Навчальний посібник Національна академія державного управління при Президентові України



Pdf просмотр
Сторінка1/17
Дата конвертації27.02.2017
Розмір2.82 Kb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

1
КОМУНІКАТИВНА

ПАРАДИГМА
СУСПІЛЬНОГО

РОЗВИТКУ
Навчальний

посібник
Національна академія державного управління при
Президентові
України
Київ
2011
О. В. Соснін
А. М. Михненко
Л. В. Литвинова

2
УДК 316.3/.4(075.8)

С66
Автори :
О. В. Соснін, доктор політичних наук, професор, професор кафедри управління суспільним розвитком НАДУ;
А. М. Михненко, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри управління суспільним розвитком НАДУ;
Л. В. Литвинова, кандидат психологічних наук, доцент кафедри інформаційної політики НАДУ.
Рецензенти :
М. М. Розумний, доктор політичних наук, завідувач відділу гуманітарної
політики та безпеки Національного інституту проблем міжнародної безпеки;
А. І. Семенченко, доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник, перший заступник голови Державного комітету інформатизації України;
М. Ю. Соколов, кандидат політичних наук, редактор міжнародного відділу
інформаційної служби Міжнародної комерційної телекомпанії ICTV.
Соснін О. В.
Комунікативна парадигма суспільного розвитку : навч.
посіб. / О. В. Соснін, А. М. Михненко, Л. В. Литвинова. -К. : НАДУ, 2011. - 220 с.
УДК 316.3/.4(075.8)
Схвалено Вченою радою Національної академії
державного управління при Президентові України
(протокол № 166/13-11 від 29 грудня 2009 р.)
Викладено основні теоретико-методологічні та практичні засади дисципліни "Комунікативна парадигма суспільного розвитку. Описано ключові етапи розвитку комунікативних теорій, розкрито основні поняття, цілі та методи обробки інформаційних потоків, акцентовано увагу на проблемах розширення сфери застосування комунікацій, її функціях і ролі в інформаційному суспільстві.
Розрахований на слухачів усіх форм навчання Національної академії державного управління при Президентові України, які навчаються в магістратурі за спеціальностями "Державне управління" та "Управління суспільним розвитком, буде корисним для управлінців-практиків, фахівців з державного управління, політології, соціальних наука також студентів і викладачів, усіх, хто цікавиться новими напрямами науки управління.
Національна академія державного управління при Президентові України, 2011
Ó
С66
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(лист № 1/ІІ -7560 від 9 серпня 2010 р.)
ISBN 978-966-1617-03-1
ISBN 978-966-1617-03-1

3
Розділ
1.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ

ОСНОВИ
КОМУНІКАТИВНОГО

ФЕНОМЕНУ
1.1.
Генезис

теорій

масових

комунікацій
Ще з давнини людина намагалась застосовувати різноманітні
засоби комунікації й зв'язку. Для інтенсифікації та розширення сфери публічних комунікацій необхідно було долати великі відстані,
шукати новітні засоби пересування та використовувати їх з метою налагодження комунікацій з людьми, які мешкають на певній відстані. Мабуть, найпершим, активно й ефективно використовуваним засобом, що сприяє швидкому встановленню масових ко-
мунікацій, був кінь. Наїзник, долаючи порівняно великі відстані,
встановлював комунікації зі значно більшою кількістю людей.
Згодом винайдення колеса й застосування його в конструкції воза дало змогу збільшити число суб'єктів, які прагнуть налагодити
зовнішні публічні комунікації. Прагнення до вдосконалення засобів
комунікації привело до створення всіляких транспортних засобів,
літальних апаратів, включаючи космічні системи. У ті часи налагодження зовнішніх публічних масових комунікацій здійснювалось шляхом переміщення суб'єктів комунікації у зовнішнє віддалене
комунікативне середовище. Однією з причин, що викликали прагнення до здійснення таких комунікацій, було бажання розширити сферу функціонування й розвитку системи обміну товарами, інформацією, а надалі й предметами матеріального виробництва.
У подальшому для інтенсифікації комунікацій виникла потреба у винаході засобів зв'язку, які дозволили б здійснювати передачу
інформації на великі відстані та в короткий проміжок часу. Згодом з метою розширення сфер дистанційних комунікацій і перетворення їх у масові був винайдений поштовий зв'язок, що забезпечував масовий адресний зв'язок між сполученими елементами суспільної
системи. З огляду нате, що в такій системі фаза комунікативного обміну інформацією розгорнута в часі, актуальність одержуваної
інформації найчастіше зменшувалась або зовсім зникала. Інакше кажучи, інформація, одержана через зворотний зв'язок, застарівала, що й робило цю систему комунікативних зв'язків досить аморфною, а комунікативне середовище - не інтенсифікованим.
Телеграф, винайдений уст, ознаменував початок нової
ери масових дистанційних непублічних комунікацій. Зі створенням системи телеграфних комунікацій у тисячі разів підвищилась швидкість комунікацій, а головне - різко зросла кількість учасників комунікативних взаємозв'язків - комунікантів. З винаходом радіо й упровадженням його в глобальну комунікативну мережу швидкість передачі інформації в комунікативному обміні досягла швидкості світла, а інформація як засіб комунікації стала масовою.
Загальна телефонізація урбанізованих регіонів, на думку К.Штейн- буха
1
, у 333 рази збільшує пропускну спроможність інформації, що в стільки ж разів збільшує інтенсивність комунікацій.
Підвищення мобільних властивостей (нестаціонарність, бездротовість) телефонних апаратів, принаймні, ще в 5-6 разів збільшила швидкість передачі інформації. Сучасні мобільні телефонні зв'язки стали доступні більшості населення розвинених країн. Завдяки інтенсивності й загальності мобільної телефонної комунікації такий спосіб взаємозв'язку став домінуючим і, фактично, перетворився на самостійний вид електронної мобільної комунікації. Передбачається, що мобільна електронна комунікація може найближчим часом витіснити значну частину провідних телефонних комунікацій.
Телебачення, відразу ставши масовим явищем, здійснило новий прориву збільшенні швидкості передачі інформації масовій аудиторії й пропускної спроможності каналу комунікації в тисяч разів порівняно з телеграфом. Різко збільшився й обсяг
інформації, переданої від джерела комунікації до реципієнтів комунікативної системи. Крім того, завдяки телебаченню можливе поєднання вербальних засобів з аудіовізуальним впливом на людей. Зворотний зв'язок від реципієнта до джерела інформації
здійснюється через систему листів, телеграм, телефонних дзвінків,
факсів, що надходять на телебачення. Інтерактивне телебачення перетворило даний канал передачі інформації в повноправну мережу двосторонніх інтенсивних комунікацій. Цей етап розвитку людства, відповідно до теорії Г.Маклюена, знаменує закінчення ери Гутенберга, хоча в усіх наступних періодах розвитку людства
1
Штейнбух К. Автомати Человек / К. Штейнбух. - М. : Сов. радио, 1967. - С. Там само. - С. 118.
друкарство продовжує відігравати величезну роль у розвитку людської культури.
Аудіовізуальна комунікація (особливо в її неінтерактивній стадії) приховує в собі багато небезпек, порушень і перешкод, що виникають у будь-якій ланці такої комунікативної системи, часом призводить до надзвичайних наслідків. Прикладом може служити ситуація, описана в книзі "Менеджмент в організаціях. Трагедії, яку пережили американців Перл-Харборі в 1941 р. через збій у системі комунікації, можливо, можна було й уникнути, якби не два зриви в системі передачі інформації. Перший збій відбувся при перехопленні повідомлення "Вітри, у якому було повідомлено про планований напад. Однак вище військове керівництво не звернуло уваги на перехоплену інформацію. Другий збій відбувся через відсутність можливості передати військовому командуванню на Гавайських островах інформацію про наближення до Перл-
Харбора невідомих літаків.
Але справжній прориву розвитку комунікації справедливо пов'язують із створенням інформаційно-комунікативних мереж.
Донедавна комп'ютери були персональним засобом обробки й аналізу інформації. Сьогодні, з бурхливим розвитком глобальної
інформаційної мережі Інтернет, комп'ютери стали найпотужнішим
інструментом у системі масових комунікацій. Інтернет-комунікації
активно інтегруються в загальну мережу соціальних комунікацій.
У 1909 р. Чарльз Лантухи виділяє комунікацію як засіб актуалізації людської думки. У 1931 р. Дж.Герберт Мід відзначав,
що у взаємодії індивід бере на себе роль іншого, а накопичений людством досвід стає загальновідомим і доступним. Масова комунікація уявлялася у вигляді спілкування комунікатора й аудиторії,
які надають інформації певного змісту. Інтерактивне телебачення перетворило цей канал передачі інформації на повноправну мережу двосторонніх інтенсивних комунікацій.
Упровадження Інтернету відкриває нову еру в розвитку ме- діа-комунікації. Всесвітнє "інформаційне павутиння" сьогодні немає ні фізичних, ні географічних, ні адміністративно-державних,
1
Герберт А. Саймон. Менеджмент в организациях / Герберт А. Саймон, Дональд
У. Смитбург, Виктор А. Томпсон. - М. : РАГС ; Экономика, 1995. - С. Там само.
ні цензурних меж. Інформаційний простір "захльостує" "четверта хвиля, що одночасно збільшує інтенсивність комунікацій і починає обмежувати міжособистісні комунікації й переводити їх у віртуальну площину. Технологічні чинники розвитку глобальної інформаційної інфраструктури, насамперед Інтернет, Інтранет та інші
глобальні комп'ютерні мережі й супутникові системи, сьогодні
відіграють особливо важливу роль. Поєднання цих мереж з аудіовізуальними засобами відкриває нові перспективи Формування сучасного інформаційного суспільства стало результатом кількох інформаційних революцій, які відбулись в
історії розвитку людської цивілізації і кардинально змінили не лише способи обробки інформації, ай спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей:

перша інформаційна революція, пов'язана з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через їх фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;

друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражуванню знань;

третя інформаційна революція (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)
пов'язана з винаходом телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що давало змогу оперативно, у великих обсягах передавати і накопичувати
інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі відстані.
Останнє створило передумови ефекту "стискання простору";

четверта інформаційна революція (ті рр. ХХ ст.)
ініційована винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп'ютера. Вона характеризується переходом від механічних,
електричних засобів перетворення інформації до електронних та створенням програмного забезпечення цього процесу. "Перемогою" цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, що зробило можливим інформаційний обміну глобальних масштабах.
Перша інформаційна революція
(пов'язана з появою писемності)
У стародавні часи людська пам'ять була єдиним засобом збереження та передачі суспільного досвіду, інформації про події та
людей. Історія знає так звані безписемні цивілізації, де величезна кількість необхідних відомостей просто заучувалась напам'ять жерцями, законознавцями, вчителями, а на дальні відстані посилались "живі листи" - гінці Виникненню писемності передували засоби, які слугували запам'ятовуванню усних повідомлень. До них відносять предметне, вузликове та піктографічне письмо У предметному письмі засобами передачі змісту слугували різні предмети (наприклад "вампум" - засіб запам'ятовування та передачі повідомлень у індійських племен Північної Америки.
Зміст повідомлення виражався кольором, кількістю та взаємороз- ташуванням мушель).
У вузликовому письмі засобами передачі змісту слугували мотузки із зав'язаними на них вузликами (наприклад "кіпу" - вузликове письмо давніх перуанців, яке являло собою мотузку, до якої
був прив'язаний ряд різнокольорових шнурків з вузликами. Форма та кількість вузлів позначали числа, вузли різного кольору та по-різному розташовані мали різні умовні значення. Вузликове письмо набуло особливого поширення у скотарських племенах для обліку поголів'я.
У піктографічному (малюнковому) письмі повідомлення передавалось за допомогою малюнків (часто таких, які викликають зорові асоціації, що означають окремі предмети, дії, процеси тощо.
Писемність в її сучасному розумінні виникла в кінці IV - на початку III тисячоліття до не. в Єгипті та Месопотамії.
З виникненням рабовласницького ладу з його порівняно розвиненою політичною ієрархією, технікою обробки землі, ремісничим виробництвом піктографічне письмо вжене задовольняло потреби культури. Виходячи з потреб часу воно поступово трансформується відеографічне письмо, у якому кожен знак або виражав окремі поняття та ідеї, або міг розвивати, роз'яснювати зміст
інших знаків. Із часом у вавилонській, ассирійській, хетській та
інших мовах встановилось складове письмо, де переважали знаки, які передають не слово, а склад. З його допомогою можна було передати не лише зміст, ай відтінки людської думки. Загальний зміст інформаційного повідомлення сприймався вже як ціла комбінація, зіставлення символів та знаків. Поряд з піктографічними значками з'являються абстрактні символи, що передають грама-

8
тичні форми, соціальні відтінки, діалектизми, навіть вимову та значеннєву належність. Протягом тисячоліть існування й розвитку
ідеографічні системи досягли надзвичайної складності. Одночасно стали застосовуватися знаки, що зображували тільки склади й навіть просто звуки.
Прикладом ідеографічного письма є ієрогліфічна писемність
(давньоєгипетська, шумерська тощо. Мистецтво писемності, які вся стародавня система знань, перебувало в руках жерців. Власне,
саме слово "ієрогліф" означає "різьблення жерців. Заради зміцнення своєї влади жерці прагнули не спростити писемність, а навпаки,
зробити її доступною лише обраним. Щоб стати освіченою людиною, треба було знати напам'ять кілька сотень, ато й тисяч знаків,
і грамоті вчилися багато років. Із часом ієрогліфічне письмо змінювалось та розвивало свою графічну основу. Спрощення знаків - графем- привело до створення ієратичного (священнослужитель- ського), а потім і демотичного (народного) письма, у якому кількість графем значно скоротилась У Шумері, Вавилонії, Ассирії писали тригранними гострими паличками на сирій глині. Кожний штрих був схожий на маленький цвях або кілочок. Тому й писемність цих народів називається клинописом. Китайці та японці писали тушшю за допомогою пензлика, їхні давні ієрогліфи мають вигляд мазків, легких штрихів.
Найбільшого розвитку ієрогліфічне письмо набуло в Китаї, де збереглось дотепер. Китайське письмо також лягло в основу національного письма Японії та Кореї Іншим видом писемності, поряд з ієрогліфічним, є фонетичне (літеро-звукове, алфавітне) письмо. У ньому кожен окремий знак (літера) передає, як правило, один звук Однією з найдавніших фонетичних систем є фінікійське письмо, яке використовувалось не лише фінікійцями, ай давніми
євреями та моавитянами. Ранні пам'ятки фінікійського письма належать до другої половини ІІ тис. до не. Від фінікійського письма походять майже всі алфавітні системи письма, утому числі
грецьке письмо, від якого, у свою чергу, походять латинське письмо та кирилиця Кирилиця є однією з двох (разом із глаголицею) перших слов'янських азбук. Створена на основі грецького письма в кінці IX - на початку X ст. з додаванням кількох літер. Була поширена у
південних, східних та, ймовірно, західних слов'ян, лягла в основу українського алфавіту.
Інша слов'янська азбука - глаголиця - від кирилиці відрізняється формою літер. Ймовірно, створена слов'янськими просвітителями Кирилом та Мефодієм уст. Була поширена в X-XI ст. у
Болгарії та Моравії, в Хорватії існувала до кінця XVIII ст.
Друга інформаційна революція
(пов'язана з винаходом книгодрукування)
Переваги друкарства порівняно з усіма існуючими раніше способами передачі мовної інформації полягають, по-перше, у значному полегшенні виготовлення друкованої форми, яка складається із заздалегідь підготовлених технічних елементів і деталей, по-друге, у можливості кількаразового повторного їх використання, по-третє, у загальному спрощенні та полегшенні всього процесу нагромадження й передачі інформації.
Найбільш ранні відомості про технічні елементи друкарства містить Фестський диск, знайдений археологами на о. Крит (Греція. Він датується II тисячоліттям до не. Диск був виготовлений
із глини, на ньому розміщені невідомі нам знаки (літери, відтиснуті або проштемпельовані.
Принцип штемпелювання був відомий ще в клинописних культурах Давнього Сходу (Шумер, Вавилон. Для одержання відбитків друки-ролики прокочувались по сирій глині, потім піддавались випаленню. З їх допомогою можна було одержати кілька тисяч відбитків. Подібні відомості про початок друкарства є в
Тибеті, Монголії, Кореї, Японії. У Кореї навіть збереглися бронзові літери, виготовлені в XV ст.
У Давньому Китаї при складній системі ідеографічного письма здавна існував найпростіший спосіб передачі інформації:
ієрогліфічні знаки висікали на кам'яних стелах, а потім час від часу їх намазували фарбою, робили відбитки і ці відбитки
(імператорських указів, різних повідомлень, інструкцій) розсилали в провінції та міста. Коли з часом ієрогліфи стали вирізати на дерев'яних дошках, відбитки стали називати ксилографією (від грец. "ксило" - дерево, "графо" - пишу. Техніка ксилографії була проста на дерев'яній дошці вирізалося зображення тексту дзеркальному порядку, на рельєф наносилася фарба, накладався аркуш паперу, притискався і пригладжувався подушечкою, а потім поміщався під прес. Видрукувані листки склеювались, спочатку у вигляді стрічки (сувою, пізніше збирались в книжку. Аркуші, видрукувані на одній стороні, називаються анопістографічними, а на обох сторонах - опістографічними. Найдавніша в історії ксилографічна книга була виготовлена у Китаї, хоча найбільш ранній досвід виготовлення ксилографії відомий в Японії.
Перша ксилографічна книга називається "Алмазна сутра".
Вона була виготовлена ура вперше виявлена в 1900 р. в "Печері тисячі Будду Дунхуані (Західний Китай. Книга містить повідомлення, які вирізав її майстер Чи Вані надрукував "заради згадування покійних батьків своїх. В Європі ксилографічний друк з'явився після Хрестових походів. Його появі
та розквіту сприяла масова потреба в паперових грошах, друкованих іконах та папських індульгенціях, а також у гральних картах.
Одним з відомих ксилографічних видань в Європі була "Біблія бідних, поширена в епоху Середньовіччя. Вона являла собою широкоформатні аркуші із зображенням біблійних сцені персонажів з пояснювальними написами. Певний час ксилографічні книги були широко поширені, однак до середини XVI ст.
вони зійшли з книжкового ринку.
Книгодрукування в Європі виникло всередині ст.
Близько 1440 р. складальний друк був винайдений Йоганном Гу- тенбергом (Gutenberg, бл.1399-1468 рр.), а друк першої книги -Біблії - був закінчений у 1456 р. Новий спосіб поширився дуже швидко і ознаменував початок "ери Гутенберга". Друга половина ст. була часом тріумфального поширення книгодрукування в Європі - Італія (1465 р, Швейцарія (1468 р, Франція, Угорщина, Польща (1470 р, Англія, Чехія (1476 р, Австрія, Данія тощо. Книги, видані по 31 грудня 1500 р, прийнято називати інкунабули (лату колисці, тобто у колисці книгодрукування. Європейські книги, надруковані з 1501 по 1550 рр. включно, зазвичай
іменуються палеотипи, тобто старовинні видання. Загалом до р. в Європі було видано більше 10 млн примірників книгу тому числі й слов'янською мовою.
Перша книжка українського автора Юрія Котермака (Дрогобича) (бл.1450-1494 рр.) - відомого діяча Відродження, українського вченого, гуманіста, поета, доктора медицини та філософії,
ректора Болонського університету, професора астрономії та медицини Краківського університету - була видана в 1483 р. у Римі
латинською мовою і мала назву "Прогностична оцінка поточного року".
Перша друкована книга на теренах України - "Апостол" - видана в лютому 1574 р. Іваном Федоровим (бл. 1510-83 рр.) у
Львові. Утому ж році він випустив перший друкований підручник- "Азбуку. У 1580-81 рр. в Острозі Іван Федоров видав першу повну слов'янську Біблію (Острозька Біблія. Винайдення друкарського станка пришвидшило процес створення книг, збільшило можливості доступу до них масового читача і розширило коло грамотних людей.
Поява книгодрукування справила величезний вплив на розвиток тогочасної європейської цивілізації. Вважається, що Ренесанс та його вплив на суспільство залежали не стільки від генія його представників, скільки від доступності інформації. Поширення та зростання впливу Реформації були б неможливими без книгодрукування (наприклад лише між 1517 та 1520 рр. тираж книг
Мартіна Лютера досяг 300 тис.).
Винахід Гутенберга залишався практично незмінним до початку ст. Створення у 1814 р. друкарської машини поклало початок сучасній поліграфії.
Третя інформаційна революція (пов'язана із винаходом
засобів, які уможливили швидку передачу інформації
на великі відстані, - телеграфу, телефону, радіо, телебачення)
1832 р. - російський винахідник Павло Львович Шиллінг
(1786-1837 рр.) створив електромагнітний телеграф р. - американський художник та винахідник Семюел
Фінлі Бріз Морзе (1791-1872 рр.) винайшов електромеханічний телеграфу р. розробив телеграфний код (азбука Морзе, в якому кожному знаку відповідає певна комбінація посилок електричного струму (крапок та тире).
У 1844 р. удосконалені ним апарати були встановлені на першій американській телеграфній лінії "Вашингтон - Балтимор".
Перша телеграма мала такий зміст "What hath god wrought!" ("Те,
що Бог створив р. - Олександр Грейам Белл (1847-1922 рр.) отримав патентна перший телефон. Перша фраза, промовлена Олександром Беллом під час першого телефонного дзвінка 10 березня 1876 р.,
була звернена до його асистента, який знаходився в сусідній кімнаті "Mr. Watson, come here; I want you" (Підійдіть сюди, містере Ватсон; Вимені потрібні").
В Україні перша телефонна станція була відкрита у 1881 р.
в Одесі р. - американський винахідник Томас Алва Едісон
(1847-1931 рр.) сконструював перший прилад для запису і
відтворення звуку - фонограф. Звук записувався голкою, зв'язаною з мембраною, на циліндричному валику, обгорненому олов'яною фольгою. При виникненні коливань у мембрані голка вичерчувала на поверхні фольги канавку змінної глибини. Найперший звукозапис являв собою слова відомої англійської дитячої пісеньки "У Мері був баранчик р. - французький винахідник Луї Люм'єр (Lumiere, 1864-
1948 рр.) за участі брата Огюста (1862-1954 рр.) створив апарат для зйомки і проектування "фотографій, що рухаються" - перший придатний до практичного використання кіноапарат, який одержав назву кінематографа. Перший публічний сеанс відбувся 28 грудня р. у підвалі "Гран-кафе" у Парижі. Першими фільмами стали зняті братами сценки "Вихід робітників з фабрики Люм'єр",
"Прибуття потягу р. - російський фізик і електротехнік Олександр Степанович Попов (1859-1905/06 рр.) змонтував перший у світі радіоприймач, за допомогою якого бездротовий радіозв'язок був здійснений на відстань 600 мавр- на 5 км. На Заході винахідником радіо вважається італійський радіотехнік Гульєльмо Марконі
(Marconi, 1874-1937 рр.), який у 1898 р. організував зв'язок між сушею (селище біля Дувра) і невеликим судном, яке стояло на якорі на відстані 19 км від берега. У 1901 р. його радіосигнали, послані через
Атлантичний океан, досягли берегів Північної Америки.
У 1906 р. американець Р.Фессенден вперше зумів змоделювати та передати по радіо "живі" звуки - своєї скрипки та свого голосу, читаючи уривки з Євангелія.
Початком офіційного регулярного радіомовлення вважається р, коли інженер американської компанії "Westinghouse
Electric Corporation" Френк Конрад закінчив будівництво станції
мовлення. Закінчення будівництва збіглося з черговими президентськими виборами, і 2 листопада радіостанція "KDKA" в Пітсбурзі
(штат Пенсільванія) оголосила про перемогу Уоррена Г. Хардінга
(Warren G. Harding). Близько 1000 слухачів могли приймати першу радіопередачу новин.
В Україні перша радіостанція була відкрита у 1924 р. у Харкові р. - датчанин Вальдемар Паульсен (Poulsen, 1869-1942 рр.)
винайшов перший магнітофон, який він називав "телеграфоном",
у якому, на відміну від сучасних магнітофонів, запис звуку робився не на феромагнітну стрічку (вона з'явилась ура набула комерційного застосування лише в 1950 рана сталевий дріт.
Перші спроби з'єднати зображення та звук на кіноплівці робилися ще Т.Едісоном у 1899 р. і Е.Гомоном у 1906 р. за допомогою спеціальних грамофонних пластинок, однак тільки винайдення й удосконалення методів запису на одному носії звуку і зображення проклали дорогу звуковому кіно. Перший звуковий фільм з'явився в США
в 1924 р. У радянській Росії розроблялися дві системи оптичного запису звуку. Робота системи Шоріна була продемонстрована в 1929 р.,
а системи "Тагефон" - у 1931 р. в кінофільмі "Путівка вжиття Регулярні телепередачі почались у 1936 р. у Великобританії та
Німеччині, у 1939 р. - в СРСР (в Москві та Ленінграді, у 1941 р. - в
США.
До Великої Вітчизняної війни у столиці України існувало так зване механічне телебачення, яке працювало за допомогою "диска Ніпкова". Історія повоєнного телебачення в Україні починається листопада 1951 р. першою офіційною передачею - демонстрацією художнього фільму "Велика заграва червня 1951 р. була показана перша кольорова комерційна телепередача. Компанія CBS знімала в Нью-Йорку чотиригодинне шоу Артура Годфрі (найцікавіше, що у телеглядачів тоді ще не було кольорових телевізорів. У 1967 р. відбувся перший показ телепередачі в прямому ефірі у всесвітньому масштабі.

14


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал