Навчальний посібник Луганськ-2014




Сторінка20/20
Дата конвертації08.01.2017
Розмір5.21 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Література основна

1.
Примуш М. В. Політичні партії : історія та теорія / М. В. Примуш. —
К. : Професіонал, 2008. — 416 с.

2.
Романюк А. Партії та електоральна політика / Анатолій Романюк,
Юрій Шведа. ― Львів : ЦПД – «Астролябія», 2005. ― 365 с.
3.
Исаев Б. А. Практическая партология : Генезис партий и партийно- поліитических систем : [ученик] / Б. А. Исаев. ― СПб. : ИД «Петрополис»,
2010. ― 514 с.
4.
Нікогосян
О.
Тенденції розвитку політичних партій в посткомуністичних країнах [Електронний ресурс] / О. Нікогосян. ― Віче. ―
2008. ― № 2. ― Режим доступу до ст. : http://www.viche.info/journal/807/

Література додаткова
1.
Golosov G. The Effective Number of Parties: A New Approach /
G. Golosov // Party Politics. ― 2010. ― № 16. ― P. 171―192.
2.
Janda K. An Integrated Theory party goals and Party Change / Kt. Janda,
R. Harmel // Paper Prepared for the International Simposium. ― 1994. ― Vol. 19.
November. ― P. 3―6.
3.
Janda К. Restructuring the Party System in Central Europe / Janda К. //
Paper Prepared for the International Simposium. ― 1994. ― Vol. 19. November.
― P. 1―3.
4.
Laakso M. Number of Parties: A Measure with Application to West
Europe / M. Laakso, R. Taagepera // Comparative Political Studies. ― 1979. ―
№ 12. ― P. 3―27.
5.
Molinar J. Counting the Number of Parties / J. Molinar // American
Political Science Review. ―1991. ― Vol. 85. ― № 4. ― P. 83―91.
КОНТРОЛЬНО-АДАПТАЦІЙНИЙ БЛОК

Контрольні запитання

1.
Дайте стислу характеристику формули індексу агрегації.
2.
В чому полягає особливість застосування методики дослідження ролі партій в політичній системі суспільства?
3.
Оцініть переваги та недоліки застосування індексу ефективної кількості партій.
4.
Що вимірюється за допомогою індексу поляризації партій?
5.
Охарактеризуйте методику вимірювання індексу фракційності.
6.
Розкрийте сутність впливу факторів на зміну ролі політичної партії в
ХХ столітті?
7.
Визначте сутність інтегративної теорії партійних цілей та партійних змін Кеннета Джанди і Роберта Хармеля.
8.
Охарактеризуйте тенденційні напрямки розвитку партій та партійних систем на сучасному етапі.

Теми доповідей та рефератів

1.
Діяльність політичних партій в Україні: оцінка ефективності та результативності.
2.
Зміна ролі партій у країнах Західної Європи.
3.
Перспективи виживання інституту «політичної партії».
4.
Політичні партії та групи тиску: протиріччя та взаємовигоди.
Логічні та проблемні запитання

1.
За допомогою застосування формули індексу ефективної кількості партій дослідіть діяльність парламентських партій в сучасній Україні.
2.
Дайте визначення поняття «урядова відповідальність». Чи можливо об’єктивно визначити індекс урядової відповідальності? Відповідь обґрунтуйте.
3.
Оцініть рівень впливу глобалізації на розвиток політичних партій. Чи можна стверджувати, що процеси глокалізації сприяють збереженню функціональності політичної партії? Відповідь аргументуйте.


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ
Агітація – це усна, друкована та наочна політична діяльність, що впливає на свідомість та настрої мас з метою спонукання їх до прийняття певних рішень або зміни симпатій та вподобань.
Агрегування інтересів – це узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств.
Антитехнології (девіантні технології)це політичні технології, що суперечать існуючим у суспільстві законам, нормам, традиціям та звичаям.
Артикуляція інтересів – висування вимог до осіб, що приймають політичні рішення.
Багатопартійність – це одна з основоположних умов демократичного політичного режиму, коли інтереси різних суспільних верств виражаються відповідними політичними партіями, що змагаються між собою за державну владу і здійснюють більш або менш визначальний вплив на події в суспільстві.
Бренд політичної партії – це стійкий набір очікувань і емоцій щодо ставлення до результату діяльності політичної сили або до неї самої.
Бюрократія – це система управління, що спирається на розгалужену та
ієрархізовану (підпорядковану єдиному початку з гори до низу) структуру чиновницького апарату.
Виборча інженерія – це процес адаптації існуючого законодавства та нормативно-правових актів відповідно до інтересів та потреб окремих політичних сил та суспільства в цілому.
Виборча коаліція – це особливого виду об’єднання політичних партій, яке відрізняється за правовим статусом і діяльність яких регламентується рішенням виборчої комісії.
Виборчі технології – це сукупність способів впливу на маси з метою вплинути на їх електоральну поведінку та спонукати їх віддати свій голос за певного кандидати чи партію.
Виконавча влада – це одна з гілок державної влади, що відповідає за організацію та здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, за здійснення рішень, ухвалених представницько-законодавчим органом держави.
Депутат – це особа, уповноважена групою людей на виконання якихось відповідальних завдань і доручень, на представництво і захист їхніх
інтересів.
Держава – це особлива форма людської спільноти, яка володіє суверенітетом і має певну структуру та організацію політичної влади і управління соціальними процесами на певній території.
Електорат – це корпус виборців, сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу органу влади.

Еліта політична – це відносно невелика, внутрішньо диференційована,
інтегрована група осіб, яка концентрує в своїх руках значний політичний обсяг влади.
Загальне виборче право – це один із основоположних принципів демократичного виборчого процесу, який означає, що до участі у виборах мають бути залучені всі громадяни країни, які досягли встановленого законом віку, без жодних обмежень, за винятком випадків, однозначно визначених законом.
Законодавча влада – це орган державної влади, відповідальний за створення й дотримання певної системи законодавства у суспільстві, уповноважений ухвалювати нові і змінювати чинні закони.
Змагальний потенціал реалізації електоральної функції політичної
партії – це сукупність наявних і тих, що можуть бути мобілізовані, ресурсів для здійснення ефективної та результативної участі у виборчому процесі на конкурентних засадах.
Імідж політичної партії – це набір створених образів і повідомлень, які транслює політична партія або її лідер у зовнішній світ доступними засобами; це образ, створений із зовнішніх, психофізичних, символічних характеристик суб’єкта, тобто це «маска», «політичний макіяж», що створюється на певний час (наприклад, на період виборчої кампанії).
Інвеститураце процедура, пов’язана з парламентським способом формування уряду.
Інститут членства в політичній партії – це сукупність політико- організаційних зв’язків, прав та обов’язків індивіда як члена партії, які регулюються корпоративними нормами, закріпленими в статуті.
Інтерпеляція – це сформульована одним або групою депутатів і подана в письмовій формі вимога до прем’єр-міністра, окремого члена уряду чи уряду в цілому дати пояснення з приводу конкретних дій або з питань загальної політики
Консерватизм – це політична ідеологія, що спирається на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті.
Лібералізм – це політична ідеологія, яка виходить із положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного устрою.
Лідер політичний – це авторитетний член громадської організації або соціальної групи, особистісний вплив якого дозволяє йому відігравати
істотну роль у соціально-політичних процесах і ситуаціях, регулюванні взаємин у колективах, групах, суспільствах, націях, державах, міжнародних відносинах.
Лідерство політичне – це процес взаємодії лідера і мас, у процесі якого лідер має значний вплив на суспільство.
Метод семантичного маніпулювання – метод маніпулювання, сутність якого полягає в прискіпливому доборі слів, які викликають
позитивні або негативні асоціації й таким чином впливають на сприйняття
інформації («наша» людина – розвідник, «їхня» – шпигун; ми – визволителі, вони – окупанти; ми – борці за незалежність, вони – бойовики).
Метод фрагментації – метод маніпулювання, сутність якого полягає в поданні інформації єдиним потоком, який не дозволяє масовому споживачеві виділити певні тенденції.
Опозиція політична – це політичні сили, що протиставляють свою політику політиці правлячої партії або уряду.
Органічний характер партійної дисципліни – це одна з найважливіших організаційних засад функціонування політичних партій, сутність якої полягає у тому, що вона ґрунтується на демократичному узгодженні альтернативних поглядів та формуванні спільної думки.
Парламентська фракція – це об’єднання депутатів однопалатного парламенту або однієї з палат двопалатного парламенту, наділене повноваженнями з реалізації парламентських функцій
Партійна система – це сукупність політичних партій, пов'язаних з
іншими елементами політичної системи та між собою певними впорядкованими відносинами; це політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв
ʼ язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади, характером, умовами діяльності, поглядами на базові цінності політичної культури суспільства та ступенем узгодженості цих поглядів у ході реалізації прийнятих ними ідеологічних доктрин, форм і методів практичної політичної діяльності.
Партійний функціонер – це член партії, що працює у ній на професійній основі, політична діяльність для якого виступає як основне заняття.
Партійні активісти – це члени партії, що працюють переважно на громадських засадах, агітатори, довірені особи, керівники штабів, членами виборчих комісій.
Політика – це сфера життєдіяльності суспільства, в якій здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.
Політична влада – це здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та
їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів – волі, авторитету, права, насильства; центральні, організаційні й регулятивно-контрольні засади політики.
Політична воля – це здатність суб’єкта послідовно реалізовувати свої цілі у сфері політичної влади.

Політична діяльність – це цілеспрямовані дії, за допомогою яких члени політичної системи впливають або намагаються впливати на результати її діяльності.
Політична ідеологія – це система уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.
Політичний маркетинг – це різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення.
Політична партія – добровільне об'єднання людей на ідеологічному та організаційному ґрунті з метою завоювання, утримання та використання державної влади для реалізації інтересів певних соціальних груп.
Політична система суспільства – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси усіх політичних і соціальних сил суспільства.
Політична технологіяце система засобів, технік послідовного досягнення бажаного результату в тій чи іншій сфері політичної діяльності
Політична участь – це здійснення або підтримка певних акцій з метою вираження інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у конкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, або домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення ті дії.
Політичний плюралізм – це існування різноманітних політичних позицій учасників політичного процесу та можливість
їхньої
інституціоналізації й представлення на владному рівні.
Політичний режим – це сукупність методів і засобів, за допомогою яких владні органи здійснюють управління суспільством і забезпечують своє політичне панування.
Політичний центризм (у структурно-функціональному аспекті) – це сукупність партій або їхніх блоків, націлених на діяльність в політичному просторі між радикальним реформізмом та консерватизмом.
Політичний центризм (у теоретико-ідеологічному аспекті) – це політична метаідеологія, що орієнтується на забезпечення балансу інтересів усіх учасників політичного процесу на базі суспільного консенсусу, виступає гарантом політичної та соціальної стабільності.
Прихильники політичної партії – це громадяни країни, які голосують партію, її кандидата, виявляють доброзичливе ставлення до її ініціатив.
Програма політичної партії – це документ, що відбиває основні ідеї, які висуваються політичною партією, включають оцінку поточної ситуації в країні і набір заходів, необхідних для досягнення ідеалу.
Пропаганда – це поширення та впровадження в суспільну свідомість тих чи інших політичних, наукових та інших ідей, знань.

Рекрутування еліт – це механізм відбору в правлячу еліту, на керівні посади в державі або партії.
Репутація – це стійка оціночна думка про політичну партію, лідера, яка складається у громадян, коли пройшов певний час, у відповідності з критеріями, актуальними для населення.
Сегмент політичного ринку – це електоральні групи, що характеризуються спільними політичними поглядами, переконаннями та уподобаннями та відрізняються від інших подібних груп за рядом ознак.
Соціалізація політична – це процес засвоєння індивідом упродовж його життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.
Соціалізм – це політична ідеологія, основною особливістю якої є те, що процес виробництва і розподілу доходів повинен знаходиться під контролем суспільства.
Соціальна база партії – це частина населення країни, що підтримує програму певної політичної партії та голосує за неї на виборах.
Статут політичної партії – це документ, що визначає організаційну структуру, принципи та норми внутрішньопартійного життя, порядок функціонування керівних органів партії, права та обов’язки членів партії, регулює відносини «лідер-рядовий член», описує механізми контролю
«знизу» за діяльністю керівних органів партії тощо.
Технології політичної діяльності – це сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату.
Технологія прийняття політичного рішення – це процес реалізації політичної мети на основі накопиченої інформації.
Тип політичної партії – це система її істотних ознак, в яких виражаються соціальна природа, ідейна основа, головна соціально-рольова функція партії, особливості її внутрішнього устрою і характер методів діяльності.

Навчальне видання






НОВАКОВА Олена Вікторівна
АГАФОНОВА Ганна Сергіївна
МОЇСЕЄВА Алла Сергіївна
СТРУНІН Павло Анатолійович






ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ:
ТЕОРІЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРАКТИКИ




Навчальний посібник



За редакцією авторів








Підп. до друку 18.10.2014 р.
Формат 60х84 1/16. Папір офсет. Гарнітура Тimes New Roman.
Друк лазерний. Ум. друк. арк. . Наклад 300 прим. Зам. № . Вид. №
Ціна договірна









Видавництво «Ноулідж» кв. Якіра, 3/316, м. Луганськ, 91051. Тел.: 0504753513 e-mail: nickvnu@gmail.com
Свідоцтво про реєстрацію ДК № 2884 від 26.06.2007 р.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал