Навчальний посібник Лекції Дніпровськ 2016 ббк 74. 03я73 (075. 8)



Сторінка2/8
Дата конвертації30.11.2016
Розмір1.4 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8

1.5. Вимоги до підручників. Підручники Я.А.Коменського

Ряд дидактичних поглядів Коменського відобразилися у сформульованих ним вимогах до підручників, та власне у самих підручниках, ним складених. Вимоги до підручників:

1) для кожного класу повинен бути окремий підручник, який відповідає віковим особливостям дітей;

2) написані зрозумілою і доступною мовою, всі складні терміни повинні бути подані рідною мовою;

3) невеликі за об’ємом.

Виклад повинен бути повним і ґрунтовним, але подавати основні речі в небагатьох чітко сформульованих і легких для запам’ятовування правилах;

1) ілюстровані і привабливі;

2) слова подавались би у поєднанні з речами і навпаки.

Коменський склав багато підручників. Найбільш відомими з них виявились два: “Відкриті двері мов і всіх наук“ (1631) та “Видимий світ у малюнках“ (1654). “Відкриті двері мов і всіх наук“ – підручник для вивчення латинської мови. У ньому подано 8 тис. латинських слів і біля 1 тис. речень та оповідань. У цьому підручнику Коменський вперше запропонував вивчати іноземну мову одночасно з ознайомленням дитини з доступними їй знаннями з різних сфер. Ця книга принесла Коменському світове визнання і славу. Її назвали золотою. “Видимий світ у малюнках“ представляє собою ілюстровану дитячу енциклопедію початкових знань.

Тут поміщено 150 статей про навколишній світ, кожна з яких супроводжується малюнком. Цей підручник – перша у світі ілюстрована книга для дітей. Вона була перекладена на багато мов світу, довго служила у якості підручника для початкового навчання. Вперше була видана на Україні на початку XIX ст.


1.6. Питання виховання та шкільної дисципліни у працях Я.А.Коменського

У працях Коменського є багато вказівок щодо різних видів виховання, але цим проблемам він надає дещо менше уваги і не розробляє їх ґрунтовно. Коменський висуває ціле вчення про моральне виховання та шкільну дисципліну.

Освіта – лише перший щабель на шляху до триєдиної мети виховання. Вона дає мудрість (пізнання себе і всіх речей). Моральне виховання він називає наступним, більш вищим етапом підготовки людини до життя. Коменський називає 4 кардинальні моральні якості, які треба сформувати в людини: мудрість, помірність, мужність, справедливість. Як різновид мужності пропонує розглядати витривалість у праці та благородну щиросердечність.

Моральні якості потрібно втілювати юнацтву всі без виключення, причому починати робити це з якомога молодшого віку. До основних засобів морального виховання відносить приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів (основа моральності); моральні правила і настанови, взяті зі священного писання та висловлювань мудреців; вправи і привчання; дисципліна.

Шкільну дисципліну Коменський розглядає і як незмінний порядок шкільного життя, обов’язковий для всіх, і як умову для правильної постановки навчання і виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школярів. “Школа без дисципліни є млин без води“.

Коменський виступає проти тілесних покарань і щодо виховання, але допускає їх як крайні заходи у трьох випадках: – за богохульство, за все, що спрямоване проти Бога; – за вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві; – за чванство, недоброзичливість, відмову допомогти товаришеві у навчанні.

Головним засобом дисциплінування Коменський називає авторитет учителя, який повинен бути таким, щоб учню було гріх його не послухати. Для цього учитель повинен завжди іти попереду і вести за собою учнів.
1.7. Я.А.Коменський про вчителя та вимоги до нього

Ніхто до Коменського не підносив так високо професії вчителя. Цю професію називає “найпочеснішою під сонцем“. Коменський сформулював новий погляд на вчителя. У багатьох своїх працях Коменський сформулював ряд вимог до вчителя. Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя – захоплювати дітей своїм прикладом. Він повинен любити учнів і ставитись до них по-батьківськи. Бути для них не тільки керівником, але й другом і охоронцем у всьому доброму.

Коменський ставить перед учителем триєдине завдання: щоб він умів, міг і хотів навчати, тобто 1) щоб сам знав, чому він повинен вчити; 2) щоб міг інших навчати тому, що сам знає (тобто був дидактом і вмів бути терпеливим); 3) щоб він тому, що знає і може також хотів навчати інших, щоб мріяв підняти інших до світла.
Запитання і завдання для самоконтролю

1.Розкрийте мету та завдання виховання особистості за Я.А. Коменським.

2.У чому сутність принципу природовідповідності Я.А. Коменського?

3.Схарактеризуйте навчальні книги Я.А. Коменського.

4.Назвіть основні критерії морального виховання за Я.А. Коменським.

5.Які вимоги до особистості вчителя сформулював Я.А. Коменський?

6.Сутність класно-урочної системи Я.А. Коменського.

Завдання для самостійної творчої роботи.

1.Принцип природовідповідності Я.А. Коменського та Ж.Ж. Руссо: порівняльний аналіз.

2.Порівняння вікової періодизації розвитку особистості Я.А. Коменського та Ж.Ж. Руссо.

3.Моральне виховання за Я.А. Коменським і сучасне моральне виховання.

4.Дидактичні погляди Я.А. Коменського і сучасність.

5. Педагогічна теорія Я.А. Коменського та використання ії елементів у музичному навчанні і вихованні.

2.ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ І ДІЯЛЬНІСТЬ

Й. ПЕСТАЛОЦЦІ
http://portrait.kaar.at/deutschsprachige%20teil%207/images/johann_heinrich_pestalozzi.jpg

Песталоцці Й.

ПЛАН

2.1.Педагогічні погляди Й. Песталоцці

2.2.«Елементарна освіта» Й. Песталоцці

2.3. Фізичне і релігійно-моральне виховання
Основні поняття: всенародна загальна освіта, Народна школа, “елементарна освіта“, метод Песталоцці, “арифметичний ящик“, ідея розвиваючого шкільного навчання, розвиток здібностей дитини, проблема взаємозв’язку сім’ї і школи у вихованні дітей.
2.1.Педагогічні погляди Й. Песталоцці

Й.Г.Песталоцці (1746-1827) – видатний швейцарський педагог-демократ.

Народився в Цюрiху у родині лікаря. Вищу освіту здобував у Каролінському колегіумі. Протягом третини століття керував навчально-виховними закладами, де на основі дослідної роботи здійснював i розвивав свої педагогічні iдеї.

Свій багатий педагогічний досвід Песталоццi теоретично узагальнив у творах “Лiнгард i Гертруда“ (1781-1787), “Як Гертруда вчить своїх дітей“ (1801), “Лебедина пісня“ (1826) та ін. У його працях спостерігається великий вплив Руссо, особливо ідея зосередження головної уваги на особі вихованця як центральної точки всіх виховних дій.

Він одним із перших серед педагогів звернувся до питання всенародної загальної освіти. Спрямувавши свої зусилля на покращання життя селян, Песталоцці вважав, що виховання їх дітей повинно полягати у розвитку всебічної здатності до праці та “діяльної любові один до одного“.

Народну школу Песталоцці бачив, передусім, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив собі у тісному поєднанні з їх фізичним, моральним і розумовим розвитком.

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого. Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил та здібностей дитини.


2. 2.«Елементарна освіта» Й. Песталоцці

У пошуках загального методу виховання Песталоцці розробив теорію “елементарної освіти“, яка складає так званий метод Песталоцці.

Спираючись на принцип природовідповідності, він виділив три найпростіші елементи, з яких повинно починатися будь-яке навчання: число (одиниця), форма (пряма лінія), слово (звук). Елементарне навчання у нього зводиться, передусім, до вміння вимірювати, рахувати i володіти мовою.

Свій елементарний метод Песталоцці розповсюджує на всі сторони виховання дитини. Інтелектуальне виховання Песталоцці ґрунтує на ідеї розвиваючих цілей і завдань навчання. Він був першим з педагогів, хто диференціював змістову і розвиваючу сторони навчального процесу та розвинув ідею розвиваючого шкільного навчання.

Надаючи велике значення оволодінню знаннями він вважає, що воно повинно підкорятися більш головному – розвитку здібностей дитини.

Песталоцці намагається здійснити навчання через розроблену ним систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і повного переходу від частини до цілого, від простого і легкого до більш складного і важчого. Оволодіння знаннями необхідно поєднувати з розвитком у дітей уміння користуватися ними.

Найважливішою основою навчання Песталоцці вважав наочність, через яку дитина шляхом спостереження отримує правильні уявлення про світ, розвиває мислення і мову.

Він відкинув книжне початкове навчання, яке ґрунтується на запам’ятовуванні і переповіданні, і вимагав щоб дитина з ранніх років сама вела спостереження і розвивала свої здібності.

Песталоцці відстоював звуковий метод навчання грамоти, що було надзвичайно важливо тоді, коли скрізь панував буквоскладальний метод. Для навчання дітей рахунку, вимірюванню, засвоєнню дробів, а також написання елементів букв, Песталоцці використовував квадрат. Цю ідею розвинули його послідовники, створивши так званий “арифметичний ящик“, який використовують у деяких західних школах i понині.
2.3. Фізичне і релігійно-моральне виховання

Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху. Здійснювати фізичне виховання потрібно через систему вправ, що спираються на найпростіші рухи, коли дитина ходить, бігає, їсть, п’є, піднімає тощо.

Релігійно-моральне виховання за Песталоцці полягає вихованні гуманних почуттів до людей, дійової любові до них. Велика роль у цьому належить сім’ї, особливо важливе значення надається материнському вихованню. Моральне виховання повинно вдосконалюватися і в школі.

Песталоцці був одним із перших педагогів, які звернулись до розробки проблеми взаємозв’язку сім’ї і школи у вихованні дітей. Розробляючи теорію “елементарної освіти“, Песталоцці передбачав, щоб вона була простою і доступною для опанування кожній матері.


Запитання і завдання для самоконтролю

1. Конкретизуйте, коли, де, під впливом яких відомих діячів освіти, письменників почав свою педагогічну діяльність Й.Г. Песталоцці.

2. Розкрийте особливості навчально-виховної роботи відповідно до основ теорії елементарної освіти Й.Г. Песталоцці.

3. Які нові, педагогічно доцільні ідеї, на Ваш погляд, вніс ппедагог в методику початкового навчання?

Завдання для самостійної творчої роботи.

1. Схарактеризуйте, які нові, на Вашу думку, науково-методичні знахідки обґрунтував Й.Г. Песталоцці у своїх творах і педагогічній діяльності.

2. Проаналізуйте погляди Й.Г. Песталоцці на роль вчителя, сім’ї у становленні особистості дитини.

3. Доведіть, які, на Вашу думку, теоретичні та практико-методичні положення, висунуті і обґрунтовані Й.Г. Песталоцці, є актуальними та можуть бути використані з метою модернізації сучасної системи освіти в Україні.

4. Доведіть, які педагогічні ідеі Й.Песталоцці можливо використовувати у педагогічної діяльності з студентами музичних освітніх закладів?

3.ПЕДАГОГІЧНІ СИСТЕМИ А. ДІСТЕРВЕГА, ЙОГАНА ФРІДРІХА ГЕРБАРТА, ФРІДРІХА ФРЕБЕЛЯ
ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА А. ДІСТЕРВЕГА

http://www.zenon74.ru/sites/default/files/diesterweg.jpg

Дістервег А.

ПЛАН

3.1. Педагогічна система Дістервега

3.1.1. Ідея загальнолюдського виховання

3.1.2. Головні завдання навчання

3.2. Педагогічна система Й.Ф. Гербарта

3.2.1. Цілі школи

3.2.2.Складові процесу виховання за Гербартом

3.2.1. Теорія навчання Гербарта
3.3. Педагогічна система Ф. Фребеля
Основні поняття: народна школа, розвиток задатків, природовiдповiдність, культуровiдповiдність, самодіяльність, розвиваючий (елементарний) метод навчання, наочність.
А.Дістервег (1790-1866) – видатний німецький педагог-демократ, один із найбільш відомих послідовників Песталоцці.

Дістервега ще при житті називали “вчителем німецьких учителів“.

Він прагнув до об’єднання німецького вчительства, у 1848 році був обраний головою “Всезагальної вчительської спілки“, а пізніше – від учительства представником до прусської Палати депутатів. З 1827 р. i до смерті Дістервег видавав журнал “Рейнські листки для виховання i навчання“, де опублікував понад 400 статей, а з 1851 р. ще й випускає журнал “Педагогічний щорічник“.

У своїх статтях особливу увагу приділяв проблемам народної школи. Він написав понад 20 підручників для учнів, кілька посібників для вчителів, серед яких найбільш відомим є “Керівництво до освіти німецьких учителів“ (1835).


3.1.1. Ідея загальнолюдського виховання

Дістервег виступив на захист ідеї загальнолюдського виховання. У людей потрібно виховувати в єдності любов до всього людства i до свого народу.

Як і Песталоцці, Дістервег вважав, що людська природа проявляє себе у задатках. Але, на відміну від свого попередника, він писав, що цим “задаткам дана лише можливість до розвитку й освіти“.

Завдання виховання – збуджувати і спрямовувати самодіяльний розвиток цих задатків.

Головну мету виховання він вбачав у гармонійному розвитку всіх можливих задатків людини для “служіння істині, красі i добру“. Досягнення цієї головної мети, на думку Дістервега, відбувається через самодіяльність. Дістервег вважав, що правильно і розумно організоване виховання повинно будуватися з урахуванням трьох принципів:

1) природовiдповiдностi (у строгій відповідності до природного розвитку дитини з урахуванням її вікових та індивідуальних особливостей);

2) культуровiдповiдностi (природовідповідне виховання треба узгоджувати ще й з конкретними соціально-історичними умовами життя дитини, з духовним життям суспільства. Дитину потрібно виховувати для даного часу і у відповідності до умов життя даного народу, враховувати всю культуру у широкому смислі й, особливо, культуру країни, яка є батьківщиною для дитини);

3) самодіяльності (полягає у необхідності розвитку дитячої творчої активності, ініціативності, що передбачає вільне самовизначення особистості, сприяє розвитку всіх задатків дитини);

Дiстервег створив дидактику розвиваючого навчання, зробивши наступний крок у розвиту започаткованої Песталоццi ідеї розвиваючого навчання. У своєму “Керівництві для освіти німецьких вчителів“ Дістервег сформулював цілу систему дидактичних принципів та правил, які відображують в цілому його погляди на розумову освіту школярів.


3.1.2. Головні завдання навчання

Головним завданням навчання, за Дістервегом, є розвиток розумових сил i здібностей дітей. Але, надаючи перевагу формальній освіті над матеріальною, він не відкидав другої, а тісно їх пов’язував. На його думку, розрив формальних і матеріальних цілей навчання веде до втрати змісту останнього.

Дістервег запропонував і обґрунтував розвиваючий (елементарний) метод навчання, який орієнтований на активність і самостійність учнів. При такому методі вчитель веде заняття у діалогічній формі, коли запитання задаються як з боку самого вчителя, так i з боку учнів.

Цей метод вчить дитину вільно мислити. Великого значення у навчанні Дістервег надавав наочності, що виражено у сформульованих ним правилах йти у навчанні від чуттєвого сприймання до понять, вiд одиничного до загального, вiд конкретного до абстрактного. Принцип наочності тісно пов’язаний у нього з послідовністю і неперервністю навчання.

Щоб знання учнів були ґрунтовними, Дістервег радить частіше звертатися до вже вивченого і його повторення. Значну увагу він також приділяє свідомому навчанню. Показником такого навчання є здатність учнів ясно i чітко викладати суть справи.

Методика Дiстервега також передбачає здійснення навчання захоплюючим, цікавим. Для цього в учнів потрібно пробуджувати інтерес до нього. Все це можна досягти через:

1) різноманітність,

2) енергійність,

3) особистість вчителя.

У справі навчання і виховання керівну і вирішальну роль відводить учителю.  “Покажи мені своїх у чнів, i я побачу тебе“.



3.2. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМ ЙОГАНА ФРІДРІХА ГЕРБАРТА

http://skepticism-images.s3-website-us-east-1.amazonaws.com/images/jreviews/johann_friedrich_herbart.jpg

Гербарт Й.

ПЛАН

3.2.1. Цілі школи

3.2.2.Складові процесу виховання за Гербартом

3.2.1. Теорія навчання Гербарта
Основні поняття: наукова самостійність педагогіки, система педагогічної науки на основі психології і етики, гармонія волі з етичними ідеями, теорія видів навчання, три складові процесу виховання, гербертіанство.
Й.Ф.Гербарт (1776-1841) – німецький філософ, психолог і педагог. Він був прихильником асоціативної психології.

Педагогічні ідеї Гербарта отримали розвиток у його творах “Загальна педагогіка, виведена з мети виховання“, “Нариси лекцій з педагогіки“ й ін.

Він вважав, що все психічне життя людини складається з “реалів“, основою яких є уява. Встановлював обмежені можливості (“поріг“) у розумовому розвитку людини і пізнанні нею світу, оскільки весь процес психічної діяльності зводив до механічних комбінованих видозмін уяви. Герберт виступав за наукову самостійність педагогіки.

Вважаючи, що для успішної педагогічної роботи необхідно попередньо оволодіти педагогічною теорією, Гербарт розробив систему педагогічної науки на основі психології і етики.



3.2.1. Цілі школи

У справі виховання Гербарт ставить перед школою цілі:

1) можливі – підготовка майбутніх дорослих людей у галузі певної спеціальності;

2) необхідні – підготовка їх до роботи в будь-якій галузі діяльності.



У цілому треба прагнути до виховання “доброчесної“ людини.

Загальна мета виховання, за Гербартом, повинна полягати у досягненні гармонії волі з етичними ідеями і в розвитку багатостороннього інтересу.

3.2.2. Складові процесу виховання за Гербертом

Процес виховання він ділить на три складові:



1) керування дітьми (дитині природно притаманна “дика пустотливість“, тому вона порушує встановлені у школі порядки, проявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити виховання і навчання, треба приборкати цю “дикість“. Такіми засобами, як погроза, нагляд, наказ, заборона, фізичні покарання, як допоміжні засоби – авторитет і любов вихователя.

2) виховуюче навчання (Процес виховуючого навчання ґрунтував на розвитку шести видів багатостороннього інтересу: емпіричний (до навколишнього світу), спекулятивний (до пізнання речей і явищ), естетичний (до прекрасного), симпатичний (до близьких), соціальний (до всіх людей), релігійний (до служіння “найвищому духові“). У другій пол. XIX ст. було популярним вчення Гербарта про чотири ступені навчання: виразність(початкове ознайомлення учнів з новим матеріалом з широким використанням наочност), асоціація (встановлення зв’язків нових уявлень з попередніми), система (зв’язним викладенням нового матеріалу з виділенням основних положень, з виведенням правил і формулюванням законів), метод (в учнів у процесі виконання вправ виробляється навичка використання набутих знань на практиці). Ці ступені повинні мати місце на кожному уроці незалежно від його змісту і віку учнів.
3.2.3.Теорія навчання Гербарта

Гербарт розробив теорію видів навчання:

- описового (виявити досвід учня і розширити його через наочність, розповідь та заучування матеріалу);

- аналітичного (розподіл матеріалу на складові частини і надання уяві учнів певної системи);

- синтетичного (узагальнення вже відомого матеріалу, зведення його до системи);

3) моральне виховання (Система морального виховання дітей у Гербарта базується на п’яти моральних ідеях: ідея внутрішньої волі (усунення “внутрішнього розладу“), ідея вдосконалювання (поєднання сили і енергії волі та забезпечення “внутрішньої гармонії“), ідея приязні (погодження волі однієї людини з волею інших), ідея права (розв’язування конфліктів між волею людей), ідея справедливості (визначення нагороди чи покарання тому, хто цього заслужив). Щоб моральне виховання дало бажані наслідки, Гербарт пропонує застосовувати засоби керування дітьми.

Педагогічні ідеї Гербарта мали значний вплив на розвиток педагогіки, вони поширились у другій пол. XIX- поч. XX ст. по всіх країнах Західної Європи. Гербарт мав багато послідовників, які розвинули й оформили його ідеї у окремий педагогічний напрям – гербертіанство.




3.3. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМ ЙОГАНА

ФРІДРІХА ФРЕБЕЛЯ

http://dnpb.kyiv.uar.net/datas/upload/imgs/n28.jpg

Фребель Й.

Основні поняття: система дошкільного виховання, “дитячий сад“, розвиток природних особливостей дитини, виховне і освітнє значення гри.
Ф.Фребель (1782-1852) – німецький педагог, теоретик дошкільного виховання.

У 1837 р. Фребель відкрив у Тюрінгії “Заклад для ігор і занять дітей молодшого шкільного віку“, на основі роботи якого він розробив свою систему дошкільного виховання. Дана система здобула неабияку популярність і поширилась згодом по різних країнах світу.

Фребель виходив з природних особливостей дітей молодшого віку (рухливість, безпосередність, допитливість, прагнення до наслідування і т.п.).

Він вважав, що для задоволення потреб дитини у діяльності і спілкуванні з іншими дітьми необхідно організувати заняття у товаристві її ровесників, якому дав у 1840 р. поетичну назву “дитячий сад“. Основна мета дитячого саду – сприяти розвитку природних особливостей дитини: дитина – рослина, яка розвивається (звідси і назва закладу).

Фребель пропагував створення дитячих садів, готував для них виховательок. Він розробив своєрідну методику роботи дитячих садів, поклавши в основу розвиток органів чуттів, руху і мови дітей шляхом ігор, систематичних вправ.

Фребель підкреслював велике виховне і освітнє значення гри у процесі дошкільного виховання дітей, хоч він і занадто регламентував діяльність дітей, обмежуючи їх вільну творчість.


Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Конкретизуйте, коли, де, під впливом яких відомих діячів освіти, письменників почав свою педагогічну діяльність А.В. Дістервег.

2. Розкрийте особливості навчально-виховної роботи відповідно до основ теорії розвивального навчання А.В. Дістервега.

3. У чому полягає сутність та шляхи реалізації принципів природовідповідності, культуровідповідності, самодіяльності за А.В. Дістервегом?

4. Назвати основні педагогічні твори Й.Ф.Гербарта.

5. Схарактеризувати обґрунтування Й.Ф.Гербартом педагогіки як науки і мистецтва.

6. Проаналізувати сутність "виховуючого навчання" за Й.Ф.Гербартом.

7. Розкрийте сутність трьох складовіх процесу виховання.

7. Особливості навчально-виховної теорії Фрідріха Фребеля.
Завдання для самостійної творчої роботи.

1. Схарактеризуйте, які нові, на Вашу думку, науково-методичні знахідки обґрунтував А.В. Дістервега у «Керівництві до освіти німецьких учителів».

2. Проаналізуйте погляди А.В. Дістервега на роль вчителя у становленні особистості дитини.

3. Дати характеристику засобів морального виховання за Й.Ф.Гербартом.

4. Узагальнити прийоми, засоби, шляхи здійснення виховуючого навчання.

5. Виокремити внесок Й.Ф.Гербарта в розробку принципу виховуючого навчання.

6.Реалізація педагогічної теорії Фребеля у сучасній Україні.

7. Реалізація ідей Дістервега, Гербарта, Фребеля в системі сучасної музичної освіти в Україні

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал