Навчальний посібник київ 2 міністерство освіти І науки україни




Сторінка10/24
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24
Товар
Виробник
Покупець

106 проводиться сегментація ринку для виявлення груп споживачів і потреб, які фірма може задовольнити найкращим чином.
Сегмент ринку складається із споживачів, які однаково реагують на один і той же набір пропозицій зі сторони фірми.
В основі ринкової сегментації лежать два моменти: визнання неоднорідної природи товарного ринку і диференціація (або поділ) продукції і методів її збуту. Фірма може зупинитися на одному або декількох сегментах ринку. Стосовно до кожного з них фірма повинна вирішити, яку саме позицію вона хоче зайняти у даному сегменті.
Позиція товару – це порівняльне положення, яке, на думку споживачів, займає товар відносно своїх конкурентів. Наприклад, фірма- виробник годинників може позиціювати свою продукцію таким чином,
„моя продукція – це дешеві годинники для дітей‖.
Функціональному департаменту маркетингу нової фірми необхідно вивчити, яким чином позиціонуються на ринку однойменні товари конкурентів, і які товарні властивості є, на думку споживачів, найбільш важливими. Крім того, необхідно оцінити обсяг попиту на можливі поєднання властивостей товару. Потім вирішити, що саме слід створювати: товар, розрахований на задоволення ще незадоволених потреб, або ж товар, подібний одному або декільком уже існуючим товарам. В останньому випадку фірма повинна бути готова вступити у боротьбу з конкуруючими товарами, впроваджуючи у свідомість споживачів уяву про позитивні відмітні характеристики свого товару
(рис.4.12).




Рис. 4.12. Впровадження на ринок комплексу маркетингу
Вплив зовнішнього середовища бізнесу на функціонування підприємницької фірми набуває закінченого вигляду на момент

РИНОК
Сегмент
Служба маркетингу
фірми
Комплекс
маркетингу

107 здійснення обміну результатами діяльності між суб’єктами бізнесу. З юридичної точки зору, здійснення обміну результатами діяльності приймає форму угоди (операції).
Угоди в бізнесі можуть укладатися у відношенні наявного товару, а також у відношенні товару, який тільки передбачається до виробництва
(ф’ючерсна угода). Відповідно, суб’єкти бізнесу, вступаючи в угоду, перетворюються, крім всього іншого, у сторони угоди з наявним або ф’ючерсним товаром (послугою).
Після укладання ф’ючерсної угоди підприємницька фірма може починати насичення своїх виробничо-збутових функцій конкретним змістом.
4.4. Виробничо-збутові функції підприємницької фірми
Сукупність функцій по виробництву, просуванню на ринок і реалізації товарів і послуг здійснюється підприємницькою фірмою або як наслідок укладення ф’ючерсних угод, або ж як передумова послідуючого укладання угод з наявним товаром. Одержавши уяву про характер, обсяги і зміст ринкових очікувань внутрі вибраних сегментів, а також здійснивши первинне позиціювання своєї майбутньої діяльності, підприємці і топ-менеджери приступають до проектування і впровад- ження сукупності інших функцій, які охоплюють повний цикл виробництва і збуту товарної продукції, або ж повний період надання послуг. Вищеназвані функції можна визначити як виробничо-збутові
(або логістичні).
Терміном „логістика в Стародавній Греції позначалося мистецтво міркування, а у Стародавньому Римі – правило розподілу продовольства.
Сучасна логістика – це сукупність функцій, які забезпечують виробництво необхідних товарів в потрібний час при мінімальних витратах і своєчасність поставок продукції клієнтам.
Логістика підприємницької фірми складається із трьох груп задач. В
першу групу входять визначення необхідного запасу сировини, матеріалів
і комплектуючих виробів з врахуванням планових обсягів виробництва, а також доцільності розміщення частини замовлень на створення елементів власної продукції на стороні – в інших підприємницьких фірмах.
В другу групу логістичних задач входять визначення порядку проведення вхідного контролю спожитих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, розрахунок потужностей основного і

108 допоміжного обладнання, необхідного для створення запланованої продукції, здійснення виробничих операцій, визначення строків виробництва, обсягів нереалізованої продукції, порядку оновлення фізично і морально застарілого технічного обладнання, здійснення проміжного і вихідного контролю якості виробленої продукції.
В третю групу логістичних задач входять вибір каналів руху товарних потоків і збуту продукції, кількість складів готової продукції і способів її транспортування, розробка мережі передпродажного і після продажного обслуговування продукції, розробка єдиної системи обліку руху і збуту продукції.
Перераховані групи задач постають перед будь-яким суб’єктом підприємницького бізнесу, які бажають спеціалізуватися в різних видах бізнесу. У зв’язку з цим визначають промислову логістику, комерційну логістику, кредитну логістику, транспортну логістику, інші види логістики, які розрізняються між собою предметами і технологією діяльності функціонерів і внутрішніх підрозділів підприємницької фірми.
Часовий інтервал між оформленням первинного замовлення, зумовленого плановими параметрами виробництва товарів або надання послуг, і постачанням готової продукції називається логістичним
циклом. Його визначення має важливе значення в процесі роботи з використанням і ф’ючерсних угод, і угод з наявним товаром. При цьому в процесі виконання ф’ючерсних угод повинні дотримуватися:
- точність поставки – оцінка дотримання підприємницькою фірмою узгоджених строків поставки;
- готовність до поставок – здатність постачальника виконати замовлення в узгоджені строки;
- гнучкість підприємства – готовність оперативно виконати внесені клієнтом зміни до раніш оформленого замовлення;
- якість поставки – частка замовлень, виконаних без порушення узгоджених вимог замовника.
Оскільки у підприємницькому бізнесі немає абсолютних виробників продукції і її абсолютних споживачів – кожна фірма в залежності від обставин може виступати і в тій, і в іншій якості, – початок логістичного циклу одного із суб’єктів бізнесу (наприклад, покупця комплектуючих виробів) є завершенням логістичного циклу іншого суб’єкту (постачаль- ника комплектуючих виробів). Така взаємоув’язана логістика виступає одним із основних екзогенних факторів, які впливають на ділову платформу функціонування обох суб’єктів підприємницького бізнесу
(рис.4.13).

109
Як

Що продати
вибрати

Рис. 4.13. Взаємоув’язана логістика підприємницьких фірм
Прийнявши рішення про ринкове позиціювання товарів і уклавши угоду (або визначивши логістику майбутніх угод), фірма розробляє комплекс виробничої діяльності, який завершується створенням готової продукції, яку в подальшому слід просувати на ринок. Тим самим підприємницька фірма вимушена повернутися на початок своєї логістики
– у зовнішнє середовище.
Просування товарів (товаропросування) називають функцію підприємницької фірми, пов’язану з переміщенням товарів і послуг від виробника до споживача. Дана функція виконується з метою здійснення ф’ючерсної угоди, або створенням умов для укладання угоди із наявним товаром. Комплекс елементів товарного руху включає в себе транспортування, зберігання товарів, контакти із споживачами. Мета організації руху товарів – доставка потрібних вантажів в потрібне місце у потрібний час і з найменшими витратами.
Канали руху товарів (або розподілу) – це всі фізичні і юридичні особи, які виступають як посередники або учасники збуту. Канали руху товарів виконують різні функції. Вони забезпечують інформацію про характеристики і потреби споживачів, існуючих і нових товарах, встановлюють контакти з потенційними покупцями, впливають на рішення по ціноутворенню, відшукують і використовують фінансові засоби на покриття затрат на просування товарів, стимулюють збут
(рис.4.14).
Подібно виділенню прямих угод і угод через посередників розрізняють прямі і непрямі канали руху товарів. Прямі канали руху
товарів завбачають пересування товарів і послуг безпосередньо від виробника до споживача, минаючи незалежних посередників. Непрямі
канали руху товарів пов’язані із використанням незалежних посередників, до яких товар переміщується від виробника і які далі реалізують його споживачам. Посередники беруть на себе функції зберігання готової продукції, полегшують фінансування торговельного обороту, знижують ризик втрат від можливого неповного продажу товарів, тим самим скорочують витрати обігу.
ТОВАР
Виробник
Споживач

110
Підприємницька фірма може дотримуватися трьох можливих підходів до вирішення питань про число посередників. Перший підхід
використовується при широкомасштабному розповсюдженні товарів. В цьому випадку фірма прагне забезпечити наявність запасів своїх товарів у можливо більшої кількості торговельних підприємств. Такий підхід забезпечує максимально широке розповсюдження товарів і зручність для покупців.
Виробник Товарний агент Оптовий Роздрібний Кінцевий

торгівець торгівець споживач

Рис. 4.14. Канали реалізації товарів споживчого призначення


Другий підхід застосовується при розповсюдженні товарів на правах винятковості. В цьому випадку фірма різко обмежує число посередників на кожному рівні каналу і надає їм виключні (ексклюзивні) права на продаж своїх товарів. Часто така система передбачає умови виключного ділерства, коли посередник не має права торгувати продукцією інших підприємницьких фірм.
І, насамкінець, третій підхід полягає у вибірковому
(селективному) розповсюдженні і збуті товарів. Фірма-виробник використовує середнє число оптових і роздрібних посередників, що дає їй можливість поєднувати престижний образ товарів з добрим обсягом продаж і контролем над рухом товарів.
Подальша логістика передбачає стимулювання збуту, що забезпечується комунікаціями між підприємницькою фірмою і її клієнтами (маркетинговими комунікаціями), до змісту і технологіям здійснення яких ми звернемося в послідуючому розділі посібника.

111
РОЗДІЛ V
Організації підприємницької діяльності в закладах
соціально сфери
3.1. Становлення малого підприємництва у сфері побутового
обслуговування населення України

Завдяки інституційним перетворенням в Україні відбуваються певні позитивні зрушення у сфері побутового обслуговування.
Основними серед них є: становлення розвиненого конкурентного середовища на базі політики дерегуляції і поліпшення процедур входження в ринок та виходу з ринку; становлення відкритої економіки з державною підтримкою пріоритетних галузей і виробництв; концентрація зусиль держави на завданнях швидкого інституційного розвитку; позитивна зміна суспільної свідомості щодо приватної власності взагалі та малого підприємництва зокрема. За темпами приватизації побутове обслуговування займає друге місце після торгівлі та громадського харчування. У 2009 р. 19,9 відсотків від усієї кількості роздержавлених підприємств належали до побутової сфери. Якщо розглянути питому вагу підприємств побутового обслуговування за формами власності, то підприємства державної форми власності складали 13%, з недержавною – відповідно 87%, у тому числі: з колективною – 70,5%, з приватною –
16,5%. У 2008 р. 77,6 відсотка загального обсягу побутових послуг надано недержавними підприємствами. Позитивним є те, що зменшується кількість збиткових підприємств: якщо у 1996 р. питома вага прибуткових підприємств становила 49 відсотків, то у 2008 р. їх було уже 67 відсотків.
На відміну від речового товару послуги характеризуються мінливістю, тобто їх якість залежить від того, хто і при яких обставинах надає послугу. На мінливість впливають такі чинники: тимчасова нестійкість попиту, соціально-психологічний стан людини, що надає послугу, норми економічної культури та традицій, постійність та гарантованість надання якісних послуг тощо.
Економічні відносини та поведінка суб’єктів в сфері послуг, формують специфіку ринкових відносин. Ця специфіка пов’язана не лише з ―нематеріальністю‖ послуги, як вважають окремі автори, а, насамперед, з інтерперсональністю взаємодії економічних суб’єктів у процесі виробництва і споживання названого блага. Ця взаємодія

112 кооперативна, ефект її залежить від якості людського капіталу, що використовується під час надання і споживання послуг.
З точки зору своєї трудової субстанції, на наш погляд, сфера послуг включає і ті види праці, що не мають речової форми, і ті які уречевлюються. До останніх відносяться, наприклад, послуги громадського харчування та житлово-комунального господарства, ремонт побутової техніки, автотранспорту та інші. Праця зайнятих в усіх цих видах діяльності створює конкретні матеріальні блага або надає нової форми. Тому шукати теоретичну суть сфери послуг, використовуючи поняття виробнича чи невиробнича сфера, є необґрунтованим. Важливим моментом цього аналізу є визначення самого поняття послуги, з’ясування
її суті і на цій основі розробка критеріїв віднесення тих чи інших видів діяльності до сфери послуг, встановлення її структури. В цьому аспекті слід відійти від традиційних уявлень про суть послуги, які були притаманні теоретичним поглядам періоду адміністративно-командної економіки.
Послуга – це діяльність, яка виконана для задоволення чиїхось потреб, господарчих або інших зручностей, що надаються будь-кому. Для надання послуг необхідно виконати окремі дії, тобто здійснити низку операцій. Послуга є благом, специфіка якого проявляється в фізичній неосяжності, в невіддільності від свого джерела, в неможливості накопичення та зберігання, в індивідуальності та плинності якісних характеристик, у відсутності речовинного змісту (виступає лише як діяльність, а не предмет). В умовах ринкового господарства послуга є товаром з властивостями певної споживчої вартості та вартості і як такий
є об’єктом відносин відчудження-привласнення власності.
Отже, на теоретичному рівні необхідно проводити чітке розмежування між “товаром – продуктом” та “товаром – послугою‖.
Продукт – результат людської праці, предмет у матеріальній формі, речовина як результат праці в якійсь галузі виробництва. Тоді як послуга
– відповідна діяльність людини, що направлена на задоволення будь-яких потреб, що не завжди набуває речовинно-матеріальної форми. На нашу думку, послугу слід розглядати як товар особливого виду, діяльність, благо, що задовольняє потреби індивіда, виробництва і суспільства, має споживчу вартість та вартість, і результат якої може приймати як матеріальну, так і нематеріальну форми. Визначення послуги в якості товару, що бере вагому участь у формуванні суспільного продукту, є ключовим в розумінні її сутності, сфери діяльності, закономірностей та тенденцій розвитку. Таким чином, до основних класифікаційних ознак ми

113 відносимо: специфіку поняття ―послуга‖; її місце і роль у суспільному виробництві; та в інфраструктурі економіки; вид ресурсів, які використовуються для створення послуги; предмети праці, що забезпечують виробництво послуг; капіталомісткість продукування послуг; матеріаломісткість їх створення; складність технології; організаційні форми створення благ; комплексність надання послуг; зв'язок з процесом виробництва; форми обслуговування; характер споживання та призначення послуг; соціальний статус клієнтури; рівень комерціалізації послуг. Це дає можливість окреслити проблеми
―виробництва‖ послуг і можливі шляхи їх вирішення, визначити специфіку методів управління ними.
Одним з ключових факторів економічного зростання сфери послуг
є становлення та розвиток в ній малих і середніх підприємств. Специфіка малих підприємств (МП) сфери послуг полягає у їхній високій динамічності, гнучкості, маневреності, достатньо високій здатності до виживання і швидкому реагуванні на зміну кон'юнктури ринку, а діяльність сприяє розв'язанню цілого ряду проблем, а саме: розвитку культури господарювання, насиченню ринку товарами і послугами, подолання монополізму та розширення конкуренції, створенню нових робочих місць і подоланню безробіття, значного підвищення ефективності використання виробничих ресурсів і здійснення швидкої окупності витрат. Виходячи з ролі, яку виконують МП у національній економіці та особливостей виробництва послуг, можна вважати, що малий бізнес є важливою складовою ринкового механізму у сфері послуг.
Тому його становлення, функціонування і розвиток, поряд із крупним бізнесом, має бути стратегічним напрямком державної і регіональної політики.
Особливість малого підприємництва в сфері послуг полягає ще і в тому, що при його вивченні слід враховувати не стільки кількісні критерії
(кількість працюючих, розміри капіталу, прибутку, грошового обігу, обсяги валової продукції, продажу тощо), скільки його якісну характеристику. Насамперед такі якісні критерії, як: правова незалежність, єдність права власності та безпосереднього управління фірмою; безпосередній характер відносин між власником (господарем) та робітником; повна відповідальність за результати господарювання; невеликий ринок збуту; сімейне відання справою тощо. До базових властивостей діяльності суб’єктів малого підприємництва слід відносити економічну свободу, інноваційність, самостійність прийняття рішень та
інші.

114
Досвід розвинених країн свідчить, що характерними рисами функціону-вання і розвитку малого підприємництва у сфері побутових послуг є:

висока правова захищеність;

надання різноманітних видів допомоги з боку держави, зокрема фінансової, технічної, інформаційної, включаючи політику помірної амортизації; знижені податки на інновації; оплата регіональними органами консультаційних послуг для малого підприємництва;

міцні і партнерські відносини малого і великого бізнесу;

венчурне фінансування малого підприємництва;

розповсюдженість контрактних відносин держави і приватних фірм, що забезпечує гарантований ринок збуту, прискорений процес накопичення, стабільність положення і стійкість конкурентної можливості;

швидкий оборот капіталу, невисока капіталоємкість, раціональне використання і гнучкість професіональної структури трудових ресурсів.
Об’єктивна необхідність розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування зумовлена локалізацією ринкових відносин у невеликих ―нішах‖ економічного простору, де потреби мобільного реагування на зміну попиту та індивідуальний характер обслуговування є особливою рисою малого підприємництва. Невеликі розміри стартового капіталу, доступність технологічних новацій дозволяє скоротити найм робочої сили і обходитись невеликою кількістю сезонних працівників, що частково зайняті на окремих операціях. Ці особливості роблять мале підприємництво сфери побутового обслуговування більш мобільним та оперативним по відношенню до змін попиту індивідуального споживача.
Виходячи із оцінки стану економічних та соціальних перетворень в
Україні, реального стану побутового обслуговування населення, основними шляхами розвитку цієї галузі щодо інституційних змін повинні бути:

продовження формування у сфері побутового обслуговування ефективної багатоукладної економіки на основі різних форм власності, перетворення збиткових підприємств комунальної та колективної форм власності у відкриті акціонерні товариства та приватні підприємства;

державна підтримка розвитку підприємницької діяльності в межах правового (офіційного) поля економіки;

115

забезпечення пріоритетного розвитку у сфері побутового обслуговування населення малих приватних підприємств та офіційної діяльності фізичних осіб;

створення розгалуженої та збалансованої інфраструктури побутового обслуговування населення;

впровадження державних програм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва у сфері побутового обслуговування, створення регіональних цільових фондів для фінансової допомоги на поворотній основі підприємцям для вступу їх до самостійної діяльності, оновлення технологічного обладнання, підвищення кваліфікації тощо;

залучення недержавних та іноземних інвестицій до розвитку сфери побутового обслуговування населення у невеликих містах, районних центрах та сільській місцевості;

легалізація тіньового сектора у сфері побутового обслуговування населення тощо.
Становлення малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України проходило (і зараз проходить) шляхом самоініціативи і самоорганізації суб’єктів підприємництва, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств, про що свідчить динаміка кількості суб’єктів малого підприємництва в 1991–
2008 рр. Питома вага кількості малих підприємств у сфері побутового обслуговування до загальної їх кількості коливається в межах 9,8%, тоді як питома вага чисельності працюючих на малих підприємств у сфері побутового обслуговування до загальної кількості працюючих на малих підприємствах коливається значно більше (в середньому на 20-25 %) і у
2008 р. складала 12,7 %. Чисельність працюючих на малих підприємствах у сфері побутового обслуговування збільшилась із 39,2 тис. осіб у 1991 р. до 320 тис. осіб у 2008 р., тобто у 8 разів.
Разом з тим, децентралізація системи господарювання у побутовому обслуговуванні населення не була своєчасно підкріплена досконалою нормативно-правовою базою державного регулювання підприємницької діяльності, країна не мала розвинутої ринкової
інфраструктури, була відсутня ефективна система захисту споживачів в ринкових умовах. Лібералізація економічних відносин супроводжувалась жорсткою податковою політикою, значним подорожчанням банківських кредитів, гіперінфляцією, що викликало знецінення обігових коштів підприємств та коштів населення. Ці чинники на тлі загальної економічної кризи зумовили, особливо на перших етапах реформування, скорочення кількості підприємств побуту та обсягів надання послуг,

116 зниження ефективності їх роботи, погіршення якості та культури побутового обслуговування населення. Обсяги побутових послуг за цей час зменшилися більше ніж у 12 разів, мережа побутових послуг скоротилась у 2,5 рази, а у сільській місцевості в 4 рази. Частка побутових послуг у загальному обсязі платних послуг знизилась із 22,8 у
1990 р. до 9,7 % у 2008 р.
Процес становлення та розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування в умовах ринкової трансформації відбувається неоднозначно, має певні особливості та проблеми. У більшості випадків ці проблеми та особливості практично повністю співпадають із загальними проблемами процесу становлення малого підприємництва в Україні. Разом з тим, мале підприємництво у цій сфері стикається з рядом особливих проблем розвитку. Ними є:

нестабільність та недосконалість законодавства щодо господарської діяльності суб’єктів підприємництва;

професійна роз’єднаність підприємців сфери побутового обслуговування та відсутність їх організаційного об

єднання з метою представлення своїх спільних інтересів при формуванні економічної та правової політики;

відсутність у невеликих і середніх містах та у сільській місцевості достатньої мережі підприємств для надання побутових послуг першої;

труднощі з оплатою побутових послуг, особливо у сільській місцевості, через низький рівень прибутків місцевих жителів;

значний тіньовий обсяг побутових послуг, який оцінюється у 50% від загального обсягу побутового обслуговування;

низький технічний рівень оснащення більшості підприємств, повільне впровадження прогресивних технологій та переоснащення, відсутність дешевшого, але якісного вітчизняного обладнання, приладів та інструментів для виконання побутових послуг;

нерозвиненість ринку фінансово-кредитних послуг для малого і середнього підприємництва, недостатність фінансово-кредитної підтримки сфери побутових послуг у державних програмах розвитку малого підприємництва;

недостатня фахова кваліфікація значної частини власників та працівників побутових підприємств.
Негативно впливає на розвиток сфери побутового обслуговування також відсутність належної офіційної статистичної звітності і неповна
інформація щодо обсягів надання побутових послуг. Статистична

117 звітність про обсяги надання побутових послуг необхідна під час розробки показників щорічних Державних програм соціального і економічного розвитку України, балансу грошових доходів і витрат населення. Тим часом, у зв’язку із запровадженням у статистичну практику Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) нова форма статистичної звітності, затверджена наказом Держкомстату від 30.06.2000 р. № 206, яка почала діяти з 2001 року, фактично ігнорує побутове обслуговування як окрему галузь. У ній окремі види побутових послуг взагалі відсутні, а обсяги надання побутових послуг у загальному обсязі платних послуг виділити неможливо.
Комплексний та збалансований підхід до вирішення соціально- економічних проблем суспільства як на місцевому рівні, так і в масштабах країни, повинен певною мірою забезпечити механізм державного регулювання та підтримки суб’єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення. Ця сфера являє собою складне переплетення суспільних відносин, підґрунтям яких є форми власності на засоби виробництва, і це визначає їхній характер та соціально-економічний зміст господарювання. Результати його покликані задовольняти нагальні потреби людей, чим передбачається особливий режим взаємовідносин з державою. Часто-густо соціальна значущість діяльності сфери послуг набагато перевищує її економічний потенціал. У цьому контексті роль та значення системи державного регулювання суб’єктів підприємницької діяльності зазначеної сфери набувають ще більшої актуальності. За роки незалежності України система державного регулювання та підтримки малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення була не лише сформована, але вже й зазнала чимало змін разом із змінами, що відбувалися в підприємницькому середовищі. Велике значення щодо державного регулювання та підтримки малого підприємництва у цій сфері мають правові та організаційні передумови господарювання його суб’єктів.
Основним напрямом регуляторної політики щодо забезпечення перспектив розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування повинно бути здійснення системної регуляторної реформи у цій сфері, зміст якої становить система заходів, спрямована на адаптацію малого підприємництва до умов ринкового господарювання.
Складовою системи регуляторної реформи, спрямованої на забезпечення ефективності розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування є реформування фінансово-кредитного забезпечення цього сектора економіки. Важливим джерелом кредитного забезпечення

118 суб’єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування є комерційне кредитування.
Ефективним механізмом фінансово- кредитного забезпечення суб’єктів малого підприємництва виступає лізинг. Вирішальним напрямом розвитку в Україні лізингових операцій, за умов не досить активної роботи банківських установ на цьому сегменті фінансового ринку, є створення дочірних лізингових компаній виробниками майна, яке може передаватись в оренду. Принципово новою формою кредитування суб’єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення
є мікрокредитування.
Перспективним напрямом фінансово-кредитного забезпечення малих підприємств повинно стати створення фінансово-кредитної установи з функціями об’єднання та координування існуючих на сьогодні фінансово-кредитних програм підтримки малих підприємств у цій сфері.
Таким чином, проведені нами дослідження дають змогу зробити певні висновки:
1. Праця у сфері побутового обслуговування населення має продуктивний характер. Послуга будь-якої сфери, у тому числі й сфери побутового обслуговування, за своєю суттю є товаром, специфіка якого проявляється у фізичній неосяжності та невіддільності від свого джерела, в неможливості накопичення та зберігання, в індивідуальності та плинності якісних характеристик, у відсутності, як правило, речового змісту.
2. Особливе значення у становленні та розвитку сфери побутового обслуговування в Україні має мале підприємництво, об’єктивна необхідність якого пов’язана з локалізацією ринкових відносин у невеликих ―нішах‖ економічного простору, де потреби мобільного реагування на зміну попиту та індивідуальний характер обслуговування є особливою рисою малого підприємництва. Невеликі розміри стартового капіталу, доступність технологічних новацій дозволяє скоротити найм робочої сили і обходитись невеликою кількістю сезонних працівників, що частково зайняті на окремих операціях. Ці та інші особливості роблять мале підприємництво сфери побутового обслуговування мобільнішим та оперативним по відношенню до змін попиту індивідуального споживача.
3. Розвиток малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення України має загальні (спільні) риси з проблемами розвитку всього сектора малого підприємництва. Разом з тим воно має і свої особливості, які обумовлені специфікою ринкової трансформації цієї сфери .

119 4. Децентралізація системи господарювання у сфері побутового обслуговування не була своєчасно підкріплена досконалою нормативно- правовою базою державного регулювання підприємницької діяльності, здійснювалась в умовах нерозвиненої ринкової інфраструктури та відсутності ефективної системи захисту споживачів. Лібералізація економічних відносин супроводжувалась жорсткою податковою політикою, значним подорожчанням банківських кредитів, гіперінфляцією, що викликало знецінення власних обігових коштів малих підприємств.
5. Особливостями розвитку малого підприємництва в сфері побутового обслуговування населення є: нестабільність законодавства та правова зарегульованість господарської діяльності суб’єктів підприємництва; відсутність у невеликих і середніх містах та у сільській місцевості достатньої мережі підприємств для надання побутових послуг першої необхідності; малі розміри доходів більшої частки населення, що зумовлює труднощі з оплатою побутових послуг, особливо у сільській місцевості; значний тіньовий обсяг побутових послуг; низький технічний рівень оснащення більшості підприємств, повільне впровадження прогресивних технологій та переоснащення, відсутність дешевшого, але якісного вітчизняного обладнання, приладів та інструментів для виконання побутових послуг; нерозвиненість ринку фінансово-кредитних послуг для малого та середнього підприємництва; недостатня фахова кваліфікація значної частини власників та працівників побутових підприємств.
6. Перспективними джерелами фінансово-кредитного забезпечення суб’єктів малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення на сучасному етапі є: комерційне кредитування, лізинг, мікрокредитування, венчурне фінансування, державна фінансова підтримка. Значна соціальна роль сектора малих підприємств викликає необхідність його державної підтримки. Державна фінансова підтримка малого підприємництва повинна носити адресний характер сприяти розвитку ринкової інфраструктури. Програми фінансової підтримки малого підприємництва повинні тісно взаємодіяти з програмами структурної перебудови економіки, адміністративної реформи як один з елементів по створенню нових робочих місць та використанню науково- технічного та кадрового потенціалу, що звільняється в результаті здійснення зазначених програм.
7. Вирішальну роль для розвитку малого підприємництва у сфері побутового обслуговування населення відіграє підготовка сучасних

120 кадрів, зокрема менеджерів з ринковим типом мислення, інших фахівців для цієї сфери. Формування кадрів нової генерації для сфери побутового обслуговування має стратегічне значення, оскільки реформування національної економіки і створення ефективної структури управління неможливе без відповідного кадрового забезпечення підприємництва.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал