин необхідно загасити газові пальники, вимкнути електроживлення загальним рубильником, розлитий продукт засипати піском, пісок зібрати та усунути у безпечне місце.

5.2. У випадку займання легкозаймистих речовин та горючих речовин необхідно:

- негайно приступити до гасіння полум’я шляхом застосування відповідних для даного випадку засобів гасіння (пісок, порошкові та інші вогнегасники);

- негайно вимкнути вентиляцію, пальники та нагрівальні прилади;

- винести з приміщення посудини з вогненебезпечними речовинами.

5.3. У разі виникнення іскріння (спалахування) струмопровідних частин електрообладнання, лаборант зобов’язаний його негайно знеструмити і повідомити про це електрика та завідувача лабораторії.

5.4. У випадку виникнення пожежі лаборант зобов’язаний:


    • припинити роботу;

    • знеживити електрообладнання;

    • закрити вентилі на лініях вакууму, газу та води;

    • негайно розпочати гасіння наявними засобами пожежогасіння і повідомити за телефоном “101” у пожежну охорону;

    • доповісти про те, що трапилося, завідувачу лабораторії або особі, яка його заміщує.

5.5. Порядок надання першої долікарської медичної допомоги у випадку травмування (отруєння).

5.5.1. Лаборант повинен вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому у разі нещасного випадку до прибуття лікаря.

5.5.2. Послідовність надання першої допомоги:


    • усунути вплив на організм небезпечних та шкідливих чинників, які загрожують здоров’ю та життю постраждалого (звільнити від впливу електричного струму, винести із забрудненої атмосфери, погасити одяг, що горить, тощо);

    • визначити характер та ступінь важкості травми, рівень загрози для життя постраждалого та послідовність заходів щодо його врятування;

    • виконати необхідні заходи щодо врятування постраждалого за порядком терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);

    • підтримувати основні життєві функції постраждалого до прибуття медичного працівника;

    • викликати швидку медичну допомогу або лікаря та вжити заходи для транспортування постраждалого у найближчий лікарський заклад.

Допомога постраждалому, яка надається не медичним працівником, не повинна замінювати допомогу з боку медичного персоналу і повинна надаватися лише до прибуття лікаря.

5.5.3. Конкретні дії щодо надання першої медичної допомоги постраждалому при різних ураженнях описані в інструкції з надання першої (долікарської) медичної допомоги, яка вивчається лаборантом у ході проходження первинного та цілого ряду наступних інструктажів з питань охорони праці.


У зв’язку з відсутністю єдиної системи управління охороною праці, і особливо у мережі аптечних закладів, їх завідувачам та керівникам структурних підрозділів необхідно постійно слідкувати за появою нових законодавчих положень, нормативних актів та правил з охорони праці. Особливо важливо, щоб це усвідомили фахівці з охорони праці, профспілкові активісти та представники трудових колективів. Право вимагати належних і безпечних умов праці та користуватися відповідними пільгами є невід’ємним конституційним правом працівників. Однак поки що роботодавець не зацікавлений витрачати кошти на охорону праці, а працівник не завжди володіє адекватною інформацією про свої права на відповідні пільги. Сьогодні державна політика та законодавча творчість якраз і спрямовані на ліквідацію такої невідповідності. Свідченням цього є прийняття цілого ряду відповідних законів, постанов та нормативних актів. Зокрема, доцільно звернути увагу на винятково велике значення атестації робочих місць за умовами праці, яку слід здійснювати, керуючись відповідною Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року. На жаль, досить часто роботодавець здійснює таку атестацію лише з метою визначення професійної придатності співробітників і нехтує порядком проведення оцінки робочих місць за умовами праці.

Необхідно відзначити, що саме комплексна атестація робочих місць за умовами праці надає право вимагати покращання умов виробничого середовища та обґрунтовує доцільність використання відповідних пільг, організації лікувально-профілактичного харчування тощо.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал