Навчальний посібник Луцьк Вежа-Друк 2014 2



Pdf просмотр
Сторінка5/9
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
ПРАКТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МОДУЛЮ

ВПРАВА «БЛАКИТНІ ОЧІ»
Ціль: зрозуміти механізм дискримінації та представити поняття багаторівневої дискримінації.
Методика: за однією вродженою характеристикою (колір очей) розподіліть групу на дві підгрупи. Підгрупа учасників/учасниць з блакитними очима має вийти з кімнати (виконує роль дискримінованої групи), а підгрупа, яка залишиться, має зручно розміститися у кріслах в ряд (роль привілейованої групи).
Тренер/тренерка: «Підніміть, будь ласка, руку ті, у кого блакитні очі». (Якщо таких учасників/учасниць мало то уточнюємо не карі очі (блакитні, зелені, сірі). Група людей з «блакитними» очима виводиться за двері. Це є група №1.
Іншій групі – групі №2 (яка сідає в ряд) дається «ресурс»
(роздатковий матеріал 9, Додаток 8) запитання та відповіді на вузькоспеціалізовані питання. Цій групі дається інструкція: «Зараз всім будуть задаватися ці питання. Хто знає відповідь піднімає руку

101
і після дозволу тренера/трененрки дає відповідь. Після того, як відповідь пролунала всі плескають у долоні. Чи всім зрозуміло, що буде відбуватися? Чи є питання до інструкції? »
Запрошується група № 1 і ця група стає позаду тих, хто сидить з групи № 2.
Після цього двом групам пропонується інструкція: «Зараз всім будуть задаватися питання. Хто знає відповідь піднімає руку і після дозволу тренера/трененрки дає відповідь. Після того, як відповідь пролунала всі плескають у долоні».
Після того, як питання і відповіді прозвучали просимо всіх повернутися на свої місця і проводимо обговорення:
Питання до групи дискримінованих (група № 1):
Як Ви себе відчували?
Як Ви думаєте, що це було?
До групи дискримінуючі (група № 2):
Як Ви себе відчували?
Що Ви робили з картками-підказками?
Яка була інструкція?
Час на виконання: 20 хвилин (10 хвилин на гру та 10 хвилин на обговорення та висновки).
Матеріали: роздатковий матеріал 9 – картки із запитаннями та відповідями (Додаток 8), фліпчарт, маркери.
Завершення: обговорення вправи.
Під час обговорення важливо:
Проаналізувати моделі поведінки людей, які потрапляють в групу дискримінованих і дискримінаторів.

102
Проаналізувати
«процес»
(механізм) дискримінації, мультидискримінацію.
Обговорити, що може бути «ресурсом» для дискримінації
(стать, здоров’я, відсутність (наявність) дітей, релігія, раса, колір волосся, місце проживання (все, що завгодно)).
Обговорити, що я особисто можу робити, щоб дискримінації було менше.
Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

Після вправи тренерам/трененркам корисно попросити пробачення у представників обох груп за незручне становище, в яке були поставлені вони.
Зверніться до кожного із проханням вийти з ролі дискримінованого чи учасника/учасниці привілейованої групи після цієї вправи.
ВИСНОВКИ ДО МОДУЛЮ VI
1. Ґендерна дискримінація найчастіше розуміється як довільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей людей
(як жінок, так і чоловіків) залежно від їх статі, що зменшує для них можливості у трудовій та соціальній сфері. Ідея ґендерної рівності означає, що жінки та чоловіки повинні мати однаковий суспільний статус, однакові умови для реалізації всіх прав людини, однакові можливості робити внесок у національний, політичний, економічний, соціальний розвиток та користуватися його результатами.

103 2. Сексизм – це ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі. Як правило, сексизм трактують як дискримінацію та/або нетерпимість до людей на підставі радше їхньої статі.
3. Стереотипізація
– зображення представників різних
ґендерних груп; яка полягає у використанні та репродукуванні
існуючих у суспільстві консервативних ґендерних стереотипів, заснованих на протиставленні та ієрархічному представленні
ґендерних ролей, ґендерному розподілі сфер діяльності та способів самореалізації, уявленнях про одвічно притаманні жінкам та чоловікам особистісні риси, манеру поведінки, зовнішності, тощо.
4. Еротизація – (від англ. eroticization) – один з виявів сексизму у масовій культурі. За допомогою оголення усього жіночого тіла чи його інтимних частин, відповідних поз підсилюється і закріпляється у підсвідомості ідея пасивності, підлеглості, залежності і беззахисності жінки щодо чоловіка.
5. Оречевлення (від англ. objectification, commodification) – один з виявів сексизму у культурі масового споживання, який полягає у репрезентації жінки, жіночого тіла як складової рекламованого товару, розрахованого на споживача-чоловіка.
6. Мачизм (від англ. machismo) – у своєму первинному значенні це надмірна та демонстративна маскулінність, атрибутами якої є фізична сила, сміливість, статева зрілість, панування над жінками та агресивність. Одна із сторін мачизму – гедонізм – стиль життя, метою
і найвищою цінністю якого є насолода.
7. Фейсизм (англ. face-ism) – вияв сексизму у масовій культурі, який полягає у суттєво-відмінних способах зображення чоловіків та

104 жінок: у першому випадку акцентується голова та обличчя, в другому
– тіло та його частини.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Як співвідносяться поняття «дискримінація», «ґендерна нерівність», «ґендерна дискримінація»?
2. Розкрийте поняття ґендерна дискримінація та ґендерна нерівність.
3. Які показники відображають наявність
ґендерної диспропорції у суспільстві?
4. Відомо, що ґендерна нерівність негативно впливає здебільшого на жінок, однак чоловіки також зазнають певних проявів дискримінації у сучасному суспільстві. Назвіть та охарактеризуйте їх.
5. Розкрийте поняття сексизм як вияв ґендерної дискримінації.
6. Зазвичай, феномен сексизму вивчають стосовно поведінки чоловіків. Чи можуть виявляти сексизм жінки?
7. У чому полягає еротизація як один із виявів сексизму у масовій культурі? Наведіть приклади.
8. У чому полягає стереотипізація як один із виявів сексизму у масовій культурі? Наведіть приклади.
9. У чому полягає оречевлення як один із виявів сексизму у культурі масового споживання? Наведіть приклади.
10. У чому полягає мачизм як один із виявів сексизму у масовій культурі? Наведіть приклади.
11. У чому полягає фейсизм як один із виявів сексизму у масовій культурі? Наведіть приклади.

105
МОДУЛЬ VІІ
МАСКУЛІННІСТЬ/ФЕМІННІСТЬ
ЯК СТАТЕВОТИПІЗОВАНА ПОВЕДІНКА.
АНДРОГІННІСТЬ. ГІПЕРҐЕНДЕРНІСТЬ.
ГІПЕРМАСКУЛІННІСТЬ/ГІПЕРФЕМІННІСТЬ
Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МОДУЛЮ

Маскулінність/фемінність як статевотипізована поведінка.
Уявлення про статевотипізовану поведінку жіноцтва можна сформувати, вчитуючись в офіційні та неофіційні привітання до жіночого свята 8 Березня, в яких обов’язково звучатимуть найпоширеніші для традиційного розподілу ґендерних ролей ознаки: чуйні та ніжні, прикраси життя, лагідні та уважні, люблячі матері, віддані подруги, терплячі, здатні до самозречення заради коханого тощо.
Полярною до цього переліку буде характеристика типово чоловічих ознак: мужні та безстрашні, сміливі та витривалі, рішучі та наполегливі, здатні до ризику та самопожертви заради перемоги тощо.
Маскулінність та фемінність – це системи властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими.
Тобто, це такі особливості людини (насамперед – психологічні), які визначають відповідність власній психологічній статі, ґендерно-

106 рольовим нормам і стереотипам, типовим для чоловіків та жінок формам поведінки, стилям життя, способам самореалізації, вибору відповідних цінностей, установок тощо.
Типовими маскулінними якостями вважаються інтелект, раціональність, впевненість, самостійність, рішучість, незалежність, активність, сила (як фізична, так і психологічна, чи сила характеру), авторитарність, агресивність, стриманість в емоційних проявах, схильність до ризику, здатність до досягнень. Для чоловіка важливо вважатися компетентним, бути визнаним, йому треба досягнення своїх цілей; результат розв’язання задачі важливіший за систему стосунків, які супроводжують цей процес.
Типовими фемінними якостями вважаються емоційність, м’якість, слабкість, турботливість, консервативність, чуттєвість,
інтуїтивність, комунікабельність, сензитивність, емпатійність тощо.
Для жінки важливо, щоб її зрозуміли, їй необхідно, щоб хтось розділив її почуття, висловив своє ставлення до неї; психологічні стосунки для жінки важливіші, ніж результат діяльності.
Згідно із суспільними стереотипами, для чоловіка нормативною
і бажаною вважається висока маскулінність. Для сучасної жінки, навпаки, надмірна фемінність не такою мірою нормативна і бажана, як маскулінність для чоловіка.
Статевотипізована поведінка – поведінка, яка найбільше характеризує поширені, яскраві взірці за традиційного розподілу ролей, згідно з яким чоловіки виконують предметно-інструментальні, а жінки – емоційно-експресивні ролі.

107
Слід наголосити, що типові риси фемінності та маскулінності – це насамперед суспільно закріплені норми, стереотипи, а не результат об’єктивних природних відмінностей між статями. У певних випадках ці риси дійсно віддзеркалюють середньостатистичні відмінності чоловіків і жінок. Однак, часто вони є результатом виховання, коли психологічні відмінності формуються під тиском стереотипів, нав’язуваних людині суспільством. А буває й так, що традиційні риси фемінності та маскулінності суперечать справжній природі людей. Зокрема, донедавна вважалося, що жінки мають емоційнішу вдачу, а чоловіки – більш схильні до логічного мислення.
Сучасні дослідження нейрофізіології стверджують, що в жінок у середньому більш розвиненою є ліва (логічна) півкуля мозку, а в чоловіків – права (емоційна). Зокрема, більшість дослідників у галузі диференціальної психології погоджуються, що в дівчаток більш розвинені мовні здібності (що пов’язані з лівою півкулею), ніж у хлопчиків. Проте історія свідчить, що більшість письменників у всі часи й епохи були чоловіками. Жінки й чоловіки дійсно мають відмінності, які, проте, не завжди збігаються з суспільними стереотипами і які, тим більше, не мають нічого спільного з нерівноправністю статей, яка має суто соціальне та класове коріння.
Насправді реальні ґендерні відмінності – це результат поєднання природних відмінностей і виховання, що значною мірою підганяє природу людини під стандарти, сформовані в тій чи іншій культурно-
історичній спільноті.
Традиційні риси маскулінності притаманні не лише чоловікам, так само як фемінність – не є суто жіночою характеристикою.

108
Практично кожна фемінна чи маскулінна якість може бути притаманна як чоловікам, так і жінкам. В житті сучасного суспільства трапляється чимало фемінних чоловіків і маскулінних жінок (тут
ідеться про психологічні характеристики). Останніми роками спостерігається загальна тенденція певної фемінізації чоловічої поведінки й маскулінізація жіночої, що позначається на таких сферах як вибір професії, одяг тощо.
Досить довго вважалося, що маскулінність і фемінність – це протилежні полюси однієї шкали, тобто висока маскулінність розглядається як низька фемінність (і навпаки). В сучасних психологічних концепціях статі та статево-рольової поведінки ці властивості розглядаються як відносно незалежні один від одного конструкти. Можливий одночасно високий розвиток обох характеристик, або одночасно низький рівень цих ґендерно-рольових проявів.
Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) отримало назву андрогінність.
Андрогінність (лат. andro – чоловік та gyn – жінка) як поєднання в одній людині чоловічого та жіночого начал.
Згідно з одним із міфів, у далекому минулому люди були двостатевими, чотирирукими та чотириногими істотами. Завдяки поєднанню полярних властивостей ці андрогінні істоти виявляли таку мудрість і гнучкість поведінки, що викликали заздрість і розгнівали богів. «Як може бути, – обурювались боги, – щоб люди були сильнішими за нас». Вони вирішили покарати людей. Зевс розділив їх навпіл, попросивши Аполлона зробити сліди цієї «хірургічної операції»

109 непомітними зовні. З тих часів він та вона як половинки цілого шукають одне одного і коли знаходять, то подвоюють життєздатність, відновлюють свою цілісність і могутність. Тому, мабуть, чоловіки і жінки, як і ці міфологічні створіння, мандрують по світу ущербними, маючи чимало недоліків, бо не вистачає їм якостей протилежної статі, мріють знайти таку людину, з якою знову стануть цілісною натурою.
Андрогінія є поєднанням в одній людині чоловічого та жіночого, згідно з даосистською філософією, «інь» (жіноче начало) та «янь» (чоловіче начало).
У психології особистості андрогінія розглядається як особистісна характеристика, не пов’язана з порушеннями статевого розвитку, статевої та ґендерної ідентичності або статево-рольової орієнтації.
Андрогінність є не протиставленням жіночності та мужності, а
їх інтеграцією, єдністю. Вона стирає зумовлені соціокультурними очікуваннями відмінності «чоловічого» та «жіночого».
У багатьох дослідженнях професійних, педагогічних, подружніх та інших особистісних якостей чоловіків і жінок андрогіни виявлялися психологічно найдосконалішими, найуспішнішими у різних сферах діяльності, їм властиві висока самооцінка, самоповага, позитивна «Я-концепція». Розвинута андрогінія в людини, незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її
ґендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності та
інші важливі якості. Наприклад, помічено, що обдарованим людям часто властива висока андрогінія. Крім того, вона може знімати обмеженість чоловічих і жіночих ґендерних ролей, знижувати

110 внутрішні конфлікти, пов’язані з неприйняттям своєї другої сутності.
Шлюбні пари, в яких і чоловік, і дружина є андрогінними особистостями, виявляють найвищий рівень задоволення своїм сімейним життям.
Поняття андрогінії ввів у психологічну термінологію вже згадуваний Карл Юнг, пояснюючи її поняттями Аніми та Анімуса.
Американський психолог, професор психології та жіночих студій Корнельського університету Сандра Бем вважає, що традиційні ролі значно обмежують ґендерну поведінку. Особливо неефективним
є високий рівень фемінної поведінки у жінок, який корелює з високою тривожністю, низькими самооцінкою та соціальним прийняттям.
Попри те, що маскулінність чоловіків у підліткові роки корелює з успішною психологічною адаптивністю, далі, особливо в дорослому віці, вона стає тісно пов’язаною з невротичністю, низьким самоприйняттям. Експериментальним шляхом С. Бем довела, що високий інтелектуальний рівень корелює у дівчаток з виявом маскулінних особливостей, у хлопчиків – з фемінними. Чим статевотипізованішою була поведінка дорослих, тим нижчим виявлявся показник
їхнього
інтелектуального розвитку, креативності, професійних здібностей. Андрогінність вбирає найкраще з маскулінності та фемінності й відкидає всі їхні негативні аспекти (агресивність, залежність, емоційну незворушність, нездатність взяти на себе відповідальність тощо).
Сандра Бем створила психологічну методику вимірювання маскулінності та фемінності «Статево-рольовий опитувальник» (the

111
Bem Sex-Role Inventory), згідно з якою можна діагностувати чотири типи людей незалежно від їхньої фізіологічної статі:
1) маскулінні (з вираженими чоловічими якостями);
2) фемінні (з вираженими жіночими якостями);
3) андрогінні (з вираженими чоловічими і жіночими якостями);
4) невизначені
(без виражених якостей маскулінності і фемінності).
Існують також інші методики вимірювання маскулінності та фемінності, наприклад, «Опитувальник персональних атрибутів»
(Дж. Т. Спенс зі співавторами), «Шкали маскулінності та фемінності»
(А. Б. Хейлбрун) та інші.
Гіперґендерність як ознака статевотипової чоловічої чи жіночої поведінки є своєрідним символом охорони традиційного розподілу статевих ролей, поляризації фемінності/маскулінності, увиразнення
їхньої інакшості, несумісності, діаметральної протилежності.
Гіперґендерність є орієнтацією на яскраво виражені традиційні стереотипи поведінки.
Гіпермаскулінність. Наприклад, один із журналів ділився такими міркуваннями: «... Що таке справжній чоловік в сучасному розумінні? По-перше, він, зрозуміло, ніколи не плаче. Почуття – це взагалі не його стихія. Він цинічний, заперечує страждання, не визнає емоцій, сміється над сентиментами, не надає значення нюансам у стосунках...».
Якщо препарувати «Справжнього Чоловіка», він розпадається на три складові: успішний мисливець, грізний боєць і привабливий самець. Всі вони сягають корінням у первісні часи. Хто не зловив

112 мамонта, не зумів відібрати здобич у ворога, не запліднив ліпшу самку, той не достойний уваги.
У багатьох традиційних латиноамериканських культурах поширений культ «мачо» – справжнього, істинного чоловіка. «Мачо»
– безстрашний, фізично витривалий і загартований, сильний духом, із залізною волею, що допомагає йому долати труднощі на шляху до благородної мети. Він зверхньо ставиться до жінок, які в його стосунках зі світом відіграють таку саму роль, що й побутові зручності.
У США таким чоловіком є ковбой – відважний, крутий підкорювач неприборканих стихій, який покладається тільки на власні сили й однаково любить свого коня, свою подружку, своє авто чи мотоцикл. Ковбоя дещо потіснив гіпермаскулінний образ детектива Джеймса Бонда, якого пропагував у 60-ті роки XX ст. журнал «Плейбой». Він також безстрашний, самодостатній, розумний, стриманий у вияві емоцій, поблажливий в стосунках з прекрасною статтю.
Гіпермаскулінні чоловіки сміливі, рішучі, мають сильну волю, не скиглять, не скаржаться, а завойовують. У стосунках із жінками вони емоційно стримані, зверхні, поблажливі до їхніх слабкостей, ніколи не виявляють палких почуттів, не люблять «ніжностей», доводять свої почуття героїчним учинком, ризикованою поведінкою.
Гіперфемінність жінки часто пов’язували з її сексуальною привабливістю, витонченістю, із синдромом «леді Макбет»
(кокетливість, хитрість, маніпулювання чоловіком для досягнення власних цілей). Жіночість асоціювалася зі стрункою статурою,

113 гордовитою поставою і ходою, витонченими манерами, одягом, зачіскою, аксесуарами, а також високими моральними якостями.
Гіперґендерність
(гіпермаскулінність, гіперфемінність) зумовлена не антропологічними відмінностями. Американські психологи Д. Мошер та М. Сіркін трактують гіпермаскулінність як схильність до яскраво вираженої системи традиційних стереотипів, пов’язаних із насиллям, агресивністю, підпорядкуванням жінки як
«слабкої» статі. В гіпермаскулінності чоловіків психологи виокремлюють такі взаємопов’язані особистісні компоненти:

чоловіки вважають, що небезпеки для життя мають їх збуджувати, а перемоги або виживання в небезпечних умовах створюють чи не найкращу можливість продемонструвати свій контроль і владу над оточенням;

вияв чоловіком насилля вважається допустимою формою демонстрації сили і домінування над іншими та необхідним компонентом його маскулінності;

гіпермаскулінні чоловіки, як правило, підтримують грубі сексуальні стосунки, які фокусують у собі ігнорування прав жінки, емоцій, почуттів, її бажання вступати в інтимні зв’язки.
Дані експериментів свідчать, що гіпермаскулінність чоловіків позитивно корелює зі схильністю до зґвалтування, з іншими формами сексуально агресивної поведінки, наприклад небажаними дотиками до тіла тощо. Чоловіки, які за шкалою гіпермаскулінності отримали вищі показники, демонструють нижчий рівень тривожності, дистресу, почуття провини, сорому, відчуття огиди, страху під час зґвалтування. Гіпермаскулінність також позитивно корелює з

114 уживанням алкоголю, наркотиків, схильністю до небезпечного водіння машини.
Схильність жінки до гіперґендерної поведінки підвищує ризик її віктимізації (роль жертви). Такі жінки, часто з дитячих років, стають об’єктами сексуальної агресії, а в дорослому житті не вміють відверто виявляти свої сексуальні бажання у стосунках з партнером.
Гіпертрофована фемінність корелює зі статевою стереотипізацією свідомості, в тому числі установками щодо чоловіків і жінок як суб’єктів та об’єктів сексуальних домагань.
Орієнтовані на гіперґендерні ролі, жінки схильні вбачати в жінках не жертв, а успішних акторок сексуальних ігор, що забезпечують їм матеріальні статки.
Гіперфемінність вкорінюється у свідомості жінки, її поглядах на життя. Вона вірить, що успішна кар’єра та просування по службі особи жіночої статі базується на її здатності прискорювати та поглиблювати інтимні стосунки з чоловіками. Вважаючи стосунки з чоловіками основоположними, гіпергендерні жінки розцінюють свою сексуальність і привабливість як важливий капітал у розгортанні романтичних стосунків з потрібною людиною протилежної статі. При цьому свою сексуальність вони використовують як зброю у маніпулюванні чоловіком, у чоловіках вбачають передусім сексуальних агресорів, грошових мішків, могутніх господарів, а не друзів, партнерів по роботі, однодумців.


115
ПРАКТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МОДУЛЮ

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ
ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАТЕВОТИПІЗОВАНОЇ ПОВЕДІНКИ

Ціль: визначити особливості своєї статевотипізованої поведінки.
Методика: учасникам пропонується відповісти на запитання методики, співвіднести свої відповіді з ключем опитувальника та визначити рівень маскулінності, фемінності та андрогінності.
Час на виконання: 30 хвилин (10 хвилин на відповіді опитувальника, 10 хвилин на аналіз результатів та 10 хвилин на загальне групове обговорення).
Матеріали: роздатковий матеріал 10 (Додаток 9).
Завершення: обговорення вправи.
ВПРАВА «АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОРТРЕТІВ
ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК»

Ціль: проаналізувати психологічні портрети чоловіків і жінок, проаналізувати особливості гіперґендерної поведінки та якості, на які рекомендується зважати при доборі кадрів.
Методика: учасникам/учасницям пропонується ознайомитися із портретами чоловіків і жінок. Відповісти на питання та обговорити його у групі: «Чи є особливості гіперґендерної поведінки справжнім дороговказом у профдоборі?». Знайти особливості гіперґендерної

116 поведінки їх у сучасних жіночих та чоловічих часописах, а також у змісті комерційної реклами.
Час
на
виконання:
25 хвилин
(15 хвилин на аналіз представлених особливостей гіперґендерної поведінки, 10 хвилин на загальне групове обговорення).
Матеріали: роздатковий матеріал 11 (Додаток 10).
Завершення: обговорення вправи.

ВИСНОВКИ ДО МОДУЛЮ VІI
1. Маскулінність та фемінність – це системи властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими чи жіночими. Це такі особливості людини (насамперед – психологічні), які визначають відповідність власній психологічній статі, ґендерно-рольовим нормам
і стереотипам, типовим для чоловіків та жінок формам поведінки, стилям життя, способам самореалізації, вибору відповідних цінностей, установок тощо.
2. Статевотипізована поведінка – поведінка, яка найбільше характеризує поширені, яскраві взірці за традиційного розподілу ролей, згідно з яким чоловіки виконують предметно-інструментальні, а жінки – емоційно-експресивні ролі.
3. Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) отримало назву андрогінність.
Андрогінність (лат. andro – чоловік та gyn – жінка) як поєднання в одній людині чоловічого та жіночого начал. У психології особистості андрогінія розглядається як особистісна характеристика,

117 не пов’язана з порушеннями статевого розвитку, статевої та ґендерної
ідентичності або статево-рольової орієнтації.
4. Гіперґендерність як ознака статевотипової чоловічої чи жіночої поведінки є своєрідним символом охорони традиційного розподілу статевих ролей, поляризації фемінності/маскулінності, увиразнення
їхньої
інакшості, несумісності, діаметральної протилежності. Гіперґендерність є орієнтацією на яскраво виражені традиційні стереотипи поведінки.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал