Навчальний посібник київ 2 міністерство освіти І науки україни




Сторінка2/24
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
. Прагматична концепція бізнесу
В цілому, можна виділити такі елементи прагматичної концепції
бізнесу:

бізнес – це необхідний і неминучий компонент життя людей в цілому; він об’єднує, з одного боку, прагнення окремих громадян до реалізації егоїстичних інтересів, з другого – прагнення інших людей до задоволення своїх потреб в товарах, роботах, послугах;
 бізнес – це суперечливе явище, проте будь-які протиріччя між людьми, які причетні до бізнесу, хоч і можуть виступати причиною різноманітних конфліктів, в цілому слугують джерелом розвитку економіки і не мають безнадійно руйнівного характеру;
 бізнес базується на відносинах між людьми, кожний із яких, вступаючи в ці відносини, переслідує власні інтереси, що не обов’язково співпадають з інтересами інших людей; з одного боку, природна конкуренція інтересів призводить до конфлікту інтересів, до нав’язування інтересів одних людей іншим, власні інтереси яких в такій ситуації виявляються ущемлені, що, в решті решт, дійсно, може привести до непередбачуваних наслідків; з іншого боку, в кінцевому підсумку конфлікт інтересів не призводить до згубних наслідків для людського
Об’єднує прагнення до вилучення доходів, прагнення до
задоволення потреб в товарах, роботах, послугах
Розвиваюче явище
Неминучий компонент
Бізнес
Суперечливе явище
Необхідний
компонент

14 суспільства, а напроти, сприяє постійному росту економіки і добробуту людей;
 бізнес – розвиваюче явище, його напрямки, види, технології і
інструменти постійно вдосконалюються у відповідності до змін, які відбуваються в суспільстві.
Прагматична концепція бізнесу базується на чотирьох теоретичних основах. Перша основа – несуперечливе визначення самого терміну
„бізнес‖. Друга основа – положення про необхідність постійного подолання людьми природного обмеження матеріальних
і нематеріальних благ, які покладені в основу життєдіяльності людей.
Третя основа – уява про бізнес як про обов’язковий компонент діяльності людей поза залежності від предмета даної діяльності.
Четверта основа – уява про наявністі у людей сукупності особливих властивостей (ділових якостей), які можуть бути використовані в їх повсякденній діловій діяльності.
Таким чином, важливо підкреслити, що слово „бізнес‖, яке увійшло в українську мову із англійської „business‖, має абсолютно однозначне тлумачення. Термін „бізнес‖ є синонімом слову „справа‖.
Використання даного терміну особами, які пояснюють англійською мовою, нічим не відрізняється від застосування слова „справа‖ людьми, які пояснюють українською мовою. Коли, наприклад, хто-небудь запитує кого-небудь „як справи ?‖ на англійській мові, він говорить саме про бізнес.
В даному значенні „business‖ почав застосовуватися і застосовується нині як науковий термін. Зустрічається поведінське і комунікаційне тлумачення суті цього терміну. Поведінське тлумачення бізнесу полягає в тому, що за допомогою даного терміну визначається сукупність дій людей. Звідси вирази, такі як: „робити бізнес‖, „займатися бізнесом‖, „оцінювати бізнес‖.В межах поведінського тлумачення бізнес доцільно визначити як ділову діяльність людей.
Комунікаційне тлумачення бізнесу полягає в тому, що зазначений термін застосовується для відображення відносин, які виникають між різними людьми, кожна із яких „займається бізнесом‖. Звідси вираз
„ділові відносини‖, „суб’єкт ділових відносин‖ („суб’єкти бізнесу‖),
„інтереси суб’єктів бізнесу‖ тощо. В межах комунікаційного тлумачення бізнес доцільно визначити саме як ділові відносини між людьми. В нашому навчальному посібнику ми використовуємо обидва наведених тлумачення розуміння „бізнес‖.

15
Для обгрунтованого визначення того, що конкретно слід розуміти під „заняттям бізнесом‖, а також – під „діловими відносинами‖ доцільно перейти до другої основи прагматичної концепції бізнесу. Людська
історія нараховує тисячоліття, але у всі часи те, в чому потребує людина, за допомогою чого вона задовольняє свої потреби, називається благом.
Благами можуть бути матеріальні предмети і об’єкти (вони називаються матеріальними благами), а також послуги і дії (роботи), які виконуються одними людьми для інших (вони називаються нематеріальними благами).
Матеріальгі блага завжди мають предметну (обєктну) форму, доступну органам почуття людини; такими є повітря, вода, їжа, житло,
інші предмети і об’єкти. Нематеріальні блага не мають предметної форми, їх користь для людей полягає в ефекті результату наданої послуги або виконаної роботи. Послуги складають основу існування таких сфер суспільного життя, як освіта, медицина, спорт, право, культура, наука, інформація, дозвілля тощо. Разом з тим надання послуг здійснюється і в інших галузях (наприклад, сервісне обслуговування техніки, послуги по інсталяції програмного забезпечення). З процедурами виконання робіт можна зіткнутися в процесі будівництва будь-яких об’єктів (будівельні роботи), ремонту (ремонтні роботи); до їх числа слід віднести і інші види діяльності людей в різних галузях економіки.
Матеріальні блага, які використовуються людьми в процесі своєї життєдіяльності, можуть розрізнятися між собою за різними ознаками.
Прийнято розрізняти матеріальні блага:
- дані природою і вироблені людьми;
- споживчі і інвестиційні;
- приватні і суспільні;
- відтворювальні і невідтворювальні (унікальні).
Природа дає людині повітря, воду, землю. Це природні
матеріальні блага – умови існування людського суспільства. Без них людська діяльність неможлива. Проте людина – єдина істота на планеті, здатна перетворити природні речовини (сировину) у необхідні їй конкретні предмети. Такі з’являються внаслідок продуктивної діяльності
і, отже, називаються виробленими матеріальними благами.
Деякі фірми виробляють тільки один вид матеріальних благ
(товар). Однак такі фірми є винятком. Більшість фірм виробляють різні товари і надають різні послуги.

16
Група матеріальних благ, які тісно взаємозв’язані за способом використання, називаються предметно-виробничою специфікацією.
Печиво, цукерки, томатна паста тощо – все це предметно-виробничі специфікації, називається асортиментом товарів. Чому деякі фірми мають великий асортимент взаємозв’язаних продуктів ? Очевидно, це зумовлено характером попиту, який ці фірми прагнуть задовольнити.
Деякі люди їдять суп щодня, однак вони не хочуть їсти щодня один
і той же суп. В інших випадках широкий асортимент є способом обслуговування різних ринків. Кожен зерновий комбайн призначений для особливого сегмента ринку. Ці сегменти мають різні потреби, наприклад, у літаках, тому що вони відрізняються довжиною маршрутів, які обслуговують, та кількістю людей, яких перевозять.
1.3.
Теоретичні
аспекти підприємництва
Зміна якості середовища бізнесу надає йому стимулюючого характеру, особливо в інноваційній сфері, а по суті, формування нового підходу до розвитку підприємництва вимагає переосмислення вихідних понять ―підприємницька діяльність‖, ―малий бізнес‖, ―підприємство‖,
―бізнес‖, ―господарська діяльність‖, ―господарювання‖, ―великі‖,
―середні‖ і ―малі підприємства‖. Їх ―розмитість‖ приводить до виродження багатообіцяючих ідей у малопродуктивні дії із невірно сфокусованою направленістю.
Відміни у визначеннях названих понять зумовлені традиціями, культурою, політикою різних країн і не в останню чергу

самою практикою розвитку підприємництва. Уточнення іх змісту актуальне у зв`язку з тенденціями глобалізації феномену підприємництва.
Розглядаючи еволюцію концепцій підприємництва, слід співвідносити її з розвитком: а) економічної думки в цілому; б) науки, технологій і наукової картини світу; в) форми власності; г) з розумінням
єдності предметно-матеріального
і
ідеального-творчого начал підприємницької діяльності.
Розриви у розвитку теорії підприємництва і економічної думки в цілому, на наш погляд, пояснюються тим, що сутність підприємницької діяльності (яку можна добре описати у термінах ризику і невизначеності, нестійкості і системної незамкнутості) не вкладається у рамки предмета економічної теорії і в першу чергу теорії загальної рівноваги та різних її розгалужень. Але тепер, на думку провідних вчених, ми перебуваємо на своєрідному витку спіралі розвитку економічної науки, коли

17 дослідження в галузі підприємництва, малого бізнесу і неформального сектору, розміщуючись у безпосередній близкості від "точок росту" нових концепцій (наприклад, еволюційної економіки і синергетики), одержують здатність адекватно відображати ті спеціально-економічні взаємозв`язки, які не вдається у повній мірі описати класичній і неокласичній економічній теорії.
Дійсно, для домогосподарств ранніх періодів розвитку цивілізації, у більшості випадків натуральних і відокремлених, тобто слабо зв`язаних
із зовнішнім світом, була характерною єдність предметно-матеріального
і ідеально-творчого начал у господарській діяльності людини. Основи економічної теорії були сформовані в індустріальну епоху з метою описання корпоративних структур капіталістичного типу. Їх зв`язки із зовнішнім середовищем були уже набагато міцнішими, хоч і не настільки, як у сучасному бізнесі з розвитком інформаційно- комунікаційних технологій. Фіксуючи чергове підвищення активності малого бізнесу у нових галузях і зміну його значення для економік розвинутих країн, можна констатувати кризу спроб описання світу малих
і дрібних (мікро) фірм, а також підприємств неформального сектору в межах економічної теорії рівноваги. Це зумовлено їх якісною природою
(визначеною поняттями, наближеними до категорій ―сімейне товарне господарство‖, ―сімейний трудовий доход‖ тощо і відмітними від переважно кількісних категорій ―бізнес‖ і ―прибуток‖), а також іншим типом зв`язку з мікро- і макросередовищем. Тому для розробки засобів економічного аналізу підприємств малого бізнесу і неформального сектору необхідно звернутись і до витоків економічної науки, включаючи теорію натурального і сімейного товарного господарства, що зумовлено високим ступенем "людиномірності" цих проблемних галузей.
В економічній літературі звичайно виділяють чотири ―хвилі‖ еволюції концепцій підприємництва [1,3]. На наш погляд, ці ―хвилі‖

це скоріш ―всплески‖ інтересу до різних аспектів проблеми, які дають картину двох глобальних етапів розвитку теорії підприємництва, зв`язаних з поступовим формуванням наукової картини світу і виникненням синергетики як теорії самоорганізації.
Перш за все відмітимо, що родоначальники економічної науки
Аристотель і Платон досліджували економічне життя з точки зору аристократії, зв`язаної із сільським господарством, яка протиставляла себе зростаючому класу купців, а тому не змогли скласти цілісну економічну теорію оточуючій їх господарській діяльності.

18
Усвідомленням феномену торгівлі в господарському житті держав явилося становлення класичної політичної економії.
І хоч підприємництво ще не стало самостійним предметом досліджень, але уже народжувався сам термін ―підприємництво‖. У XVII ст. підприємцем називали купця (Merchant), протиставляючи його фінансисту (Geldqeber)
[5]. І це тривало аж до середини XVIII ст. В цілому меркантилізм як основний напрямок економічної думки в XVII

XVIII ст. мав певний вплив на формування перших концепцій підприємництва, які включали матеріальні стимули в якості домінуючих мотивів підприємницької діяльності. З точки зору проблеми єдності предметно-матеріального і
ідеально-творчого начал у підприємницькій діяльності вже на цьому етапі були створені передумови розподілу цих категорій, спочатку нерозривних для натуральних господарств.
Торгівля

внутрішня і зовнішня

в період становлення капіталістичних відносин являла собою надзвичайно ризиковий вид діяльності. Це, на наш погляд, і визначало концентрацію досліджень підприємництва першої ―хвилі‖ (XVIII

XIX ст.) на діяльності в умовах ризику і невизначеності. Автор цього підходу Р. Кайтільон відокремив підприємницьку функцію від функції капіталіста-власника і керуючого.
Відмітимо, що більшість сучасних авторів прямо зв`язує поняття
―підприємництво‖ із поняттям ―власність‖. Але уважне ознайомлення з першими спогадами щодо вживання цього терміну у науковій і довідково-лінгвістичній літературі [4,14] дає нам змогу зробити висновок, що воно логічно асоціюється з поняттям ―управлінням правами власності‖, а не з володінням власністю в чистому вигляді.
Формування класичної політичної економії, незважаючи на різноманітність наукових поглядів її засновників, в певній мірі сприяло розширенню розуміння суті і змісту підприємницької діяльності. Тут особливо важливим є вклад французького економіста Ж. Б. Сея, який виділив функцію підприємця як комбінатора факторів виробництва, а також паредставників німецької класичної школи XVIII ст. І. Тюнена і Г.
Мангольдта, які дослідили вплив ризику як основної функції підпприємництва. Проте базове положення класичної політичної економії про головні фактори виробництва

земелю, працю і капітал ще не включало підприємництку здатність і природно, інформацію в якості самостійних ресурсів госопдарської діяльності. В працях К. Маркса, який ототожнював капіталіста або власника засобів виробництва з особистістю підприємця, також ігнорувалася роль підприємницької здатності як особливого виду виробничого ресурсу.

19
З розвитком неокласичного напрямку в економічній науці змінюється і розуміння ринку

від простого обміну продуктами і послугами до агрерованої сукупності індивідуальних обмінів із вбудованим механізмом саморегуляції. Ідеалізація неокласиками вільної конкуренції і недооцінка ролі держави мали вплив і на концепцію підприємництва, посиливши первоначально властивий їм акцент на мікрорівні. Макросередовище при цьому сприймалось і здебільшого продовжується сприйматися як щось об`єктивно присутнє, але споконвічно задане і незмінне протягом часу.
Зрілість неокласичної школи характеризується підвищенням уваги до питань розвитку підприємництва протягом всього ХХ ст., на які приходяться друга, третя і четверта ―хвилі‖ еволюції концепцій підприємництва. При цьому поряд із розвитком теорії підприємництва як ризикової діяльності (Ф. Найт розробив теорію виключаючого і необчислюючого ризику у підприємницькій справі) значно розширюється спектр досліджуваних питань.
Загальною характеристикою робіт другої ―хвилі‖, на наш погляд, можна признати їх концентрацію на особистості підприємця. В. Зомбарт і Ж. Палевський розглядали підприємця і підприємництво в історичній перспективі, акцентуючи увагу на перевагах товариств де діють люди із підприємницькими задатками. Проте в цілому цю "хвилю" зв`язують із
ім`ям Й. Шумпетера, який виділив інноваційність як основну відмітну рису підприємництва. Особливість підприємця-інноватора як творця нових комбінацій факторів виробництва, нових продуктів, ринків і технологій ставиться Шумпетером в центр його теорії економічного розвитку. Названі фактори збурюють рівновагу економічної системи
(стан "шумпетерівського шоку") і стимулюють економічний ріст як адаптацію до шоку. Завдяки працям Шумпетера підприємницька здатність була визнана специфічним господарським ресурсом.
Відмітимо, що розвиток концепцій підприємництва другої "хвилі", які акцентували увагу на ролі особистості підприємця, чудово співпадає за часом із становленням в кінці ХІХ

середині ХХ ст. некласичного природознавства, однією із ключових характеристик якого було нове розуміння ролі суб`єкта процесу пізнання. Цей період знаменується революційними змінами в фізиці (відкриття подільності атому, квантова теорія тощо), у космології (концепція нестаціонарності всесвіту), у хімії
(квантова хімія), у біології (генетика), виникненням кібернетики і теорії систем. Разом з тим у світі названих відкрить формується нове розуміння залежності змісту результатів пізнавальної діяльності від способу

20 постановки питань і методів дослідження, тобто від спостерігача як суб`єкта процесу пізнання. В цьому контексті значення праць
Шумпетера, який поставив у центр процесу розвитку підприємця (а його можна розглядати в якості суб`єкта процесу пізнання через власний досвід), для становлення теорії підприємництва в цілому, на наш погляд, можна співставити із значенням відкриття теорії відносності для фізики.
Проте Шумпер не приділив належної уваги безпосередньо середовищу та
інституціональній структурі ринку, які оточували підприємця і його підприємство. Ці аспекти стали включатися на розгляд у працях спочатку третьої і потім четвертої ―хвилі‖, розвиток яких відбувався уже на фоні кризи неокласичної школи (1929-1933 рр.).
В цей час починають розвиватися напрями, які зосереджуються на макроекономічних проблемах. Вони не мали прямого впливу на теорію підприємництва, але надали імпульс розвитку популярної у 1970-1980-ті роки теорії пропозиції, яка внесла важливий вклад у формування принципів державної економічної політики стимулювання приватного підприємництва.
Починаючи із другої половини ХХ ст. все більше число дослідників підприємництва третьої "хвилі" робить спроби інтегрованого розгляду підприємництва як поліфункціональної діяльності у взаємозв`язку з
її макросередовищем.
Виникнення цілісної поліфункціональної теорії підприємництва зв`язують з роботами Л. фон.
Мізеса і Ф. фон. Хайєка. В них вперше підприємництво було розглянуте як процес розвитку ідеї, а їх послідовник І. Кірцнер побудував теорію підприємництва як процесу переходу від одного рівноважного (все ще!) стану ―арбітражних угод‖ до іншого.
Праці П. Дракера можна віднести уже до четвертої ―хвилі‖ розвитку концепції підприємництва, більшість представників якої включають до розгляду не тільки сутнісні, але і управлінські аспекти підприємницької діяльності, переходячи на міждисциплінарний рівень аналізу" [5,6,7]. Роботи Г. Піншотта, який увів термін ―інтрапренер‖,
―інтрапренерство‖ і ―інтракапітал‖ (intrapreneur, intrapreneurship, intracapital), поклали початок формуванню сучасних концепцій
―внутріфірмового підприємництва‖, зміцнили розуміння підприємництва як глобального процесу явища, яке не обов`язково асоціюється з розумінням власності.
Дослідження мікро-і малого бізнесу, а також неформального сектору, досить важливі у аспекті формування теорії підприємництва, одержали розвиток переважно в останні 25-30 років. Перш за все це

21 праці В. Репке, де аналізується оптимальний розмір підприємства, прогнозується феномен широкого розповсюдження малого і середнього бізнесу. До них відносяться і роботи А. Гібба, де підприємництво і малий бізнес розглядаються через призму організаційного життєвого циклу.
Особливості функціонування неформального сектору вивчаються у працях К. Поланьї, Т. Шаніна, К. Харта, Дж. Скотта. Досягнення
інституційної теорії також важливі для формування теорії підприємництва, оскільки в межах інституціонального підходу організації розуміються як відкриті системи. Синтез вказаних підходів знаменує початок другого глобального етапу розвитку теорії підприємництва.
Таким чином перший етап еволюції теорії підприємництва, зв`язаний із становленням економічної теорії рівноваги і її лінійної пізнавальної парадигми охоплює більшу частину робіт першої, другої, третьої і частково четвертої ―хвилі‖.
Його особливості: 1) розгляд підприємницького процесу в якості замкнутої системи "підприємець/підприємство

середовище його розвитку; 2) розподіл предметно-матеріального і ідеально

творчого начал в підприємницькій діяльності людини і організацій. Вони обумовлені, по-перше, впливом економічної теорії рівноваги у різноманітних її варіантах; по-друге, ідеологією економічного детермінізму, який одинаково проявляється у суспільно-політичних формаціях як з приватною, так і з суспільною власністю на засоби виробництва.
Але уже на цьому етапі ідеї Р. Кантільона, Й. Шумпетера, А.
Чаянова, Г. Гінса, К. Поланьї та інших вчених стали могутнім фундаментом для створення теорії підприємництва і синергетичної економічної теорії, які описують нерівноважну динамічну еволюціонуючу сукупність різноманітних економічних систем. Дальший розвиток цієї теорії здійснюється у ряді робіт другого глобального етапу.
Особливістю цього етапу, на наш погляд, виступає усвідомлення зростаючої міри нерівноважності в ЕМІ

обмінних процесах життєдіяльності організацій, які функціонують переважно за принципом відкритих систем і змінюють середовище свого функціонування до якісно нових форм. На цьому етапі із розвитком пізнавальної діяльності людини усвідомлення єдності предметно-матеріального і ідеально- творчого

людського і природного

повинно стати домінуючою особливістю найбільш життєздатних соціально-економічних систем.

22
Що ж до розуміння самого поняття ―підприємництво‖, то тут можна виділити два підходи:

підхід, який фокусується на підприємцеві і його діяльності в конкретних умовах зовнішнього середовища, сприймається дослідником в якості об`єктивного і незмінного в часі фактору (лінійний рівноважний підхід, який виходить із замкнутості системи ―підприємець/підприємство

середовище його розвитку‖);

підхід, який акцентує взаємозалежність підприємця/підприємства
і середовища його діяльності (інтерактивний, нелінійний, нерівноважний або синергетичний підхід, що виходить із відкритості системи
―підприємець/підприємство

середовище його розвитку‖).
З точки зору локальних ―задач виживання‖ (наприклад, оптимізація оподаткування в конкретних умовах правового регулювання) лінійний підхід цілком правомірний. Проте, як тільки ми переходимо до ―задач розвитку‖ і задаємося питаннями ―як розвивати підприємництво‖ і ―чому у одній країні/регіоні воно розвивається динамічно, а в інших ні‖, лінійний підхід перестає бути самодостатнім.
З урахуванням зроблених висновків визначимо підприємництво як
процес самооновлення і самоорганізації індивідів і підприємств, який
здійснюється у взаємодії з мікро-і макросередовищем їх функціонування.
Цей процес має за мету максимізацію можливостей підприємця задовільняти комплекс його соціально-економічних потреб в межах нерівноважного динамічного балансу суперечливих соціально- економічних інтересів учасників цього процесу

індивідів, організацій і суспільства в цілому. Взаємодія організації із зовнішнім середовищем характеризується енерго-масо-інформаційним обміном (рис. 1.1). При цьому підприємство розуміється нами як комплекс ресурсів (фінансових, земельних, інвестиційних, людських, інформаційних та підприємницьких здібностей його керівників як особливого виду ресурсів).
Відміна поняття
―максимізація прибутку‖ від поняття
―максимізація можливостей з метою задоволення комплексу соціально- економічних потреб‖ полягає в тому, що останнє відображає, на наш погляд, принципову особливість синергічного підходу до теорії підприємництва

врахування єдності предметно-матеріального і
ідеально-творчого начал у підприємницькій діяльності.
Як видно із рис.1.5, у запропоновану модель вводиться така важлива компонента, як енергія, із розподілом її на два підвиди: енергію праці і енергію підприємницької активності.

23
Фактори зовнішнього середовища та їх вплив на мікросередовище
підприємства
правові економічні соціокультурні технологічні екологічні

Рис. 1.5.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал