Навчальний посібник Київ «Центр учбової літератури»



Сторінка16/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.23 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Таблиця 7.7

Переваги і недоліки дивізіональної структури управління

До різновидів структур адаптивного типу можна віднести проектні; матричні; програмно-цільові; проблемно-цільові; структури, засновані на груповому підході (командні, проблемно-групові, бригадні) та сітьові організаційні структури.

Проектні структури — це структури управління комплексними видами діяльності, які через їх вирішальне значення потребують забезпечення безупинного координуючого та інтегруючого впливу при жорстких обмеженнях у витратах, термінах і якості робіт.

Проектні структури на підприємствах, як правило, застосовуються тоді, коли виникає необхідність розробити і здійснити організаційний проект комплексного характеру, що охоплює, з одного боку, вирішення широкого кола спеціалізованих технічних, економічних, соціальних і інших питань, і, з іншого боку — діяльність різних функціональних і лінійних підрозділів. До організаційних проектів можна віднести будь-які процеси цілеспрямованих змін у системі, наприклад, реконструкцію виробництва, розробку й освоєння нових видів продукції і технологічних процесів, будівництво об'єктів тощо.

Проектна структура управління — це тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкретного комплексного зав
дання (розробки проекту і його реалізації). Зміст проектної структури управління полягає в тому, щоб зібрати в одну команду найкваліфікованіших співробітників різних професій для здійснення складного проекту у встановлений термін із заданим рівнем якості й у рамках наданих для цієї мети матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Однією з найбільш складних структур управління адаптивного типу визнається матрична структура. Вона виникла як реакція на необхідність проведення швидких технологічних змін при максимально ефективному використанні висококваліфікованої робочої сили.

Матрична структура відображає закріплення в організаційній побудові підприємства двох напрямків керівництва, двох організаційних альтернатив. Вертикальний напрямок — управління функціональними та лінійними структурними підрозділами підприємства. Горизонтальний — управління окремими проектами та програмами, для реалізації яких залучаються людські й інші ресурси різних підрозділів підприємства.

Вибір того чи іншого типу організаційної структури залежить від цілей діяльності підприємства, сфери його діяльності та масштабів підприємства.

Узагальнюючим показником оцінки ефективності оргструк-тури є інтегрований показник ефективності оргструктури (К ):

- Ву ■ кп Кеф.у -— , ^ Фо ■ Фв

де Ву — витрати на управління, яке припадає на одного працівника апарату;



Кп — питома вага чисельності управлінських працівників у загальній чисельності;

Фо — фондоозброєність (вартість основних і оборотних засобів, що доводяться на одного працівника);

Фв — фондовіддача (обсяг виробленої (реалізованої продукції), на одиницю основних і оборотних фондів.
7.5. Календарний план
Календарний план (діловий розклад) складається для новостворюваних підприємств, а також при здійсненні масштабних підприємницьких проектів і заходів на діючому підприємстві. В ньому вказуються терміни і взаємозв'язок головних подій, які сприяють впровадженню проекту і які реалізовують його цілі (табл. 7.8).


Етап

Місяць

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Реконструкція виробництва



































































Тендер на






























устаткування













1 1
















Закупівля

































устаткування





































Монтаж





































устаткування





































Наймання персоналу


































Вихід на 25% планованого обсягу виробництва






















1













Вихід на 50%





































планованого обсягу виробництва





































Дозакупівля



























_

устаткування



















1










Розрахунок з інвестором




























І

Таблиця 7.8

Приклад календарного плану розвитку виробництва

Ключовими подіями бізнес-проекту можуть бути: замовлення сировини і матеріалів, завершення дизайну, організація першої виставки товарів, замовлення комплектуючих, початок виробництва, отримання першого замовлення, перший продаж, оплата перших рахунків. Складання розкладу дозволяє контролювати ключові події всієї справи, передбачати і коректувати виникаючі збої, щоб зменшити можливий ризик. Обговорюючи головні напрями робіт, необхідно відзначити причину можливих неточностей в календарному плані, особливо якщо вони можуть передбачати коригування матеріальних і грошових потреб.

За рахунок використання календарного плану можна побудувати у майбутньому графік розподілу фінансових ресурсів.

Питання для самоконтролю

1. Для чого розробляється організаційний план та яка послідовність етапів його опрацювання?




  1. Які джерела коштів доцільно обирати при створенні нового підприємства? Чому?

  2. Охарактеризуйте основні організаційно-правові форми ведення бізнесу.

  3. Які основні фактори впливають на вибір організаційно-правової форми бізнесу?

  4. Наведіть основні принципи визначення потреб підприємства у персоналі.

  5. Які основні методи розрахунків чисельності персоналу застосовують при розробці організаційного плану?

  6. Яка інформація про власників та ключових менеджерів повинна найти відображення в організаційному плані?

  7. Які існують організаційні структури управління?

  8. Дати характеристику питань, які розглядаються в підрозділі організаційного плану «Кадрова політика та стратегія».




  1. Які складові планового фонду оплати праці?

  2. Що таке календарне планування і для чого воно використовується?



8. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

8.1. Значення, зміст і технологія розробки фінансового плану
Фінансовий план — це розділ, який узагальнює основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану у вартісному вираженні.

Цей розділ бізнес-плану дає можливість оцінити здатність забезпечувати надходження коштів в обсязі, необхідному для реалізації бізнес-плану та достатньому для обслуговування боргу (або виплати дивідендів, коли мова йде про інвестиції).

Потрібно детально описати потребу в фінансових ресурсах, передбачені джерела і схеми фінансування, відповідальність позикодавців і систему гарантій. Особливе значення потрібно приділити опису поточного і прогнозованого стану навколишнього середовища. Повинні бути відображенні фактори, які важко прогнозуються, їх альтернативні значення для різних варіантів розвитку подій.

Фінансовий план слугує необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово-господарської діяльності підприємства.

Під фінансовим плануванням розуміють визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для виробничо-господарської діяльності підприємства, а також джерел їх надходження.

Основними принципами фінансового планування є:



  • наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з урахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

  • єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу фінансових ресурсів, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

  • безперервність, яка означає взаємозв'язок довгострокових (перспективних), поточних і оперативних фінансових планів;

  • стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

  • Основними завданнями фінансового планування є:

  • забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;



  • визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

  • виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Основною метою складання фінансового плану є взаємоузгодження доходів і витрат у плановому періоді. При перевищенні доходів над витратами сума перевищення направляється до резервного фонду.

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємцю у плановому періоді.

При цьому розрізняють потребу в основному та оборотному капіталі.

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідну для запо-чаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу і засоби виробництва, — поєднує їх у процесі праці та після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал — це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих коштів прийнято називати відповідно постійним і змінним капіталом.

У свою чергу, постійний капітал поділяється на основний та оборотний.

Основний капітал — це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал — це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці та оплату праці робочої сили.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом сумування вартості придбаних об'єктів основного капіталу.

Для діючого підприємства важливо у фінансовому плані навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки. Копії фінансових документів, що підтверджують ці показники,


подаються в додатках. Фінансовий план складається на 3—5 років і включає себе:

  • план доходів і видатків (план прибутків і збитків);

  • план грошових надходжень і виплат;

  • плановий баланс; План доходів і видатків.

Цей прогноз складається на перші три роки, при чому дані за перший рік повинні бути представлені з помісячною розбивкою. Він включає такі показники, як очікуваний обсяг продажу, собівартість реалізованих товарів і різні статті витрат.

План доходів і видатків повинен містити також оцінки всіх статей непрямих (накладних, загальнофірмових) витрат за місяцями першого року. Витрати на заробітну плату будуть залежати від чисельності співробітників і їх спеціальностей (ці дані беруть із організаційного плану). У плані доходів і витрат потрібно передбачити і витрати на підвищення заробітної плати працюючим співробітникам. Необхідно також пам'ятати, що в перші місяці завоювання ринку значно вищі витрати на відрядження, виплати комісійних, представницькі витрати. Разом із зростанням підприємства зростають витрати на страхування, на рекламу (якщо вона передбачена планом маркетингу), на оренду додаткових складських приміщень. Все це повинно найти відображення в цьому документі.

Крім цих планів у розбивці за місяцями першого року, плани повинні містити прогнозні дані на кінець другого і третього року. При прогнозуванні експлуатаційних витрат на другий і третій рік рекомендується почати з тих статей, витрати за якими, ймовірно, не будуть змінюватися (витрати за такими статтями, як амортизаційні відрахування, комунальні послуги, оренда та ін.).

План грошових надходжень і виплат.

Цей план, як і план доходів і видатків, будується на певних пропозиціях, які здаються реалістичними на момент складання прогнозу, але з часом можуть і не підтвердитися. В цьому випадку в плани необхідно внести відповідні зміни. Всі пропозиції і припущення повинні бути чітко сформульовані в тексті бізнес-плану, щоб потенційний інвестор зміг зрозуміти, як була отримана та чи інша цифра. Якщо в якомусь місяці виплата перевищує надходження, підприємець повинен заздалегідь потурбуватися і взяти на цей період гроші в борг. Якщо в іншому місяці надходження перевищують виплати, то зайві гроші можна віддати в короткострокову позику або розмістити на банківський депозитний рахунок.


Різні рахунки оплачуються в різні терміни, через це визначення потреб в грошових коштах є важливим моментом, особливо для першого року. Доходи можуть відрізнятися щомісяця, позаяк гроші, отримані від продажу, надходять на банківський рахунок підприємства не миттєво, через це навіть якщо продукція розходиться добре, може виникнути необхідність в короткострокових позиках для покриття постійних затрат, наприклад, для виплати заробітної плати або за комунальні послуги. Тільки прогноз грошових надходжень і виплат і виявляє ці умови.

Балансовий план (Плановий баланс).

У цьому розділі відображаються активи і пасиви підприємства, кошти, вкладені в розвиток виробництва підприємцем особисто і його партнерами, і нерозподілений прибуток. До складання балансового плану на кінець першого року приступають, коли складені план доходів і витрат та план грошових надходжень і виплат. Балансовий план являє собою розрахунок активів (грошових коштів, обладнання, будівель, споруд, земель та ін.) і пасивів (зобов'язань перед кредиторами), рівність яких являє собою власний капітал підприємства, до якого належать кошти, вкладені партнерами, і прибуток, який залишиться після сплати податків.

При необхідності може бути складений графік погашення заборгованості кредиторам і виплати процентів; відомості про оборотний капітал з вказаними змінами на протязі терміну кредиту; передбачений графік виплати податків тощо.

До цього додається розрахунок основних показників платоспроможності і ліквідності, а також прогноз показників ефективності проекту.

Терміни прогнозів повинні збігатися (як мінімум) з термінами кредиту інвестицій, які залучаються до проекту.
8.2. Стратегія фінансування
Для того щоб забезпечити виконання бізнес-плану, необхідно визначити джерела його фінансування.

Фінансування будь-якого проекту класифікується за різними ознаками:



  1. За походженням капіталу: внутрішнє та зовнішнє.

  1. За юридичним статусом власника капіталу: власне та позикове.

  2. За тривалістю надання капіталу: безстрокове, довгострокове (більше 5 років), середньострокове (від 1 до 5 років), корот



кострокове (до 1 року). Джерелами фінансування бізнес-плану можуть бути:

  • власні кошти, а саме: нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, статутний капітал, вкладення власного капіталу, зокрема, розширеною формою фінансування проектів є одержання фінансових ресурсів через випуск акцій та облігацій;

  • різні форми позикових коштів, а саме: кредити, позики;

  • іноземні та міжнародні інвестиції, лізингове фінансування;

  • асигнування з державного, регіонального або місцевого бюджету. Довгостроковий банківський кредит, розміщення облігацій і позики юридичних осіб є традиційними інструментами позикового фінансування.

У ринковій економіці використання лізингу складає 25—30% від загальної суми позикових коштів. Прийняті щодо лізингу рішення базуються в співвідношенні величини лізингового платежу з платою за використання довгострокового кредиту, на який розраховує підприємство.

Кожне з цих джерел має свої переваги та недоліки. У світовій практиці основною формою залучення ресурсів для інвестування є розширення акціонерного капіталу, а також позики і випуск облігацій.

Основні відмінності між власними і позиковими фінансовими ресурсами полягають в тому, що процентні платежі вираховуються з податків, тобто включаються у валові витрати, в той час як дивіденди виплачуються з прибутку.

Усі надані в розпорядження проекту кошти мають вартість, тобто за використання всіх фінансових ресурсів потрібно платити, незалежно від способу отримання. Плата за використання фінансових ресурсів здійснюється у формі дивідендів для власника підприємства (акціонера), процентних відрахувань для кредитора, який надав грошові ресурси на даний час тощо. В останньому випадку передбачається повернення суми інвестованих коштів.

Відзначимо дві принципово важливі особливості плати за власні фінансові ресурси підприємства, накопичені підприємством у процесі своєї діяльності, і за залучені фінансові ресурси, які вкладені в підприємство у формі фінансових інструментів власності (акцій). На перший погляд, може виявитися, що, якщо підприємство вже розпоряджається деякими фінансовими ресурсами, то нікому не потрібно платити за ці ресурси. Це неправильна точка зору. Справа в тому, що, маючи фінансові ресурси, підприємство завжди може інвестувати їх, наприклад, у будь-які фінансові інструменти і тим самим заробити на цьому. Тому мінімальна вартість цих ресурсів — це «заробіток» підприємства
від альтернативного варіанту вкладення фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні. Таким чином, підприємець, вирішуючи вкласти гроші в свій власний проект, передбачає вартість цього капіталу як мінімум рівною вартості альтернативного вкладення грошей.

Потреба в інвестиціях із зазначенням можливих джерел їх покриття оформляється таблицею (табл. 8.1).






Значення показника за періодами

Показник

200_р.

200_р.




I

кв.


II

кв.


III

кв.


IV кв.

I

п/р


II

п/р


200_р.

Потреба в інвестиціях: Всього:






















У тому числі:






















_






















Джерела фінансування: Всього:






















У тому числі:

Залучений капітал та

запозичення:























_






















Власний капітал:






















_






















Таблиця 8.1



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал