Навчальний посібник Київ «Центр учбової літератури»



Сторінка14/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.23 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21

Примітки.

1. До постійних витрат відносять амортизацію, оренду приміщень, відсот-
ки за кредит, почасову оплату праці робітників, зарплату і страхування адмі-
ністративно-виробничого апарату, адміністративні витрати і т. д.


2. Змінні витрати — це витрати на сировину, матеріали, технологічне
паливо, електроенергію, відрядну зарплату виробничих робітників і ін.


Кошторис витрат на виробництво





200_ р. Обсяг виробництва, шт.

200_ р. Обсяг виробництва, шт.

Показник

На




На







одиницю продукції (відпускна ціна)

Всього

одиницю продукції (відпускна ціна)

Всього

1. Обсяг продажів, виручка від реалізації (без ПДВ) - всього:













2. Собівартість













2.1. Сировина і матеріали













2.2. Вода на технологічні цілі













2.3. Паливо на технологічні цілі













2.4. Електроенергія на технологічні цілі













2.5. Витрати на оплату праці













2.6. Нарахування на заробітну плату













2.7. Амортизація (знос основних виробничих фондів)













2.8. Витрати на рекламу













2.9. Податки до дорожніх фондів













2.10. Орендна плата













2.11. Витрати на запасні частини













2.12. Плата за воду













2.13. Інші витрати













Повна собівартість (разом за розділом 2)













3. Податки, віднесені на фінансові результати діяльності













3.1. Податок на майно













3.2. Податок на рекламу













3.3. Цільові збори













Таблиця 6.13

Калькуляція собівартості

Загальний розрахунок собівартості виробництва наведено в табл. 6.13.




Показник

200_ р. Обсяг виробництва, шт.

200_ р. Обсяг виробництва, шт.

На одиницю продукції (відпускна ціна)

Всього

На одиницю продукції (відпускна ціна)

Всього

Разом за розділом 3













4. Балансовий прибуток (розд. 1 -підсумок розд. 2 - підсумок розд. 3)













5. Податок на прибуток













6. Чистий прибуток (розд. 4-розд. 5.)














Питання для самоконтролю

  1. Які складові виробничого плану? Від чого залежить його структура?

  2. Що таке виробнича потужність?

  3. У чому полягає завдання виробничого плану?

  4. Що таке виробнича програма?

  5. Як обирається місце розташування підприємства?

  6. Що таке амортизація і за якими методами вона розраховується?

  7. На що орієнтується підприємство при виборі технології?

  8. На основі чого визначається потреба в матеріальних ресурсах?

  9. За якими показниками здійснюється прогнозування витрат підприємства?




  1. Які питання розглядаються в заключній частині виробничого плану?

  2. Про що свідчить показник мінімального рентабельного розміру виробництва?



7. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПЛАН
7.1. Цілі і структура організаційного

плану
Після відповіді на питання, як буде вироблятися продукція (послуги), важливо вирішити проблему набору персоналу і планування його роботи. Через це наступний розділ бізнес-плану має назву «Організаційний план». Команда управління є ключем до впровадження ідей в успішний бізнес. Інвестори віддають перевагу сформованій команді керівників, які суміщають технічні, управлінські, комерційні і ділові навички.

Основна мета цього розділу — надати інформацію про форму власності; забезпеченість підприємства персоналом, визначити організаційну структуру виробництва і штатний розклад, які повинні сприяти досягненню певної мети бізнесу при мінімальних витратах.

Насамперед, в цьому розділі розглядаються питання керівництва і управління підприємством. Обґрунтовується організаційна управлінська група і описується роль кожного її члена. Наводяться короткі біографічні дані про всіх членів, директорів (вік, освіта), аналізуються знання і кваліфікація всієї команди в цілому. У бездоганному випадку таланти і уміння кожного її члена доповнюватимуть один одного і охоплюватимуть всі функціональні сфери бізнесу (маркетинг, фінанси, виробничий процес). Також в цьому розділі мають бути наведені дані про керівників основних підрозділів, їх можливість і досвід, а також, про їх обов'язки; описується механізм підтримки і мотивації провідних керівників, тобто як їх зацікавити в досягненні поставлених у бізнес-плані цілей, як оплачуватиметься праця кожного керівника.

Не менш важливою є розробка системи підбору кадрів. Підприємством обумовлюються принципи відбору співробітників, принципи найму, створення системи планування професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, вибір методу і періодичність оцінки якості праці співробітників, система просування працівників по службі.

Ознайомившись з організаційним планом, потенційний інвестор має отримати уяву про того, хто здійснюватиме керівництво підприємством, яким чином складатимуться стосунки між персоналом на практиці, якою буде система розстановки кадрів і кадрова політика підприємства.
Організаційний план узагальнює таку інформацію:


  • організаційна форма бізнесу;

  • власники підприємства, менеджери, консультанти;

  • потреба в персоналі;

  • організаційна схема управління;

  • кадрова політика і стратегія;

  • календарне планування організації бізнесу.

Важлива роль на підприємстві повинна належати кадровій політиці. Механізм реалізації кадрової політики — це система планів, норм і нормативів, а також організаційних, адміністративних, соціальних, економічних і інших заходів для вирішення кадрових проблем, задоволення потреб підприємства (організації) в персоналі.

На рівні підприємства (організації) ця система перерахованих заходів повинна створити сприятливі умови для нормального функціонування, розвитку і ефективного використання персоналу. Кожне підприємство розробляє свої власні принципи кадрової політики. До загальних принципів, характерних для більшості підприємств, можна віднести: справедливість, послідовність, дотримання трудового законодавства, рівність і відсутність дискримінації.



7.2. Вибір організаційно-правової форми ведення бізнесу

Із самого початку важливо обрати і обґрунтувати юридичну форму організації бізнесу. У цьому розділі указують не тільки дату створення і реєстрації підприємства, де і ким воно зареєстроване, форму власності і найбільш значних пайовиків, але і визначають, які аспекти діяльності підприємства належать державній регуляції, чи є ліцензія на види діяльності, які є предметом розгляду в бізнес-плані, які зміни в законодавстві можуть вплинути на діяльність підприємства і інші документи (патенти, контракти, торгові марки і т. п.).

Основними формами організації бізнесу в Україні є:


  1. індивідуальна підприємницька діяльність;

  2. індивідуальне сімейне і приватне підприємство;

  3. господарські товариства.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти ведення господарства, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку.
Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських стосунків, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства.



Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних ним акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, яке має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах своїх внесків.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути накладено стягнення (повні учасники), а інші учасники, які беруть участь в діяльності товариства, лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками ко-мандитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

При виборі форми організації бізнесу слід враховувати такі основні моменти:

— матеріальна відповідальність підприємця і готовність його до ризику;




  • система і рівень оподаткування залежно від форми;

  • оперативність управління бізнесом;

  • співвідношення стартового капіталу і власних коштів підприємця;

  • ймовірність банкрутства і ліквідації.

Практично, тут мова повинна йти про те, яку частку необхідних коштів можливо й потрібно отримати в формі кредиту, а яку краще залучити у вигляді пайового капіталу.

Основний момент полягає в тому, що банківські установи прагнуть зменшити свій ризик, покладаючись на те, що нести його повинні власники підприємства і акціонери. Через це фінансуванню через кредити віддається перевага для проектів, пов'язаних із розширенням діючих підприємств, коли є матеріальне забезпечення цих кредитів.

Для проектів, які пов'язані зі створенням нового підприємства, віддається перевага пайовому та акціонерному капіталу. Для таких проектів залучення кредитів навіть небезпечно.
7.3. Визначення потреб у персоналі

Далі в організаційному плані потрібно охарактеризувати потребу в персоналі. Саме ця частина розділу повинна пояснити, яким чином організована управлінська група, описати основну роль кожного її члена. Малоймовірно, що невелике підприємство на ранній стадії зможе згрупувати збалансовану команду. Тому слід звернути увагу як на сильні, так і слабкі сторони групи.

Як вже наголошувалося, потрібно коротко описати основних учасників майбутнього бізнесу підприємства (у даному випадку мова йде про особи, яким належить ключова роль в становленні майбутнього бізнесу: підприємця і його партнерів, інвесторів, членів ради директорів, працівників, які обіймають головні посади і ін.).

Визначають потребу в персоналі на практиці, будуючи «дерево цілей» підприємства. Спочатку визначають загальні цілі, а потім їх конкретизують. Визначивши основні завдання і види робіт, легко визначити, скільки працівників, якої професії і якої кваліфікації потрібно. На основі цієї інформації розробляють посадові інструкції, кваліфікаційні характеристики і складають штатний розпис.

Досвід роботи західних підприємств показує, що 90% невдач у здійсненні підприємницьких проектів і в роботі підприємств пов'язані з поганою організацією управління, незнанням законів управління, некомплектністю персоналу, його вузьким професі-
оналізмом, браком управлінського досвіду і власними якостями керівників.

За кожним кандидатом рекомендується враховувати такі дані:



  • особисті якості, рівень освіти;

  • досвід роботи в даній сфері;

  • обов'язки і відповідальність;

  • передбачуваний рівень оплати праці і ін.

Потрібно визначити також персональний склад працівників керівної ланки, головних фахівців з характеристикою їх досвіду, минулих заслуг і ін.

При плануванні чисельності персоналу потрібно показати, яка існує потреба в конкретних фахівцях підприємства на даний момент, якою вона буде через 1 рік, через 5 років, звідки ці фахівці, на яких умовах вони будуть залучені (повна, часткова зайнятість), якою буде система оплати праці, додаткові виплати, хто, коли і де проходитиме перепідготовку і підвищення кваліфікації.

Під кадровим потенціалом (трудовими ресурсами) завжди розуміють здатність всіх працівників підприємства (робочих, службовців, інженерів, інженерно-технологічного і управлінського персоналу) якісно і своєчасно вирішувати поставлені перед підприємством науково-технічні, виробничі і соціально-економічні завдання. Кадровий потенціал можна охарактеризувати рядом кількісних і якісних показників. До перших відносять: чисельність зайнятих на підприємстві (загальну і за категоріями), середній вік (у цілому за зайнятими і за категоріями), середній стаж роботи на підприємстві і на даній посаді, плинність кадрів, середню заробітну плату робочих і фахівців порівняно з відповідною заробітною платою на інших підприємствах, у галузі тощо. До якісних характеристик можна віднести ціннісні орієнтації, рівень культури і освіти.

Категорія персоналу

Необхідна чисельність, осіб

Якості, необхідні для виконання робіт

(освіта, кваліфікація, стаж роботи і ін.)



Заробітна плата

Джерела покриття потреби в персоналі (внутрішні, зовнішні)

Таблиця 7.1

Потреба у персоналі

1. Фахівці 160

Інформацію щодо потреби в персоналі зручно подати в бізнес-плані у формі таблиці (табл. 7.1).

Категорія персоналу

Необхідна чисельність, осіб

Якості, необхідні для виконання робіт

(освіта, кваліфікація, стаж роботи і ін.)


Заробітна плата

Джерела покриття потреби в персоналі (внутрішні, зовнішні)




2. Службовці

3. Робітники
Для цих цілей можна також скласти штатний розклад.




При плануванні потреб у персоналі враховуються:

  • загальна оцінка попиту і пропозиції трудових ресурсів регіону;

  • оцінка робочої сили професійно кваліфікованого персоналу, які знаходяться на національному і регіональному рівнях, з погляду потреб в кваліфікованих і технічних кадрах;

  • основні положення трудового законодавства, які охоплюють відносини процедури найму і звільнення з роботи, рівень заробітної плати, додаткові виплати і їх очікуваний щорічний рівень зростання, кількість змін;

  • кількість робочих днів на рік, яка визначається відповідно до чинного трудового законодавства.

У випадку якщо потрібні зовнішні консультанти, експерти (спеціалісти, які залучаються для допомоги у вирішенні особли-


Посада

Кількість працівників

Місячний оклад

Період використання

працівників (з... по...місяць проекту)



Таблиця 7.2

Штатний розпис

Штатний розклад — це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому визначається перелік посад, які є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів. Штатний розклад можна навести у вигляді таблиці (табл. 7.2).



Основні функції

Забезпечуються персоналом

фірми (власниками, ключовими



Необхідна

Спосіб отримання зовнішньої допомоги

управління фірмою

зовнішня допо-

Підвищення кваліфікації персоналу фірми

Залучення зовнішніх консультантів




менеджерами)

мога

1. Бухгалтерський облік













2. Оподаткування













3. Планування













4. Організація













5. Управління фінансами













6. Управління













персоналом













7. Збут













8. Ціноутворення













9. Юридичні













питання













10. Страхування













Таблиця 7.3


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал