Навчальний посібник київ 2 міністерство освіти І науки україни




Сторінка8/24
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24
Функціонування підприємницької фірми, яке можна визначити як прояв функціонального середовища даної фірми в процесі її ділової діяльності, завжди повинне бути направлене і на реалізацію ділових
інтересів фірми, і на професійне здійснення вибраних видів діяльності.
В цьому випадку професійна і ділова платформи кожного із структурних підрозділів фірми і їх співробітників є двома сторонами функціонального середовища підприємницької фірми. Звідси, до речі, уже відомий нам поділ функціональних якостей кожного із робітників
(функціонерів) будь-якої фірми на професійні і ділові.
З врахуванням вищевикладеного підприємцям, які створюють нову фірму, слід керуватися наявністю в процесі функціонування фірми відомої подвійності. Це означає, що, по-перше, структурні підрозділи і співробітники фірми, які прийняті на роботу у названі підрозділи, повинні бути із самого початку „запуску‖ фірми професійно зорієнтованими на виконання заданих функцій. По-друге, виконання будь-яких функцій, навіть на високопрофесійному рівні, може бути позбавлене сенсу, якщо діяльність по організації функціонування фірми не направлена на реалізацію ділових інтересів даного суб’єкта підприємницького бізнесу. Можна, наприклад, запросити на роботу у продовольчий магазин десяток талановитих програмістів, але безпосередньо від цього якість торгового сервісу не стане краще, зате доходи власника магазину суттєво знизяться.
Ендогенними називаються фактори, які впливають на функції підприємницької фірми із середини. До них відносяться рівень конкурентоспроможності фірми, а також поки невідомі нам організаційне і суб’єктне середовища підприємницької фірми.
Організаційне середовище фірми складається із організаційних взаємозв’язків, учасниками яких є внутрішні підрозділи фірми і її

84 функціонери.
Суб’єктне середовище підприємницької фірми утворюється в результаті вступу фірми в трудові відносини із сукупністю функціонерів даної фірми. Від того, як саме сформована організаційна структура фірми, внутріфірмовий менеджмент, на яких умовах приступили до роботи у фірмі її функціонери, в немалій мірі залежить стан функціонального середовища підприємницької фірми.
4.2. Конкурентоспроможність підприємницької фірми
Іншим ендогенним фактором, який впливає на ділову платформу функціонального середовища підприємницької фірми, є рівень конкурентоспроможності даної фірми. Конкурентоспроможність – це важлива категорія теорії підприємництва, взаємопов’язана з одним із ключових понять системи бізнесу – конкуренцією. Таким чином, під конкурентоспроможністю фірми розуміється порівняльний рівень сукупного матеріального, фінансового, комерційного, інформаційного і людського потенціалу фірми, який може бути використаним власниками
і менеджерами фірми для реалізації кожним із суб’єктів бізнесу, представлених на фірмі, своїх ділових інтересів, а також підприєм- ницький потенціал різних функціонерів.
Матеріальний потенціал фірми (або матеріальний капітал) включає сукупність предметів діяльності (засобів і предметів праці), а також технології виробництва товарів, надання послуг і виконання робіт, які застосовує фірма, в тому числі і інноваційні технології.
Комерційний потенціал фірми включає сукупність створених і готових до реалізації товарів, моделей надання послуг, навичок виконання робіт.
Інформаційний
потенціал
фірми включає сукупність професійної і ділової інформації, наявної у фірмі, а також технології створення, відтворення, надання і захисту інформації (інформаційні і телекомунікаційні системи фірми, в тому числі пакети професійних прикладних програм і веб-сайти).
Фінансовий потенціал фірми включає сукупність фінансових активів фірми (власних і залучених), а також фінансових зобов’язань фірми по відношенню до інших суб’єктів бізнесу.
Розглянемо формування цього елемента потенціалу підприєм- ницької фірми на стадії її „запуску‖ детальніше.
Разом із створенням організаційної, суб’єктної, нормативно- правової основ діяльності підприємницької фірми засновники цієї фірми зобов’язані забезпечити і фінансові можливості її нормального

85 функціонування вже на початковому етапі її діяльності. Капітал фірми повинен бути достатнім для забезпечення необхідних розмірів
інвестування у вибрані види діяльності.
Капітал будь-якої підприємницької фірми, поза залежності від предметної і технологічної платформ виконуваних нею функцій, складається із двох частин, а саме із власного і залученого капіталу. При цьому комбінування даних частин капіталу в різних формах являє собою типову умову діяльності будь-якої підприємницької фірми – від дрібної фірми, яка працює на ринку споживчих послуг до комерційного банку і
інвестиційного фонду (рис. 4.1).



Рис. 4.1. Складові частини капіталу підприємницької фірми
Власний капітал підприємницької фірми виступає у таких основних формах (рис.4.2):
- засоби статутного капіталу фірми;
- засоби, одержані від вільної реалізації акцій відкритим акціонерним товариством;
- реінвестований прибуток від власної підприємницької діяльності;
- засоби фізичних і юридичних осіб, безоплатно переданих у власність даної фірми (наприклад, добродійні внески, субсидії, дотації).






Рис. 4.2. Формування власного капіталу підприємницької фірми
Залучений капітал

Капітал фірми
Власний капітал
+
Власний капітал

Власний капітал
Статутний капітал
Засоби від продажу своїх акцій по відкритій підписці
Власний прибуток, реінвесто- ваний у статутний капітал


86
Детально склад власного і залученого капіталу підприємницької фірми вивчається у навчальних дисциплінах „Економіка і статистика підприємств‖, „Фінанси підприємства‖ тощо. Тут же, звертаючи увагу на фінансовий потенціал підприємницької фірми як на ендогенний фактор впливу на ділову платформу функціонування фірми, підкреслимо, що склад власних і залучених засобів фірми, а також розміри тих чи інших елементів фінансового потенціалу змінюється в залежності як від професійних міркувань, так і ділових.
Так, по мірі розвитку підприємницької фірми величина
статутного капіталу може змінюватися як в сторону зменшення, так і в сторону збільшення. Здебільшого це відбувається у таких випадках:
1. При збільшенні поточного фінансового потенціалу засновники фірми можуть прийняти рішення про направлення частини власного капіталу на збільшення статутного капіталу.
Приклад. Фірма має вільні грошові засоби на розрахунковому рахунку у банку. Учасники фірми можуть прийняти рішення про збільшення статутного капіталу шляхом перерахування на його ріст цих фінансових ресурсів.
2. Залучений капітал за деяких умов може бути перетвореним у власний статутний капітал.
Приклад. Учасники фірми ‖Крок‖ вирішили підвищити престиж своєї фірми, збільшивши статутний капітал. Один із засновників фірми запропонував схему збільшення статутного капіталу за допомогою взяття фірмою довгострокового кредиту на вигідних для фірми умовах. Таким чином, взявши кредит на своє ім’я, фірма збільшує статутний капітал, тобто залучений капітал перетворюється у власний капітал.
3. Засновники фірми приймають рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі на користь окремих засновників. Для цього декотрі з них роблять додаткові внески, що призводить до зміни структури часток у сукупному статутному капіталі.
Приклад. Засновниками ВАТ „Біосфера‖ є:
ЗАТ „Агро‖ – 51%;
Пан Петров К.П. – 40%;
Пан Чупіков М.М. – 9%.
Статутний капітал товариства складає 560 тис. грн.
З метою поліпшення роботи фірми, яка пов’язана із особистою зацікавленістю пана Петрова К.П., який є генеральним директором ВАТ
„Біосфера‖, у добрих результатах діяльності, засновниками фірми прийняте одноголосно рішення про збільшення частки пана Петрова

87
К.П. шляхом внесення ним додаткового внеску у статутний фонд в розмірі 85 тис. грн.
Тим самим статутний капітал ВАТ „Біосфера‖ стає рівним 645 тис. грн., і після внесення паном Петровим К.П. додаткового внеску частка засновників буде така:
Пан Петров К.П. [560 тис. грн. х 40% + 85 тис. грн.]/ 645 тис. грн. =
47,91%;
ЗАТ „Агро‖ [560 тис. грн. х 51% ]/ 645 тис. грн. = 44,28%;
Пан Чупіков М.М. [560 тис. грн. х 9% ]/ 645 тис. грн. = 7,81%.
У розглянутих випадках відбувається збільшення статутного капіталу підприємницької фірми. Збільшення статутного капіталу є розповсюдженим явищем і активно застосовується суб’єктами підприємницького бізнесу. Зменшення статутного капіталу також можливе за рішенням учасників фірми, але воно відбувається рідше і може бути обумовлене кризовою ситуацією на фірмі, або ж скороченням числа засновників фірми. Варіанти збільшення статутного капіталу підприємницької фірми приведені на схемі (рис.4.3).



Рис. 4.3. Способи зміни статутного капіталу підприємницької фірми
Залучений капітал формується підприємницькою фірмою такими способами (рис. 4.4):
- завдяки одержання позики у комерційному банку; така позика видається на певний строк і при її поверненні кредитору фірма зобов’язана виплатити відсоток за її використання;
- завдяки залучення зовнішніх інвестицій під реалізовані проекти; такі інвестиції можуть здійснюватися будь-якими фізичними або юридичними особами (в тому числі і іноземними інвесторами); на відміну від позики вони здійснюються не з метою одержання відсотків, а
Перерозподіл часток в СФ: окремі засновники роблять додаткові внески

Зміни статутного капіталу
За допомогою власного капіталу
Залучений капітал перетворюється у власний


88 для вилучення інвесторами частини прибутку після повного здійснення всього інвестиційного проекту;
- завдяки залучення засобів на основі договорів про спільну діяльність;



Рис. 4.4. Способи формування залученого капіталу фірми
- в результати залучення засобів на основі трастових договорів з
іншими фірмами;
- завдяки одержання засобів у формі тимчасової фінансової допомоги;
- завдяки продажу облігацій, сертифікатів, векселів та інших боргових цінних паперів фірми, а також дольових цінних паперів інших емітентів;
- в результаті одержання засобів на основі здійснення договорів фінансового лізингу.
Незважаючи на різномаїття способів придбання залученого капіталу перед кожною розпочинаючою свою діяльність підприєм- ницькою фірмою постає надзвичайно складна задача – втілити на ділі ці джерела фінансування на свою адресу.
Складність цієї задачі зумовлена рядом обставин. Перш за все, попит на зовнішні фінансові ресурси на українському ринку набагато перевищує їх пропозицію. Залучений капітал часто використовується неефективно, що призводить до порушення зобов’язань по поверненню одержаних фінансових ресурсів. Часто комерційні банки і інші кредитори, які виступають джерелами залученого капіталу, не в змозі одержати назад фінансові ресурси із-за відсутності відпрацьованих на практиці процедур притягування недобросовісних позичальників до
Одержання тимчасової фінансової допомоги
Залучений капітал
Залучення засобів від договорів по спільній діяльності, трастових, лізингових договорів
Позики у комерційних банків
Продаж цінних паперів
Зовнішні запозичення під конкретні проекти

89 адміністративної або кримінальної відповідальності. І, насамкінець, безперервний ріст інфляції обмежує можливості залучення фінансових ресурсів на тривалий строк.
Тому в діяльності фірми-початківця надзвичайно важливим є визначення правильних співвідношень між власним і залученим капіталом. З одного боку, засновники вимушені проявляти крайню застережливість у використанні власного капіталу, а з іншого – можливості залучення і повернення позичкового капіталу не можуть бути безмежними.
Повернемося до залишених нами допоки поза увагою елементів потенціалу підприємницької фірми.
Людський потенціал фірми (людський капітал) включає, як ми вже знаємо, використовувані людські ресурси, які об’єднані всередині фірми. Різновидом людського потенціалу фірми є її інтелектуальний
(або освітній) потенціал, під яким розуміється сукупність знань, умінь і навичок функціонерів даної фірми (так званий „ЗУН‖), які використовуються фірмою для забезпечення професійного використання всіх необхідних функцій. Рівень професіоналізму менеджерів і співробітників фірми є одним із найбільш суттєвих факторів конкурентоспроможності даної фірми.
Особливості формування трудового потенціалу сільського-
сподарських підприємств.
Трудовий потенціал формує економічно активне населення, що зайняте в суспільному виробництві і складає пропозицію робочої сили на ринку праці. Ефективність реалізації фізичних і інтелектуальних здібностей працездатної особи залежить від умов, у яких використовується її робоча сила. Цим обумовлений результат економічної діяльності працездатного населення. Трудовий потенціал сільського господарства формується на різних рівнях управління: галузевому, регіональному, а також на рівні окремого підприємства. При цьому існують і особливості, однак основа трудового потенціалу залишається незмінною, тому що її складає працездатна людина.
Відповідною силою, здатною створити конкурентоспроможну, соціально зорієнтовану ринкову економічну систему є працездатне населення, що має активну трудову позицію. Забезпечити зростання виробництва конкурентоспро-можної продукції можливо на основі ефективного використання трудового потенціалу, який у широкому розумінні являє сукупність, елементами якої є працездатне населення, що характеризується кількісними та якісними показниками. Кількісна

90 характеристика трудового потенціалу визначається: демографічними чинниками (приростом населення, міграційною рухливістю та ін.); потребами суспільного виробництва у робочій силі; можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях. Якісна характеристика трудового потенціалу носить умовний характер і може визначатися за допомогою: показників демографічного розвитку; медико-біологічних і психофізичних характеристик; професіонально- кваліфікаційних даних; соціальних можливостей.
Таким чином, трудовий потенціал підприємства формується з внутрішніх якостей і можливостей його працівників. Ефективність реалізації трудового потенціалу кожного працівника залежить від умов, у яких здійснюється трудова діяльність. Тому формування та збереження трудового потенціалу на селі шляхом удосконалювання існуючих, а також розробкою та впровадженням нових методів управління персоналом, спрямовано на ефективне використання працівників, зайнятих у аграрному виробництві.
Сільськогосподарське підприємство є первинною господарською ланкою у вигляді соціально-економічної системи відкритого типу, на вході в яку зосереджена сукупність ресурсів (трудових, матеріально- технічних, фінансових, інформаційних), а на виході – готова продукція.
Персонал складає основу трудового потенціалу підприємства та зосереджений у всіх структурних елементах соціально-економічної системи підприємства.
Трудовий потенціал аграрного підприємства формується з трудових потенціалів окремих працівників та представляє сукупність
їхніх внутрішніх можливостей і засобів реалізації цих можливостей. При цьому до внутрішніх можливостей працівника необхідно віднести рівень його професіоналізму та кваліфікації, працездатність, а до засобів реалізації цих можливостей – умови праці та побуту, рівень доходів, системи мотивації та стимулювання праці, рівень технічного оснащення робочих місць. Проведений нами аналіз й обґрунтування впливу факторів на трудовий потенціал підприємства дозволили сформувати сукупність тих, які опосередковано та безпосередньо впливають на нього, та класифікувати їх за ознакою зовнішнього та внутрішнього впливу. При цьому до факторів зовнішнього впливу ми пропонуємо відносити: рівень соціально-економічного розвитку країни, регіону; сучасний стан ринку праці (національного та регіонального) й умови формування ціни робочої сили; законодавчу базу, що регламентує

91 соціально-трудові відносини; рівень демографічного розвитку країни; соціальне та підприємницьке інвестування (рис. 4.5).

Рис.4.5. Напрямки формування та збереження трудового
потенціалу
Міру впливу внутрішніх факторів може регулювати адміністрація підприємства з метою підсилювання чи зменшення цього впливу на трудовий потенціал підприємства для забезпечення сприятливих умов реалізації внутрішніх можливостей працівників. До таких факторів, на наш погляд, необхідно віднести: а) рівень соціально-економічного розвитку підприємства;
б) організаційну культуру й ефективність управління персоналом; в) мотивацію трудової діяльності та систему стимулювання; г) процеси набору, відбору, навчання та перенавчання персоналу, умови праці та рівень технічної озброєності робочих місць; д) інвестиційний клімат на підприємстві.
Узагальнення міжнародного досвіду управління персоналом промислових підприємств дозволило обґрунтувати та
Кількість економічно активного населення
Структура економічно активного населення
В
ік ова
С
та те ва
Профе сій но
- ква ліф
ік ац
ій на
Те ри то ріаль на
Соціально-економічний напрямок
Соціологічний напрямок
ТРУДОВИЙ
ПОТЕНЦІАЛ
Рівень продуктивності праці
Рівень доходів, у тому числі заробітної плати
Рівень забезпеченості житлом і соціальними благами
Міжгалузевий та міжпрофесійний рух економічно активного населення
Задоволеність працею за м
ож ли во ст ям и кар
’є
рн ого пр осу ван ня за за цік ав лен
істю пр ац ею за здіб но ст ям и за со ціал ьн им стату со м
Умови культурно- естетичної забезпеченості
Можливості використання вільного часу
Демографічний напрямок

92 доповнити сукупність функцій кадрових служб, що діють на вітчизняних підприємствах. Доцільним представляється покласти на такі структурні підрозділи прийняття рішень за такими питаннями: набір, відбір, адаптація та звільнення персоналу, професійна підготовка та перепідготовка кадрів; вияв потенційних можливостей працівників і розробка пропозицій щодо їх реалізації; питання удосконалення та впровадження систем мотивації та стимулювання праці, а також соціального розвитку; просування працівників по службі; формування та зміцнення корпоративних цінностей. Це дозволить створювати сприятливий клімат на підприємстві та формувати умови ефективної реалізації потенційних можливостей членів трудового колективу.
На початок 2013 р. серед сільського населення 3,3 млн. склали працюючі (45,6% від числа населення у працездатному віці), що на
13,1% менше порівняно з даними попереднього обстеження, причому
40,2% з числа зайнятих працювали за межами свого населеного пункту, з них переважна більшість

71,0%

в містах і селищах міського типу.
Протягом останніх чотирьох років кількість сільських жителів, які працюють за кордоном, збільшилася на 54,6 тис. осіб або в 2,5 рази і станом на 1 січня 2013 року склала 911,2 тис. осіб. Найбільше таких працівників спостерігається у Чернівецькій області (13,5% від працюючих області), Івано-Франківській (8,7%), Тернопільській (8,6%) та Закарпатській (6,5%).
За останні роки спостерігається поступове зменшення кількості працюючих пенсіонерів. Так, якщо на початок 1996 та 2001 років працюючі пенсіонери становили відповідно 384,4 та 214,8 тис. осіб
(відповідно 6,0 та 4,9% від загальної кількості працюючих), то станом на
1 січня 2014 року працюючі пенсіонери склали лише 135,7 тис. осіб або
4,4% від загальної кількості зайнятих.
Загальна кількість зайнятих, що працюють за місцем проживання, склала 2,3 млн. осіб, з них переважна більшість (50,6%)

зайняті у сільському господарстві, решта працює у галузях освіти (15,2%), торгівлі
(6,7%), охорони здоров

я (6,3%), різних галузях промисловості (5,0%), на транспорті (3,7%).
Серед населення працездатного віку 2,9 млн. осіб не працювали і не навчались (майже кожний третій сільський мешканець працездатного віку), що більше порівняно з попереднім обстеженням на 21,5% та з обстеженням станом на 01.01.1996 р. в 3,8 рази. В числі тих, хто не працював і не навчався, інваліди I і II груп

5,8%.

93
Звертає увагу збільшення чисельності осіб, зайнятих в особистому селянському господарстві

майже 3,6 млн. осіб, що на 23,4% та в 3,2 рази більше, ніж за даними попередніх обстежень станом на 01.01.1996 та на 01.01.2001 років відповідно. Таке зростання (у 2010 р. вже 3,1 млн. осіб) пояснюється не лише бажанням самостійно працювати на отриманих в результаті реформування земельних відносин на селі земельних наділах, але і труднощами, пов

язаними з пошуками роботи.
Одним із факторів, що впливає на зайнятість населення та на можливість працевлаштування, є наявність у сільській місцевості різноманітних суб

єктів господарської діяльності. У сільській місцевості
України на початок листопада 2013 року знаходилось 18,0 тис. підприємств сільського господарства (крім фермерських господарств), причому переважна більшість (95,2%) з приватною формою власності;
0,5 тис. та 3,9 тис. підприємств та організацій відповідно добувної та обробної промисловості; 1,5 тис.

підприємств лісового господарства;
1,3 тис.

закладів відпочинку (санаторії, будинки відпочинку тощо); 1,1 тис.

транспортних підприємств; 0,9 тис.

рибного господарства; 0,8 тис.

будівельних організацій.
Викликає занепокоєння той факт, що кількість населених пунктів, в яких відсутні будь-які із вищеназваних суб

єктів господарської діяльності, становила 13975 одиниць або 49,3% від загальної кількості всіх сільських населених пунктів.
У середньому за 2000-2012 рр. тривалість життя в Україні серед жінок складала 74,3 р., серед чоловіків — 63,6 роки). За даними прогнозу, населення України, яке знаходиться у віці 15–17 років, до 2015 р. в порівнянні з 2002 р. скоротиться приблизно на 6%, а економічно активне населення — на 2,8%. При цьому економічно активне населення в загальному обсязі населення складає в середньому 73% і формує потенціал трудових ресурсів країни.
Оцінка трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств передбачає формування системи показників, що представляє сукупність взаємозалежних елементів, які характеризують кількісні й якісні характеристики можливостей працівників, задіяних у виробничо- господарській діяльності. Така система повинна створюватися на основі таких принципів: при формуванні системи необхідно враховувати специфіку як галузі, так і конкретного підприємства; система повинна мати комплексний характер, тобто містити в собі всі показники, що відбивають як кількісний, так і якісний аспекти трудового потенціалу;

94 функціонування системи має забезпечуватися на всіх рівнях управління підприємством: підприємство в цілому; його структурні підрозділи; окремі працівники; у середині системи має бути забезпечено, з одного боку, стабільність її елементів, а з іншого боку – високий ступінь їхньої адаптації до змін зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства; елементи (показники) системи мають знаходитися у взаємозв'язку та приймати формалізовані кількісні значення і бути порівнянними; головним елементом системи є інтегральний показник, що характеризує трудовий потенціал промислового підприємства.
Інтегральний показник представляє сукупну характеристику системи та включає такі часткові показники: середньорічну кількість працівників; їх статево-віковий склад; рівень плинності кадрів; стан здоров'я працівників; кадровий склад працівників за окремими групами персоналу; освітні характеристики працівників; підготовку та перепідготовку кадрів; професійно-кваліфікаційний склад персоналу.
Перераховані показники, які є елементами системи, можуть бути використані для оцінки фактичного та знову сформованого рівнів трудового потенціалу аграрного підприємства. Інтегральний показник, на наш погляд, дасть змогу визначити комплексну оцінку, що характеризує рівень трудового потенціалу господарюючого суб’єкта.
Дослідження фактичних рівнів трудових потенціалів проведене нами на прикладі сільськогосподарських підприємствах Гребінківського району Полтавської області (результати 10 з них представлені в табл.
4.1). Аналіз отриманих результатів показав, що формалізація показників, які доцільно досліджувати в процесі оцінювання трудового потенціалу, являє складний процес, тому оціночні значення часткових та
інтегрального показників можливо отримати за допомогою групи експертів, які є фахівцями з питань розвитку та управління персоналом підприємства.
Незважаючи на низький рівень середніх значень деяких показників, фактичні значення відповідних показників мають негативні відхилення, що обґрунтовує низький рівень трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств.
Це сприяє неефективному використанню трудових ресурсів у галузях сільського господарства, що впливає на результати виробничо-господарської діяльності, тому необхідно забезпечити сприятливі умови для реалізації потенційних можливостей працівників.

95
Таблиця 4.1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал