Навчальний посібник київ 2 міністерство освіти І науки україни



Pdf просмотр
Сторінка5/24
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
Діяльність фірми
Цивільний кодекс
України
Арбітражний
кодекс України
Господарський
кодекс України
Закони України:
1)

„Про акціонерні товариства”;
2)

„Про господарські товариства”
3)

„Про іноземні інвестиції” тощо

47
(локальних) ринках, на національному ринку і, якщо останнє не заборонено міжнародними правовими нормами, - на світовому ринку.
Всі ці суб’єкти бізнесу розрізняються між собою за кількісними і якісними ознаками, на основі яких дані суб’єкти бізнесу можуть бути віднесеними до того чи іншого типу, до тої чи іншої організаційно- правової форми.
Рис. 2.7. Статус фірми як юридичної особи
Класифікація підприємницьких фірм за розміром їх капіталу, величиною обороту, чисельностю персоналу переслідує різні цілі. А саме: одержання даних про тенденції розвитку структури національної економіки, зокрема, про співвідношення між сферою виробництва і сферою обслуговування, збір даних про рівень і структуру зайнятості населення, аналіз міри монополізації локальних ринків і національного ринку тощо.
Основними критеріями кількісного розмежування субєктів підприємницького бізнесу, перш за все, підприємницьких фірм, виступають чисельність працівників і річний оборот капіталу фірми.
Більшість західних дослідників до малих фірм відносять ті, де зайнято не більше 500 чол. і обсяг продаж не перевищує 2 млн.доларів.
Додатковими спеціальними критеріями є також обсяги доданої вартості та вартості активів. Крім того, ці фірми повинні мати незалежну власність, бути господарчо-незалежними, не домінувати в своїй сфері діяльності, мати безцехову структуру управління і т.д. Наприклад, в
Німеччині до якісних характеристик ―міттельштанда‖ відносять такі ознаки:
-
єдність права власності
і безпосереднього керівництва підприємством;
- так звана прозорість підприємства. Обмеженість масштабів підприємства викликає особливий, персоніфікований характер відносин

Є суб’єкт
бізнесу
Має
самостій-
ність
Має
обособлене
майно
Має
внутрішню
єдність
Статус фірми як юридичної особи

48 між хазяїном і працівником, що дозволяє добиватися дієвої мотивації персоналу і більш високого рівня його задоволеності працею;
- особлива роль керівника в житті підприємства, який повністю відповідає за результати господарювання не тільки із-за майнового ризику, але й внаслідок своєї безпосередньої участі в виробничому процесі і його організації;
- сімейне ведення справ. Воно наслідується родиною хазяїна, чим диктується їх пряме залучення у всю діяльність підприємства;
- характер фінансування. Тоді, коли великі підприємства беруть необхідні ресурси, головним чином, через ринки капіталу (фондові біржі), то ―міттельштанд‖ розраховує на порівняно невеликі кредити банків та власні збереження.
Враховуючи вище сказане, можна дати визначення
―міттельштанда‖ – це такі господарчі одиниці в ремісничому виробництві, промисловості, торгівлі, готельному господарстві, сфері громадського харчування і т.д., які, як правило, фінансуються не через ринок капіталів, і власниками яких є самостійні хазяї, що безпосередньо приймають участь у виробництві і повністю приймають на себе підприємницький ризик.
Відповідно до прийнятої у ФРН методології обліку, до цієї категорії належать: 1) своєрідні одноосібні фірми — особи вільних професій
(лікарі, інженери, аудитори, викладачі тощо); 2) малі підприємства а чисельністю зайнятих від 1 до 49 чоловік і щорічним оборотом до 1 млн марок; 3) середні підприємства – від 50 до 499 чоловік, від 1 до 100 млн марок.) [40, с.15
].
Досвід зарубіжних країн становить певний інтерес для України, і загальні риси, властиві багатьом країнам, мають враховуватися при формуванні державної політики підтримки малого підприємництва в
Україні (рис.2.8).
2.8. Розвиток малого підприємництва в Україні
На сучасному етапі економічних реформ і становлення ринкових відносин в Україні науковий та практичний інтерес до підприємництва невпинно зростає. В умовах радикальних економічних перетворень особливої важливості набуває формування творчої ініціативної поведінки індивіда; реалізація підприємницького потенціалу як в економічній, так і в соціальній сфері суспільства; відтворення підприємницької субкультури; становлення та розширення системи підготовки вітчизняних підприємців.

49
Рис. 2.8. Законодавчо-встановлені критерії віднесення підприємств до малих
США
―Таблиця критеріїв розміру малого бізнесу‖ визначена Адміністрацією малого бізнесу США (22.07.2013)
(Залежно від виду виробленої продукціїза кількістю працівників або середньорічним доходом) У сільському господарстві:
Вироблена
продукція
Середньорічна виручка
від реалізації (млн дол.)
курячі яйця
< 14,0 вирощування
ВРХ на відгодівлю
< 0,7
інші
< 0,75
Російська Федерація
Федеральний Закон ―Про розвиток малого та середнього підприємництва в Російській
Федерації‖ (24.07.2007)
Тип
підприємства
Кількість
працівників
Виручка від
реалізації
(млн руб.)
Мікро- підприємство
≤ 15
≤ 60
Мале підприємство
≤100
≤ 400
Європейській Союз
Рекомендації Комісії (2003/316/ЄС)
Тип підприємства
Кількість
працівників

Річний оборот
(в млн євро)

Річний баланс
(в млн євро)
Мікропідприємство
< 10 та
≤ 2 або
≤ 2
Мале підприємство
< 50 та
≤ 10 або
≤ 10
МАЛІ ПІДПРИЄМСТВА
– це підприємства, які
відповідають критеріям, що
визначені на даний момент
законодавством тієї чи іншої
країни
Україна
Закон України ―Про підприємства в
Україні‖ (27.03.1991 р.):
у сільському господарстві чисельність зайнятих < 60 осіб;
Господарський кодекс України
(16. 01. 2003 р.): кількість працівників < 50 осіб;
річний доход < 500 тис. євро
Закон України ―Про розвиток і державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні‖ (22.03.2012 р.) та нова редакція Господарського кодексу України:
Тип підприємства
Кількість
працівників
Річний валовий
дохід(млн. євро)
Мікропідприємство
< 10
< 2
Мале підприємство
< 50
< 10

50
Саме підприємництво є елементом економіки, який завдяки своїй
інноваційній специфіці, здатний вивести її на більш цивілізований рівень. Останнім часом не припиняються дискусії про мале підприємництво, як одну з найбільш ефективних форм підприємництва, що сприяє успішному розвитку української економіки. Світовий досвід держав з ринковою економікою показує, що в країнах, де є великі підприємства і корпорації, значна частка валового продукту створюється великою кількістю малих підприємств. Вони є не тільки гарантами гнучкості і динамічності економіки, потужним засобом постійного коректування і збереження структури виробництва, що задовольняє потреби населення в роботі, заробітній платні, соціальних послугах, але й тією сферою, яка дає можливість державі вирішувати соціальні проблеми, а громадянам − самореалізуватися на особистому рівні. Але на шляху розвитку підприємництва виникає низка гострих проблем як економічного, політичного, так і соціокультурного характеру.
Незважаючи на те що підприємництво є економічним явищем, в умовах сьогодення аналіз його розвитку неможливо здійснити без урахування соціокультурного контексту.
Гострота проблеми, яка досліджується, з одного боку, обумовлена тим, що економічні перетворення, політика економічних і державних структур актуалізують потребу в розвитку малого підприємництва в
Україні як основи економічної стабільності, безпеки і підвищення добробуту населення. З іншого боку, існують значні перешкоди соціально-економічного, соціально-політичного, соціокультурного характеру, що супроводжують розвиток малих форм підприємницької активності, наявність яких свідчить про стан кризи малого підприємництва в Україні. У ситуації, що склалася, дослідження даної проблеми неможливе без аналізу соціокультурного контексту розвитку підприємницької активності в соціумі, який включає як об’єктивний, так
і суб’єктивний рівні. До об’єктивного рівня слід віднести особливості українського національного характеру, менталітету, схильність українців до підприємницької активності, специфіку соціально-історичного генезису, соціального фону підприємництва в суспільстві. До суб’єктивного рівня відносимо соціальний портрет українського підприємця і властиві йому ціннісно-мотиваційні установки, цільову спрямованість діяльності, наявність специфічних психологічних рис, що сприяють підприємницькій активності, а також субкультурні характеристики. Об’єктивний і суб’єктивний рівні складають соціокультурний контекст розвитку підприємництва як явища в

51 суспільстві. На наш погляд, саме дослідження соціокультурних особливостей формування і розвитку малого підприємництва сприяє розумінню і поясненню специфіки цього процесу в сучасному українському суспільстві.
Незважаючи на зростання наукового і практичного інтересу до підприємницької діяльності взагалі і насамперед малого підприємництва, слід зазначити, що проблема розгляду сутнісних і соціокультурних особливостей підприємництва ще не повністю вивчена і вирішена як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці. На сучасному етапі ще не досить активно розробляються загальнотеоретичні положення, методологічні підходи, а також прикладні аспекти досліджуваної проблеми. Поряд із розмаїттям опублікованих праць з проблематики підприємництва, у вітчизняній соціології спостерігається відсутність комплексного соціологічного бачення природи цього явища, бракує фундаментальних робіт, у яких був би представлений цілісний соціологічний аналіз феномена підприємництва, соціокультурного контексту його розвитку.
Біля витоків теорії підприємництва, як ми відмічали раніше, стояв англійський економіст Р.Кантільон. Він вперше ввів поняття
―підприємець‖ у науковий обіг. Вагомий внесок у розвиток сутності про підприємницьку діяльність і фігуру підприємця зробили такі видатні теоретики, як В.Баумд, Т.Веблен, Ф.Кене, К.Маркс, Д.Рікардо, Ж.Б.Сей,
А.Сміт,
А.Тюрго.
Серед сучасних зарубіжних дослідників підприємництва слід відзначити П.Друкера, І.Кірцнера, У.Оучі,
Д.Севеджа, Дж.Тіммонса, М.Фрідмена, Ф.Хайєка, А.Хоскінга. Вони розглядали підприємницьку діяльність в рамках інноваційної, пов’язаної з ризиком в умовах сучасного ринку, акцентуючи увагу переважно на економічній суті підприємництва, проте відзначали його соціальні, політичні характеристики і функції. Проблему соціально-психологічної специфіки підприємництва, особливостей рис вдачі, властивих підприємцю, мотивацію його діяльності, успішно досліджували
Дж.Аткінсон, А.Маслоу, Д.Мак-Клелланд. До традиційних мотивів підприємницької діяльності вони додали ―мотивацію досягнення‖.
Одними з перших, хто звернувся до дослідження соціально- культурних аспектів підприємництва, були М.Вебер, В.Зомбарт,
Й.Шумпетер. М.Вебер розглядав ідеальний тип підприємця. Мета його дослідження полягала в пошуку соціокультурних аспектів підприємницької діяльності, які він знаходить в протестантській етиці, що стимулює ―дух підприємництва‖. Й.Шумпетер серед специфічних

52 характеристик підприємництва виокремив інновацію як визначальну рису і функцію підприємницької діяльності.
Для сучасної вітчизняної економіки проблема вивчення сутності, природи, соціально-економічних та соціокультурних особливостей підприємництва взагалі, і малого особливо, не є принципово новою, але поки що залишається не досить розробленою.
А.В.Безгодов, А.С.
Даниленко, Т.І.Заславська, В.К.Збарський, М.Й.Малік, В.Є.Пилипенко,
Ю.Ф.Пачковській, В.В.Радаєв, Є.В.Сірий, Є.І.Суїменко, Л.М.Хижняк,
О.М.Шкаратан в своїх роботах звертають увагу на те, що дослідження підприємництва ускладнюється слабкою розробкою і нечіткістю теоретичних підходів до визначення феномена підприємництва, його функцій, структурних компонентів, особливостей формування підприємницького прошарку в суспільстві.
У сучасній науковій літературі продовжуються дискусії про співвідношення категорій ―підприємництво‖ і ―бізнес‖. В.І.Верховін,
Л.О.Колесникова, Ю.Л.Качанов, В.К. Збарський, М.Й. Малик,
С.Б.Логінов,
Ю.Ф.Пачковський,
В.Є.Пилипенко,
В.І.Смольков, відзначають, що немає чіткості в підходах до трактування особливостей підприємництва як явища, діяльності, поведінки, процесу.
Слід зазначити, що в сучасному українському і російському науковому дискурсі недостатньо досліджена і представлена проблема соціокультурних особливостей і специфіки малого підприємництва. В основному дослідження направлені на вивчення особливостей підприємництва без виділення його форм і лише частково торкаються соціокультурних характеристик.
Результати таких досліджень представлені в роботах учених: А.І.Агеєва, А.Г.Арсеєнка, М.В.Грачьова,
Л.Є.Душацького, А.І.Косих, М.В.Кравченка, Д.А.Кузіна, Є.В.Сірого.
Фундаментальні розробки проблем підприємництва, в яких досліджуються соціокультурні аспекти, історичні особливості його формування, відображені в роботах українських вчених О.В.Бондаренко,
О.Б.Дворцової,
О.А.Донченко,
О.Г.Злобіної,
В.К.
Збарського,
Т.В.Нельги, Ю.Ф.Пачковського, В.Є.Пилипенка, В.О.Тихонович і російських дослідників О.В.Глущенка, Л.В.Дунаєвського, Н.Н.Зарубіної,
А.І.Капцова, С.Г.Клімова, Ю.В.Тихонравова.
Соціально-економічні проблеми підприємництва і малого підприємництва на регіональному рівні розглядаються в роботах вітчизняних учених Е.В.Адаменка, Л.Ц.Ваховського, В.Г.Городяненка,
А.В.Гилюна, Н.Г.

Комих, І.Ф.Кононова, Л.А.Панченка.

53
О.Ю.Бандурович,
В.М.Ворона,
В.В.Моїсеєв,
М.Д.Міщенко,
Ю.Ф.Пачков-ський,
В.Є.Пилипенко,
В.А.Піддубний,
Ю.І.Салюк,
Є.І.Суїменко, Є.В.Сірий, Т.В.Ярмак детально досліджують сучасного українського підприємця, його соціальний портрет, мотиви і ціннісно- цільові установки, соціально-психологічні риси. Останнім часом активно застосовується гендерний підхід у дослідженні підприємництва.
Гендерна специфіка і особливості підприємництва аналізуються в роботах як російських (Л.В.Бабаєвої, Л.А.Нельсон, А.Є.Чирікової,
Н.Г.Ісакової), так і українських вчених (О.В.Іващенко, Н.В.Лавріненко,
О.О.Плісовської, В.А.Суковатої, К.І. Якуби).
Історія формування теоретичних уявлень про підприємництво сягнула за тисячоліття і тісно пов’язана з соціальними, економічними, політичними процесами в суспільстві. Теорії підприємництва, які формувалися за часів становлення індустріального суспільства, мають монофункціональний і дескриптивний характер. При аналізі феномена підприємництва приділялась увага перш за все економічнім рисам, а соціальні характеристики вважалися вторинними. Більшість теорій тільки пояснювала явище підприємництва, а не піднімала питання соціального управління підприємництвом, технології успішного підприємництва. Уявлення про фігуру підприємця були звужені до функціонально-рольової позиції у виробничому процесі. Йому приписувалися певні особистісні якості, проте вони розглядалися як другорядні по відношенню до ресурсів. У постіндустріальний період розвитку економіки відбувається сплеск дослідницької рефлексії проблем підприємництва. Постать підприємця і його діяльність стає однією з центральних в суспільстві як така, що пов’язана з самореалізацією, інноваційними процесами, отриманням прибутку.
Теорії підприємництва індустріальної доби не могли дати вичерпне пояснення функціонуванню даного феномена в суспільстві. Сучасні теорії базуються на класичних теоріях підприємництва М.Вебера,
В.Зомбарта, Й.Шумпетера, в яких розглядаються соціально-культурні аспекти підприємництва, істотно доповнюючи їх.
Підприємництво як особливий вид діяльності і соціально- економічне явище має також позаекономічний характер.
Підприємництво взагалі, особливо мале, пов’язане з певною системою цінностей, соціальними орієнтаціями, поведінкою, самовизначенням особи, виконує певні соціальні функції в суспільстві. Саме тому пізнання сутності сучасного підприємництва, його специфіки в конкретний умовах окремого соціуму неможливе без застосування інтеграційного

54 підходу, який базується на поєднанні соціальних і культурних характеристик. Саме інтеграційний підхід розглядається як найбільш оптималь-ний як в теорії, так і в практиці емпіричного дослідження соціално-культурних ознак малого підприємництва.
Однак підприємництво, що починає активно розвиватись на теренах пострадянського простору, на наш погляд, потребує ретельного наукового вивчення з застосуванням спеціальних методологій та методів.
На початку 90-х років у наукових колах не припиняється дискусія про пошук найбільш придатних до вивчення підприємництва методологічних підходів. Досить ефективним, за результатами досліджень, є застосування структурно-функціонального та сферно-структурного підходів при вивченні підприємництва як елементу соціальної структури.
Але, на наш погляд, не є досконалим при аналізі соціокультурного контексту підприємництва. Тому ми вважаємо за потрібне застосування
інтеграційного підходу, який на фоні загальнонаукової тенденції міждисциплінарного зближення в галузі гуманітарного знання є передумовою до отримання нового знання в галузі соціології підприємництва, що, безумовно, сприятиме вирішенню науково- практичних проблем підприємництва. Слід зазначити, що за теоретико- методологічною спрямованістю дослідження підприємництва в Україні найчастіше мають комплексний характер, оскільки направлені на вивчення як економічних, так і психологічних, соціальних, культурних характеристик. Вибір інтеграційного соціально-культурного підходу обумовлений як функціональною специфікою, так і сутнісними ознаками явища підприємництва.
Сутність застосованого
інтеграційного соціокультурного підходу, на наш погляд, полягає не в поєднанні соціальних і культурних характеристик, а дозволяє розглянути явище підприємництва на мікрорівні, за допомогою принципів соціокультурного підходу: індивіда активного, антропосоцієтальної відповідності, взаємодії культури і соціальності.
Всі існуючі трактування підприємництва пропонуємо розділити на дві великі групи. Перша передбачає універсальний підхід , за яким підприємництво ототожнюється з бізнесом, справою. Друга –
цілефункціональний підхід, який дозволяє більш чітко визначити сутнісні ознаки підприємництва за його функціями в суспільстві. Аналіз запропонованих підходів показав, що „підприємництво‖ і „бізнес‖ поняття не однопорядкові, що унеможливлює їхню взаємозаміну.
Поняття „бізнес‖ – ширше за „підприємництво‖. Воно може включати, або не включати підприємницьку функцію, пов'язану з інновацією і

55 креативом. Проте грань між цими поняттями нестійка, і критеріями
їхньої відмінності служать, на наш погляд, соціально-культурні показники: інновація, творчість, етичні і моральні норми. Тому пропонуємо ввести в науковий обіг таке визначення підприємництва.
„Підприємництвоце явище, яке іманентно присутнє в суспільстві та передбачає наявність соціально-економічної активності індивіда, має
інноваційний характер, ставить за мету отримання прибутку або капіталізацію доходу, пов'язане з ризиком, невизначеністю, творчим самовдоско-наленням, самореалізацією особистості, здійснюване у взаємодії з економічними, політичними, соціальними і культурними
інститутами в рамках загальноприй-нятих в конкретній культурно-
історичній ситуації норм ведення бізнесу, формує певну модель особистості і субкультури‖.
Специфіка українського соціуму полягає у тому, що особливості і характеристики кожного типу соціальності
(доіндустріально- традиційної, індустріально-капіталістичної, постіндустріальної) в умовах сучасного українського суспільства змішалися. Наприклад, за цільовою спрямованістю діяльність індивіда в індустріальному суспільстві – це економічний успіх, матеріальна винагорода. Для постіндустріального суспільства економічна винагорода є недостатньою. Для індивіда, що здійснює підприємницьку діяльність в умовах української реальності, важливими є два показники: отримання прибутку, і можливість
самореалізуватися. З таких позицій пояснюється специфіка стадії первинного накопичення капіталу, приватизаційні процеси, які в Україні частково пов’язані з кримінальними структурами і стали причиною формування в суспільстві прошарку псевдопідприємців, метою яких є не
інноваційна творча підприємницька діяльність на благо суспільства, а отримання прибутку будь-яким шляхом.
Виходячи із специфіки соціальних і культурних проявів у сфері господарювання різних країн, розглядаються соціокультурні контексти, що характеризують культурні і ментальні особливості підприємницької активності: європейський, східний, англо-американський. Українське підприємництво за географічним розташуванням, історичним генезисом та факторами низької довіри до підприємництва і схильністю підприємців до патерналізму є близьким до європейського контексту.
На відміну від західних країн, де місто виконувало функції центру дрібної промисловості, українські міста і міське господарство, а разом з цим і цехові об’єднання, розвивалися повільно. Такі особливості урбанізації стали причиною того, що серед дрібної буржуазії того часу за

56 етнічним складом були представлені не тільки українці, а і євреї, поляки, росіяни. Українське купецтво, як прошарок в суспільстві було нечисленним, малоактивним і малорухливим. Рисами національного менталітету українців, які обумовлюють специфіку підприємництва, але не сприяють формуванню підприємницького типу в класичному розумінні, є: інтравертизм, перевага емоційного, чуттєвого над раціональним, відсутність прагматизму.
Серед важливих соціокультурних характеристик, що сприяють розвитку підприємницької активності і визначають її специфічність, пропонуємо виділяти: сімейний егоцентризм, поміркований індивідуалізм, прагнення до благополуччя в родині, самореалізації, свободи, успіху, визнанню, наявність творчої
ініціативи. Соціально-культурна традиція українського населення не сприяла формуванню цивілізованого підприємництва. А у період
існування радянської держави і радянської культури, господарський менталітет набув певної форми, яка вилучала підприємницьку активність.
Підприємництво, яке почало розвиватися в кінці 80-х років, пройшло специфічні етапи. Формування підприємництва в Україні ми поділяємо на п’ять періодів. Виділені соціально-культурні особливості українського підприєм-ництва: наявність інституту соціальних зв’язків
(кумівство, дружба, родинні зв’язки), а також патерналізм (очікування підприємцями, особливо малого і середнього рівня, підтримки, захисту, допомоги, пільг з боку держави) були, на наш погляд, соціально- культурними бар’єрами, і в той же час визначали специфіку українського малого підприємництва. Серед основних причин, що перешкоджали розвитку малого підприємництва в Україні, виділяємо такі: інноваційна діяльність мала істотні відхилення від ідеальних норм; соціальна функція проявляється вельми слабо; кількість робочих місць, що виникають, не відповідає числу безробітних; бізнес не сприяє філантропічній діяльності, добродійності; основна частина доходів йде на особисте споживання бізнесменів або відкладається на рахунки в зарубіжних банках, що сприяє процесам тінізації в економіці. Генезис українського малого підприємництва характеризується декількома специфічними рисами. Однією з головних особливостей є те, що становлення підприємництва, його активізація були викликані політичними методами, а не еволюційним шляхом, історичною обумовленістю чинників і подій, що іманентно розвиваються в суспільстві. Принципи і сутність нового явища – підприємництва – не встигають проникнути в свідомість більшості населення, оскільки нове не виникає природним

57 шляхом, а є наслідком змін в устрої життя, ціннісних орієнтаціях, традиціях, світогляді людей. Виходячи з таких передумов, реформування економіки і зміна в усіх сферах суспільства залежать від компетенції політичного керівництва країни, співвідношення політичних сил. Іншою особливістю є те, що розвиток середнього і малого бізнесу відбувався зусиллями суб’єктів господарювання, тобто можна сказати, знизу. Тоді як одним з механізмів виникнення крупного бізнесу є обмін влади на власність. Для багатьох людей підприємницька діяльність мала вимушений характер як одна з можливостей отримання додаткового прибутку і незалежності.
Для заняття підприємницькою діяльністю необхідні певні особистісні риси. А саме: ініціативність, незалежність, самовпевненість, здатність переконувати і встановлювати зв'язки, комунікабельність, схильність до творчості, завзятість і наполегливість, цілеспрямованість, готовність до ризику, відкритість до інновації, орієнтація на ефективність і якість, прагнення бути поінформованим, підвищувати свій освітній рівень. З наведених якостей видно, що одні з них – результат навчання і досвіду, інші – є природженими. Саме присутність природжених якостей є актуальним для підприємця в реалізації його діяльності. Ці якості формуються як результат складних процесів соціалізації. Наявність і формування природжених якостей у підприємця пояснюється за допомогою концепції
―габітуса‖
П.Бурдьє.
Підприємницький габітус формувався в ході історії і соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, і його сутність залежить від культурно-історичних умов, соціокультурних характеристик окремого соціуму. Підприємницький габітус відповідає тим ролям і моделям поведінки, які в суспільстві асоціюються з підприємництвом. Саме завдяки габітусу ми поводимося так, як вимагає оточуюче середовище.
У структурі субкультури малого підприємництва важливе значення мають зразки підприємницької поведінки. Вони формуються на основі габітуса і тих цільових, ціннісних, моральних і мотиваційних установок, які приймає дана субкультура. Відповідні поведінкові стратегії породжують також економічні і політичні умови, в яких розвивається вітчизняне мале підприємництво. Аналіз підходів до типологізації підприємницької поведінки в науковій літературі і дослідження як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, дозволять зафіксувати цілераціональну стратегію підприємницької поведінки, адаптивну стратегію поведінки і прагматичну стратегію.

58
Аналіз теоретико-методологічних підходів
і емпіричних досліджень до вивчення підприємництва у вітчизняній соціології показав, що цей феномен є маловивченим як в теоретичному, так і в емпіричному плані. Існують фрагментарні напрацювання щодо соціально-економічних, соціально-психологічних і соціокультурних особливостей підприємництва. Розглянуті основні напрями формування уявлень про підприємництво підтверджують методологічну неспроможність чисто економічного підходу до дослідження даного явища. Підприємництво як особливий вид діяльності і соціально- економічне явище багато в чому має позаекономічний характер. Воно виконує в суспільстві не тільки економічні функції, але й соціальні, культурні, тому підприємницька діяльність пов'язана із зміною в системі цінностей, орієнтацій, поведінці і самовизначенні особи. У підприємництві переплітаються різні чинники: економічні, соціальні, психологічні, соціокультурні. Тому, на наш погляд, при соціологічному підході до розгляду сучасного малого підприємництва виникає необхідність інтеграційного аналізу даного феномена.
У ході дослідження нами розглянута функціональна специфіка малого підприємництва. По-перше, ми відзначаємо, що у рамках соціально-економічних функцій малі підприємства не перебудовують стару управлінську систему, а створюють нову, на відміну від великих, які виникли на базі державних підприємств в результаті їхньої приватизації, тому зберегли стару управлінську структуру, дещо модернізувавши її. По-друге, малі підприємства значною мірою, на наш погляд, схильні проявити себе в реалізації соціальних і соціокультурних функцій. У рамках малого підприємництва набагато легше самореалізуватися індивіду. По-третє, мале підприємництво більш придатне до реалізації інноваційної функції за рахунок швидкого впровадження інновацій, нових технологій і продукції.
Вітчизняне підприємництво формувалося в складних історичних і соціокультурних умовах, завдяки чому набуло специфічних рис і особливостей.
Відсутність безперервної традиції становлення капіталістичних відносин і формування класу буржуазії, запізнення процесу модернізації українського суспільства обумовили розвиток підприємництва не за класичним
європейським сценарієм.
Соціокультурні чинники, а саме, національний характер, традиції, православна віра, не призводили до культивування і розвитку підприємницького духу населення.

59
Аналіз результатів емпіричного дослідження підприємництва, проведений на основі використання як об'єктивних, так і суб'єктивних показників, дозволив нам констатувати, що основними чинниками, які перешкоджають розвитку малого бізнесу в Україні, є: бюрократія, слабка держпідтримка, несправедлива податкова політика, нестійка економіка, слабка законодавча база, корупція, нерозвинена підприємницька етика, тіньовий бізнес. А тому у здійсненні своєї діяльності підприємці покладаються на власні знання і уміння, а також на професійну компетентність своїх співробітників. Важливим чинником успішності є наявність соціальних зв'язків (знайомих, друзів, родичів) у сфері бізнесу.
Цей чинник підкреслює наявність сімейного егоцентризму як соціокультурного чинника, який визначає специфіку українського малого підприємництва.
Показовою
є значущість чинника держпідтримки, яка, як відзначають експерти, дуже слабка з боку держави. Цей факт свідчить, на наш погляд, про те, що схильність до патерналізму стає специфічною характери-стикою українського підприємництва.
Таким чином, особливості генезису підприємництва в Україні зумовили і сучасний стан субкультури малого підприємництва. Тому підприємці не схильні ставити перед собою глобальні цілі діяльності, направлені на підйом вітчизняної економіки та розвиток суспільного виробництва. Їх цілі в основному мають індивідуалізований характер і не направлені на служіння інтересам суспільства і держави. Для підприємців пріоритетними є фундаментальні, загальнолюдські цінності
(сім'я, чесність, порядність, здоров'я) і тільки потім матеріальне благополуччя. Менш важливі цінності: віра в Бога, авторитетність, лідерство, патріотизм. Важливим є і той момент, що цінність сім'ї посідає перше місце в структурі ціннісних орієнтацій. Цей факт ще раз підкреслює сімейну спрямованість українського підприємництва, що є сприятливою основою для розвитку малого підприємництва.
В зарубідних країнах значна кількість економічної літератури присвячена малому бізнесу. Для цього є ряд причин.
По-перше, в економічно розвинутих країнах малий бізнес охоплює більше половини всієї економіки. Це неможливо заперечити.
По-друге, сектор малого бізнесу – це джерело великого бізнесу.
Той факт, що малі фірми наколи не стають великими, а, може, ніколи і не прагнуть це роботи, не повинен закреслювати те, що більшість великих фірм розпочинали свою діяльність як малі.

60
По-трете, ми гадаємо, що великий бізнес має взяти багато повчального у малого. Проблем, що хвилюють нині великий бізнес – повільна реакція на зміни ринку, втрата контакту із споживачем, виконання багатьох справ не на належному рівні – малі фірми практично не мають. В малому бізнесі формується особливий тип підприємливих людей: вони по-розумному ризикують, самовпевнені, амбітні, старанно працюють, ставлять перед собою конкретні цілі і дістають задоволення від праці над їх досягненням, ніколи не зупиняються на досягнутому. Їм подобається звітувати як за те, що вони роблять добре, так і за допущені помилки, крім того, вони є новаторами, підприємцями.
Зрозуміло, великий бізнес — це те, про що мріють початківці підприємці. Це розвинута інфраструктура, гарантований соціальний пакет, налагоджений механізм роботи. Це позитиви, з них же випливають і негативні — бюрократизм, практичне знищення ініціативи
(все і так відмінно, навіщо щось міняти ?!), всі головні рішення приходять «зверху», це передбачає неактивну позицію співробітників, а найчастіше, і лінь .
Міжнародний досвід свідчить про те, що лише ті країни, які враховують і точно слідують тенденціям сучасного економічного розвитку можуть бути конкурентоспроможними. Тому, під великим сумнівом – чи зможуть не тільки промислові підприємства, але і в цілому
Україна успішно конкурувати з сучасними транснаціональними корпораціями. Позицію України на переважний розвиток малих і середніх підприємств можна оцінити не тільки як помилкову, але і шкідливу. В Україні за існуючою інерцією формується неефективна структура суспільного господарства і що особливо негативно, промислового виробництва. Наша країна поступово послаблює свою конкурентоспроможність. Для того, щоб переломити цю тенденцію і подалі підвищувати рівень конкурентоспроможності, на нашу думку необхідно: 1. аналітичним службам державного управління досконало вивчити сучасні тенденції світової економіки, створюючи на цій основі ефективні стратегії розвитку України; 2. переглянути концепцію розвитку груп бізнесу. Доцільно, щоб її основою став погляд на оптимальне співвідношення і конкурентне співіснування великих, середніх і малих підприємств; 3. надати державну підтримку великим вітчизняним корпораціям у їх становленні, швидкому розвитку та гідному представленні економічних інтересів України у зовнішньому конкурентному середовищі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал