Навчальний посібник київ 2 міністерство освіти І науки україни



Pdf просмотр
Сторінка22/24
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
Аукціон –
це спосіб оптової торгівлі, коли продавець, що називається аукціонером, устроює цінове суперництво покупців за право придбати товар.
Безпека фірми –
комплекс організаційно-правових, соціально- економічних, техніко-технологічних, адміністративних, виховних, духовно-етичних, фінансових і спеціальних заходів, направлених на виявлення, попередження і запобігання небезпеки і погроз на стабільність функціонування і розвиток економічної структури.
Венчурний бізнес –
підприємницька діяльність, орієнтована на практичне використання технічних, організаційних і технологічних новинок, результатів наукових досягнень, ще не відпрацьованих на практиці, за рахунок залучення сторонніх інвестиційних ресурсів. Це явище одержало ще назву ризикового або впроводжувального бізнесу.
Власність –
категорія, яка відображає юридичну форму відносин, об’єктивно існуючих між суб’єктами бізнесу, які виникають в процесі привласнення ними яких-небудь об’єктів бізнесу.
Володіння –
юридичне, документальне закріплення тих чи інших об’єктів бізнесу за суб’єктом бізнесу, який стає тим самим власником названих об’єктів, а також сам факт реального привласнення об’єктів бізнесу. Володіння – це панування над об’єктом бізнесу, можливість мати даний обєкт у себе і утримівати його.
Вистака-продаж товарів
за зразками використовується в якості форми організованої оптової торгівлі, як правило, в процесі просування на ринок нових товарів або нових модифікацій товарів.
Витрати постійні (Cost, fixed) –
витрати, які фірма несе навіть в тому випадку, коли обсяг випуску продукції дорівнює нулю. До них відносяться: виплата відсотків, платежі по заставі, оплата праці адміністративного персоналу, комунальні платежі тощо.

240
Випрати змінні (Cost, variable)
витрати, які змінюються із зміною обсягу випуску. До них відносяться витрати на купівлю сировини, робочої сили, палива, витрати на збіт продукції. Це різниця між загальними і постійними витратами фірми.
Видовими ознаками бізнесу
є способи прояву ділових відносин, властиві певному історичному типу економіки.
Дистрибютери –
це фізичні і юридичні особи, які діють за договором і від імені фірми-продавця і наділені нею повноваженями по використанню різних форм просування продукції даної фірми аж до укладання контрактів і проведення рекламної компанії.
Ділові інтереси –
реалізуються через виробництво і реалізацію продукції, надання послуг, виконання робіт і включають включають відомі нам егоїстичні і суспільні інтереси.
Засновницький договір –
це зведення правил, який регулює взаємовідносини засновників фірми у сфері ділової діяльності, цілі, задачі і предмет якої визначається статутом даної фірми.
Інтереси –
усвідомлені потреби в матеріальних і нематеріальних благах, а також у забезпеченні гарантій збереження і відтворення доступу до них.
Іпотека –
довгострокова позика, яка видається під заставу нерухомості, головним чином землі і споруд, з метою одержання
іпотечної позики.
Концепція –
система стійких, логічно взаємозв’язаних теоретичних поглядів на ті чи інші об’єктивні явища, а також випливаючі
із даних поглядів положення, висновки і категорії, за допомогою яких дані явища описуються в наукових дослідженнях, розробках, виступах і публікаціях.
Конкуренція –
сукупність дій, здійснюваних суб’єктами бізнесу по відношенню інших суб’єктів бізнесу і направлених на забезпечення відносно кращих умов доступу до обмежених благ.
Користування –
це застосування об’єкта бізнесу її власником, або довіреною особою для вилучення із нього різних корисних власнивостей.

241
Комунікат –
повідомлення, послання, інформація про себе, або про інших суб’єктів, складена певним чином, яку один субєєкт бізнесу передає іншим з метою встановлення ділових відносин.
Комутант –
дрібна підприємницька фірма, яка діє, як правило, у сфері надання виробничих і споживчих послуг, яка дотримується адаптивної конкурентної поведінки.
Комерція –
один із основних напрямів підприємницької діяльності на ринку послуг. Комерцію в широкому розумінні слова визначають як будь-який вид підприємницької діяльності у сфері обігу, але здебільшого під комерцією розуміють підприємницьку діяльність на товарних ринках.
Комісіонери (торгові підприємства) –
це юридичні особи, які виступають від свого імені, але за рахунок продавця. Постачальник
(комітент) здає товар на реалізацію, а посередник (комісіонер) реалізує цей товар.
Капітал –
в широкому розумінні це все, що здатне приносити доход, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. В більш вузькому розумінні це вкладене у справу, працююче джерело доходу у вигляді засобів виробництва. Розрізняють основний і оборотний капітал. Грошовий капітал – грошові засоби, за допомогою яких формується фізичний капітал (засоби виробництва).

Корпорація –
основна форма організації підприємницької діяльності у сучасних високорозвинутих країнах. Це підприємство, яке перебуває у власності приватних осіб або інших корпорацій.
Ознаки бізнесу –
це способи прояву внутрішньо властивих діловим відносинам принципів бізнесу, його характерних рис безпосередньо в процесі взаємодії субєктів бізнесу, іншими словами, безпосередньо в процесі ппроведення угод.
Організаційно-правова форма підприємництва –
це тип суб’єкта підприємницького бізнесу, що має сутнісні економічні, правові, організаційні і функціональні ознаки, що вирізняють його від будь-якого
іншого типу суб’єкта підприємницького бізнесу.
Офшорна компанія –
це підприємницька фірма, зареєстрована на особливих територіях, які називаються офшорними зонами.

242
Оптова торгівля –
початкова стадія руху товару від суб’єкта виробничого бізнесу до кінцевих споживачів. Виділяють три типи оптової торгівлі: біржова, організована позабіржова і неорганізована торгівля.
Облігація –
сертифікат, випущений урядом або фірмою, в якому міститься обіцянка погасити позику до визначеного строку, тобто повернути основну частину боргу плюс відсотки.
Прибуток –
1. В бухгалтерії – загальний доход мінус витрати, повязані з виробництвом і реалізацією продукції. 2. В економічній теорії
– різниця між доходом, одержаним після реалізації продукції і сукупними альтернативними витратами, понесеними при виробництві і реалізації цієї продукції.
Послуги –
це дії, які не створюють нові товари, але змінюють деякі уже існуючі, або сприяють їх виготовленню і просуванню до споживачів.
Позабіржові брокери –
це фізичні і юридичні особи, які займаються продажем або купівлею товарів за конкретними дорученнями відповідних продавців або покупців, і їх діяльність за дорученням клієнтів завершується по закінченню угоди.
Приватний підприємець –
одноосібний власник свого бізнесу, одноосібний користувач і розпорядник майна належного йому субєкта підприємницького бізнесу.
Підприємницька фірма –
це самостійний суб’єкт бізнесу, який діє в межах закону. Її самостійність проявляється у сферах виробництва і витрачання ресурсів, посередницькій діяльності, розпорядженні продукцією і одержаним прибутком, який залишається після уплати податків та інших обов’язкових платежів.
Представництво –
це відокремлений підрозділ, розміщений поза місцем знаходження основної юридичної особи, який представляє її
інтереси.
Підприємницький бізнес
– це один із типів ділової діяльності, а отже, підприємці. – це один із типів суб’єктів бізнесу.
Підприємницька діяльність –
це ініціативна діяльність суб’єктів бізнесу, які володіючи, користуючись, або розпоряджаючись

243 будь-якими матеріальними благами (земля, споруди, обладнання, ноу- хау, інформація, грошові ресурси), самостійно використовують зусилля по створенню продукції, наданню послуг і виконанню робіт.

Принцип –
основа, первоначало, основне правило поведінки, діяльності.
Прагматизм –
орієнтація планів і цілей діяльності людей на досягнення практичних вигод в обставинах, які мають об’єктивний і тому не залежний від волі і бажання цих людей характер.
Почуття власності –
одна із основних якостей, на яких базувалися у всі часи і базуються нині ділові відносини.
Привласнення -
це використання об’єктів бізнесу для задоволення потреб суб’єктів бізнесу.
Розпорядження –
це визначення долі об’єкта бізнесу шляхом зміни його приналежності, стану і призначення, включаючи продаж об’єктів бізнесу, передача їх в оренду, або у безоплатне використання.
Ринок –
це,

перш за все, сфера безпосередньої взаємодії між суб’єктами бізнесу. Це місце здійснення суб’єктами бізнесу угод, як правило, - місце торгівлі, іншими словами, місце поєднання платеспроможного попиту і пропозиції.
Ринкова ніша –
це

сегмент ринку, неосвоєний суб’єктами підприємницького бізнесу. Пошук і заповнення ринкових ніш є основною практичною задачею конкуруючих суб’єктів бізнесу, які прагнуть до зміцненню свого стану на ринку.
Ринкові відносини –
безпосереднє здійснення угод між суб’єктами бізнесу, в ході яких здійснюється обмін результатами діяльності кожного із них. Загальну основу ринкових відносин становить товарно-грошова форма ділових відносин у суспільстві.
Ринкова економіка –
тип економіки, в якій товарно-грошова форма ділових відносин має переважне значення в суспільстві.
Родові ознаки бізнесу –
це способи прояву ділових відносин, властиві будь-яким формам угод між суб’єктами бізнесу, те корінне у

244 бізнесі, невід’ємне від нього, без чого розглянуте явище взагалі не може бути коректно ідентифіковане як бізнес.
Резиденти –
це фізичні і юридичні особи, які зареєстровані або постійно проживають в даній країні.
Ріелтори –
посередники в торгівлі нерухомістю і в оренді нерухомості.
Роздрібна торгівля
являє собою заключу ланку у русі товарів від субєктів виробничого бізнесу до кінцевих споживачів.
Статут фірми –
це зведення правил, які регулюють діяльність підприємницької фірми, її взаємовідносини з іншими юридичними і фізичними особами, права і обов’язки засновників (учасників) даної фірми, які виникають в процесі здійснення нею ділової діяльності у вибраній сфері (сферах).
Спільні підприємства –
підприємницька фірма, яка виникла внаслідок включення до складу її учасників юридичних і фізичних осіб- резидентів різних держав.
Суб’єкт бізнесу –
це активна сторона будь-якої угоди, носій сукупності прав і відповідальності, які виникають під час підготовки і реалізації угоди.
Сектори ринку –
це його частини, які розрізняються між собою у відповідності з особливостями предмета ділових відносин.
Сегмент ринку –
це частина ринку, утворена за критерієм споживчих очікувань. Один і той же суб’єкт підприємницького бізнесу, обслуговуючи різні сегменти ринку, орієнтує свою діяльність на споживачів, які мають різний вік, традиції тощо.
Статут фірми –
це зведення правил, які регулюють діяльність підприємницької фірми, її взаємовідносини з іншими юридичними і фізичними особами, права і обов’язки засновників (учасників) даної фірми, які виникають в процесі здійснення нею ділової діяльності у вибраній сфері (сферах).
Спільні підприємства –
підприємницька фірма, яка виникла внаслідок включення до складу її учасників юридичних і фізичних осіб- резидентів різних держав.

245
Тендер –
1)

письмова пропозиція, заявка, оферта про підписцу на цінні папери, на торги; 2) повідомлення про наміри поставити товар по строковому контракту; 3) засоби пропозиції облігацій або казначейських векселів на ринку; 4) пропозиція на поставку товару, надання послуг, будівництво обєктів у формі торгів.

Трейдер –
будь-яка юридична або фізична особа, що має право укладати угоди на біржі.
Товарно-грошова форма ділових відносин
– це угоди, які здійснюються у формі натурального (бартерного) товарообміну або купівлі-продажу товарів, послуг, робіт, між взаємно обумовленими суб’єктами бізнесу, кожний із яких внаслідок суспільного поділу праці спеціалізується на виконанні обмеженого числа функцій і є власником відокремленого майна (засобів виробництва, предметів споживання), або робочої сили.
Товарні дилери –
це юридичні особи, які працюють на ринку від власного імені і здійснюють діяльність, пов’язану з придбанням товарів від виробників або постачальників і перепродажем цих товарів за більш високими цінами іншим фірмам, або кінцевим покупцям. Товарні дилери представляють тільки свої інтереси. Дилери (від англ. слова „deal‖
– справа, угода) повинні мати власне складське господарство і транспортні засоби.
Торги –
це форма організації оптової торгівлі, за якої покупець устроює конкурси для продавців, встановлюючи характеристики товару і послуги, обумовлює всі умови покупки. Бувають відкриті і закриті торги.
Фізична особа –
будь-який громадянин незалежно від його статі, віку, національності, фізичних осіб, місця проживання. Термін „фізична особа‖ застосовується для правової ідентифікації людей. Кожна людина може бути суб’єктом наймано-трудового бізнесу, він обов’язково є суб’єктом споживчого бізнесу. Поняття „фізична особа‖ відрізняється від поняття „людина‖ тим, що перша здатна займатися підприємницьким бізнесом.
Філіал –
це відокремлений підрозділ, розміщений поза місцем знаходження основної юридичної особи, який здійснює всі або частину його функцій, в тому числі і функції представництва.

246
Фонд –
це некомерційна організація, заснована на основі добровільних майнових внесків засновника (або засновників), які в результаті їх передачі стає власністю самого фонду.
Фінансовий ринок –
це сфера ділових відносин, де формуються попит і пропозиція на фінансові ресурси, здійснюється рух даних ресурсів для забезпечення повноцінності виконання будь-яких ділових операцій.
Фірма –
сама загальна назва підприємства, товариства, комерційної організації. Розрізняють фірми: виробничі, ріелторські,
інноваційні, венчурні, інжінірингові, брокерські, консалтингові, торгові,
інвестиційні, агентські тощо.
Франчайзинг –
змішана форма великого
і малого підприємництва, коли великі корпорації
„батьківські‖ фірми
(франчайзери) укладають угоду з малими фірмами, „дочірними‖ компаніями, бізнесменами (франчайзі) на право, привілей діяти від імені франчайзера. При цьому мала фірма зобов’язана здійснювати свій бізнес тільки у формі, приписаній великою фірмою, протягом визначеного часу і у певному місці. В свою чергу франчайзер зобов’язується постачати франчайзі товарами, технологією, надавати всіляке сприяння у бізнесі.
Ф’ючерси –
вид оформлення строкової торгівлі; цінні папери, які відображають на біржі ф’ючерсий контракт на поставку товару певної якості за конкретною ціною в заданий строк у майбутньому.


Хеджер –
господарюючий субєкт, фірма або банк, який здійснює операції хеджирування (страхові операції) на ф’ючерсній біржі.
Штраф –
міра матеріального впливу на осіб, винних у порушенні діючого законодавства, договору або певних правил.
Юридична особа –
це організація, яка має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно і відповідає за своїми зобов’язаннями цим майном, може від свого
імені укладати угоди і здійснювати інші майнові і немайнові права, нести зобов’язання, бути позивачем і відповідачем в суді.
Ярмарки –
це крупні переодично проведені торгові сесії, доступні суб’єктам всіх видів бізнесу, які організуються, як правило, в одному і тому ж місці, в певні строки і протягом певного часу.

247
Список використаної літератури

1. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д. Экономика и статистика фирм. –
Финансы и статистика, М, 2000.
2. Аген Джон, Амстронг Девид. Основы свободного предпринима- тельства. – К., 1992.
3. Аоки М. Фирма в японской экономике: Пер. с англ. – СПб.:
Лениздат, 1995.
4. Апелянский А.И. Человек и бизнес. Путь совершенства. – М.,
1995.
5. Бжезинський З. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи: Пер. із англ.– Львів–Ів.-Франківський: Лілея-НВ,
2000.
6. Берл Г. Создать свою фирму. – М.: Дело Лтд., 1994.
7. Бусыгин А.В. Предпринимательство. Основной курс: Учебник для вузов. – М.: ИНФРА – М, 1997.
8. Грибов В.Д., Грузинов В.П. Экономика предприятия. – М.:
ЮНИТИ, 2002.
9. Варналій З.С. Основи підприємництва. – К., 2002.
10. Верхан П.Х. Предприниматель. Его економические функции и общественно-политическая ответственность. – Минск, 1992.
11.
Витвицкая
Н.С.,
Киселев
А.П.
Малый бизнес предпринимательских структур: учѐт финансово-хозяйственной деятельности. – К., 1993.
12. Волков Н.В. Сто страниц о бизнесе. – М., 1991.
13. Воронин С.П. Малые формы хозяйствования. – М., 1991 14. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища шк., 1995.
15. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методи измерения, пути снижения: Учеб. пособие. – М., 1999.
16. Грушко В.І., Пилипченко О.І. Фінансові ризики: Навч. посібник. –
К.: Знання, 1998.
17. Гудзинський О.Д. Агробізнес. – К.: Вища шк., 1994.
18. Друкер П.Ф. Управление, нацеленное на результаты: Пер.с англ.
– М.: Техническая школа бизнеса, 1992 19. Друкер П.Ф. Як забезпечити успіх у бізнесі: Новаторство і під- приємництво: Пер. з англ. – К.: Україна, 1994.
20. Довгань В.В.Франчайзинг: путь к расширению бизнеса.–
Тольятти: Дока-Пресс, 1994.
21. Дынкин А.С. Предпринимательство как тип хозяйствования. –
Харьков, 1995.
22. Жизнин С., Крупнов В. Как стать бизнесменом (американский опыт). – Минск, 1990.

248 23. Збарський В.К., Ільчук М.М. Соціальні та економічні аспекти приватного бізнесу на селі. – К.: Вид-во НАУ, 2001.
24. Збарський В.К., Ільчук М.М. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу. – К.: Вид-во НАУ, 2001.
25. Збарський В.К. Основи підприємництва та бізнесу: Курс лекцій .

К.: ДАКККіМ, 2004.
26. Збарський В.К. Малі форми господарювання в Україні: теорія, методологія і практика /Монографія.

К. НАУ, 2005.
27. Збарський В.К., Орехівський Г.А. Основи економіки та організації підприємницької діяльності закладів соціально-культурної сфери. Навч. посібник / За ред. В.К. Збарського.

К.: ДАКККіМ, 2005.
28. Збарський В.К., Грабовський Д.О. Дрібнотоварний приватний сектор на селі: особливості, перспективи розвитку.

К.: НАУ, 2005 29. Іванов Ю.Б. та ін. Вступ до бізнесу. – К., 1995.
30. Иванова Н. Наука в глобальной экономике // Отечественные записки.

2002.–№ 7.
31. Едвын Г. Долан, Джеймс А.Ф. Стонер. Вступ у бізнес. – К., 2000.
32. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця.– К.:Ін-т екон. прогнозув.;Фенікс, 2003.–1008 с.
33. Кашанина Т.В. Предпринимательство (правовые аспекты). – М.:
Юрид. литература, 1994.
34. Киосаки Роберт Т., Шарон Л. Летчер. Богатый Папа. Бедный
Папа. – М.: Эридан,2001.
35. Киселев А.П. Предпринимательство и его роль в развитии эконо- мики. – К., 1993.
36. Киселев А.П. Теория и практика современного бизнеса. – К.,
1995.
37. Крегер О. и др. Типы людей и бизнес: Пер. с англ. – М., 1995.
38. Кретов С.И. Предпринимательство: сущность, директивы, перспе-ктивы. – М., 1992.
39. Кривцов А.С. Предпринимательство как тип хозяйствования. –
Харьков, 1995.
40. Лапуста М.Г., Старостин Ю.Л. Малое предпринимательство. –
М.: ИНФРА – М, 1997.
41. Малік М.Й. Основи аграрного підприємництва. – К.: ІАЕ, 2001.
42.Малий бізнес України у цифрах і фактах// Матеріали міжн. конгресу з малого бізнесу. – К., 1995 43. Мельник Л.Ю. Основи підприємництва та ринкової економіки. –
К.: Вища шк.., 1995.
44. Нагдалян Э. Инновационная экономика как основа экономического прорыва.– http: //www.unipat.ru am.
45. Основы предпринимательского дела. Благородный бизнес:
Учебник /Под ред. Ю.М. Осипова и др. – М.: БЕК, 1996.

249 46. Павловський М. Вступ до Світової організації торгівлі – кому розвиток, а кому занепад.

Голос України 2003, 10 квітня.
47. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, орга- нізація, ефективність: Навч. посібник. – К., 1998.
48. Правові основи підприємницької діяльності/ За ред.В.І. Шакуна та ін. – К., 1997.
49. Предпринимательство в конце ХХ века/ Под ред.А.А. Дынкина и др. – М.: Наука, 1992.
50. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учеб. пособие/ Под ред. Н.А. Саниахметовой – Харьков, 2001.
51. Романова Л.В. Становлення підприємництва в сільському госпо- дарстві. – К.: ІАЕ, 1997.
52. Рубс В.А. Малый бизнес: история, теория, практика. – М., 2000.
53. Семенов В.Ф. та ін. Загальний курс агробізнесу: Навч. посібник/
За ред. В.Ф. Семенова. – К., 2000.
54. Серван Шрейбер Ж.Л. Ремесло предпринимателя: Серван Шрай- бер П. Десять портретов предпринимателей: Пер. с англ.. – М.: Междун. отношения, 1993.
55. Сизоненко В.О. Підприємництво: Підручник. – К., 1999.
100. Смит А. Исследование о природе и природных богатствах народов. – М.–Л.: Соцэкгиз, 1935. – Т.І.
56. Современный бизнес: Учебник в 2-х т.: Пер. с англ. Д.Дж. Регмен и др. – М.: Республика, 1995.
57. Солоп А. Тайны бизнеса. – К.: УФИМБ, 1997.
58. Фінанси в період реформування агропромислового виробництва/
Дем’яненко М.Я. та ін.; за ред.М.Я. Дем’яненка.–К.:ІАЕ УААН, 2002.
59.
Чернявский
А.А.
Безопасность предпринимательской деятельности. – К., 1998.
60. Черняк В.В. Оценка бизнеса. – М.: Финансы и кредит, 1996.
61. Черников Г.П. Предприниматель – кто он? Из опыта российского и зарубежного предпринимательства. – М., 1992.
62. Швальбе К. Практика маркетинга для малых и средних предпри- ятий/ Пер. с нем. – М.: Республика, 1995.
63. Шевчук В.Л. та ін. Основи інвестиційної діяльності. – К., 1997.
64. Шумпетер Й. Теория экономического развития /Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры. – М., 1982.
65. Хизрич Р., Питерс М. Предпринимательство или как завести соб- ственное дело и добиться успеха. – М., 1993.
66. Хоскинг А. Курс предпринимательства. – М., 1993.
67. Экономика и бизнес (теория и практика предпринимательства) /
Под ред. В.Д. Камаева. – М.: Изд-во МГУ, 1993.
68. Троян В.Н., Леонов И.Ф., Матвеева Т.И. Концептуальные вопросы комплексной защиты коммерческой тайны и интеллектуальной собственности, СПб универ.-та.– http: www. unipat. pu.ru.

250 69. Попович А. Не получится у вас ―стратегия заимствования‖, господа.

Зеркало недели,2003, № 1, 11-17 января.
70. Багриновский К.А., Бендиков М.А. Некоторые подходы к совершенствованию механизма управления технологическим развитием //
Менеджмент в России и за рубежом.

2001.– № 1.
71. Шаповалов А. и др. О формировании рынка интеллектуальной собственности в стране // Информационные ресурсы России.

2001.– № 3.
72. На рынке интеллектуального продукта

Известия, 2000, 24 апреля.
73. Степанов Д.В. Интеллектуальный капитал, сбалансированная система показателей и экономическая добавленная стоимость в системе управления, нацеленной на создание собственности.–http.:// www. iteam. ru.
74. Моисеева Н. Маркетинговые технологии в обеспечении деловой активности организации // Проблемы теории и практики управления.

2002.– № 6.
75. Торговые марки и брэнды.– http.://www. artgraphics. ru.
76. Дозорцев В.А. О мерах по развитию рынка интеллектуальных продуктов // Законодательство и экономика.

1998.– № 7-8.
77. Свистунов А.С. Рынок интеллектуальной собственности.–
http.://www.yus. ru.
78. Державний департамент інтелектуальної власності інформує //
Світ.

2001.– № 35-36.
79. Изобретательство в СССР 1919-1989: Юбилейный статистический ежегодник.– М.: ВНИИПИ, 1989.
80. Социально-экономические проблемы России: Справочник.–http.:// www. fiper. ru/spr.
81. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: 24 часа в сутки.– http:// www. cnews. ru.
82. Путин В.В. Выход России на мировой ИТ-рынок невозможен без госконтроля.–http://www.CNews. ru.
83. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб.– К.:
Держкомстат України, 2002.– 316 с.
84. Яковлев В.М. Конструктивное предпринимательство. – М.: ИПА
―Три-Л‖,1994.
85. Ekonomic Report of the President, February 1986, p. 282.
86. ‖Fortune‖, 14.V. 1984, р.23.
87. ‖Наrvard Business Review‖, March – April 1987, р. 64–65.
88. R Kelly. The Gold Collar Workers. New York, 1985, р. 46.
89. М.Poole. Origins of Ekonomic Democracy .

London, 1989.
90. Н.Ramsey. Cycles of Control ―Sociology‖.

1983,№ 11.
91. М.Рооle. The of Origins Ekonomic Democracy. London-New York,
1989, рр. 13–14.
92. ―The Financial Executives Guide to ESOP‖. New York, 1990.

251 93. Jordan, John. Cooperative Movement, System and Futures. Saskatoon,
Saskatchewan: The Cooperative College of Canada, 1980.–28 p.
94. Barton, David G.1.What is cooperative?2. Principles. Cooperatives in
Agriculture. Edited by David Cobia.Englewood Cliff, New Jersey:Prentice
Hall, 1989.–P. 243-266.
95. Булгаков В.Б. Золотой век бесплатного ―Интернета‖. //
Комп&ньоН.

1999.

№11 (111) 15 – 19 березня.
96. Гордієнко Г.В. Входження України у всесвітню систему
інформації. // Нова політика.

1999 р.

№5.
97. Демінський С.О. Гроші в Мережі. // Політика і культура. - 2001. -
№5 (88) / 13-19 лютого. - С. 34-36.
98. Демонополізація ―Інтернету‖// Молода дипломатія.

2000.

№4.
99. Інформаційна тривога // Пробудись.

1998.

8 січня.
100. Кушніренко А.Г., Леонов А.Г., Кузьменко М.А. та інші.
Информационные и комуникационные технологии в образовании //
Информатика и образование.

1998.

№5.
101. Мелешко К.Б. ―Інтернет‖ ворота в Україну // Політика і культура.

2001 р.

№1 (84).
102. Новые информационные технологии.

М.: Дрофа.

1999.
103. Сек А.А. Журналістика тікає в ―Інтернет‖.

Україна молода.

2000.
104. Сталенко С.М. UA-нет напередодні мережевого буму // Політика
і культура.

2001.

№5 (88).
105. Тимченко О.Л. Ну, комп’ютере, ти даєш!

Україна молода.

1999.
106. Чубукова О.Д. Інформаційний вибух!.. Інформаційний голод //
Віче.

2000.
107. Що таке ―Інтернет‖?

Пробудись.

1997.
108. www.odci.gov/cia
109. www.yahoo.ru
110. www.uaportal.com
111. www.compromat.ru
112. Сайт Веб-видавництва ―День‖ www.day.kiev.ua.
113. Сунян В.Б. Теория побудительных мотивов и практика в США.

Экономика, политика, идеология.

2002.

№ 11.
114. Труд за рубежом.

М.: Ин

т труда (за 1992

1997 гг.).
115. Щекин Г.В. Как работают с людьми за рубежом.

К.: ВЗУУП,
1992.
116. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред.
Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой.

М.: Изд-во МГУ, 1996.

252 117. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. Кн. 1,2.

К.: МЗУУП, 1993.
118. Матрусова Т. Н. Общие основы управления. Система подбора кадров: Зб. наук. пр.

М.: НИИ труда, 1998.

№ 4.
119. Исикава К. Японские методы управления качеством: Сокр. пер. с англ.

М.: Экономика, 1997.
120. Грейсон Дж. Американский менеджмент на пороге 21-го века.

М.: Экономика, 1996.
121. Тарнавский ―Johnson & Johnson ― наша цель

коммунизм //
Управление компанией.

2002.

№ 8 (92).
122. Дряхлов Н., Куприянос Е. Системы мотивации персонала в
Западной Европе ы Америке // Проблемы теории и практики управления.

2002.

№ 2.
123. Аоки М. Фирма в японской экономике: Пер. с англ.

СПб.:
Лениздат, 1995.
124. Стратегия управления в японских компаниях / Под ред. Л.Г.
Азоева.

М.: Дело, 1995.
125. Грачев М.В. Суперкадры: управление персоналом и международные корпорации.

М.: Дело, 1993.
126. Ренелли Т. Многонациональные фирмы и структура рынка //
Общественные науки за рубежом.

1990.

№ 6.
127. Мерсер Д. ИБМ: Управление в самой преуспевающей корпорации мира.

М.: Прогресс, 1991.
128. Эренберг Р. Дж., Смит Р.С. Современная экономика труда.
Теория и государственная политика.

М.: Изд-во МГУ, 1996.
129. Мотивация и поведение человека в сфере труда.

М.: НИИ труда, 1990.
130. Основы управления персоналом / Под ред. Б.М. Генкина.

М.:
Высш.шк., 1996.
131. Мамедов О.Ю. Современная экономика. – Ростов н/Д.: Феникс,
2004.
132. Экономика предприятия: Учебник / Под. Ред. Н.А. Сафронова. –
М.: Юристь, 2002.
133. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. В.Я.
Горфиннкеля. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.
134.
Практика защиты коммерческой тайны и интеллектуальной собственности в США.— К.: Хрещатик, 1996.
135. Рекомендации по организации защиты коммерческой тайны в

253
ИЭС им. Е.О. Патона. Научный руководитель В.Н. Сериков, - К. 1991.
136. Ричелсон Д.Т. История шпионажа XX века. - М., 2000., (пер. с англ.).
137. Саніахметова И.О.. Правовий захист підприємництва в Україні.
– К.: Юрінком Інтер, 1999.
138. Соловьѐв Э. Коммерческая тайна и еѐ защита. – М.: ЗАО
«Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997.
139. Суворов В. Аквариум. — Черкассы: Сияч. — 1993,
140.
Чернявский А. А. Безопасность предпринимательской деятельности. Конспект лекций. — К.: МАУП, 1998. — 124 с;
141. Шаваев А. Г. Криминологическая безопасность негосудар- ственных объектов экономики. — М.: ИНФРА-М, 1995.
142. Шевырев А Г. Технические средства выявления устройств контроля.— К.: Безопасность информации, 1995.
143. Шелленберг В. Лабиринт.- М — С-Пб: Дом Бируни, 1991 144. Шлыков В. В. Комплексное обеспечение экономической безопасности предприятия. - СПб.: Алетейя, 1999.
|
145. Ярочкин В.И., Бузанова Я. Недобросовестная конкуренция. - М.,
2000.
146. Ярочкин В. И. Предприниматель и безопасность. Часть 1.
Несанкционированный доступ к источникам конфиденциальной информации. — М.: Экспертное бюро, 1994.
147. Ярочкин В.И.. Предприниматель и безопасности. Часть 2.
Библиотека делового человека. – М.: Выпуск II, 1994.
148. Ярочкин В. И. Система безопасности фирмы. — М.: Ось-
89,1997.
149. A. Vida. Immatirialguterrechtlicher Sonderschutz des know-how in
Ungarn // GRUR. – 1979. - № 7. – С 333-336.
150. Journal Loi. The International Property Law of Japan. Sijthoff und
Wordhoff. - 1990.
151. Republic aviation Corp. v. Schenk. 152. USPA830.
152. Trade secrets. Poger M.Milgrim. Matthen Bender, 1974.
153. Zydon J. C. The Deterrent Effect of the Uniform Trade Secrets Act //
1PTOS. - 1987. - V. 8. - P. 437-438.
154. Soltysinski S. The Trade Secrets Property IIC, 1981.V. 17. № 3, P.
332.
155. Jager M. F. A comparison of trade secret laws in Asia7/LES
Nouvelles 1997. – V. XXXII. - № 2. – P. 54-59.
156.Портер М. Международная конкуренція. - М., Міжнародні відносини, 1993.
157.
Мігранян а.А.
«Теоретичні аспекти формування конкурентоздатних кластерів».- Інтернет-ресурс:
158. Ідрісов А., «Стратегія розвитку регіону».- Інтернет-ресурс: сайт
Агенства фінансовій інформації «Консультант».

254 159. Чечелюк П., ―Кластер не плазування перед Заходом, а нова
ініціатива в будівельному бізнесі‖.- ―Дзеркало тижня‖ №36,
20.09.2003.
160. Длугопольський О. «Кластерна модель розвитку промислового виробництва регіону як чинник ефективних структурних реформ (на прикладі Тернопольської області).- ж. «Економічній Часопіс-xxi №2,
2003р.
161. Панченко Л., «На що хворіють наші кластери?».- «Невськоє час» № 95(2218), 30 травня 2000 р.
162. Дань Якобс, «Заходи по розвитку інноваційних процесів».-
Інтернет-ресурс: сайт «Державний науково-дослідний інститут
інформаційних технологій і телекомунікацій», http://www.informika.ru
163. Ситник в.В. «Підвищення ефективності інноваційної і
інвестиційної діяльності підприємств Західного Донбасу».- Інтернет- ресурс: сайт
Видавництва
«Наука
і освіта» http://nauka.dp.ua/article/Economy/4_Sitnik.htm
164. Шелюбськая Н.. «Непрямі методи державного стимулювання
інновацій: досвід Західної Європи».- Міжнародний журнал «Проблеми теорії і практики управління».- №3, 2001г.
165.Arnold C. Cooper, Entrepreneurship: Starting f New Business
(Washington, D.C.: National Federation of Independent Business, NFIB
Foundation, 1993).
166.Brigham E.F. Fundamentals of Financial Management. – Orlando:
Dryden Press, 1995.)
167.Clifford M. Baumback, Basic Small Business Management, Prentice
Hall, Inc., Englewood Cliffs, Newjersey, 1983.
168.Cole G.A. Management: Theory and Practice. –D.P. Publications,
Aldine Place, London W12 8AW. 1996.
169.David C.McClelland, The Achieving Society (Princeton, N.J.: Van
Nostrand, 1997).




255
Додаток 1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал