Навчальний посібник Київ «Центр учбової літератури»



Сторінка11/21
Дата конвертації08.12.2016
Розмір4.23 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21

РАЗОМ: | | | ~

Таблиця 5.10

БЮДЖЕТ
маркетингу і реклами на 200 р.

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Директор підприємства « »

«___» 200__ р.



БЮДЖЕТ

маркетингу і реклами на 200 р.

(місяць)











Вартість



Заходи

Кіль-

Розмір

Розробка

Виготовлення

Всьо го

п\п

кість

команди

За одиницю

За партію

1

Друкована продукція



















2

Вдосконалення сфери збуту






















п\п


Заходи

Кількість

Вартість

Розмір команди

Розробка

Виготовлення

Всього

За одиницю

За партію

3

Презентації



















4

Міжнародні виставки



















5

Регіональні виставки



















6

Бігесі-таіі



















7

Зовнішня реклама



















8

Заходи в ЗМІ



















9

РК-заходи



















РАЗОМ:



















Маркетингові заходи

Структура, %

Витрати










Таблиця 5.11

Розподіл бюджету маркетингу

Після визначення бюджету маркетингу слід здійснити його розподіл за напрямами роботи (табл. 5.11). Розподіл зазвичай здійснюється за тими ж пропорціями, що і в попередньому році. Якщо в базисному році подібні витрати були відсутні, то можна запропонувати такий розподіл: 70% бюджету асигнувати на рекламу, 25 — на заходи щодо стимулювання збуту і 5% — на здійснення маркетингових досліджень.

Кожному з наведених вище методів властиві як позитивні, так і негативні моменти. У конкретній ситуації рішення про бюджет має прийматися з урахуванням наявних можливостей, поведінки товару на ринку і конкретних переваг на кожній стадії життєвого циклу товару. При формуванні бюджету маркетингу основним має бути принцип «економити на всьому, але тільки не на маркетингу».

Питання для самоконтролю


  1. На які питання необхідно знайти відповідь при дослідженні ринку?

  2. Яка мета та послідовність опрацювання маркетингового плану?



  1. Яка послідовність відображення у бізнес-плані стратегії збуту та реалізації продукції (послуг) підприємства?

  2. Як відображаються у бізнес-плані питання політики ціноутворення?

  3. Яке відображення знаходять у бізнес-плані питання рекламної кампанії?

  4. Як здійснюється прогнозування обсягів продажу продукції (надання послуг)?

  5. Які існують можливі концепції для виявлення стратегії маркетингу?

  6. Які головні завдння вирішуються на етапі встановлення остаточних розмірів цін?




  1. Що таке політика комунікацій і яким чином вона здійснюється?

  2. Що в стратегії маркетингу передбачає етап розробки політики просування товару?

  3. Як розробляється рекламна кампанія підприємства і які вимоги висуваються до її змісту?



6. ПЛАН ВИРОБНИЦТВА

6.1. Виробництво і виробнича кооперація
Розділ виробничого плану в бізнес-плануванні є одним із найважливіших і формується на основі маркетинг-плану.

Цей розділ готується тільки тими підприємцями, які збираються займатися виробництвом товарів. Головне завдання — довести потенційним партнерам, що підприємство дійсно зможе виробляти потрібну кількість товарів у потрібний термін і з необхідною якістю.

У цьому розділі необхідно: розглянути сам процес виробництва продукції, визначити необхідні потужності для виробництва продукції (робіт, послуг), описати будівлі, обладнання, визначити технологію та виробничий процес, виробничу програму за роками, визначити потребу в сировині та матеріально-технічних ресурсах, обрати постачальників, розробити програми контролю якості, скласти специфікацію всього необхідного устаткування й за кожною одиницею устаткування з'ясувати, чи можна його орендувати або потрібно купувати; визначити потребу у виробничих площах, можливості оренди приміщень, їх купівлі; орієнтовно визначити витрати на купівлю інструментів, спец-одягу, канцелярських товарів, на оплату рахунків за електроенергію й інші послуги та ін. Розглядаються також способи правового захисту нової продукції чи послуг (патенти, ліцензії, товарні знаки або авторські права, які будуть одержані підприємцем).

Визначається потреба в розробці та придбанні технічної і технологічної документації, «ноу-хау», яка пов'язана з перепрофілю-ванням і вдосконаленням виробництва та структурною перебудовою. Наводяться пропозиції щодо оновлення машин та обладнання на перспективу, вдосконалення виробничого процесу на основі прогресивної техніки та технології. За всіма операціями необхідно дати схему виробничих потоків: показати, звідки і як будуть надходити всі види сировини й комплектуючих виробів із зазначенням постачальників, у яких цехах і як вони будуть перероблятися, щоб одержати продукцію, яким чином і куди ця продукція буде постачатися з підприємства, яке устаткування може знадобитися у майбутньому. Вибір оптимального обсягу виробництва, що максимізує прибуток, відповідно до теорії здійснюється на основі оцінки витрат, кривої попиту й того типу ринку, на якому діє підприємство. Треба пам'ятати, що зовнішні інвестори розглядають бізнес-план з погляду того, наскільки раціональною є технологічна схема, чи забезпечує вона


всіляке скорочення витрат праці, часу й матеріалів, а також легкість зміни асортименту продукції з урахуванням вимог ринку.

У заключній частині виробничого плану варто розглянути фактори, які знаходяться поза межами, але впливають на характер діяльності (наприклад, вимоги щодо охорони навколишнього середовища та ін.).

Структура розділу має такий вигляд:


  • технологія виробництва;

  • виробнича кооперація;

  • контроль виробничого процесу;

  • система охорони навколишнього середовища;

  • виробнича програма;

  • виробничі потужності і їх розвиток;

  • потреба в довгострокових активах;

  • потреба в обігових коштах;

  • прогноз витрат.

Для невиробничих фірм потреба в довгострокових активах, обігових коштах і прогноз витрат визначаються в розділі «Фінансовий план».

Технологія виробництва

Одна з найважливіших складових цього розділу — опис виробничого процесу. Вказується тип виробництва (одиничне, серійне, масове), методи його організації, структура виробничого циклу, спрямування процесу, може бути представлена схема вантажопотоку. Наводиться оцінка існуючої технології за такими напрямами:



  • відповідність технології сучасним вимогам;

  • рівень автоматизації виробничого процесу;

  • забезпечення гнучкості процесу, скорочення часу на пере-наладку;

  • можливість швидкого збільшення або скорочення випуску продукції.

Відзначають основні напрями вдосконалення і розвитку технології, передбачені бізнес-планом (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Заходи щодо вдосконалення технології виробництва


Витрати часу, хв

Зниження трудомісткості виготовлення виробів

за діючою технологією

за технологією, яка проектується

хв

%

Найменування заходу щодо удосконалення тех.-

нології виробництва

Підвищення продуктивності праці, %

Технологічний процес


У бізнес-плані необхідно відзначити, як запропоновані зміни технології позначаються на якості продукції, рівні виробничих витрат, ціні виробу.

Виробнича кооперація

Якщо у виробничому процесі передбачається виконання частини операцій субпідрядниками, то на цьому особливо наголошується в бізнес-плані. Дається обґрунтування рішення про кооперацію, а також вибору конкретних партнерів з погляду мінімуму витрат на виробництво, транспортування, вхідного контролю, вузлів, що поставляються субпідрядником, і напівфабрикатів. При виборі партнерів враховуються їх надійність, виробничі, фінансові, кадрові можливості, престижність.

У бізнес-плані вказується найменування, місцеположення і адреса фірм-субпідрядників, види і умови виконання ними робіт. Контроль виробничого процесу

Розглядається система управління якістю продукції, (послуг), яка діє на підприємстві. Описується послідовність, методи і засоби контролю якості продукції (послуг). Може вказуватися нормативно-технічна документація, яка регламентує якість виготовлення продукції, надання послуг. Наводяться також методи контролю витрат матеріалів, праці та інших елементів, які входять до складу собівартості.



Система охорони навколишнього середовища

У бізнес-плані здійснюється оцінка впливу виробництва на атмосферу, водні ресурси і т. д. Зазначаються заходи з утилізації відходів, забезпечення життєдіяльності і відповідні витрати.



Виробнича програма

Прогноз обсягів виробництва і реалізації (послуг) здійснюється на основі зіставлення результатів маркетингових досліджень ринку збуту із виробничими можливостями підприємства. При цьому він може бути рівним або перевищувати значення прогнозу збуту продукції (послуг). У останньому випадку відбуватиметься накопичення запасів готової продукції.

Як правило, в бізнес-плані наводяться дані про обсяги випуску кожного виду продукції в натуральних одиницях і темпах їх зміни за останні три роки, а також плановані значення цих показників на найближчі 3—5 років. Прогнозування обсягу виробництва в номенклатурному розрізі за періодами проводиться таким чином: перший рік — щоквартально (у разі потреби — щомісячно), другий рік — по півріччям (або щоквартально), подальші роки — в цілому на рік (табл. 6.2).


Вид продукції

Одиниця вимірювання

Обсяг виробництва за періодами

200_ р.

200_ р.

200_ р.

I

кв.


II

кв.


ІІІ

кв.


IV кв.

I

п/р


II

п/р


Продукція А

























Продукція Б

























- // -

























Інша реалізація

























Таблиця 6.2

Виробнича програма

У робочому варіанті бізнес-плану рекомендується розрахувати три варіанти прогнозу виробництва продукції (послуг): оптимістичний, песимістичний і найбільш ймовірний. У офіційний бізнес-план включається оптимальний варіант з урахуванням даних розділу «Потенційні ризики» і розрахунків економічної ефективності проекту.



Виробничі потужності і їх розвиток

У бізнес-плані оцінюється відповідність обсягів випуску продукції наявним виробничим потужностям, наводяться дані про баланс виробничих потужностей, як звітні, так і прогнозовані на найближчі роки з урахуванням уведення в дію нових потужностей, зменшення їх у результаті вибуття. Також вказуються значення коефіцієнтів змінності роботи устаткування і використання виробничих потужностей.



6.2. Потреба в довгострокових активах

У цьому пункті дається коротка характеристика наявних основних виробничих фондів і нематеріальних активів: склад, структура, вартість окремих видів майна, технічні характеристики, ступінь зносу, необхідність ремонту або реконструкції (табл. 6.3).

Розкриваються питання, пов'язані з розширенням, модернізацією чи реконструкцією наявного виробництва або організацією нового:

— наявність документації;




Група основних виробничих фондів

Вартість на початок проекту, тис. грн

Питома вага, %

Знос на початок проекту, тис. грн.

Залишкова вартість, тис. грн

Коефіцієнт зносу

Таблиця 6.3

наявність підрядної організації, здатної забезпечити передбачувані терміни проведення будівельно-монтажних робіт;



  • витрати.


Склад, структура і знос основних виробничих фондів

На основі цього встановлюється потреба в додатковому устаткуванні (табл. 6.4) і загальна потреба в основних фондах і нематеріальних активах (табл. 6.5). Розрахунок потреби в основних фондах здійснюється за категоріями основних фондів, виходячи з нормативів продуктивності.



Таблиця 6.4


Потреба в основних фондах і нематеріальних активах

Найменування устаткування, технічних засобів

Тип або модель

Завод-виробник

Кількість, шт.

Термін постачан ня

Вартість устаткування технічних засобів, тис. грн



















Таблиця 6.5

Довгострокові активи

Діючі, тис. грн

Загальна потреба, тис. грн

Приріст,

%


Загальна потреба, тис. грн

Приріст,

%


1. Нематеріальні активи
















2. Основні фонди
















2.1. Земельні ділянки
















200_р. 200_р. 200_р.

Потреба в додатковому устаткуванні


Довгострокові активи

Діючі, тис. грн

Загальна потреба, тис. грн

Приріст,

%


Загальна потреба, тис. грн

Приріст,

%


2.2. Будівлі,
















споруди виробничого
















призначення
















2.3. Робітники
















машини і
















устаткування
















2.4. Виробничий інвентар
















2.5. Транспортні засоби
















2.6. Інші
















Разом:
















200_р. 200_р. 200_р.

Амортизація

Велике значення для відтворення основного капіталу і фінансових результатів діяльності підприємства має правильна амортизаційна політика.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування разом із прибутком, кредитами слугують джерелом доходів підприємства. При плануванні собівартості, прибутку і інших показників слід враховувати різницю в передбачуваних результатах у разі планування амортизації майна за різними методами.

Амортизації підлягають витрати на:


  • придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

  • самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;



  • проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

1 Група: будівлі, споруди, передавальні пристрої, житлові будинки.

8% на рік;

2. Група: автотранспорт і вузли, меблі, побутові електронні,


оптичні електромеханічні прилади і інструменти, ЕОМ, оргтехн-
іка, офісне і конторське устаткування.

40% на рік

3. Група: інші фонди, що не входять в 1 і 2-у групи.
24% на рік;

4. Група: мобільні телефони, програмне забезпечення, мікро-


фони, рації, інформаційні системи.

60% на рік.

Термін корисного використання (експлуатації) — це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так і кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких факторів:


  • очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

  • передбачуваний фізичний і моральний знос;

  • правові обмеження щодо термінів використання.

Деякі критерії досить суб'єктивні, отже, заперечувати встановлені підприємством терміни експлуатації проблематично. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

  • очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;



  • фізичний та моральний знос, що передбачається;

  • правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Стандартом визначено п'ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один — податковий:


  • прямолінійний;

  • зменшення залишкової вартості;

  • прискореного зменшення залишкової вартості;

  • кумулятивний;

  • виробничий;

  • податковий.

Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, морального зносу — підприємства за своїм бажанням застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

Розглянемо кожний з методів на прикладі. Підприємство придбало виробниче обладнання первісною вартістю 330000 грн. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначено підприємством в розмірі 1600000 од. Ліквідаційна вартість обладнання після його експлуатації за попередніми оцінками може становити 10000 грн, передбачуваний термін використання становить 4 роки.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал