Навчальний посібник І частина Володимир-Волинський 2011 Укладач Зілюк Н. В., викладач діловодства



Сторінка8/11
Дата конвертації16.12.2016
Розмір3.11 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Службові заяви.

Мета: ознайомити студентів з основними формами, видами заяв, реквізитами заяви про прийняття на роботу; формувати вміння складати заяви.
План


  1. Форми заяв.

  2. Види заяв.

  3. Реквізити заяви.



Теоретичний матеріал

  1. Форми заяв

ЗАЯВА — це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб.

Заяви бувають прості й умотивовані. Заяви бувають від організації чи від установи.

Даний документ складається тільки в одному екземплярі. Кожен реквізит документа слід починати з нового рядка. Відомості про адресата й адресанта розміщують на аркуші праворуч вгорі.

Якщо заява адресується до організації, де працює адресант, треба назвати посаду та місце роботи; якщо адресант там не працює, то треба вказати домашню адресу.

Якщо заяву адресовано особі, то прізвище має форму давального відмінка; якщо – до організації, то її назва має форму називного відмінка однини.

Якщо заява містить прохання чи вимогу виплати грошей, серед даних про особу адресанта вказують номер та серію його паспорта (посвідчення особи).

Якщо заява стосується отримання якихось пільг, встановлених законом для певних категорій громадян, адресант мусить указати приналежність до тієї чи іншої категорії – інвалід, реабілітований, учасник війни.


  1. Реквізити заяв

У заяві мають бути такі реквізити:

1. Адресат (назва організації або службової особи, якій адресована заява);

2. Відомості про заявника (прізвище, ім'я, по батькові, вказані повністю в родовому відмінку, домашня адреса, номер телефону);

3. назва виду документа (Заява);

4. текст;

5. перелік додатків (копій документів);

6. дата (проставляють дату складання документа, переважно словесно-цифровим способом);

7. підпис заявника.

Адресат, відомості про заявника зазначаються на початку робочої площі в правому верхньому куті аркуша; кожна частина заяви пишеться з окремого рядка. Домашня адреса заявника та номер його телефону наводяться в дужках.

У заяві не прийнято вживати прийменник «від» (від кого заява), а також архаїзми й канцеляризми («вельми переконливо», «завчасно Вам вдячний», «прошу не відмовити» й т. п.).

Заяви про прийняття на роботу, як правило, адресують керівникові підприємства. Тому, аби заявникові не доводилося запитувані про прізвище й ініціали керівника в секретаря чи відповідальної особи, їм доцільно мати зразок заяви з цими відомостями. Крім того, працівник відділу кадрів має попередити заявника про те, що він обов'язково залишив у заяві лівий берег для підшивання її у справу.

Заява про прийняття на роботу після розгляду її разом з іншими необхідними документами слугує підставою для видання наказу (розпорядження) про зачислення особи на роботу. В разі відмови заявникові його повідомляють про це усно чи письмово (за вказаною в заяві адресою).



  1. Види заяв

Влаштовуючись на роботу, особа подає письмову заяву, в якій викладає прохання прийняти її на певну посаду до певного структурного підрозділу підприємства.

Заяву про прийняття на роботу оформляють на чистому аркуші паперу формату А4 від руки або на трафаретному бланку.

Заяву про переведення на іншу посаду оформляють на трафаретному бланку або на чистому аркуші паперу. У відомості про себе заявник зазначає обійману ним посаду, своє прізвище і ініціали, а домашню адресу й телефон не вказує.

Заяву про надання чергової відпустки можна оформляти на чистому аркуші паперу або на трафаретному бланку. В тексті такої заяви обов'язково зазначають дату початку відпустки.

Питання про надання чергової відпустки вирішує керівництво і урахуванням графіка відпусток.

Кожний працівник має право на короткочасну відпустку без збереження заробітної плати (за власний рахунок).

Заява про надання відпустки без збереження заробітної плати має бути вмотивованою. Рішення щодо такої заяви приймає керівник і пише резолюцію. Наказ про надання відпустки оформляють, виходячи з тексту заяви та резолюції. При цьому підставою для формулювання наказу є резолюція (якщо, наприклад, у резолюції вказано меншу кількість днів відпустки, то й у наказі мін зазначатися ця сама кількість).

Заява про звільнення з обійманої посади за складом реквізитів та оформленням подібна до заяви про переведення на іншу посаду, її також пишуть на трафаретному бланку або на чистому аркуші паперу.

У заявах про надання навчальної відпустки має бути посилання на довідку-виклик із місця навчання, без якої питання про надання відпустки вирішити неможливо. Зазначений документ подають на розгляд разом із заявою.

Якщо заява адресується до тієї ж організації, де працює автор, не треба зазначати адресу, паспортні дані, а достатньо назвати посаду та місце роботи (структурний підрозділ).



Текст заяви має таку структуру:

  1. Прохання (висновок).

  2. Обґрунтування прохання (докази) – для заяв про звільнення, переведення.

Якщо до заяви додаються якісь документи, то їх оформляють кількома способами:

  1. Після тексту заяви з абзацу і з великої літери пишуть «До заяви додаю» і подають повну назву документів у формі знахідного відмінка однини.

  2. Після тексту пишуть «До заяви додаються такі документи» або «Додаток» і вказують назву документів у формі називного відмінка однини.


Питання для контролю знань:

  1. Що таке заява?

  2. Назвіть реквізити заяви.

  3. Охарактеризуйте структуру тексту заяви.

  4. Як правильно оформити додатки?

  5. Які існують види заяв?

  6. Які існують форми заяв?

  7. Як оформити заяву про прийняття на роботу?

Література: 6; 7; 8; 11; 23; 25.
Лекція № 11

Тема: Організаційні документи в управлінській діяльності.

Мета: вивчити особливості документування організаційної діяльності; засвоїти характеристику основних видів організаційних документів, навчитися вирізняти основні складові тексту та оформлювати організаційні документи.

План

  1. Загальна характеристика організаційних документів.

  2. Особливості складання, затвердження, погодження, внесення змін до організаційних документів та їх зберігання.

  3. Статут підприємства та його установчий договір. Норматив
    не регулювання.

  4. Реквізити статуту. Схема статуту. Забезпечення юридичної
    чинності документа. Внесення змін та доповнень до статуту.

  5. Оформлення статуту.

  6. Положення, різновиди положень.


Теоретичний матеріал

1. Загальна характеристика організаційних документів

Більшу частину на або навіть весь документаційний фонд установи, за твердженням С. Г. Кулешова, становить «управлінська документація, тобто система документації, що забезпечує виконання функцій управління».

Тлумачення терміна «документація» має наукове підґрунтя. На думку основоположника вітчизняного документознавства К. Г. Мітяєва, крім сукупності документів, цей термін вживається на означення процесу створення і обробки службових документів, будучи синонімом діловодства. З огляду на це у подальших навчальних елементах буде розглянуто не лише певні номінали організаційно-розпорядчих документів, а й частково охоплено певні діловодні процеси, які стосуються їх створення, оброблення, зберігання тощо.

К. Г. Мітяєв, характеризуючи загальне діловодство І половини XX ст., чільне місце у складі внутрішньої документації відводив документам, що врегульовують правові основи установи, підприємства, організації (статути, положення, постанови), в яких визначаються завдання і функції, організаційна структура і порядок роботи як установи в цілому, так і окремих її підрозділів.

У ДК 010-98 ця документація представлена у складі організаційної та розпорядчої документації як підсистеми управлінської двома підкласами — документацією з організації систем управління (підклас 0201) та документацією з організації процесів управління (підклас 0202) (далі — організаційна документація).

Авторський колектив підручника «Организация работы с документами» до функцій організації системи і процесів управління відносить:

- створення організації, включаючи вибір її організаційно-правової форми;

- формування її структури;

- визначення штатної чисельності і складу (номенклатури) посад керівників, спеціалістів, технічних виконавців та їх тарифікацію за Єдиною тарифною сіткою (ЄТС);

- регламентацію діяльності структурних підрозділів і працівників;

- посад керівників, спеціалістів, технічних виконавців та їх тарифікацію за Єдиною тарифною сіткою (ЄТС);

- регламентацію діяльності структурних підрозділів і працівників;

- формування колегіальних та дорадчих органів управління;

- ліцензування діяльності (у разі потреби);

- встановлення режиму роботи і системи охорони, оплати праці робітників і оцінки їх праці;

- реорганізацію, ліквідацію та деякі інші види робіт.

Організаційні документи на тривалі строки закріплюють і регламентують цілі, завдання, структуру, функції, механізм організації роботи, відповідальність, права та обов'язки органів управління і працівників підприємства.

Організація процесів управління в організаціях, установах, підприємствах різних організаційно-правових форм документується у таких номіналах ОРД:



  • статут підприємства, установи, організації;

  • положення про підприємство, установу, організацію;

  • положення про структурні підрозділи, колегіальні та дорадчі органи підприємства;

  • регламент роботи колегіальних та дорадчих органів, апарату
    управління або керівництва;

  • структура і штатна чисельність апарату управління підприємства;

  • штатний розпис та переліки змін до них;

  • інструкції з окремих видів діяльності, які потребують регламентації (наприклад, інструкції з діловодства, інструкція з експлуатації

  • певного типу обладнання тощо);

  • посадові інструкції працівників;

  • правила, пам'ятки, наприклад внутрішнього трудового роз
    порядку.

Організаційні документи, реалізуючи норми адміністративного права, є правовою основою діяльності установ, а отже, обов'язкові для виконання. З огляду на їх тісний зв'язок з юридичними дисциплінами їх визначають як правові акти (нормативного чи ненормативного) характеру. У книзі К. Г. Мітяєва «Теорія і практика архівної справи» читаємо: «Документація з правового становища установи (статути, положення, витяги із законодавчих актів та ін.) зазвичай представляє нечисленну, проте досить важливу групу справ, сформованих за номінальною, а іноді за питально-предметною ознакою».

Згідно з ДК 010-98, як уже зазначалось, ці документи віднесено до класу організації систем та процесів управління, тобто наголошується на їх організаційній функції в системі управління. Призначення таких документів — визначення статусу організації, її компетенції, структури, штатного і посадового складу, функціонального змісту діяльності організації, раціональний розподіл і кооперація праці між підрозділами і працівниками. Особливості складання, затвердження, погодження, внесення змін до організаційних документів та їх зберігання Розробниками організаційних документів є керівництво установи або структурного підрозділу із залученням кваліфікованих спеціалістів, що добре знають роботу установи в цілому і з окремих напрямів, а також працівників юридичних служб.

Оформляють організаційні документи на стандартному аркуші паперу. Формуляр організаційних документів містить такий склад обов'язкових реквізитів:

- Назва установи та/або структурного підрозділу (якщо документ затверджує керівник структурного підрозділу);

- Назва виду документа;

- Дата;


- Реєстраційний індекс документа;

- Заголовок до тексту;

- Підпис;

- Гриф затвердження;

- Гриф погодження (у разі потреби);

- Візи.


Датою організаційного документа є дата його затвердження. Текст більшості організаційних документів поділяється на розділи, які мають свої заголовки та поділяються на пункти, нумеровані арабськими цифрами.

У процесі підготовки організаційні документи підлягають погодженню з усіма зацікавленими підрозділами та особами, юридичною службою, заступниками керівника організації або з одним із його заступників, який коригує цей напрям діяльності установи.

Організаційні документи, залежно від виду і різновиду, в обов'язковому порядку проходять процедуру затвердження уповноваженим на це органом:

- вищою організацією;

- керівником цієї ж організації;

- колегіальним органом - зборами акціонерів чи радою директорів;

- керівником структурного підрозділу.

Затвердження організаційного документа може провадитися проставленням грифу затвердження посадової особи або ж розпорядчим документом керівника або колегіального органу (постановою, рішенням, наказом, розпорядженням).

В установі, що працює в умовах стабільності і не зазнає суттєвих змін видів діяльності, організаційної структури тощо, потреба вносити зміни та доповнення до організаційних документів може виникнути один раз на кілька років. Залежно від характеру та глибини зміни та доповнення розробляються та вносяться розпорядчими актами (наказом, розпорядженням керівника) або ж у разі реорганізації установи розробляються та затверджуються нові.

Порядок внесення змін і доповнень до організаційних документів та їх перегляду залежить від виду документа. Наприклад, зміни та доповнення до статуту організації у разі потреби вносять відповідно до встановленої законом процедури — рішенням вищого органу управління організацією (загальних зборів акціонерів чи учасників та ін.) з обов'язковим інформуванням органу, який здійснює державну реєстрацію підприємств (виконкому). Зміни до штатного розкладу вносять у разі потреби наказом або розпорядженням керівника. Цими ж розпорядчими документами вносять зміни та доповнення до положень про структурні підрозділи.

Організаційні документи за терміном чинності належать до документів безстрокової дії, що мають юридичну силу до їх скасування чи затвердження нових.

Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів визначено такий термін зберігання документів(далі — Закон про держреєстрацію); Законом України «Про господарські товариства» від 07.02.1991 № 1576-ХП, зі змінами та доповненнями; Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності» від 21.09.2000 № 1987-ПІ, зі змінами та доповненнями.

Організаційно-правовий статус юридичної особи визначається установчими документами. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариства — установчого договору.

Установчий договір - договір, який фіксує рішення власників майна (засновників) про створення юридичної особи, визначає порядок спільної діяльності зі створення юридичної особи, умови передавання свого майна та участі в її діяльності. У договорі визначаються умови та порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу зі складу учасників. На відміну від договору, статут є внутрішнім нормативним актом, призначення якого полягає у визначенні статусу та обсягу правоздатності юридичної особи, структури управління, визначення умов припинення діяльності юридичної особи. Саме статут визначає правове становище юридичної особи.

Установчий договір є рішенням про створення товариства, а отже, є первинним за часом створення, статут — внутрішній нормативний акт, що приймається на підставі такого рішення. Принципові моменти, що покладені в основу визнання правосуб'єктності товариства, відтворюються і в установчому договорі, і в статуті. Таким чином, установчі документи — поняття комплексне; вимоги, що ставляться до їх оформлення, стосуються цих номіналів документів загалом, а не кожного зокрема.

Порядок складання і оформлення установчих документів (статуту, установчого договору або ж лише установчого договору) містяться в Законі.
2.Особливості складання, затвердження, погодження, внесення змін до організаційних документів та їх зберігання.

Нормативно-правове врегулювання суб'єктів господарсько-фінансової діяльності здійснюється низкою нормативно-правових актів, зокрема Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-ІУ, зі змінами та доповненнями; Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 435-ІУ; Господарським процесуальним кодексом України від 06.11.1991 № 1798-ХП; Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 № 755-ІУ

України «Про господарські товариства». У ст. 4 «Установчі документи товариства» унормовані загальні положення:

«Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок розподілу прибутків і збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства». Доповнення залежно від організаційно-правової форми товариства фіксують такі статті:

«Ст. 37. Зміст статуту акціонерного товариства

Статут акціонерного товариства... повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року».



«Ст. 51. Особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю... повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах, якщо інше не передбачено установчими документами».

«Ст. 67. Зміст установчого договору про повне товариство

Установчий договір про повне товариство... повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства».



«Ст. 76. Зміст установчого договору про командитне товариство

Установчий договір про командитне товариство... повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів ».


  1. Статут підприємства та його установчий договір. Норматив
    не регулювання

Статути — це юридичні акти, якими оформляється утворення підприємств, установ, організацій, визначається їх організаційно-правова правова форма та статус у визначеній сфері державного управління або господарської діяльності, а також структура, функції, взаємовідносини з іншими юридичними чи фізичними особами.

ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» статут визначено як офіційне видання зведення правил, які регулюють принципи організації та порядок діяльності.



Реквізити статуту:

  • назва товариства (може поєднуватися з назвою виду документа);

  • назва виду документа;

  • місце складання чи видання;

  • заголовок до тексту;

  • гриф затвердження (Усі зазначені вище реквізити, зазвичай, оформляють на титульному аркуші.);

  • текст;

  • підписи;

  • відмітка про державну реєстрацію (назва органу державної
    влади, який здійснює реєстрацію, дата реєстрації, державний реєстраційний номер);

  • відбиток печатки державного органу реєстрації.




  1. Реквізити статуту. Схема статуту. Забезпечення юридичної
    чинності документа. Внесення змін та доповнень до статуту

Структура текстової частини

Згідно з вимогами п. 2 ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.11.1991 № 887-ХІІ та зазначеними вище статтями Закону України «Про господарські товариства» розроблена типова форма статуту.



Статут обов'язково включає такі розділи:

  1. Загальні положення (власник та найменування підприємства, місцезнаходження).

  2. Предмет і цілі діяльності.

  3. Органи управління товариства, порядок їх формування.

  4. Компетенція та повноваження трудового колективу і його
    виборчих органів.

  5. Порядок утворення майна товариства.

  6. Умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

П. 2 ст.9 Закону України «Про підприємства в Україні» роз'яснює: «У найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня та ін.) і вид (індивідуальне, колективне, сімейне, приватне, державне) та інше».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про господарські товариства» «найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості ».

Якщо використовується скорочена назва (абревіатура) підприємства, або ж назва іноземною мовою, ці відомості слід занести до установчих документів. Якщо цього не зроблено, їх використання не матиме юридичних підстав.

На підставі п. 2 ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні» до статуту можуть включатися положення, пов'язані з:



  1. особливостями діяльності підприємства;

  2. трудовими відносинами, що виникають на підставі членства;

  3. повноваженнями;

  4. порядком створення та структурою ради підприємства;

  5. знаками для товарів і послуг і т. ін.

У статуті підприємства визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та ін.)

На практиці окремими розділами можуть бути оформлені питання:



  1. зовнішньоекономічної діяльності товариства;

  2. прав та обов'язків засновників;

  3. порядку розподілу прибутків та відшкодування збитків товариства;

  4. форс-мажору;

  1. змін законодавства;

  2. набуття Статутом чинності, змін і доповнень до Статуту та ін.

Пам'ятайте:

Зміст статуту повинен бути істинним, у разі потреби до нього слід вносити доповнення та зміни за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації. Згідно зі ст.. 7 Закону України «Про господарські товариства» Товариство зобов’язане у п’ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Статут не повинен містити двояких або незрозумілих положень. Усі пункти повинні бути повними і чіткими.

Із впровадженням нового законодавства (з 01.01.2004) вимоги до установчих документів значно зростають.

Установчі документи регулюють відносини конкретного підприємства з державою, конкретних партнерів між собою протягом усієї діяльності підприємства.

П. З ст. 8 Закону «Про держреєстрацію» унормовує: «Установчі документи... юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом».

Згідно зі ст. 27 цього ж Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації підприємства є невідповідність установчих документів законодавчим вимогам.

Господарський кодекс України (розд. 15, ст. 58) встановлює скасування державної реєстрації рішенням суду у разі визнання установчих документів недійсними чи такими, що суперечать чинному законодавству, що може у подальшому спричинити визнання недійсними усіх угод (договорів), укладених такими підприємствами, і стягнення на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» (в редакції від 24.12.1993 № 3813-ХП, зі змінами та доповненнями) в дохід держави прибутку, одержаного за цими угодами (договорами).

Згаданий вище новий Закон «Про держреєстрацію» покладає на державного реєстратора обов'язок перевіряти подані на реєстрацію документи «на відсутність підстав для відмови в державній реєстрації». Створені раніше підприємства при зміні чинного законодавства зобов'язані установчі документи привести у відповідність з новими вимогами, що мають відношення до обраної організаційно-правової форми підприємства.


  1. Оформлення статуту

Усі аркуші цього організаційного документа зшивають, прошнуровують і скріплюють печаткою. Статут не належить до секретних документів і не містить таємної інформації. Його повинні подавати на вимогу ревізійним комісіям, державним контролюючим органам, представникам судових і слідчих органів, податкової інспекції, партнерам по бізнесу та ін.

Статут оформлюють у двох оригінальних примірниках та 3-5, а то й більше нотаріально засвідчених копіях.

Статут після затвердження повноважним органом передають на реєстрацію до відповідних державних органів (для товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), приватних (ПП) таким органом є районна державна

адміністрація за місцем юридичної адреси, вказаної в статуті), де підприємству видається свідоцтво про реєстрацію із зазначенням реєстраційного номера та юридичної адреси.

Лише після реєстрації підприємство має право розпочати свою діяльність.


  1. Положення. Різновиди положень

Внутрішнім нормативним актом, на підставі якого діють державні бюджетні установи, є положення про організацію. Положеннями у своїй діяльності керуються також філії комерційних та некомерційних організацій, їх структурні підрозділи, представництва.

Положення — внутрішній правовий акт, який визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів (служб).

Зверніть увагу!

Положення приймається в тому випадку, якщо в ньому встановлюються системно пов'язані між собою правила з питань, віднесених до компетенції організації чи структурного підрозділу.

Індивідуальні положення розробляються на основі типових. Положення затверджуються у встановленому порядку. Типові положення, як правило,— вищими органами управління, а індивідуальні — керівниками підприємств, установ та організацій.

Положення можуть затверджуватися на рівні законодавства України і ґрунтовно регламентувати певне коло питань, які стосуються правового статусу й організації діяльності певних суб'єктів. Наприклад, Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 (з 01.07.2004 втратило чинність), Положення про порядок забезпечення виробників, продавців та виконавців гарантійного ремонту (обслуговування) технічно складних побутових товарів бланками форми «гарант», затверджене наказом Міністерства промислової політики

України від 01.07.2002 № 258. До уніфікованої системи організаційно-розпорядчих документів належить Положення про міністерство.



Положення про підприємство, організацію, установу — внутрішній нормативний акт, що визначає порядок утворення, структуру, функції, компетенцію, обов'язки й організацію роботи системи органів держави. Положення передусім урегульовує діяльність вищих органів державної влади і управління, органів виконавчої влади та інших.

Положення про організацію затверджується розпорядчим документом вищого органу. Як і статут, положення є складним документом, їх структура і зміст, як правило, визначаються установою-розробником на основі типових форм.

Текст положення про організацію може містити такі розділи:


  1. Загальні положення.

  2. Основні завдання.

  3. Функції.

  4. Права та обов'язки.

  5. Керівництво.

  6. Взаємовідносини та зв'язки.

  7. Контроль, перевірка і ревізія діяльності.

  8. Реорганізація і ліквідація.

У розділі «Загальні положення» вказують повну і скорочену назву організації (якщо така є), цілі і підставу для створення із зазначенням дати й номера відповідного правового акта, повідомляється, чим керується у своїй діяльності, ким очолюється, кому підпорядковується, які печатки має організація.

Зверніть увагу!

Розділ «Загальні положення» є констатуючою частиною (преамбулою) положень (правил, інструкцій) і містить підстави розробки, основне призначення нормативного акта, сферу його розповсюдження, відповідальність за порушення встановлених правил і технологій.

Розділ «Основні завдання» установлює комплекс завдань, які визначають характер і напрям діяльності організації, проблеми чи комплекси проблем, які вона покликана вирішувати.

У розділі «Функції» перелічуються дії чи види робіт, які повинна виконувати організація для реалізації поставлених перед нею завдань.

Розділ «Права та обов'язки» містить перелік прав, якими наділена організація в особі керівника, що є юридично узаконеною можливістю забороняти чи вимагати виконання певних дій. Права установлюються в обсязі, необхідному для виконання покладених на організацію функцій: право на видання розпорядчих і нормативних документів, організацію листування, право давати розпорядження та вказівки підлеглим структурним підрозділам і посадовим особам з метою виконання покладених на організацію функцій, право представляти установу у відповідних органах, запитувати довідкову, звітну чи іншу інформацію та ін. До переліку обов'язків включають дії які установа повинна виконувати для реалізації своїх функцій.

У розділі «Керівництво» визначають, ким здійснюється керівництво організацією, на яких засадах, ким призначається і звільняється керівник організації, сферу його компетенції.

Розділ «Контроль, перевірка і ревізія діяльності» встановлює, ким здійснюються контроль за діяльністю організації, перевірки і ревізії фінансово-господарської діяльності, їх періодичність або терміни, порядок представлення звітних документів.

У розділі «Реорганізація і ліквідація» визначають порядок і правила реорганізації і ліквідації організації.

Типовий формуляр положення про організацію містить: зображення

державного герба, назву організації вищого рівня, назву організації, структурного підрозділу (для положення про структурний підрозділ), гриф затвердження, назву виду документа, місце видання, номер, індекс, заголовок до тексту (може поєднуватися з назвою виду документа, наприклад, Положення про міністерство освіти і науки України), текст, підпис, гриф погодження.

Положення про структурний підрозділ (службу) є правовим актом, що визначає організаційно-правове становище підрозділу в структурі установи, його завдання, функції, права, відповідальність, а також взаємовідносини з іншими підрозділами й установами.

Законом України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» визначено, що положення про архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій затверджується зазначеними юридичними особами на основі типового положення, ухваленого центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Положення про структурний підрозділ має достатньо сформовану структуру:


  1. Загальні положення.

  2. Основні завдання.

  3. Функції.

  4. Права й обов'язки.

  5. Відповідальність.

  6. Взаємовідносини.

Як і в положенні про організацію, перші чотири розділи охоплюють ті самі питання, але стосовно структурного підрозділу, перераховуються дії чи види робіт, які має виконувати структурний підрозділ, перелік прав, якими він наділений, ким здійснюється керівництво, на яких засадах, ким призначається і звільняється керівник структурного підрозділу, сфера його

компетенції.

Розділ «Відповідальність» установлює види дисциплінарної, адміністративної, а у разі потреби — і кримінальної відповідальності, яку може нести керівник структурного підрозділу у разі невиконання структурним підрозділом своїх обов'язків.

Розділ «Взаємовідносини» регламентує інформаційні та документаційні потоки підрозділу, основні документи, створювані ним, у ньому зазначається, з якими підрозділами й організаціями здійснюється взаємодія, яку інформацію одержує і подає підрозділ, періодичність і строки подання, в якому порядку і ким розглядаються спори.

Положення про структурний підрозділ розробляє керівництво підрозділу із залученням кваліфікованих фахівців, що добре знають роботу підрозділу і установи в цілому, затверджує його керівник організації. Цей різновид положень може оформлятися на бланку або на чистому аркуші паперу. Текст зазвичай поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

В окрему групу варто виділити положення, що регулюють сукупність організаційних, трудових та інших відносин з конкретного питання. Наприклад, типове положення про організацію роботи із звернень громадян (пропозиції, заяви і скарги) на підприємствах, в установах і організаціях. Техніка написання такого типу документів залишається такою самою, що й, наприклад, положення про структурний підрозділ, з тією лише відмінністю, що опис організаційних, трудових та інших відносин з конкретного питання переважно описується як технологічний процес, своєрідний конвеєр робочих операцій з поданням формальних критеріїв виконання роботи на кожному етапі (під час передавання роботи і відповідальності суміжнику). Якщо ж результати діяльності структурного підрозділу, служби за своєю суттю не є формалізованими діями, а передбачають творчий потенціал, натхнення, «мозкову атаку», то краще скористатися шаблоном положення про структурний підрозділ, де буде більше уваги приділено його загальній меті та завданням.

Численними різновидами положень є ті, що стосуються проведення різних конкурсів, оглядів та інших заходів. У цих документах увага акцентується на організаційних моментах проведення таких заходів, критеріях їх оцінювання тощо.

Положення можуть регламентувати діяльність колегіальних, дорадчих органів керівних (рада директорів, правління) і спеціалізованих (вчена рада, науково-технічна рада, педагогічна рада), а також комісій, бюро, груп.



Питання для контролю знань:

  1. З'ясуйте типологію організаційних документів, проаналізувавши коло питань, які врегульовує кожен різновид організаційного документа.

  2. Дайте характеристику чинних нормативно-правових актів,
    якими слід керуватися з метою врегулювання діяльності підприємства та його структурних підрозділів.

  3. Укажіть на порядок забезпечення юридичної чинності статуту, внесення змін та доповнень до цього внутрішнього нормативного акта підприємства.

  4. Укажіть на структуру статуту, вимоги до складу та оформлення статей статуту.

  5. Дайте характеристику положень як нормативних документів, що регламентують діяльність державних органів, їх структурних підрозділів.

  1. З'ясуйте структуру, порядок складання та оформлення положення про організацію.

  2. Укажіть на функціональне призначення положення про
    структурний підрозділ, з'ясуйте його структуру, порядок скла
    дання, склад та схему розташованості реквізитів.


Література: 2; 3; 6; 7; 10; 11; 12; 20; 23; 25; 26.

Лекція № 12



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал