Навчальний посібник Київ «Центр учбової літератури»



Сторінка19/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.23 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


8.6. Плановий баланс
Щорічно на певну дату складається баланс підприємства (організації). Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визначення і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Баланс».

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Для визначення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також


здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством, і здатність його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому.

Інформація щодо структури капіталу потрібна при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та податків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів впродовж тривалого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.

Баланс, зокрема, показує:



  • що підприємство має у своєму розпорядженні (активи);

  • скільки воно винне постачальникам і кредиторам (пасиви);

  • що в нього залишається (Власний капітал = Активи — Зобов'язання).

У балансі активи й пасиви протистоять одне одному згідно з універсальним бухгалтерським рівнянням:

Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Усі показники балансу підприємства є моментними і характеризують його фінансовий стан за активами і зобов'язаннями на певний момент часу, як правило, останнього дня місяця, кварталу, року.

За формою баланс є таблицею, яка складається з двох частин — активу і пасиву. В активі балансу відображають дані, які характеризують наявність, розміщення та стан майна, а в пасиві — показники, які характеризують джерела утворення цього майна і його цільове призначення.
Групи економічно однорідних активів та їх джерел, об'єднаних під однією назвою і виражених однією загальною сумою, показують відповідно в активі або пасиві балансу на одному рядку. їх називають статтями балансу. Наприклад, стаття активу балансу «Товари» показує наявність товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, а стаття пасиву балансу «Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці» — заборгованість працівникам підприємства. Однорідні за економічним змістом статті об'єднуються в розділи активу і пасиву балансу. У чинній формі балансу всі статті згруповано за їх економічним змістом у трьох розділах активу та п'яти розділах пасиву, які мають відповідну назву. Загальні підсумки активу і пасиву балансу мають дорівнювати один одному.

Плановий баланс на момент започаткування бізнесу підприємства скласти порівняно легко, оскільки він відображає потреби підприємства в стартовому капіталі. Конкретно він показує:



  1. який передбачається залучити необхідний капітал (пасиви та зобов'язання перед власниками);

  2. на що залучені кошти передбачається витратити (які активи будуть придбані).

АКТИВИ

Поточні активи







Готівка







Ринкові цінні папери







Дебіторська заборгованість







Матеріальні запаси







Попередньо оплачені витрати







Інші поточні активи







Загальні поточні активи







Постійні активи







Земля







Будівлі та споруди за мінусом нарахованої амортизації (залишкова вартість споруд)







Обладнання за мінусом нарахованої амортизації (залишкова вартість обладнання)







Таблиця 8.9

Плановий баланс підприємства на 200 р.

Планові баланси на другий і третій роки безпосередньо залежать від балансу на перший рік і очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства у відповідні періоди (табл. 8.9).


АКТИВИ

Нематеріальні активи за мінусом старіння
Загальні активи


ПАСИВИ

Поточні пасиви

Кредиторська заборгованість

Заборгованість податковим органам

Видатки, що нараховані до виплати

Інші поточні пасиви

Довгострокові пасиви

Векселі до оплати

Кредити під заставу майна

Інші довгострокові пасиви

Загальні пасиви

Зобов'язання перед власниками

Прості акції

Привілейовані акції

Нерозподілений прибуток

ЗАГАЛЬНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПЕРЕД ВЛАСНИКАМИ (АКЦІОНЕРАМИ)

Загальні пасиви та зобов'язання перед власниками (акціонерами)


У текстовій частині фінансового плану подаються пояснення, які розшифровують припущення щодо окремих статей планового балансу.

У процесі передбачення очікуваних показників балансів слід звернути увагу на такий момент. Підприємці-початківці іноді помилково вважають, що на старті підприємство може використовувати тільки (або переважно) позичені кошти. Проте кредитори та інвестори завжди вимагають, щоб певна частка капіталу підприємства була створена за рахунок власних коштів підприємця. Тоді підприємець буде «тісно прив'язаний» до свого бізнесу. Якщо для підприємства настануть важкі часи, то він не зможе зникнути, не зазнавши відчутних особистих втрат. Такий підприємець робитиме все від нього залежне, аби вийти з кризи і забезпечити подальший розвиток підприємства.


8.7. Очікувані фінансові показники
Для планування беззбиткової діяльності і визначення планового рівня економічної безпеки підприємництва використовуємо планові показники, які відображені у фінансовому плані підприємства, складеному за типовою формою.

  1. Формування чистих доходів:

ЧД„ = чдоА + ЧДІ0. + ЧДф.д. + ЧДід, де ЧДп — чистий доход (надходження чистих грошових потоків) підприємства від господарської діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) на плановий період;

ЧДод — чистий доход від основної операційної діяльності (реалізації товарів, готової продукції, робіт, послуг);

ЧДіо — чистий доход від іншої операційної діяльності (реалізації виробничих запасів

ЧД,д — чистий доход від фінансової діяльності;

Чдичистий доход від інвестиційної діяльності;

  1. Формування витрат підприємства:

ВП=СР0 й+ОВіо 0 +АВ+ВЗ +ВВф а +ВВ1 а +ШТг А де ВП — планові витрати підприємства, які призводять до зменшення активів або до збільшення зобов'язань, окрім пов'язаних із формуванням капітальних інвестицій, за досліджуваний період;

СРод — собівартість реалізованих об'єктів основної операційної діяльності (реалізованих товарів, готової продукції, робіт, послуг);

ОВі о — собівартість об'єктів іншої операційної діяльності (виробничих запасів);

АВ — адміністративні витрати;

ВЗ — витрати на збут;

ВВф д — витрати від фінансової діяльності;

ВВі д — витрати від інвестиційної діяльності;

ППг д — податок на прибуток підприємства від господарської діяльності.

  1. Характеристика витрат підприємства:

Витрати підприємства поділяються на змінні (УС) і постійні (РС).

¥С= СРо. й + ОВі. о+ВВф. й + ВВі. й. +ППг. й. РС= АВ + ВЗ

  1. Розрахункові показники для обґрунтування рівня економічної безпеки підприємництва:

1. Валовий прибуток підприємства (ВП^:
ВП„=ЧД„-ГС

ВПП =АВ +ВЗ + ЧПп;

ВП„ =РС+ЧП„, де ЧПп — чистий прибуток підприємства.

2. Валова прибутковість (рентабельність) чистого доходу

(ПВд):

ПВчй =ВП„ \. ЧД„.

Валова прибутковість чистого доходу (грн) показує, скільки 1 грн одержаного чистого доходу (ЧДп) приносить підприємству валового прибутку (ВП).



  1. Затратомісткість чистого доходу за змінними витратами (ВМчд):

ВМ =ЗВ \ЧД.

Затратомісткість чистого доходу (грн) показує, скільки змінних витрат (ЗВп) витрачає підприємство на 1 грн одержаного чистого доходу (ЧДп);



  1. Чистий доход підприємства, який забезпечує беззбиткову господарську діяльність (ЧДб):

ЧДб=рС \.ПВчд.

Показник демонструє, який обсяг чистого доходу підприємства забезпечує беззбитковий рівень господарської діяльності

(грн);


  1. Змінні витрати підприємства, які забезпечують беззбиткову господарську діяльність (ЗВ):

ЗВ6=Щ ■ шчд.

Показник демонструє, який обсяг змінних витрат забезпечує беззбитковий рівень господарської діяльності (грн).



  1. Рівень (коефіцієнт) економічної безпеки господарської діяльності підприємства (К):

кб - ЧДЧДЧДй..

Коефіцієнт показує, на скільки відсотків (разів) чистий доход від господарської діяльності підприємства більше (менше) чистого доходу, який забезпечує його беззбиткову діяльність.

Якщо затратомісткість чистого доходу підприємства за його змінними витратами (УС/ЧДп) менше 1,0, то підприємство формує валовий прибуток і має прибутковий сценарій розвитку, і за умови отримання фактичного чистого збитку воно має можливість, збільшивши обсяги господарювання, забезпечити його беззбитковість. У той же час, якщо затратомісткість чистого доходу
підприємства за його змінними витратами (УС/ЧДп) більше 1,0, підприємство позбавлене можливості формувати валовий прибуток, має збитковий сценарій розвитку, і за умови недосягнення показника затратомісткості чистого доходу за змінними витратами величини менше 1,0 підприємство стає банкротом. При цьому такі підприємства потребують обов'язкової системи антикри-зового управління як у формуванні витрат, особливо змінних, так і у формуванні доходу.

Нагадаємо, що при плануванні беззбитковості важливо враховувати такі взаємозв'язки:



  1. При зміні змінних витрат зміщується сума покриття (різниця між чистим доходом і змінними витратами) і точка беззбитковості.

  2. При зміні постійних витрат зміщується точка беззбитковості, але не сума покриття.

  3. Зміна цін також впливає на величину суми покриття і величини в точці беззбитковості, але більшою мірою, чим зміна змінних витрат.

  4. Ціни продажів і змінні витрати впливають тільки на величину суми покриття.

  5. Якщо змінні і постійні витрати змінюються одночасно, то це приводить до великого зсуву точки беззбитковості.

Для аналізу очікуваних фінансових результатів та реальності реалізації бізнес-плану важливо розраховувати такі фінансові показники, як платоспроможність і ліквідність.

Ліквідність — це показник фінансового стану, який характеризує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватися за допомогою наявного на балансі майна (активів) за своїми зобов'язаннями (пасивами). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Платоспроможність — це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, виплачувати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Звідси ліквідність балансу підприємства пов'язана з можливістю продажу його активів з одночасною оплатою зобов'язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів (грошових коштів, виробничих запасів, дебіторської заборгованості) більша або рівна його зовнішнім поточним зобов'язанням (заборгованості). Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахун
кових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати заробітної плати тощо.

Загальний коефіцієнт покриття є важливим показником платоспроможності. Він визначається співвідношенням усіх поточних активів і поточних зобов'язань та характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Критичне значення коефіцієнта покриття = 1. При коефіцієнті покриття < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття у межах 1 — 1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги.

Якщо на покриття зобов'язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів на рахунках, можна одержати коефіцієнт швидкої ліквідності. Він дорівнює результату від ділення цієї частини оборотних активів на суму поточних зобов'язань підприємства. Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5—1,0.

Коефіцієнт швидкої ліквідності можна виразити такою формулою:

к . Аі + А2 кшл „ „ ■ Пі + П 2

де А1 + Аг — сума грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості; П1 + П2 — поточні зобов'язання.

Наймобільнішою частиною оборотних активів є гроші. Оборотні активи в грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення їх до поточних зобов'язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними нормативами — понад 0,2.

Визначається цей коефіцієнт за формулою:


Кал - Пі + пг

де А1 — сума грошових коштів та їх еквівалентів, а також фінансових інвестицій розділу II активу балансу);



П1 + П— поточні зобов'язання (підсумок розділу IV пасиву балансу).

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або ж найближчим часом. Цей показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.


Важливим показником, який показує здатність підприємства повернути борги та відшкодувати збитки за рахунок власного капіталу, є коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів:
СЗВК ВК

де: Ззаг — загальна сума зобов'язань (сума рядка 480 розділу III та рядка 620 розділу IV пасиву балансу);



ВК — власний капітал (рядок 380 розділу І пасиву балансу).

Бажано, щоб цей показник був на рівні до 25%.

Оцінку ліквідності підприємства можливо здійснити за наявністю незалежних коштів платежу. Якщо можливість використання для погашення поточних зобов'язань виробничих запасів залежить від здійснення процесу виготовлення продукції, а дебіторської заборгованості — від повернення її боржниками, то використання таких активів, як готова продукція, товари та кошти не залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Ці активи завжди готові для оплати зобов'язань.

Важливим показником для оцінки ефективності діяльності підприємства є показник рентабельності.



Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу), рентабельність продукції і рентабельність господарської діяльності. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.



Рентабельність активів (Ракт) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Ракт '10°% СА
Ракт ~ '100%: СА

де 77 — загальний прибуток підприємства за рік (весь прибуток, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу);



Пч — чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн; СА — середньорічна вартість активів, тис. грн.
Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
Рвк - — '100%,

ВК

де ВК — власний капітал підприємства.

Цей показник називають ще показником окупності власного капіталу, оскільки він дає змогу оцінити прибутковість вкладених коштів в започаткований бізнес.

Рентабельність акціонерного капіталу ак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:



Рак '100%, СТК

де СТК — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:
Рпо 100%.

у ВС + ВА + ВЗ
Р3ппг '100%.

де рзагпР — загальна рентабельність продукції, %;



Пз — загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн;

ВС— виробнича собівартість продукції, тис. грн;

ВА — адміністративні витрати, тис. грн;

В3 — витрати на збут продукції, тис. грн;

ВВЗ — витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.

Валова рентабельність основної діяльності:


Рв '100%. С Рп

де 77 — валовий прибуток, тис. грн;



Срп — собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

У процесі аналізу планової рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори найбільше впливають на підвищення чи зниження рівня рентабельності, та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

У теорії і практиці ринкової економіки використовуються й інші показники — коефіцієнт іммобілізації, модернізації, коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів тощо.
Складаючи фінансовий план, слід також усвідомлювати, що нормативні (середньогалузеві) значення фінансових коефіцієнтів є різними в різних сферах бізнесу.

Наприклад, рентабельність продажу продукції або обороту для сфери виробництва в середньому 10—20%, для оптової торгівлі — 2—7%, для роздрібної —2—10% тощо.



Питання для самоконтролю

  1. Які цілі складання фінансового плану?

  2. Які особливості розробки фінансового плану порівняно з іншими розділами бізнес-плану?

  3. Що таке план доходів та видатків і в якій послідовності він розробляється?

  4. У чому полягає методика розробки планового балансу та який його зміст?

  5. За допомогою яких інструментів здійснюється фінансовий аналіз підприємницького проекту?

  6. Що таке точка беззбитковості та як вона визначається?

  7. Який склад очікуваних фінансових коефіцієнтів, як вони розраховуються?

  8. Що являє собою план грошових надходжень і виплат?

  9. Які можуть бути джерела фінансування бізнес-плану? Які основні відмінності між власними та позиковими фінансовими ресурсами?

10. Яка інформація використовується для складання розділу
«Фінансовий план» бізнес-плану?
9. ОЦІНКА РИЗИКІВ І СТРАХУВАННЯ

9.1. Суть і класифікація ризиків. Управління ризиками
У кожному бізнес-плані обов'язково приховано певні труднощі, які загрожують його існуванню. Для будь-якого підприємця дуже важливо вміти передбачити подібні труднощі і розробити стратегії їх подолання. Необхідно оцінити ступінь ризику і виявити ті проблеми, з якими може зіткнутися підприємство.

Загроза може бути від конкурентів, від власних прорахунків у сфері маркетингу і виробничої політики від помилок в підборі керівних кадрів, окрім цього, до ризиків належать пожежі і землетруси, страйки і міжнаціональні конфлікти. Чим глибше підприємець розробляє цю проблему, тим простіше і спокійніше йому виконувати бізнес-план.

У цьому розділі бізнес-плану необхідно виявити основні типи ризиків у діяльності підприємця, передбачити моменти їх можливих виникнень і розрахувати пов'язані з цим збитки, розробити заходи щодо їх зменшення (мінімізації).

При цьому необхідно оцінити реальність проекту нової діяльності, реконструкції підприємства, змін у виробничому процесі і тому подібне, визначити можливі обсяги виробництва і витрати, пов'язані з цим, очікувані доходи (прибуток), враховувати конкурентоспроможність підприємства, необхідність фінансування.

Оцінюючи ризик, необхідно проаналізувати і оцінити такі фактори:


  1. Ступінь ризику, для чого необхідно встановити, чи є діяльність підприємства освоєною або вона є новою; до якої сфери діяльності вона належить: з високим, середнім або низьким рівнем ризиків.

  2. Ступінь вірогідності досягнення очікуваних результатів: вірогідність успіху в досягненні запроектованих обсягів виробництва та обсягів реалізації продукції.

  3. Рентабельність діяльності: розрахувати розміри очікуваних доходів, витрат, прибутку з урахуванням ступеня ризику та вірогідності його настання. Слід розрахувати планову рентабельність у відсотках до обсягу діяльності, поточних витрат, капіталовкладень.



  1. Окремі найістотніші види ризиків: невиконання обов'язків постачальниками; коливання попиту на продукцію; зміна цін; платоспроможності споживачів; порушення проектів реконструкції підприємства; помилки у плануванні; вплив конкурентних підприємств тощо. Доцільно визначити види ризиків, за якими можливе страхування.

  2. Заходи щодо мінімізації збитків, пов'язаних з комерційним ризиком.

Ризик — невизначеність, яка пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації бізнес-проекту несприятливих умов, ситуацій і наслідків.

У ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарювання. Невизначеність призводить до того, що зовсім уникнути ризику неможливо. Але це не означає, що слід шукати такі рішення, в яких завчасно відомий результат, вони, як правило, неефективні. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання і не перевищувати допустимі межі. Ризик — це складна економічна управлінська категорія, при визначенні якої треба враховувати ряд суперечностей.

Управління ризиком — це процес реагування на події і зміни ризиків у процесі виконання будь-якого проекту.

При цьому важливим є здійснення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу бізнес-проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає ухвалювати ефективні рішення до настання ризикових подій.

Підприємницький ризик — це небезпека виникнення матеріальних і фінансових втрат, збитків від здійснення підприємницької діяльності, реалізації угод.

Найбільш поширеною характеристикою ризику є загроза або небезпека виникнення невдач в тій чи іншій діяльності, небезпека виникнення несприятливих наслідків, змін зовнішнього середовища, які можуть викликати втрати ресурсів, збитки, а також небезпеку, від якої слід застрахуватися.

Розглянемо види ризиків.

За джерелами виникнення ризики класифікуються на:


  • політичні;

  • господарські;

  • форс-мажорні. Політичні ризики обумовлені:

  • ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;

  • нестабільністю політичної влади;



  • неадекватністю політичних рішень. Господарські ризики можуть включати:

  • ризик зміни податкового законодавства;

— ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);

  • ризик капітальних вкладень (інфляція);

  • ризик зміни цін постачальників;

  • ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;

  • ризик неадекватного менеджменту тощо. Форс-мажорні обставини включають:

  • ризики землетрусу, повені, бурі, урагану, інших стихійних

лих;

  • ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;

  • ризик втрати майна при пожежі.

Під господарським ризиком розуміють загрозу, небезпеку виникнення збитків у будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг та їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм.

Інвестори повинні бути впевненні, що прогнозованих доходів від проекту вистачить для покриття витрат, виплат заборгованостей та забезпечення окупності капіталовкладень. Мова йде про ризик нежиттєздатності проекту.

Значна частка позикового капіталу при здійсненні проектів підвищує ризик порушення принципу ліквідності підприємства, тобто існує фінансовий ризик. Взагалі, фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності. Договірні виплати платежів за кредитом, як правило, необхідно здійснювати і тоді, коли проект реалізується не так успішно, як було заплановано. Результатом може бути ліквідація проекту, продаж за безцінь майна та втрата власного капіталу. При фінансуванні власним капіталом можна припинити виплату дивідендів та заплановані погашення аж до покращання ситуації з ліквідністю.

З іншого боку, отримання додаткового капіталу підвищує рентабельність власного капіталу. Це виникає тоді, коли проценти за додатковий позиковий капітал менші від прибутку від капіталу. Частіше, неможливо взагалі відмовитися від використання в проекті позикового капіталу, оскільки не вистачає власного для покриття витрат на необхідні інвестиції. Якщо кошти, отримані зі сторони, не ведуть до збільшення прибутку, то може скластися ситуація, коли рентабельність власного капіталу значно зменшується і в екстремальному випадку можна втратити і


власний капітал. Навіть успішні проекти не можуть бути захищені від коливань. Тому планові щорічні доходи від проекту повинні перекривати максимальні річні виплати за заборгованістю. При цьому для зниження ризику, який має назву ризик несплати заборгованості, формують резервний фонд як можливість додаткового фінансування проекту шляхом відрахувань визначеного відсотка від реалізації продукції.

Податковий ризик включає: неможливість використати з тих або інших причин податкові пільги, встановлені законодавством; зміну податкового законодавства та рішення податкової служби, які знижують податкові переваги.

Інвесторів хвилює і ризик додаткових витрат, які пов'язані з несвоєчасним завершенням проекту через інфляцію, коливання курсів валют, екологічні проблеми. Тому перед початком реалізації проекту учасники повинні прийти до згоди відносно гарантій його своєчасного завершення.

Ризик непередбачених змін вартісних оцінок проекту в результаті зміни початкових управлінських рішень, а також змін ринкових та політичних обставин носить назву динамічного. Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів.

Ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації називається статичним. Цей ризик призводить лише до втрат.

Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому.



Вид ризику

Негативний вплив на очікуваний прибуток від реалізації проекту

Віддаленість від транспортних вузлів

Додаткові витрати на створення під'їзних шляхів, підвищення експлуатаційних витрат

Віддаленість від інженерних мереж

Додаткові капітальні вкладення на підведення електроенергії, тепла, води

Ставлення місцевої влади

Можливість введення ними додаткових обмежень, що ускладнюють реалізацію проекту

Таблиця 9.1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал