Навчальний посібник Луцьк Вежа-Друк 2014 2



Pdf просмотр
Сторінка2/9
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9
МОДУЛЬ ІІ
ПОНЯТТЯ ҐЕНДЕРУ

Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МОДУЛЮ

Терміни, поняття, концепції, теорії як і люди, мають свій вік і місце народження. Поняття «ґендер» виникло у Великій Британії у
60-х роках ХХ століття. В англомовних словниках термін «ґендер» тлумачиться як граматичний рід (чоловічий, жіночий, середній) та не має нічого спільного із біологічною статтю. У подальшому цей термін почали використовувати для аналізу соціальних стосунків
(соціо-статевих характеристик статі) і заперечення думки про те, що біологічні відмінності
(генетико-морфологічні, анатомічні, фізіологічні) є визначальними для поведінки та соціальних ролей чоловіка та жінки у суспільстві. У вітчизняній науці поняття «ґендер» уперше з’явилось на початку 90-х років. Саме слово «ґендер» немає однозначного перекладу на українську мову, а його написання та вимова являють собою кальку англійського «gender».
Найчастіше використовують термін «ґендер» для позначення статі як соціального поняття і явища.
В психології та сексології поняття «ґендер» використовується у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні – це будь- які психологічні чи поведінкові характеристики, що асоціюються із маскулінністю і фемінністю та відрізняють чоловіків від жінок

19
(раніше це мало назву статеві відмінності чи характеристики). У більш вузькому розумінні – це соціальна стать, соціально- детерміновані ролі, ідентичності і сфери діяльності чоловіків та жінок, які залежать не від біологічних статевих відмінностей, а від соціальної організації суспільства.
Отож, ґендер стосується не тільки чоловіків і жінок як окремих
індивідів, а й характеризує стосунки поміж ними як соціально- демографічними групами та ґендерні відносини вцілому – те як реалізуються соціальні ролі жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків, як вони соціально вибудовуються.
«Ґендер» відрізняється від поняття «sex», яке перекладається як
«стать», тобто як здатність чи нездатність виношувати і народжувати дітей. Біологічна стать виражає природні, біологічно зумовлені відмінності між чоловіком і жінкою. Якщо стать задається природно, то ґендер – конструюється соціально і зумовлений культурою суспільства в конкретний історичний період. Ґендер характеризує осіб і жіночої, і чоловічої статей, будучи продуктом соціалізації.
Ґендер – поняття досить складне, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища. Аналіз наукових праць дає змогу відмітити, що термін «ґендер» вживається у кількох значеннях:

ґендер як соціально-рольова і культурна інтерпретація рис особистості та моделей поведінки чоловіка і жінки, на відміну від біологічної;

ґендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

20

соціальні стосунки статей, соціально-організований, соціально-закріплений розподіл ролей на чоловічі та жіночі;

ґендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації;

ґендер як система знань про ґендерну систему суспільства як сукупність взаємопов’язаних інститутів і організацій, за допомогою яких соціально, ідеологічно і організаційно будуються стосунки жінки і чоловіка, формується ставлення суспільства до проблеми статі, забезпечується реальна соціо-статева рівність чи нерівність, здійснюється завоювання й реальне утвердження гарантій, прав, свобод, обов’язків і відповідальності жінок і чоловіків, забезпечення реальних можливостей їх самореалізації відповідно до досягнутого рівня ґендерної культури.
Отже, у найпоширенішому трактування термін «ґендер» можна визначити так: ґендер (англ. «gender», від лат. «gens» – рід.) – це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, установок, норм і характеристик чоловічої та жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин чоловіків і жінок, набутих ними як особистостями у процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку і чоловіка залежно від їх статі.

21
ПРАКТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МОДУЛЮ

На початку роботи тренінгової групи слід використовувати вправи, що дають змогу учасникам краще познайомитися один з одним. Вправи на знайомство належать до так званих вправ –
«криголамів». Ці вправи мають на меті полегшити («зламати кригу») спілкування. Бажано, щоб ці вправи стосувалася теми тренінгу.
Виконуючи ці вправи, важливо пам’ятати про правило позитивності та добровільності. В перший день знайомство має бути простим, коротким та таким, що полегшить запам’ятовування імен. Добре, якщо хтось із тренерів/тренерок першими розкажуть про себе. У такий спосіб група матиме приклад та розумітиме, що треба говорити та скільки часу.

ВПРАВА «ІСТОРІЯ ЖИТТЯ»

Ціль:
1) знайомство учасиків тренінгової групи для створення комфортної атмосфери для подальшої роботи;
2) почати думати про ґендерні питання;
3) створити атмосферу взаєморозуміння та довіри.
Методика: запропонуйте учасникам/учасницям об’єднатися у групи по три-чотири особи з тими, кого вони не дуже добре знають.
Приєднайтеся самі до невеликої групи. Попросіть учасників/учасниць кожної групи розповісти про своє життя, приділяючи особливу увагу тому, коли вони вперше дізналися про ґендерні питання.

22
Час на виконання: 35 хвилин (15 хвилин на роботу в групі,
20 хвилин для інформування групи).
Матеріали: фліпчарт, кольорові олівці, маркери, листки паперу
А4 формату.
Завершення: знайомство учасників.
Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

Ви також можете запропонувати учасникам/учасницям викласти
історії їх життя графічно за допомогою кольорових олівців, маркерів та фліпчарту. У цьому випадку виділіть по 5 хвилин на кожний малюнок перед початком обговорення у підгрупі.
Це завдання може бути дуже глибоким або поверхневим. Воно може підвищити обізнаність та довіру. Це дуже корисна вправа, яка дозволить учасникам/учасницям проаналізувати своє життя до його перших років та пригадати, як вони дізналися про ґендер на початкових етапах соціалізації.
Інші варіанти вправи «Знайомство»:
– «Ім’я та риса, яку я люблю в собі».
– «Історія мого імені (чому мене так назвали і хто саме)».
– «Я хочу Вам представити…» (спочатку учасники/учасниці об’єднуються в пари, знайомляться між собою, а згодом, представляють перед всією групою свого співрозмовника/співрозмовницю).
– «Я через 10 років» (кожна особа називає своє ім’я та презентує свою діяльність, організацію, захоплення через 10 років).

23
– «Улюблена тварина» (кожна особа називають своє ім’я та тварину, у яку б вона хотіла перетворитися, якби не була людиною.
Цю вправу можна супроводжувати малюнками на листках паперу А4 формату).

ВПРАВА «ТИ І ТВОЄ ІМ’Я»

Ціль:
1) познайомити учасників/учасниць тренінгу;
2) розвинути самостійність, творчий підхід до завдання;
3) потренуватися в самооцінці та самопрезентації.
Методика: покладіть перед собою аркуш паперу і напишіть на ньому по вертикалі ваше ім’я. Зосередьтеся! У вас є 5 хвилин, щоб написати проти кожної букви якість свого характеру, яку ви в собі знаєте і цінуєте.
Час на виконання: 15-20 хвилин.
Матеріали: листки паперу А4 формату і ручка для кожного гравця.
Завершення: обговорення вправи.

ВПРАВА «ОЧІКУВАННЯ, СПОДІВАННЯ ТА СТРАХИ»

Ціль:
виявити очікування, сподівання та страхи учасників/учасниць тренінгу.
Методика: Запропонуйте учасникам/учасницям відповісти на запитання «Чого я очікую від цього тренінгу?» перед тим, як

24 роздавати програму тренінгу. Запропонуйте учасникам/учасницям розповісти про їх сподівання та страхи. Зафіксуйте отримані відповіді на фліпчарті. Розташуйте листок з відповідями так, щоб його було видно протягом тренінгу. Після загального обговорення розгляньте усі ці моменти та поясність, чому певні сподівання та страхи можуть справдитися, а інші – ні.
Час на виконання: 25-40 хвилин.
Матеріали: фліпчарт, маркери, листки паперу А4 формату.
Завершення: обговорення вправи.

Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

Ця вправа є дуже важливою, особливо для тренінгів/тренерок з
ґендерної тематики, оскільки на них дехто із учасників/учасниць може відчувати певний дискомфорт через нечіткість поняття ґендеру.
Вправа найчастіше проводиться методом «Мозкового штурму», коли записуються всі
ідеї, виголошені учасниками/учасницями, тренер/тренерка заохочує вербалізацію дійсних очікувань учасників/учасниць.
Іноді учасники/учасниці відмовляються проговорити свої очікування, мотивуючи це тим, що подібні очікування вже записані на фліпчарті. Необхідно, щоб вони все ж таки повідомили про свої очікування та зробити помітку на фліпчарті біля подібної ідеї.
Можна запропонувати учасникам/учасницям спочатку записати одне-два своїх очікування на стікерах одного кольору, а одне-два

25 побоювання – на стікерах іншого кольору, а потім представити групі та наклеїти на загальний фліпчарт.
Також за принципом добровільності можна запропонувати учасникам/учасницям закінчити речення: «Від цього тренінгу я очікую…». Якщо тренінг триває більше одного дня, то у перший день слід зосереджуватися на очікуваннях від усього тренінгу, у наступні дні – говорити про очікування від кожного дня.
Важливо під час заключної частини тренінгу (перед оцінюванням) звернути увагу учасників/учасниць до листка
«очікувань-побоювань» та запропонувати їм проаналізувати, що з їх очікувань та побоювань справдилось, а що – ні.
Завершення: обговорення вправи.

ВПРАВА «ҐЕНДЕР СТАТЬ»

Ціль:
1) ознайомити групу з поняттям «ґендер»;
2) зрозуміти різницю між поняттями «ґендер» та «стать».
Методика: поцікавтеся в учасників/учасниць, чи розуміють вони різницю між поняттями «ґендер» та «стать». Швидко і просто поясніть різницю.
Роздайте картки із вже написаними твердженнями про чоловіків та жінок (роздатковий матеріал 1, Додаток 1).
Зачитайте твердження та запропонуйте учасникам написати літеру «Ґ» навпроти тих тверджень, які, на їх думку, стосуються

26
ґендеру, та літеру «С» навпроти тих, що, на їх думку, стосуються статі.
Роздайте картки для ознайомлення із вже написаними твердженнями «Стать – Ґендер» (роздатковий матеріал 2, Додаток 1).
Проаналізуйте відповіді учасників/учасниць щодо різниці між поняттями «ґендер» та «стать».
Час на виконання: 45 хвилин (10 хвилин на роз’яснення різниці між ґендером та статтю, 10 хвилин на ознайомлення з твердженнями,
25 хвилин на обговорення).
Матеріали: роздатковий матеріал 1 – картки із твердженнями про жінок та чоловіків, роздатковий матеріал 2 – картки «Стать –
Ґендер» (Додаток 1), фліпчарт, маркери, листки паперу А4 формату.
Завершення: обговорення вправи.

Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

Обговоріть відповіді з усією групою. Попросіть асистента тренера/тренерки порахувати, скільки учасників/учасниць вважає, що перше твердження стосується статі, а скільки – ґендеру.
Зосередьтесь на наступних ключових питаннях та ідеях:

Чи викликали у Вас будь-які твердження здивування?

Чи вказують твердження на те, що ґендер є вродженим чи набутим поняттям?

Ґендерні ролі є дуже різними у різних суспільствах, культурах та історичних періодах.

27

Вік, раса та клас також є важливими факторами, що визначають наші ґендерні ролі.

Жінки та чоловіки у різних країнах по-різному відчувають як владу, так і утиск.

Іноді відмінності у ґендерних ролях між одним класом жінок чи чоловіків можуть бути більш відчутними, аніж відмінності
ґендерних ролей жінок та чоловіків.
Важливо дозволити учасникам/учасницям розповісти про дискомфорт, який викликає у них слово «ґендер». Є природним, якщо багатьом здається, що це англійське слово, яке не можна перекласти.
Варто зазначити, що термін «ґендер» почали вживати відносно недавно, і це нова концепція для всіх.
Ключові моменти, на які слід звернути увагу:

Ґендер відрізняється від статі – він не є біологічно детермінованим.

Ґендер змінюється залежно від культури, економічного, соціального та політичного контексту.

Ґендер змінюється у часі.

Ми вивчаємо ґендерні ролі – це передбачає можливість
їхньої зміни.

28
ВПРАВА «ДВІ КОРЗИНИ»

Ціль:
1) створити середовище, в якому учасники/учасниці зможуть висловлювати свої страхи та труднощі при розгляді та розумінні
ґендерних питань;
2) на початку тренінгу визначити можливі проблеми чи питання, які необхідно вирішити.
Методика: поставте у кімнаті дві корзини на відстані 2-3 метри одна від одної. Поясніть цілі вправи.
Попросіть учасників/учасниць стати у коло та уявити, що у цій вправі розгляд ґендерної тематики нагадуватиме переїзд до нового будинку: учасники/учасниці повинні залишити у корзині для сміття усі негативні відчуття, які вони мають стосовно ґендерних питань та взяти до нового будинку усі корисні й позитивні ідеї.
Дайте кожному учаснику/учасниці два аркуші паперу.
Запропонуйте їм написати на одному аркуші ту річ, яку вони беруть з собою (позитивне ставлення до аналізу ґендерних питань), а на
іншому – ту річ, яку вони залишають у минулому (негативне ставлення до до аналізу ґендерних питань).
Запропонуйте кожному учаснику/учасниці викинути його аркуш з негативним ставленням у корзину для сміття, а також розповісти групі про це ставлення та його причини. Після цього учасники/учасниці мають покласти аркуш з позитивним ставленням до корзини, яку вони беруть з собою до нового будинку та розповісти про них групі.

29
Під час цієї вправи запишіть на фліпчарті ключові слова з пояснень учасників/учасниць.
Підведіть підсумки вправи, ще раз звернувши увагу на позитивні та негативні ставлення щодо ґендерних питань та поясніть, як деякі з цих ставлень будуть змінені у процесі тренінгу.
Час на виконання: 30 хвилин (50 хвилин на запис позитивних і негативних ставлень та розповідь про них перед групою, 15 хвилин на обговорення).
Матеріали: нова кольорова корзина, стара, зношена та потворна корзина, фліпчарти, маркери, листки паперу А4 формату.
Завершення: обговорення вправи.

Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

Цією вправою корисно завершувати день чи певний етап, оскільки вона дає учасникам/учасницям можливість залишити позаду певні переконання чи ідеї, які можуть стримувати їх та взяти з собою те, що дозволить їм отримати більше користі від тренінгу.



30
ВИСНОВКИ ДО МОДУЛЮ ІІ
1.
Поняття «ґендер» виникло у Великій Британії у 60-х роках ХХ століття. В англомовних словниках термін «ґендер» тлумачиться як граматичний рід (чоловічий, жіночий, середній) та не має нічого спільного із біологічною статтю. У подальшому цей термін почали використовувати для аналізу соціальних стосунків і заперечення думки про те, що біологічні відмінності є визначальними для поведінки та соціальних ролей чоловіка та жінки у суспільстві.
2. У вітчизняній науці поняття «ґендер» уперше з’явилось на початку 90-х років. Саме слово «ґендер» немає однозначного перекладу на українську мову, а його написання та вимова являють собою кальку англійського «gender». Найчастіше використовують термін «ґендер» для позначення статі як соціального поняття і явища.
3. У найпоширенішому трактування термін «ґендер» можна визначити так: ґендер (англ. «gender», від лат. «gens» – рід.) – це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, установок, норм і характеристик чоловічої та жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин чоловіків і жінок, набутих ними як особистостями у процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку і чоловіка залежно від їх статі.

31
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Коротко охарактеризуйте історію виникнення терміну
«ґендер».
2. Назвіть етапи розвитку ґендерної теорії.
3. Як розуміється поняття «ґендер» у сучасному світі?
4. Розкрийте зміст поняття «ґендер».
5. Як співвідносяться поняття «ґендер» і «стать»: що над чим домінує?
6. У чому сутність ґендерного підходу в науці?
7. Ґендер – це соціальний конструкт чи культурне оформлення статі?
8. Чим ґендерна психологія відрізняється від психології статевих відмінностей?

32
МОДУЛЬ ІІІ
СТАНОВЛЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ.
ҐЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Примітки для фасилітаторок/фасилітаторів:

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ МОДУЛЮ

Ґендерна ідентичність. Поняття ґендеру як соціально- психологічної статі людини з’ясовується, як правило, двома сферами детермінант: соціальними (сукупністю соціальних очікувань щодо
ґендерних ролей, норм і стереотипів) та особистісними (уявленням людини про те, ким вона є). Слід зазначити, що ці дві сфери є нероздільними, взаємодоповнюючими, адже в процесі самоусвідомлення, саморозуміння говорячи про себе «я є тим-то» або
«я є такий-то», ми використовуємо для самоопису певні поняття, зараховуємо себе до тієї чи іншої спільноти, групи, категорії. Будь- яке поняття є узагальненням певної групи речей. Це певна властивість людської мови, яка лежить в основі свідомості та самосвідомості. Наприклад, слова «жінка», «чоловік», «батько»,
«українець», «студент», «подруга», «гарний», «розумний» тощо характеризують не одну людину в світі, а стосуються всіх людей, що відповідають змістові цього поняття.
Таким чином, ідентичність обов’язково має соціальну природу
і водночас зумовлює уявлення людини про себе як про неповторну

33
індивідуальність, в якій певні якості, риси, характеристики й атрибути унікально поєднані.
Ідентичність – це одна з найсуттєвіших характеристик людини, без якої вона не може існувати як свідома автономна особистість.
Ідентичність тісно пов’язана з образом «Я», з усвідомленням власної індивідуальності та неповторності індивідуальних фізичних і психологічних рис.
Людина, насамперед як соціальна істота, відзначається не лише
індивідуальною, а й груповою ідентичністю. Групова ідентичність пов’язана з ототожненням конкретно взятої людини з певною групою осіб чи спільнотою. Поряд із термінами ідентичність, групова
ідентичність у сучасній соціальній психології використовують поняття «соціальна ідентичність» та «рольова ідентичність».
Основу соціальної ідентичності складають процеси соціальної категоризації, які полягають у розділенні соціальних об’єктів на такі, з якими особистість себе ототожнює, ідентифікує, так званих «своїх»
(in-group), і такі, що складають групи інших, так званих «чужих» (out- group), а також процеси самокатегоризації, тобто віднесення особистістю самої себе до певної соціальної категорії чи групи.
Рольова ідентичність – це ідентичність, зумовлена соціальними ролями, тобто культурно прийнятними соціальними очікуваннями щодо відповідних видів поведінки, властивих для певних соціальних позицій. Рольову ідентичність, як правило, розглядають як окрему форму чи підвид соціальної ідентичності.
Однак, розглядаючи соціальну та рольову ідентичності, слід згадати про так звану статеву ідентичність, яка пов’язана з

34 розділенням людей на групи чоловіків та жінок і усвідомленням приналежності людини до тієї чи іншої статі. Вона полягає в переживанні своєї відповідності статевим ролям, тобто таким формам поведінки, які зумовлені біологічними відмінностями між статями
(що стосується насамперед сексуальної поведінки та сексуальних почуттів, народження дітей тощо). Статева ідентичність є не лише однією з найістотніших ідентичностей, а й чи не найпершою, що формується онтогенетично. При народженні дитини, ми обов’язково наголошуємо, хто саме народився: хлопчик чи дівчинка. Ці слова є першою інформацією, яку дитина отримує про себе від народження.
Історія культури створила чимало моделей та зразків статевої поведінки, інформацію про які дитина починає одержувати ще у ранньому дитинстві, формуючи на підґрунті статевої ідентичності те, що ми називаємо ґендером. Доцільно розрізняти терміни «статева
ідентичність» та «ґендерна ідентичність».
Якщо припустити, що усі люди є психологічними андрогінами, тобто у суспільстві не існує статевотипізованих моделей моделей
ґендерної поведінки, то соціальне оточення все одно здійснювало б вплив на статеве самовизначення дітей щодо їхньої статевої належності. Адже вони знаходяться у двостатевому оточенні, поділеному на чоловіків і жінок. А ця біологічно детермінована дихотомія ґендеру назавжди позначається на психіці. Бути жінкою – означає мати жіночу будову тіла, жіночі геніталії, груди, менструацію, здатність завагітніти, виносити і народити дитину, вигодувати її грудьми. Бути чоловіком – означає мати чоловічу

35 будову тіла, чоловічі геніталії, ерекцію, бороду, здатність до запліднення.
Проте, на відміну від психологічної андрогінії біологічну стать не обирають. Таким чином, психічний розвиток особистості передбачає існування в чоловічій або жіночій ідентичності, яка за відчуттями, смислами буття є значно складнішим, багатовимірним утворенням, ніж біологічна анатомію та приймання її як своєї.
Здійснюючи узагальнення всього сказаного вище, можемо зазначити, що, найчастіше ґендерна ідентичність (ототожнення) розуміється науковцями як внутрішнє переживання своєї статевої належності, суб’єктивне осмислення та переживання ґендерної ролі, уподібнення до неї, своєрідна єдність статевого самоусвідомлення і поведінки.
Діапазон ґендерної ідентифікації особистості досить широкий – від усвідомлення незмінності своєї статевої належності – до тривалого, стійкого розуміння того, що «ми – жінки», «ми – чоловіки».
Таким чином, основна відмінність у розумінні статевої та
ґендерної ідентичностей полягає у тому, що перша з них переважно розуміється як усвідомлення себе представником тієї чи іншої статі, а друга відповідно – полягає в переживанні своєї відповідності
ґендерним ролям, тобто сукупностям суспільних норм і стереотипів поведінки, властивих для представників тієї чи іншої статі (або таким, що приписуються представникам певної статі суспільно-
історичною чи соціокультурною ситуацією). Отож, людина може мати певну чітко визначену статеву ідентичність і водночас мати

36 деякі труднощі із ґендерною ідентичністю, тобто переживати невідповідність ґендерним ролям і стереотипам, відчувати нереалізованість себе як чоловіка чи жінки, невідповідність жіночому чи чоловічому ідеалам.
Питання ґендерної та статевої психології у всі часи приваблювали багатьох дослідників людської природи. Практично немає жодної з відомих психологічних теорій особистості, яка б не вивчала особливості чоловічої й жіночої психології як важливих характеристик сутності особистості.
У відомій психоаналітичній теорії З. Фрейда відмінності між чоловіками й жінками розглядаються як такі, що зумовлені відмінностями будови статевої сфери, зокрема наявністю в представників чоловічої статі пеніса, який вважається ознакою переваги. З цим автор теорії пов’язує такі психологічні явища, як
«комплекс кастрації» у хлопчиків (тобто страх втрати ознаки мужності, а з ними й статеву ідентичність) і «заздрість до пеніса» у дівчаток (тобто відчуття певної статевої неповноцінності). За
З. Фрейдом, ці відчуття виникають приблизно у віці 3-х років, коли дитина переходить на звану фалічну стадію психосексуального розвитку особистості (стадія характеризується зосередженням дитини на геніальних частинах тіла). Пізніше, на едипальній стадії проявляється так званий «Едипів комплекс» у хлопчиків та «комплекс
Електри» у дівчаток, тобто статевий потяг до батьків протилежної статі зі зростанням конкуренції до батьків однієї статі (аж до прагнення їх усунути). Нормальне подолання цих комплексів полягає в ідентифікації з батьками однієї статі і частковою відмовою від

37 батьків протилежної статі, що відбувається на подальших стадіях психосексуального розвитку (приблизно у віці 5-ти років) і є дуже важливим для розвитку повноцінної статевої ідентичності.
Послідовники З. Фрейда критикували погляди науковця на природу сексуальності, справедливо вважаючи, що на сексуальність людини та її відповідну ідентичність більшою мірою впливає не біологічна інстинктивна природа, а соціум, у якому знаходиться людина. Таким чином, у подальших наукових дослідженнях цієї проблематики акцент ставився на вивченні не на статевих, а на соціальних аспектах ідентичності особистості.
Не менш цікавим є трактування жіночої та чоловічої природи в аналітичній психології К.-Г. Юнга, яка певною мірою долає протиставлення чоловічої та жіночої статей, властиве для класичного психоаналізу. В цій теорії жіночність і чоловічність розглядається як сукупність якостей, які притаманні як чоловікам, так і жінкам, причому й ті, й інші мають як чоловічі, так і жіночі риси. Чоловічі риси в жінці К. Юнг пов’язував з такою архетиповою фігурою, як
Анімус, а жіночі риси в чоловікові, відповідно – з Анімою. Згідно
К. Юнга, значний вплив на розвиток Аніми і Анімуса здійснюють батьки (мати на хлопчика і батько на дівчинку). Тому всі стосунки особистості із протилежною статтю, включаючи батьків, знаходяться під значним впливом проектованої фантазії Аніми і Анімуса. Саме цей архетип є одним із найбільш впливових на сексуальну поведінку особистості. З’являється він у снах і фантазіях як особа протилежної статі.

38
З позицій трансакційного аналізу Е. Берна ґендерна ідентичність визначається життєвим сценарієм людини. Згідно з теорією життєвих сценаріїв протягом життя людини здійснюється статево-рольове програмування чоловіків і жінок, тобто процес формування статевих та ґендерних життєвих ролей особистості. Сценарні заборони й директиви, як основні елементи життєвого сценарію людини, забороняють людині одні форми активності і насаджують інші.
Людина слідує цим заборонам і директивам, значна частина яких відповідає моделям ґендерних ролей, не усвідомлюючи цього впливу.
Тому, у процесі такої ґендерної соціалізації здійснюється певна деформація розвитку особистості, адже одні сторони особистості (що відповідають ґендерним стереотипам) заохочуються й підсилюються, а інші (що таким стереотипам суперечать) – навпаки, забороняються та гальмуються в розвитку. Починаючи з раннього дитинства дівчаток і хлопчиків примушують діяти за різними сценаріями, що пов’язано не лише з розвитком відповідних фемінних чи маскулінних рис, а й з подальшими життєвими виборами. Згідно з ними чоловіки й жінки обирають форми життєвого шляху, що відповідають ґендерним стереотипам, а не особистісним потенціям, покликанню тощо.
Досить істотними характеристиками особистості, що тісно пов’язані з ідентичністю і визначають ґендерні особливості особистості, виступають такі ознаки мужності чи жіночності, як фемінність і маскулінність (про це детальніше описано у розділі
«Модуль VІІ. Маскулінність/фемінність як статтевотипізована поведінка. Андрогінність. Гіпперґендерність. Гіпермаскулінність
/гіперфемінність»).

39
Зріла
ґендерна
ідентичність притаманна сформованій особистості зі сталими поглядами на життя. Шлях до неї пролягає через цілу систему субідентичностей, які зумовлені конкретними соціально-економічними умовами соціалізації дитини, певною
історичною епохою, кожній з яких властиві відповідні норми, цінності, стандарти і стереотипи.
Ґендерна соціалізація. Проаналізувавши найбільш вживані означення поняття соціалізації, можемо зазначити, що найчастіше вона розуміється як це процес засвоєння людиною суспільного досвіду, суспільних норм і цінностей.
Одним з із найбільш важливих складників соціалізації людини є засвоєння нею соціальних ролей. Адже саме в соціальних ролях закріплені норми та правила суспільної поведінки у вигляді рольових експектацій, тобто нормативних вимог до виконання соціальних ролей. Рольова поведінка – це найважливіший вид соціальної поведінки, а соціальні ролі – це засіб входження особистості в групу, в соціум, форма соціальної адаптації та особистісного самовираження водночас.
Ґендерна соціалізація – процес засвоєння індивідом ґендерної культури того суспільства, у якому він живе, своєрідне суспільне конструювання психологічних відмінностей між чоловічою і жіночою статями. Соціалізація статі – це своєрідний проект соціальної активності дитини як статевої істоти, ґендерний сценарій її життя в майбутньому.
Ґендерно-рольова соціалізація – це своєрідне засвоєння людиною ґендерних ролей, суспільних очікувань щодо цих ролей, а

40 також ґендерний розвиток особистості, формування психологічних характеристик та якостей, які відповідають ґендерним ролям. Для нормальної соціалізації особистості вкрай необхідне засвоєння статевих та ґендерних ролей. Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням людини себе представником певної статі та з нормативами поведінки, властивими для представників цієї статі. Статеві та ґендерні ролі тісно пов’язані зі статевою й ґендерною ідентичністю особистості.
Процес соціалізації статі починається з народженням дитини та відповіддю на питання «Хто народився: хлопчик чи дівчинка?». Саме з цього моменту починає здійснюватися конкретна програма
ґендерного виховання особистості. Початком виконання приписів цієї програми є блакитна чи рожева стрічка, якою молода мама перев’язує конверт з новонародженою дитиною.
Учені визначають кілька напрямів ґендерної програми соціалізації дитини:

залежно від статі дитини дорослі по-різному вибудовують розмову, обирають її тон. Це стосується всіх, хто спілкується з дитиною. До немовлятка-дівчинки застосовують ласкавий, ніжний, м’який, лагідний, заспокійливий тон; до немовлятка-хлопчика – бадьористий, енергійний, нижчий за тембром, заохочуючий до активності та змагання. Оскільки при розмові використовується різна
інтонація, то такою ж різною буде вимогливість щодо поведінки та гри хлопчиків і дівчаток;

дівчинка завжди отримує значно більше обіймів,
«поглажувань», дотиків, поцілунків від дорослих, ніж її одноліток- хлопчик;

41

для дівчаток обирають ніжні, теплі, витончені кольори і м’які, пухнасті, округлі іграшки, для хлопчиків – більш яскраві, насичені, помітні здалеку кольори і тверді іграшки з жорсткими каркасами та чіткою формою;

функціональне призначення іграшок та ігор для хлопчиків і дівчаток не тільки різне, а й протилежне.
Уже у 5–6-річному віці діти чітко розрізняють ігри для хлопчиків і дівчаток. Дівчатка, як правило, граються у лікаря, школу, доньки-матері, хлопчики – у солдатів, війну, міліцію тощо. Слід зазначити, що у дівчаток, зазвичай, іграшки однотипні, подібні між собою (ляльки, дитячий посуд, дитячий візочок тощо), у хлопчиків – більш різноманітніші за формою та функціональною придатністю
(різноманітні моделі автомобілів, літачків, інших транспортних засобів, конструктори, солдатики, іграшкова зброя тощо). Тому можемо припустити, що саме з цих ігор бере початок взаємопротиставлення у виборі жіночих і чоловічих ролей, яке прослідковується в дорослі роки.
Згідно з психологічними спостереженнями саме дорослі нав’язують дітям свої свої статевоспіввіднесені ігри та іграшки. В одному експерименті хлопчикам і дівчаткам у дитсадку пропонували у статевонетипові іграшки. Хлопчики із задоволенням почали гратися ляльками, а дівчатка – машинками. Побачивши свою малечу за
«дивними», «нешаблонними» іграми, батьки реагували приблизно однаково: «А чим ви це тут займаєтесь?», «Що це з вами?». Найбільш різко та гостро в таких ситуаціях реагували тати, сприйнявши
«жіночі» заняття своїх синів як загрозу для їхньої маскулінності.

42
Також помічено, що дорослі по-різному спрямовують і регулюють поведінку хлопчиків і дівчаток. Дослідницька та конструкторська поведінка дівчаток (цікавість до механізмів функціонування іграшок, прагнення більше дізнатися про іграшку більше, розібрати її, використати не за призначенням тощо) не заохочується. Однак, така ж поведінка хлопчиків, навпаки, схвалюється, підтримується та заохочується. Хлопчиків стимулюють до змагань, перемог, суперництва, конкуренції, їхня агресія
(вербальна, фізична) з метою досягнення мети часто сприймається як норма. Подібна поведінка дівчинки не сприймається та підлягає осуду.
У розмовах з дітьми про майбутнє дорослі, як правило, диференціюють їхнє призначення у сім’ї та суспільстві. Хлопчиків здебільшого орієнтують на досягнення, кар’єру, соціальні ролі у професійній, громадсько-політичній сфері: «Вчись, синку, станеш президентом» (бізнесменом, генералом, політиком) тощо. Рольові орієнтації дівчаток обмежуються створенням сім’ї, майбутніми побутовими обов’язками
(господарськими та виховними):
«Запам’ятовуй, як мама робить салатик, будеш готувати його, як вийдеш заміж» (навчишся шити, вишивати, підтримувати чистоту квартири, доглядати дітей). Розмови про професійні ролі дівчат не виходять за межі сфер освіти, культури, обслуговування: будеш
«вчителькою»,
«вихователькою»,
«артисткою»,
«художницею»,
«моделлю», «кравчинею» тощо. Якщо хлопчиків спрямовують на проходження служби у війську, на фізичну силу й психологічну

43 витривалість, на досягнення успіху «в праці і в бою», то дівчаток орієнтують частіше на здобуття освіти, заміжжя, виховання дітей.
Первинною, домінуючою роллю, з якою ідентифікують дівчаток, є мати, що формує у дівчинки образ материнства та відповідну ґендерну поведінку. Дитячий ідеал матері певною мірою опосередковує ґендерну поведінку і хлопця, адже саме з матір’ю він підсвідомо порівнює свою подругу, наречену, дружину, майбутню матір своїх дітей.
Процес ґендерної соціалізації є співпрацею досвідчених чоловіків і жінок з дітьми у набутті ними важливих для життя в дорослому світі статевотипізованих знань, умінь, навичок. Набуття
ґендерної ідентичності та засвоєння певного типу статевотипізованої поведінки активізують такі важливі психологічні механізми, як спрямування, моделювання, підкріплення та пізнання.
Спрямування. Суть цього механізму полягає в організації
«жіночого» чи «чоловічого» навколишнього мікросередовища дітей.
Дорослі створюють для дитини середовище, яке, на їхню думку, відповідає статевій належності. Так, для хлопчиків це передусім усе те, що вкручується, рухається, взаємодоповнюється: машинки, конструктори, які розвивають інструментальні навички, майстерність.
Для дівчаток – це м’які, пухнасті, ніжні іграшки, які можна пригорнути, про які треба турбуватися, якими можна щось прикрасити. Вся дитяча індустрія ніби запускає підсвідомі механізми
ідентифікації та диференціації задовго до того, як дитина навчиться усвідомлювати, чого від неї очікує ґендерно структурований соціум.

44
Моделювання. Реалізується воно в засвоєнні нав’язуваних соціумом певних моделей статеворольової поведінки. Якщо до 5-ти років хлопчики із задоволенням імітують «жіночі види діяльності», то пізніше відмежовуються від них, адже сім’я, телепрограми, дитячі книги дають приклади для наслідування, визначають чоловічі та жіночі ролі.
Заохочення (підкріплення). Особливістю цього психологічного механізму є винагорода дитини за дотримання певного типу поведінки: похвала від батьків, учителів, інших дорослих. Це посилює ту поведінку, якої навчають дитину. Якщо дитина починає наслідувати поведінку іншої статі (наприклад, хлопчик одягає мамині туфлі на підборах, фарбує губи), то цей учинок отримує відповідну оцінку: «Хлопчикам це не личить!», «Хлопчики так себе не поводять!»).
Існує значна кількість агентів ґендерної соціалізації, серед яких на першому місці знаходиться сім’я, система батьківських впливів на дитину, стиль сімейного виховання. На ґендерний розвиток і
ґендерну самореалізацію дитини істотно впливають власні ґендерні стереотипи та цінності батьків, їхні життєві сценарії, характер взаємостосунків у подружжі та між батьками й дітьми. Мабуть, з усіх сфер соціального життя людини сім’я є такою соціальною
інституцією, в якій сутність ґендерних стосунків проявляється найбільше. Тому без перебільшення можна сказати, що сім’я – це найголовніший агент ґендерної соціалізації особистості. Адже, від того, яка система ґендерних стосунків склалася в сім’ї, які ґендерні стереотипи панують у системі її уявлень про чоловічі та жіночі

45 функції й ролі, залежить формування ґендерних ролей дітей, розвиток
їхньої ґендерної ідентичності. Ґендерні ролі батьків – найперший зразок ґендерної поведінки для дітей, які часто будують власну
ґендерну ідентичність згідно з батьківськими моделями життя. Дуже часто діти повторюють життєвий сценарій своїх батьків, тому що в ранньому дитинстві маленька людина вирішила: «Буду таким, як тато
(або такою, як мама)». Формуючи власний стиль стосунків з протилежною статтю, діти багато в чому копіюють ставлення батьків один до одного. Якщо досвід батьківських ґендерних ролей обмежений чи недостатній (наприклад, у неповній сім’ї чи коли дитина виховується без батьків), це може призводити до певних дефектів у ґендерному розвиткові особистості дитини. Такі діти часто не отримують повноцінного досвіду міжґендерних стосунків, що може позначитись на формуванні ґендерних ролей та ґендерної
ідентичності, спричинити проблеми при створенні в майбутньому власної сім’ї та у вихованні дітей. З іншої сторони, навіть у повних сім’ях є багато проблем, які негативно позначаються на ґендерній соціалізації дітей. Авторитарність виховання, насильство й жорстокість у сім’ї призводять до численних деформацій ґендерного розвитку, формують такі ґендерні ролі, в яких закріплюються суспільні ґендерні стереотипи, ґендерна нерівність та інші викривлення ґендерної структури суспільства.
Батьки, сім’я є первинним, проте не єдиним агентом ґендерної соціалізації. Її здійснюють також дитячі освітні заклади, офіційні і неформальні інституції, однолітки, ЗМІ. Велике значення для
ґендерного розвитку має система громадського виховання, передусім

46
– школа. Залежно від того, які цінності прищеплює школа молодому поколінню, формуються ті чи інші ґендерні ролі, ґендерні сценарії чи
інші моделі ґендерної поведінки або стосунків статей. Фактично всі соціальні групи та відносини, в яких перебуває людина, дають особистісний досвід, який так чи інакше впливає на її ґендерну
ідентичність та соціалізацію.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал