Навчальний посібник київ 2 міністерство освіти І науки україни




Сторінка20/24
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
публікацію про ліквідацію фірми, а також про порядок і строки подання вимог її кредиторам – контрагентам і клієнтам, перед якими ліквідовувана фірма має борги. Цей термін не може бути менше двох місяців з моменту публікації про ліквідацію підприємницької фірми.
Ліквідаційна комісія зобов’язана виявити кредиторів, включаючи тих із них, у кого строк висування вимог ще не настав, і письмово повідомити їх про ліквідацію підприємницької фірми. Після закінчення терміну для висування вимог кредиторами ліквідаційна комісія складає
проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна ліквідовуваного суб’єкта підприємницького бізнесу, переліку вимог, які висуваються кредиторами, а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс повинен бути обов’язково

220 затверджений засновниками підприємницької фірми, або тим органом, який приймав рішення про її ліквідацію.
Після цього наступає етап погашення боргів. Відповідними статтями Цивільного кодексу України встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичної особи. Причому вимоги кожної черги можуть підлягати задоволенню лише після повного задоволення вимог попередньої черги.
В першу чергу задовільняються вимоги громадян, перед якими ліквідовувана юридична особа несе відповідальність за нанесену шкоду життю або здоров’ю, шляхом капіталізації відповідних погодинних платежів.
В другу чергу здійснюються розрахунки по виплаті вихідних допомог і оплаті праці з особами, які працювали за трудовою угодою, в тому числі за контрактом, і по виплаті винагород за авторськими угодами.
В третю чергу задовільняються вимоги кредиторів за зобовязаннями, забезпеченими заставою майна ліквідовуваної юридичної особи.
У четверту чергу гаситься заборгованість за обов’язковими платежами до бюджету і до позабюджетниї фондів.
У п’яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами у відповідності до закону.
Якщо наявних у ліквідовуваного суб’єкта підприємницького бізнесу грошових засобів недостатньо для повного задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія вправі здійснити продаж майна даної фірми з публічних торгів. Залишені після задоволення вимог кредиторів грошові засоби і майно передається засновникам ліквідовуваної фірми, які мають на це право.
В процесі ліквідації підприємницької фірми її засновники вправі висувати різні вимоги у арбітражний суд, в тому числі і про визнання недійсним саме рішення державного органу про її ліквідацію. Можуть апелювати до суду і кредитори, незадоволені відмовами ліквідаційної комісії у задоволенні їх вимог. Тому саме створення ліквідаційної комісії
і покладені на неї певні функції по відношенню до підприємницької фірми ще не означає фактичної ліквідації цієї фірми.
Явище, назване фактичною ліквідацією, наступає згодом. Після завершення розрахунків з кредиторами, ліквідаційна комісія складає
ліквідаційний баланс, який зобовязані завердити засновники підприємницької фірми, або орган, який приймав рішення про її

221 ліквідацію, за узгоденням з реєстраційною державною організацією.
Ліквідація фірми вважається завершеною, а фірма-юридична особа визнається як така, що припинила своє існування після внесення про це запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
8. 2. Банкрутство підприємницької фірми
Особливу групу технологій, які застосовуються при ліквідації суб’єктів підприємницького бізнесу, як добровільної, так і примусової, становить банкрутство підприємницьких фірм. Під банкрутством
підприємницької фірми розуміється її неспроможність, іншими словами, нездатність самостійно задовільняти вимоги сукупності кредиторів, неможливість виконання підприємницькою фірмою своїх обов’язків. В цьому випадку фірма об’являється фінансово неспроможною і ліквідується.
Процедура банкрутства може застосовуватися не до всіх суб’єктів підприємницького бізнесу. Із їх числа виключаються державні підприємства, а також громадські організації (крім фондів).
Незаможність (банкрутство) – визнана арбітражним судом або об’явлена боржником нездатність боржника в повному обсязі задовільнити вимоги кредиторів по грошових зобов’язаннях і (або) виконати обов’язок по виплаті обов’язкових платежів.
Тут і далі „банкрутство” і „неспроможність” для простоти
викладу використовуються як синоніми. Разом з тим, необхідно розрізняти поняття „неспроможність‖ і „неплатоспроможність”.
Важливо відмітити, що підприємницька фірма не може бути визнаною неспроможною тільки тому, що вона є тимчасово неплатоспроможною.
Така ситуація виникає у випадку, коли сукупність зобов’язань, прийнятих по відношенню до підприємницької фірми з боку її контрагентів, перевищує сукупність зобовязань, прийнятих самою цією фірмою.
Оскільки банкрутство – це форма ліквідації підприємницької фірми, розглянемо причини, які призводять фірму до банкрутства, більш детально. Можна виділити внутрішні і зовнішні причини банкрутства.
Внутрішніми причинами банкрутства виступають:
 неправильна концептуальна ідея фірми, в тому числі помилкова оцінка потреб ринку;
 недостатні підприємницькі здібності власників фірми і її менеджменту;

222
 безконтрольне нагромадження внутрі фірми запозичених засобів у великих розмірах;
 старіння основного капіталу, перш за все, виробничого обладнання, що відображається на нездатності фірми постійно обновлю- вати асортимент товарів і послуг і підтримувати на належному рівні їх якість;
 різке зниження попиту на продукцію, роботи, послуги підприємницької фірми.
Зовнішніми причинами банкрутства виступають:
 ріст цін на ресурси, що призводить до підвищення витрат виробництва, а це, у свою чергу, – до збільшення цін виробленого підприємницькою фірмою продукту;
 стихійні лиха;
 нестабільність і суперечливість національного законодавства і міжнародних правових норм;
 загостреня конкурентних комунікацій фірми у зовнішньому середовищі бізнесу;
 макроекономічна і політична ситуація, в тому числі стабільність зовнішніх ділових комунікацій у середовищі бізнесу.
Банкрутство підприємницьких фірм не завжди обов’язково веде до ліквідації даних фірм. Його правомірно розглядати так як і процедуру, яка може передувати реорганізації підприємницької фірми, а саме:
 як оздоровчу процедуру, що виступає засобом спасіння підприємства від остаточного занепаду;
 як єдиний шанс для кредиторів і акціонерів змістити некомпе- тентне керівництво підприємницької фірми.
Як і взагалі при ліквідації підприємницької фірми випадки банкрутства мають два різновиди, а саме: добровільне і примусове, проте, на противагу звичайним процедурам ліквідації фірми, процедура банкрутства, як правило, майже повсюдно базується на судових
рішеннях. Позасудовий розгляд на тему, чи є насправді підприємницька фірма банкрутом, чи ні, завершується здебільшого досягненням домовленості між кредиторами і боржником про те, що боржник продовжує свою діяльність, або добровільно ліквідується у звичайному порядку під контролем кредиторів.
Таким чином, позасудове вияснення відносин між кредиторами, з одного боку, і потенційним банкрутом, – з іншого, може охоплювати обговорення і вирішення двох груп питань. Перша група питань пов’язана з попередженням банкрутства.

223
Домовленості, які укладають кредитори і боржник в цілях попередження (запобігання) банкрутства, можуть стосуватися різних аспектів їх відносин, а саме:
 відстрочка погашення боргів;
 складання боргів;
 пролонгування боргів.
Всі ці дії потрібні для того, щоб, якщо рішення про ліквідацію не визнається сторонами як найкраще, і кредитори вбачають, що життя підприємницькій фірмі необхідно зберегти, вони зобов’язуються забезпечити даній фірмі необхідні умови продовження функціонування.
Результати домовленостей фіксуються сторонами у спеціалній двохсто- ронній угоді.
Друга група питань пов’язана із добровільною ліквідацією потенційного банкрута. Кредитори мають можливість суттєво впливати на рішення підприємницької фірми про початок процедури самолікві- дації. Ліквідація фірми-боржника може виявитися більш вигідною справою для кредиторів, ніж її оживлення, так як сама ліквідація в даному випадку обов’язково буде відбуватися під контролем кредиторів,
і, можливо, саме в даному випадку у них виникне реальна можливість компенсувати фінансові втрати, понесені ними з вини ліквідовуваної фірми. Якщо керівництво підприємницької фірми добровільно звертаються до суду про свою неспроможність, то таке явище називається добровільним банкрутством. В цьому випадку керівництво фірми направляє в суд письмове клопотання, за яким і відкривається справа про банктутство.
Проте тут важливо підкреслити, що фірма може прийняти рішення про направлення такого клопотання по двох протилежних причинах. По-
перше, вона може піти на це для того, щоб, використовуючи процедуру банкрутство, дійсно, чесно розрахуватися з кредиторами. По-друге, вона може піти на це для обману кредиторів, органів державного управління і громадськості. В цьому випадку фірма може бути віднесена до категорії фіктивного банкрутства, або навмисного банкрутства.
Фіктивне банкрутство – це заздалегідь фальшиве повідомлення про неспроможність, яке здійснює підприємницька фірма з метою одержання від своїх кредиторів відстрочки, або ж пролонгування боргів, а також знижок з боргів. Фіктивний характер банкрутства фірми може бути виявлений в ряді випадків:
 умисне створення або збільшення нплатоспроможності фірми, в тому числі взяття на себе чужих боргів в якості поручителя;

224
 заподіяння власником або керівником підприємницької фірми шкоди своїй фірмі у власних інтересах або в інтересах інших осіб;
 заздалегідь некомпетентне ведення справ підприємницької фірми з метою погіршення її фінансового стану, в тому числі укладання заздалегідь невигідних угод.
Таким чином, з волі суб’єктів підприємницького бізнесу навмисно може бути створена ситуація, у якій підприємницька фірма демонструє неплатоспроможність. При цьому звичайно укривається частина майна, знищується, або фальсифікується частина облікової документації, яка пов’язана із здійсненням господарської діяльності фірмою-боржником.
При викритті подібного наміру клопотання платника до суду про визнання його банкрутом видхиляється, але прокуратура може порушити судове переслідування керівників подібної фірми.
Примусове банкрутство підприємницької фірми завжди обумов- люється судовими рішеннями, яким передує звернення кредиторів в суд з вимогами до даної фірми виконати прийняті на себе фінансові зобов’язання. Такі звернення виникають, як правило, у двох випадках.
По-перше, в суд можуть надійти заяви від конкурентів підприємницької фірми, які заздалегідь викупили у первинних кредиторів документи, що підтверджують наявність фінансової заборгованості. Метою подібних заяв завжди є прискорення банкрутства фірми для послідуючого захоплення її активів. По-друге, до суду можуть звернутися і первинні кредитори фірми, які, дійсно хотіли б всього лише добитися від потенційного банкрута виконання фінансових зобов’язань (рис. 8.1).





Рис. 8.1. Зобов’язання підприємницької фірми

Зобов’язання, які виникають у підприємницької фірми:


зобовязання перед фіскальною системою;


зобовязання перед фінансово-кредитною системою;

зобовязання перед кредиторами;

зобовязання перед акціонерами (внутрішній борг).

225
Якщо у взаємовідносинах підприємницької фірми зі своїми контрагентами і клієнтами, а також з фінансовими і податковими державними органами у неї формуються фінансові зобовязання, які вона не може виконати, то перш за все дана фірма оголошується боржником.
Слово „боржник”, має цілком визначене юридичне значення.
Боржник – це громадянин, в тому числі індивідуальний підприємець, або юридична особа, неспроможна задовільнити вимоги кредиторів по грошових зобов’язаннях і (або) виконати зобов’язання по уплаті обов’язкових платежів протягом терміну, встановленого законодавством.
Боржник зобов’язаний в певний термін здійснити на користь іншої особи необхідні дії, а саме: здійснити платіж, або здійснити поставку товарів, або надати послуги.
Грошове (фінансове) зобов’язання – це зобов’язання боржника уплатити кредитору певну грошову суму по цивільно-правовій угоді або на інших підставах, передбачених Цивільним кодексом України.
Саме несистематичне невиконання підприємницькою фірмою фінансових зобов’язань перед кредитором може слугувати підставою для
звернення до суду про визнання її неспроможною, тобто банкрутом. Таке звернення можуть зробити самі кредитори, а також податкові органи, державні органи по фінансовому оздоровленню і банкрутству, органи прокуратури – за фактом навмисного, або фіктивного банкрутства.
У заяві до суду кредиторам необхідно вказати відомості про суму вимог, які виставляються по відношенню до боржника, із зазначенням розміру, належних до оплати відсотків і неустойок, а також зобов’язання боржника перед кредитором, із-за якого виникла дана вимога, строк її виконання, докази обгрунтованості вимог кредитора і докази підтверджуючі визнання названих вимог боржником.
Перед зверненням до суду кредитору необхідно послати на ім’я боржника письмове повідомлення. Якщо боржник у тижневий строк не виконає свої зобов’язання, кредитор одержить право звернутися до суду, причому підставою для відкриття судочинства по справі про банкрутство підприємницької фірми слугує саме заява кредитора, або ж іншого із вищеперерахованих осіб, про визнання даної підприємниццької фірми- боржника банкрутом.




226
8.3. Судові процедури по справі про банкрутство
підприємницької фірми

По відношенню до неспроможної фірми в Україні застосовуються такі судові процедури, які називаються процедурами банкрутства:
 спостереження;
 зовнішнє управління;
 конкурсне виробництво;
 мирова угода.
Одержавши заяву, арбітражний суд встановлює спостереження за майном банкрута. Спостереження – це процедура банкрутства, яка застосовується до боржника з моменту прийняття заяви про визнання боржника банкрутом до моменту винесення судом рішення. З цього моменту суд, з одного боку, і причетні до банкрутства суб’єкти бізнесу
(кредитори і фірма-боржник) – з іншого, починають діяти паралельно, але скоординовано і взаємозв’язано у напрямку спільної мети.
Для здійснення спостереження суд призначає, як правило, із числа кандидатур, запропонованих кредиторами, тимчасового (арбітражного)
керуючого, який наділяється такими повноваженнями на весь період проведення спостереження:
 забезпечення цілісності майна кредитора;
 визначення наявності ознак фіктивного або навмисного банкрутства;
 встановлення повного складу кредиторів підприємницької фірми
і визначення розмірів їх вимог;
 аналіз фінансового стану боржника з метою визначення міри достатності належного боржнику майна для відновлення його платоспроможності;
 повідомлення кредиторів про винесених судом рішеннях і про початок виконання подальших процедур.
Введення посади тимчасового керуючого не слугує підставою для усунення від роботи вищих менеджерів підприємницької фірми, за якою здійснюється спостереження. Вони продовжують здійснювати свої функції, але з певними обмеженнями. Виключно із згодою тимчасового
керуючого менеджери фірми можуть здійснювати угоди, пов’язані:
 з передачею нерухомого майна підприємницької фірми в оренду або заставу;

227
 з внесеенням названого майна у статутний капітал заново створюваних суб’єктів підприємницького бізнесу;
 з розпорядженням іншим майном фірми, балансова вартість якого складає понад 10% балансової вартості всіх активів фірми;
 з одержанням і видачею кредитних ресурсів, видачею поручництв і гарантій, поступкою прав вимог, переведенням боргів фірми;
 з заснуванням довірчого (трастового) управління майном фірми;

із входженням фірми-боржника до складу створених асоціацій, союзів, холдингових компіній, фінансово-промислових груп.
Менеджмент фірми-боржника зобов’язаний надавати тимчасовому керуючому за першою його вимогою будь-яку інформацію, яка стосується діяльності підприємницької фірми. Він не вправі приймати
самостійні рішення про реорганізацію і ліквідацію даної фірми, про створення філіалів і представництв боржника, про виплату боржником дивідендів, про розміщення ним облігацій та інших емітованих цінних паперів, про скорочення числа учасників акціонерного товариства (якщо боржником є акціонерне товариство) шляхом придбання у акціонерів раніш емітованих акцій, про участь фірми-боржника в закладах інших суб’єктів бізнесу. Попавши у названу вище ситуацію, керівництво підприємницької фірми повинне також розуміти, що суд уповноважений усунути менеджерів даної фірми від роботи в тому випадку, якщо вони чинять перешкоди тимчасовому керуючому під час виконання ним обов’язків і не приймають необхідних заходів для забезпечення цілісності майна фірми. Тоді суд покладає виконання обов’язків по безпосередньому управлінню підприємницької фірми на тимчасового керуючого (рис.8.2).
Кінцевою метою спостереження є винесення судом обгрунто- ваного рішення за прийнятою заявою. Завершуючи спостереження, суд вправі прийняти одне із чотирьох можливих рішень, які по-різному визначають подальшу долю боржника. По-перше, боржник повинен бути визнаним банкрутом, і в його відношенні в цьому випадку відкривається конкурсне провадження. По-друге, суд може відмовити у визнанні боржника банкрутом. В-третіх, може бути прийняте рішення про введення зовнішнього управління і проведення його санації (фінансового оздоровлення). І, насамкінець, в-четвертих, суд може винести висновок про припинення провадження у справі про банкрутство.

228



Рис. 8.2. Варіанти рішень Арбітражного суду
Важливо мати на увазі, що причетна до банкрутства фірма- боржник і її кредитори мають різні, а порою і протилежні погляди на те, яке саме рішення слід прийняти суду за заявою про визнання підприємницької фірми банкрутом. Тому в період спостереження суду необхідно забезпечити реальну змагальність сторін процесу про банкрутство, а його позиція повинна бути гранично об’єктивною.
Розглянемо послідовно, до яких наслідків призводять вказані рішення суду.
В тих випадках, коли в ході судового розгляду виясняється, що підприємницька фірма має фактичні можливості для виконання своїх зобов’язань, суд вправі прийняти рішення про відхилення заяви.
Якщо суд приходить до висновку, що фінансовий стан підприємства може бути поліпшеним, він призначає зовнішнє
управління, головною метою якого є відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницького бізнесу. З цією метою суд вводить особливу посаду зовнішнього керуючого, функції якого суттєво відрізняються від функцій тимчасового керуючого.
Якщо тимчасовий керуючий здійснював свою діяльність разом з менеджерами фірми-боржника, то зовнішній керуючий по суті сам стає на певний час менеджером фірми-боржника. Уведення зовнішнього управління починається із відсторонення від посади топ-менеджменту підприємницької фірми і з припиненням повноважень органів колегіального управління фірмою-боржником
(правління, ради директорів інших органів). Органи управління фірми-боржника

Арбітражний суд
приймає рішення
Введення зовнішнього
управління
Проведення санації
Визнання банкрутом
Відхилення заяви

229 зобов’язані у трьохденний строк з момента призначення зовнішнього керуючого забезпечити передачу йому нормативної і бухгалтерської документації, матеріальних та інших цінностей, а також печатки фірми.
Задачі, які стоять перед зовнішнім керуючим, охоплюють дві
групи проблем. Перша – перегляд дій відстороненого менеджменту фірми, який привів фірму до банкрутства, друга – власна діяльність, направлена на виведення фірми із стану неплатоспроможності, в тому числі здійснення заходів по безпосередньому управлінню майном
фірми-боржника. Такими заходами, зокрема, можуть бути:
 перепрофілювання виробничої діяльності підприємницької фірми;
 закриття нерентабельних функціональних підрозділів цієї фірми;
 продаж частини майна, яке належало підприємницькій фірмі;
 виконання зобов’язань боржника його власниками, якщо таке передбачене законом, або третіми особами;
 продаж підприємницької фірми цілком.
Зовнішнє управління вводиться на строк до вісімнадцяти місяців.
На увесь цей час вводиться відстрочка задоволення вимог кредиторів, яка зветься мораторієм на платежі по боргах.
Мораторій – це призупинення виконання фірмою-боржником грошових зобов’язань і уплати обов’язкових платежів.
Мораторій розповсюджується на всі борги підприємницької фірми, які виникли у даної фірми до введення зовнішнього управління.
Зовнішнє управління майном фірми-боржника здійснюється на підставі плану, який називається планом зовнішнього управління. Даний план обумовлює узгодження між всіма учасниками процесу хід і прогнозований результат зовнішнього управління. Одним із найбільш ефективних інструментів зовнішнього управління фірмою-боржником є її санація.
Санація (фінансове оздоровлення) – це фінансова допомога фірмі-боржнику з боку її власників, кредиторів або інших суб’єктів бізнесу. Санація може здійснюватися і в межах судочинства по справі про банкрутство, але також і по відношенню до будь-якої проблемної фірми.
Переважним правом на проведення санації володіють власники фірми-боржника, її кредитори, а також трудовий колектив. Якщо жодна з них не має бажання приймати участь у санації, то зовнішній керуючий вправі об’явити конкурс, у якому можуть приймати участь будь-які фізичні і юридичні особи, в тому числі і іноземні.

230
Суб’єкти бізнесу, які отримали право на здійснення санації, приймають на себе обов’язки в повному обсязі і в узгоджені з кредиторами строки розрахуатися з ними. Вимоги кредиторів задовільняються у порядку черги, встановленої законодавством.
Між учасниками санації укладається угода. В ній конкрети- зуються обов’язки кожного з них, пов’язані із задоволенняим вимог кредиторів, визначаються строки такого задоволення, передбачувана тривалість процедури санації, а також відповідальність тих учасників, які згодом віддадуть перевагу відмові від участі в цій процедурі.
Для проведення санації встановлюється максимальнитй термін –
18 місяців. Але вже після перших 12 місяців повинно бути повернено
40% загальної суми боргів. Якщо дана вимога буде невоконана, то процедура санації на цьому призупиняється.
До закінчення зазначеного в угоді строку власник, будь-який із кредиторів або трудовий колектив може вимагати припинення санації по причині її неефективного проведення, а також на тій підставі, що дії учасників процедури виявляються направленими, на розсуд заявника, на обмеження його прав.
По завершенні терміну дії плану зовнішнього управління зовнішній керуючий зобов’язаний подати в суд

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал