Навчальний посібник для викладачів І студентів. Ужгород, двнз «УжНУ», «Говерла». 2015. 88 с. «Теорія І технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності»



Сторінка6/7
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.28 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7

В залежності від мети, форми, масштабу та характеру змагання поділяються на наступні:


  1. За напрямом (метою): навчальні, відбіркові, першості, чемпіонати, спартакіади і універсіади, матчеві (дружні) зустрічі, змагання з інваспорту, масового спорту, спорту для всіх, змагання, які проводяться за спрощеною програмою;

  2. За формою заліку: особисті, командні та особисто-командні;

  3. За масштабом: шкільні, вузівські, районні, міські, обласні, всеукраїнські, міжнародні;

  4. За представництвом: територіальні та відомчі;

  5. За значимістю: класифікаційні, некласифікаційні, закриті, відкриті, конкурси, змагання “з листа”.


Зазвичай перед кожними змаганнями ставиться декілька завдань. Наприклад, на першості вузу можна підвести підсумки спортивної роботи, виявити кращих, визначити склад збірної вузу, залучити до занять спортивною руховою активністю більше студентів. Всі завдання точно вказуються у програмі та положенні про змагання.

Програма змагань. Програма змагань - це документ, що включає назву змагань, завдання, склад учасників та регламент проведення. Програма змагань складається на підставі плану-календарю спортивних заходів.

В залежності від завдань, складу учасників, умов проведення програми змагань можуть різнитися. Наприклад, для визначення технічної підготовленості та отримання розряду існують державні (класифікаційні) програми. Для інших змагань програми можуть складатися організаціями, що їх проводять. Програми можуть передбачати проведення змагань за полегшеними та спрощеними правилами.

Положення про змагання. Положення про змагання, затверджене керівником організації, що проводить змагання, є провідним юридичним документом, на підставі якого здійснюється підготовка та проведення змагань. Цей документ розробляється у відповідності до плану-календарю спортивних заходів та розсилається спортивним колективам не пізніше як за 3 місяці до початку змагань. В Положенні вказуються:

  1. мета та завдання;

  2. місце і час проведення;

  3. фінансування та керівництво змаганнями;

  4. програма;

  5. вимоги до учасників та команд;

  6. порядок визначення переможців;

  7. нагородження.


Підготовка та проведення змагань. Підготовча робота незалежно від масштабу змагань повинна проводитися задовго до їх початку. Вона включає в себе підготовку необхідної документації, підбір суддів та відповідальних осіб, підготовку місць змагань та інвентарю. Всю підготовку доцільно розділити на 3 етапи.

На першому – визначаються терміни, масштаб, місце проведення і затверджується Положення, а також наказ про проведення змагань, який складається з таких пунктів:

  1. з якою метою та на підставі яких документів планується проведення змагань;

  2. терміни та місце проведення;

  3. склад суддів та відповідальних за підготовку місць змагань, радіофікацію, медичне забезпечення;

  4. кошти на оренду спортивних споруд, харчування і проживання іногородніх учасників, оплату суддів, транспортні розходи, призи та нагороди.

  5. термін складання звіту про проведенні змагання.

  6. організації та особи, які повинні бути ознайомлені з наказом.

До наказу додається План підготовки та проведення змагань, в якому передбачається:

  1. матеріальне та організаційне забезпечення (підготовка місць, інвентарю, зустріч учасників та глядачів, обслуговуючий персонал та ін.);

  2. план-календар або графік проведення змагань, який готує головний суддя.

На другому етапі уточнюється графік змагань, підбираються та затверджуються суддівські бригади, готується організаційна документація. Головною суддівською колегією проводяться наступні підготовчі роботи:

  • складаються схеми розташування приладів та затверджується відповідальна особа (комендант змагань);

  • визначається склад команд (за попередніми заявками), уточнюється графік, та кількість потоків, ін.;

  • визначення складу суддівських бригад по видам багатоборства, підбір складу апеляційної комісії;

  • підготовка робочих та підсумкових протоколів, таблиць для інформації.

На третьому етапі підготовки проводяться мандатна комісія з перевірки листів-заявок на участь у змаганнях та відповідності учасників встановленим вимогам, нарада представників команд, жеребкування, перевіряється надійність приладів, проводиться випробування приладів учасниками та пробне суддівство бригадами суддів на видах, перевіряється готовність всіх посадових осіб, задіяних у змаганнях.

Порядок проведення змагань - це чітке управління ходом змагань. Чітке управління змаганнями залежить від першої наради представників команд, де головний суддя повинен представити суддівську колегію, розібрати окремі пункти положення, надати роз’яснення про техніку суддівства, інформувати про порядок проведення змагань.

До наради представників доцільно підготувати папки з програмою та графіком проведення змагань, папір для записів тощо.

Змагання відкриваються парадом учасників. Цю частину змагань слід проводити урочисто з запрошенням великої кількості глядачів. Місце для проведення параду повинно бути святково нарядним, радіофікованим. Учасники повинні виходити на парад у супроводі музикального маршу. Переможцям попередніх змагань дається почесне право підняти прапор змагань під звуки гімну України, що вмотивовує учасників на спортивну боротьбу.

Управління ходом змагань (вихід чергової зміни, початок та закінчення розминки, зміну видів) здійснює замісник судді або суддя при учасниках.

Оцінку виступів проводять суддівська бригада. На змаганнях з багатоборства - відповідно суддівські бригади, які складаються з старшого судді на виді та суддів. Старший суддя керує бригадою та учасниками змагань, слідкує за їх дисципліною, виясняє причини розходжень у оцінках, заповнює робочий протокол.

Матеріально-технічне обслуговування змагань (установка та заміна приладів, постачання магнезії, каніфолі і ін.) здійснює комендант, який підкоряється головному судді.

Лікарське обслуговування та контроль здійснює лікар змагань (помічник головного судді з медичного обслуговування).

Для висвітлення ходу командної боротьби та оголошення лідерів змагання призначається суддя-інформатор.

Підведення підсумків. Для швидкого підведення підсумків важлива чітка робота судді-секретаря, який перевіряє правильність виведення середнього і кінцевого балу в кожному протоколі, сумує його з результатами попереднього виду, визначає кінцеву суму балів у багатоборстві з урахуванням результатів виступів попередньої зміни, виводить командні результати, заповнює грамоти. Завершуються змагання урочистим парадом, при дотриманні спеціальних ритуалів (виклик переможців на п’єдестал пошани, опускання прапору змагань новими чемпіонами).

Парад закриття змагань. На парад доцільно запрошувати всіх учасників (як виняток – учасників останньої зміни). Команди розташовуються починаючи з правого флангу у відповідності до зайнятих місць. Оголошуються підсумки, проводиться нагородження переможців. Після спуску прапору учасники урочистим маршем покидають залу.

Нагородження переможців. Нагородження переможців проводиться до закриття змагань. Ритуал нагородження повинен бути завжди урочистим та цікавим як для учасників, так і для глядачів.

Складання звіту про змагання. По завершенню змагань головний суддя та суддя-секретар складають звіт, в якому повинно бути наступне:

  • назва та програма змагань, місце та час їх проведення;

  • результати особистої та командної першості, а також інформація про виконання розрядних вимог;

  • склад суддівських бригад по видам багатоборства;

  • окремі недоліки та пропозиції на наступні змагання.


9.3. Основи суддівства
Суддівство змагань – складний процес. Без спеціальної підготовки оцінити об’єктивно виступи спортсменів неможливо.

Суддівство повинно проводитися у суворій відповідності до Правил змагань.

Правила вимагають, щоби спортивні вправи виконувалися у відповідності до вимог, без порушень встановлених норм.

У таких змаганнях, як гімнастика, фігурне катання, стрибки у воду вправи повинні виконуватися з достатньою амплітудою рухів, чітко, впевнено, гарно і виразно.

Правила суддівства. В змаганнях, в яких оцінювання вправ проводиться за якістю виконання, як правило з використанням 10-ти бальної шкали з точністю до десятих. У таких змаганнях оцінювання вправи проводиться шляхом зменшення оцінки за допущені спортсменом помилки. Розрізняють дрібні (незначне згинання чи розведення ніг, де це не передбачено технікою виконання, недостатньо велика амплітуда то що), середні (нечіткий темп виконання, нестійке приземлення то що) та грубі (серйозні похибки техніки виконання) помилки. В залежності від виду помилки оцінка зменшується відповідно на: 0, 1; 0, 2; 0, 3 бали. За зупинку чи падіння з приладу, відповідно зменшується на 0, 5 бала.

У видах змагань, де оцінювання виступів спортсменів проводиться за кількісними показниками (важка і легка атлетика, ігрові види спорту) результат визначається за секундами, кілограмами, голами, очками тощо. При можливості окремий суддя слідкує за дотриманням встановлених правилами норм, наприклад, форма одягу і взуття, вага і розміри спортивного інвентарю, способи виконання вправ, заступи за лінію відштовхування при стрибках у довжину тощо.

Є окремі вимоги та стандарти до приладів вимірювання результатів: секундомірів, пристроїв для вимірювання ваги, довжини, дистанції тощо.

Вимоги до суддів. Так, як оцінювання виступу спортсмена проводить бригада суддів, оцінки яких часто не збігаються, то старший суддя, записавши оцінки своїх помічників, виводить кінцеву оцінку, закреслюючи у протоколі послідовно найбільші та найменші оцінки.

Для якісного суддівства судді повинні добре знати усі вимоги, розбиратися у всіх тонкощах правил змагань, бути достатньо організованим, зібраним, уважним і володіти хорошою зоровою пам’яттю. Всі складові оцінки повинні нотуватися і усі записи судді повинні зберігати до часу завершення подачі апеляцій.

Дбайливо підготовлені та проведені спортивні змагання є невід’ємною складовою оздоровчо-рекреаційної рухової активності і навчально-тренувального процесу, важливим чинником фізичної та спортивної підготовки, найкращою формою агітації здорового способу життя і пропаганди засобів доступного спорту серед населення.
Питання для повторення пройденого матеріалу:


  1. Які зміни вносяться за результатами змагань у навчально-тренувальний процес з оздоровчо-рекреаційних форм рухової активності?

  2. Якою є трійка найпопулярніших та наймасовіших видів спорту у світі?

  3. На який термін складається календарний план спортивних заходів?

  4. В залежності від напряму (мети), на які види поділяються змагання?

  5. На підставі якого документу складається Програма змагань?

  6. Ким затверджується положення про змагання?

  7. Що включає в себе етап підготовки спортивних змагань?

  8. Яким чином проходить відкриття змагань?

  9. Який документ складають по завершенню змагань головний суддя та суддя-секретар?

  10. Суддівство повинно проводитися у суворій відповідності до якого головного документу?

ЛІТЕРАТУРА


  1. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту // Указ Президента України від 28 вересня 2004 року №1148/2004. - 81 с.

  2. Товт В.А. Гімнастика в системі підготовки спеціалістів фізичної реабілітації/Товт В.А., Дуло О.А., Михайлович C.О., Товт-Коршинська М.І. Навчальний посібник. Ужгород, ДВНЗ «УжНУ», 2009. – 184 с.

  3. Теорія и методика фізичного виховання/Методика фізичного виховання різних груп населення. Підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичної культури і спорту/Під ред. Т.Ю.Круцевич. К.: НУФВСУ«Олімпійська література», 2008. –Т-2. С. 320-353.

  4. Дутчак М.В..Спорт для всіх в Україні: теорія і практика / М.В. Дутчак. К.: Олімп. л-ра, 2009. - 279 с.

  5. Булатова М.М. Фитнес и двигательная активность: проблемы и пути решения // Теорія і методика фізичного виховання і спорту /М.М. Булатова. – 2007. – № 1. – С. 3-7.

  6. Булатова М.М. Европейский опыт: уроки и ориентиры // Спортивная медицина. – 2007. – №1. – С. 3–10.

  7. Герцик М.С. Вступ до спеціальностей галузі „фізичне виховання і спорт”: Навчальний посібник/ Герцик М.С., Вацеба О.М. – Вид. 3-тє, випр. і доп. – Харків: „ОВС”, 2004. – 176 с.

  8. Дубогай О.Д. Основні поняття і терміни оздоровчої фізичної культури та реабілітації: Навчальний посібник/ Дубогай О.Д., Тучак А.М., Костікова С.Д., Єфімов А.О. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – 104 с.

  9. Золотов М.И. Экономика массового спорта: учебное пособие/ Золотов М.И., Платонов Н.А., Вапнярская О.И.- М.: Физическая культура, 2005. – 300 с.

  10. Круцевич Т.Ю. Двигательная активность и здоровье детей, подростков // Теория и методика физического воспитания. Том 2: Методика физического воспитания различных групп населения / Под ред. Т.Ю.Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – С. 8–20.

  11. Международная хартия физического воспитания и спорта // Наука в олимпийскомспорте. – 2001. – № 3. – С. 102–106.

  12. Пилоян Р.А. Спорт – вечный двигатель, не мешайте ему работать на общество//Теория и практика физической культуры/ Пилоян Р.А., Суханов А.Д. – 1999. – №7. – С. 16–19.

  13. Платонов В.Н. Сохранение и укрепление здоровья здоровых людей – приоритетное направление современного здравоохранения // Спортивная медицина/ Платонов В.Н. – 2006. – № 2. – С. 3–14.

  14. Bartoluci M., Omrčen D., Bartoluci S. Sport for All – its essence and the ways of its promotion // Making sport attractive for all, proceedings book / XVI European Sports Conference, Dubrovnik, September 24-26, 2003. – Zagreb: Ministry of Education and Sport of the Republic of Croatia, 2003. – P. 26–35.

  15. Baumann W. Letter of the Secretary General // TAFISA Magazine. – 2007. – N 1.– P. 88–91.

  16. Booth F., Lees S., Laye M. Why hymans need to be active to stay heathy // Book of Abstracts of the 11thannual congress of the European College of Sport Science. – Cologne: Sportverlag Strauss, 2006. – P. 13.

  17. Brehm W., B?s K. “To get Germany moving” – aims, target-groups, programs, evidence of health-Sport // Book of Abstracts of the 11-th mannual congress of the European College of Sport Science. – Cologne: Sportverlag Strauss, 2006. – P. 431.

Chaker A. Good governance in sport – A European survey. – Strasbourg: Council of Europe, 2004. – 101 p.

  1. uk.wikipedia.org/wiki/Роликові_ковзани.

Додаток 1.


Тести

з навчальної дисципліни «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності»
Варіант 1


  1. До якого циклу навчальних дисциплін належить дисципліна «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності»?

А. До циклу дисциплін з доступних видів спорту;

Б. До циклу дисциплін системи емпіричних та теоретичних знань про сутність, закономірності функціонування і розвитку ОРРА;

В. До циклу дисциплін про сутність функціонування і розвитку системи державного управління;

Г. До циклу дисциплін професійної і практичної підготовки навчального плану підготовки бакалаврів за напрямом здоров’я людини;




  1. Чому теорія і технології ОРРА є науковою дисципліною?

А. В силу того, що використовує технічні досягнення інших наук;

Б. В силу того, що вивчає та науково обґрунтовує закономірності процесів, що відбуваються в системі рекреаційно-оздоровчого фізичного виховання, використовує наукові досягнення інших наук;

В. В силу того, що використовує наукові досягнення інших наук;

Г. В силу того, що використовує технічні прилади для проведення наукових досліджень;




  1. Чому ОРРА є навчальною дисципліною?

А. Тому, що має свій предмет, об’єкт і суб’єкт вивчення і включена до змісту навчальних планів у освітніх закладах;

Б. Тому, що має свій понятійний апарат;

В. Тому, що залучає молодь до рухової активності;

Г. Тому, що спорт пов'язаний з процесами вивчення спортивних вправ;




  1. Що є предметом вивчення ОРРА?

А. Система доступних для населення видів спорту;

Б. Підручники і посібники з теорії і технологій ОРРА;

В. Теоретико-методологічні положення та практичні питання розвитку технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності в Україні;

Г. Основні положення теорії фізичного виховання;




  1. Що є об’єктом вивчення ОРРА?

А. Основні положення теорії фізичного виховання;

Б. Технології організованої рухової активності різних груп населення під час дозвілля задля відновлення працездатності, збереження здоров’я та покращання якості життя;

В. Теоретико-методологічні засади фізичного виховання;

Г. Спортивні змагання, спортивні споруди, правила суддівства;




  1. Що є суб’єктом вивчення ОРРА?

А. Основні положення теорії фізичної культури;

Б. Організована рухова активність різних груп населення під час дозвілля;

В. Теоретико-методологічні засади фізичного виховання;

Г. Учасники процесів, які приймають участь в оздоровчо-рекреаційному фізичному вихованні, тобто всі громадяни країни;




  1. З якою дисципліною найбільш тісно пов’язана теорія і технології ОРРА?

А. Загальна педагогіка;

Б. Рухова активність різних груп населення під час дозвілля;

В. Анатомія;

Г. Види оздоровчо-рекреаційної рухової активності;




  1. За даними МОЗ України скільки українців є інвалідами і скільки відсотків населення вважається практично здоровими?

А. Кожен 20 українець є інвалідом;

Б. Кожен другий українець є інвалідом;

В. 10 відсотків населення вважається практично здоровими;

Г. 30 відсотків населення вважається практично здоровими;




  1. Що підтверджує, що ОРРА є ефективним напрямом підвищення рівня рухової активності різних груп населення в Україні?

А. Наукові та навчальні дисципліни, такі як загальна педагогіка, загальна і вікова психологія, анатомія, фізіологія, біомеханіка, біохімія, математична статистика і ін.;

Б. Аналіз світового досвіду та результати низки наукових досліджень;

В. Практика фізичного виховання школярів;

Г. Процеси, що відбуваються в системі спорту;




  1. Що розуміють під системою технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності?

А. Окремий напрям фізичної культури та його елементи, об’єднані системостворюючим фактором в єдине ціле з можливістю самостійного функціонування;

Б. Світовий досвід та результати низки наукових досліджень;

В. Систему фізичного виховання дорослих;

Г. Процеси, що відбуваються в системі спорту для всіх;




Варіант 2


  1. Що означає термін у перекладі з грецької мови “турнкуст”?

А. Доступні види спорту;

Б. Система емпіричних та теоретичних знань про ОРРА;

В. Мистецтво державного управління;

Г. Мистецтво спритності?;




  1. Що саме обґрунтували автори Шведська школа фізичного виховання?

А. Технічний компонент ОРРА;

Б. Фізіологічні засади фізичних вправ;

В. Наукові досягнення інших наук;

Г. Педагогічний бік тренувань.




  1. Який вклад у розвиток рухової активності внесла Французька школа фізичного виховання?

А. Розроблено основні принципи уроку “від простого до складного", "доступності", "емоційності";

Б. Розроблено свій понятійний апарат;

В. Вперше для проведення уроків був використаний музикальний супровід;

Г. Чітка схема проведення уроку;




  1. Який вклад у розвиток рухової активності внесла Сокольська школа фізичного виховання?

А. Розроблені правила змагань і трьох ступенева структура уроку;

Б. Створені комбінацій вправ та логічних переходів від однієї вправи до іншої;

В. Запропонована перша класифікація фізичних вправ;

Г. Розроблена спеціальна термінологія з лаконічними назвами вправ.




  1. Які специфічні ознаки властиві ОРРА?

А. Доступність;

Б. Використання у вільний час;

В. Групові та/або самостійні заняття;

Г. Спрямованість на вищі досягнення;





  1. Що є провідним завданням оздоровчо-рекреаційної рухової активності?

А. Обґрунтування основних положень теорії фізичної культури;

Б. Організація спортивної активності;

В. Протистояння зростаючої гіподинамії серед населення;

Г. Контроль процесів в оздоровчо-рекреаційному фізичному вихованні.




  1. Що є головним компонентом фізичного виховання власне для школярів?

А. Спеціально організована рухова активність, яка може бути обов’язковою (тобто регламентується відповідними державними навчальними програмами);

Б. Спеціально організована рухова активність різних груп населення під час дозвілля;

В. Спеціально організована трудова діяльність;

Г. Спеціально організована рухова активність, яка може бути добровільною (що проводиться у вільний від навчання час);




  1. Що є змістом організованої оздоровчо-рекреаційної рухової активності?

А. Види спорту, чи їх елементи;

Б. Доступні для використання різними категоріями громадян окремі фізичні вправи та їх комплекси;

В. Населення різних кламато-географічних зон;

Г. Здоров’я населення;




  1. Яким є обсяг ОРРА дорослого населення відповідно до сучасних рекомендацій провідних міжнародних організацій?

А. 30-хвилинні заняття;

Б. 10-хвилинні заняття;

В. 1-6 днів на тиждень;

Г. 4-6 днів на тиждень.




  1. Чи може спортивна діяльність розглядатися як форма організованої рухової активності?

А. Так;

Б. Ні;


В. І так і ні;

Г. В окремих випадках;



Варіант 3


  1. В яких програмах описаний регламент проведення тих чи інших форм ОРРА?

А. Рекреаційних;

Б. Спортивних;

В. Оздоровчих;

Г. Фітнес-програмах.





  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал