Навчальний посібник для учнів/студентів професійних навчальних закладів із спеціальності «Комерційна діяльність»




Сторінка9/21
Дата конвертації07.01.2017
Розмір3.89 Kb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21
Питання для самоперевірки
1. Що таке франчайзинґ?
2. Назвіть переваги для франчайзи.
3. Назвіть переваги для франчайзера.
4. Назвіть недоліки для франчайзера.
5. Назвіть основні види франчайзинґу.
6. В чому полягає особливість товарного франчайзинґу?
Завдання для самостійної роботи
1. Проаналізуйте можливості, які відкриває франчайзинґ для франчайзера і франчайзі.
2. Чи широко використовують практику франчайзинґу в
Україні?

117
Рекомендована література
1. Гайванович Н. В. Комплекс маркетингу у сфері послуг: процес та забезпечення / Н. В. Гай ванович // Вісн. Нац. ун ту «Львів, політехніка».
– Л., 2009. – №649: Логістика. – С. 145–153.
2. Григоренко Т. М. Формування фран чайзинґових роздрібних торговельних мереж /
T. М. Григоренко // Формування ринк. відносин в Україні: зб. наук. пр. К., 2010. – Вип. 12 (115). – С. 147–153.
3. Гудзь Ю. Ф. Інтеграція малих підприємств як стратегічний напрям підвищення ефективності в нестабільному підприємницькому середовищі / Ю. Ф. Гудзь // Акт. пробл. Економіки. – 2011. – №8. –
С. 184–195.
4. Дорогинская Е. И. Франчайзинґ как способ организации бизнеса /
Е. И. Дорогинская // Провизор, 2008. – №13/14. – С. 21–22.
5. Ігнатенко А. В. Оцінка ключових параметрів формування франчайзинґових структур у галузі будівництва / А. В. Ігнатенко //
Інвестиції: практика та досвід, 2008. – №3. – С. 39–41.
6. Магомедова А. М. Франчайзинґ в Україні: проблеми теорії та практики / А. М. Магомедова // Формування ринкових відносин в
Україні. – 2011. – №11. – С. 52–56.
7. Ногачевський О. Франчайзинґ в Україні: проблеми та перспективи
/ О. Ногачевський // Економіст. – 2010. – №3. – С. 22–25.
8. Резниченко Н. Франчайзинґ для франЧАЙНИКІВ // Галицькі
контракти, 2006. – №5. – С. 34–37.
9. Соковатий О. В. Місце Франчайзинґу в інноваційному розвиткові
України / О. В. Соковатий // Проблеми науки, 2008. – №4. – С. 38–42.
3. Порівняйте динаміку розвитку франчайзинґу в Україні і
розвинених країнах світу.
4. Дослідіть сучасну законодавчу базу України щодо сприяння розвиткові франчайзингу.

118
Розділ 7. Фінансування малого бізнесу
За даними ООН у малому бізнесі зайнято понад 50%
працездатного населення світу, а чисельність малих підприємств налічує близько 55 млн. Значна частина з них – підприємства аграрної сфери.
Недостатність фінансування для цих підприємств завжди була першочерговою пробле мою, оскільки вони не мають на першому етапі свого функціо нування внутрішніх ресурсів для розширеного (а іноді і для простого) відтворення, відпо відної застави чи поруки для отримання банківських кредитів. Державна підтримка малих підприємців у різних країнах дуже серйозно відрізняється як за розмірами, так і за формою. В кризові і післякризові роки фінансування малого бізнесу різко погіршилося, що й стало одним з першочергових чинників гальмування темпів його розвитку.
Успіх малого бізнесу, його розвиток залежить від можливостей його фінансування. Фінансування – це всі заходи, спрямовані на покриття потреби підприємства в капіталі, які включають мобілізацію фінансових ресурсів та їх повернення. Інакше кажучи,
фінансування – це те, що суб’єкт господарювання отримує потрібні
грошові фонди для здійснення господарської діяльності.
Капітал потрібен як на стадії організації й відкриття справи,
так і надалі для фінансування й здійснення поточної діяльності
підприємства. Характерною рисою малого бізнесу є обмеженість фінансових ресурсів. Тому основне завдання фінансової
діяльності малих підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їх операційної та інвестиційної діяльності.
У теорії фінансового менеджменту виділяють два основні види фінансування: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє фінансування
– це таке фінансування, за якого кошти ґенеруються всередині
фірми. Це власні кошти: прибутки; продаж ліквідних активів;

119
скорочення оборотного капіталу; дебіторська заборгованість;
амортизаційні відрахування. Сьогодні для малих і середніх підприємств України це джерело не головне, оскільки розміри прибутків – невеликі. Прибуток – одне з дійових джерел реального поповнення фінансових ресурсів. Крім того, собі
вартість вітчизняного виробника так завантажена надбавками,
що сподіватися йому на високий прибуток не доводиться.
Національний виробник у наш час абсолютно не захищений від дешевого імпорту.
Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості
для перетворення прибутку на додатковий капітал, щоб розширити виробництво. Якщо вдало продати маловикорис товувані активи (транспортні засоби, обладнання, приміщення тощо), то можна отримати потрібні гроші. Однак основний капітал підприємств сьогодні на 60–40% зношений, тому продати його на ринку часто дуже важко, а то й неможливо. В стартовій ситуації активи краще брати в оренду, ніж купувати у власність.
До зовнішніх джерел фінансування малих підприємств можна віднести: комерційні банки, небанківські фінансові
установи (страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні
фонди і компанії), урядові і регіональні програми, кошти родичів
і друзів, а також міжнародну кредитну допомогу, небанківське кредитування та ін. Банківське кредитування малих підприємств має стати частиною реалізації грошово кредитної
політики держави. Пріоритетними напрямками активних операцій мають стати різні форми фінансування економіки,
тому слід стимулювати комерційні банки до надання позик малим підприємствам. Елементом такого стимулювання може стати певна сума вільних від податків коштів, які б спрямовували до фонду кредитів. Останнім часом більшість великих банків досить багато розповідає про успіхи в кредитуванні малого бізнесу. Водночас в основному таке кредитування відбувається в рамках спеціальних програм або кредитних ліній міжнародних фінансових організацій. Але це не означає, що банки не кредитують малі підприємства за рахунок власних коштів. Міжнародну допомогу забезпеченню малого бізнесу здійснюють шляхом міжнародних кредитів.

120
Таблиця 4
Види фінансування
Внутрішнє фінансування Зовнішнє фінансування
(самофінансування)
Світова спільнота бере активну участь у процесі фінансово кредитного забезпечення малого підприємництва. Найактивніше фінансові кошти надають Сві
товим банком, Європейським та Міжнародним банками ре конструкції та розвитку (ЄБРР,
МБРР), фондами «Євразія»,
«Відродження» тощо. Така допомога є одним із най суттєвіших напрямків фінансу вання малого бізнесу і розвитку міжнародних відносин загалом.
Подібні програми мають на меті підтримку розвитку малих підприємств шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Процедура кредитування це фінансування, яке передбачає
використання не власних, а залучених від інших інвесторів активів.
Джерелами зовнішнього фінансування
є: фінансово кредитний ринок
(надходження від емісій акцій,
розміщення боргових зобов’язань,
збільшення кредиторської заборго ваності та ін.), державне фінансування
(у формі державної підтримки і
ґрантів), ресурси міжнародних фондів
і організацій, фондовий ринок, ресурси приватних осіб (родичів, друзів).
Активи малого бізнесу можуть зростати внаслідок одержання ресурсів від інших суб’єктів господарювання (у формі оренди, благодійних внесків,
безповоротної допомоги та ін.).
це фінансування, за якого кошти генеруються все редині суб’єкта госпо дарювання. Внутрішнє
фінансування здійсню
ється за рахунок власних доходів малого підпри
ємства і передбачає
використання таких джерел, як нерозподі
лений прибуток, продаж ліквідних активів, ско рочення оборотного капіталу, дебіторська заборгованість, аморти заційні відрахування та
ін.

121
підприємств малого бізнесу трохи відрізняється від видачі
великих кредитів. Основних відмінностей дві – у процесі
ухвалення рішення про надання кредиту і в документах, які слід надати для отримання кредиту. В деяких випадках мале підприємство, яке хоче отримати кредит, може обійтися без надання банкові бізнес плану.
Але в більшості випадків, зокрема для кредитування в рамках програм ЄБРР і Світового банку, це обов’язкова умова.
Водночас кредитування підприємств малого бізнесу має низку незаперечних переваг порівняно з великими підприємствами.
Це малий розмір кредитів за їхньої великої кількості, що створює
можливість диверсифікувати кредитні ризики.
Важливим напрямком фінансового забезпечення малого підприємництва в Україні є небанківське кредитування, яке розвивається в кількох напрямках:
Таблиця 5
Види небанківського кредитування
Їх діяльність регулює положення «Про кредитні
спілки». Ці спілки беруть участь у створенні
статутних капіталів, максимальні строки кредиту становлять тут до року під 30% річних,
причому суми, які надають, досягають 3000 дол.
Цей напрям забезпечення кредитами малого бізнесу, на жаль, не досить розвинений.
основними напрямками кредитно гарантійної
установи є гарантування повернення позик, які
надають кредитори для реалізації програм та проблем сфери малого підприємництва.
Засновниками КҐУ є Український фонд підтримки підприємництва, понад 11 комер ційних банків і інших комерційних організацій.
Завдяки великій кількості засновників КҐУ
мінімізує ризики від неповернених кредитів та забезпечує прозорість у фінансовій діяльності
підприємств малого бізнесу.
• кредитні
спілки
• кредитно гарантійна установа (КГУ)
з підтримки малого та середнього бізнесу.

122
До проблем, з якими стикаються малі підприємства в кредитно фінансовій сфері, відносяться: відсутність майна, яке можуть прийняти як ліквідну заставу для забезпечення гарантій повернення кредиту; складна процедура отримання банківського кредиту, довгі строки ухвалення рішень про надання кредитів
(відповідно до нормативних вимог НБУ); регулярна потреба в малих кредитах для поповнення оборотних коштів. Розв’язати ці проблеми можна за умови реалізації таких заходів:
• забезпечення кредитування суб’єктів малого підпри
ємництва, які працюють за пріоритетними напрямками;
• залучення фінансової допомоги міжнародних та інших благодійних організацій на розвиток малого підприємництва області;
• впровадження ефективнішого використання кредитних коштів, які надали іноземні фінансово кредитні установи,
посилення державного контролю для запобігання розпо рошування фінансових активів;
• створення системи кредитної допомоги найдрібнішим підприємницьким одиницям, а також стимулювання безробітних до заснування власного бізнесу.
Серед інших зовнішніх джерел фінансування можна виділити кошти родичів і друзів. Це джерело за своїми розмірами і строками далеко не основне. Такі кошти використовують для формування стартового капіталу або в екстраординарних випадках функціонування бізнесу.
Для подолання негативних явищ, що є наслідком недостатнього рівня фінансування, на малих підприємствах повинні розробляти політику формування фінансових ресурсів у такій послідовності:
визначення загальної потреби у фінансових ресурсах;
розрахунок податкового навантаження на окремі групи фінансових ресурсів;
виявлення можливостей зниження податкового наван таження для кожної групи фінансових ресурсів;
максимізація обсягу залучення фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

123
забезпечення потрібного обсягу залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;
оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів.
Пошук надійних джерел фінансування, які слід реалізувати для оновлення основних фондів, а також поповнення оборотних коштів, може стати економічною базою для створення високоефективних і конкурентоспроможних виробництв.
Завдяки розвиткові ринкових відносин з’явилося багато нових джерел фінансування малих підприємств і теоретично збільшилися можливості залучення коштів. Проте українські
підприємства втратили колишні джерела фінансування,
наприклад, державну підтримку малих підприємств на сьогодні
зведено до мінімуму. Крім того, значна кількість джерел, які
поширені в країнах з розвиненими ринковими відносинами,
майже недоступна для українських підприємств через високу вартість залучення коштів.
Отже основними джерелами коштів для започаткування
малого бізнесу є:
• власні заощадження;
• позика фінансів у друзів, знайомих, родичів та ін.;
• кредит у банківській установі (на підставі обгрунтованого бізнес плану);
• кошти бізнес партнерів (часткове чи повне фінансування);
• кошти інвесторів, які матимуть обумовлену частку з прибутку бізнесу;
• диверсифікація капіталу (переведення частини грошей з бізнесу, що діє, в новий бізнес проект);
• субсидія від держави на відкриття малого бізнесу (розмір субсидії залежить від регіону держави і офіційного заробітку на попередній роботі).
В сучасних умовах діяльності малих підприємств використання одного джерела фінансування може зумовити негативні наслідки. Процес забезпечення фінансовими ресурсами змінюється через те, що підприємства самостійно заходяться управляти фінансовою діяльністю. Оптимальне

124
співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування позитивно позначиться на фінансових результатах, унаслідок чого може збільшитися ринкова ціна малого підприємства.
Визначення потрібної кількості коштів: кошти для
започаткування бізнесу, поточні
витрати, чистий прибуток власника
Кількість коштів, потрібних для започаткування малого бізнесу, залежить від масштабності проекту, обраного для реалізації. Більшість проектів розраховано на мінімальні початкові витрати.
Кожен напрямок малого бізнесу суто
індивідуальний. Успішна реалізація будь якої ідеї залежить від багатьох найрізноманітніших моментів, кожен з яких може вплинути на кінцевий вибір бізнес ідеї. Це може бути досвід,
отриманий у ході роботи над подібними проектами, або його відсутність, розмір початкового капіталу, захоплення, що переросло у створення власного бізнесу тощо.
Можна, звісно, відкрити власний бізнес, ознайомившись з багатою літературою та іншими джерелами інформації, що буде не зайве, але може виявитися недостатнім для вдалого ведення бізнесу.
Найкраще відкривати власний бізнес, грунтуючись на досвіді
попередньої діяльності. Братися за справу, про яку людина має
туманне уявлення, не варто, бо обов’язково виникне підводне каміння і буде допущено багато помилок, перш ніж бізнес почне приносити прибуток.
Практично будь який бізнес потребує початкового капіталу.
Приблизну суму коштів, потрібних для започаткування малого бізнесу, можна визначити на підставі складеного бізнес плану.
Кількість цих коштів слід планувати з таким розрахунком, щоб
їх вистачило для функціонування бізнесу протягом щонай менше півроку, до виходу бізнесу на прибутковість.
У процесі ведення малого бізнесу обов’язково виникають витрати, пов’язані із здійсненням господарської діяльності.

125
Поточні витрати малого бізнесу – це:
• за економічною сутністю – сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної підприємницької
діяльності;
• за натурально речовим складом – спожита частина матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Загальна сума поточних витрат малого бізнесу залежить від
їхніх якості та кількості. За економічним характером поточні
витрати поділяються на: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизацію основних засобів і нематеріальних активів; інші витрати.
Цінність будь якого бізнесу, зокрема й малого, визначає
чистий прибуток.
Чистий прибуток – це частина балансового прибутку власника, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань та інших обов’язкових платежів до бюджету.
Чистий прибуток використовують для збільшення оборотних коштів фірми (підприємства), формування фондів і
резервів, реінвестицій у виробництво. Чистий прибуток є
джерелом подальшого розвитку малого бізнесу. Обсяг чистого прибутку залежить від обсягу валового прибутку і величини податків.
Як показує досвід розвинених країн, малий бізнес успішно розвивається тоді, коли його проводять під патронатом держави:
використовують бюджетні кошти, політичні важелі, спроможні
залучати кошти суб’єктів господарювання в малий бізнес.
Наприклад, якщо людина має досвід роботи менеджером з продажу сувенірів, добре знає кон’юнктуру цього ринку, чітко уявляє порядок і особливості функціонування малого підприємства в певній галузі господарської діяльності, то існує
більша ймовірність того, що, відкривши власний бізнес, вона досягне успіху. За відсутності досвіду роботи в певній галузі,
де людина хоче розпочати власний бізнес, доцільно певний час їй попрацювати у фірмі (підприємстві) цієї галузі та все дізнатися особисто.

126
У Скандинавських країнах основним донором фінансових
ін’єкцій у мале підприємництво є держава. Уряди цих країн надають субсидії та прямі позики початківцям у малому бізнесі.
Перспективні та важливі проекти на 50–75% можуть фінансуватися за рахунок державних коштів. Ірландія деяким категоріям підприємців початківців протягом року виплачує
щомісячну допомогу в 50 фунтів стерлінгів.
Пріоритетними напрямами розвитку малого бізнесу у
Великобританії є розробка спеціальних програм підтримки малого бізнесу:
• сприяння створенню малих підприємств, які
започатковують безробітні;
• гарантії кредитів у малий бізнес через резервування близько
50 млн. ф. ст. щороку;
• створення самостійних регіональних бюро, що здійснюють фінансову підтримку малих підприємств на місцевому рівні;
• допомога молоді у створенні та розвитку власної справи;
• допомога місцевій владі в розвитку малого бізнесу на місцях;
• створення мережі спеціалізованих фондів, що фінансують малий бізнес.
В Італії розвинуто систему державної фінансової
підтримки малого бізнесу через субсидування і пільгове кредитування діяльності окремих напрямків малого бізнесу та діяльності консорціумів і кооперативів, що об’єднують малі підприємства. Розмір субсидій таких об’єднань не перевищує 150 тис. євро на рік або 400 тис. євро упродовж трирічного періоду. На реалізацію нових проектів та модернізацію підприємств малого бізнесу виділяють пільгові кредити, за ставкою, майже вдвічі нижчою, ніж ринкова.
Цікава форма недержавної фінансової підтримки суб’єктів малого бізнесу існує в Іспанії. Там створено товариства взаємного гарантування, які створюють за рахунок добро вільних внесків підприємців. Мета таких товариств – надання

127
гарантій банкам за своїх членів при отриманні кредитів. У разі
нестачі власних коштів уряд Іспанії надає товариствам фінансову допомогу. При накопиченні в товаристві певного капіталу воно може перетворитися на товариство взаємного фінансування, набуває статусу фінансової установи і
займається прямим інвестуванням підприємницької
діяльності.
У США підтримка малого бізнесу відбувається через дотації, прямі гарантовані позики. Крім того, на рівні штату реалізують програми підтримки малого бізнесу через залучення недержавних коштів. У разі неплатоспроможності
позичальника держава стовідсотково покриває збитки.
гарантії держави зменшують ризик операцій кредитно фінансових установ, сприяють зацікавленості кредиторів малого бізнесу.
В Японії створено Національну фінансову корпорацію, що здійснює фінансову підтримку малих підприємств.
Дворівнева система гарантій кредитів – 52 префектурні
недержавні асоціації кредитної гарантії й державна корпорація із страхування кредиту знижують ризик неповернення кредитів. Держава бере на себе погашення майже всієї суми боргу в разі неплатоспроможності
підприємця. Система фінансової допомоги побудована на принципі зворотної залежності між розміром фірми та державної допомоги. Тобто найбільшу підтримку з боку держави отримують малі підприємства і підприємці
початківці.
Позитивний досвід розвинених країн щодо підтримки малого бізнесу слід використати для розвитку вітчизняного малого підприємництва. Перші паростки могли б бути у сприянні
держави створенню кредитних спілок – об’єднань підприємців,
що дозволяють малому бізнесу самофінансуватись. Допомога держави, очевидно, мала б полягати в додаткових гарантіях у разі неплатоспроможності позичальника – члена кредитної
спілки.

128
Визначення типів фінансування:
фінансовий капітал, фінансові зобов’язання
Фінансові ресурси, які
суб’єкт господарювання задіює
у виробничий обіг і які прино сять дохід від цього обігу, нази ваються фінансовим капіта
лом. Фінансовий капітал потрібен як на стадії організації
та відкриття бізнесу, так і для фінансування та здійснення поточної діяльності суб’єкта господарювання.
Фінансовий капітал може бути власний та /або запозичений.
Основне завдання фінансової діяльності малих підприємств полягає в мобілізації капіталу для фінансування їхньої
операційної та інвестиційної діяльності.
Первісною оцінкою фінансових та інших зобов’язань і їх відображення у фінансовому обліку та фінансовій звітності є
їхня справедлива вартість за додаванням витрат за операцією.
Витрати на операцію (Transaction Coast) – це додаткові
витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового зобов’язання, комісійні, обов’язкові
збори і платежі при передачі цінних паперів та ін.
Справедлива вартість – це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними,
зацікавленими та незалежними сторонами.
Отже, справедливу вартість можна визначити для всіх фінансових зобов’язань.
Фінансові зобов’язання – це контрактні зобов’язання:
передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб’єктові господарювання; обмінятися фінансовими інстру ментами з іншим суб’єктом господарювання на потенційно невигідних умовах.
Визначення термінів фінансування
Характеристику основних джерел фінансування розвитку малого бізнесу в Україні (вартість, терміни фінансування,
вимоги до отримання / доступність) узагальнімо в таблиці:

129
Таблиця 6
Характеристика основних джерел фінансування
розвитку малого бізнесу

130
Підготовка пропозиції для отримання фінансування:
критерії, які використовують при наданні позики,
стосунки в процесі позичання фондів
Підготовка пропозиції для отримання фінансування
(інвестицій) є важливим і
доволі складним завданням для суб’єкта господарювання мало го бізнесу.
Основними критеріями, які
використовують при наданні
позики є:
• резюме (короткий опис
інвестиційної пропозиції);
• історія фірми (підприємства) і власність;
• продукти та / або послуги;
• досвід роботи, здібності та рівень кваліфікації персоналу;
• опис галузі функціонування бізнесу, ринку і конкуренції;
• опис виробничого процесу, зокрема основних технологічних операцій (способів надання послуг клієнтам), можливості
підвищення якості та розширення виробничих потужностей;
• фінансова історія бізнесу (фінансові результати роботи фірми (підприємства) в попередні відтинки часу, включаючи:
баланс, звіт про прибутки і збитки тощо);
• стратегічний план розвитку бізнесу;
• фактори ризику і стратегія його зниження;
• прогноз фінансового стану фірми (підприємства) в майбутній період функціонування;
• потреба у фінансуванні;
• рівень підтримки держави та регіональних органів влади;
• фінансова пропозиція.
Переговори з інвесторами можуть бути тривалі і складні, отже важливо не випускати з виду головні питання, які є предметом переговорів:
• ціну бізнесу;
• контроль за бізнесом (величину частки в бізнесі,
повноваження і відповідальність інвестора);



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал